Стан та проблеми використання і охорони водних ресурсів Рівненщини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан та проблеми використання і охорони водних ресурсів Рівненщини

Ревко Т.В.

Анотації

У статті йдеться про проблеми водокористування. Ефективним напрямком є раціональне прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил регіону у поєднанні з іншими заходами.

The article is devoted to the problems of water using. The rational prognostication of development and placing of productive forces of region is effective direction in combination with other measures.

До водних ресурсів, як еколого-економічної категорії, відносять тільки ту їх частину, яка на даному рівні розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу може бути відокремлена від природи без втрат і використана для задоволення матеріальних потреб суспільства.

Існуючі тенденції використання водних ресурсів в окремих галузях господарського комплексу Рівненської області в умовах глобалізації та регіоналізації потребують оцінювання та забезпечення піднесення економіки водокористування. екологія природокористування водний

Формуванню сучасної парадигми водокористування значна увага приділяється у працях відомих вітчизняних учених, зокрема М. Хвесика, М. Клименка, С. Дорогунцова, Е. Зіня, В. Сташука, І. Головинського. Ці праці присвячені проблемам екології, економіці природокористування і охорони навколишнього середовища в умовах реформування водних відносин, а також обґрунтовуються перспективні напрями розвитку водогосподарського комплексу в умовах глобалізації та регіоналізації. Особливу увагу автори акцентують на необхідності переходу до басейнового принципу управління водними ресурсами, що забезпечить взаємо узгодженість заходів як державних органів управління, органів місцевого самоврядування, підрозділів Держводгоспу, так і безпосередньо підприємницьких структур.

Нами акцентується увага на тому, що для дієвого водозбереження необхідно враховуваити тільки доступні для господарського використання водні ресурси та відповідально підійти до проблеми прогнозування розвитку і розміщення продуктивних сил.

Метою даної статті стала оцінка використання водних ресурсів в окремих галузях господарського комплексу Рівненської області.

Тенденції використання водних ресурсів в економіці області зумовили необхідність проведення широкомасштабних змін у сфері водокористування. Зокрема, як ми можемо бачити з таблиці 1, у 2006 році порівняно з 1990 роком відбулося скорочення обсягів використання водних ресурсів за основними показниками водокористування. [1] Так, за цей період забір води знизився на 39%. Якщо зниження забору поверхневої води було не таким значним (26%), то забір із підземних джерел інтенсивно скорочувався, аж на 56%. Причиною цього зниження стали насамперед стагнаційні процеси у господарському комплексі, адже згортання обсягів виробництва призвело до скорочення потреби у водних ресурсах (таблиця 1).

Таблиця 1

Використання водних ресурсів у господарському комплексі Рівненської області за період з 1990 по 2006 pp.

Структуру водоспоживання за основними галузями економіки (промисловістю, сільським господарством, житлово-побутовою сферою) представлена на рисунку.

Частка промислового споживання води в Рівненській області скоротилася в середньому на 0,3% за рахунок зменшення промислового виробництва за 2002-2006 рр. і сьогодні становить 45,8% загального обсягу забору водних ресурсів, частка сільськогосподарського водоспоживання скоротилася на 2,6% за аналізований період і сьогодні становить 32,6%, частка житлово-побутового споживання води зросла на 3% за цей же період і становить 21,2% станом на 2006 р.

З метою акцентування дослідження саме на процесах використання, спробуємо проаналізувати співвідношення обсягів забору водних ресурсів та їх використання за 2002-2006 рр. за окремими секторами економіки (табл. 2).

Перед тим, як перейти до аналізу представленої інформації слід вказати на певні обмеження, які впливатимуть на подальші висновки. Перш за все, рівень використання водних ресурсів у окремих секторах економіки безпосередньо залежить від масштабів повторно-зворотного водокористування.

Рис. Забір води за галузями економіки Рівненської області у 2002-2006 рр.

На приклад, при житлово-побутовому водоспоживанні забезпечити повторне використання води, спожитої населенням, неможливо. У промисловості навпаки, це не тільки можливо, але й необхідно. Виключення становлять тільки ті промислові процеси, що використовують воду як основу для виготовлення продукції (напої, хімічні реакції різного типу з використанням води тощо). Певний вплив на співвідношення між використанням і забором вод справляє рівень втрат води при транспортуванні, але цей аспект не є предметом наших дослідженнь. На базі проведеного співставлення нами зроблені наступні висновки:

У промисловості співвідношення між використанням і забором водних ресурсів з природних об'єктів стабільно погіршується, у 2002 р. цей показник становив 71%, а вже у 2006 р. - 66,6%. Така ситуація при відносно стабільних обсягах промислового водоспоживання, на наш погляд, пояснюється незначним зростанням обсягів промислового виробництва при існуючих технологіях використання вод.

Сільськогосподарське споживання характеризується також погіршенням співвідношення обсягів використання та забору водних ресурсів, у 2002 р. показник становив 46,3%, а в 2006 р. - 40,4%. На відміну від промисловості цю тенденцію слід пояснювати скороченням масштабів повторно-зворотного використання вод (середньорічне падіння обсягів повторно-зворотного водокористування становить 22,8% за 2002-2006 рр.).

