Екологічна безпека африканського континенту в умовах глобалізаційних викликів

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Екологічна безпека африканського континенту в умовах глобалізаційних викликів

Іващук М.В., магістр

Лановюк Л.П., к.і.н., доцент

м. Київ

Анотація

Припускаємо, що Африка являється найбільш вразливим континентом до глобальних екологічних проблем. Причини варто шукати не лише серед поганих природних умов, але й серед антропогенної діяльності людей. Водночас Африка є одним із лідерів серед континентів у боротьбі за чисте довкілля. Підтвердженням є масштабні проекти з охорони біосфери та збереження природних екосистем. Африка має чотири основні кліматичні зони, різноманіття яких визначає форми стихійних лих. Найчастішими є повені, посухи та зсуви. Регіони Африки часто змушені покладатися на іноземну допомогу, але це є дорого й ненадійно. Нестабільне забезпечення продовольством і проблеми у сільському господарстві заважають країнам вести ефективний фінансовий розвиток і гарантувати процвітання своїй державі. Глобальною проблемою, на думку експертів, є зміна клімату. Природні катаклізми та непродумана людська діяльність приводять регіони до величезної гуманітарної катастрофи. Спостерігається також й нестабільна політична ситуація у Африканських країнах. Оскільки між різними етнічними групами збільшується напруга через суперництво за контроль над придатними для життя природними ресурсами. Виділяємо три фактори, які значно підвищують загрозу погіршення навколишнього середовища в Африці: її демографія, важкий тягар зовнішнього боргу та відсутність демократії. Відповідно країни є зацікавленими у створенні екологічної безпеки у своєму регіоні.

Ключові слова: Африка, екологічна безпека, природні катастрофи, антропогенна діяльність, продовольча безпека.

Annotation

Environmental security of the African continent under globalization challenges

M. Ivashchuk. Student, L. Lanoviuk, Candidate of Historical Sciences, Ass. Professor of the Department of International Relations and Social Sciences, National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv

We assume that Africa is the most vulnerable continent to global environmental problems. The reasons should be sought not only among bad natural conditions, but also among anthropogenic activities of people. At the same time, Africa is one of the leaders among the continents in the fight for a clean environment. This is confirmed by large-scale projects for the protection of the biosphere and the preservation of natural ecosystems. Africa has four main climatic zones, the diversity of which determines the form of natural disasters. The most frequent are floods, droughts and landslides. Regions of Africa are often forced to rely on foreign aid, but this is expensive and unreliable. Unstable food supply and problems in agriculture prevent countries from conducting effective financial development and guarantee the prosperity of their government. Climate change is a global problem, according to experts. Natural disasters and ill-conceived human activities lead the regions to a huge humanitarian disaster. There is also an unstable political situation in African countries. In addition, tensions are rising between other ethnic groups due to rivalry for control over livable natural resources. We highlight three factors that significantly increase the threat of environmental degradation in Africa: its demography, the heavy burden of external debt and democracy. Accordingly, the country is interested in creating environmental security in i ts regions.

Key words: Africa, environmental security, natural disasters, anthropogenic activity, food security.

Постановка проблеми

Сьогодні існує думка, що Африка є найбільш вразливим континентом до глобальних екологічних проблем і кліматичних змін. Причинами цього є не лише значна залежність господарства від погодних умов та низька адаптивна здатність до таких змін. Навколишнє середовище в африканських країнах досить сильно потерпає від згубного антропогенного впливу: нераціонального природокористування, неконтрольованої діяльності корпорацій, переважно видобувної промисловості, та відсутності законодавства й ефективного апарату примусу для того, щоб захистити довкілля.

Водночас незважаючи на численні проблеми, пов'язані з екологією, Африка також є одним із передових континентів у контексті боротьби за чисте довкілля. Свідченням чого є як масштабні проекти з охорони біосфери та збереження природних екосистем, так і введення заборон на використання пластику та популяризація відновлювальних джерел енергії.

Мета окреслити місце Африканського континенту або як регіону майбутньої природньої катастрофи, або як приклад для передових держав нашої планети; розкрити, із якими екологічними проблемами зіштовхуються африканські країни та які методи застосовують у боротьбі із ними.

