Правові аспекти забезпечення "зеленої" економіки

Размещено на http://allbest.ru

Правові аспекти забезпечення «зеленої» економіки

Оверковська Т.К. Оверковська Тетяна Костянтинівна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри публічно-правових дисциплін, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Оверковський К.В. Оверковський Костянтин Володимирович доктор філософії у галузі права, адвокат, м. Вінниця

Анотація

У статті розглянуто і проаналізовано певні правові аспекти забезпечення розвитку «зеленої» економіки. Визначено, що правові аспекти «зеленої» економіки зумовлюють необхідність сталого природокористування, запобігання негативному впливу на довкілля, життя і здоров'я людей, підвищення їх добробуту. Проаналізовано поняття «зелена» економіка, виокремленні деякі сектори господарської діяльності, які потребують екологізації. Встановлено, що правові аспекти «зеленої» економіки у сфері розвитку альтернативних джерел енергії реалізуються шляхом правового регулювання державного управління у цій сфері, особливостей та порядку експлуатації альтернативних джерел на об'єктах альтернативної енергетики. Установлено, що транспортна галузь є важливою сферою соціально-економічного розвитку країни, яка потребує енергозбереження та «озеленення».

Обґрунтовано, що однією із актуальних проблем сьогодення є й залишається проблема щодо поводження з відходами, виокремленні шляхи запровадження «зеленої» економіки у сфері поводження з відходами, тобто забезпечення безпечного і «чистого» видалення відходів, їх збереження та утилізації, повторне використання. Встановлено, що перехід економіки на «зелену» модель сприятиме запобіганню зміни клімату у процесі реформування та вдосконалення галузей економіки, підтриманню екологічної рівноваги суспільно-економічного розвитку. З цією метою на законодавчому рівні визначено порядок регулювання операцій та поводження з озоноруйнівними речовинами, парниковими газами, обладнанням, що їх містить або використовує та впливає на озоновий шар. Актуальним для «зеленої» економіки є скорочення та поступове припинення суб'єктами господарювання виробництва та використання хімічних речовин, які шкідливо впливають на озоновий шар, а також наявність належної технічної бази для моніторингу за екологічним станом довкілля.

За результатами проведеного дослідження у статті сформульовані висновки, які засновані на положеннях чинного законодавства України, що регламентує певні правові аспекти забезпечення «зеленої» економіки.

Ключові слова: «зелена» економіка, сталий розвиток, екологоорієнто- вана діяльність, альтернативні джерела енергії, енергозберігаючий транспорт, принцип запобігання у сфері поводження з відходами, повторне використання відходів, запобігання зміни клімату.

Abstract

Legal aspects of ensuring the "green” economy

Overkovska Tetiana Kostyantynivna Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Public Law, Faculty of law and public administration, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

Overkovskyi Kostiantyn Volodymyrovych Doctor of Philosophy in Law, attorney, Ukrainian National Bar Association Bar council in the Vinnytsia region,

The article considers and analyses certain legal aspects of ensuring the development of the "green" economy. It was determined that the legal aspects of the "green" economy determine the need for sustainable use of nature, prevention of negative impact on the environment, life and health of people, and improvement of their well-being. The concept of "green" economy is analyzed, some sectors of economic activity that need environmentalization are singled out. It has been established that the legal aspects of the "green" economy in the field of development of alternative energy sources are implemented through the legal regulation of state management in this field, the features and procedure of exploitation of alternative sources at alternative energy facilities. It was established that the transport industry is an important area of the country's socio-economic development, which needs energy saving and "greening".

It is substantiated that one of the urgent problems of today is and remains the problem of waste management, identified ways of introducing a "green" economy in the field of waste management, i.e. ensuring safe and "clean" removal of waste, its preservation and disposal, reuse. It has been established that the transition of the economy to a "green" model will contribute to the prevention of climate change in the process of reforming and improving the branches of the economy, to maintaining the ecological balance of socio-economic development. For this purpose, the procedure for regulating operations and handling of ozone-depleting substances, greenhouse gases, equipment that contains or uses them and affects the ozone layer is defined at the legislative level. It is relevant for the "green" economy to reduce and gradually stop the production and use of chemicals by economic entities that have a harmful effect on the ozone layer, as well as the presence of an appropriate technical base for monitoring the ecological state of the environment.