Забезпечення водою житлово-побутового сектору також має негативну тенденцію, співвідношення використання до забору вод з водних об'єктів скоротилося з 93,2% у 2002 р. до 82,6% у 2006 р. Протягом 2003-2004 рр.

Таблиця 2

Загальна оцінка використання водних ресурсів Рівненської області в 2002-2006 рр. за секторами економіки

Відзначалося зростання обсягів повторно-зворотного використання у цій сфері, а в 2005-2006 рр. вже спостерігається зворотна тенденція. На наш погляд, представлена динаміка співставлення обсягів використання та забору вод пояснюється погіршенням технічного стану комунальних мереж і невизначеністю системи управління цим сектором національного водного господарства.

Відповідно до представленої вище структури, найбільшим споживачем водних ресурсів виступає промисловість, на частку якої припадає близько 46% загального забору водних ресурсів.

Також зменшились втрати води під час транспортування (у 2006 році порівняно з 1990 роком втрати знизились на 22%), ці зміни викликані не поліпшенням техніко-технологічних характеристик засобів транспортування, а знову ж таки зниженням обсягів води, яка транспортувалась. Водні ресурси, використані для задоволення виробничих потреб з 1990 по 2002 рік стрімко скорочувались. Зокрема, у 2002 році на ці потреби було використано води на 55% менше, ніж у 1990 році. А з 2002 по 2006 рік використання води на виробничі потреби поступово збільшуються. А саме, у 2006 році ці потреби порівняно з 2002 збільшились на 30%.

Така ж сама ситуація із використанням водних ресурсів для ставкового рибного господарства спочатку стрімке скорочення з 1990 по 2002 рік на 55%, а потім з 2002 року поступове збільшення (розширення у 2006 році, порівняно з 2002 - становило 57%). Причиною цього стало надання в оренду окремих водойм місцевого значення. Зважаючи на те, що саме цей вид, діяльності є найбільш екологічно безпечним для довкілля, варто було б посилити роботу щодо стимулювання підприємницької діяльності у цій сфері водокористування.

Ще інтенсивніше відбувалося скорочення залучення водних ресурсів в аграрний сектор. Так, у 2006 році порівняно з 1990 роком обсяги: сільгоспводопостачання скоротились на 89%.

Зниження обсягів збору води призвело й до зменшення скидання стічних вод у водні об'єкти. Так, у 2006 році порівняно з 1990 роком вони знизились на 28%, у тому числі на 38% знизилась частка скидання забруднених стічних вод. Скорочення відбулось як за безповоротним водоспоживанням, так і за оборотним та повторно-послідовним. У першому випадку скорочення склало 30%, У другому 90%. Це було пов'язано знову ж таки дією багатьох об'єктивних чинників, що пов'язані із структурними деформаціями у господарському комплексі.

Проаналізувавши вищевикладене, можна стверджувати, що зниження обсягів залучення водних ресурсів у відтворювальний процес за період з 1990 по 2006 рік було дуже інтенсивним. Воно мало двояке значення, з одного боку сприяло їх економії, а з іншого - зниженню доходів від їх використання у господарській діяльності. Крім того, існує ряд видів діяльності, що ґрунтуються на водних ресурсах і не створюють загроз довкіллю і до того ж І сприяють соціально-економічному піднесенню окремих районів і локальних територій. До таких видів діяльності можна віднести - рибне господарство, рекреаційне водокористування та водоохоронний бізнес.

Їх розвиток має ґрунтуватись на дослідженні основних тенденцій залучення водних ресурсів у господарський оборот та підтримуватись державою. В останні роки негативним чинником, що суттєво впливає на стан сучасного водокористування можна вважати значну частку шкідливих для навколишнього середовища хімічних сполук, які потрапляють у водойми із забрудненими водами. Це в першу чергу пов'язано із подальшим старінням матеріально-технічної бази екологонебезпечних галузей господарського комплексу.

Виходячи з цього основним показником для визначення обсягів водних ресурсів, що можуть бути залучені у господарський обіг для задоволення виробничих потреб, має бути рівень ресурсної і само відновлювальної здатності водних об'єктів, які є, з одного боку, джерелами питного водопостачання населення, а з другого - найважливішими компонентами природного середовища та біологічного та ландшафтного різноманіття. Без удосконалення наявної структури і технології водозабезпечення та водокористування, запровадження водозберігаючих і безводних технологій поліпшити водогосподарську та екологічну ситуацію в області неможливо. [2]

Сучасна структура і екстенсивний характер водокористування призвели до перевищення екологічної ємності водноресурсного потенціалу Рівненської області. Об'єм водозабору складає 90% місцевих водних ресурсів, річкових і підземних, а безповоротні втрати - майже половину їх об'єму в маловодний рік, тощо. За таких обставин відновлення і саморегулююча здатність водних Джерел майже вичерпана.

