Зміна клімату як проблема планетарного характеру: паризька кліматична угода - глобальна ініціатива людства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Державний податковий університет

Зміна клімату як проблема планетарного характеру: паризька кліматична угода - глобальна ініціатива людства

Глух Марина Василівна

кандидат юридичних наук, доцент

професор кафедри публічного права

Аббасова Катерина Миколаївна

здобувачка другого (магістерського) рівня вищої освіти

Анотація

клімат глобальний потепління середовище

У статті здійснено аналіз проблеми зміни клімату - глобального потепління - як загрози для прийдешніх поколінь та навколишнього середовища. Наведено окремі думки щодо визначення поняття «навколишнє природне середовище» (далі - НПС). Представлено статистичні дані щодо стану планети та окремих країн, зважаючи на якість ведення кліматичної політики, викидів в атмосферу, використання енергії та шляхів її відновлення; застосовано компаративний метод та метод прогнозування. Наголошено на доцільності й необхідності застосування міжнародною спільнотою положень Паризької кліматичної угоди. Запропоновано розширення використання альтернативних видів енергії та перехід на зелений курс, підтримка існуючих законодавчих ініціатив Верховною Радою України.

Метою статті є визначення масштабності проблеми зміни клімату та шляхів міжнародної спільноти до прийняття Паризької кліматичної угоди, вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства та національної кліматичної політики.

Наукова новизна: аналізується проблема зміни клімату через екологізацію міжнародного права, суспільних відносин та суспільства загалом. Використано компаративний метод та метод прогнозування, беручи до уваги такий фактор впливу на НПС, як поширення пандемії Covid-19. Розкривається причинно-наслідковий зв'язок між світовими кліматичними переговорами та їх здобутками та, як наслідок, прийняттям Паризької кліматичної угоди як світової ініціативи захисту НПС.

Висновки. Зміна клімату є проблемою планетарного характеру, що загрожує людству та вимагає докладання спільних зусиль із боку міжнародної спільноти як на національному, так і на міжнародному рівнях. Екологізація міжнародного права та його принципів, реалізація екологічних прав людини, екологізація суспільства підкреслюють необхідність дотримання положень Паризької кліматичної угоди як глобальної ініціативи людства. Паризька угода передбачає зменшення викидів в атмосферу парникових газів, посилення відповідальності з боку держав, утримання зростання середньої світової температури на рівні нижче +2°С, збільшення здатності адаптуватися до негативних впливів зміни клімату, гармонізацію фінансових потоків. Тому необхідно вести якісну національну кліматичну політику, підтримувати законодавчі ініціативи у сфері довкілля та запроваджувати відповідні міжнародні стандарти.

Ключові слова: клімат, навколишнє природне середовище, екологізація, ООН, Паризька кліматична угода, Кіотський протокол, парникові гази, кліматична політика.

Glukh Maryna V.

PhD in Law, associate professor, Professor of the Public Law Department of Educational and Scientific Institute of Law of State Tax University

Abbasova Kateryna M.

applicant for the second (master's) level of higher education of Educational and Scientific Institute of Law of State Tax University

Climate change as a problem of planetary nature: the paris climate agreement - a global humanities initiative

Abstract

The article analyzes the problem of climate change, namely global warming, as a threat to future generations and the environment. Some opinions on the definition of the concept of «environment» (NPS) are given. There are presented statistics on the state of the planet and individual countries, taking into account the quality of climate policy, emissions into the atmosphere, energy use and ways to recover it; comparative method and forecasting method are applied. The expediency and necessity of application of the provisions of the Paris Climate Agreement by the international community were emphasized. It is proposed to expand the use of alternative energy sources and move to a green course, support existing legislative initiatives by the Verkhovna Rada of Ukraine.

The purpose of the article is to determine the scale of the problem of climate change and the way of the international community to the adoption of the Paris Climate Agreement, to make proposals for improving legislation and national climate policy.

Scientific novelty is due to the following: the author reveals the problem of climate change through the greening of international law, public relations and society in general. Uses a comparative method and a forecasting method, taking into account such a factor influencing the NPS as the spread of the Covid-19 pandemic. Reveals the causal link between the global climate negotiations and their achievements and, as a consequence, the adoption of the Paris Climate Agreement as a global initiative to protect NPS.

