Рекреація як один із пріоритетних напрямків розвитку економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рекреація як один із пріоритетних напрямків розвитку економіки України

Постановка проблеми

В Україні є всі необхідні умови для розвитку рекреації: сприятливе географічне положення, значний природний рекреаційний потенціал, багата культурно-історична спадщина, трудові ресурси та ін. Крім того, рекреаційну галузь можна віднести до ресурсозберігаючих та природоохоронних, так як вона сама по собі вимагає збереження природних рекреаційних ресурсів та раціонального їх використання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучасній екологічній енциклопедії [1, с.189] рекреація (від лат. recreatio - відновлення) визначається як «система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людини для її оздоровлення, а також культурно-пізнавальної та спортивної діяльності поза межами постійного місця проживання».

Сьогодні, тема рекреації та рекреаційних ресурсів привертає увагу багатьох науковців різних галузей знань. При цьому, значними є дослідження Дорогунцова С.І. [2,3], Хвесика М.А. [3], Бейдика О.О. [4], Євдокименко В.К. [5], Фоменко Н.В. [6], Масляк П.О. [7] та інших. В їхніх працях визначена суть рекреації та особливості використання природних рекреаційних ресурсів. Проте, багато питань з цього приводу і досі залишаються невирішеними. Так, наприклад, важливо чітко визначити роль рекреації для подальшого розвитку економіки України.

Метою дослідження є виявлення потенціалу розвитку рекреаційної галузі в інтегрованій системі національної економіки.

Основні результати досліджень

Важливість розвитку рекреації підтверджується її функціями, які досить повно викладені авторами джерела 8 та умовно розділені на три групи:

1) Медико-біологічна функція, яка полягає в санаторно-курортному лікуванні і оздоровленні.

2) Соціально-культурна функція - це провідна функція рекреації. Вона пов'язана з туризмом, який відкриває великі можливості для спілкування людини з природними, культурно-історичними і соціальними цінностями як своєї країни, так і країн всього світу.

3) Економічна функція полягає в простому і розширеному відтворенні робочої сили. Завдяки рекреації підвищується здатність до праці, збільшується тривалість періоду збереження повноцінної працездатності, що веде до збільшення фонду робочого часу внаслідок зменшення захворюваності, підвищення життєвого тонусу.

Рекреація виконує також і інші економічні функції: по-перше, рекреація сприяє розвитку господарської структури певної частини території країни; по-друге, завдяки рекреації збільшується зайнятість населення за рахунок рекреаційного обслуговування в галузях, пов'язаних з нею безпосередньо; і по-третє, рекреація здійснює значний вплив на структуру балансу грошових доходів і витрат населення на користь рекреаційних районів та країни в цілому [9].

Основою для розвитку рекреації є наявність природних рекреаційних ресурсів, до яких можуть бути віднесені: земельні ресурси (специфічне поєднання ґрунтів, рельєфу, клімату, рослинності), водні ресурси (поверхневі води та мінеральні води), лісові ресурси та надрові ресурси (лікувальні грязі, озокерит).

В Україні значну частину природного рекреаційного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), природні оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники тощо). До найважливіших рекреаційних ресурсів України П.О. Масляк [7] відносить бальнеологічні (мінеральні води, грязі, озокерит), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси.

Загалом, площа потенційних територій оздоровчого і рекреаційного призначення в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8% території країни [10, с.102] і розподіляється відповідно до природних особливостей восьми оздоровчо-рекреаційних регіонів: Карпатського, Придніпровського, Донецького, Поліського, Причорноморського, Подільського, Східного і Центрального.

Площа рівнинних рекреаційних ландшафтів України становить 7,09 млн. га, гірських та передгірних ландшафтів - понад 2 млн. га [2, с.108]. Крім того, А.В. Яцик у своїх дослідженнях відзначив, що площа понад 3,6 млн. га (6,0% території країни) є придатною для курортного лікування, відпочинку та туризму і в майбутньому може бути освоєна для рекреаційних цілей (таблиця 1) [10, с.103].

Таблиця 1 Перспективний розвиток оздоровчих та рекреаційних територій України, 1999-2026 рр.

Джерело: [10]

Серед природних рекреаційних ресурсів, які використовують для лікування різних захворювань, найбільшого поширення і визнання набули лікувальні мінеральні води.

Україна надзвичайно багата запасами різних мінеральних вод. На території України відомі майже всі бальнеологічні типи мінеральних вод: вуглекислі, радонові, сульфідні, залізисті, миш'яковисті, борні, йодобромні, бромні, крем'янисті, води з підвищеним вмістом органічних речовин та води без специфічних компонентів та властивостей [11, с.5]. Деякі з них, такі як «Миргородська», «Куяльник», «Поляна квасова», «Березівські мінеральні води», «Нафтуся» і радонові води, мають світове значення та є унікальними на нашій планеті [7].

