Екологічне маркування: інноваційні та організаційні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічне маркування: інноваційні та організаційні аспекти

П.М. СкрипчукСкрипчук Петро Михайлович, кандидат технічних наук, доцент, докторант Національного університету водного господарства та природокористування, м. Рівне.

© П.М. Скрипчук, 2007

У статті розкриті інноваційні, організаційні та еколого - економічні аспекти екологічного маркування як в Україні, так і в світі. Екологічне маркування є засобом ідентифікації якісної, екологічної продукції та інформування її безпеки для населення.

В умовах глобалізації, інтегрування інформаційно - комунікаційних технологій фірми більше не будуть такими захищеними та ізольованими, як були раніше. Розширення субконтрактних та ресурсів зовнішнього фінансування створює чинник більшої взаємозалежності фірм одна від одної. Промислова продукція все більшою мірою стає результатом процесів, які охоплюють декілька великих та малих компаній одночасно. Сьогодні споживачі потребують якісної продукції інноваційного характеру, яка є прийнятною для навколишнього природного середовища та більш високого якісного рівня. У цьому контексті ізоляціоністська конкурентна стратегія втрачає свою актуальність. Фірми та організації вимушені працювати разом, щоб мати можливість маневрувати надходженнями від різних джерел, проводити диверсифікацію і створювати якісну продукцію та послуги. Системне управління якістю є однією з важливих новацій ХХІ сторіччя. Якість є концепцією, оскільки поєднує у собі точні підходи, цінові аспекти, задоволення потреб та інформування споживачів.

Екологізація суспільного розвитку на сьогодні розглядається як об'єктивний процес протидії глобальним економічним загрозам в екологічній, економічній, соціальній сферах з метою забезпечення їх стабільності і розвитку. Принципи і методи екологізації, інструменти екологічної політики, зокрема податків, ціноутворення, інформаційної та політико-правової сфери, необхідно розглядати на основі системного підходу, в тому числі щодо її екологічної складової.

Інноваційна стратегія забезпечення гармонізації життєдіяльності суспільства та довкілля передбачає вдосконалення систем стандартизації і сертифікації, їх гармонізацію з вимогами європейських законодавчих та нормативних актів. На думку Л.Г. Мельника, виробництво екологічних товарів і послуг є високорентабельною сферою економічної діяльності, формуючи виробництва, значно поблажливіші до навколишнього природного середовища. Показники екологічної досконалості продукції на майбутнє мають враховувати упакування, яке може характеризувати екодеструкцію на попередніх стадіях виробництва тари [1], де автор не зазначає значення та функції екологічного маркування.

Екологізація економіки за допомогою наявних економічних інструментів екологічної політики щодо інформаційної системи економічної сфери не включає маркування товарів, в тому числі екологічне як інформування населення про можливу екологічну шкоду та недостатньо використовує сертифікацію систем менеджменту якості за (ДСТУ ISO 9000), систем екологічного менеджменту за (ДСТУ ISO 14000), безпеки життєдіяльності (OHSAS 18001), аналізу ризиків і контролю критичних точок (НАССР), проведення процедур екологічного аудиту (ДСТУ ISO 19011), екологічної сертифікації багатьох видів продукції та насамперед продовольчої групи. екологічне маркування безпека екологічний

У Європейських сільськогосподарських програмах, які представлені профінансованими проектами (більше 100) генетичного напрямку та провідних технологій і мали бюджет 100000 екю для 4 специфічних тем: харчування споживача та його здоров'я; нові та оптимізовані сировинні матеріали і технології; методи виготовлення продуктів; енергетична цінність продукції, також відсутня інформація щодо екологічного маркування. Екологічно безпечну продукцію в ЄС вважають пріоритетним напрямком виробництва для населення. Вона є сферою, де інтереси виробників та споживачів часто конфліктуючі, а насправді доповнюють один одного [2]. Звідси існує проблема для споживачів відрізняти екологічно безпечну продукцію з допомогою спеціального маркування.

Правила маркування повинні забороняти використання інформації, яка ошукувала б покупця або приписувала цілющі властивості харчовим продуктам. Така заборона повинна застосовуватись до подання та реклами продуктів харчування [3]. Тобто маркування має відображати комплекс інформації про сертифіковану продукцію (про системи менеджменту якості, систему HACCP та ін.) [4].