Виклад основного матеріалу

Серед природних факторів погіршення екології варто виокремити деградацію орних земель та ерозію ґрунтів, знеліснення, зникнення рідкісних видів флори й фауни (спричинена в тому числі і через браконьєрство), забруднення внутрішніх та океанічних вод тощо.

Африка складається із 54 країн і чотирьох основних кліматичних зон: пустелі, луки, тропічні ліси та напівпустельні землі. Цей різноманітний діапазон супроводжується різноманітними стихійними лихами. Найчастіше трапляються повені, посухи та зсуви. Щодо Північної Африки, то у той час як узбережжя північної Африки є більш помірним і характеризується регулярними опадами, пустельний клімат Північної Африки, де знаходиться Сахара, надзвичайно сухий. Опади є рідкісним явищем, тому часті руйнівні посухи спричиняють загибель різноманітних культур, зокрема пшениці, а також це створює дефіцит води для населення.

Через посушливі умови, що призводять до зниження врожайності сільського господарства, деякі країни в регіоні змушені покладатися на іноземну допомогу, щоб прогодуватися, проте це не тільки дорого, але й ненадійно. Відсутність стабільного постачання продовольством і обмежена здатність вести сільське господарство заважає країнам вести ефективний фінансовий розвиток і гарантувати процвітання своїй країні.

Щодо регіону Східної Африки, то у 2019 р. щонайменше 1200 його жителів загинуло через повені, циклони та зсуви, тоді як інші 33 мільйони населення перебували у надзвичайній ситуації через відсутність продовольчої безпеки (більшість з них діти). Окрім нестачі їжі, багато людей також вимушені були залишити свої домівки.

У 2020 р. щонайменше 1,6 мільйона жителів Сомалі, Судану та Ефіопії були змушені покинути свої домівки через сильні повені. Міжурядова група експертів ООН зі зміни клімату вважає, що руйнівні повені є прямим наслідком зміни клімату [Запорізька, 2020].

Країнам Західної Африки не є в цілому притаманні повені, посухи, циклони, штормові хвилі та зсуви, хоча в останні роки повені все ж таки спричинили серйозні проблеми. У серпні 2021 р. повінь у Гамбії забрала життя щонайменше 12 людей, а понад 100 тис. осіб постраждало через відсутність продовольчої безпеки. Через сильні дощі було важко розраховувати на ведення сільського господарства, і багато громадських споруд було пошкоджені. У Нігерії щонайменше 158 тис. осіб із понад 400 сіл постраждали від сильних повеней. Понад 60 людей загинули через те, що вони не змогли втекти від бурхливої повені або через уламки будівель, які обвалилися.

У Центральній Африці у 2021 р. майже 300 тис. жителів Демократичної Республіки Конго теж постраждали від сильної повені. Столиця Бангі, де проживає майже 1 мільйон жителів Центральноафриканської Республіки, зіткнулася із масштабною повінню, яка зруйнувала будинки та споруди, важливі для муніципалітету. Це було надзвичайно руйнівним для цієї країни, яка станом на 2019 р. була визнана країною із найбільшою продовольчою безпекою у світі [Світалінський, 2021].

Країни Південної Африки переживають глобальне потепління із загрозливою швидкістю вдвічі швидше, ніж це відбувається у решти світу. Це призвело до значного збільшення повеней. У січні 2022 р. через рекордну кількість опадів уряди країн оголосили про національне лихо, щоб отримати допомогу за пошкоджену повінню інфраструктуру. Паводкові води також ускладнили фермерам вирощування врожаю, а Південна Африка є найбільшим експортером кукурудзи на континенті.

Також одним з найбільших екологічних лих Африки на сьогодні є опустелювання. Наступ пісків Сахари відбувається з рекордною швидкістю (у середньому щороку на 48 км): протягом останніх 100 років площа Сахари зросла на 10% (за деякими даними, зростання становило від 11 до 18%). Причинами цьому слугують не лише природні цикли, але й антропогенний вплив: насамперед неправильне впровадження іригаційних заходів у період інтенсифікації кочового скотарства. У результаті це призводить до того, що велика кількість населення вимушена переселятися у більш сприятливі регіони, або ж змінювати вид діяльності через неможливість отримати достатній прибуток із землеробства або скотарства.

