До питання про живлення крота європейського в Розточчі і Західному Поділлі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Кріт європейський (Talpa europaea L.) характерний представник теріофауни України. Життєдіяльність виду в умовах України вивчали ряд науковців (Звірозомб-Зубовський, 1915; Сокановський, 1924; Головянко, 1925; Шарлемань, 1929; Підоплічко, 1929; Кришталь, 1931; Фолітарек, 1932; Єфименком, 1941 та ін.). Більшість досліджень проведені в північних та центральних областях України. Значно менше вивчена біологія звіра, зокрема, особливості живлення, на Заході України.

Тварина веде хижацький спосіб життя, полюючи на ґрунтову фауну безхребетних. Виділено активне та пасивне полювання. При активному полюванні кріт відшукує в ґрунті тварин, підриває і поїдає їх, при пасивному - збирає дощових червів та комах, що потрапили у пастки-ходи. Ходи приваблюють тварин кращими умовами пересування, аерації, вищою температурою, мускусним запахом тощо.

Кріт має високоорганізований травний тракт з потужною моторико-евакуляторною функцією, призначений для перетравлювання і засвоєння тваринних кормів. Особливості життєдіяльності крота обумовлюють короткий період перетравлювання їжі. Весь процес травлення триває 4-5 годин (Спиридонова, 1949). Швидкість травлення їжі обумовлює добовий ритм активності крота. За один раз кріт з'їдає близько 20-22 г корму. Живиться 5-6 разів на добу. Голодною тварина може бути не довше 14-18 годин.

Живлення вивчалося на основі аналізу вмісту шлунків добутих кротів в 2001-2002 рр. Відлов звірків проводився дротяними кротоловками в насадженнях Львівської та Тернопільської областей. Більшість особин (22) добуто в періоди високої риючої (весна - відновлення та розширення системи ходів) та мігруючої (літо - розселення молодих) активності звірків. Зимою 2001-2002 років добуто 6 особин. Вміст шлунків консервувався у спиртовому розчині і зберігався у герметично закритій тарі до проведення визначення безхребетних. Всього проаналізовано 28 шлунків, у яких виявлено 349 екз. безхребетних і хребетних тварин, без врахування паразитів. Отримані дані подано в таблиці 1.

В шлунках кротів виявлено і рослинні залишки, що потрапляють одночасно із поїданням дощових червів або випадково в процесі живлення безхребетними. При линянні в травний тракт попадають волосинки. Рослинні рештки, частинки ґрунту, волосинки утворюють шлункові камінці, які не розчиняються і не виводяться з шлунку. Шлункові камінці (5 шт.) знайдено в 14,7% шлунків (n=4). Надмірна їх кількість негативно впливає на фізіологію перебігу процесу травлення.

Серед кормових об'єктів крота основну роль відіграють личинки двокрилих (119 екз., 34,10%) і дощові черви (76 екз., 21,77%), які разом складають 55,87% його раціону. Важливим доповненням раціону також виявилися Scarabaeidae (23 екз., 6,59%), Elateridae (22 екз., 6,30%), Carabidae (20 екз., 5,73%) і Geophylidae (18 екз., 5,16%), котрі разом складають 23,78% раціону. Перераховані вище групи безхребетних, які склали майже 80% раціону, складають основу річного раціону крота. Інші таксономічні групи можна вважати додатковими видами корму.

Як бачимо, основу раціону складають переважно постійні жителі ґрунту - дощові черви і Geophylidae, або личинки комах, які розвиваються в ґрунті і підстилці Diptera, і трьох родин твердокрилих Scarabaeidae, Elateridae, Carabidae. Зауважимо, що всі твердокрилі загалом складають 26,07% раціону.

Таблиця 1. Вміст шлунків (n=28) крота європейського в лісах Розточчя і Західного Поділля

Примітка: (i) - імаго, (l) - личинка, (p) - лялечка.

Варто зауважити відсутність або незначну кількість серед кормових об'єктів таких груп безхребетних, які численно представлені в підстилці і ґрунті, як Opilionida, Araneae, Isopoda, Lithobiomorpha, Glomeridae, Julidae, Silphidae, Staphylinidae, Mecoptera (l), Mollusca. Одні з цих тварин, очевидно, надто рухливі (Opilionida, Araneae, Isopoda, Lithobiomorpha) і рідко стають жертвами крота, а інші, скоріш за все, володіють засобами захисту - їдка гемолімфа тіла, різкий запах, слиз (Glomeridae, Julidae, Silphidae, Mollusca) і кріт їх уникає. Аналізуючи вміст шлунків кротів, зловлених у різні сезони року, вдалося виявити деякі особливості його раціону (табл. 2). У шлунках кротів, зібраних в пізньоосінній і зимовий період, виявлено найменшу кількість кормових об'єктів від 2 до 9 екз. (в середньому 5,8 екз.), серед яких за чисельністю переважали Geophylidae, невизначені імаго твердокрилих і дощові черви. Поїдає кріт у цей час і зимуючих ящірок, про що свідчить знахідка її решток у шлунку крота зловленого 18 листопада. Судячи з якісного і кількісного складу "зимових" шлунків, можна припустити, що в період досліджень зимовий сезон був несприятливий у живленні крота. Весною, особливо у квітні, на перше місце у живленні крота виходять личинки двокрилих (47,9%), які у час підвищеної вологості підстилки масово розвиваються, і дощові черви (25,4%). Кількість кормових об'єктів у шлунках зростає і коливалася від 9 до 42 екз. (в середньому 18,8 екз.). Цікаво відмітити, що 4,2% раціону молодих і 11,1% дорослих самок склали представники Mollusca.

