Компоненти системи збалансованого розвитку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів, Україна

Кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва

Компоненти системи збалансованого розвитку підприємства

Георгіаді Н.Г.

доктор економічних наук, професор

Гетманов С.В.

аспірант

Анотація

екологічний викопний природний ресурс

Розвинуто понятійний апарат щодо сутності поняття «збалансований розвиток підприємства». Обґрунтовано, що ознаками збалансованого (сталого) розвитку суб'єктів господарювання є підпорядкування системи їхніх цілей і рішень щодо їхнього досягнення таким пріоритетам, як зменшення споживання енергії та викопних природних ресурсів; повторне використанню матеріалів; забезпечення екологічно-чистого виробництва і безпечності продуктів, що пропонуються споживачам. Застосовано функціональний, динамічний, кількісно-якісний, процесний, відтворювальний, ситуаційний, поведінковий підходи до розгляду економічної, соціальної та екологічної компонент системи збалансованого розвитку підприємства. Визначено такі спільні цінності компонент системи збалансованого розвитку на різних рівнях, як забезпечення балансу між економічними, екологічними та соціальним аспектами; захист природи та здоров'я людини; підвищення якості життя та забезпечення стабільності суб'єктів господарювання.

Ключові слова: збалансований розвиток; компонента; науковий підхід; система; сталий розвиток; підприємство; циркулярна економіка.

Components of the system of balanced development of enterprise

Nelli Heorhiadi

Doctor of Economic Sciences, Professor,

Professor at the Department of Management and International Business, Lviv Polytechnic National Univesity, Lviv, Ukraine

Sergii Getmanov

Postgraduate Student at the Department of Management and International Business, Lviv Polytechnic National Univesity, Lviv, Ukraine

Abstract

Sustainable development goals cannot be achieved only at the global or national levels. Their practical implementation takes place at the micro level, when enterprises begin to take responsibility for society, in particular, when achieving the safety of products offered on the market and the impact on the environment. It is proved that the transition from the declaration of the values of sustainable development to the practical mechanisms of their observance gave birth to the concept of “circular economy”, which is subject to the saving of energy and fossil natural resources, the reuse of materials, the achievement of ecologically clean production and safe consumption. The conceptual apparatus regarding the essence of the concept of “balanced development of the enterprise” has been developed. Signs of balanced (sustainable) development of economic entities are subordination of the system of goals and decisions regarding their achievement to the following priorities: reduction of energy consumption and fossil natural resources; reuse of materials; ensuring environmentally friendly production and safety of products offered to consumers. Functional, dynamic, quantitative-qualitative, process, reproducible, situational, behavioral approaches to considering the economic, social and environmental components of the system of balanced development of the enterprise are applied. Since a person is at the center of the values of the system of balanced development, it is advisable to apply a behavioral approach to the formation and development of this system. Its peculiarity lies in the balance between economic, ecological and social aspects. There is also active interaction with all interested parties, consideration of the human factor and the use of appropriate tools to determine and control the company's activities in order to identify and use opportunities for the implementation of the sustainable development strategy. Such common values of the components of the system of balanced development at different levels as ensuring a balance between economic, ecological and social aspects have been determined; protection of nature and human health; improving the quality of life and ensuring the stability of business entities. Key words: balanced development; component; scientific approach; system; sustainable development; enterprise; circular economy.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Незважаючи на те, що початково поняття «сталий розвиток» виникло на глобальному рівні через загострення екологічних проблем, які несли безпекові загрози людству, з часом виявилось, що досягнути цілей сталого розвитку неможливо лише проголосивши їх і визнавши джерела загроз. Реалізація цих цілей вимагає тісної взаємодії і комунікування стейкхолдерів на глобальному, а також макро- і мікрорівнях. Цілі сталого розвитку досягаються не лише на глобальному чи національних рівнях, практична їх імплементація відбувається на мікрорівні. У результаті виникло поняття «збалансований розвиток підприємства». Збалансований розвиток є ключовою складовою ефективного функціонування сучасного підприємства. Вивчення системи збалансованого розвитку підприємства на засадах застосування різних наукових підходів, дослідження сутності і цінностей компонент системи збалансованого розвитку на різних рівнях управління сприятиме забезпеченню балансу між економічними, екологічними та соціальним аспектами, захисту природи та здоров'я людей, підвищенню якості життя, забезпеченню стабільності суб'єктів господарювання та реалізації стратегії сталого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

