Особливості фінансового механізму природокористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості фінансового механізму природокористування

Фінансовий механізм можна вважати одним із найдієвіших альтернатив у досягненні природоохоронних цілей, а його побудова та ефективність безпосередньо залежить від особливостей сфери, у якій він функціонує. За допомогою таких загальнонаукових методів, як: аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, було проведено оцінку фінансового механізму природокористування та визначено ключові особливості природокористування, які виступають підґрунтям досліджуваного механізму. Визначено, що відносини у сфері фінансового механізму природокористування доцільно розглядати через трансакційні витрати, які виникають у відносинах, де кожна сторона прагне отримати певну вигоду з одночасним існуванням потенційного конфлікту інтересів. Установлено, що для забезпечення раціонального природокористування необхідно здійснювати ефективне планування й управління; сформувати регулятори впливу і стимулюючі фактори.

Peculiarities of the financial mechanism of environmental management

Oleksandr Labenko, Ph.D. in economics, associate professor, National university of life and environmental sciences of Ukraine

Humans inherently interact with nature in all areas of their lives. Today, there is a significant anthropogenic impact on the environment. On the one hand, there is research and protection of nature, and on the other hand, consumption and transformation. Many processes begin with the use of natural resources and end with emissions. Therefore, the key task of society is to minimize negative changes in the environment. The financial mechanism can be considered one of the most effective alternatives in achieving environmental goals, and its construction and efficiency directly depend on the specifics of the area in which it operates.

Keywords: environmental management; financial mechanism; features, financial policy; environment; transaction costs.

Постановка проблеми та її значення

Розвиток суспільства беззаперечно має вплив на світ, у якому існує. Людство щодня використовує природні блага, не завжди компенсуючи завдані навколишньому середовищу втрати. Розуміння того, що через кілька сотень чи десятків років може статися безповоротна катастрофа, змушує держави ставати на шлях сталого розвитку. Дотримання концепції сталого розвитку орієнтоване на поєднання екологічних, економічних і соціальних компонентів у єдину цілісну систему, спрямовану на економічний розвиток суспільства, що відбувається в умовах раціонального використання природних ресурсів і соціального добробуту населення.

Раціональне використання природних ресурсів досягається шляхом оптимізації вигод і витрат, що виникають у процесі діяльності. Способами його коригування є запровадження механізму природокористування, який включає правову, фінансову, організаційну складові. Зважаючи на те, що одним із ключових факторів впливу на фізичних і юридичних осіб є економічний, фінансовий механізм можна вважати вирішальним у забезпеченні раціонального споживання ресурсів. Даний механізм має свої особливості, пов'язані з галузевою специфікою, аналіз яких дозволяє визначити тенденції взаємодії людини й природи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Dogan & Fahri [2] досліджували взаємозв'язок між фінансовим розвитком і якістю навколишнього середовища відносно викидів СО 2 на душу населення та встановили, що серед 26 досліджуваних країн фінансовий розвиток може заохочувати використання відновлювальної енергії з одночасним зменшенням викидів діоксиду вуглецю. Mengmeng et al. [8] виявили, що підвищення рівня фінансового розвитку ефективно вплинуло на зменшення рівня викидів забруднюючих речовин і покращення якості навколишнього середовища за рахунок сприяння промисловій модернізації і технологічному прогресу. Ningjing, Xiping, Zhen, Yingjia, Shilong [10] на основі аналізу й моделювання встановили, що високий рівень фінансового розвитку може ефективно стримувати забруднення навколишнього середовища. Тому державні відомства повинні вдосконалювати систему фінансового регулювання та сприяти розвитку зелених облігацій, кредитування і страхування. Деякі науковці виявили, що в країнах, що розвиваються, спостерігається протилежна тенденція. Ilyas, Arisaputra, Utami, Bakar, Arifin [5] наголошують, що нині концепція розвитку, яку використовують майже всі країни - це концепція сталого розвитку, тому всі дії в процесі управління природними ресурсами повинні відповідати принципам сталого та екологічно безпечного розвитку.

Nawaz, Lahiani, Roubaud [9] на основі емпіричних результатів установили причинно-наслідковий зв'язок між фінансовим розвитком, природними ресурсами, капіталом, працею та економічним зростанням. Kumar et al. [7] зазначають, що фінансовий розвиток країн, що розвиваються, прискорює деградацію навколишнього середовища. Koval, Mikhno, Udovychenko, Gordiichuk, Kalina [6] розкривають проблеми нераціонального використання природних ресурсів в Україні, що впливають на здоров'я, працездатність і макроекономічні показники. Голян, Мединська, Заставний [12] наголошують, що нині економічний механізм природокористування на загальному й місцевому рівнях використовує мінімальну кількість методів і інструментів фінансово - кредитного і бюджетно-податкового регулювання охорони навколишнього середовища й освоєння природно-ресурсного потенціалу, що не дозволяє в повному обсязі використовувати можливості більш результативної природоохоронної та природоексплуатаційної діяльності.

