Екологічні проблеми в контексті земельної реформи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

екологічні ПРОБЛЕМИ В КОНТЕКСТІ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ

Дегодюк Едуард Григорович, доктор

сільськогосподарських наук, професор

Дегодюк Станіслав Едуардович, доктор

сільськогосподарських наук, член-кореспондент НААН

Анотація

В статті подано екологічний стан навколишнього природного середовища і земель в обробітку та визначено шляхи їх відновлення за басейноцентричним принципом з адаптацією земельного права до екологічних вимог.

Ключові слова: розораність угідь, деградація, малі річки, замулення, басейноцентризм, земельні реформи, відновлення природи.

Виклад основного матеріалу

екологічний земельний земля басейноцентричний

Україна потребує реформ політичних, соціальних, екологічних і економічних, які системно і комплексно можливі за встановлення народовладдя, проголошеного у Декларації про державний суверенітет України у серпні 1990 р. Панування корпоративного капіталу під егідою корумпованих політичних партій призвело до соціального хаосу і загострило протиріччя в системі людина--природа. Закон України №522-ІХ від 30 квітня 2020 р. стосовно продажу землі та її природних ресурсів від 100 га до 10 тис. га землі, що відкриває легку лазівку для її приватизації вітчизняними й іноземними олігархами через посередників або іншим способом, залишивши місцеві територіальні громади в резервації по відношенню до власних полів, лісів і водних об'єктів. Особливо небезпечним є цей маневр під час війни з російською імперією, яка теж може скористатися привласненням земель України.

Подібна земельна політика ставить під загрозу проведення природовідновлювальних робіт у післявоєнний період, адже нам у спадок від колоніального минулого залишилися вкрай виснажені землі внаслідок інтенсивної їх експлуатації. Масова розораність земельного фонду досягала безпрецедентних розмірів -- 82%, що стало причиною інтенсивних проявів водної ерозії, яка охопила 30% земель в обробітку із щорічною втратою близькою 15 т дрібнозему з кожного гектара.

Особливої шкоди довкіллю України завдано водними меліораціями в 60-х--80-х рр. ХХ ст., внаслідок яких перетворено у стічні канави майже 60 тис. малих річок України, а висушені болота перетворено у пожежонебезпечні торфовища. Дніпро перетворено у слабкопротічні «моря», що поглинули 700 тис. га заплавних родючих земель [2].

За 30 років незалежної України олігархічним капіталом так і не проведено реформ з виведення із фонду ріллі запланованих 9 млн га. Панування на полях України комерційних культур -- кукурудзи, соняшника, ріпака, пшениці озимої і сої з ліквідацією в системах землеробства сівозмінного фактору, з відсутністю підстилкового гною, внаслідок скорочення поголів'я худоби з 20 млн до приблизно 2 млн голів, призвело до мінералізації ґрунтового покриву (декальцинація і дегуміфікація), інтенсивного підкислення ґрунтового розчину і посилення ерозійних процесів. Через нещадну експлуатацію землі у минулому в Україні відбулося порушення співвідношення в системі рілля--луки (пасовища) --ліс, що становить 1,0:0,2:0,3, за екологічно оптимальних значень 1,0:1,0:3,2. Україна потребує реформаторських змін у природокористуванні, які можливі за державної власності на землю.

Внаслідок послаблення природного імунітету масово гинуть водотоки малих річок, загальна довжина яких становить 185,8 тис. км. В Україні налічується 1046 малих водосховищ з об'ємом води від 1,0 млн до 10 млн м3, 95 водосховищ від 10,1 млн до 100 млн м3 та 12 водосховищ понад 100 млн м3, близько 20 великих природних озер. У руслах малих річок розташовано 28,8 тис. га ставків. Загальною ознакою поверхневих вод України є деградація русел малих річок, що всуціль заростають очеретом внаслідок замулення водотоків і дна водоймищ, що у ставковому фонді перевищує у середньому 1,5 м, більшість природних озер мають товщу води до 2 м, а 10% -- повністю замулені [4].

Площа сінокосів і пасовищ в Україні не перевищує 5,4 млн га, або близько 13% від сільськогосподарських угідь, що на 45% менше порівняно з 80--90 роками ХХ ст. Ці угіддя деградовані в зв'язку з різким скороченням поголів'я худоби в 2023 р. -- 2,52 поголів'я, тоді як в 1990 р. було 25,2 поголів'я [6], що свідчить про величезний природний потенціал України.

Лісистість України становить 14% земельного фонду за потреби у 20%. Крім екологічних потрясінь, залишених соціально неефективними системами державного капіталізму у складі російської імперії і корпоративної його форми за роки незалежності у післявоєнній відбудові Україна зіткнеться із завданням шкоди інфраструктурі і природі, що межує з проявами етноі екоциду. Близько 20 млн га сільськогосподарських угідь зазнали міліарної деградації -- фізичного знищення, фізичного, хімічного і біологічного забруднення. Сучасні засоби ведення війни безпрецедентно руйнують ґрунтовий покрив, вирви і фортифікації в районах бойових дій на 30% порушили вуглецевий баланс у зв'язку із знищенням гумусованого горизонту, для природного відновлення якого необхідно більше 1000 років.

Все це вимагає розроблення і втілення Національної програми системного відновлення деградованої природи.

У зв'язку з цим післявоєнна відбудова інфраструктури України і відновлення довкілля за капітальними вкладеннями повинні бути рівноцінними. І це за умови, коли земля буде державною власністю, що передбачає передавання в оренду землекористувачам, і може бути тимчасово вилучена законом до її екологічного відновлення. Приватна власність перешкоджатиме здійсненню природовідновних програм.