Сьогодні на 70 курортах України відкриті 442 санаторно-курортні заклади, які в оздоровчо-лікувальному процесі використовують мінеральні води і мінеральні грязі. Але цими установами поки що освоєно лише 8% експлуатаційних запасів мінеральних вод і ще менше - 1,8% підрахованих ресурсів цих вод [12, с.81]. Це вказує на значні перспективи розвитку бальнеологічних курортів в окремих регіонах України.

Так, експлуатаційні запаси мінеральних вод України станом на 1.01.1996 року затверджено ДКЗ (УкрТКЗ) по 88 родовищах в загальній сумі 64238,9 м³/добу. За абсолютною величиною затверджених запасів адміністративні області розподіляються таким чином: Республіка Крим - 20886,8 м³/добу (33% від загальної кількості); Одеська - 6571 м³/добу (10%); Закарпатська - 4368,4 м³/добу (7%); Вінницька - 4144 м³/добу (6%); Хмельницька - 2543 м³/добу (4%) [11, с.100-101].

Проте, за даними ДГП «Геоінформ», загалом по Україні експлуатаційні запаси мінеральних лікувальних вод використовуються лише на 8%, тобто 4903,3 м³/добу з 64238,9 м³/добу (табл.2)

Таблиця 2 Невикористаний потенціал експлуатаційних і розвіданих запасів мінеральних лікувальних вод України

Джерело: [12]

Ресурси таких мінеральних вод, як радонові, сульфідні, води з підвищеним вмістом органічних речовин та води без специфічних компонентів і властивостей, є практично невичерпними, виходячи з рівня їхнього сучасного використання. За наявними запасами мінеральних вод з підвищеним вмістом органічних речовин Україна посідає провідне місце в світі [11, с.54].

В Україні є також великі запаси лікувальних грязей. В Україні експлуатується сім торфових і десять сульфідних родовищ лікувальних грязей. Особливе місце займають унікальні ресурси озокериту Бориславського родовища у Львівській області. Торфові грязі є у Львівській та Івано-Франківській областях. Серед мулисто-сульфідних значними є Куяльницьке та Шаболатське (Одеська область), а також Чокракське (Крим) родовища [6, с.266].

З 70 існуючих в Україні курортів загальнодержавного і місцевого значення, грязелікування застосовується на 19 з них (в тому числі на 5 бальнеогрязевого типу, на 11 - бальнеогрязевого кліматичного типу і на 3 - грязевого кліматичного типу). На цих курортах в 79 оздоровчих закладах для лікувальних цілей окрім мінеральних вод і клімату застосовуються полоїди (мулові і торфові грязі) місцевих родовищ. На сьогодні грязелікування з успіхом застосовується на таких загальновідомих курортах, як Куяльник, Саки, Євпаторія, Бердянськ, Кирилівка, Слов'янськ, Миргород та ін. [12, с.258]

Важливим елементом природного рекреаційного потенціалу є також ліси, які займають 14,2% території України [34, c.103], створюючи всі необхідні умови для розвитку рекреації. Крім того, близько 34% площі лісів займає сосна - єдина з хвойних рослин, яка виділяє фітонциди не лише влітку, а й взимку, що дуже важливо для рекреації. Велике рекреаційне значення мають також лісопаркові зони великих міст, які сьогодні активно знищуються під забудову [7].

Кліматичні умови також мають велике значення для розвитку рекреаційної діяльності. Для ландшафтів України характерне сполучення чистого повітря, наповненого киснем, та високої вологості. Гірські долини Карпат і Криму, захищені хребтами, характеризуються сприятливим мікрокліматом для розвитку кліматичних курортів (Яремча, Ворохта, Космач та ін.).

В Україні налічується 63119 річок, у тому числі великих (площа водозабору більше 50 тис. кв. км) - 9, середніх (від 2 до 50 тис. кв. км) - 81 і малих (менше 2 тис. кв. км) - 63029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з них 90 % припадає на малі річки [3, с.89].

Не менш важливе місце належить рекреаційним ресурсам пляжів, які відіграють важливу роль у роботі курортів, що розташовані на березі морів, річок, озер. Так, у Кримській, Одеській, Донецькій, Миколаївській областях є штучні та природні лікувальні пляжі. Загальна довжина морських пляжів в Україні становить 1160км, або 47% її берегової смуги, серед яких пляжів завширшки 25м і більше - 712км. На морських пляжах України можна організувати відпочинок одночасно 4,1 млн. чоловік, а ландшафтні рекреаційні ресурси усіх видів дозволяють одночасно оздоровлювати близько 48 млн. чоловік [3].

