Україна у статусі кандидата на членство в ЄС: перспективи розвитку та вдосконалення екологічного законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru

Україна у статусі кандидата на членство в ЄС: перспективи розвитку та вдосконалення екологічного законодавства

Тризно Софія Олександрівна --

студентка 4 курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету Імені Ярослава Мудрого

Sofiia A. Tryzno --

4th year student of Barristers ' Faculty Yaroslav Mudryi National Law University (77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine)

Колодій Єлизавета Максимівна --

студентка 4 курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету Імені Ярослава Мудрого

Yelyzaveta M. Kolodii --

4th year student of Barristers' Faculty Yaroslav Mudryi National Law University (77 Pushkinska Street, Kharkiv, 61024, Ukraine)



Метою статті є дослідження процесу наближення екологічного законодавства України до стандартів ЄС у зв 'язку із набуттям статусу кандидата у члени. У статті досліджено відповідність екологічного законодавства України за Угодою про асоціацію з Європейським Союзом. Проведено аналіз правової бази формування екологічної політики ЄС. Досліджено роль Європейського Союзу у сфері охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки як один із глобальних викликів сучасності. Зроблено порівняльну характеристику екологічної політики ЄС та України.

Ключові слова: екологічна політика ЄС, екологічне законодавство, стандарти ЄС, екологічне право.

екологічне законодавство європейський



Целью статьи является исследовать процесс приближения экологического законодательства Украины к стандартам ЕС в связи с обретением статуса кандидата в члены. В статье исследовано соответствие экологического законодательства Украины с Соглашению об ассоциации с Европейским Союзом. Проведен анализ правовой базы формирования экологической политики ЕС. Сделана сравнительная характеристика экологической политики ЕС и Украины.

Ключевые слова: экологическая политика ЕС, экологичное законодательство, стандарты ЕС, экологическое право.



S.A. Tryzno, Ye.M. Kolodii Ukraine as a Candidate for EU Membership: Prospects for the Development and Improvement of Environmental Legislation

The purpose of the article is to investigate the process of approximation of the environmental legislation of Ukraine to EU standards in connection with the acquisition of the candidate status for membership. The article examines the compliance of environmental legislation of Ukraine with the obligations under the Association Agreement with the EU. An analysis of the legal framework for forming EU environmental policy was carried out. The role of the European Union in environmental protection and ecological safety as one of today's global challenges was studied. A comparative description of the environmental policy of the EU and Ukraine was made.

In the world, the law of the European Union is considered a demonstrative example of ensuring the quality regulation of social relations in any sphere of life of a European citizen. The economic and social indicators in this powerful union of member states testify to the high level of not only the written law of the EU but also the mechanisms of its implementation. A specific domestic legal system and significant financial sanctions applied to member states in case of their inaction to implement EU standards are a good chance for Ukraine to break out of the bureaucratized and inefficient legislative activity of the post-Soviet type. According to European experts in environmental law, as of today, the EU legislation in the field of environmental protection is one of the most complete, developed, progressive, and perfect.

In connection with the fact that Ukraine received the status of a candidate for EU membership, the state is required to quickly adopt, implement and ensure compliance with fundamental provisions of EU environmental legal framework.

Over the past few years, Ukraine has made significant progress in bringing its national legislation closer to the requirements of the European Union. Specific strategies and concepts were developed for the integration of European standards. Today there is a question about the further implementation of EU legislation into the legislation of Ukraine and approximation to the necessary standards, as well as the issue of cooperation between the EU and Ukraine in the field of environmental protection.

Keywords: EU environmental policy, environmental legislation, EU standards, environmental law.



Постановка проблеми. Основи співпраці між Україною та Європейським Союзом у сфері охорони навколишнього середовища було закладено Угодою про партнерство та співробітництво між ЄС та його державами-членами та Україною 1994 р. . У статті 51 цієї Угоди зазначено, що Україна має вдосконалити національне природоохоронне законодавство та привести його у відповідність до європейських стандартів [1].

Одним з головних кроків у сфері охорони довкілля було зроблено у грудні 2012 року, коли Мінприроди затвердило Базовий план адаптації екологічного законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Базовий план містить перелік директив ЄС у сфері охорони навколишнього середовища, до яких має адаптуватися українське законодавство [2].

Для України адаптація до законодавства ЄС відбувається у восьми секторах. Загалом це регулюється 29 джерелами права --

Директивами та Регламентами ЄС у цій сфері, які встановлюють загальні правила та стандарти, які мають бути імплементовані у національне законодавство.