Опустелювання негативно впливає не лише на економічні показники, але й на політичну ситуацію в країнах регіону. Оскільки між різними етнічними групами збільшується напруга через суперництво за контроль над придатними для життя природними ресурсами.

Ще однією проблемою є знищення лісів, оскільки збереження африканських тропічних лісів має вирішальне значення для пом'якшення наслідків стихійних лих. Ліси допомагають зменшити шкоду, яку можуть завдати паводкові води, діючи як природні губки. Вирубка дерев збільшує кількість вуглецю в атмосфері, що ще більше підвищує температуру, посилюючи вплив зміни клімату, що призводить до більш екстремальних природних умов. африканський екологічний біосфера природний екосистем

Надзвичайні повені, сильні вітри та зсуви, пов'язані з багатьма видами стихійних лих, можуть спустошити землю, на яку багато людей в Африці покладають надію як на територію придатну для реалізації сільськогосподарських цілей. Посуха також може посилити ерозію, оскільки суха земля розтріскується та слабшає без води для стабілізації рослинності, і навпаки, надлишок або нестача води можуть знищити посіви та худобу. Також стояча паводкова вода та забруднена дощова вода збільшують шанси зараження населення хворобами, що передаються через воду. Як ми розуміємо, усі ці фактори безпосередньо є прямою загрозою життю та здоров'ю населення відповідних регіонів Африканського континенту. У 2019 р. 3,4 мільйона африканців були переміщені внаслідок пов'язаного з катастрофами голоду. африканський екологічний біосфера природний екосистем

Також екологічні лиха впливають і на фінансове становище країн Африканського регіону. Фінансовий розвиток Африки значною мірою залежить від надійних міцних доріг та мостів, розвиненої інфраструктури, а у свою чергу повінь руйнує таку інфраструктуру, через що влада потім вимушена виділяти великі кошти на її відновлення. Від стихійних лих страждають і галузі промисловості в Африці. Оскільки люди не можуть зайнятися такими видами діяльності, як рибальство, туризм і сільське господарство через руйнування громадської інфраструктури. Наприклад, у 2019 р. після циклону «Ідай» у Зімбабве для відновлення інфраструктури знадобилося 1,1 мільярд доларів. Також втрата фермерами врожаю призводить до того, що країна не матиме змогу експортувати певні види сільськогосподарських товарів, або ж взагалі буде вимушена їх імпортувати, що також відіб'ється на державному бюджеті.

Тепер торкнемося безпосередньо людського фактору, який також суттєво погіршує екологічну ситуацію в регіонах, оскільки спроби впоратися із проблемами були обмежені реальним нерозумінням законів природи та можливих шляхів вирішення проблем. Варто взяти до уваги й той фактор, що більшість людей досить безвідповідально ставляться до вирішення екологічних проблем власними силами, оскільки сподіваються, що міжнародна спільнота врятує їх без їхньої особистої участі.

Наприкінці ХХ ст. практично кожна країна Африканського регіону характеризувалася низькими показниками розвитку. Бурхливий період після здобуття незалежності у 1960-х на початку 1970-х рр., коли розвиток країн вважався просто питанням дотримання плану, який сформульовали західні експерти, згодом змінився на період фінансової кризи та міжнародної маргіналізації. Нині регіони відчувають на собі наслідки невідповідальної та непродуманої політики, а також майже повну політичну нестабільність, яка проявляється через нездатність ефективно керувати своєю економікою та впливати на екологічне середовище [Мішин, 2011].

Необхідно розглянути в першу чергу антропогенні фактори, щоб уявити усі масштаби проблеми серйозної деградації навколишнього середовища. Це дозволить розглянути питання охорони навколишнього середовища з точки зору сталого розвитку в регіонах та проаналізувати роль, яку при цьому повинні відігравати держава та міжнародна допомога. Нинішня ситуація закликає змінити стратегію розвитку таким чином, щоб не тільки покращити соціальний та економічний добробут людей у регіонах, але й покращити якість середовища, в якому вони живуть. Виділяємо три фактори, які значно підвищують загрозу погіршення навколишнього середовища в Африці: її демографія, важкий тягар зовнішнього боргу та відсутність демократії. Наприкінці колоніального періоду по всьому регіону відбулося величезне розширення соціальних послуг, особливо в сферах освіти та охорони здоров'я. Це призвело до різкого зниження дитячої смертності і до швидкого зростання чисельності населення. Протягом останніх 25 років щорічні темпи зростання на 2,5-3,5% спричинили подвоєння населення Африки до 1,3 мільярдів осіб; надалі за такими темпами чисельність населення зможе подвоїтися у наступні 25 років.

