Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гідрологічний заказник місцевого значення “Дорогобузькі джерела”

Грищенко Ю.М., доцент, к.с.-г.н., Яковишина М.С., асистент (Національний університет водного господарства та природокористування)

Анотація

Подаються результати вивчення гідрологічного заказника “Дорогобузькі джерела” як майбутнього екоядра екомережі місцевого значення.

Abstract

The results of investigation of hydrological zakaznyk "Dorobughsky dgerela" as a future center of local significance have been presented.

Збереження ландшафтного і біологічного різноманіття набуває все більшого значення, особливо в районах з великим антропогенним навантаженням. У Рівненській області такими є адміністративні райони, розташовані на Волинській височині. Серед них одним з найбільш своєрідних є Гощанський район, який відзначається горбистим рельєфом, переважанням багатих суглинистих грунтів, наявністю яружно-балкової мережі, високим ступенем розораності (біля 67,3%), невеликою площею лісів та лісовкритих земель (їх площі займають лише 4473 га, що становить 6,5% території району). Тому найнагальніша проблема району - збереження вцілілих фрагментованих ділянок з природною рослинністю, відновлення лісових масивів та малих річок.

Впродовж декількох років науковці Інституту ботаніки (Андрієнко Т.Л., Прядко О.І.) та Національного університету водного господарства та природокористування (Грищенко Ю.М., Яковишина М.С., Мартинюк А.М.) обстежували природні комплекси заплави р. Горині, лісові масиви та інші відносно вцілілі ділянки. Деякі з них запропоновано оголосити природно-заповідними об'єктами.

Рішеннями Рівненської обласної ради від 5 березня 2004 року № 322 та від 22 травня 2005 року № 584 створено 9 нових природно-заповідних об'єктів. Це ландшафтний заказник місцевого значення „Агатівка” (площею 403,0 га), ботанічний заказник місцевого значення „Бабинський ліс” (137,8 га), гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення „Гребельки” (15 га), „Джерело „Безодня” (12 га), „Рясниківські джерела” (1 га), „Джерело „Медведка” (1,0 га), гідрологічний заказник „Дорогобузькі джерела” (8,7 га), заповідні урочища „Терентіївські горби” (15 га) та „Новоставське” (53 га).

Площа природно-заповідного фонду Гощанського району збільшилась на 671,0 га і нині складає 698,5 га або 1,09 % від площі району. Таким чином, площа природно-заповідного фонду району збільшилась у 15,7 разів, а кількість ПЗО з 5 до 14.

Змінився також якісний склад категорій природно-заповідного фонду району (табл.1). В минулому тут було лише дві категорії (два парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва та три ентомологічні заказники), зараз їх п'ять - парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (2), заказники (ентомологічні - 2, ландшафтні - 1, ботанічні - 1, гідрологічні - 1), заповідні урочища (2), гідрологічні пам'ятки (4).

Наші дослідження показали, що серед вказаних категорій переважають гідрологічні природно-заповідні об'єкти. Особливо мальовничою є територія гідрологічного заказника місцевого значення "Дорогобузькі джерела" площею 8,7 га. Заказник знаходиться у західних околицях літописного села Дорогобуж. Орографічно це нижня частина досить широкої і глибокої балки з назвою "Рудка", що знаходиться між досить високими лесовими пагорбами. Балка зорієнтована з півдня на північ і впадає в р. Горинь. Має довжину близько 3 км. У неї впадають декілька менших за розмірами балок. Загальна площа водозбору балки складає біля 3.5 квадратних кілометрів. На правому березі балки, на пагорбі височить древня Свято-Успенська церква.

Згідно з новітнім фізико-географічним районуванням країни (2003) ділянка заказника належить до Олицько-Рівненського фізико-географічного району Волинської височинної області Західно-Українського краю зони широколистяних лісів Лісостепової зони [4]. Для цього району характерні суцільне поширення лесовидних суглинків, наявність балок та ярів.

Згідно з геоботанічним районуванням України (1977) ця територія знаходиться у Варковицько-Рівненському геоботанічному районі Луцько-Рівненського (Волинського лесового) геоботанічного округу дубово-грабових та дубових лісів Європейської широколистянолісової області. Характерною рисою рельєфу цього району є переважання плоских хвилястих межиріч та надзаплавних терас. Моренні та флювіогляціальні відклади тут практично відсутні. В грунтовому покриві переважають сірі і чорноземні опідзолені різновиди. Розораність досягає 75 %. У рослинному покриві переважають дубово-грабові ліси [2].

Гідрологічний заказник місцевого значення “Дорогобузькі джерела” свою назву отримав за наявністю декількох джерел, що витікають в нижній частині правого стрімкого схилу балки. Він створений саме для збереження цих джерел.