Based on the results of the research, the article formulates conclusions based on the provisions of the current legislation of Ukraine, which regulates certain legal aspects of ensuring the "green" economy.

Keywords: "green" economy, sustainable development, environmentally oriented activities, alternative sources of energy, energy-saving transport, the principle of prevention in the field of waste management, reuse of waste, prevention of climate change.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні процеси суспільних трансформацій та розвитку підвищили пріоритетність збереження природних ресурсів. Це обумовлюється тим, що «протягом тривалого часу економічний розвиток держави супроводжувався незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, низькою пріоритетністю питань захисту довкілля, що унеможливлювало досягнення збалансованого (сталого) розвитку» [1].

У зв'язку з цим, підтримуючи проголошені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 року № 70/1 глобальні цілі сталого розвитку до 2030 року та результати їх адаптації з урахуванням специфіки розвитку України, викладені у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна», Указом Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» від 30 вересня 2019 року № 722/2019 [2] визначені основні вектори щодо дотримання Цілей сталого розвитку України. Відтак національна система цілей сталого розвитку «має забезпечити підґрунтя для подальшого планування розвитку України, подолання дисбалансів, які існують в економічній, соціальній та екологічній сферах; забезпечити такий стан довкілля, що сприятиме якісному життю і благополуччю нинішніх та прийдешніх поколінь; створити необхідні умови для суспільного договору між владою, бізнесом і громадянським суспільством щодо підвищення якості життя громадян, гарантування соціально-економічної та екологічної стабільності» [1].

Отже, подальше економічне зростання має базуватися на засадах сталого розвитку, що зумовлює застосування моделей «зеленої» економіки та попередження деградації, псування природних екосистем й комплексів, тобто шляхом екологічно збалансованого природокористування.

На необхідність запровадження розвитку «зеленої» економіки звернута увага також й в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року» від 3 березня 2021 року № 179, де одними із орієнтирів в економічній політиці визначено підвищення енергоефективності, розвиток відновлювальних джерел енергії, розвиток циркулярної економіки та синхронізація із ініціативою «Європейський зелений курс» [3]. Таким чином, зазначене підтверджує актуальність й потребує надалі реалізацію правових аспектів забезпечення розвитку «зеленої» економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Зазначена проблематика викликає науковий інтерес серед дослідників як правових, так й економічних наук. Певним теоретико-правовим та економічним засади розвитку «зеленої» економіки приділялася увага у працях таких науковців, як А.Г. Бобкова, В.В. Бугайчук, М.А. Дейнега, Т.О. Коваленко, І.Ф. Коваль, С.Я. Ковальчук, О.Г. Турченко та інші. Проте аналіз правових аспектів забезпечення «зеленої» економіки не втрачає своєї актуальності та перспектив подальшого наукового дослідження. економіка екологізація природокористування

Мета статті - здійснення юридичного аналізу правових аспектів забезпечення «зеленої» економіки.

Виклад основного матеріалу

В довідникових джерелах «зелена» економіка визначається як напрям в економічній науці, який сформувався в останні два десятиліття, в межах якого вважають, що економіка є залежним компонентом природного середовища, в якому вона існує і є його частиною. При цьому, виокремлюються три аксіоми, на яких базується теорія «зеленої» економіки, як то: неможливо нескінченно розширювати сферу впливу в обмеженому просторі; неможливо вимагати задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів; все на поверхні Землі є взаємопов'язаним [4].

