Геоінформаційна система для управління природоохоронними територіями

Вступ

геоінформаційна система

Конференція в Ріо - де - Жанейро у своїй Декларації наголосила на необхідність переходу світового співтовариства на рейки сталого розвитку, який повинен забезпечувати баланс між соціально - економічним розвитком і збереженням довкілля. Забезпечення умов сталого розвитку неможливе без економічного зростання та підвищення фізичних можливостей людини з одного боку і ефективного функціонування природно -заповідного фонду та рекреаційно - туристичного комплексу для оздоровлення людей з іншого боку [1].

Створення умов для сталого розвитку України базується на властивих державі геополітичних, географічних, демографічних, соціально-економічних і екологічних особливостях, з урахуванням яких основними цілями сталого розвитку є:

економічне зростання (формування соціально - орієнтованої економіки),

охорона навколишнього середовища (захист і поновлення біорізноманіття),

соціальна справедливість (установлення гарантій рівності громадян перед законом),

раціональне використання природних ресурсів (раціональне використання природних ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни),

стабілізація чисельності населення (оздоровлення, надання всебічної підтримки молодим родинам),

освіта (гарантування доступної та безкоштовної освіти для громадян),

міжнародне співробітництво (активне співробітництво з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою раціонального використання, охорони і відтворення природних ресурсів).

Постановка проблеми. Незважаючи на певні здобутки України у розв'язанні екологічних проблем, втілення урядових програм та дотримання норм законодавства про охорону навколишнього середовища все ще є її слабкими сторонами. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000 - 2015 роки» був прийнятий 21 вересня 2000 року з метою створення національної екологічної мережі, яка є складовою всеєвропейської екологічної мережі. Ця програма розроблена в контексті вимог щодо подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту [4].

Херсонська область представляє собою окремий природний регіон, який включає об'єкти природно - заповідного фонду та інші території, що зберігаються конвенціями, угодами, договорами і забезпечують збереження ландшафтів і біорізноманіття.

На території Херсонської області розташовані елементи екологічної мережі, які мають загальнодержавне значення [2]:

- Таврійський, який за фізико - географічними умовами розташований в межах Дніпровсько - Молочного межиріччя і представлен об'єктами: біосферними заповідниками (Чорноморський і Асканія Нова) ; національними природними парками (Нижньодніпровський, Азово - Сиваський) ;

- Азовський, який за фізико - географічними умовами розташований в межах акваторії Азовського моря і представлений об'єктами: національні природні парки (Азово - Сиваський, Сиваський) ;

- Чорноморський, який за фізико - географічними умовами розташований в межах північно - східного шлейфу Чорного моря і представлений національними природними парками (Джарилгач, Кінбурнська коса).

Ці елементи екологічної мережі з'єднуються між собою природними коридорами, тобто ділянками природних ландшафтів витягнутої конфігурації. В межах Херсонської області розміщенні природні коридори: Південно - український, прибережно - морський та Дніпровський. Вони мають забезпечувати також збереження різних видів дикої фауни і флори. Крім того, на території Херсонської області знаходиться окремий природний коридор міжнародного значення, що формує ланцюг прибережно- морських природних ландшафтів Азовського й Чорного морів, який оточує територію України з Півдня. З метою забезпечення ефективної природоохоронної діяльності в Херсонській області і в цілому в Південному регіоні України чітко визначити межі буферних зон, що створюються для захисту природних регіонів і природних коридорів в негативних зовнішніх факторів.

Враховуючи, що в межах буферних зон природних об'єктів (біосферних заповідників Асканія Нова, Чорноморський) та значної кількості національних природних парків, в теперішній час розташований потужний агропромисловий комплекс з застосуванням зрошувальних меліорацій, установлення жорстких режимів обмежень може призвести до негативних економічних і соціальних наслідків для регіону. Тому необхідно передбачити компенсаційні економічні механізми, наприклад: впровадження інвестиційних проектів та пільгової системи оподаткування на визначений термін.

Програма реалізовуватиметься на основі розробки і прийняття нормативно-правових, інституційних, економічних, фінансових, науково-експертних, аудитних, інформаційно-освітніх та інших засобів. Однією з ефективних форм збереження рослинного і тваринного світу природних біогеоценозів та екологічних умов їх функціонування є організація системи територій та об'єктів природно - заповідного фонду.