Ефективним інструментом забезпечення дієвості екологічної політики ЄС є законодавче закріплення кількісних та якісних результатів за визначеними сферами, джерела права ЄС визначають, яких має досягти кожна країна протягом визначеного періоду на відміну від законодавства України у сфері охорони довкілля, яке багато в чому є декларативним

Особливістю Директив ЄС є те, що держави повинні адаптувати своє законодавство для досягнення цілей, визначених Директивами, але водночас самі визначати методи їх досягнення. У Додатку ХХХ до Угоди про асоціацію виділено наступні сектори: екологічне управління та інтеграція екологічної політики в інші галузеві політики; якість атмосферного повітря; управління відходами та ресурсами; якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище; промислове забруднення та техногенні загрози; зміна клімату та захист озонового шару; генетично модифіковані організми [3].

За останні кілька років Україна досягла значного прогресу в наближенні національного законодавства до вимог Європейського Союзу. Для інтеграції європейських стандартів були розроблені конкретні стратегії та концепції. Прийнято декілька документів, спрямованих на реалізацію принципів сталого розвитку: Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», Концепція збалансованого (сталого) розвитку агроекосистем України на період до 2025 року, Енергетична стратегія України до 2030 року та ін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У статті було використано аналіз законодавства ЄС та законодавства України, аналіз підписаних угод між ЄС та Україною, аналіз наукових статей, а також дослідження громадських організацій. Окремі аспекти даної тематики були предметом низки наукових досліджень й висвітлювалися, зокрема, у наукових роботах таких вчених, як Н.І. Андрусевич, Н.Я. Шпарик, Н.Р. Малишева, М.М. Микієвич, В.І. Лозо та інші.

Невирішені раніше проблеми. Недостатнє приділення уваги щодо питання удосконалення екологічного законодавства відповідно до вимог Європейського Союзу.

Метою цієї статті є висвітлення проблеми невідповідності екологічного законодавства України вимогам Європейського Союзу, а також дослідження процесу наближення екологічного законодавства України до стандартів ЄС у зв'язку з набуттям статусу кандидата у члени ЄС.

Виклад основного матеріалу.

Роль екологічної політики ЄС у світі.

Згідно зі статтею 3 Консолідованої версії Договору про Європейський Союз визначено цілі ЄС, які полягають у вжитті необхідних заходів для забезпечення сталого розвитку країн-членів шляхом забезпечення

збалансованого економічного зростання та забезпечення високого рівню охорони та поліпшення якості навколишнього середовища

Згідно зі статтею 11 і статтями 191-193 Договору про функціонування Європейського Союзу, ЄС має право діяти в усіх сферах екологічної політики, таких як: управління відходами, питання зміни клімату, забруднення повітря та води тощо [4].

Визначення сталого розвитку, яке міститься у звіті Комісії Брундтланд, дає підстави для визначення чотирьох ключових елементів цього терміну:

необхідність врахування потреб нинішніх і майбутніх поколінь;

необхідність встановлення обмежень у використанні природних ресурсів;

необхідність справедливого розподілу прав і обов'язків між нинішніми та майбутніми поколіннями;

комплексний підхід до проблем екології та соціально-економічного розвитку [5].

Існує два принципи, на яких базується екологічна політика ЄС: принцип запобігання та усунення джерела забруднення, та принцип «забруднювач платить» [6].

Перший принцип - це інструмент управління ризиками, який можна використовувати, коли існує наукова невизначеність щодо прогнозованого ризику для здоров'я людини або навколишнього середовища в результаті конкретних дій або політики.

Принцип «забруднювач платить» реалізується Директивою про екологічну відповідальність, яка спрямована на запобігання або іншим чином усунення шкоди навколишньому середовищу [7].

Європейському Союзу відводиться важлива роль у здійсненні міжнародних екологічних переговорів. Він є одним із головних учасників численних глобальних, регіональних або субрегіональних екологічних угод з різних питань, таких як захист природи та біорізноманіття, зміна клімату тощо.

Мережа Європейського Союзу з охорони навколишнього середовища (IMPEL) -- це міжнародна мережа екологічних органів держав- членів ЄС, країн-кандидатів і Норвегії, яка створена для посилення правозастосування шляхом надання платформи для політиків, екологічних інспекторів і співробітників правоохоронних органів задля обміну ідеями та найкращими практиками.