Згідно з визначенням, що закріплено у Програмі ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), «зелена» економіка - це економіка, що орієнтується на покращення добробуту людства та соціальну рівність, шляхом істотного скорочення ризиків від змін навколишнього природного середовища і нестачі природних екологічних ресурсів [5]. Тобто, основними цілями «зеленої» економіки є: 1) поліпшення соціального добробуту, боротьба за справедливість у суспільстві, боротьба з дефіцитом та зменшенням загроз для навколишнього середовища; 2) ефективне використання ресурсів, зменшення викидів вуглецю та соціальна відповідальність; 3) збільшення державних ресурсів, виділення на боротьбу з викидами вуглецю, а також створення «зелених» робочих місць; 4) схильна прихильність до енергоефективності та біорізноманіття [6].

У спеціальній літературі звертається увага на те, що «особливо необхідна екологізація або «озеленення» діяльності у таких секторах: розвиток відновлювальних джерел енергії (сонячна, вітрова, геотермальна енергія, біогаз); «озеленення» сектора житлово-комунального господарства («зелені» будівлі з ефективним енерго- та водопостачанням... тощо); розвиток «чистого» транспорту (планування і розширення громадського транспорту, використання альтернативних видів палива, широке використання електромобілів та інших більш «чистих» транспортних засобів); удосконалення управління відходами (рециклінг, перероблення муніципальних твердих відходів, відновлення кинутих об'єктів промислової забудови, використання більш «чистих» пакувальних матеріалів); «озеленення» в сфері управління водними ресурсами (очищення, система повторного використання води); «озеленення» в сфері управління земельними ресурсами» [7, с. 333]. Отже, правові аспекти «зеленої» економіки мають бути спрямовані на забезпечення сталого природокористування, екологічно безпечного ведення господарсько-підприємницької діяльності, запобігання негативного впливу на довкілля, життя і здоров'я людей, а також підвищення добробуту населення.

Аналізуючи наведені вище сектори діяльності, що потребують екологізації, можна визначити, що це стосується майже всіх сфер діяльності, яка: а) може вплинути на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей; б) використовує природні ресурси для її провадження; в) взагалі не може здійснюватися без природокористування (наприклад, аграрна сфера економіки).

Тобто, як зазначається, «зелену» економіку варто тлумачити, орієнтуючись, насамперед, на ознаку забезпечення економічного і соціального прогресу на засадах екологоорієнтованої діяльності» [8, с. 114].

Саме тому основними засадами державної політики у зазначеній сфері суспільних відносин на законодавчому рівні визначено: 1) сприяння збалансованому (сталому) розвитку шляхом досягнення збалансованості складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), орієнтування на пріоритети збалансованого (сталого) розвитку; 2) інтегрування екологічних вимог під час розроблення і затвердження документів державного планування, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку та у процесі прийняття рішень про провадження планової діяльності об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля; 3) міжсекторальне партнерство та залучення заінтересованих сторін; 4) запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, а також комплексного моніторингу стану навколишнього природного середовища; 5) застосування принципів перестороги, превентивності (запобігання), пріоритетності усунення джерел шкоди довкіллю, «забруднювач» платить; 6) стимулювання державою вітчизняних суб'єктів господарювання, які здійснюють скорочення викидів парникових газів, зниження показників енерго- та ресурсоємності, модернізацію виробництва, спрямовану на зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, у тому числі вдосконалення системи екологічного податку за забруднення довкілля та платежів за використання природних ресурсів, тощо [1].

Варто зауважити, що стратегічні пріоритети державної політики та правові аспекти щодо забезпечення сталого розвитку, а відтак - «зеленої» економіки, регламентовано низкою нормативно-правових актів.

Так, розвиток та використання альтернативних джерел енергії заходить своє правове закріплення в законах України «Про альтернативні джерела енергії» [9], «Про альтернативні види палива» [10]. Зокрема, альтернативними джерелами енергії є відновлювальні джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, гідротермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів (ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії»). Тобто, як вбачається, на законодавчому рівні поняття альтернативних джерел енергії закріплюється через призму переліку відновлювальних джерел енергії, які використовуються для розвитку альтернативної енергетики.