Conclusions. Climate change is a global problem that threatens humanity and requires the common efforts of the international community, both at the national and international levels. The greening of international law and its principles, the realization of environmental human rights, the greening of society emphasize the need to comply with the provisions of the Paris Climate Agreement as a global initiative of mankind. The Paris Agreement provides reduction of greenhouse gas emissions, strengthening of responsibility of states, keeping the growth of the average world temperature below +2°C, increasing the ability to adapt to the negative effects of climate change, harmonization of financial flows. Therefore, it is necessary to conduct a quality national climate policy, support legislative initiatives in the field of environment and adopt international standards.

Key words: climate, environment, greening, UN, Paris climate agreement, Kyoto protocol, greenhouse gases, climate policy.

Постановка проблеми

Саміти, міжнародні конференції та круглі столи все частіше стають формами й інструментами сучасної активної дипломатії між державами. Сьогодні, поряд із питаннями, які стосуються сфери політичної, соціальної, а також глобалізаційної та інтеграційної, гостро постало питання зміни клімату, яке є центральним у міжнародній кооперації й потребує з боку міжнародної спільноти швидкого реагування та розв'язання. Очевидно, що проблема глобального потепління потребує врегулювання як на національному, так і на міжнародному рівнях. Тому важливим інструментом збереження людства, цивілізації та благ для прийдешніх поколінь є захист навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів, реалізація та захист екологічних прав людини, екологізація суспільства, дотримання міжнародних договорів та угод, а також прийняття нормативно-правових актів обов'язкового характеру на внутрішньодержавному рівні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У своїх працях питання зміни клімату й захисту довкілля впродовж останніх років, зокрема, висвітлювали такі вчені: О.О. Бардіна проаналізувала міжнародне нормативне забезпечення вирішення проблем зміни клімату [1], М.А. Гнатишин досліджував прогрес в імплементації Паризької угоди та її торговельні аспекти [2], В.М. Ісакова розглядала основні етапи формування системи принципів міжнародного екологічного права [3], Д.Є. Кулик вивчав міжнародно-правовий розвиток Рамкової конвенції ООН про зміну клімату [4], Я.А. Павко визначила й проаналізувала основні міжнародно-правові акти, які регламентують відносини держав у сфері протидії змінам клімату [5]. Відповідні дослідження активно провадять і зарубіжні вчені [20; 21].

Мета статті полягає в тому, щоб визначити масштабність проблеми зміни клімату та шлях міжнародної спільноти до прийняття Паризької кліматичної угоди, вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства й національної кліматичної політики.

Виклад основного матеріалу

У своєму звіті «Стан планети» Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш повідомляє про погіршення стану навколишнього природного середовища: «планета знаходиться в дуже важкому стані... щороку ми втрачаємо по 10 мільйонів гектарів лісу. забруднення повітря і води щорічно забирає життя 9 мільйонів людей. 2020рік увійде в трійку найтепліших років за всю історію.» [6]. Доповнюючи останнє, зазначимо, за даними звіту «Стан планети», навіть пандемія, спричинена Covid-19, суттєво не зменшила показники викидів парникових газів, зокрема вуглекислого газу, що ж до показників метану, вони збільшилися до 260 %, а закис азоту збільшився на 123 %. Якщо використовувати компаративний метод та світові статистичні дані, то у 1990-хроках показники викидів парникових газів були меншими на 62 % на відміну від 2020року. До речі, нагадаємо, саме початок 1990-хроків став відправною точкою у веденні кліматичних переговорів, що вказувало на рівень екологічної та соціальної сформованості тогочасного суспільства й усвідомлення ним можливих негативних наслідків.