У літературних джерелах [1-10] словосполучення «збалансований розвиток» ототожнюється із поняттям «сталий розвиток». І хоча більшість науковців вважає, що зі стилістичної позиції таке ототожнення не зовсім вдале, проте в українській науці традиційно «сталий розвиток» розуміють власне як збалансований розвиток.

Історично поняття «сталий розвиток» виникло на основі загострення глобальних екологічних проблем, які несли безпекові загрози суспільству, зокрема через характер розвитку економіки, яка опиралась на егоїстичні бізнес-інтереси. Н. Мущинська зазначає, що: «.у науковій сфері категорія «збалансований розвиток» поширилась з Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.) та Всесвітнього саміту із збалансованого розвитку (Йоганнесбург, 2002 р.). За своєю сутністю і на зазначених зібраннях поняття «збалансований розвиток» ототожнювалось з стійким та сталим розвитком, що перекладались з англійського відповідника «sustainable development». За визначенням Комісії ООН, сталий розвиток - це «загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі...» [9]. За дослідженнями Н. Мущинської, категорія «збалансований розвиток» «.ширша у змістовому наповненні, ніж дефініції «системний», «комплексний», «сталий», які у науці часто ототожнюють із «збалансований».

Цілі сталого розвитку досягаються не лише на глобальному чи національних рівнях, практична їх імплементація відбувається на мікрорівні, коли підприємства, як головні функціонери економічних систем, починають брати на себе відповідальність перед суспільством, зокрема в частині досягнення безпечності пропонованих на ринок товарів і впливу на навколишнє середовище. У результаті виникло поняття «збалансований розвиток підприємства». А. Боровий трактує його як: «.сукупність правил, відповідність яким забезпечить подальший розвиток майбутніх поколінь щодо поваги до навколишнього середовища, успішне дотримання цілей сталого розвитку на підприємстві дасть змогу забезпечити формування довгострокової конкурентоспроможності та мінімізує потенційні ризики ...» [3]. Т. Вецко слушно вказує на те, що: «.основою сталого розвитку підприємств є поєднання трьох складових: економічної, соціальної та екологічної ...» [4]. За дослідженнями А. Гречко і О. Очеретяної «сталий розвиток підприємства передбачає як економічну рівновагу, так і можливість переходити в нові стани, тобто розвиватися ...» [6].

Перехід від декларування цінностей сталого розвитку до практичних механізмів їх сповідування породив поняття «циркулярна економіка», яка трактується як альтернативна економічна модель, заснована на реалізації замкнутих циклів в процесах виробництва, обігу та споживання. С. Лихолат і Л. Семенюк відзначають, що «циркулярна економіка формує нові можливості для створення багатства та добробуту, розвитку промисловості, а також є головним двигуном для досягнення цілей сталого розвитку суспільства..» [8].

Таким чином, на основі огляду та аналізу літературних джерел доходимо висновку, що циркулярна економіка - це економіка, у якій декларативні цілі сталого розвитку, які визначено міжнародними організаціями та урядами країн, імплементовано у практичну діяльність підприємств-виробників і культуру суспільства щодо споживання готової продукції і поводження з відходами, сміттям, тарою тощо. Ознаками збалансованого (сталого) розвитку суб'єктів господарювання є підпорядкування системи їхніх цілей і рішень щодо їхнього досягнення таким пріоритетам, як: зменшення споживання енергії та викопних природних ресурсів, повторне використанню матеріалів, забезпечення екологічно-чистого виробництва і безпечності продуктів, що пропонуються споживачам [5].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

Недостатньо систематизованим є понятійний апарат щодо сутності компонент системи збалансованого розвитку. Поза увагою науковців залишаються питання розгляду системи збалансованого розвитку підприємства на засадах застосування різних наукових підходів.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Цілями даної статті є: розгляд системи збалансованого розвитку підприємства на засадах застосування різних наукових підходів; характеристика сутності і цінностей компонент системи збалансованого розвитку на різних рівнях управління.