Можна виділити декілька основних суб'єктів, які відповідають за формування екологічної політики ЄС:

Європейська комісія;

Європейський парламент;

Головне управління з навколишнього середовища;

Європейська комісія є основним органом, який забезпечує реалізацію політики у сфері захисту навколишнього середовища та зміни клімату. Згідно зі статтею 17 Договору про функціонування Європейського Союзу, Європейська Комісія є суб'єктом, який забезпечує застосування установчих договорів, включаючи їх екологічні положення та положення вторинного законодавства (директив і регламентів) [4].

Європейський парламент, у свою чергу, займається питаннями, що випливають із Плану дій ЄС щодо циркулярної економіки (щодо відходів, акумуляторів тощо), проблемами зміни клімату (ратифікація Паризької угоди, зміни у землекористуванні та лісовому господарстві).

Генеральний директорат з питань навколишнього середовища є департаментом Європейської Комісії і відповідає за виконання функцій у сфері навколишнього середовища. Він повинен тісно співпрацювати з Генеральним директоратом з питань клімату та Генеральним директоратом з питань енергетики. Його робота насамперед спрямована на захист, збереження та покращення стану навколишнього середовища для нинішнього та майбутніх поколінь та збереження якості життя громадян ЄС.

Крім того, він відповідає за моніторинг держав-членів, які повинні правильно застосовувати екологічне законодавство ЄС і представляти Європейський Союз з екологічних питань на міжнародних зустрічах.

Порівняльна характеристика екологічної політики Європейського Союзу та України.

Екологічна політика Європейського Союзу спрямована на досягнення наступних цілей:

збереження, захист і поліпшення якості навколишнього середовища;

охорона здоров'я людини;

раціональне використання природних ресурсів;

сприяння прийняттю заходів на міжнародному рівні для вирішення регіональних або глобальних екологічних проблем і, головним чином, сприяння боротьбі зі зміною клімату.

Варто зазначити, що всі країни-члени несуть відповідальність за імплементацію екологічного законодавства ЄС. Політика Європейського Союзу в галузі охорони навколишнього середовища здійснюється в кілька етапів із прийняттям Програм дій з охорони довкілля. Вони є рекомендаційними, але містять чіткі цілі та принципи екологічної політики, які сприяють розробці та реалізації екологічного законодавства ЄС.

Екологічна політика України

визначається відповідно до Закону “Про Основні засади державної екологічної політики України на період до 2030 року”. Цей документ передбачає довгострокову стратегію вирішення екологічних проблем України на національному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях.

У цьому полі визначено конкретні пріоритетні завдання:

удосконалення економічних

механізмів охорони природи та

природокористування для створення умов для концентрації фінансових ресурсів та їх цільового використання для фінансування невідкладних природоохоронних заходів загальнодержавного та регіонального значення;

значне підвищення ефективності використання мінерально-сировинної бази та інших природних ресурсів;

створення державної системи екологічного моніторингу та управління використанням природних ресурсів;

забезпечення безпеки експлуатації

АЕС;

реалізація екологічних програм,

спрямованих на покращення якості повітря та води, розвиток природоохоронних територій та створення цілісної екомережі, впровадження та дотримання принципів екологічно

збалансованого розвитку;

запровадження нових правових інструментів для розширення можливостей участі громадськості у вирішенні екологічних проблем [8].

Основною метою екологічної політики України є забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності громадян України; здійсненні відповідних матеріальних, процесуальних, організаційних та інших необхідних заходів для регулювання, створення організаційно-правових умов для реалізації та захисту права людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

До поточних стратегічних пріоритетів сталого розвитку України в екологічній сфері належать:

гарантування екологічної безпеки ядерних установок та радіаційного захисту населення і навколишнього природного середовища, мінімізація негативного впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

покращення екологічного стану річок України, зокрема, басейну р. Дніпро та якості питної води;

стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних споруд;

запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів, поліпшення їх екологічного стану;

формування збалансованої системи природокористування та екологізації технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, транспорті;

збереження біологічного та ландшафтного різноманіття та розвиток заповідної справи.

Таким чином, основні відмінності в екологічній політиці Європейського Союзу та України є пріоритетними. ЄС визначив першочерговою метою покращення стану природних ресурсів. Екологічна політика України спрямована на зменшення негативних факторів навколишнього середовища, що впливають на здоров'я та благополуччя громадян. Крім того, за спрямованістю дій екологічна політика ЄС спрямована на сферу економіки, оскільки має універсальний підхід, а екополітика України має регіональний, а не галузевий характер, що означає різні підходи до різних економічних регіонів України.