Метою статі є: актуалізація екологічного маркування як одного з інноваційно - інвестиційних напрямків в економіці; розроблення еколого - економічних механізмів його впровадження; обґрунтування доцільності напрямків стандартизації екологічного маркування у відповідності до вимог міжнародних стандартів; розгляд екологічного маркування як складової частини життєвого циклу продукції та як необхідного інформаційного забезпечення споживачів щодо якісної, екологічно безпечної продукції.

Екологічне маркування відображає запровадження третьої стратегії (з 1980-1990рр.), що стосується змін у використанні продукту для підвищення екологічності процесів споживання та утилізації відходів. Маркетингові стратегії, які пройшли такі етапи: „орієнтація на продукцію”, „орієнтація на продаж”, реформовані сьогодні на „орієнтацію на споживача”.

Об'єктивна необхідність удосконалення інформування населення про можливу шкоду та оприлюднення екологічної інформації випливає з: Указу Президента України від 23 лютого 2001р. №113/2001 "Про заходи щодо підвищення якості продукції”, Закону України від 24 жовтня 2002р. №191-4 „Про внесення змін до Закону України” „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002р. №447-р. ”Про затвердження Концепції державної політики у сфері упровадження якості продукції (товарів, робіт, послуг)”, де відсутня інформація про екологічне маркування, в той час як затверджені гармонізовані стандарти ДСТУ ISО 14020-2003 „Екологічне маркування та декларації. Загальні принципи”, ДСТУ ІSО 14024-2002 „Екологічне маркування та декларації. Екологічні етикети типу І. Принципи та методи”, ДСТУ ISО 14021-2002 „Екологічне маркування та декларації; Екологічні самодекларації (екологічні етикети типу ІІ)”, ДСТУ ІSО 14025-2002 „Екологічні маркування та декларації. Екологічні декларації типу III ”, ДСТУ ІSО 780-2001 „Пакування. Графічне маркування щодо поводження з товарами”, ДСТУ 4260-2003 „Споживча тара і пакування. Маркування. Загальні вимоги”, ДСТУ-Н 4320-2004 "Настанови щодо внесення екологічних вимог до стандартів на продукцію. Загальні положення” та коли у світі і в Україні впроваджується екологічне маркування, наприклад, підприємством „Екомедсервіс” - органом добровільної сертифікації (ОДС), яке отримало право проводити добровільну сертифікацію продукції та послуг за програмою "Екологічне маркування" у відповідності до вимог ІSО (серія ІSО14020 та ІSО14040), рис. 1 а.

Загальна мета екологічного маркування - доведення до споживачів інформації щодо впливу продукції на навколишнє середовище та, навпаки, довкілля на продукцію протягом всього життєвого циклу. У площині сучасного економічного розвитку це означає впровадження нових механізмів, які дають об'єктивну інформацію споживачеві щодо якості та безпечності продукції. Поруч із знаками відповідності (до вимог стандартів) є екологічні знаки, наявність яких на упаковці продукту свідчить про певні унікальні властивості чи склад продукту, процеси його виробництва чи використання. Оскільки розміщувати на упаковці інформацію щодо всіх показників продукту і сировини недоцільно і практично неможливо, то наявність екологічного знаку несе в собі цілий ряд параметрів та має свій зміст. Наявність такого знаку на упаковці продукту означає, що останній пройшов ряд досліджень і відповідає процедурі присвоєння екологічного маркування.

Рис. 1. Екологічне маркування:

а) фірми „Екомедсервіс”; б) в межах реалізації Всеукраїнської програми „Впровадження комплексу природоохоронних заходів підприємствами з урахуванням вимог міжнародної стандартизації та сертифікації”; в) компанії”DSD”(„Зелена крапка” ,Німеччина);

г) фірми „Foron” щодо екологічних пральних машин та ін.;

д) позначення продукції, що не містить генетично модифікованих організмів та речовин;

е) тари, яку можна використовувати кілька разів

У даний час нашій державі необхідно розробити дієві важелі для запровадження на практиці екологічного маркування при освітній та інформаційній підтримці населення, що дозволить споживачам вибирати продукцію, а отже, підтримати найдієвішим способом високоякісних виробників (тих, що виконують гармонізовані стандарти ДСТУ ІSО 9000, ДСТУ ІSО 14000, OHSAS 18001, НАССР, які, у свою чергу, постійно оновлюються та доповнюються). Так, наприклад: Code Corporation (Корпоративний кодекс), Total General Management (Всеохоплюючий корпоративний менеджмент), TQM (Total Quality Management, Всеохоплюючий менеджмент якості), що є логічним, оскільки розвиток конкуренції і глобалізації не завжди є сприятливим для української економіки. Негативна сторона глобальної конкуренції полягає в тому, що у міжнародних стандартах, правилах СОТ закладені інтереси (технічні характеристики, параметри продукції) транснаціональних корпорацій, а саме положення випереджаючої стандартизації, рис. 2.

