Заборонені та непридатні до використання пестициди і агрохімікати: стан та проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет водного господарства та природокористування

ЗАБОРОНЕНІ ТА НЕПРИДАТНІ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПЕСТИЦИДИ І АГРОХІМІКАТИ: СТАН ТА ПРОБЛЕМИ

Варнавська І.В., аспірантка

Анотація

хімічний захист рослина екологічний

В статті розглянуто проблеми поводження з непридатними або забороненими до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР), що були накопичені на території України. Виявлені фактори, які ускладнюють ситуацію в сфері поводження з непридатними ХЗЗР. Розглянуто альтернативні зарубіжні та вітчизняні шляхи поводження з непридатними ХЗЗР та проаналізовані методи поводження з непридатними ХЗЗР. Запропонований ефективний еколого-економічно доцільний високотемпературний метод знешкодження ХЗЗР

Annotation

The problems of handling unapt or forbidden for the use chemical facilities of defence of plants (СHFDP) which were accumulated on territory of Ukraine are considered in the article. Found out factors which complicate a situation in the sphere of conduct with useless СHFDP. The alternative foreign and domestic ways of conduct are considered with useless СHFDP and the methods of conduct are analysed with useless СHFDP. The effective ekologo-ekonomichno expedient high temperature method of zneshkodzhennya of СHFDP is offered

Виклад основного матеріалу

Розроблення і реалізація заходів з охорони навколишнього природного середовища (НПС) та збереження природних ресурсів України в даний час не можуть розглядатись без врахування міжнародного досвіду та загальних тенденцій до об'єднання зусиль щодо вирішення актуальних екологічних проблем, які спостерігаються в Європі та в світі загалом. Однією з яких є проблема усунення ризику, пов'язаного з накопиченими в Україні непридатними та забороненими пестицидами.

Заборонені та непридатні до використання пестициди складають окремий клас високотоксичних відходів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я людини та НПС.

Ці відходи можна умовно розділити на три групи:

1. Заборонені до використання.

2. Непридатні до використання через закінчення термінів придатності та гарантійних умов зберігання або через зіпсованість унаслідок незадовільних умов транспортування та зберігання.

Пестициди невідомого складу - не ідентифіковані через втрачені маркування та документацію або такі, для яких неможливо визначити первинний склад та призначення, хімічні сполуки та їх суміші.

Заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин (ХЗЗР) та непридатні до використання - це група хімічних речовин, що відносяться до стійких органічних забруднювачів (СОЗ). До їх переліку входять деякі сполуки з класу так званих поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ), поліхлоровані дифеніли (ПХД), поліхлоровані дібензо-п-діоксини (ПХДД), поліхлоровані дібензофурани (ПХДФ), а також пестициди, в тому числі ДДТ і гексахлорбензол.

Результати міжнародних і вітчизняних досліджень свідчать, що вказані речовини являються в більшості випадків суперекотоксикантами, які проявляють стійкість в різних сферах НПС, біологічно акумулюються та характеризуються здатністю розповсюджуватись на великі відстані.

Зростаюче занепокоєння на рахунок негативної дії цих речовин на НПС та здоров'я людини призвело до активізації глобальних дій, які направлені на зменшення або ж ліквідацію джерел надходження подібних СОЗ в НПС.

Україна прийняла активну участь в багатьох міжнародних ініціативах, які охоплюють проблеми СОЗ. Значним кроком на шляху вирішення даної проблеми в країні стало підписання в 1998р. Протоколу до Конвенції Європейської Економічної Комісії ООН, що стосується СОЗ, по трансграничному забрудненню повітря на великі відстані. Весною 2001р. Україна підписала Стокгольмську Конвенцію стосовно СОЗ, яка розроблена під егідою Програми ООН по навколишньому середовищу.

Метою даного дослідження стала проблема, пов'язана з накопиченням в Україні непридатних до використання та заборонених пестицидів. При проведені досліджень використовувалися теоретичні методи досліджень (аналізу, синтезу, узагальнення) та емпіричні методи (аналізу бази даних, порівняння даних).

Щорічно на Україні накопичується до 8 млн.т. відходів 1 - 3 класів небезпеки. Необхідність упорядкування механізмів управління промисловими і побутовими відходами, в першу чергу, СОЗ, з урахуванням міжнародних стандартів та нормативів, обумовлена особливостями структури економіки України з переважною часткою металургійної, хімічної промисловості та паливно-енергетичного комплексу.

Найважливішим напрямком при вирішенні проблеми СОЗ в Україні є пошук методів знешкодження (знищення) накопичених ХЗЗР. З часів бувшого СРСР в сфері діяльності агропромислового комплексу України за даними офіційної статистики їх накопичено біля 27000т. Більша частина вказаних речовин відноситься до 1 - 2 класів небезпеки. Серед них знаходяться препарати, що належать до групи СОЗ, в тому числі: ДДТ - біля 2000т; гептахлор - 13,4т; гексахлорбензол - 1,0т; ендрин - 1,1т.