Іншою відмінністю є час формування екологічної політики. ЄС раніше прийняв екологічне законодавство та розробив план подальшого розвитку. Проте українське законодавство має значні переваги у створенні законів та нормативно-правових актів, які регулюють безпеку на АЕС, регламентують порядок ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, обмежують вплив різних галузей економіки на Дніпро та басейнів Чорного моря, тобто місцями має значно вужчу спеціалізацію.

Дорожня карта України як кандидата на членство в ЄС у сфері охорони навколишнього середовища.

Сьогодні співробітництво між Україною та ЄС у сфері охорони довкілля регулюється Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами. Зокрема, у Розділі 6 «Довкілля» розділу «Економічне та галузеве співробітництво» цієї Угоди передбачено, що сторони розвивають та посилюють реалізацію довгострокових цілей сталого розвитку та зеленої економіки [9].

У процесі імплементації екологічної складової Угоди про асоціацію, а також враховуючи наявні в Україні екологічні проблеми (детально проаналізовані в Додатку 1 Звіту), виникає декілька викликів, які необхідно проаналізувати, щоб уникнути або мінімізувати їх у подальшій реалізації Угоди [10].

Виклики стосуються:

Формулювання стратегічних підходів, а саме (а) визначення довгострокових цілей і завдань реформування екологічної політики та системи управління, (б) врахування необхідності впровадження Угоди в екологічній частині під час стратегічного урядового та парламентського планування;

Інституційні питання, а саме можливості провідної уповноваженої установи -- Мінприроди, та роль різних інституцій у процесі реалізації УА;

Процес наближення, коли виникають юридичні та технічні труднощі.

Відповідно до Додатку XXX до Угоди про асоціацію, Україна має адаптувати своє законодавство до 26 директив ЄС та трьох регламентів у таких секторах:

екологічний менеджмент та інтеграція екологічної політики в інші галузеві політики;

якість атмосферного повітря;

управління відходами та ресурсами;

якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище;

охорона природи;

промислове забруднення та техногенні загрози;

зміна клімату та захист озонового шару;

генетично модифіковані організми [3].

Варто відзначити, що на сьогоднішній

день досягнуто адаптації екологічного законодавства до вимог ЄС вже є певний результат. По-перше, 20 червня 2022 року було прийнято Закон України «Про управління відходами», який набирає чинності 9 липня 2023 року, метою якого є удосконалення системи поводження з відходами, забезпечення законодавчого та нормативного регулювання відносин у сфері поводження з відходами, врахування вимог директив ЄС, покращення стану довкілля та досягнення цілей сталого розвитку. Законом запроваджується 1) ієрархія

поводження з відходами та основні вимоги до розширеної відповідальності виробника для впровадження системи довгострокового

планування управління відходами на

національному, регіональному та місцевому рівнях, 2) інформаційна систему управління відходами, яка покликана спростити систему обліку та звітності, подання декларацій та здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами; 3) підсистема відкритих реєстрів, спрямовану на забезпечення доступу до інформації утворювачам та іншим власникам відходів, громадськості 4) посилення контролю за збиранням та переробкою небезпечних відходів шляхом посилення вимог щодо ліцензування такої діяльності 5) порядок збирання, вивезення та перероблення побутових відходів; 6) забезпечення роздільного збору та перероблення, а також передбачено вимоги щодо якісного надання послуг з поводження з відходами та справляння плати за таку послугу.

Законом пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими буде встановлено систему відповідальності за правопорушення у сфері управління відходами [11].

Сам документ, зокрема стаття 13 «Загальні вимоги до управління відходами», рішенням Комітету з питань екологічної політики та природокористування доповнено новою частиною 9, яка закладає законодавчу основу для правового регулювання відходів, що утворюються. внаслідок військової агресії Росії проти України.

«Про управління відходами» дає можливість розпочати зміни, які потрібні Україні, щоб стати членом Європейського Союзу. Закон дозволить: запровадити

європейську ієрархію управління відходами; організовує планування системи поводження з відходами на національному, регіональному та місцевому рівнях; закрити старі звалища, а ті, що залишилися, привести до європейських стандартів; створити умови для будівництва в Україні сучасної сміттєпереробної

інфраструктури за європейськими правилами та відкритих кордонів для інвесторів; тощо. Нарешті, закон закріплює принцип «du pollueur- payeur», згідно з яким виробник або власник відходів покриває витрати на запобігання утворенню відходів, їх збір, транспортування та переробку, включаючи витрати на створення та підтримку обробки відходів, споруд [12].