При цьому, стимулювання виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, здійснюється з метою розширення використання альтернативних джерел енергії та застосування економічних важелів шляхом встановлення «зеленого» тарифу.

Правове регулювання використання альтернативних джерел енергії для розвитку альтернативної енергетики базується на засадах державної політики у сфері альтернативних джерел енергії, основними серед яких є:

1) нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел, з метою економного витрачання традиційних паливно-енергетичних ресурсів та зменшення залежності України від їх імпорту шляхом реструктуризації виробництва і раціонального споживання енергії за рахунок збільшення частки енергії, виробленої з альтернативних джерел;

2) додержання екологічної безпеки за рахунок зменшення негативного впливу на стан довкілля при створенні та експлуатації об'єктів альтернативної енергетики, а також при передачі, транспортуванні, постачанні, зберіганні та споживанні енергії, виробленої з альтернативних джерел;

3) додержання безпеки для здоров'я людини на об'єктах альтернативної енергетики на всіх етапах поводження з нею; 4) залучення вітчизняних та іноземних інвестицій і підтримка підприємництва у сфері альтернативних джерел енергії, в тому числі шляхом розробки і здійснення загальнодержавних і місцевих програм розвитку альтернативної енергетики (ст. 3 Закону України «Про альтернативні джерела енергії»).

Отже, правові аспекти «зеленої» економіки у сфері розвитку альтернативних джерел енергії реалізуються шляхом правової регламентації державного управління та регулювання у зазначеній сфері суспільних відносин, особливостей використання альтернативних джерел енергії, порядку експлуатації альтернативних джерел енергії на об'єктах альтернативної енергетики, протиаварійного захисту та забезпечення екологічної безпеки при використанні альтернативних джерел енергії тощо.

Варто зауважити, що важливою сферою соціально-економічного розвитку України виступає транспортна галузь. Проте недостатнє технічне обслуговування транспортної інфраструктури та транспорту, технічна недосконалість транспортних засобів та інші чинники, в свою чергу, негативно впливають й перешкоджають соціально-економічному розвитку. Саме тому «світові тенденції розвитку транспортних систем свідчать про необхідність стрімкого об'єднання транспортних технологій та регіональних проектів мобільності. Транспорт стає все більш енергозберігаючим та «зеленим», безпечним і дружнім до споживача та навколишнього природного середовища. Багато країн світу планують до 2030 року замінити більшу частину легкових автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння на електромобілі» [11].

З точки зору «зеленої» економіки - як то: покращення добробуту людей, зменшення ризиків для навколишнього природного середовища - стратегічними пріоритетами розвитку «зеленого», екологічного безпечного транспорту, на наш погляд, та у відповідності до Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року мають бути наступні:

1) обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів під час провадження господарської, управлінської та іншої діяльності;

2) здійснення запобіжних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища в транспортній галузі та вироблення механізму компенсації заподіяної шкоди;

3) забезпечення проведення стратегічної екологічної оцінки під час розроблення планів та програм розвитку транспортної галузі, зокрема забезпечення під час планування, проектування та будівництва об'єктів транспортної інфраструктури опрацювання альтернативних варіантів з метою недопущення чи мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище;

4) впровадження економічних та інших заходів стимулювання використання в містах екологічно більш чистих видів транспорту, зокрема електромобілів, міського електричного транспорту, велосипедного (систем громадського прокату велосипедів) транспорту;

5) стимулювання використання альтернативних джерел енергії, введення в експлуатацію транспортних засобів більш високого екологічного рівня, а також удосконалення механізму використання альтернативних моторних палив; 6) впровадження механізму економічного стимулювання перевізників для зменшення викидів забруднюючих речовин та парникових газів та інші [11].

Відтак правове забезпечення щодо формування «зеленої» економіки у транспортній галузі має відбуватися за рахунок:

а) зменшення обсягу викидів в атмосферне повітря парникових газів та забруднюючих речовин;

б) збільшення обсягу застосування альтернативних видів палива;

в) впровадження енергозберігаючих технологій, а також збільшення обсягу використання електромобілів;

г) планування та запровадження «зеленої» транспортної інфраструктури тощо.