Виклад основного матеріалу дослідження

У системі збалансованого розвитку науковці виділяють економічну, соціальну і екологічну компоненту [3-5; 7; 10]. Ці компоненти мають місце на глобальному рівні, а також на рівнях макро-, мезо- і мікро-. На мікрорівні, економічна компонента - це складова частина, що забезпечує ефективне використання ресурсів, оптимізацію фінансових показників та підвищення прибутковості підприємства. Соціальна компонента - пов'язана зі здійсненням соціальної політики підприємства, тобто забезпеченням задоволення потреб працівників та інших зацікавлених сторін у створенню сприятливого середовища для розвитку та зміцнення взаємовідносини з громадськістю. Екологічна компонента пов'язана зі збереженням навколишнього середовища та підвищенням екологічної свідомості на всіх рівнях управління підприємством. Взаємодія між цими компонентами дозволяє створити систему збалансованого розвитку підприємства, яка забезпечує оптимальне використання ресурсів та досягнення гармонії у реалізації поставлених економічних, екологічних та соціальних цілей.

Розглянемо компоненти системи збалансованого розвитку підприємства на засадах застосування різних наукових підходів. Так, з точки зору функціонального наукового підходу, економічна, екологічна та соціальна компонента системи сталого розвитку підприємства пов'язані між собою взаємозалежним чином:

економічна складова відповідає за забезпечення фінансової стійкості підприємства та підвищення його прибутку. Однак, з призначенням досягнення сталого розвитку підприємства, економічна складова повинна бути збалансована з екологічною та соціальною складовими;

екологічна компонента відповідає за збереження природних ресурсів та забезпечення екологічної стійкості підприємства. Застосування екологічно чистих технологій та раціонального використання ресурсів зменшити негативний вплив підприємства на навколишнє середовище;

соціальна складова відповідає за забезпечення соціальної відповідальності підприємства перед співробітниками, громадою та суспільством в цілому. Створення комфортних умов праці і забезпечення безпеки працівників.

Взаємодія між цими компонентами полягає у тому, що підприємство повинно забезпечити рівномірний розвиток усіх трьох компонентів, щоб забезпечити стійкість свого розвитку. Наприклад, застосування екологічно чистих технологій може зменшити витрати на паливо та енергію, що дозволить зберегти фінансові ресурси підприємства. Також, забезпечення безпеки та комфорту працівників може зменшити кількість відпусток і хвороб, що, у свою чергу, знизить витрати підприємства на заміщення працівників та збереже соціальну стійкість підприємства.

З точки зору динамічного наукового підходу, економічна, екологічна та соціальна складова системи сталого розвитку підприємства пов'язані між собою у взаємодії, яка змінюється з часом і може бути непередбачуваною. Цей підхід базується на тому, що підприємство є складною системою, яка взаємодіє зі своїм середовищем та залежить від нього. Економічна складова пов'язана з функціонуванням підприємства, екологічна - з впливом діяльності на довкілля, а соціальна - у відносинах зі співробітниками та взаємодією з громадами. Взаємодія між цими компонентами полягає у тому, що зміни в одному компоненті можуть викликати зміни в інших компонентах. Тому важливо забезпечити динаміку та можливість зниження ризику взаємодії між компонентами при розробці стратегії сталого розвитку підприємства.

З позиції кількісно-якісного підходу, економічна, екологічна та соціальна складові системи сталого розвитку підприємства є взаємозалежними та взаємодіючими. Кількісна сторона відображає фактичні показники, такі як економічні індикатори, екологічні параметри та соціальні показники. Якісна сторона відображає якість економічної, екологічної та соціальної діяльності підприємства, такі як виконання норм та стандартів, рівень задоволеності споживачів тощо. У цьому підході економічна складова може включати різні показники, зокрема такі, як: обсяг продажів, прибуток, рентабельність, а також якісні аспекти, такі як соціальна відповідальність, екологічна збалансованість тощо. Екологічна компонента може включати такі показники, як; кількість викидів, використання ресурсів, рівень відходів, а також якісні аспекти, такі як екологічна політика, екологічна культура персоналу тощо. Соціальна складова може включати показники, до яких належать - рівень зайнятості, рівень доходів, рівень освіти та кваліфікації персоналу, а також якісні аспекти - соціальна відповідальність, корпоративна культура тощо.

Отже, кількісно-якісний підхід відображає взаємодію економічної, екологічної та соціальної складової системи сталого розвитку підприємства в контексті якісних та кількісних аспектів їх взаємодії. Кількісний аспект репрезентують значення конкретних показників, таких, як обсяги викидів забруднюючих речовин, кількість відходів, рівень доходу працівників тощо, у той час, як якісний аспект відображає особливості якості життя працівників, екологічної безпеки, соціальної відповідальності та інших параметрів, які не можуть бути точно виміряні числами.

З точки зору процесного наукового підходу, економічна, екологічна та соціальна складова системи сталого розвитку підприємства, пов'язана між собою через процеси, що відбуваються в межах підприємства. Цей підхід акцентує увагу на процесах управління, зокрема на взаємодії різних підсистем підприємства. Процесний підхід дозволяє уникнути взаємозв'язку між різними компонентами системи сталого розвитку підприємства, а також відстежувати та оптимізувати процеси в межах підприємства з метою досягнення балансу між економічними, екологічними та соціальним ефектами. Процесний підхід вивчає взаємодію компонентів системи сталого розвитку підприємства у групі процесів, які протікають у цій системі. У цьому підході є розуміння процесів як системи неперервного руху в напрямку досягнення мети, а не як окремих статичних компонентів. За процесного підходу до сталого розвитку підприємства економічна, екологічна та соціальна складові взаємодіють між собою як у внутрішньому середовищі підприємства, так і із зовнішніми факторами (локальними, регіональними та глобальними). При цьому кожен процес, який протікає в системі старого розвитку, включає в себе взаємодію всіх компонентів системи. Наприклад, процес підвищення економічної ефективності підприємства може включати в себе ряд соціальних та екологічних заходів, таких як підвищення рівня життя працівників та впровадження екологічно чистих технологій. У свою чергу, збалансований соціальний підхід може забезпечити стабільність внутрішнього середовища підприємства, що дозволяє ефективно протистояти зовнішнім факторам, таким як зміна ринкових умов або природних катастроф.

Отже, процесний підхід до збалансованого розвитку підприємства дає змогу розглянути всі компоненти системи як одну цілісну систему, яка взаємодіє із зовнішніми факторами та проходить через інші етапи розвитку. Цей підхід дає можливість вирішувати проблеми сталого розвитку як у внутрішньому середовищі, так і у зв'язку з впливом зовнішніх чинників. Процесний підхід розглядає систему сталого розвитку підприємства як сукупність взаємодіючих процесів, які взаємодіють як внутрішньо в межах організації, так і за її межами з урахуванням локальних, регіональних і глобальних факторів. Таким чином, економічна, екологічна та соціальна складові системи сталого розвитку підприємства взаємодіють між собою в рамках різних процесів, що дозволяє вирішувати проблеми сталого розвитку комплексно та з урахуванням зовнішнього середовища.

Відтворювальний науковий підхід передбачає, що економічна, екологічна та соціальна складові системи сталого розвитку підприємства пов'язані між собою через принцип взаємодії та взаємозалежності. Відповідно до цього підходу, взаємодія цих компонентів забезпечує стійкість розвитку підприємства. Економічна складова націлена на ефективне використання ресурсів, що є необхідним для забезпечення сталого розвитку підприємства. Екологічна компонента пов'язана з охороною довкілля та забезпеченням екологічної безпеки підприємства. Соціальна складова спрямована на забезпечення розвитку людського капіталу, підвищення якості життя співробітників та задоволення їх потреб. За відтворювальним підходом зовнішні фактори впливають на компоненти системи сталого розвитку підприємства, тому необхідно впливати на локальні, регіональні та глобальні фактори формування політики сталого розвитку підприємства. Забезпечення балансу між економічною, екологічною та соціальною складовими дозволяє забезпечити стійкість розвитку підприємства та збрити позитивний внесок у стійкість розвитку суспільства в цілому.

Ситуаційний науковий підхід акцентує увагу на пріоритетності адаптації систем збалансованого розвитку підприємства до змінних умов зовнішнього середовища. У цьому контексті економічна, екологічна та соціальна складові системи збалансованого розвитку підприємства мають бути готові до змін, щоб забезпечити підприємству конкурентну перевагу та стійкість у складних умовах ринкової та соціальної нестабільності. Таким чином, ситуаційний підхід підкреслює необхідність реагування на нові виклики та можливості, що викликають на шляху сталого розвитку підприємства. У цьому контексті економічна, екологічна та соціальна компоненти повинні бути збалансовані та гнучкі, щоб мати можливість адаптуватися до нових умов та викликів. Ситуаційний науковий підхід у контексті сталого розвитку підприємства базується на тому, що взаємодія економічної, екологічної та соціальної складових залежить від конкретної ситуації, яка може бути сприятливою або негативною для досягнення цілей сталого розвитку. Наприклад, якщо виробниче підприємство, яке має негативний екологічний вплив на довкілля, то взаємодія екологічної та економічної складової буде напруженою. У такому випадку, зважаючи на вимоги сталого розвитку, підприємство повинно знайти компромісні рішення, наприклад, впровадження екологічної інновації, яка зменшить негативний вплив на довкілля та зменшить витрати на виробництво. Крім того, взаємодія соціальної складової залежить від конкретної ситуації. Наприклад, підприємство може мати добрі соціальні показники, але через зміну економічної ситуації зменшити кількість працівників та знизити їхню заробітну плату. У таких випадках підприємство повинно знайти способи компенсувати збитки, наприклад, шляхом підвищення якості продукції або зниження витрат на виробництво. Отже, з точки зору ситуаційного підходу, взаємодія економічної, екологічної та соціальної складової системи сталого розвитку підприємства залежить від конкретної ситуації, що може включати в себе різноманітні фактори зовнішнього середовища, такі як політична ситуація, економічні фактори, технологічний прогрес та соціальні тенденції. У зв'язку з конкретною ситуацією, необхідно розробляти індивідуальні стратегії розвитку, які забезпечують баланс між економічними, екологічними та соціальними цілями підприємства. Наприклад, у випадку зі зниженням попиту на виробництво, підприємство може розглянути варіанти зниження витрат на виробництво шляхом впровадження екологічно чистої та енергоощадної технології зі зменшенням викидів або залучення соціально відповідального інвестора,

З точки зору поведінкового підходу, економічна, екологічна та соціальна компоненти системи збалансованого розвитку підприємства взаємодіють між собою через поведінку людей, які приймають рішення в організації. У поведінковому підході робиться найбільший акцент на людському факторі та взаємодії людей у різних ситуаціях. У цьому контексті, економічна складова сталого розвитку підприємства розроблена із застосуванням рішень, які приймаються з метою максимізації прибутку та забезпечення сталого розвитку компанії. Наприклад, підприємство може впроваджувати екологічно чисті технології зі зниженням витрат на енергію та ресурси, що відповідають впливу на екологічну компоненту. У свою чергу, екологічна складова впливає на соціальну, завдяки забезпеченню стабільності екологічної ситуації в районі діяльності підприємства забезпечується здоров'я та безпеку працівників та мешканців місцевих громад. У той же час, збереження природних ресурсів завдяки підтримці соціальної складової, після забезпечення стійкості економічного розвитку та соціальної справедливості.

Поведінковий підхід також враховує зовнішні фактори, які впливають на систему сталого розвитку підприємства. Такі фактори можуть бути локальними, регіональними або глобальними, і включати в себе політику держави, правову регуляторну базу, технологічну інноваційність, міжнародну конкуренцію, кліматичні зміни, рівень освіти населення та багато інших факторів. У відповідності до поведінкового підходу має місце взаємодія компонентів системи збалансованого розвитку із працівниками підприємства, найманими менеджерами, споживачами, інвесторами та іншими стейкхолдерами.

Для досягнення балансу між економічними, екологічними та соціальним аспектами в межах поведінкового підходу використовують такі інструменти, як корпоративна соціальна відповідальність, етичний менеджмент, мотиваційні програми для співробітників та інше. Крім того, врахування людського фактора в сталому розвитку підприємства виявиться у подоланні конфлікту між економічними, екологічними та соціальними аспектами діяльності.

Таким чином, поведінковий підхід у сталому розвитку підприємства забезпечує взаємодію з усіма зацікавленими сторонами в контексті досягнення балансу між економічними, екологічними та соціальним аспектами, врахування людського фактора та використання відповідних інструментів для підтримки цих процесів. Важливо забезпечити узгодження між культурними та соціальними відмінностями між зацікавленими сторонами та досягнути прозорості у взаєминах. Для цього необхідно розвивати механізми взаємодії та діалогу між підприємством та його стейкхолдерами, зокрема, співпрацювати з урядовими органами, місцевою громадою, екологічними та громадськими організаціями. Крім того, у поведінковому підході був важливим людський фактор, тобто вплив людських цінностей, переконань та мотивації на процес сталого розвитку. Наприклад, залучення працівників до процесів сталого розвитку може збільшити ефективність прийнятих рішень та забезпечити більшу підтримку з боку співробітників та громад.

Отже, поведінковий підхід у формуванні та забезпечення функціонування системи збалансованого розвитку підприємства забезпечує не лише досягнення балансу між економічними, екологічними та соціальним аспектами, а й активну взаємодію з усіма зацікавленими сторонами, врахування людського фактора та використання відповідних інструментів для визначення та контролювання діяльності підприємства, які можуть виявляти та використовувати можливості з реалізації стратегії сталого розвитку. До таких інструментів можна віднести системи екологічного та соціального аудиту, екологічну та соціальну звітність, інструменти соціальної відповідальності бізнесу та інші. Крім того, важливо брати до уваги динаміку змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах підприємства, що дозволяє адаптувати стратегію сталого розвитку до нових умов і викликів. Взаємодія зі стейкхолдерами та їх залучення до процесу розробки та реалізації стратегії сталого розвитку також є елементом поведінкового підходу.

Система сталого розвитку включає в себе економічні, екологічні та соціальні компоненти. Взаємодія між ними є елементом забезпечення сталого розвитку на різних рівнях: мікро-, мезо, макро- та глобальному рівнях. На мікрорівні система сталого розвитку підприємства забезпечує баланс між економічними, екологічними та соціальними аспектами діяльності. Це може включати в себе використання екологічно чистих технологій, забезпечення безпеки праці та прав працівників, а також взаємодію зі споживачами та іншими зацікавленими сторонами. На мезорівні система сталого розвитку може включати в себе взаємодію підприємств з громадськістю, органами влади та іншими зацікавленими сторонами у розв'язанні екологічних, економічних та соціальних проблем на рівні регіону або сектора. На макрорівні система сталого розвитку пов'язана з державною політикою та регулюванням, у тому числі законодавчими актами, що регулюють економічну, екологічну та соціальну діяльність. Це може включати в себе стимулювання розвитку екологічних технологій, надання підтримки малим та середнім підприємствам, які послуговуються цінностями збалансованого розвитку, а також дотримуються стандартів з охорони навколишнього середовища та прав працівників. На глобальному рівні система сталого розвитку включає в себе взаємодію країни та міжнародних організацій у заходах з розв'язання глобальних проблем, таких як зміна клімату, виробництво та викид шкідливих речовин, управління енергетичними ресурсами, захист біорізноманіття тощо. Країни співпрацюють у межах міжнародних угод та конвенцій, щоб забезпечити світову економічну стійкість, екологічну безпеку та соціальну рівність. Наприклад, Паризька угода націлена на боротьбу зі зміною клімату, зобов'язуючи країни до спільних зусиль для зменшення викидів парникових газів та збереження стійкості клімату на Землі. На мезорівні система сталого розвитку включає в себе взаємодію між підприємствами, громадами та регіональними організаціями. Наприклад, підприємства можуть співпрацювати з місцевими органами влади та громадськими організаціями, щоб забезпечити стійкий розвиток регіону, зменшення відходів та використання відновлюваних джерел енергії. На мікрорівні система сталого розвитку включає в себе взаємодію окремих підприємств з їхніми споживачами, постачальниками та іншими зацікавленими сторонами. Наприклад, підприємства можуть співпрацювати зі своїми споживачами та постачальниками, щоб забезпечити якість продукту, зменшити витрати та енерговитрати, а також забезпечити розуміння та підтримку місцевої громади.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Усі компоненти системи збалансованого розвитку, пов'язані між собою та взаємодіють на різних рівнях, що створює певний ефект синергії. На мікрорівні, економічна складова системи сталого розвитку підприємства взаємодіє з екологічною та соціальною складовими в процесі планування та реалізації діяльності підприємства. На мезорівні система сталого розвитку залежить від взаємодії між підприємствами, місцевими громадами, владою та іншими зацікавленими сторонами. На макрорівні система сталого розвитку залежить від ефективності взаємодії між зовнішніми секторами економіки, державними органами, громадськими та іншими міжнародними організаціями. У свою чергу, на глобальному рівні, система сталого розвитку взаємодіє зі світовими країнами та міжнародними організаціями у процесі розв'язання глобальних проблем, таких як зміна клімату, забруднення навколишнього середовища, розподіл ресурсів та боротьба з бідністю.

Системи збалансованого розвитку на різних рівнях є спільні цінності, які об'єднують їх у прагненні до досягнення спільних цінностей. Одна з основних спільних цінностей - це забезпечення балансу між економічними, екологічними та соціальними аспектами розвитку. Це означає, що в усіх системах збалансованого розвитку на різних рівнях дбають про те, щоб економічний розвиток підприємств та країни не шкодив довкіллю та зниженню якості життя людей.

Ще одна спільна цінність - це залучення всіх стейкхолдерів сторінок до розробки та впровадження стратегій збалансованого розвитку. Це означає, що в системах збалансованого розвитку на різних рівнях стежать за тим, щоб громадськість, урядові структури, бізнес та науковці мали можливість робити свій внесок та брати участь у процесі прийняття рішень.

Також важливою цінністю для системи збалансованого розвитку є використання наукових підходів та інноваційних технологій для досягнення збалансованого розвитку. Це означає, що всі системи сталого розвитку на різних рівнях дбають про те, щоб використовувати передові технології та наукові розробки для зменшення негативного впливу на довкілля та збереження ресурсів.

Отже, системи збалансованого розвитку на мікро-, мезо-, макро- та глобальному рівнях мають спільні цінності, які об'єднують їх у прагненні до гармонії в досягненні економічних, екологічних та суспільних інтересів. Взаємодія між системами сталого розвитку на різних рівнях заснована на цих спільних цінностях та націлена на досягнення загальної мети сталого розвитку, яка виникла у забезпеченні довгострокової стійкості економіки, природного середовища та суспільства в цілому.

Бібліографічний список

1. Adeniran, A.O. (2019). Anti-corruption Strategies for Balanced Development: A Case Study of Economic and Financial Crimes Commission (EFCC). Advanced Journal of Social Science, 5(1), 52-64. DOI: https://doi.org/10.21467/ajss.5.1.52-64.

2. Biryukova, V.V. (2020). Production System Management Based on a Balanced Development Model. International science and technology conference «FarEastCon-2019». Volume 753, Chapter 5. DOI: 10.1088/1757-899X/753/6/062014.

3. Borovyi, A.I. (2018). Stalyi rozvytok pidpryiemnytstva: etapy ta instrumenty vprovadzhennia [Sustainable business development: stages and іnstrumеnts of implementation]. Zbirnyk naukovykh prats Cherkaskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu. Seriia: Ekonomichni nauky - Proceedings of Scientific Works of Cherkasy State Technological University Series Economic Sciences, 51, 89-94. DOI: https://doi.org/10.24025/2306-4420.0.51.2018.153504 [ln Ukrainian].

4. Vetsko, T.M. (2019). Stalyi rozvytok pidpryiemstva: problemy ta perspektyvy [Sustainable development of the enterprise: problems and Prospects]. Aktualni problemy ekonomiky ta upravlinnia - Actual problems of economics and management, 13. Retrieved from http://ape.fmm.kpi.ua/article/view/153856 [in Ukrainian].

5. Hetmanov, S.V. & Stefanskyi, Yu.S. (2023). Sutnist zbalansovanoho rozvytku pidpryiemstva [The essence of the balanced development of the enterprise]. Ekonomika ta menedzhment suchasnykh orhanizatsii: problemy teorii ta praktyky: II Mizhnarodna naukovo-praktychna internet-konferentsiia - Economics and management of modern organizations: problems of theory and practice: II International Scientific and Practical Internet Conference. (Kryvyi Rih, April 2023). (рр. 114-116). Prague: «Oktan Print» [in Ukrainian].

6. Hrechko, A. & Ocheretiana, O. (2020). Doslidzhennia evoliutsii naukovoi dumky v aspektakh vyznachennia sutnosti poniattia «stalyi rozvytok pidpryiemstva» [Economic essence of the concept of «sustainable enterprise development]. Pidpryiemnytstvo ta innovatsii - Entrepreneurship and Innovation, 15, 37-41. DOI: https://doi.org/10.37320/2415-3583/15.6 [in Ukrainian].

7. Karpinska, A.V. (2020). Metodolohiia zabezpechennia zbalansovanoho rozvytku pidpryiemstva promyslovosti na pryntsypakh komplimentarnosti [Methodology ensuring balanced development industrial enterprises on the principles of complimentarily]. Ekonomichni innovatsii - Economic Innovations, 22(4(77)), 83-91. DOI: https://doi.org/10.31520/ei.2020.22.4(77).83-91 [in Ukrainian].

8. Lykholat, S.M. & Semeniuk, L.O. (2021). Tsyrkuliarna ekonomika yak napriam promyslovoi modernizatsii: peredovyi mizhnarodnyi dosvid [Circular economy as a direction of industrial modernization: advanced international experience]. Biznes, innovatsii, menedzhment: problemy ta perspektyvy: II Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia - Business, innovations, management: problems and prospects: II International Scientific and Practical Conference (Kyiv, April 22, 2021), (рр. 178-179). Retrieved from http://confmanagement.kpi.ua/proc/article/view/230935 [in Ukrainian].

9. Mushchynska, N.Iu. (2014) Zbalansovanyi rozvytok rehionu: teoretychnyi aspekt [Balanced development of a region: theoretical aspect]. Efektyvna ekonomika - Efficient economy, № 2. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3383 [in Ukrainian].

10. Ruyue, Deng. (2022). The Origin, Development, Diffusion and Managerial Effects of the Balanced Scorecard. Frontiers in Economics and Management, 8, 667-671. DOI: 10.6981/FEM.202202_3(2).0079.

Размещено на Allbest.ru