По-друге, у 2017 році був прийнятий Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», а також почав діяти Єдиний реєстр оцінки впливу на довкілля. У свою чергу, впроваджують в Україні європейську модель екологічної оцінки відповідно до вимог Директиви 2011/92/ЄС та забезпечують виконання міжнародних зобов'язань України в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та Договору про Енергетичне Співтовариство.

Відповідно до Директиви 2011/92/ЄС оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) повинна визначати, описувати та оцінювати прямий і непрямий значний вплив проекту на безпеку життя та здоров'я людей, навколишнє природне середовище та його елементи, природні території та об'єкти, пам'ятки історії та інші матеріальні об'єкти, культурну спадщину [13].

Відповідно до закону, громадськість має право брати участь в обговоренні запланованої діяльності на ранніх етапах шляхом формування переліку питань, які будуть досліджуватися під час ОВС. Також громадяни впливають на вибір альтернативного місця здійснення запланованої діяльності та здійснюють заходи, що зменшують її вплив. Також підприємства повинні отримувати не висновок державної екологічної експертизи, а саме звіт з оцінки впливу на довкілля. Без висновку з оцінки впливу на довкілля суб'єкт господарювання не має права здійснювати заплановану діяльність [14].

По-третє, у 2018 році було прийнято Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку», яким запроваджено механізм стратегічної екологічної оцінки в Україні, який діє в країнах Європейського Союзу.

Згідно зі статтею 3, метою Закону про СЕО є сприяння сталому розвитку шляхом забезпечення охорони навколишнього природного середовища, безпеки життя і здоров'я населення, врахування екологічних вимог під час розроблення та затвердження документів державного планування [15].

Сам закон передбачає такі завдання, як інтеграція екологічних цілей та пріоритетів сталого розвитку в розробку документів державного планування, поширення практики

СЕО на місцеві проекти та програми та узгодження процедур проведення СЕО в Україні за аналогічними процедурами. держав Європейського Союзу.

Однак варто зазначити, що вищесказане - це лише частина того, що необхідно зробити для повного впровадження європейських норм.

Прикладом одного із поставлених завдань може бути Закон «Про території Смарагдової мережі». Смарагдова мережа - це мережа природоохоронних територій європейського значення, яка створена на виконання положень Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі [16].

З підписанням Угоди про асоціацію з ЄС Україна зобов'язалася завершити розвиток мережі та створити відповідне законодавство для її регулювання. У грудні 2020 року до Верховної Ради внесли законопроект про території Смарагдової мережі. Він містить питання щодо створення таких територій та створює правила їх використання.

Нині на території України налічується понад 350 смарагдових предметів; Бернський комітет визнає їх. Проте через відсутність відповідного законодавства такі об'єкти не мають правового статусу. Таким чином, прийняття цього закону є вкрай необхідним, оскільки велика кількість територій Смарагдової мережі знаходяться на тимчасово окупованих територіях і після війни потребують чітких планів управління, які мають сприяти їх відновленню [17].

Співробітництво між Україною та ЄС у сфері охорони навколишнього середовища.

Наприкінці червня Україна приєдналася до європейської програми LIFE. LIFE - це програма Європейського Союзу, присвячена виключно питанням збереження природи та кліматичних заходів.

Сама програма, зокрема, спрямована на сприяння переходу до сталої економіки, захист навколишнього середовища та припинення втрати біорізноманіття. З офіційного пояснення Європейської комісії можна зробити висновок, що, насамперед, Україна зможе отримати вигоду від фінансування відновлення довкілля після руйнувань, спричинених російським вторгненням [18].

У короткостроковій перспективі програма LIFE могла б підтримати зусилля України з відновлення шляхом аналізу потреб, а також мобілізації та розбудови спроможності різних учасників для боротьби з забрудненням ґрунту та води за допомогою природних рішень.

У середньостроковій та довгостроковій перспективі, як і в інших країнах-учасницях LIFE, проекти можуть бути спрямовані на:

Розробити та продемонструвати екоінноваційні методи та підходи;

Сприяти найкращим практикам і змінам поведінки;

Підтримувати розробку, моніторинг та застосування законів, подібних до законів ЄС, а також планів і стратегій, які можуть сприяти реалізації цих законів [19].



Висновки

Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що українське законодавство поступово адаптується до законодавства ЄС. Було досягнуто прогресу в оцінці впливу на довкілля, стратегічній екологічній оцінці та поводженні з відходами. Відповідні закони дозволяють оцінити можливу шкоду довкіллю та мінімізувати її.

Проте з появою статусу кандидатів на членство в ЄС перед Україною постає ще більше зобов'язань щодо імплементації екологічного законодавства ЄС. Зокрема, це стосується питання щодо прийняття нових законів та удосконалення екологічної політики.



Список використаних джерел

Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/998_012#Text (дата звернення: 26.10.2022).

Базовий план адаптації екологічного законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Базовий план апроксимації) затв. наказом М-ва екології та природних ресурсів

України від 17 грудня 2012 року N 659. URL: https://ips.ligazakon.net/document/FIN81968?an=4 (дата звернення: 26.10.2022).

Додаток ХХХ до глави 6 «Навколишнє природне середовище» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16.09.2014. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/ugoda-pro-asociaciyu/30_Annex.pdf (дата звернення:

.

Консолідовані версії договору про ЄС та договору про функціонування ЄС URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b06#Text (дата звернення: 28.10.2022).

Report of the World Commission on Environment and Development: Our Common Future, 20.03.1987. URL: https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/5987our-common-future.pdf (дата звернення: 29.10.2022).

Christian Kurrer “Environment policy: general principles and basic framework” - Fact Sheets on the European Union, 10-2021. URL: https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/sheet/71/environment- policy-general-principles-and-basic-framework (дата звернення: 29.10.2022).

Directive 2004/35/CE of the European Parliament and of the Council of April 21 2004 on environmental liability with regard to the prevention and remedying of environmental damage. OJ L 143, 30.4.2004, p.56.

Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова Верховної Ради України від 5 березня 1998. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/188/98-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 29.10.2022).

“Ukraine - EU Cooperation in the spheres of environment protection and climate change” - Mission of Ukraine to the European Union, 15.04.2021. URL: https://ukraine-eu.mfa.gov.ua/en/2633- relations/galuzeve-spivrobitnictvo/ohorona-dovkillya (дата звернення: 01.11.2022).

Association agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part. 29.05.2014, OJL 161, 29.5.2014, p. 3-2137

Garbage reform in Ukraine has started: the Government adopted the law “On Waste Management” - EcoPolitic, 20.06.2022. URL: https://ecopolitic.com.ua/en/news/garbage-reform-in-ukraine-will-exist- the-government-adopted-the-law-on-waste-management/ (дата звернення: 29.10.2022).

Про відходи: Закон України від 05.03.1998 № 187/98-ВР, Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 36-37, ст. 242.

Directive 2011/92/EU of the European Parliament and of the Council of December 13 2011 on the assessment of the effects of certain public and private projects on the environment. 28.01.2012, OJ L 26,

28.1.2012, p. 1-21.

Про оцінку впливу на довкілля: Закон України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 29, ст.315.

Про стратегічну екологічну оцінку: Закон України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 16, ст.138.

Convention on the conservation of European wildlife and natural habitats. URL: https://eur- lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A21979A0919%2801%29 (дата звернення: 02.11.2022).

ГО Екодія. Що таке Смарагдова мережа і чому вона потрібна українцям - 24.06.2022. URL: https://ecoaction.org.ua/emerald-ua.html (дата звернення: 02.11.2022).

“Commission to open negotiations for Ukraine's participation in LIFE programme for climate and environment” - European Commission, 01.04.2022. URL:

https://environment.ec.europa.eu/news/commission-open-negotiations-ukraines-participation-life-programme- climate-and-environment-2022-04-01_en (дата звернення: 08.11.2022).

“Ukraine joins the LIFE programme for environment and climate” - European Commission,

24.06.2022. URL: https://environment.ec.europa.eu/news/ukraine-joins-life-programme-environment-and-

climate-2022-06-

24_en#:~:text=Ukraine%20is%20the%20first%20non,or%20other%20long%2Dterm%20effects. (дата звернення: 08.11.2022).



References

Uhoda pro partnerstvo i spivrobitnytstvo mizh Ukrainoiu i Yevropeiskymy Spivtovarystvamy ta yikh derzhavamy-chlenamy. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_012#Text (data zvernennia:

.Bazovyi plan adaptatsii ekolohichnoho zakonodavstva Ukrainy do zakonodavstva Yevro- peiskoho Soiuzu (Bazovyi plan aproksymatsii) zatv. nakazom M-va ekolohii ta pryrodnykh resursiv Ukrainy vid 17 hrudnia 2012 roku N 659. URL: https://ips.ligazakon.net/document/FIN81968?an=4 (data zvernennia:

Dodatok XXX do hlavy 6 “Navkolyshnie pryrodne seredovyshche” do Uhody pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym spivtovarystvom z atomnoi ener- hii i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony vid 16.09.2014. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/ugoda-pro-asociaciyu/30_Annex.pdf (data zvernennia:

Konsolidovani versii dohovoru pro YeS ta dohovoru pro funktsionuvannia YeS. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b06#Text (data zvernennia: 28.10.2022).

Report of the World Commission on Environment and Development: Our Common Future, 20.03.1987. URL: https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/5987our-common-future.pdf (data zvernennia: 29.10.2022).

Christian Kurrer “Environment policy: general principles and basic framework” - Fact Sheets on the European Union, 10-2021. URL: https://www.europarl.europa.eu/factsheets/en/sheet/71/environment- policy-general-principles-and-basic-framework (data zvernennia: 29.10.2022).

Directive 2004/35/CE of the European Parliament and of the Council of April 21 2004 on environmental liability with regard to the prevention and remedying of environmental damage. OJ L 143, 30.4.2004, p.56.

Pro Osnovni napriamy derzhavnoi polityky Ukrainy u haluzi okhorony dovkillia, vykorystannia pryrodnykh resursiv ta zabezpechennia ekolohichnoi bezpeky: Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy vid 5 be- reznia 1998. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/188/98-%D0%B2%D1%80#Text (data zvernennia:

“Ukraine - EU Cooperation in the spheres of environment protection and climate change” - Mission of Ukraine to the European Union, 15.04.2021. URL: https://ukraine-eu.mfa.gov.ua/en/2633- relations/galuzeve-spivrobitnictvo/ohorona-dovkillya (data zvernennia: 01.11.2022).

Association agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part. 29.05.2014, OJ L 161, 29.5.2014, p. 3-2137

Garbage reform in Ukraine has started: the Government adopted the law “On Waste Management” - EcoPolitic, 20.06.2022. URL: https://ecopolitic.com.ua/en/news/garbage-reform-in-ukraine-will-exist- the-government-adopted-the-law-on-waste-management/ (data zvernennia: 29.10.2022).

Pro vidkhody: Zakon Ukrainy vid 05.03.1998 № 187/98-VR, Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy (VVR), 1998, № 36-37, st.242

Directive 2011/92/EU of the European Parliament and of the Council of December 13 2011 on the assessment of the effects of certain public and private projects on the environment. 28.01.2012, OJ L 26,

28.1.2012, p. 1-21.

Pro otsinku vplyvu na dovkillia: Zakon Ukrainy. Vidomosti Verkhovnoi Rady (VVR), 2017, № 29, st.315.

Pro stratehichnu ekolohichnu otsinku: Zakon Ukrainy. Vidomosti Verkhovnoi Rady (VVR), 2018, № 16, st. 138.

Convention on the conservation of European wildlife and natural habitats. URL: https://eur- lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A21979A0919%2801%29 (data zvernennia: 02.11.2022).

HO Ekodiia. Shcho take Smarahdova merezha i chomu vona potribna ukraintsiam - 24.06.2022. URL: https://ecoaction.org.ua/emerald-ua.html (data zvernennia: 02.11.2022).

“Commission to open negotiations for Ukraines participation in LIFE programme for climate

and environment” - European Commission, 01.04.2022. URL:

https://environment.ec.europa.eu/news/commission-open-negotiations-ukraines-participation-life-programme- climate-and-environment-2022-04-01_en (data zvernennia: 08.11.2022).

“Ukraine joins the LIFE programme for environment and climate” - European Commission,

24.06.2022. URL: https://environment.ec.europa.eu/news/ukraine-joins-life-programme-environment-and-

climate-2022-06-

24_en#:~:text=Ukraine%20is%20the%20first%20non,or%20other%20long%2Dterm%20effects. (data

zvernennia: 08.11.2022).

Размещено на Allbest.ru