На нашу думку, перш ніж говорити про знакові події кліматичних переговорів міжнародної спільноти та їх наслідки, слід розглянути визначення навколишнього природного середовища. Асоціативно, та користуючись попередньо здобутими знаннями, розуміємо, що НПС - це все, що нас оточує, тобто, ми можемо ототожнити його з поняттям «довкілля», що часто зустрічається у внутрішньому національному та міжнародному законодавстві. Своєю чергою, довкілля включає в себе об'єкти живої природи (флори та фауни), об'єкти неживої природи (до прикладу, повітряний простір) та рукотворне штучне середовище, створене в процесі еволюції шляхом взаємодії природи та людини. Професор В.І. Андрейцев наголошував: «Навколишнє середовище виконує в житті та діяльності людини триєдину функцію: економічну, соціальну і екологічну, враховуючи, що його компоненти можуть виступати як основний засіб виробництва, система розселення, шляхи сполучення і розміщення продуктивних сил, а також як джерело, місце і невід'ємна умова людської життєдіяльності, матеріальна основа існування і функціонування біологічно взаємопов'язаних природних ресурсів, екосистем, комплексів, формування природних умов для існування живих організмів (біосфери і ноосфери), що продукують встановлення відповідного режиму відтворення, використання та охорони» [7]. На нашу думку, це визначення є найповнішим та розкриває сутність навколишнього середовища, не зводячи його при цьому лише до довкілля, оточуючого світу або банально простору існування.

Отже, знаковими подіями у сфері утвердження екологічних прав людини та поваги до навколишнього середовища стали: Стокгольмська конференція ООН з проблем навколишнього середовища 1972 року [8]; Конференція ООН з проблем навколишнього середовища та розвитку 1992 року в Ріо-де-Жанейро («концепція сталого розвитку та визнання права людини на сприятливе навколишнє середовище»); у 2002 році в Йоганнесбурзі відбулася Всесвітня зустріч на вищому рівні по сталому розвитку (Саміт-2002), наслідком якої стало прийняття Йоганнесбурзької декларації та Плану виконання рішень [9]. Зауважимо, що важливу роль задля охорони НПС та клімату попередньо відіграло питання становлення міжнародного екологічного права та його принципів (серед очевидних здобутків - створення ООН та її політика захисту довкілля і виконання програм по захисту НПС) [3].

До прикладу, за ініціативою ООН із метою встановлення оцінки кліматичних змін та їх можливого впливу на НПС загалом та, зокрема, на соціально-економічний стан, було створено міжнародний орган ІРСС, діяльність якого є стратегічною та політично нейтральною [10].

Наразі простежується тенденція екологізації міжнародних відносин, екологічні проблеми виходять за межі «національної справи», а натомість набувають міжнародного та планетарного характеру, тому важливим є міжнародне співробітництво та ведення якісної світової екологічної політики.

Попередником Паризької екологічної угоди є Кіотський протокол 1997 року. Він став своєрідним індикатором, встановлюючи для країн показники можливої кількості викидів, які є обов'язковими відповідно до норм міжнародного права [11]. Як зауважує Я. Павко, «Кіотський протокол став першою угодою глобального характеру про охорону довкілля, заснованою на трьох ринкових механізмах регулювання викидів» [5, с. 74].

Відповідно до Паризької угоди 2015 року (набула чинності 4листопада 2016 року) країни-підписанти пообіцяли зменшити викиди вуглецю та докласти зусиль для обмеження парникового ефекту (глобального потепління) на рівні нижче +2 °С. Разючою відмінністю Паризької угоди від Кіотського протоколу є зобов'язання скорочення викидів незалежно від ступеня економічного розвитку країни (мова йде про однакову відповідальність як із боку економічно розвинутих країн, так і країн, які розвиваються, а також економічно не розвинених країн). Дотримання мети угоди передбачається такими засобами:

утримання зростання середньої світової температури на рівні нижче +2 °С;

збільшення здатності адаптуватися до негативних впливів зміни клімату;

гармонізація фінансових потоків [4].

Дотримання договірних зобов'язань підписантами перевіряється кожні 5 років.

На перший погляд, все здається позитивним, проте необхідно брати до уваги і критичні думки, аби удосконалити деякі нюанси. Розглянемо думку вченого НАСА та експерта у сфері зміни клімату Джеймса Хансена: «вказана Угода утілює в собі лише порожні обіцянки, а єдиним дієвим способом по боротьбі зі зміною клімату являється введення великих податків на викиди парникових газів» [12]. Тобто, можемо констатувати, що Угоді притаманні і декларативні статті, або, як їх ще називають, номінальні.