Однією із актуальних проблем є й залишається проблема щодо сфери поводження із відходами. Значні обсяги накопичених в Україні відходів та відсутність ефективних заходів, спрямованих на запобігання їх утворенню, утилізації, знешкодження та видалення, поглиблюють екологічну кризу і стають гальмівним фактором розвитку національної економіки. Така ситуація обумовлює необхідність створення та забезпечення належного функціонування загальнодержавної системи запобігання утворенню відходів, збирання, перероблення та утилізації, знешкодження і екологічно безпечного видалення [12].

Згідно ст. 3 Закону України «Про управління відходами» [13] основними цілями державної політики у сфері запобігання утворення та управління відходами є:

1) захист здоров'я людей та навколишнього природного середовища від негативного впливу відходів;

2) здійснення заходів у сфері управління відходами без загрози здоров'ю людей та спричинення шкоди навколишньому природному середовищу в межах встановлених нормативів шкідливого впливу фізичних факторів;

3) дотримання ієрархії управління відходами;

4) запровадження розширеної відповідальності виробника.

Таким чином, як вбачається, зазначені цілі є відповідними основним оптимальним параметрам «зеленої» економіки та сталого розвитку, а саме: досягнення рівності екологічної, економічної та соціальної складових задля підвищення добробуту людей, а також збереження природних багатств для прийдешніх поколінь.

Крім цього, варто звернути увагу на один із основних принципів державної політики у сфері управління відходами як принцип запобігання. Запобігання полягає в тому, що утворювач або власник відходів вживає заходів для запобігання утворенню відходів, а також для уникнення, зменшення або усунення негативного впливу відходів на здоров'я людей та навколишнє природне середовище (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про управління відходами»).

Позитивним моментом удосконалення законодавства про відходи є той факт, що на законодавчому рівні відбулась диференціація відходів на види, що зумовлює встановлення особливостей у правовому режимі різних видів відходів, а відтак - більш дієвих заходів екологізації зазначеної сфери економіки.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства України та наукові доробки, варто зазначити, що завдання та результати «озеленення» сфери поводження з відходами, а також її правове забезпечення, має реалізовуватися через наступне:

1) запровадження інноваційних технологій у зазначеній сфері суспільних відносин та створення сучасної інфраструктури поводження з відходами;

2) збільшення обсягів збирання, переробки, утилізації відходів як вторинної сировини, тобто їх повторне використання;

3) дотримання вимог екологічної безпеки у процесі експлуатації об'єктів поводження з відходами, тобто забезпечення безпечного і «чистого» видалення відходів, їх збереження та утилізації;

4) запобігання негативних наслідків від діяльності з управління відходами;

5) запровадження економічного стимулювання суб'єктів господарювання щодо провадження виробничо-господарської діяльності з використанням безвідходних технологій тощо.

При цьому, зокрема, «сфера поводження із сільськогосподарськими відходами охоплює їх використання як альтернативних джерел енергії для виробництва альтернативних видів палива, нормативи екологічної безпеки яких для довкілля й здоров'я людей мають відповідати вимогам, установленим законодавством України щодо екологічної безпеки» [14, с. 89].

На початку ХХІ століття світова спільнота визнала, що зміна клімату є однією з основних проблем світового розвитку з потенційно серйозними загрозами для глобальної економіки та міжнародної безпеки внаслідок підвищення прямих і непрямих ризиків, пов'язаних з енергетичною безпекою, забезпеченням продовольством і питною водою, стабільним існуванням екосистем, ризиків для здоров'я і життя людей [15].

Відтак перехід економіки на «зелені» рейки сприятиме запобіганню зміни клімату у процесі реформування та вдосконалення галузей економіки, підтриманню екологічної рівноваги суспільно-економічного розвитку. Зазначене також обґрунтовується тим, що «зміна клімату призводить до несприятливих змін у фізичному середовищі і як наслідок людської діяльності - відбувається істотне збільшення концентрації парникових газів в атмосфері, що посилює природний парниковий ефект ... та негативно впливає на природні екосистеми, функціонування соціально-економічних систем, життя і здоров'я людей» [16, с. 147].