Важливими компонентами природного рекреаційного потенціалу України є також біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, які створені для збереження, відтворення і раціонального використання особливо цінних природних комплексів та об'єктів. Крім того, вони є рекреаційними, науково-дослідними і культурно-освітніми установами.

Так, на сьогодні в Україні є 4 біосферних заповідники, 11 національних природних парків, 28 регіональних ландшафтних парків, 22 ботанічних сади, 36 дендрологічних парків, 11 зоологічних парків, 510 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва [13, с.159].

Крім зазначених вище складових системи рекреаційних ресурсів, важливе місце відводиться також ресурсам культурно-історичного характеру. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток в Україні становить 48690 об'єктів. Найцінніші культурно-історичні ресурси зосереджено у Львівській, Київській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим.

Поруч з іншими ресурсами особливої уваги заслуговують соціально-економічні рекреаційні ресурси, які включають: матеріально технічну базу рекреаційних об'єктів, частину матеріального виробництва, яка забезпечує потреби рекреації, використовувані рекреацією об'єкти інфраструктури, а також трудові ресурси, зайняті в рекреаційному господарстві [6].

На сьогоднішній день, соціально-економічні рекреаційні ресурси потребують значних капіталовкладень. Це стосується, перш за все, матеріально-технічної бази рекреаційних закладів, а також об'єктів інфраструктури. Крім того, значну увагу слід приділити підготовці висококваліфікованих кадрів, здатних ефективно працювати в рекреаційному господарстві.

Висновки

Україна має всі необхідні природні умови і ресурси для розвитку рекреації, яка покликана вирішувати такі важливі соціальні задачі, як відпочинок, оздоровлення та лікування населення.

На відміну від інших галузей народного господарства, рекреація максимально сприяє збереженню навколишнього природного середовища. При цьому, вона може забезпечувати значні грошові потоки з-за кордону до України, що надзвичайно важливо для національної економіки. Крім того, розвиток рекреації в країні стимулюватиме зростання різних сфер виробництва.

Беручи до уваги величезний незадіяний потенціал експлуатаційних запасів мінеральних лікувальних вод України, слід відзначити, що перспективи розвитку тут санаторно-курортної галузі надзвичайно великі. Тому, основним напрямком розвитку рекреаційної галузі в Україні, на нашу думку, має залишатися санаторно-курортне лікування. Проте, його слід успішно поєднати з туризмом, спортом та розвагами. При цьому, особливу увагу слід приділити відновленню застарілих основних фондів лікувально-оздоровчих закладів, підвищенню рівня обслуговування. Іншими словами, в курортно-рекреаційній галузі необхідно перейти до нових стандартів якості послуг, які б забезпечили їх світове визнання.

Література

рекреація економіка санаторний курортний

1. Екологічна енциклопедія: У 3 т./ Редколегія: А.В. Толстоухов та ін. - К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2008. - Т. 3: О-Я. - 472с.

2. Дорогунцов С.И., Куценко В.И., Ольшевський В.И., Гаврилюк Л.Ф. Перспективы рационального использования рекреационных ресурсов Украины в целях массового оздоровления населения // Проблемы развития рекреационного хозяйства в приморских районах. - Одесса, 1994. - С. 9-11.

3. Дорогунцов С.І., Хвесик М.А., Аблова О.К. та ін. Екологія. - К.: КНЕУ, 2004. - 364 с.

4. Бейдик О.О., Криницька Л.Л. Світові рекреаційно-туристські ресурси // Укр. геогр. журн. - 2007. - №2.

5. Євдокименко В.К., Виклюк Я.І., Ляхов С.О. Застосування нечіткої логіки для вдосконалення визначення потоків рекреантів за допомогою «модифікованої гравітаційної» моделі // Регіональна економіка. - 2008. - №2. - с.198-213.

6. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. - К.: ЦНЛ, 2007. - 312с.

7. Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч. посіб. - К.: Знання, 2008. - 343 с.

8. Ветитнев А.М., Журавлева Л.Б. Курортное дело: учебное пособие. - М.: КНОРУС, 2006. - 528с.

9. Кусков А.С., Голубева В.Л., Одинцова Т.Н. Рекреационная география. - М.: Флінта: МПСИ, 2005. - 496 с.

10. Яцик А.В. Водогосподарська екологія: у 4 т., 7 кн. - К.: Ґенеза, 2004. - Т.3, Кн.5. - 496с.

11. Мінеральні води України. За ред. Е.О. Колесника, К.Д. Бабова, - К.: Купріянова, 2005. - 576 с.

12. Курортні ресурси України. - Київ: ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», «ТАМЕД», 1999. - 344 с.

13. Денисик Г.І., Воловик В.М. Рекреаційні ландшафти Поділля. - В.: ПП «Едельвейс і К», 2009. - 206 с.

Размещено на Allbest.ru