Таблиця 2. Особливості сезонного раціону крота європейського в лісах Розточчя і Західного Поділля

Примітка: (i) - імаго, (l) - личинка, (p) - лялечка.

кріт травний раціон

Таблиця 3. Якісний та кількісний розподіл вмісту шлунків за віком та статтю добутих тварин

В літній період у раціоні значно зростає кількість личинок твердокрилих Carabidae, Scarabaeidae, Elateridae, що пов'язане з особливостями сезонних циклів їхнього розвитку. Кількість жертв в шлунках коливається від 4 до 36 екз. (в середньому 12,8 екз.). Поїдає крот у цей час лялечок перетинчастокрилих і лускокрилих комах. Lumbricidae склали 17,0% раціону.

За результатами відлову встановлено, що співвідношення статей в популяції виду на Заході України складає 1:1 (самки - 52,4%, самці - 47,6%). Спостерігається переважання дорослих особин над молодими, які становили понад 60% добутих звірків. Результати аналізу вмісту шлунків в залежності від віку та статі добутих особин подано в таблиці 3.

Кормовий раціон молодих самців складають дощові черви Lumbricidae і личинки Diptera (34,1%), личинки та імаго Scarabaeidae, Elateridae, Coleoptera (27,3%). Решта 38,6% раціону становлять Carabidaе, Cantharidae та інші. Видова різноманітність кормових безхребетних молодих самок менша, 83,1% раціону припадає на червів і двокрилих. Частота зустрічей дощових червів в шлунках дорослих самок сягнула 100%, двокрилих - 75%, проте кількісно на 8,3% переважали Diptera. Твердокрилих з родин Scarabaeidae, Elateridae, Carabidae інтенсивніше поїдають дорослі самці (55,4%) і самки (21,5%), молоді відповідно - 16,9 і 6,2%.

Порівнюючи результати наших досліджень із складом їжі крота на Поліссі і в Лісостепу центрально-східної України (Єфіменко, 1941), вивченому на великому матеріалі, бачимо подібність у складі раціонів. Основу раціону крота за даними М. Єфіменко (1941) складали, як і в наших дослідженнях, дощові черви, личинки двокрилих, а серед комах личинки твердокрилих з родин Scarabaeidae, Elateridae, Carabidae. На відміну від наших зборів у Поліссі і Лісостепу до основних кормових об'єктів крота додаються губоногі багатоніжки Chilopoda, Curculionidae, Cantharidae, Lepidoptera (в осн. гусениці і лялечки Noctuidae) і мурашки Formicidae. Відсутність або незначна кількість серед жертв крота відмічених вище нами груп безхребетних, які численно представлені в підстилці і ґрунті, підтверджується і результатами, отриманими М. Єфіменко (1941).

Таким чином, за результатами наших досліджень можемо зробити деякі висновки.

Основу раціону крота європейського в лісах Розточчя і Західного Поділля становили личинки Diptera, Lumbricidae, личинки твердокрилих з родин Scarabaeidae, Carabidae, Elateridae і Geophylidae, котрі за кількістю разом складали майже 80% його річного раціону.

Встановлено особливості сезонного живлення крота. Зима - несприятливий період у живленні крота, основними видами корму у цей час були Geophylidae, невизначені імаго твердокрилих і дощові черви. Весною основу раціону становлять личинки Diptera і дощові черви. У літній період, при збереженні основних весняних видів корму, до них додаються личинки твердокрилих з родин Carabidae, Scarabaeidae, Elateridae.

Ряд груп численних наземних і грунтових безхребетних (Opilionida, Araneae, Isopoda, Lithobiomorpha, Glomeridae, Julidae, Silphidae, Staphylinidae, Mecoptera (l), Mollusca) у живленні крота не відіграють помітного значення.

Дорослі і молоді особини крота при живленні надають перевагу дощовим червам, двокрилим, личинкам та імаго Scarabaeidae, Carabidae, Elateridae. Спостерігається більша видова різноманітність кормового раціону дорослих особин.

Самці крота, завдяки морфо-фізіологічним перевагам (швидші, активніші та вправніші в прокладанні нових ходів і полюванні) над самками, краще забезпечують себе кормом.

Література

Спиридонова К.А. Опыт рентгеновского исследования желудочно-кишечного тракта и физиологии пищеварения у крота - Talpa europaea L. // Зоол. журнал. - 1949. - 28, Вып. 4. - с.382-384.

Єфименко М. Живлення крота і його народногосподарське значення в УРСР // Збірник праць зоол. музею. - Ін-т зоол. АН УРСР. - 1941. - №24. - с.97-139.

Фолитарек С. Распространение, биология и промысел крота (Talpa europaea brauneri Satun) на Украине // Бюлл. МОИП. - отд. Биологический. - 1932. - XLI, вып. 3-4. - с.235-302.

Размещено на Allbest.ru