У верхній частині балки збудована гребля, утворився ставок, що використовується нині для відпочинку населення. Недавно ще один невеличкий ставочок побудований і в нижній частині балки. Він використовується для вирощування риби орендатором.

Через балку тече невеличкий ручай, який місцями має досить помітну течію з витратою до 5 л/c та глибину до 20 - 30 см. У період весняної повені витрата води в ручаї значно збільшується. Зростає вона також після інтенсивних дощів.

У нижній частині балки на її правому схилі, серед густих чагарників верб кошикової, попелястої та ламкої, крушини ламкої. є декілька джерел. Одне з них елементарно впорядковане. Витрати води в джерелах невеликі, в середньому вони складають 2.5 - 3.0 л/хв.

Аналіз гідрохімічного складу води джерел свідчить про їх високу якість. Вода, в основному, відповідає вимогам до питної води (табл.1).

Таблиця 1 Результати аналізу води джерел та струмка в гідрологічному заказнику місцевого значення "Дорогобузькі джерела"

Днище балки в її середній і нижній частинах, в основному, заболочене. Грунтовий покрив неоднорідний. На схилах балки сформувались дернові грунти, в днищі - оторфовані.

Своєрідність гідрологічних умов та геоморфологічної будови балки Рудка обумовлюють її різноманітний рослинний покрив. У верхніх частинах схилів сформувалися лучні угруповання з елементами ксерофітізації. У вологому днищі розміщуються болотні та водні угруповання. Серед них значні площі займає бобівниково-гостроосокове (Сariceta menyantosum (trifoliatae)) угруповання, яке є характерним для обводненого евтрофного (низинного) болота. В цьому угрупованні серед осоки гострої (Carex acuta) співдомінує бобівник трилистий (Menyantus trifoliata) - цінна кормова, медоносна і лікарська рослина. Це трав'яна рослина висотою 15 - 30 см з трійчастими листками на довгих черенках, довгим голим повзучим стеблом і товстим кореневищем. В народі її називають трилисник або трифоль. Квітує весною, квіти білі або біло-рожеві. Рослина відома як лікарська ще з XVI ст.

У цій смузі місцями виявлені майже суцільні зарості чагарників, серед яких переважають верби попеляста (Salix cinerea) та тритичинкова (S. triandra). Саме в цих екотопах зберігається флористичне ядро гідрофільних водних та прибережно-водних рослин. Тут зростають такі типові водно-болотні рослини як їжача голівка пряма (Sparganium erectum), ранник тіньовий (Scrophularia umbrosa), гірчак зміїний, ракові шийки (Poligonum bistorta), у воді - ряска мала (Lemna minor).

Характерною особливістю цих екотопів є наявність в багатьох місцях покриву із печіночного моху з родини маршанцієвих - маршанції поліморфної, яка відрізняється цікавою морфологічною будовою та розмноженням. Це єдиний представник родини маршанцієвих в Україні. Мохи роду маршанція мають слань складної будови, розділену на основну і асиміляторну тканини. Асиміляторна тканина складається з ромбічних камер із складними отворами зверху. Статеві органи розміщені на спеціальних підставках. Чоловічі статеві органи - антеридії знаходяться в гніздах на верхньому боці дисковидних головок чоловічих підставок, а жіночі (архегонії) з нижнього боку головок жіночих підставок [1, С. 286]. Рослина розмножується спорами або вегетативно. Маршанцію як представника спорових рослин. можуть вивчати учні місцевої школи.

На периферійних дещо піднятих частинах днища переважають угруповання осоки загостреної (Carex cuspida) та комишу лісового (Scirpus sylvaticum) із болотним різнотрав'ям, серед якого найбільше осоту прибережного (Cirsium rivulare) та герані болотної (Geranium palustre). Тут виявлені такий гідрофільний вид як гірчак зміїний (ракові шийки), лучно-болотні види - стожильник сумнівний (Cnidium dubium), сідач коноплевий (Eupatorium cannadium), хвощ лучний (Equisetum pratense), ситник пониклий (Juncus snflexus), комонник лучний (Succisa pratensis), плакун верболистий (Lythrum salicaria), осока жовта (Carex flava), а також відносно малопоширений вид - цибуля часникова (Allium scorodoprasum).