Вже неодноразово ми відмічали, що серед засобів досягнення мети Паризької кліматичної угоди є «утримання зростання середньої світової температури на рівні нижче +2 °С», і тут постає питання: хто встановлював і чим аргументував цю цифру. Таким дослідженням займалися і займаються міжнародні організації. Наприклад, у 1988році було створено Міжнародну групу експертів зі зміни клімату (далі - МГЕЗК), яка щорічно подає узагальнений звіт про зміну клімату і прогнози про потенційні стихійні лиха як зворотну реакцію та їх вплив на НПС. Також науковці-експерти наполягають щодо обмеження зростання температури не в межах +2 °С, а 1.5, адже, на їхню думку, це носить суттєвий характер [13].

Наведемо світову практику застосування Паризької кліматичної угоди на прикладі діяльності німецької громадської організації German watch, New Climate Institute та Climate Action Network International, які щорічно підводять підсумки у вигляді індексу «продуктивності зміни клімату». Він являє собою рейтинг країн - підписантів Паризької угоди в 4-х категоріях:

Викиди парникових газів («GHG Emissions» (40 % of overall score)).

Використання енергії («Energy Use» (20 % of overall score)).

Відновлювана енергія («Renewable Energy» (20 % of overall score)).

Кліматична політика («Climate Policy» (20 % of overall score)).

Загальний рейтинг 2020року за сумою усіх чотирьох категорій очолює Швеція з показником 75,77, Україна посіла 17 місце (60,60), останнє місце - США (18,60) [14]. (Нагадаємо, що топ-забруднювачами є такі країни, як США, Китай та Індія).

Коментар стосовно місця України в рейтингу продуктивності зміни клімату згідно з дослідженням German watch, на нашу думку, обґрунтовується тим, що країна переживає політичну та економічну кризу, не вщухають бойові дії на Сході, відсутня рентабельна політика залучення іноземних інвесторів у вільні економічні зони і т.п. Нині покладаються надії на зелений курс, зменшення парникових газів, ведення якісної кліматичної політики та співробітництва. Нагадаємо, що Україна підписала Угоду22 квітня 2016року в м. Нью-Йорк (ратифікація Верховною Радою відбулася 14 липня 2016 року).

Із соціальних мереж та ЗМІ відомо про неоднозначну політику екс-президента США Дональда Трампа та його бажання виходу з Паризької кліматичної угоди. Так, за словами М.А. Гнатишина, «Державний департамент США офіційно, документом від 04.08.2017 року повідомив ООН, що США вийде з Паризької кліматичної угоди, але «залишає двері відкритими для повторного приєднання» на умовах, більш вигідних для країни. Проте, згідно зі статтею 28 Паризької угоди, США можуть вийти з угоди найраніше 4листопада 2020 року, через чотири роки після набуття чинності Угоди в США (а отже, через день після президентських виборів у США 2020 року). Іншим можливим шляхом міг би бути вихід з Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, але цей крок мав би більш серйозні політичні наслідки для США» [2].

Проте новообраний президент США Джо Байден, ще будучи кандидатом у президенти, написав на своїй сторінці у Твіттер, що поверне США до Угоди. Як повідомляє Made for Minds, «19 лютого 2020 року США знову стали учасником Паризької кліматичної угоди. Указ про це президент країни Джо Байден підписав одразу після своєї інавгурації 20 січня, а 19 лютого сплив 30-денний термін, відведений для завершення процедури відновлення членства в угоді» [15].

Що ж до України, то своїми послідовними діями уряд намагається дотримуватися положень Паризької кліматичної угоди. Зокрема, до дій реагування належать: ухвалення КМУ Плану заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року (7 грудня 2016 р.); ухвалення КМУ Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року (18 липня 2018 року); прийняття Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» (18 серпня 2017 року). Проте необхідно розуміти, що не все так «безхмарно». Зокрема, є Рекомендації ООН, які й досі не виконала Україна у сфері виконання програм захисту НПС, невиконаними залишаються й деякі положення Кіотського протоколу.