Дані про забруднення НПС окремими видами СОЗ в 1970 - 2000рр. наведені на рис. 1, а на рис.2. наведені дані про внесок основних господарських комплексів України в загальну кількість ПХД по результатам інвентаризації 2005р.

Основна кількість заборонених і непридатних до використання пестицидів накопичилася в Україні наприкінці 70-х - 80-х років ХХ ст., коли в сільському господарстві широко застосовувалися інтенсивні технології і рівень використання пестицидів складав 3 - 4 кг/га сільськогосподарських угідь. Більшість пестицидів, що тоді використовувалася, в подальшому потрапила до списку заборонених препаратів. Тому вироблені на власних хімічних заводах чи імпортовані препарати, які не можна було далі використовувати, почали складувати. Інша частина відходів пестицидів накопичилася через наявну у той час систему централізованого постачання, оскільки замовлення та закупівля пестицидів проводилися за єдиним планом постачання, і часто невикористані препарати зберігалися в господарствах тривалий час і втрачали свої властивості.

Як результат, заборонені та непридатні до використання пестициди складували у великих кількостях на централізованих складах державного об'єднання «Украгрохім» або в окремих сільських господарствах.

Через економічний спад рівень використання пестицидів значно зменшився і зараз складає 0,7 - 1 кг/га сільськогосподарських угідь. У 90-ті роки по кілька разів змінювалися власники складів зберігання відходів пестицидів, що призвело до втрати маркування та документації, несанкціонованого доступу до відходів пестицидів, а інколи й до їхнього незаконного використання. Під час тривалого зберігання пестицидів на окремих складах утворилися суміші невідомого складу і могли відбутися хімічні реакції. Ситуація ускладнилася тим, що держава через розпад структури Держагрохімічної служби втратила контроль над режимом постачання імпортованих препаратів, і в країну на початку 90-х років було додатково ввезено препарати, багато з яких виявилися забороненими, що знову-таки збільшило об'єми відходів пестицидів.

На території України нараховується 109 складів централізованого зберігання ХЗЗР та біля 5000 складів, які знаходяться в господарствах різних форм власності. Умови зберігання не відповідають еколого-гігієнічним вимогам відносно поводження з речовинами 1 - 2 класів небезпеки [1,2].

Під дією атмосферних опадів виникає небезпека попадання ХЗЗР в НПС, наслідком чого може стати забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря. При цьому понижується родючість ґрунту та пригнічується діяльність ґрунтової мікрофлори. Високотоксичні компоненти пестицидів здатні накопичуватись в тканинах більшості живих організмів, в тому числі і людини, які отримують їх з повітрям, їжею і водою. Це в свою чергу призводить до захворювань, пов'язаних з порушенням функцій імунної і репродуктивної систем.

Концентрації ПХБ в повітрі, пг/м³

Концентрації ГХБ в грунті, пг/г.

Рис. 1 Забруднення НПС України окремими видами СОЗ в 1970-2000 рр.

Рис. 2 Внесок основних господарських комплексів в загальну кількість ПХД, кг

В умовах України ситуація ускладнюється наступними факторами:

- відсутні вичерпуючі дані про стан наявних ХЗЗР;

- багато місць і ємкостей для зберігання ХЗЗР не відповідають технічним, екологічним та санітарно-гігієнічним вимогам (наприклад, в Харківській області цей показник складає 28,7%);

- значна частина ХЗЗР не упізнана або знаходиться у вигляді сумішей невідомого складу (наприклад, в Харківській області цей показник складає 82%);

- наявні ХЗЗР часто змішані з відходами будматеріалів зруйнованих складських приміщень та підстиляючої поверхні;

- юридичні особи та організації - власники ХЗЗР або ж їх правонаступники відхиляються від встановленого Законом порядку поводження з цими речовинами.

Аналогічна ситуація спостерігається в Рівненській, Вінницькій, Полтавській, Луганській та інших областях України

В світовій практиці найбільш широке застосування знайшли наступні технології знищення СОЗ, в тому числі ХЗЗР:

- високотемпературне спалювання в контейнерних установках (Данія);

- спалювання в цементних печах. Корпорація «ЕLI Eco» (Канада) проводить експерименти по знищенню складних СОЗ в газовій фазі пічних агрегатів;

- дослідно-промислові установки піролізного знешкодження СОЗ, що діють чи випробуються в багатьох країнах.