У цих екотопах зростає і така рідкісна рослина з родини шорстколистих як незабудка литовська (Myosotis lithuanica). Рослина має густо опушене стебло, листя з рідкими, притиснутими вверх коротшими, ніж на стеблі, волосками. Цвіте в травні - липні. Відомо біля 40 видів незабудки, поширених у помірних зонах Європи та Азії, частково у Північній Америці. В Україні зростає 19 видів. За походженням це центральноєвропейський вид [1, С. 322]. На Рівненщині незабудка литовська трапляється зрідка, зазвичай, на болотах та заплавних луках. Тут вона перебуває поблизу східної межі свого ареалу. В балці виявлено декілька куртин цього виду.

У днищі лівого схилу балки серед лучно-болотного різнотрав'я виявлена велика популяція рідкісного виду лучно-болотної орхідеї - пальчатокорінника м'ясочервоного (Dactyloriza incarnata), занесеного до Червоної книги України. Вид охороняться як вразливий вид, що знаходиться під загрозою зникнення (III категорія охорони). Це багаторічна трав'яниста рослина висотою 20-60 см з товстим стеблом, черговими, великими, ланцетними, спрямованими догори листками. Бульби сплющені, 2-4 роздільні. Квітки дрібні з пелюстками м'ясочервоного кольору. Цвіте у травні-червні. Наукове значення рослина має як євразійський поліморфний вид, що знаходиться в Україні на південній межі ареалу [6, С. 349]. В балці Рудка популяція цього виду має добру життєвість, в окремі роки їх зростає до 20-25 екземплярів. В цьому ж екотопі зростає цінна лікарська рослина - валеріана висока. Це багаторічна рослина висотою до 60-70 см з перисторозсіченими листками. Квіти рожеві або блідо-рожеві. Квітує від травня до осені, плодоносить з липня [5, С. 251]. Вид поширений у Європі, Азії, Америці та Африці. Рослина офіцінальна, використовується у медицині як заспокійливий засіб. В балці Рудка вид зростає понад ручаєм на найбільш зволожених ділянках балки.

Вздовж ручаю зростають декілька видів верб (попеляста, тритичинкова, козяча, кошикова, ламка).

Фрагментарно в заказнику відмічені ділянки сухих луків, що сформувались на правобережних погорбованих схилах балки південної експозиції. Тут схили досить круті, мають ухил в середньому 25-30⁰. Грунти менш зволожені. На цих схилах зростає численне різнотрав'я, серед якого виявлені такі види як трясучка середня (Brisa media), королиця звичайна (Leucanthemum vulgare), материнка звичайна (Origanum vulgare), люцерна румунська (Medicago romanica), люцерна хмелевидна (M. lupulina), горошок тонколистий (Vicia tenuifolia), суховершки звичайні (Prunella vulgaris), парило звичайне (Agrimonia eupatoria), в'язіль барвистий (Coronilla varia), китятки подільські (Poligala podolica), різак звичайний (Falcfrsa vulgaris), куцоніжка пірчаста (Brachypodium pinnatum) та інші види. У середній частині схилу серед лучного різнотрав'я зростає тирлич хрещатий (Gentiana cruciata) - вид, занесений до Списку регіонально рідкісних рослин Рівненської області. Це вид з родини тирличевих. Рослина багаторічна, поширена переважно в помірних широтах земної кулі. В Україні зростає 19 видів тирличу. Рослина офіцінальна, її корені і кореневища використовують у медицині для підвищення апетиту та поліпшення травлення, а також у коньячно-горілчаному виробництві [1, С. 477]. На схилах балки тирлич хрещатий трапляється часто, має добру життєвість, квітує і плодоносить.

По схилах балки зрідка трапляються декілька видів шипшин, серед них гвоздична (Rosa caryophyllacea), середня (R. мediata) та яблучна (R. ponifera).

У нижній частині правого схилу на відносно вирівненій ділянці серед густих заростей чагарників верби попелястої та тритичинкової, крушини ламкої та ліщини звичайної, великі плями утворює ожина сиза. Тут трав'яний покрив досить різноманітний

На нижче розташованих, більш зволожених ділянках, в розрідженому трав'яному покриві переважають гідрофільні види - осока гостра та комиш лісовий. Серед різнотрав'я зростає герань болотна, м'ята дволиста, суховершки звичайні, валеріана висока і інші види.

Вище по схилу серед кущів ліщини, терену, крушини ламкої, бруслини європейської у трав'яному покриві переважають лісові види, які. і утворюють тут флористичне ядро: яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), копитняк європейський (Asarum europaeum), медунка темна (Pulmonaria obscura), регіонально рідкісний вид - первоцвіт весняний (Primula veris), куцоніжка лісова (Brachypodium sylvatica), дзвоники крапиволисті (Campanula trachelium). Трапляться тут також малопоширений вид - воронець колосистий (Actea spicata). Рослина отруйна.