Результати досліджень. Нині природно-заповідний фонд Херсонської області має у своєму складі 76 територій та об'єктів загальною площею 222 тис. га. Показник заповідності по Херсонській області складає 7, 79. Біосферні заповідники являють собою найхарактернішу еталонну ділянку біосфери і мають найвищий статус. Сьогодні в світі є близько 350 біосферних заповідників чотири з яких розташовані на території України, а два - в Херсонській області (Асканія Нова, Чорноморський). Рівень екологічної напруженості в зоні використання рекреаційних ресурсів та розміщення природно - заповідного фонду на території Південного регіону України представлен на рис. 1.

Основними завданнями удосконалення природно - заповідної мережі повинно бути:

застосування ринкових механізмів у сфері управління природоохоронною діяльністю;

застосування еталонних групувань зональних типів рослинності в тому числі водно - болотних угідь;

збереження генофонду флори і фауни Південного регіону України;

створення умов для розвитку рекреаційно - туристичного комплексу та обов'язковим збереженням елементів національної екологічної мережі;

організація моніторингу за станом об'єктів природно - заповідного фонду за допомогою ГІС - технологій;

прийняття ефективних управлінських рішень в сфері оптимізації управління розвитком та збереження територій на яких розташовані природні об'єкти і коридори.

Для здійснення моніторингу за станом природно - заповідного фонду і його об'єктами та прийняттям своєчасних управлінських рішень необхідно застосовувати комплексний підхід до управління природно - заповідним фондом. Геоінформаційні системи дають змогу швидко й комплексно інтерпретувати накопичену інформацію, оперативно її поновлювати та аналізувати поєднуючи з прийняттям управлінських рішень. Обов'язковою умовою.

Рис. 1. Розташування об'єктів природно - заповідного фонду на території Південного регіону України

Застосування ГІС - технологій є наявність достовірної просторово-часової інформації про стан об'єктів управління, явищ і процесів у навколишньому середовищі, які відбуваються в режимі реального часу існуючої еколого-економічної системи.

Процес створення інформаційних систем та застосування сучасних інформаційних технологій в управлінні природокористуванням необхідно розглянути з точки зору системного підходу, який включає: збір, обробку та формалізацію інформації про стан еколого-економічної системи, накопичення та обробку даних, їх інтерпретацію у графічній формі на електронних картах; обґрунтування прийняття управлінських рішень при умові розподілу задач за блоками: економічним, екологічним, соціальним та технічним.

Отже, за своєю суттю ГІС - це карта + база даних + аналіз. Причому, електронні карти зберігаються шарами: окремо вода, дороги, адміністративний поділ, функціональне зонування і т. д. Тобто ми можемо переглядати інформацію, яка нам потрібна, не загромаджуючи зображення об'єктами інших шарів.

Державним органам заповідної справи ГІС - технології дадуть можливість здійснювати комп'ютерну підтримку ведення господарства в тому числі шляхом оперативного пошуку та аналізу інформації, тобто істотно скоротити час для прийняття рішень при управлінні природно-заповідними територіями. Отримання оперативної інформації можливо лише через ведення, оновлення банку даних і освоєння геоінформаційних систем. Адже їх експлуатація пов'язана з обов'язковим щорічним внесенням поточних змін в базу даних.

Висновок. На прикладі Херсонської області показано стан природно-заповідного фонду і розроблена комплексна модель геоінформаційних систем природно - заповідного фонду, на основі створення інтегрованого банку геопросторових даних та спеціалізованої геоінформаційної системи, яка містить розширені функції моделювання, аналізу, комплексного моніторингу та прогнозування. Ми пропонуємо комплексну схему реалізації загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 рік (рис. 2).

Література

1. Грановська Л. М. Раціональне природокористування в зоні еколого-економічного ризику. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2007. - 372 с.

2. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України» http: //zakon1. rada. gov. ua///cgi- bin/laws/main. cgi? nreg = 1989 - 14.

3. Закон України «Про екологічну мережу України» http: //zakon1. rada. gov. ua///cgi- bin/laws/main. cgi? nreg = 1864 - 15.

4. А. А. Лященко, І. М. Шелковська. Методичні засади геоінформаційного забезпечення комплексного моніторингу кременчуцького водосховища // Вісник геодезії та картографії - 2006. - № 2 (41) - 30 - 36 с.

5. Борщук Є. М., Загорський В. С. Екологічні основи економіки: Навч. посібник. - Львів: «Інтелект-Захід», 2005. - 312 с.

Размещено на Allbest.ru