У зв'язку з цим у промисловому, аграрному та комунальному секторах водовикористання необхідно реалізувати комплекс організаційних, технічних і економічних водоохоронних заходів, щоб запобігти або звести до мінімуму негативні наслідки.

Складна водно-екологічна ситуація на Рівненщині потребує суттєвих змін подальшому розвитку водного господарства. З метою повного припинення "зрощування водовідбору з природних джерел, особливо в умовах впровадження і розвитку ринкових економічних відносин, необхідна реалізація концепції водозбереження.

В останні роки знизилась водомісткість промислової продукції. Цього вдалося досягнути, в основному, за рахунок удосконалення технології водокористування: низки організаційних заходів, інтенсивного розвитку систем зворотного і повторно-послідовного водопостачання. Усе це разом взяте сприяло економії свіжої води. На Рівненщині впровадження маловодних та безводних технологій основного виробництва ще недостатнє, що позначається на загальній водомісткості промислової продукції. В той же час перехід до таких технологій є більш радикальним засобом послаблення водогосподарської напруги і покращення водно-екологічної ситуації в Рівненській області.

Враховуючи нинішні соціально-економічні умови, вирішити це завдання у найближчій перспективі неможливо. Але перехід на маловодні та безводні технології, які повинні вже зараз поступово впроваджуватись на підприємствах, що реконструюються, будуються або проектуються, залишається головним стратегічним напрямом водокористування на перспективу. В найближчий період слід орієнтуватися на водозберігаючі заходи, які базуються на вже освоєних і діючих технологіях водокористування з урахуванням реалізації досягнень науково-технічного прогресу, ефективного економічного та правового регулювання водогосподарської діяльності.

Важливим стратегічним завданням водозберігаючої політики на близьку перспективу є доведення питомих витрат на одиницю продукції до рівня передових підприємств, які використовують воду при сучасних технологіях найбільш раціонально. На діючих виробництвах можна створювати навіть безстічні системи водопостачання за рахунок багаторазового використання води в різних технологічних циклах виробничого процесу, включаючи очищені стічні води, які зараз скидаються. При цьому на очисних спорудах відбувається підготовка відпрацьованої води до необхідних кондицій кожного наступного технологічного циклу.

Виходячи з аналізу сучасного стану використання водних ресурсів і можливостей щодо його раціоналізації в промисловості, можна припустити, що в найближчій перспективі помітного зменшення об'єму водоспоживання у цій галузі економіки не відбуватиметься. Підприємства та організації, що використовують води малих річок, а також с/г виробники, по території яких протікають ці річки, зобов'язані проводити заходи щодо посилення самоочисної здатності річок (агролісомеліоративні та гідротехнічні), відвернення водної, руслової та вітрової ерозії, збереження водності річок. Достеменно доведена водорегулююча роль лісу в басейні ріки: затримка снігової і дощової вологи, збереження запасів ґрунтових вод. Ліс доцільно насаджувати на схилах, по водорозділу, непридатних землях і просто у вигляді лісосмуг. Значну водорегулюючу здатність мають болота. Вони відіграють водозатримуючу роль під час весняної повені та літніх злив, акумулюючи великі запаси води, обмежуючи затоплення. Тому осушення боліт слід проводити обережно і лише в необхідних випадках.

Необхідний принципово новий підхід до перспективного планування відновлення і використання водних ресурсів. Привертає до себе увагу проблема прогнозування розвитку та розміщення продуктивних сил. Задля ефективного водокористування необхідними є локальні і регіональні прогнози впливу техногенних факторів на природні Води.

При розміщенні об'єктів господарювання слід дотримуватися ГДК забруднюючих речовин у водоймищах та водостоках на основі використання мало- і безвідходних технологій, систем повторного та зворотного водозабезпечення, заходів по очищенню, знешкодженню та знезараженню стічних вод і виробничих відходів. Об'єкти, не забезпечені спорудами для запобігання забруднення поверхневих та підземних вод, не повинні функціонувати.

У процесі розміщення підприємств, будинків, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан водних ресурсів, а також при розгляді питань про реконструкцію, технічне переозброєння або зміну технології виробництва повинні погоджуватись умови відведення стічних вод у водні об'єкти.

Розміщувати об'єкти необхідно відповідно до затверджених до планових, перед проектних і проектних документів, які мають включати обгрунтовані матеріали про вплив цих об'єктів на санітарний стан водоймищ та водостоків, заходи, спрямовані на попередження або ліквідацію існуючого забруднення. Функціонуючий об'єкт повинен забезпечити додержання нормативної якості води.

Проблема економного та раціонального використання води повинна вирішуватись шляхом переходу підприємств до роботи за схемою замкненого циклу водопостачання, коли вони після очищення власних стічних вод повторно використовують їх у технологічному циклі, й забруднені стічні води взагалі не потрапляють у водойми.

Література

1. Продуктивні сили України: аналіз і короткостроковий прогноз розвитку // Під ред. С.І. Дорогунцова. -К-, РВПС України НАН України, 2005. - 488с.