Середня вартість спеціалізованого заводу з переробки некондиційних пестицидів складає $ 20 - 50 млн. Оцінка зарубіжних технологій за критеріями використання матеріалів, капіталовкладень та експлуатаційних витрат (електроенергія та інше), ефективності, викидів, скидів, кінцевої продукції. свідчить про те, що реалізація технологій потребує значних фінансових витрат. Останнє, в свою чергу, обмежує їх застосування на території України.

Одним з альтернативних, хоча і суперечливих, шляхів вирішення проблеми, який знайшов втілення в Україні, є збереження препаратів в спеціальних контейнерах.

При виборі тактики поводження з непридатними або забороненими до використання агрохімікатами суб'єкти господарської діяльності та органи державного контролю і управління повинні, на наш погляд, врахувати переваги та недоліки вказаних методів, а саме:

- довгострокове зберігання ХЗЗР потребує, окрім прямих витрат, ще й додаткових витрат на дослідження, розробку та експертизу проекту робіт, ремонт і будування сховищ, ідентифікацію ХЗЗР, транспортування до місць зберігання при об'єднанні складів та організацію постійного моніторингу територій, що прилягають до району зберігання. Обов'язковою умовою є ліцензування усіх операцій в сфері вказаної діяльності, в тому числі зі зберігання небезпечних відходів; декларування і держреєстрація об'єкта підвищеної небезпеки. При цьому необхідно враховувати, що процес довгого зберігання ХЗЗР з забезпеченням встановленого Законодавством порядку обертається значно більшими витратами та є лише відносно безпечним відтягуванням комплексного вирішення проблеми;

- знешкодження потребує розробки і втілення відповідних технологій, участі ліцензованих виконавців, організації постійного контролю технологічного процесу і захоронення відходів власного виробництва;

- до утилізації висуваються ті ж вимоги, що і до знешкодження, але практично відсутня необхідність знешкодження; крім того, за рахунок використання отриманого корисного продукту можна частково окупити витрати, пов'язані з використанням технології знешкодження. Недолік метода в тому, що значна частина ХЗЗР не ідентифікована. Це обумовлює труднощі при визначенні методу утилізації. Витрати ж на проведення ідентифікації роблять цей напрямок нерентабельним.

З урахуванням того, що діяльність, яка пов'язана зі знешкодженням ХЗЗР, не приносить швидкого прибутку, нові вітчизняні підприємства даної сфери діяльності практично не утворюються. В Україні існує лише одне діюче підприємство такого типу - ООО «Елга», м.Шостка, Сумської області. В якості методу знешкодження на підприємстві застосовується низькотемпературний лужний гідроліз з піролітичним допалюванням продуктів, що утворюються.

Суттєвим недоліком даного підходу є необхідність транспортування ХЗЗР до Шостки та пов'язана з цим низка технічних, економічних, екологічних та фінансових проблем.

На наш погляд, в даний час спостерігається дефіцит ефективних промислових методів екологічно безпечної утилізації, а також знешкодження та знищення ХЗЗР. Більшість розробок, що реально використовуються сьогодні - це варіанти гідроліз / піроліз.

Останні дуже перспективні, але потребують зниження витрат на очищення і допалювання відхідних газів та контролювання викидів в атмосферне повітря при відносно малих концентраціях дуже токсичних галогендіоксинів, бензофуранів - побічних продуктів більшості процесів.

УкрДНТЦ «Енергосталь» разом з УкрНДІЕП та НУВГП розробив еколого-економічно доцільну технологію знешкодження рідких і твердих порошкоподібних ХЗЗР шляхом дозованого вдування їх в факельну зону горілок великих цементних печей.

Процес забезпечується вводом ХЗЗР, що знищуються, в струмину повторного повітря, яке подається в горілку печі. При цьому розпилений матеріал, який знищується, знаходиться в зоні температур 1200 - 1500 С на протязі 7 - 9 с, що гарантує його повне розпадання і неможливість наступного утворення діоксиноподібних сполук. у відхідних газах та клінкері, що обпалюється. Спосіб та установка для реалізації запропонованого процесу в даний час патентуються.

Література

1. Герцюк М.Н. Химико-аналитические аспекты идентификации запрещенных и непригодных пестицидов// Сотрудничество для решения проблемы отходов. Х.: 2004, С.226.

2. Касимов А.М., Александров А.Н., Куденко О.Р., Плющев В.В. Тактика и стратегия решения проблемы обезвреживания непригодных агрохимикатов// Эко-П. Х.: 2004, С.56-57.

3. СОЗ: в опасности наше будущее. П/ред. О.Сперанской и др..-М.: «Экосогласие», 2003.

4. СОЗ: Шляхи вирішення проблеми стійких органічних забруднювачів в Україні. Проект №РО/3100-97-58-2203, Підрозділ ЮНЕП з хімічних речовин (UNEP Chemicals).

5. Стан світу 2000. -Київ, «Інтелсфера», 2000.

Размещено на Allbest.ru