Післявоєнна Україна, як і світ, будуть зовсім іншими, ніж це було до глобального соціального і екологічного потрясіння від агресії імперіалістичної росії на Україну. Цілісне бачення суспільного устрою країни і природовідновлення викладено у рукописі монографії Е. Г. Дегодюка, Л. Г. Шморгуна і О. П. Коцюби «Народовладдя -- майбутнє України» та у опублікованому європейському збірнику за тим же співавторством [5].

Отже, європейська спільнота сприйняла світоглядну позицію авторів і їхній системний підхід до післявоєнної відбудови України, включаючи і басейноцентричний підхід до проблеми відновлення деградованої природи. Глобальні екологічні проблеми післявоєнної України можуть бути усунуті за умови трансформації корпоративного капіталу у бік народовладдя з кооперативною формою власності.

Розроблені нами концептуальні засади відновлення деградованої і зруйнованої природи передбачають системний підхід по вертикалі і горизонталі суспільного устрою, що передбачає перехід української спільноти на екологічне мислення з розробленням законодавчої і нормативної бази на державному рівні та втілення -- на рівні територіальних громад та новоствореної інфраструктури меліоративних організацій, включаючи і майбутню екологічну армію України, яка може бути створеною законодавчим шляхом на основі бойових підрозділів територіальної оборони.

Басейноцентричний підхід, покладений в основу природокористування, передбачає прийняття за основну елементарну одиницю у відновлювальних меліораціях басейн малої річки довжиною русла до 10 км і водозбірною площею до 2000 га. На сьогодні за існуючою номенклатурою їх віднесено до розряду струмків, і вони не підлягають паспортизації.

Нами концептуально передбачено складання агро-екологічного паспорта для малих річок І--IV рангу та картографічного матеріалу з гідрологічного, ґрунтового, агрохімічного, мікробіологічного, флористичного, фауністичного та іхтіологічного її складу як програмної основи для майбутніх меліорацій.

Меліоративні роботи, за послідовного відновлення басейнів малих річок, полягатимуть у здійсненні інженерних і культуртехнічних робіт, агро-, хемо-, біоі фітомеліорацій без порушення базису ерозії в процесі відновлення річок і надання імпульсу саморозвитку дикій природі і фауні.

Виходячи з концептуальних положень під меліоративний вплив відновних робіт підлягатимуть всі водні і наземні екосистеми, що всуціль зазнали проявів антропогенної деградації.

У зв'язку з цим важливого принципового значення набувають земельні відносини в процесі відновлення басейнів малих річок. Існуючі положення Конституції України, Земельного, Лісового і Водного кодексів України та Закону України «Про охорону земель» дозволяють регулювати земельні відносини у правовому полі України в інтересах територіальних громад з проведенням всього комплексу відновлювальних робіт, а суб'єкти землекористування чи земельної ділянки зобов'язуються повністю надати землю для проведення меліорації з правом повернення її суб'єктам землекористування у поліпшеному стані. За здійснення залуження, заліснення чи відведення під захисні смуги, що не співпадає з планами землекористувача питання вирішується за згодою, за викупом, або в процесі вирішення спорів згідно з існуючим законодавством. В інтересах цілісності відновлювальних робіт можливий примусовий порядок припинення права на землю, згідно зі ст. 143 Земельного кодексу України, за яким захисні смуги вздовж обох берегів річок, ставків і озер належать Державному фонду земель, аі їх фітомеліорації підлягають вимогам згаданих кодексів України. У разі приватної власності на землю можуть бути порушені конституційні норми оренди, і приватна власність стане на заваді у здійсненні запланованих меліоративних робіт.

Тому звернення всеукраїнських та місцевих громадських організацій до Уряду України, Європейського парламенту, ООН, народів світу щодо заборони розпродажу землі та природних ресурсів, повністю відповідають концептуальним засадам басейноцентричного підходу. У випадку приватної власності на землю можуть виникнути неподоланні перешкоди у проведенні соціальної програми відновних меліорацій в басейнах малих річок.

Література

1. Дегодюк Е. Г, Дегодюк С. Е. Екологотехногенна безпека України. Київ: ЕКМО, -- 2006. 306 с.

2. Дегодюк Е. Г., Шморгун Л. Г., Коцюба О. П. Народовладдя -- майбутнє України: стратегія поступу сталого розвитку, рукопис. 2023. 265 с.

3. Дегодюк Е. Г. Проєкт закону України «Про землеробство, сталий розвиток агросфери і екологічне природокористування в басейнах малих річок», рукопис. 2021. 45 с.

4. Екологічна енциклопедія. Т 1, с. 172, Т.3 с. 269, 270, Т.3 с. 267, 268. Київ: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації». 2008.

5. NATIONAL RESILIENCE As a strategy for ensuring national security: military challenges and the latest concepts of the international security environment. НАЦІОНАЛЬНА СТІЙКІСТЬ як стратегія забезпечення національної безпеки: воєнні виклики і новітні концепти міжнародного безпекового середовища. Shmorgun L.G., Degodyuk E.H., Kotsiuba O.P. Strategic principles of Sustainable Development of post-war reconstruction of Ukraine. Стратегічні засади сталого розвитку післявоєнної розбудови України. Opole: Akademia nauk stosowanych. 2023. Р. 144--164.

6. Abm-ua.org. Електронний ресурс 03.01.2024 р.

Размещено на Allbest.ru