Збільшення чисельності такими темпами за відносно короткий проміжок часу означає зростання частки дітей, отже в подальшому це потреба в закладах освіти та медицини, а також проблема забезпечення дітей продуктами харчування та питною водою. Це також призвело до активізації процесів урбанізації, тобто масової міграції до міст, особливо чоловіків, щоб забезпечити сімейний бюджет шляхом працевлаштування в містах [Балаховцева, 2019]. У результаті спостерігаємо дефіцит задіяних людей у сільському господарстві, а це безпосередньо і дефіцит виробництва продуктів харчування у майбутньому. У лісистих районах, наприклад, придатна земля для ведення сільськогосподарських робіт використовується безперервно. Хоч це призводить до зростання продуктивності, проте веде й до швидшої деградації та виснаження цієї землі. У посушливих регіонах ця проблема ще й зумовлена проблемою доступу до води для зрошування. Також таке стрімке зростання чисельності населення призводить до перенаселення, а перенаселення в свою чергу провокує збіднілість населення. Ці фактори теж напряму вливають на збільшення фрагментації землі, надмірне використання сільськогосподарських і пасовищних угідь, недостатнього харчування та голоду, нижчої тривалості життя та значної деградації навколишнього середовища. Проте з іншого боку стрімке зростання чисельності населення може сприяти більш інтенсивній сільськогосподарській практиці та активізації більш сприятливого ставлення до технологічних та організаційних інновацій, які не тільки підвищать продуктивність, але й покращать якість навколишнього середовища, Проте для цього потрібно залучення міжнародних інвестицій, систематичне фінансування інноваційних розробок та впровадження таких же технологій.

Звертаючись до другого фактору, варто зазначити, що країни Африки мають великі зовнішні борги через свої прагнення до індустріалізації та забезпечення свого швидкозростаючого населення сучасними соціальними послугами. На початку більшість цих позик були довгостроковими з офіційних джерел і на пільгових умовах; проте подальша потреба в запозиченнях стала більш гострою, тому країни все частіше зверталися до приватних, короткострокових позик за ринковими ставками. Таким чином, якщо у 1970 р. загальний офіційний борг регіонів (за винятком Південної Африки та Намібії) становив трохи більше 5 мільярдів доларів США, то до 1990 р. він зріс майже до 140 мільярдів доларів. Загальний приватний борг, який у 1970 р. був нульовим, у 1990 р. становив понад 20 мільярдів доларів (із урахуванням інших зовнішніх позик загальна заборгованість регіону становила понад 171 мільярд доларів до 1990 р.) [Кучененко, 2020].

Також більшість країн Африки зазнали серйозних структурних реформ. Це призвело не лише до різкого скорочення імпорту та різкої девальвації національних валют, а й до скорочення значної частини середнього прошарку населення, яке мало достатньо фінансів для комфортного життя. Оскільки умови життя погіршувалися, в містах важко було реалізуватися, все більше людей поверталися до сільського господарства задля виживання. У той же час, різке зростання цін на імпортні енергоносії змусило багато сімей повернутися до використання деревини та деревного вугілля для внутрішніх енергетичних потреб. Очевидно, що це також створило додатковий негативний вплив на довкілля.

І нарешті третій фактор, який теж не дозволяє ефективно піклуватися про збереження навколишнього середовища відсутність демократії. Діяльність більшості африканських урядів при здійсненні реформ, необхідних для зміни економіки, прагне до кращого. У багатьох африканських країнах правлячі режими були і залишаються надзвичайно корумпованими, не дбають про прозорість та підзвітність. У більшості країн це стало наслідком високого рівня політичної нестабільності та соціального відчуження, що заважає ефективному докладанню зусиль під час розвитку та захисті навколишнього середовища.