На лівому схилі балки “Рудка” є невеличка балочка, яка має назву “Лісок”. Балочка менш зволожена, тому має дещо відмінні від балки Рудка екологічні умови. Її площа складає декілька гектарів. Вона вузька і досить глибока., майже вся заросла чагарниками, особливо схили північної експозиції. В розмаїтті чагарників тут переважає терен, ліщина, домішку утворює жостір проносний, бруслина європейська, глід, черемха, невеличкі деревця липи серцелистої [3]. Звичайними тут є і такі ліани як хміль та дикий виноград. Через загущеність чагарникового ярусу флора ділянки збіднена. Відмічені популяції копитняку європейського (Asarum europaeum) та зеленчуку жовтого (Galeoblolon luteum), медунки темної, фіалок дивної та запашної, яглиці звичайної, купин пахучої та багатоківткової, щитників шартського та чоловічого.

Найбільшу наукову цінність становить місцезнаходження лілії лісової, лілії кучерявої (Lilium martagon), виявленої на схилах балки серед густих чагарників. Це багаторічна трав'яниста рослина висотою 30-110 см із золотисто-жовтою яйцевидною цибулиною. Стебло прямостояче, циліндричне, зелене, іноді червонувате. Листки у середній частині стебла у мутовках (найчастіше по 6 листків), вище по стеблу чергові. Квіти зібрані у рідку кисть. Це диз'юктивноареальний вид, поширений в Європі, Сибіру, Центральній Азії. В Україні зростає на галявинах, узліссі листяних та мішаних лісів Карпат, Розточчя, Опілля, Полісся і Лісостепу. Вид занесено до Червоної книги України як вразливий. Має II категорію охорони [6, С. 291]. У найближчому майбутньому вид може бути віднесений до категорії “зникаючих”, якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан. В “Ліску” нами виявлено декілька не квітуючих екземплярів, що пояснюється нестачею для них світла через високу зімкненість крон чагарників, що складає 0,7-0,8.

На погорбовнаних ділянках “Ліска” південної та південно-східної експозиції розміщуються ділянки сухих лук, на яких флористичне ядро утворюють лучні види - пирій середній, кострець береговий, волошка скабіозовидна, волошка рейнська, плями утворює материнка. Серед рідкісніших видів тут виявлені тирлич хрещатий, первоцвіт весняний, анемона лісова, суховершки великоквіткові, осоки повисла та притиснута, які є регіонально рідкісними видами. Дуже багато лікарських рослин - звіробій звичайний, гадючник звичайний, цмин пісковий, нонея (куряча сліпота) російська, буквиця лікарська, ластовень лікарський, парило звичайне тощо. Все це значно збільшує біорізноманіття заказника “Дорогобузькі джерела”.

Враховуючи своєрідність природного комплексу балки в с. Дорогобуж, його наукову цінність, наявність джерел, необхідно забезпечити режим охорони, зокрема необхідно заборонити будівництво, в тому числі меліоративні роботи, видобуток корисних копалин, знищення дерев, чагарників, лікарських рослин, випасання худоби. Можливе регламентоване сінокосіння, яке здійснюється і нині, оскільки воно перешкоджає залісненню ділянки і сприяє збереженню цінних трав'янистих видів рослин.

В майбутньому заказник може бути екологічним ядром місцевої екологічної мережі, що входитиме до Горинського регіонального екологічного коридору, а також базою для практичної підготовки фахівців, які працюватимуть у галузі охорони довкілля, а також вчителів біології, географії, вихователів.

гідрологічний заказник рослина вода

Література

1. Біологічний словник / За ред. академіків АН УРСР І. Г. Підоплічка, К. М. Ситника, Р.В. Чаговця. - К. : Головна редакція Української Радянської енциклопедії АН УРСР, 1974. - С. 286.

2. Геоботанічне районування Української РСР. - К.: Наук. Думка, 1977. - С. 131-135.

3. Звіт про науково-дослідну роботу “Оптимізація природно-заповідного фонду Гощанського, Рівненського і Здолбунівського районів Рівненської області”. Рівне : РДТУ, 2000. - С. 98 - 104.

4. Маринич О.М., Пархоменко Г.О., Петренко О.М., Шишенко П.Г. Удосконалена схема фізико-географічного районування України // Український географічний журнал.- 2003, № 1. - С.16-20.

5. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. - К.: Наук. Думка, 1987. - 548 с.

6. Червона книга України. Рослинний світ. /За загальною редакцією академіка НАНУ Ю.Р. Шеляг-Сосонка. - К.: Видавництво “Українська енциклопедія ім.. М.П. Бажана, 1996. - 608 с.

Размещено на Allbest.ru