Місце державної протекціоністської політики, регулювання в ринковій економіці та „моральності” і відповідальності капіталу, в тому числі ринкові механізми стосовно екологічних сертифікації, маркування в інноваційно-інвестиційній моделі розвитку економіки наведені на схемі рис. 3. З рисунка видно, що країні необхідна стратегія економічного розвитку, яка до 2006р. так і не прийнята у нашій державі.

Маркування, в тому числі екологічне, перевіряється при екологічному аудиті як обов'язковий елемент сертифікації, в тому числі екологічної. До обов'язкової інформації про склад продукту, добавки та їх концентрацію, умови і терміни зберігання, країну, де виготовлена продукція, додатково використовується екологічне маркування, фірмовий знак та ім'я, товарна марка, які характеризуються певним рисунком, кольором, словом, фірмовим позначенням. Випуск високоякісної продукції для багатьох конкурентоспроможних організацій став їх „фірмовим стилем”. Різноплановий екологічний аудит із зазначених питань передбачає аналіз життєвого циклу продукції, який простежується для сертифікації систем менеджменту якості, систем екологічного менеджменту, урахування умов Кодексу Alimentarius WHO/FAO, за яким розроблено стандарти системи НАССР (FAO - установа ООН з продовольства і сільського господарства у WHO - Всесвітній організації здоров'я).

Об'єднувальні процеси з впровадження екологічного маркування призвели до створення Глобальної мережі екологічного маркування (Global Ecolabelling Network (CEN)) неприбуткової асоціації незалежних організацій, яка здійснює роботи з екологічного маркування і на сьогодні включає країни Європи та більше 15 країн членів ЄС (CEN - Європейський комітет зі стантартизації). Створена вона в 1994 році та тісно співпрацює з комітетом із подолання бар'єрів у торгівлі (СОТ), а одним з її членів є Комісія ЄС з питань екології, сертифікації і маркування. В Україні впроваджується знак "Екологічно чисто та безпечно", який офіційно представляє нашу державу в CEN (рис. 1 б).

Екологічне маркування - це знак, який засвідчує екологічні переваги продукції чи послуги за принципами аналізу повного життєвого циклу (full life cycle analyse). На відміну від „зелених” символів, декларацій і заяв, що проголошуються і затверджуються самими виробництвами або постачальниками послуг, екологічне маркування проводиться після оцінки незалежною третьою стороною (сертифікація) у відношенні до продукції, яка відповідає екологічним критеріям.

Нематеріальна інформація про корисність для людини екологічно безпечної продукції, створення нової парадигми щодо якості життя, розуміння інформації про зміни у матеріальних об'єктах (залишки пестицидів, мінеральних добрив, гормонів росту, забруднення сільськогосподарської сировини, а звідси і продукції) привели до появи з наявної матеріальної основи нової інформаційної реальності, а та, у свою чергу, бере участь у створенні нового рівня матеріальної реальності - створення і маркування якісної екологічної продукції.

Велика кількість регламентів, високий рівень контролю, зростаючі вимоги споживачів роблять виробництво харчових продуктів все більш складним. Протягом останніх десятиріч збільшилася ймовірність забруднення харчової продукції. Збільшення обсягів міжнародної торгівлі харчових продуктів, переміщення населення, перевезення сільськогосподарської сировини, виготовлення речовин, що продовжують терміни збереження і реалізації (як вимога глобальних ринків для можливості доставки, розповсюдження до торгових точок і реалізації продукції) полегшують поширення патогенних мікроорганізмів по всьому світі і в такий спосіб зростає кількість людей, які потенційно наражаються на ризик.

Однак глобалізація в торгівлі харчовими продуктами означає, що заходів, яких вживають на національних рівнях, недостатньо. Необхідно узгоджувати такі процедури спочатку на регіональному, а потім і на міжнародному рівні, так, наприклад, це стандарт НАССР, який, у свою чергу, доповнює розроблений міжнародний стандарт ІSО 15161:2001 "Настанови щодо застосування стандарту ІSО 9001:2000 у промисловості харчової продукції та напоїв", в якому дані поради виробникам щодо забезпечення якості харчових продуктів. Звідси екологічне маркування виступає одним із зовнішньосистемних механізмів, що використовують інформацію як засіб захисту від різних видів впливу та як внутрішньосистемний механізм через створення буферних зон, що пом'якшують дію зовнішнього середовища через попередження його дій або зменшення амплітуди змін чинників, що впливають.