Звідси, відповідно до Цілі 3 Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2030 року [1] одними із завдань забезпечення інтеграції екологічної політики у процесі прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку України передбачено такі як:

1)запобігання зміні клімату та адаптація до неї;

2) усунення прямої залежності економічного зростання від збільшення використання природних ресурсів та енергії;

3) стимулювання впровадження суб'єктами господарювання більш екологічно чистого, ресурсоефективного виробництва та екологічних інновацій, зокрема екологічної модернізації промислових підприємств шляхом зниження ставки екологічного податку або у формі фіксованої річної суми компенсації (відшкодування податку);

4) упровадження в Україні сталого низьковуглецевого розвитку всіх галузей економіки тощо.

Так, зокрема, положеннями Закону України «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами» [17] регулюються правовідносини щодо виробництва, імпорту, експорту, зберігання, використання, розміщення на ринку та поводження з озоноруйнівними речовинами, фторованими парниковими газами, товарами та обладнанням, які їх містять або використовують, що впливає на озоновий шар та на рівень глобального потепління. З цією метою на законодавчому рівні визначено порядок регулювання операцій з контрольованими речовинами; порядок навчання та підтвердження кваліфікації персоналу для виконання таких операцій; вимоги до маркування товарів та обладнання, що містять контрольовані речовини; порядок обліку інформації та звітності про діяльність з контрольованими речовинами; проведення контролю за дотриманням законодавства у зазначеній сфері. На наш погляд, зазначене відповідає засадам запровадження «зеленої» економіки та цілям сталого розвитку.

Таким чином, правові засади охорони клімату як складової правового забезпечення «зеленої» економіки мають реалізовуватися через наступне:

«1) скорочення та поступове припинення суб'єктами господарювання виробництва та використання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар;

2) наявність належної технічної бази для проведення необхідних вимірювань і спостережень за екологічними показниками стану довкілля;

3) проведення робіт щодо зменшення викидів речовин в атмосферне повітря від промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання, накопичення яких в атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату;

4) науково-технічне забезпечення розвитку та впровадження альтернативної енергетики, зменшення негативного впливу на стан довкілля за рахунок підвищення частки альтернативних джерел енергії в загальній структурі енергоспоживання держави; 5) виконання зобов'язань за міжнародними угодами у сфері зміни клімату щодо скорочення антропогенних викидів парникових газів» тощо [16, с. 150].

Висновки

Аналізуючи положення чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів України й враховуючи викладене вище, можна зробити висновок про те, що подальше становлення та розвиток «зеленої» економіки потребують належного правового регулювання, забезпеченого певними правовими аспектами щодо:

1) взаємозалежності між економікою, добробутом населення та природними ресурсами;

2) координації та досягнення сталого розвитку, тобто забезпечення досягнення соціальної, економічної і екологічної стійкості;

3) поступової ліквідації залежності економічного розвитку від збільшення обсягу використання природних ресурсів і енергії, стимулювання переходу на стале природокористування;

4) стимулювання та забезпечення конкурентних вимог виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел;

5) розробки національних та регіональних пріоритетів сталого розвитку, які, зокрема, стосуються таких галузей економіки як промисловість, енергетика, транспорт, сільське та лісове господарство, сфера поводження з відходами тощо;

6) встановлення заборон та обмежень виробництва і використання хімічних речовин, зменшення викидів речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар, а також можуть призвести до негативних змін клімату;

7) подальшого удосконалення правової системи для забезпечення становлення, розвитку та функціонування «зеленої» економіки з урахуванням принципів європейського та міжнародного законодавства.

Література

1. Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року : Закон України від 28 лютого 2019 р. № 2697-VIII. Сайт: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2697-19#Text (дата звернення: 20.02.2024).

2. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року : Указ Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722/2019. Сайт: Офіс Президента України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/7222019-29825 (дата звернення: 26.03.2024).

3. Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 2030 року : постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179. Сайт: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-%D0%BF#Text (дата звернення: 26.03.2024).

4. Зелена економіка. Вікіпедія : вільна енциклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%B5%D0%BA%D0% BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0 (дата звернення: 20.02.2024).

5. Сич К.О., Бугайчук В.В., Грабчук І.Ф. Тенденції та перспективи розвитку зеленої економіки в Україні. Економіка та суспільство. 2021. № 30. URL: https://economyandsociety.in.ua/ index.php/journal/issue/view/30 (дата звернення: 26.03.2024).

6. Цілі зеленої економіки. Сайт: Economy-Pedia.com. URL: https://uk.economy- pedia.com/11030077-green-economy (дата звернення: 20.02.2024).

7. Мазур В.А., Ковальчук С.Я. Теорія європейського еколого-економічного розвитку. Вінниця : ТОВ «ТВОРИ», 2019. 552 с.

8. Дейнега М.А. Правові аспекти використання природних ресурсів у контексті реалізації концепції «зеленої» економіки в Україні як складової частини сталого розвитку. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2018. № 3. С. 113-116.

9. Про альтернативні джерела енергії : Закон України від 20 лютого 2003 р. № 555-ГУ. Сайт: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555-15# Тех^дата звернення: 22.03.2024).

10. Про альтернативні види палива : Закон України від 14 січня 2000 р. № 1391-XIV. Сайт: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1391-14#Text (дата звернення: 22.03.2024).

11. Про схвалення Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 р. № 430-р. Сайт: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/430-2018-%D1%80#Text (дата звернення: 26.03.2024).

12. Про схвалення Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 р. № 820-р. Сайт: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/820-2017-%D1%80#Text (дата звернення: 22.03.2024).

13. Про управління відходами : Закон України від 20 червня 2022 р. № 2320-ІХ. Сайт: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text (дата звернення: 26.03.2024).

14. Оверковська Т.К. Правові засади поводження із сільськогосподарськими відходами. Право і суспільство. 2021. № 2. С. 85-91.

15. Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 932-р. Сайт: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/932-2016- %D1%80#Text (дата звернення: 26.03.2024).

16. Оверковська Т.К. Правові засади охорони клімату в Україні. Право і суспільство. 2022. № 6. С. 145-151.

17. Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами : Закон України від 12 грудня 2019 р. № 378-ІХ. Сайт: Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/376-20#Text (дата звернення: 26.03.2024).

References

1. Pro osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku : Zakon Ukrainy vid 28 liutoho 2019 r. № 2697-VIII. [On the main principles (strategy) of the state environmental policy of Ukraine for the period until 2030: Law of Ukraine dated February 28, 2019 No. 2697-VIII] (28.02.2019). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2697-19#Text [in Ukrainian].

2. Pro Tsili staloho rozvytku Ukrainy na period do 2030 roku : Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 30 veresnia 2019 r. № 722/2019. [On the Sustainable Development Goals of Ukraine for the period up to 2030: Decree of the President of Ukraine dated September 30, 2019 No. 722/2019] president.gov.ua. Retrieved from https://www.president.gov.ua/documents/7222019-29825 [in Ukrainian].

3. Pro zatverdzhennia Natsionalnoi ekonomichnoi stratehii na period do 2030 roku : postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 3 bereznia 2021 r. № 179. [On the approval of the National Economic Strategy for the period until 2030: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 3, 2021 No. 179] zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/179-2021-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

4. Zelena ekonomika. Vikipediia : vilna entsyklopediia. [Green economy. Wikipedia: the free encyclopedia]. uk.wikipedia.org. Retrieved from https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97% D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0% BE%D0%BC%D1%96%D0%BA%D0%B0 [in Ukrainian].