Проте варто також виокремити позитивні аспекти у екологічній безпеці Африканського регіону. Наприклад були дослідження, які показали, що всупереч загальноприйнятій думці, згідно з якою африканські дрібні землевласники виснажують свої природні ресурси шляхом інтенсивного землекористування, фермери робили значні інвестиції в свої господарства, тим самим захищаючи свої ферми від значного погіршення навколишнього середовища та негативних наслідків.

Подібні висновки також спостерігаються у іншому аспекті. Детальні польові дослідження у Нігерії показали, що зростання попиту населення на використання деревини не призвело до більшої вирубки лісів та опустелювання. Більше того, не спостерігалася надмірна вирубка дерев, а навпаки фермери підтримували насадження дерев, висаджуючи нові та захищаючи старі.

Відповідно країни мають бути зацікавлені у створенні екологічної безпеки у своєму регіоні. Яка б політика не було прийнята державними органами, для досягнення успіху вона повинна підвищити інтерес населення до захисту навколишнього середовища шляхом безпосереднього залучення їх до процесу. Зменшення рівня бідності, зменшення тиску на природні ресурси і залучення населення до збереження довкілля може стати підтримкою якості навколишнього середовища.

Одним із найбільш масштабних світових проектів, що реалізуються в Африці сьогодні, є так звана Велика зелена стіна. У 2007 р. в рамках ініціативи, розпочатої Африканським Союзом, одинадцять африканських країн (Буркіна-Фасо, Джибуті, Еритрея, Ефіопія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Судан і Чад) поставили за мету «посадити» зелену стіну довжиною 7700 км і шириною 15 км та загальною площею 100 млн гектарів. Лісосмуга, що повинна зв'язати Дакар на Атлантичному узбережжі Африки з містом Джибуті на березі Червоного моря, має на меті зупинити наступ Сахари на південь. Але незважаючи на радісні заяви з приводу ходу реалізації проекту, темпи «будівництва» Великої зеленої стіни залишають бажати кращого: дотепер вдалося засадити лише 4% від запланованої території. Тому саме держава має відігравати важливу роль у процесі сприяння сталому розвитку та покращенню навколишнього середовища. Розставляючи правильно інвестиційні пріоритети, забезпечувати необхідну інфраструктуру, послуги, освіту з врахуванням усіх можливих екологічних ризиків. У міських районах вона має зосередитися на забезпеченні питною водою населення та створенні критичних запасів, зборі та утилізації твердих відходів, а також на покращенні фізичного планування перенаселених територій. У сільській місцевості держава має зосередити увагу на охороні здоров'я, освіті та базовій санітарії. У зв'язку з цим держава повинна встановлювати екологічні стандарти, реалістичні з точки зору конкретних соціально економічних умов країни певного регіону. Наприклад, встановлення суворих стандартів щодо забруднення повітря. Регулятивні заходи також повинні бути спрямовані на регуляцію ризиків в економіці. Важливими прикладами є зниження цін на сільськогосподарську продукцію та субсидування суспільних товарів і послуг. Заходи збереження також важливі при захисті більшості природних ресурсів під час їх надмірного використання або деградації. Держава має прораховувати та виділяти значні ділянки землі для захисту вододілів, запобіганню ерозії ґрунту, забезпеченню природного відновлення та збереженню середовищ існування представників флори і фауни [Лук'яненко, 2008].

У цьому ключі заслуговує на увагу політика держав Африки в контексті розвитку відновлювальної енергетики. Оскільки кліматичні ресурси континенту є особливо сприятливими для побудови вітрових і сонячних електростанцій, а окремі річки також мають значний гідроенергетичний потенціал. З огляду на проблему забруднення повітря, в Африці набувають популярності екологічно чисті джерела енергії. Зокрема у 2019 р. в Єгипті було відкрито фотоелектричну електростанцію Benban Solar Park, що може виробляти 1,8 ГВт електроенергії та забезпечувати енергією понад мільйон будинків. Інші великі сонячні електростанції розташовані в Руанді і Марокко, а в Танзанії діє ініціатива із обладнання будинків у сільській місцевості сонячними панелями. Крім того, у Кенії працюють великі геотермальна та вітрова електростанції. Саме тому Африка цілком вірогідно може стати новим лідером у «зеленій енергетиці» [Гузь, 2022].

Висновки

Підсумовуючи усе вищесказане, можемо дійти висновку, що африканські держави мають бути зацікавлені у побудові та виконанні стратегії гарантування власної екологічної безпеки, оскільки погіршення екології та природні стихійні лиха завдають шкоди не лише населенню та інфраструктурі, але й фінансовому становищу країн. Африканські держави мають завчасно прогнозувати усі можливі ризики для свого континенту, щоб відповідно до цього розробляти інноваційні рішення та впроваджувати новітні технології, які допоможуть мінімізувати втрати завдані природними лихами. Тут важливо, щоб ця ініціатива лунала як від самих держав, так і від їхнього населення. Тобто в інтересах африканських країн заохочувати своїх громадян до збереження довкілля та ведення екологічного способу життя. Важливим тут є і зацікавленість влади у впровадженні демократії, оскільки залишаються традиційними для континенту проблеми корупції, надмірної бюрократизації та повільного прийняття рішень. Це є перепоною для швидкого впровадження ефективних норм у законодавство країн і впливає на прозорість та підзвітність. У найкращому випадку державою має бути передбачене застосування ефективних засобів покарання, наприклад, штрафи, санкції, відкликання ліцензії компаній, що порушують національне законодавство країни. Має бути не лише надія на іноземні уряди, які здатні вирішувати проблеми африканського регіону, а повинно бути заохочення інвестицій до національних підприємств та розробок, діяльність яких відповідає екологічній політиці держави.

Список використаних джерел та літератури

1. Балаховцева, І., 2019. Урбанізаційні процеси в Африці: економічний потенціал та перспективи [Електронний ресурс]

2. Гузь, Д., 2022. Прихований клондайк: місце Субсахарської Африки на міжнародному енергетичному ринку [Електронний' ресурс]

3. Запорізька, І., 2020. Енвайронменталізм в дії: як Африка бореться за чисте майбутнє? [Електронний ресурс]

4. Кучененко, Е., 2020. «Гребля великого ефіопського відродження»: як проєкт-символ призвів до масштабної кризи на північному сході Африки? [Електронний ресурс]:

5. Лук'яненко, Д.Г., 2008. Глобальна економічна інтеграція, Київ.

6. Мішин О., 2011. Особливості формування та функціонування безпекових механізмів Африканського Союзу, Актуальні проблеми міжнародних відносин, 95 (1), 13-17.

7. Світалінський М. 2021. Екологічні проблеми Африки [Електронний ресурс]

References

1. Balakhovtseva, I., 2019. Urbanizatsiini protsesy v Afrytsi: ekonomichnyi potentsial ta perspektyvy [Urbanization processes in Africa: economic potential and prospects].

2. Huz, D., 2022. Prykhovanyi klondaik: mistse Subsakharskoi Afryky na mizhnarodnomu enerhetychnomu rynku [The hidden klondike: Sub-Saharan Africa's place in the international energy market].

3. Kuchenenko, E., 2020. «Hreblia velykoho efiopskoho vidrodzhennia»: yak proiekt-symvol pryzviv do masshtabnoi kryzy na pivnichnomu skhodi Afryky? [“Dam of the great Ethiopian revival”: how the project symbol led to a large-scale crisis in the northeast of Africa?].

4. Lukianenko, D.H., 2008. Hlobalna ekonomichna intehratsiia [Global economic integration], Kyiv. [in Ukrainian].

5. Mishyn O., 2011. Osoblyvosti formuvannia ta funktsionuvannia bezpekovykh mekhanizmiv Afrykanskoho Soiuzu [Peculiarities of the formation and functioning of the security mechanisms of the African Union], Aktualni problemy mizhnarodnykh vidnosyn, 95 (1), 13-17. [in Ukrainian].

6. Svitalinskyi M. 2021. Ekolohichni problemy Afryky [Environmental problems of Africa].

7. Zaporizka, I., 2020. Envaironmentalizm v dii: yak Afryka boretsia za chyste maibutnie? [Environmentalism in Action: How Africa Fights for a Clean Future?].

Размещено на Allbest.Ru