Підвищення якості життя, доходів населення, можливості ринкової економіки з урізноманітнення постачання продукції привели до розширення пропозиції, а звідси виникає необхідність стандартизації значно більшої кількості продукції. Для забезпечення інформованості споживачів (виконання вимог чинного законодавства України) необхідне стандартизоване маркування, в тому числі і екологічне. Стандартизація екологічного маркування виступає як стандартизація процесів, які характеризують перехід одного стану системи в інший, тобто зміну станів. Сьогодні стоїть задача вберегти зміни системи від несприятливих тенденцій, так, наприклад, за допомогою екоекспертизи, екоаудиту, стандартів серій ІSО 14000, ІSО 9000 та НАССР та ін. (рис. 4).

Екологічне маркування як одна із частин інформаційного забезпечення стандартизується в ІSО та зокрема в Комітеті із захисту прав споживачів (ІSО/COPOLCO) в напрямку підсилення соціальної відповідальності. Споживачі шукають підтвердження достовірності задекларованої якості, що приводить до поширення роботи агенцій із соціальних рейтингів. А в результаті на споживацьких товарах виник новий напрямок - „етико-маркетинг”, зростає й кількість не завжди підкріплених достовірних рекламних тверджень.

Негативним аспектом, що може виникати при стандартизації на міжнародному рівні, є переважно відстоювання інтересів глобальних корпорацій, які потребують спільних стандартів для поєднання різних технологій, побудови відносин з іншими партнерами по бізнесу та ефективного продажу продукції на світових ринках. Саме такі компанії закріплюють параметри і характеристики своєї продукції у нових стандартах та переважно в ІSО, ІЕС (Міжнародній електротехнічній комісії), що дозволяє в такий спосіб скористатись „ефектом масштабу” в торгівлі та отримувати надприбутки. На противагу таким процесам СOТ забезпечує прозорий режим світової торгівлі та створення системи, що ґрунтується на законності, відсутності дискримінації та чесній конкуренції. Отже, глобальна конкуренція потребує міжнародної стандартизації якості продукції, правил її сертифікації та як одного з обов'язкових елементів ідентифікації - екологічного маркування, в тому числі за сучасними економічними вимогами. Саме маркована продукція, виробництво якої має сертифіковану систему менеджменту якості, систему екологічного менеджменту та інші, в тому числі інтегровані, і характерна для організацій, що володіють протягом багатьох десятиліть торговими марками, логотипами.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Врахування екологічного маркування в сучасній методології стандартизації

Екомаркування є інновацією екологічного менеджменту за адресним принципом щодо споживачів. Так, наприклад, екологічно безпечна продукція, енергоощадна побутова техніка. Для підприємств, наприклад, переробка паперу, пластика для рециклювання (рис. 1 г, д, е) та ін. [5]. Залежно від глибини змін, що вносяться у виробництва, - нові та важливі і часто кардинальні, якщо технологія виробництва змінюється в екологічному напрямку. За сферою діяльності - економічною, наприклад, оцінка прибутків, виживання в ринкових умовах, та соціальною - піклування про здоров'я населення як важливий соціально - екологічний фактор.

Інноваційною методикою аналізу внутрішнього середовища організації є метод 7S (Strukture, System, Strategy, Style, Staff, Skill + Shared values/gren ethics). 7S - це відповідно Структура, Система, Стратегія, Стиль, Персонал, Кваліфікація, взаємопов'язані з cистемою цінностей (екологічною етикою) організації. Такий метод дозволяє проаналізувати каркас організації для оцінки важливих складових потенціалу організації з точки зору екологічних і етичних принципів, напрацьованих і прийнятих організацією. Як метод 7S, так і СВОТ - аналіз (від SWOT - Strengths, Weaknesses, Opportunities, Threats), „екологічний ланцюжок цінностей” („ekological value chain”) та інші розглядають екологічне маркування як сильну сторону для маркетингу організації, як системний результат засобів з екологічних аудиту, сертифікації, менеджменту. В економічно розвинених країнах наявність такого комплексу робіт із загально-стратегічного менеджменту є обов'язковою умовою „зеленого” іміджу організацій.

