Співвідношення понять "екологічна культура" та "культурна екологія"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Співвідношення понять «екологічна культура» та «культурна екологія»

Кононенко Інна Анатоліївна,

кандидат педагогічних наук, докторант ННІ публічного управління та державної служби

м. Київ

Анотація

У статті окреслено основні характеристики понять «екологічна культура» та «культурна екологія» та найважливіші їхні складові. Зазначено про важливість екоцентричного підходу; поінформованості суспільства щодо екологічної ситуації; посилення обізнаності про можливі шляхи вирішення екологічних проблем різної складності тощо. Встановлено, що пізнання людиною природи виступає одним із засобів її перетворення відповідно до потреб людини; екологічна свідомість не виникла стихійно, а має змінити стихійний вплив людей на природне середовище; важливою причиною екологічної кризи є те, що не оброблена людиною природа тривалий час вважалася такою, що не має жодної цінності. Наголошено на актуальності пошуку шляхів поширення екологічної культури за рахунок використання наявного потенціалу системи публічного управління. Охарактеризовано дотичні наукові категорії («культура» та «культурна екологія») та описано їх зв'язок з екологічною культурою. Наголошено, що в контексті змін у нашій державі необхідно виробити культурні ідеї та цінності, що будуть спрямовані на підвищення рівня добробуту. Розкрито особливості складових культурної екології як системи в контексті сталого розвитку. Проаналізовано інформативні матеріали, які стосуються освіти, навчання і виховання, громадської активності та пов'язані з екологічною та встановлено домінування в інформаційному просторі поняття «екологічна культура». Представлено систему взаємозв'язку екологічної культури та культурної екології, що поєднує природу та суспільство. Наголошено, що екокультурний аспект завжди був присутній у дебатах щодо екологічного менеджменту сталого розвитку, а тісний зв'язок культури та навколишнього середовища пояснюється тривалістю та складністю відносин між ними. Констатовано, що розбудова прогресивної екологічної культури створить важливу мотивацію для сталого розвитку.

Ключові слова: культура, екологія, сталий розвиток, система, публічне управління.

Abstract

Kononenko Inna Anatoliyivna PhD in Pedagogy Doctoral Student of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv

The relationship between the concepts of «ecological culture» and «cultural ecology»

The article outlines the main characteristics of the concepts of «ecological culture» and «cultural ecology» and their most important components. The importance of the ecocentric approach is noted; public awareness of the environmental situation; raising awareness of possible ways to solve environmental problems of varying complexity, etc. It is established that: human knowledge of nature is one of the means of its transformation in accordance with human needs; ecological consciousness did not arise spontaneously, but must change the natural impact of people on the natural environment; an important cause of the ecological crisis is that uncultivated nature has long been considered of no value. Emphasis is placed on the relevance of finding ways to spread environmental culture through the use of existing potential of the public administration system. Relevant scientific categories («culture» and «cultural ecology») are characterized and their connection with ecological culture is described. It is emphasized that in the context of changes in our country it is necessary to develop cultural ideas and values that will be aimed at improving welfare. The peculiarities of the components of cultural ecology as a system in the context of sustainable development are revealed. Informative materials related to education, training and upbringing, public activity and related to the environment are analyzed and the dominance of the concept of «environmental culture» in the information space is established. The system of interrelation of ecological culture and cultural ecology, which unites nature and society, is presented. It was emphasized that the eco-cultural aspect has always been present in the debate on environmental management of sustainable development, and the close connection between culture and the environment is explained by the duration and complexity of the relationship between them. It was stated that the development of a progressive ecological culture will create an important motivation for sustainable development.

Keywords: culture, ecology, sustainable development, system, public management.

Основна частина

Постановка проблеми. Екологічними питаннями сьогодні мають перейматися не лише наукова спільнота, профільні органи влади чи неурядові організації, а й кожен громадянин. Складова, що присвячена проблемі навколишнього середовища, міститься в найважливіших документах, які розробляються та ухвалюються міжнародною спільнотою. Велика увага при цьому приділена або екологічній культурі загалом, або її окремим складовим. Також постійно наголошується на важливості: 1) формування екоцентричного підходу; 2) поінформованості суспільства щодо екологічної ситуації не лише у світі, а й на рівні місця проживання людей; 3) посилення обізнаності про всі можливі шляхи вирішення екологічних проблем різної складності тощо. За таких умов громадськість має чітко розуміти, що таке екологічна культура та яка її кінцева мета. Отже, важливо усвідомити сутність деяких понять.

Аналіз актуальних досліджень і публікацій. У науковому дискурсі розробкою дієвих напрямів формування екологічної культури займалися такі дослідники, як: М. Кисельов, М. Тарасенко, В. Вернадський (філософські проблеми екології), Б. Коммонер (взаємодія суспільства і природи), В. Крисаченко (процес розвитку екологічної культури), Ю. Одум (кризовий стан екологічної ситуації), О. Салтовський (основи соціальної екології), В. Васютинський, О. Вернік, О. Грезе, С. Дерябо, І. Мазур, Б. Савчук, Ю. Швалб (екологічні цінності) та інші науковці. Однак характеристики, що дозволяють розмежувати поняття «екологічна культура» та «культурна екологія», залишаються недостатньо розкритими. Нагромадження масиву різнопрофільної літератури сформували деяку суперечливість щодо трактувань зазначених дефініцій у контексті сучасного наукового дискурсу.

Мета статті полягає в досліджені основного змісту понять «екологічна культура» та «культурна екологія», а також визначення ключових їх відмінностей.

Виклад основного матеріалу. Історія людства тісно пов'язана з напруженою боротьбою за самоствердження людини шляхом «перемог» над природою. Пізнання людиною природи виступає одним із засобів її перетворення відповідно до потреб людини. Отже, екологічний аспект свідомості людини має виконувати функцію обмеження втручання в природні процеси за допомогою екологічно допустимих умов (релігійні норми, звичаї, табу тощо). Тобто екологічна свідомість не виникла стихійно, а має змінити стихійний вплив людей на природне середовище.

На жаль, людські цінності продовжують поступово підкорюватися економічним інтересам, посилюючи технічну владу для задоволення економічних потреб, спричиняючи кризові явища. Важливою причиною екологічної кризи є те, що не оброблена людиною природа тривалий час вважалася такою, що не має жодної цінності [1].

У процесі пошуку дієвої моделі економічного розвитку держави та усвідомлення екологічних проблем науковці доходять висновку, що економічна система не має рішення, яке б розв'язало екологічні проблеми. Тому актуальним стає пошук шляхів поширення екологічної культури через використання наявного потенціалу системи публічного управління.

Науковий дискурс щодо визначення поняття «екологічна культура» продовжується й сьогодні та пояснюється багатогранністю цієї дефініції. Так, для формування уявлення про сутність екологічної культури необхідно також охарактеризувати дотичні наукові категорії та описати їх зв'язок з екологічною культурою, а саме: «культура» та «культурна екологія». Не вдаючись до деталізації поглядів багатьох науковців, окреслимо лише ключові характеристики.

На думку В. Вілкова, поняття «культура» є протилежністю поняттю «натура» (природа), що набуло поширення у XVIII ст. На цьому етапі культуру розглядали як: 1) міру соціальності суспільного життя й буття людини; 2) показник рівня розвитку суспільства і людини; 3) ступінь перетвореності первісного, природно-тваринного стану. Німецький філософ І. Кант, назвав культурою здатність людини ставити перед собою високі цілі [2]. Водночас психолог З. Фрейд вважав, що культура є зовнішнім насильством над внутрішньою природою людини та акцентував увагу на регулятивній функції культури. На думку німецького філософа К. Маркса, у випадку якщо культура розвивається стихійно (тобто не направляється свідомо), вона здатна залишити після себе пустелю [3].

На переконання М. Тарасенко, культура є об'єктивно-суб'єктивною категорією: 1) об'єктивно є способом буття суспільної форми діяльності, механізм її здійснення як суспільного відношення в матеріальному світі, в соціальній дійсності й у соціальних зв'язках між людьми, у технології, науці, пізнанні, відносинах моралі, свідомості тощо; 2) суб'єктивно є суспільно виробленою формою зв'язку, що характеризує єдність людини із зовнішньою природою, іншими людьми, матеріальними, духовними та особистісно - індивідуальними формами її діяльності [4]. У 1982 році «культура» визначена ЮНЕСКО як «те, як ми живемо разом». У це поняття включено всі складові, що утворюють суспільство (мистецтво, науку, спадщину, спорт, освіту, місцеве самоврядування, релігійні традиції). У цьому випадку варто враховувати, що люди, які працюють у культурній сфері, виступають певними «каталізаторами», що здатні представити основні ідеї та цінності на шляху до прогресивних змін суспільства за рахунок: поширення інформації, створення просторів та інфраструктури для відкритого діалогу; поєднання місцевого та глобального тощо.

Стосовно змін поведінки населення нашої держави, що необхідні для подолання екологічних проблем, вироблені культурні ідеї, цінності мають бути спрямовані на підвищення рівня добробуту. З цієї позиції культура може бути визначена як система, що включає такі важливі елементи: переконання, звичаї, цінності, практики (спільні для особи або для групи осіб). У іншому контексті культура визначає діяльність, що пов'язана з використанням інтелектуальних моральних та художніх навичок творчих людей для вирішення проблем, які стосуються добробуту. Отже, саме культура акцентує увагу на збереженні, а не споживанні [5].

Екологічна культура має міждисциплінарний характер та пов'язується із відповідальністю людства за збереження ресурсів Землі, з обов'язковим звітуванням і наслідками. Сьогодні утвердилось два основних підходи до визначення екологічної культури суспільства: 1) екологічний (культура екологічної діяльності) - конфігурація всіх результатів, що досягло суспільство в збереженні та відновленні природних умов свого існування; 2) культурологічний (екологічний аспект розвитку культури) - історично виникаючі форми подолання небезпечних змін навколишнього середовища, викликаних предметно-перетворюючою діяльністю людини [6].

Феномен екологічної культури з'явився у XX ст. та має сьогодні широкі межі в інтерпретації науковцями, проте екологічна компонента культури виявлялась від початку появи людини та проявлялась у вигляді екокультурних норм, заборон, дозволів. З іншого погляду [7], у сучасному українському гуманітарному дискурсі введення в науковий обіг поняття «екологічна культура» пов'язується переважно з іменем Д. Лихачова (відомий філолог, культуролог). Водночас Д. Лихачов уживав словосполучення «екологія культури», що пізніше трансформувалося в «екологічну культуру». «Екологія культури» виринає з давньогрецького «Oikos», що означає «будинок», «житло», «місцеперебування», міждисциплінарний аспект засвідчує зв'язок із соціальною екологією. Отже, хоча феномени «екологія культури» та «екологічна культура» стали синонімами, однак вони відображають різні науково-дисциплінарні напрями.

Н. Рідей та Ю. Кучеренко, посилаючись на Г. Білявського [8], справедливо вказують, що: «Головною специфічною рисою екологічної культури є те, що вона не утворюється стихійно, а виникає шляхом формування умов, що сприяють розгортанню її принципів та спеціальним видом діяльності - екологічним вихованням».

Національна екологічна культура бере свої витоки від землеробської культури, пронизує язичницькі природоцентричні погляди, християнство із властивими йому теоцентричними засадами, минає антропоцентричне ставлення до природи та перебуває сьогодні на шляху до природоцентричної екологічної етики, формування якої сьогодні пов'язується зі сталим розвитком. Таким чином, головною метою екологічної культури варто визнати сприяння найбільш раціональним відносинам суспільства та природи, що спрямовані на відмову від антропоцентризму та збереження належних умов подальшого існування та розвитку людства.

Відповідно до позиції сучасних українських науковців походження терміна «екологічна культура» ототожнюється з працями представників американської школи культурної екології (20-і рр. ХХ ст.). Існує позиція, відповідно до якої термін «культурна екологія» (cultural ecology) увів до наукового обігу 1955 р. американський антрополог Дж. Стюард [8] у своїй праці «Theory of Culture Change: The Methodology of Multilinear Evolution» (Теорія культурних змін: методологія полілінійної еволюції, 1955). Культурна екологія вченим розглядається як методологія вивчення проблеми адаптації людини до розмаїття довкілля. Тобто культурна екологія має вивчати зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі під впливом адаптації людини до його умов.

Культурна екологія визначається як знання про навколишнє середовище, закладене в мові, цінностях, звичаях і матеріальних об'єктах, які передаються від людини до людини і від одного покоління до іншого в людській групі або суспільстві. Тож, культурна екологія описує систему управління, яка застосовує культурні цінності для контролю результатів, що впливають на зміни навколишнього середовища.

Культурна екологія, як система, включає в себе сферу пом'якшення та сферу адаптації, а також визначає цикл зворотного зв'язку, за допомогою якого можна контролювати катастрофічні зміни (рис. 1).

Рис. 1. Елементи культурної екології в рамках сталого розвитку Побудовано авторкою на основі [9]

екологічний культура науковий

Аналізуючи репрезентативні студії, Б. Савчук та Х. Шевчук зазначають: «в англомовному науковому полі переважно фігурує термін «Cultural Ecology» у його стюардському розумінні. Фактично як синонімічне йому (але зрідка, переважно при обстеженні залишків старовини) використовується поняття «Ecology of Culture». Також автори вказують на той факт, що в українському науковому просторі поняття «екологія культурна» переважно вживається у словниковій літературі та за своїм змістом фактично відповідає поняттю його англомовному відповіднику «Cultural Ecology». Водночас на основі аналізу інформативних матеріалів, які стосуються освіти, навчання і виховання, громадської активності та пов'язані з екологічною культурою (за запитом у пошуковій системі Google), автори констатують про домінування в інформаційному просторі поняття «екологічна культура».

Стосовно сучасного вектора досліджень цих понять зазначимо, що за запитом «Ecological Culture» в пошуковій системі Google станом на грудень 2021 р. міститься більше ніж 88 000 результатів англійською мовою та понад 20 000 результатів українською («екологічна культура»). Щодо нюансів використання термінів «екологічна культура» та «культурна екологія» у книжках Google Books, відповідно до статистичних показників (рис. 2), варто зауважити, що вживають обидва варіанти, відповідно до сфери досліджень.

Рис. 2. Використання терміну «екологічна культура» та «культурна екологія» у книжках Google Books Джерело: [10]

Отже, у загальному вигляді систему взаємозв'язку екологічної культури та культурної екології можна представити у вигляді рис. 3.

Рис. 3. Система взаємозв «язку екологоцентричного підходу

Варто наголосити, що екокультурний аспект завжди був у дебатах щодо екологічного менеджменту сталого розвитку. Так, Р. Палмер вказує, що у процесі дослідження зміни клімату через призму культури важливості набуває ширше коло питань, серед яких питання про можливі досягнення союзів між науковцями, політичними лідерами, економістами та митцями, чого жодна з цих груп не змогла б досягти окремо.

Тісний зв'язок культури та навколишнього середовища пояснюється тривалістю та складністю відносин між ними. Культура формує місток до розуміння природи людиною, що сприяє народженню реакції на екологію відповідно до цінностей та досвіду, а не до абстрактних уявлень чи наукових досліджень. Наприклад: 1) більшість німців сприймають екстремальні погодні явища як свідчення екологічної катастрофи, яку вони самі влаштували; 2) американці вважають, що питання екології не надто важливі або не важливі взагалі, лише 38% вважають, що воно є дещо важливим; 3) Швеція, перша країна у світі, здатна переробляти до 99% відходів, при цьому в довкілля викидається лише 1% побутових відходів.

Якщо суспільство будуватиме прогресивну екологічну культуру, це створить важливу мотивацію для сталого соціального розвитку, тому що екологічна культура виражає цінності сьогодення у відносинах між людиною та природою. Для того щоб екологічна діяльність формувала відповідні знання, виховувала любов до природи та розвивала модель шанобливого ставлення до навколишнього середовища, необхідно реалізувати такі рішення: 1) розвивати еколого-культурну освіту; 2) диверсифікувати її форми шляхом поширення підготовлених для кожної окремої соціальної спільноти знань про екологічну культуру для підвищення рівня свідомості; 3) пропаганда побудови екокультурного способу життя серед населення. Екологічне культурне життя є в усіх галузях індустріалізації та урбанізації, від виробництва матеріальних благ, торгівлі, послуг, архітектури, будівництва інфраструктури до повсякденної діяльності, розваг, мистецтва. Водночас екокультурний спосіб життя став звичкою кожного жителя, і кожен громадянин позитивно здатен вплинути на розвиток власних територій у напрямку сталого розвитку.

Висновки. Сьогодні вчені зацікавлені у вивченні наявних та розробці нових теоретичних аспектів екологічної культури та культурної екології, що включають: походження, визначення, структуру, форми вираження, функціональність, шляхи розвитку тощо. Переважна більшість дослідників у своїх роботах уточнюють роль екосистеми, роль людини в екосистемі та описують відносини людини та природи в процесі життєдіяльності. Не зменшуючи значення всіх складових процесу підвищення рівня екологічної культури зазначимо, що люди повинні використовувати знання про природу та закони руху в екологічному середовищі, виявляти прихильність до екологічного середовища через конкретні дії у практичній діяльності, підкорятися нормам екологічної культури. За таких умов екологічна культура стане мотивом сталого розвитку, невід'ємною філософією розвитку сучасного світу.

Література

1. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. Ростов-на-Дону, 1996. 318 с.

2. Шалагінов Б.Б. І. Кант: мислитель, естетик, мораліст: (Матеріали до лекції). Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Філологічні науки. 2005. Т. 48. С. 82-90.

3. Фофанова Л.В. Освітні парадигми ХХІ століття і соціально-психологічні наслідки. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія: Психологія і педагогіка. 2012. Вип. 20. С. 297-305.

4. Тарасенко М.Ф. Природа. Технология. Культура. Философско-мировоззренческий анализ / М.Ф. Тарасенко. К.: Наук. Думка, 1985. 255 с.

5. Schafer D. Paul The Age of Culture. Rock's Mills Press. 2014. 282 р

6. Рідей Н.М., Кучеренко Ю.А. Індикатор сталості розвитку взаємин суспільства і природи - екологічна культура. URL: http://www.tnv-agro.ksauniv.ks.ua/archives/91_2015/38.pdf

7. Савчук Б., Шевчук Х. Поняття «екологічна культура», «екологія культури», «екологія культурна» крізь призму пострадянського термінологічного дискурсу. Том 1 №13 (2021): Інноватика у вихованні. URL: https://ojs.itup.com.ua/index.php/iiu/article/view/340

8. Білявський Г.О. Основи екології: навчальний посібник. К.: Либідь, 2006. 408 с.

9. Models of culture with ecology. URL: http://blog.culturalecology.info/2010/03/26/models-of - culture-with-ecology/

10. Books Ngram Viewer. URL: https://books.google.com/ngrams/graph7contenU ecological+ culture % 2Ccultural+ecology&year_start=1920&year_end=2019&corpus=26&smoothing=2

References

1. Derjabo, S.D., Jasvin, V.A. (1996). Jekologicheskaja pedagogika i psihologija [Environmental pedagogy and psychology]. Rostov-na-Donu [in Russian].