Варто відзначити й цілеспрямовану та сплановану діяльність парламенту щодо ухвалення профільного законодавства. Підготовка й аналіз застосування такого законодавства здійснюється за участю науковців, у тому числі Інституту законодавства Верховної Ради України. Серед завдань та напрямів роботи Інституту - «... моніторинг національного та міжнародного законодавства, застосування компаративного методу, здійснення правової експертизи законопроектів, науково-правове забезпечення діяльності Верховної Ради України та приведення внутрішнього законодавства у відповідність зі стандартами ЄС» [16]. Інститутом законодавства Верховної Ради України, серед іншого, готуються пропозиції до Плану законопроєктної роботи Верховної Ради України. Так, у Плані законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2021 рік розділ10 присвячений законодавчим ініціативам у сфері захисту довкілля та природних ресурсів. Зокрема, проєкти законів стосуються забезпечення виконання положень законодавства про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення; запровадження принципу розширеної відповідальності виробника, створення системи роздільного збирання та перероблення відходів упаковки, збільшення обсягів використання вторинної сировини; підвищення рівня екологічної безпеки в результаті запровадження дієвої системи управління хімічною безпекою та хімічними речовинами; затвердження поправок № 1 та № 2 до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному аспекті [17]. Відповідні законопроєкти розробляються і вносяться до парламенту як урядом, так і іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи [18]. Крім того, Верховна Рада України не лише ухвалює законодавчі акти, спрямовані на захист навколишнього природного середовища, а й здійснює контрольну функцію щодо виконання профільного законодавства [19], реформуючи за результатами такого контролю державну природоохоронну політику.

Паризька угода про зміни клімату вступає в силу 1 січня 2021 р. та набирає чинності на 30-ий день після ратифікації щонайменше 55 державами. Вона є документом швидкого реагування та превенції негативних кліматичних змін, зокрема глобального потепління. Цього можна досягти через стримування росту глобальної середньої температури набагато нижче за 2 °С.

Висновки

Погіршення стану довкілля, зміна клімату та, як наслідок, глобальне потепління, усвідомлення антропогенного й техногенного впливу як негативного привертають увагу міжнародної спільноти. Окрім цього, людство почало пропагувати захист НПС, екологізацію суспільства навіть у телевізійних програмах, приміром популярній світовій франшизі «Орел і решка» з мільйонною аудиторією, створювати челенджі в соціальних мережах (Antitrash challenge), приєднуватися до мітингів на кшталт руху школярки Г. Тунберг Fridays for Future, займатися екологічним вихованням та освітою. По-справжньому історичним та важливим документом у сфері захисту НПС на глобальному рівні стала Паризька кліматична угода 2015року. Паризька кліматична угода є документом швидкого реагування та превенції негативних кліматичних змін, зокрема глобального потепління. Це здійснюватиметься шляхом спрямування зусиль на стримування росту глобальної середньої температури набагато нижче за 2 °С. Кожна держава несе свій національний внесок на благо людству та досягнення мети Угоди. Кожні 5 років буде здійснюватися моніторинг та переоцінка такого внеску. Отже, Паризька кліматична угода є глобальною ініціативою людства, реалізація якої на світовому рівні є вкрай важливою. Окрім цього, людству необхідно підтримувати сталий розвиток та робити додаткові кроки, наприклад, перейти на екологічний вид транспорту, замінити авто із двигуном внутрішнього згоряння на електрокари, велосипеди, здійснювати громадський контроль підприємств щодо викидів в атмосферу та сплати податків, робити вибір на користь альтернативних джерел енергії, будувати сонячні електростанції і т.д.

Список використаних джерел

1. Бардіна О.О. Міжнародне нормативне забезпечення вирішення проблем зміни клімату. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2013. № 5. С. 131-137. URL: https://instzak.com/index.php/journal/article/view/730 (Дата звернення: 04.01.2022).

2. Гнатишин М.А. Паризька угода: прогрес в імплементації та торговельні аспекти. Ефективна економіка. 2019. № 3. С. 1-7. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/3_2019/37.pdf (Дата звернення: 04.01.2022).

3. Ісакова В.М. Принципи міжнародного екологічного права: історія формування. Науковий вісник публічного та приватного права. 2018. Вип. 5. С. 8-15.

4. Кулик Д.Є. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату та її міжнародно-правовий розвиток. Порівняльно-аналітичне право. 2017. Вип. 5. С. 382-385. URL: http://pap-journal.in.ua/wp-content/uploads/2020/08/5_2017.pdf (Дата звернення: 04.01.2022).

5. Павко Я.А. Міжнародно-правове регулювання відносин держав у сфері протидії зміні клімату. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2021. №4. С. 71-78. URL: https://doi.org/10.32886/instzak.2021.04.08 (Дата звернення: 04.01.2022).

6. Організація Об'єднаних Націй Україна: «Стан планети» / Веб-сайт ООН. URL: https:// ukraine.un.org/uk/10 39 87-ctan-planeti-zvernennya-generalnogo-sekretarya-oon (Дата звернення: 04.01.2022).

7. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. Київ: Знан- ня-Прес, 2002. 332 с.

8. Декларація конференції ООН з проблем оточуючого людину середовища. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_454 (Дата звернення: 04.01.2022).

9. Johannesburg Plan of Implementation. Plan of Implementation of the World Summit on Sustainable Development. 2002. P. 62. URL: https://www.un.org/esa/sustdev/documents/WSSD_POI_PD/English/wSSD_PlanImpl.pdf (Дата звернення: 04.01.2022).

10. Навколишнє середовище / Council of Europe. Офіційний веб-сайт. URL: https://www.coe.int/uk/web/compass/environment (Дата звернення: 04.01.2022).

11. Кіотський протокол від 11 грудня 1997року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_801#Text (Дата звернення: 04.01.2022).

12. Паризька угода - прорив в міжнародному екологічному праві. URL: https://jurliga.ligazakon.net/ua/analitycs/141104_parizka-ugoda---proriv-v-mzhnarodnomu-ekologchnomu-prav (Дата звернення: 04.01.2022).

13. Галич К.В. Міжнародне співробітництво у сфері попередження зміни клімату. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. Вип. 6. С. 399-402. URL: http://www. lsej.org.ua/6_2018/113.pdf (Дата звернення: 04.01.2022).

14. CCPI. URL: https://ccpi.org/ (Дата звернення: 04.01.2022).

15. США повернулися до Паризької кліматичної угоди. URL: https://www.dw.com/uk/ssha-povernulysia-do-paryzkoi-klimatychnoi-uhody/a-56629321 (Дата звернення: 04.01.2022).

16. Інститут законодавства Верховної Ради України. Офіційний веб-сайт. URL: https://instzak.com.ua/news/ (Дата звернення: 04.01.2022).

17. Про План законопроектної роботи Верховної Ради України на 2021 рік: Постанова Верховної Ради України від 02.02.2021 р. № 1165-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1165-20#Text (Дата звернення: 04.01.2022).

18. Мищак І.М. Конституційно-правові аспекти реалізації народними депутатами України права законодавчої ініціативи. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2011. № 3(6). С. 56-61.

19. Мищак І.М. Деякі питання удосконалення контрольної функції парламенту. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2010. № 3. С. 37-43.

20. Kanlic, Dino. (2014). The Impacts of Climate Change on the World's Economic, Political, and Demographic Structures. Arts & Sciences Electronic Theses and Dissertations, 14. URL: https://openscholarship.wustl.edu/art_sci_etds/14 (Дата звернення: 04.01.2022).

21. Olivier, Jos G.J. Janssens-Maenhout, G. Muntean, M. Peters, Jeroen A.H.W. (2015). Trends in global CO2 emissions: 2015 Report / PBL Netherlands Environmental Assessment Agency, the Hague. URL: https://www.researchgate.net/publication/284644287_Trends_in_Global_CO2_emissions_2015_report (Дата звернення: 04.01.2022).

References

1. Bardina,O.O. (2013). Mizhnarodne normatyvne zabezpechennia vyrishennia problem zminy klimatu. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 5, 131-137. URL: https://instzak.com/index.php/journal/article/view/730 (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

2. Hnatyshyn, M.A. (2019). Paryzka uhoda: Prohres v implementatsii ta torhovelni aspekty. Efektyvna ekonomika, 3, 1-7. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/3_2019/37.pdf (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

3. Isakova, V.M. (2018). Pryntsypy mizhnarodnoho ekolohichnoho prava: istoriia formuvannia. Naukovyi visnyk publichnoho ta pryvatnoho prava, 5, 8-15 [in Ukrainian].

4. Kulyk, D.Ye. (2017). Ramkova konventsi- ya OON pro zminu klimatu ta yiyi mizhnarodno-pravovyi rozvytok. Porivnialno-analitychne pravo, 5, 382-385. URL: http://pap-journal.in.ua/wp-content/uploads/2020/08/5_2017.pdf (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

5. Pavko, Ya.A. (2021). Mizhnarodno-pravove rehuliuvannia vidnosyn derzhav u sferi protydii zmini klimatu. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 4, 71-78 [in Ukrainian].

6. Orhanizatsiia Obiednanykh Natsiy Ukrainy. «Stan planety». URL: https://ukraine.un.org/uk/103987-ctan-planeti-zvernennya-generalnogo-sekretarya-oon (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

7. Andreitsev, V.I. (2002). Pravo ekolohichnoi bezpeky: Navch. ta nauk.-prakt. posib. Kyiv: Znannia-Pres [in Ukrainian].

8. Deklaratsiia konferentsii OON z problem otochuiuchoho liudynu seredovyshcha. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_454 (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

9. Johannesburg Plan of Implementation. Plan of Implementation of the World Summit on Sustainable Development. (2002). P. 62. URL: https://www.un.org/esa/sustdev/documents/WSSD_POI_PD/English/wSSD_PlanImpl.pdf (Last accessed: 04.01.2022).

10. Council of Europe. Navkolyshnie seredovyshche. URL: https://www.coe.int/uk/web/compass/environment (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

11. Kiotskyi protokol vid llhrudnia 1997roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_801#Text (Last accessed: 04.01.2022). [in Ukrainian].

12. Paryzka uhoda - proryv v mizhnarodnomu ekolohichnomu pravi. URL: https://jurliga.ligazakon.net/ua/analitycs/141104_parizka-ugoda---proriv-v-mzhnarodnomu-ekologchnomu-prav (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

13. Halych, K.V. (2018). Mizhnarodne spivrobitnytstvo u sferi poperedzhennia zminy klimatu. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal, 6, 399-402. URL: http://www.lsej.org.ua/6_2018/113.pdf (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

14. CCPI. URL: https://ccpi.org/ (Last accessed: 04.01.2022).

15. SShA povernulysia do Paryzkoi klimatychnoi uhody. URL: https://www.dw.com/uk/ssha-povernulysia-do-paryzkoi-klimatychnoi-uhody/a-56629321 (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

16. Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy. URL: https://instzak.com.ua/news/(Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

17. Verhovna Rada Ukrainy. (2021).

18. Pro Plan zakonoproektnoi roboty Verkhovnoi Rady Ukrainy na 2021 rik: Postanova VRU №1165-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1165-20#Text (Last accessed: 04.01.2022) [in Ukrainian].

19. Myshchak, I.M. (2011). Konstytutsiino-pravovi aspekty realizatsii narodnymy deputatamy Ukrainy prava zakonodavchoi initsiatyvy. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 3(6), 56-61 [in Ukrainian].

20. Myshchak, I.M. (2010). Deiaki pytannia udoskonalennia kontrolnoi funktsii parlamentu. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy, 3, 37-43 [in Ukrainian].

21. Olivier, Jos G.J. Janssens-Maenhout, G. Muntean, M.Peters, Jeroen A.H.W. (2015). Trends in global CO2 emissions: 2015 Report / PBL Netherlands Environmental Assessment Agency, the Hague. URL: https://www.researchgate.net/publication/284644287_Trends_in_Global_CO2_emissions_2015_report (Last accessed: 04.01.2022).

22. Kanlic, Dino. (2014). The Impacts of Climate Change on the World's Economic, Political, and Demographic Structures. Arts & Sciences Electronic Theses and Dissertations, 14. URL: https://openscholarship.wustl.edu/art_sci_etds/14 (Last accessed: 04.01.2022).

Размещено на Allbest.ru