Екологічне маркування є завершеною ланкою, що випливає із принципів стійкого розвитку, одночасно засвідчує належність та вирішує такі стратегії: чистого виробництва, екоефективності, циркулярності, кооперування. Щодо, наприклад, стратегії чистого виробництва, то екологічне маркування потребує як передумову радикальну зміну технологій (екологічно безпечні, біологічні) технології, номенклатуру продукції, збільшення коефіцієнта використання сировини, енергетичних та інших ресурсів тощо.

Однією із переваг екологічно маркованої продукції є те, що вона в такий спосіб ідентифікується, збирається та підлягає вторинній переробці. Екологічні переваги екологічно впорядкованого господарства в багатьох країнах є досить вивчені та найкраще підтверджуються в Німеччині (діяльність об'єднань, фірм із збору і переробки вторинної сировини, аналіз життєвого циклу тари чи упаковки, відповідальність за збір тари в середині об'єднання та інше. Така тара і упаковка фактично обертаються в одній корпорації (наприклад, в Німеччині DSD - об'єднання фірм із збору, переробки тари і упаковки, що мають екологічне маркування „Зелена крапка” (рис.1 в). Інші джерела засвідчують високі рівні менеджменту та екологічної вигоди для країн ЄС щодо використання пакувальних матеріалів як вторинних табл. 1 [6].

Таблиця 1- Використання пакувальних матеріалів як вторинних, % (при меті на 2001рік до 15%)

Причому планувалося використання від 50 до 65% всіх пакувальних відходів за вагою. Дані таблиці 1 засвідчують економічну доцільність маркування, в тому числі екологічних матеріалів, що використовуються повторно так, як це вирішено комплексом питань на основі системно - екологічного підходу у контексті еколого-збалансованого функціонування держав.

Сутність екологічного маркування узгоджується з прийнятою у 1991р. Діловою хартією із стійкого розвитку Міжнародної торгової палати, а саме: з принципів розроблення продукції і послуг, що мінімально впливають на довкілля, а відходи використовуються або безпечно утилізуються; інформування споживачів щодо поводження з різноманітною продукцією; розроблення екологічного обладнання та техніки з мінімальним споживанням ресурсів і енергії; поширення екологічних технологій, методик, екологічного менеджменту; відповідальності щодо якості продукції і звітності щодо тари чи упаковки тощо.

Постійне урізноманітнення продукції, поява її нових різновидів водночас вимагає від виробників інформування щодо особливостей її використання та безпеки. Екомаркування виступає механізмом екологічної безпеки природоохоронних заходів короткотермінової реалізації, вирішення яких сприяє подальшому удосконаленню економічного механізму екологічної безпеки. Екологічне маркування виступає фактом зміни ринкової кон'юнктури, інновацій на підприємствах та функціонування механізму екологічної безпеки.

Екологічне маркування з інструменту ідентифікації якості продукції перетворилося на засіб створення нової вартості (марочного капіталу), роль якого в загальній вартості організацій постійно зростає [7]. Маркування поряд з торговими марками приносить додатковий дохід, що є критерієм оцінки управління торговими марками.

Екологічне маркування може бути складовою частиною бренду. Цінність бренду, як і екологічного маркування, виражається такими характеристиками: інформованість споживачів про маркування, сприйняття споживачем якості і репутації продукту, позитивні асоціації з маркуванням. Комплексний підхід до управління брендом доцільно підкріплювати екологічним маркуванням, оскільки це покращує його характеристики (індивідуальність, репутація, якість, наявність на ринку, соціальна відповідальність фірми, життєвий цикл) та збільшує переваги: довіра споживачів, економічна ефективність, самовираження, організація обслуговування та відчуття безпеки у споживачів .

Гармонізоване на міжнародному рівні екологічне маркування дає можливість конкурувати на експортних ринках, оскільки єдині технічні характеристики можливо запропонувати споживачам експортованої продукції будь-якої країни. В даному випадку екологічне маркування є завершальною ланкою з підтвердження відповідності (екологічної сертифікації) з однієї сторони та перевірки на можливість такого маркування як за міжнародними стандартами, так і за національними вимогами.

Для екологічного маркетингу властиві всі риси соціально - етичного маркетингу, при цьому він може бути: комерційним і некомерційним. Щодо комерційного маркетингу - це виробництво екологічно безпечної продукції, її сертифікація та відповідне маркування. Однією із складових екологічного маркетингу є екологічне маркування, що в цілому є необхідною умовою покращання якості життя. Все, що споживається, має проходити експертизу на предмет сумісності з людиною, в тому числі якщо це екологічно безпечна продукція, що має відповідне маркування.