У процесі дослідження проаналізовано праці вітчизняних та іноземних науковців, які займаються проблематикою фінансового механізму природокористування. За допомогою таких загальнонаукових методів, як: аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, було проведено оцінку фінансового механізму природокористування та визначено ключові особливості природокористування, які виступають підґрунтям досліджуваного механізму.

Метою дослідження є визначення особливостей побудови фінансового механізму природокористування.

Викладення основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів дослідження

Існує цілий ряд фінансових механізмів, що використовуються в екологічному законодавстві. Вони застосовуються для різних цілей, що в сукупності сприяє створенню надійної й сучасної системи захисту та управління навколишнім середовищем [1].

Передумовою аналізу особливостей фінансового механізму природокористування є визначення сутності фінансового механізму, оскільки він формує ключові особливості досліджуваного поняття. У деяких публікаціях фінансовий механізм виступає частиною господарського, який відображає фінансово-економічні форми, методи, важелі й інструменти регулювання фінансово-економічної діяльності. Також його можна розглядати з позиції системи дій фінансових важелів, що впливають на формування, організацію використання ресурсів. Тобто в будь -якому випадку фінансовий механізм містить регулятори діяльності господарюючих суб'єктів.

Фінансові механізми в поєднанні зі змінами в регулюванні можуть забезпечити стійке зменшення або усунення ринкових бар'єрів, які в іншому випадку уможливили б широкомасштабні та довгострокові рішення для розвитку з нейтральним викидом вуглецю. Крім того, фінансові механізми можуть допомогти досягти фінансової життєздатності в бізнес-моделі проекту пом'якшення клімату, таким чином прискорюючи прийняття подібних проектів і забезпечуючи стійку трансформацію цільового сектора. Готовність до впровадження фінансового механізму тісно пов'язана з аналізом/наданням бізнес-моделей для типових інвестицій; обґрунтуванням вибору та описом конкретного механізму; інституційними заходами та обґрунтованою концепцією поступової відмови [3].

Відносини у сфері фінансового механізму природокористування можна розглядати з позиції трансакційних витратах, оскільки трансакція - угода між економічними агентами, метою якої є отримання вигоди сторонами з одночасним існуванням потенційних конфліктів, що може містити перешкоди реалізації визначених вигод. У відносинах держави з однієї сторони та бізнесу і фізичних осіб з іншої конфліктом можна вважати бажання першої мінімізувати використання забруднюючих речовин і отримати кошти за їх використання або завдання негативного впливу на навколишнє середовища. При цьому друга сторона хоче споживати ресурси та не платити за це. Також може виникнути конфлікт між суб'єктами господарювання, який полягає в тому, що підприємства хочуть, щоб функції держави, наприклад, щодо справляння податків, реалізовувалися за рахунок інших.

На основі аналізу трансакційних витрат, які визначають дію фінансового механізму природокористування економічних суб'єктів, можна констатувати, що за умови, коли трансакційні витрати є суттєвими, недієві інститути необхідно замінити на ефективні для забезпечення економії коштів [14]. Тобто потрібно здійснити реформування державних інституцій.

Інституційні механізми фінансування мають важливе значення з точки зору їхньої національної інтегрованості, охоплення та доступності. Відповідальна організація/організації повинні застосовувати справедливі, прозорі та ефективні критерії відбору бенефіціарів та/або посередників, а також фідуціарні операції, належне врядування та ефективне і прозоре управління фондами [3].

Підприємства є одним із головних суб'єктів споживання ресурсів і шкоди навколишньому середовищу. Відповідно до принципу «хто розвиває, хто захищає, хто забруднює, хто відновлює», підприємства повинні нести відповідальність за охорону навколишнього середовища та зменшувати викиди забруднюючих речовин під час виробництва. Витрати підприємств на охорону навколишнього середовища та інновації в зелені технології - це «палиця з двома кінцями». З одного боку, завдяки збільшенню витрат на охорону навколишнього середовища та інновації зелених технологій підприємства створили «зелений» корпоративний імідж, що полегшує отримання підтримки зацікавлених сторін, розробку екологічних інноваційних продуктів і підвищення їх основної конкурентоспроможності. З іншого боку, використання коштів підприємств у видатках на охорону навколишнього середовища та інновації у зелені технології також збільшує навантаження на підприємства і створює проблеми для управління підприємством [11].

Тобто як державні інституції, так і суб'єкти господарювання мають вплив на формування політики щодо охорони навколишнього середовища, використання ресурсів тощо. Тому фінансовий механізм природокористування, як невід'ємний елемент фінансової політики в означеній сфері повинен враховувати її галузеву специфіку. Відповідно на досліджуваний механізм має вплив природокористування й екологічна сфера, які в свою чергу залежать від регіону, екологічних проблем, законодавства, культурних особливостей (табл.1).

Таблиця 1. Особливості природокористування, які мають вплив на фінансовий механізм