5. Sych K.O., Buhaichuk V.V., Hrabchuk I.F. (2021) Tendentsii ta perspektyvy rozvytku zelenoi ekonomiky v Ukraini. [Trends and prospects for the development of the green economy in Ukraine.] Ekonomika ta suspilstvo - Economy and society. 2021. № 30. Retrieved from https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/issue/view/30 [in Ukrainian].

6. Tsili zelenoi ekonomiky. [Goals of the green economy] economy-pedia.com. Retrieved from https://uk.economy-pedia.com/11030077-green-economy [in Ukrainian].

7. Mazur V.A., Kovalchuk S.Ia. (2019) Teoriia yevropeiskoho ekoloho-ekonomichnoho rozvytku. [The theory of European ecological and economic development]. Vinnytsia : TOV «TVORY» [in Ukrainian].

8. Deineha M.A. Pravovi aspekty vykorystannia pryrodnykh resursiv u konteksti realizatsii kontseptsii «zelenoi» ekonomiky v Ukraini yak skladovoi chastyny staloho rozvytku. [Legal aspects of the use of natural resources in the context of the implementation of the concept of "green" economy in Ukraine as a component of sustainable development]. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii - Actual problems of domestic jurisprudence. 2018. № 3. 113-116. [in Ukrainian].

9. Pro alternatyvni dzherela enerhii : Zakon Ukrainy vid 20 liutoho 2003 r. № 555-TV. [On alternative energy sources: Law of Ukraine dated February 20, 2003 No. 555-TV]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555-15#Text [in Ukrainian].

10. Pro alternatyvni vydy palyva : Zakon Ukrainy vid 14 sichnia 2000 r. № 1391-XTV. [On alternative types of fuel: Law of Ukraine dated January 14, 2000 No. 1391-XTV]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1391-14#Text [in Ukrainian].

11. Pro skhvalennia Natsionalnoi transportnoi stratehii Ukrainy na period do 2030 roku : rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 30 travnia 2018 r. № 430-r. [On the approval of the National Transport Strategy of Ukraine for the period until 2030: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated May 30, 2018 No. 430]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/430-2018-%D1%80#Text [in Ukrainian].

12. Pro skhvalennia Natsionalnoi stratehii upravlinnia vidkhodamy v Ukraini do 2030 roku: rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 8 lystopada 2017 r. № 820-r. [On the approval of the National Waste Management Strategy in Ukraine until 2030: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of November 8, 2017 No. 820]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/820-2017-%D1%80#Text [in Ukrainian].

13. Pro upravlinnia vidkhodamy : Zakon Ukrainy vid 20 chervnia 2022 r. № 2320-IX. [On waste management: Law of Ukraine dated June 20, 2022 No. 2320-IX]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text [in Ukrainian].

14. Overkovska T.K. Pravovi zasady povodzhennia iz silskohospodarskymy vidkhodamy. [Legal principles of handling agricultural waste]. Pravo i suspilstvo - Law and society. 2021. № 2. 85-91. [in Ukrainian].

15. Pro skhvalennia Kontseptsii realizatsii derzhavnoi polityky u sferi zminy klimatu na period do 2030 roku : rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 7 hrudnia 2016 r. № 932- r. [On the approval of the Concept for the implementation of state policy in the field of climate change for the period up to 2030: order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 7, 2016 No. 932]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/932- 2016-%D1%80#Text [in Ukrainian].

16. Overkovska T.K. Pravovi zasady okhorony klimatu v Ukraini. [Legal principles of climate protection in Ukraine]. Pravo i suspilstvo - Law and society. 2022. № 6. 145-151. [in Ukrainian].

17. Pro rehuliuvannia hospodarskoi diialnosti z ozonoruinivnymy rechovynamy ta ftorovanymy parnykovymy hazamy : Zakon Ukrainy vid 12 hrudnia 2019 r. № 378-IX. [On regulation of economic activity with ozone-depleting substances and fluorinated greenhouse gases: Law of Ukraine dated December 12, 2019 No. 378-IX]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/376-20#Text (data zvernennia: 26.03.2024). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru