Вартість відновлення екосистем малих міст Київщини як показник екозбалансованості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВАРТІСТЬ ВІДНОВЛЕННЯ ЕКОСИСТЕМ МАЛИХ МІСТ КИЇВЩИНИ ЯК ПОКАЗНИК ЕКОЗБАЛАНСОВАНОСТІ

О.В. Зібцева, В. Ю. Юхновський

Проаналізовано динаміку структури територій малих міст Київщини та визначено екозбалансованість територій шляхом порівняльного аналізу міст за вартістю відновлення їх екосистем. Вартість екостабілізувальних біотопів на 1 га міської площі розраховано для попереднього стану кожного міста і на 20-річну перспективу. Виявлено, що зростання площі відбувалося у 72 % малих міст із розширюванням їх забудови. Найвищим рівнем забудови характеризуються міста Вишневе, Переяслав-Хмельницький, Васильків, Фастів, а найменшим - Кагарлик і Яготин. Значна частка в загальній площі міських біотопів належить присадибним садам, питома вага яких змінюється в межах від 4 до 30 %. Орні землі представлені вкрай нерівномірно і в деяких містах відсутні, хоча їхня частка в окремих містах сягала 80 %, а в перспективних планах - 50 %. Ліси відсутні на території третини дослідних міст. Площа водних поверхонь найістотніше позначається на вартості біотопів, характеризується нерівномірним розподілом і її частка сягає 30 %. Здебільшого присадибні сади займають найбільшу питому вагу в загальній вартості міських біотопів. В окремих випадках їм належить до 85 % вартості. Найбільший відсоток лісів у загальній вартості відзначено для міст Ржищів, Вишгород, Ірпінь, а водойм - для міст Яготина, Тетієва, Миронівки, Богуслава, Кагарлика. Ці показники важливо враховувати у перспективних планах розвитку міст, де для обґрунтування нормативної площі зелених просторів потрібно брати не тільки рекреаційні норми зелених насаджень загального користування, а сукупність екосистемних послуг багатофункціональних зелених територій, які гарантуватимуть екозбалансований розвиток територій.

Ключові слова: екосистемні послуги; зелені насадження; біотоп; генеральний план міста.

екозбалансованість біотоп малий місто

Вступ. Г лобальна урбанізація є серйозним викликом сталому розвитку та ефективному міському управлінню. Швидкі зміни у використанні міських земель завдають серйозної шкоди глобальному екологічному середовищу та екосистемним послугам (Xu et al., 2019). Плани землекористування часто використовують для управління містобудівним розвитком, що може вплинути на різноманітність і просторовий розподіл міських екосистемних послуг (Lam & Conway, 2018). Оскільки зменшення екостабілізуючих угідь призводить до втрат зеленого простору міста, оптимізація землекористування є ефективним інструментом раціоналізації його структури з метою забезпечення очікуваних екосистемних послуг (Wang et al., 2018).

Планування сучасного міста передбачає забезпечення якісного навколишнього середовища, зокрема зелену інфраструктуру для сталого міського розвитку (Olic & Stober, 2019). Оцінювання екосистемних послуг у містах та інтеграція природних цінностей у прийняття рішень приводить до значного позитивного впливу на навколишнє середовище та якість життя. Водночас теоретичне підґрунтя міських екосистемних послуг менш є визначено, ніж сільських або лісових (Bastian et al., 2012). Потенційне забезпечення регулювальних екосистемних послуг просторово обмежено типами землекористування (Arnold et al., 2018). Які саме екосистемні послуги у відповідному місті є найбільш актуальними, залежить від його екологічних та соціально-економічних характеристик (Gomez-Baggethun & Barton, 2013).

Вкрай необхідним є розроблення превентивних заходів щодо запобігання та зниження негативних впливів на навколишнє середовище (May & Spirin, 2014). На сучасному етапі відбувається розширення оцінкового підходу: відмова від фрагментарної оцінки і перехід до комплексної, суцільної інвентаризації та оцінювання компонентів і видів користування на всіх рівнях територіального планування, перехід від галузевого й об'єктного підходу до комплексного врахування екологічних вимог. Тому виникає необхідність підкріпити обов'язкові до застосування інструктивні та методичні документи на підзаконній основі. Збереження біорізно- маніття та екосистемних послуг потребує застосування широкого спектра законодавчих, політичних, економічних і соціальних інструментів (Artmann et al., 2017).

Розроблення стратегії сталого регіонального розвитку та оптимізації природокористування передбачає необхідність оцінювання природно-ресурсного потенціалу, екологічних і соціально-економічних умов території для коректного вибору напрямів і заходів оптимізації землекористування (Semenov, 2014). Одним з інструментів такого планування є ландшафтне планування - ієрархічна система, де планувальні приписи різних рівнів доповнюють один одного за принципом "обліку суперечностей", завдяки чому на кожному рівні ієрархії ландшафтних планів вирішуються різні завдання щодо виявлення і диференціації екосистемних послуг.

Збільшення використання природи в економічних цілях призводить до зменшення її регулювальних і соціально-культурних послуг. Завдання концепції ЕП полягає в інтерпретації взаємозалежностей і властивостей, функцій і послуг екосистем у їх територіальній і часовій диференціаціях. Особливі виклики щодо ЕП пов'язані з недостатнім розвитком методологічних підходів, що відповідають умовам країни. Німеччина є одним з ініціаторів міжнародного дослідницького процесу ТЕЕВ (The Economics of Ecosystem Services and Biodiversity) і активним учасником проекту IPBES (Intergovernmental Science-Policy Platform on Biodiversity and Ecosystem Services). Однак, навіть у Німеччині немає ґрунтовних інтегрованих знань про стан і розвиток ЕП у плані національної економічної оцінки (Yukhnovskyi & Zibtseva, 2019).

Наразі сформувалися різні теоретичні підходи і практичні методи, які доповнюють один одного (Bastian et al., 2015). Концепція визначення повної вартості екосистемних послуг міських територій є однією з найбільш популярних. Методи непрямого ринкового оцінювання охоплюють визначення запобіжних витрат, альтернативної вартості тощо. Підходи на підставі витрат враховують витрати, пов'язані з наданням екологічних товарів і послуг. Метод вартості заміни або відновлення пошкодженого активу до його початкового стану часто використовують завдяки легкості оцінки таких витрат. Різновиди оцінювання обирають з огляду на особливості та цілі дослідження (Groot et al., 2002). На думку (Grьnewald et al., 2014), зважаючи на поставлену Європейським Союзом мету припинення втрат біорізноманіття, екзистенційні цінності біотопів, що мають особливе значення для збереження біорізноманіття, можна розраховувати на підставі витрат на відновлення, враховуючи необхідний для відновлення час. Наприклад, у межах визначення виплат на відшкодування шкоди за методом Habitat-Equivalency (Semenov, 2014).

Мета дослідження - відстежити динаміку структури міських територій та екозбалансованості малих міст Київської обл. за відновлювальною вартістю екосистем на їх територіях та оцінити досконалість запланованої структури землекористувань у перспективних планах міст з огляду на їх стабільний екозбалансований розвиток.

Матеріали і методика дослідження. Об'єктом дослідження обрано найпоширенішу категорію українських міст - малі міста (з населенням від 10 до 50 тис. жителів) Київської обл., на яку припадає 80 % від загальної кількості міст (рис. 1).

Нашими попередніми дослідженнями виявлено, що кількість населення у малих містах області достовірно негативно корелює із відстанню до Києва, у зоні впливу якого ці міста перебувають. Для 20 міст області встановлено значну тісноту зв'язку між цими показниками, про що свідчить коефіцієнт кореляції г=-0,63^±0'¹³⁵ (/=3,43, Р=0,99).

Аналіз територіальної структури проведено на базі основних показників наявних генеральних планів малих міст, наданих ДП "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "ДІПРОМІС- ТО" ім. Ю. М. Білоконя".

Рис. 1. Місце розташування малих міст Київської обл. відносно м. Києва

Високий антропоекологічний ризик і низький екологічний потенціал характерні для території міст, розташованих вздовж Дніпра (Київського водосховища): Вишгород, Українка, Ржищів. Для більшості малих міст характерний середній еколого-економічний потенціал території і помірні екологічні обмеження виробництва, шкідливого для навколишнього середовища і населення. Найнижче техногенне навантаження на природне середовище характерне для міст більш віддалених від Києва - Тетіїв, Сквира, Березань.

Міський метаболізм розглядає місто як систему, в межах якої можна оцінити рух ресурсів (Choe & Thorne, 2019). Використано підхід міського метаболізму для оцінювання динаміки структури міських територій і вартості міських екосистем.

З огляду на обмеженість даних для оцінювання і трудомісткість робіт, ми застосували метод трансферу цінності, який використовують у разі повної відсутності інформації (кошт або часу) для оцінювання екосис- темних послуг. Для визначення вартості всіх екосис- темних послуг на території міст використали методику, яка враховує важливі для збереження біорізноманіття типи екосистем та вартість одиниці площі кожного з них (Schweppe-Kraft, 2014). Таким чином розраховували вартість відшкодування збитку для різних типів біотопів аналогічно методу "Habitat-Equivalency- Anaslysis" з урахуванням усереднених відновлювальних витрат і тривалості відновлення. Застосували оцінку типів біотопів Німеччини, скориговану до умов України використанням коефіцієнта переносу вартості. За даними Світового банку на 2014 р., ВВП за паритетом постійної купівельної спроможності на особу населення для Німеччини становив 45615 дол., а для України - 8790 дол., тобто коефіцієнт переносу вартості становив 0,19. Скориговані значення вартості ми навели у табл. 1, у якій міські незабудовані землі розподілили на сім типів біотопу.

До п'ятого типу біотопу віднесли зелені насадження загального користування та спеціального призначення, зокрема: кладовища, території санітарно-захисних зон, смуг відведення залізниць і ліній електропередач. До четвертого типу біотопу віднесли розсадники і половину площ садиб, а до п'ятого - городи і сільськогосподарські підприємства. Таким чином, максимальну одиничну вартість мають водні об'єкти, що в 2,6 раза перевищує вартість одиниці площі лісів і майже у 100 разів - вартість орних полів. У підсумку, це істотно позначається на сумарній вартості біотопів у межах міських територій. Подальший аналіз охоплював перерахунок вартості на 1 га площі міської території.

Результати дослідження та їх обговорення. У табл. 2 навели площі малих міст та розподіл їх територій за типами біотопів на підставі показників генерального планування різних років (починаючи від 1964 р. для Обухова до 2016 р. для Вишневого) як за існуючою ситуацією, так і за відповідно запланованою 20-річною перспективою. Тут і далі в дужках подали заплановані перспективні показники (роки досягнення планових показників).

Міста - динамічні системи, площа яких зазвичай постійно розширюється. За наявними даними, найбільший приріст території з часом відбувся в Обухові - в 2,2 раза (від 1124,6 до 2419 га), Фастові - в 1,7 раза (від 2513 до 4386), а також втричі у Боярці (від 1122 до 3389 га). Генеральним планом тільки для Березані передбачено зменшення території міста на 24,6 га, хоча 2,3 наразі площа міста зросла у 2,1 раза і становить 3292 га. Стабільною залишилася площа Бучі, Ірпеня, Богуслава, але з 1983 р. і понині площа Богуслава зросла в 1,6 раза (від 1005 до 1590 га). Площа Переяслав-Хмельницького була незмінною, але з 2007 р. вже зросла на 48 га (від 3152 до 3200 га).

У 13 з розглянутих 18 (72 % загальної кількості малих міст) прикладів передбачено зростання міської площі, причому найбільшою мірою за генеральними планами міст Фастова, Боярки, Обухова, Василькова. Паралельно з розширенням площі міст, збільшувалися їх забудовані території (рис. 2), максимальні значення яких наразі характерні для Вишневого (85,9 % зараз і 86,5 % на перспективу, що є, безумовно, занадто високим показником), Переяслава (78,3 і 96,0 % відповідно і такий запланований показник важко пояснити розумно), Березані (74,5 і 70,3 %). Натомість найнижчі рівні забудови міської території спостерігали у Ржищеві у 1992 р. (менше 20 %), наразі в Кагарлику - до 30 %, Яготині - до 40 %, що зумовлено 28 % водойм.

У структурі міської території серед біотопів усіх міст представлені, інколи з переважаючою участю, сади садиб, площа яких в абсолютному значенні змінюється від 33,5 га (4,8 %) у Вишневому, до 798 га (27,1 %) у Переяславі та 30,3 % у Боярці, Значну питому вагу займають насадження загального користування і спец- призначення, площа яких змінюється від 3 га на початковому етапі у Вишгороді і до 834 га на заплановану перспективу в Яготині (або в межах від 0,2 до 9,7 %). Для цілей генерального планування прямо нормуються тільки зелені насадження загального користування з огляду тільки на їхню рекреаційну функцію. Вони мають відносно невелику частку участі - не більше 10 %. Ліси відсутні в шести малих містах і в семи перспективних планах, луки трапляються тільки в п'яти, а болота - у семи містах. За перспективним плануванням вони залишаться тільки в трьох містах. Оранки відсутні тільки в трьох містах, а в перспективі їх не буде вже в п'яти. Надзвичайно великий розмах у площі водних поверхонь: від 0,5 га у Вишневому до 1640,7 га в Яготині із перспективним збільшенням до 1805,2 га (або від 0,1 до 30,3 % міської території відповідно). Усе це призведе до зменшення екозбалансованості дослідних міст.

За розглянутий період було заплановано стабільний розвиток або покращення міської структури тільки у чотирьох містах: Узині, Богуславі, Миронівці, Вишгороді. Натомість інтенсивний розвиток Обухова за планом передбачав кардинальне (у 2,1 раза) скорочення сумарної відсоткової площі біотопів. Аналогічно, істотне скорочення площ біотопів планували перспективним розвитком Березані (на 35 %) і Сквири (на 40 %), завдяки якому зазвичай, розширювалася міська забудова.

Подальше зниження загальної території під біотопами передбачено генеральними планами Яготина, Ірпеня, Переяслава, Фастова і Бучі. Натомість для Василькова, Боярки, Вишневого заплановане збільшення площ біотопів, що є позитивним явищем. На перспективу не передбачено скорочення відсоткової площі екостабілі- зуючих угідь у Кагарлику, Василькові, Боярці й Вишневому, тобто тільки у 40 % малих міст, що мають актуальні генеральні плани. Відповідно до запланованих показників, ситуація погіршиться в Бучі та вони зменшаться нижче критичних, тобто регламентованих нормами, 40 % території.

Загалом зміна біотопів має різноплановий характер і залежить від адміністративних рішень. Зокрема поява і динаміка площі лісів зумовлені розширенням міських меж і включенням до складу міської території приміських лісових масивів, а також їх забудовою.

У табл. 3 навели загальну вартість біотопів міст на час генерального планування і перспективу, а на рис. 3 - динаміку вартості екосистемних послуг (вартість еко- стабілізуючих біотопів) у розрахунку на 1 га міської території кожного міста за генеральними планами різних періодів (1960-1970-х, 1980-1990-х років та сучасними планами).

Погіршення показника у перспективі виявили у плані м. Обухів, що пов'язане із запланованим кардинальним ривком у його розвитку, а також міст Фастова, Березані, Тетієва і Вишгорода, що можна віднести до низької якості планувальних робіт. Аналогічну ситуацію простежуємо за новим генеральним планом Ірпеня. У разі відстеження динаміки потенційного надання екосистемних послуг під час планування такого негативного явища можна було б уникнути.

Висновки. Відстеження динаміки вартісного оцінювання одержуваних на території малих міст екосистемних послуг дає змогу оцінювати екологічну стабільність розвитку міської території.

Встановлено, що зростання площі відбувалося у 72 % малих міст із розширюванням їх забудови. Найвищим рівнем забудови характеризуються міста Вишневе, Переяслав, Васильків, Фастів, а найменшим - Кагарлик і Яготин. Значна частка у загальній площі міських біотопів належить присадибним садам, питома вага яких змінюється в межах від 4 до 30 %. Орні землі представлені вкрай нерівномірно і в деяких містах відсутні, хоча їхня частка в окремих містах сягала 80 %, а в перспективних планах - 50 %. Ліси відсутні на території третини дослідних міст. Площа водних поверхонь найістотніше позначається на вартості біотопів, характеризується нерівномірним розподілом і її частка сягає 30 %. Здебільшого присадибні сади займають найбільшу питому вагу в загальній вартості міських біотопів. В окремих випадках їм належить до 85 % вартості. Найбільший відсоток лісів у загальній вартості відзначено для міст Ржищів, Вишгород, Ірпінь, а водойм - для Яготина, Тетієва, Миронівки, Богуслава, Кагарлика. Ці показники важливо враховувати у перспективних планах розвитку міст, де для обгрунтування нормативної площі зелених просторів потрібно брати не тільки рекреаційні норми зелених насаджень загального користування, а сукупність екосистемних послуг багатофункціональних зелених територій, які гарантуватимуть екозбалансований розвиток територій.

Перелік використаних джерел

Arnold, J., Kleemann, J., & Fuerst, C. (2018). A Differentiated Spatial Assessment of Urban Ecosystem Services Based on Land Use Data in Halle, Germany. Land, 7(3), 101.

https://doi.org/10.3390/land7030101 Artmann, M., Bastian, O., & Grьnewald, K. (2017). Using the Concepts of Green Infrastructure and Ecosystem Services to Specify Leitbilder for Compact and Green Cities - The Example of the Landscape Plan of Dresden (Germany). Sustainability, 9(2), 1-27. https://doi.org/10.3390/su9020198

Bastian, O., Grunewald, K., & Khoroshev, A. (2015). The significance of geosystem and landscape concepts for the assessment of ecosystem services: exemplified in a case study in Russia. Landscape ecology, 30(7), 1145-1164. https://doi.org/10.1007/s10980-015- 0200-x

Bastian, О., Haase, D., & Grunewald, K. (2012). Ecosystem properties, potentials and services - The EPPS conceptual framework and an urban application example. Ecological Indicators, 21, 7-16. https://doi.org/10.1016/i.ecolind.2011.03.014 Choe, H., & Thorne, J. H. (2019). Omnidirectional connectivity of urban open spaces provides context for local government redevelopment plans. Landscape and Ecological Engineering, 15(3), 245251. https://doi.org/10.1007/s11355-019-00377-8

Gцmez-Baggethun, E., & Barton, D. (2013). Classifying and valuing ecosystem services for urban planning. Ecological Economics, 86, 235-245. https://doi.Org/10.1016/i.ecolecon.2012.08.019 Groot, R., Wilson, M., & Boumans, R. (2002). A typology for the classification, description and valuation of ecosystem functions, goods and services. Ecological Economics, 41(3), 393-408. https://doi.org/10.1016/S0921 -8009(02)00089-7 Grunewald, K., Bastian, O., & Schweppe-Kraft, B. (2014). Das Konzept der Цkosystemdienstleistungen. In Erfassung und Bewertung - Erfahrungen, insbesondere aus Deutschland und Russland. (pp. 13-36). Bundesamt fьr Naturschutz. Retrieved from: http://www.kulunda.eu/sites/default/files/BfN Skript 373.pdf Lam, S. T., & Conway, T. M. (2018). Ecosystem services in urban land use planning policies: A case study of Ontario municipalities. Land use policy, 77, 641-651. https://doi.org/10.1016/Uanduse- pol.2018.06.020

May, A., & Spirin, P. (2014). Berьcksichtigung цkologischer Belange in der Territorialplanung der Russischen Fцderation. In Erfassung und Bewertung von Цkosystemdienstleistungen (ЦSD) - Erfahrungen, insbesondere aus Deutschland und Russland Bonn. (pp. 320339). Bundesamt fьr Naturschutz.

Olic, P., & Stober. D. (2019). Urban Green Infrastructure for Shrinking City: Case Study - City of Osijek. IOP Conference Series:

Materials Science and Engineering, 471, 102025.

https://doi.org/10.1088/1757- 899X/471/10/102025 Schweppe-Kraft, B. (2014). Цkonomische Bewertung sverfahren in der Praxis. In Erfassung und Bewertung. (pp. 148-357). Bundesamt fьr Naturschutz. Retrieved from: http://www.kulunda.eu/sites/defa- ult/files/BfN Skript 373.pdf

Semenov, Ju. (2014). Nutzungsmцglichkeiten der Landschaftsplanung bei der Herausbildung eines Marktes fьr Цkosystemdienstleistungen. In Erfassung und Bewertung von Цkosystemdienstleistungen. (pp. 350-357). Bundesamt fьr Naturschutz. Retrieved from: http://www.kulunda.eu/sites/default/files/BfN Skript 373.pdf Wang, Y., Li, X. M., Zhang, Q., Li, J. F., & Zhou, X. W. (2018). Projections of future land use changes: Multiple scenarios-based impacts analysis on ecosystem services for Wuhan city. Ecological Indicators, 94(1), 430-445. China. https://doi.org/10.1016/jeco- lind.2018.06.047

Xu, Q. R., Zheng, X. Q., & Zheng, M. R. (2019). Do urban planning policies meet sustainable urbanization goals? A scenario-based study in Beijing, China. Science of the total environment, 670, 498507. https://doi.org/10.1016/i.scitotenv Yukhnovskyi, V. Yu., & Zibtseva, O. V. (2019). Assessment of ecosystem services in the general planning of urban areas. Naukovi pratsi LANU, 18, 185-193. https://doi.org/10.15421/411919

O.V. Zibtseva, V. Yu. Yukhnovskyi

Keywords: ecosystem services; green space; biotope; city master plan.

Размещено на Allbest.ru