Екологічне маркування є наслідком та гармонічно вписується в тенденції майбутнього інформаційного суспільства, а саме: підвищує ефективність виробничих систем (виробництво екологічно безпечної продукції) та вписується у процеси обміну виробничих процесів (метаболізму). Метаболізм у даному випадку формує базис процесів розвитку та потребує екологічного маркування як його підтвердження та інформаційної складової.

Екологічне маркування є наслідками змін в економічному середовищі, а саме: підвищення етичних вимог до продукції; рівня інтегрованості виробників та обслуговуючих (допоміжних, у тому числі тих, що реалізують продукцію організацій); задоволення вимог споживачів на найрізноманітнішу продукцію; глобалізації економічного простору. Впровадження у практику екологічного маркування надасть фірмам такі переваги: покращання іміджу та діяльності в майбутньому; збільшення реалізації продукції; можливість виокремлення своєї продукції і наділення її перевагами щодо конкурентів; зменшення екологічних ризиків; економія коштів завдяки збереженню ресурсів та зменшенню відходів; обґрунтоване збільшення ціни; отримання необхідних дозволів, ліцензій, кредитів (підприємства, які запровадили екомаркування, мають пільги при отриманні кредитів із державних фондів в ЄС); скорочення витрат і часу на сертифікацію систем менеджменту якості та систем екологічного менеджменту, системи НАССР та ін; зниження відсотків за страхування виробництва; спрощення процедур для отримання кредитів; забезпечення (гарантування) якості продукції; захищеність споживачів; кращі експортні можливості.

Звідси, на думку автора, екологічне маркування виступає логічним завершенням реалізації вищезазначених ідей, оскільки ідентифікована в такий спосіб продукція та весь її життєвий цикл ( включно економічний аспект) легітимно працює на користь держави, тобто всього суспільства; покращує імідж підприємства (в тому числі і на міжнародному рівні, якщо маркування виконано за стандартами ISO, наприклад, наявність сертифікованих систем менеджменту якості та екологічного менеджменту); стимулює збут екологічної продукції; сприяє вивченню та формуванню попиту на екологічно безпечну продукцію, технології чи послуги ( наприклад, позитивні тенденції із зростання органічного сільського господарства у США, країнах Євросоюзу до 20% щорічно); засвідчує відповідальність організації за виконання екологічних, економічних, соціальних зобов'язань на всіх рівнях (наприклад, випуск сертифікованої продукції за вимогами стандартів серій ДСТУ ISO 9000, ДСТУ ISO 14000, НАССР); зменшує невизначеність у відносинах постачальник-споживач (інформує споживачів про достовірність задекларованої якості на тарі чи упаковці, що цілком буде відповідати сутності товару у разі захищеності торгових марок від фальсифікації); сприяє розвитку міжнародної торгівлі (екологічне маркування є об'єктом розгляду під час імпорту чи експорту продукції); спонукає до процедур добровільної стандартизації і сертифікації якості продукції перед затвердженням екологічного маркування.

У подальшому необхідно гармонізувати законодавчо - нормативну базу України з вимогами та методологічними підходами ISO, IEC, ЄC, СОТ щодо екологічного маркування. Напрацювання слід проводити на основі системно - екологічного підходу та з урахуванням диференціації цін на продукцію. Впровадження екологічного маркування необхідно підкріплювати системою дієвих законів та економічних механізмів.

Література

1. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2002. - 346 с.

2. Євро - Бюлетень № 25, травень 1998.

3. Директива Європейського Парламенту та Ради 2000/13/ЄС від 20 березня 2000р. „Про зближення законів держав - членів, що стосуються маркування, оформлення та реклами продуктів харчування”.

4. Скрипчук П.М. Екологічна сертифікація як інструмент виробництва та споживання екологічно чистої продукції //Економіка України. - 2006. - № 3. - С. 55-63.

5. Скрипчук П. М. Менеджмент якості довкілля: Монографія. - Рівне: НУВГП, 2006. - 350 с.

6. Web-site Consumers Internationals (www. consumersinter national. org / word).

7. Кендюхов О.В. Теорія марочного капіталу: базові аспекти // Вісник Донецького Державного університету економіки і торгівлі. - 2002. - № 4. - С. 24-30.

Размещено на Allbest.ru