Законодавчі та еколого-економічні проблеми раціонального природокористування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Асоціація «Укррудпром», Кривий Ріг

Законодавчі та еколого-економічні проблеми раціонального природокористування в Україні

В.О.Колосов, М.Г.Голярчук

Анотація

Розглядаються напрямки державної підтримки гірничодобувних підприємств у формі виваженого регулювання податкового тиску та створення сприятливого інвестиційного клімату. Це дасть змогу забезпечити подальший розвиток економіки держави, найбільш ефективно вирішувати питання поліпшення соціально-екологічного стану, цільового використання частини ресурсних платежів на екологічну реабілітацію територій гірничодобувних регіонів, впровадження екологічно безпечних маловідходних технологій.

Аннотация

Рассматриваются направления государственной поддержки горнодобывающих предприятий в форме взвешенного регулирования налогового давления и создания благоприятного инвестиционного климата. Это даст возможность обеспечить дальнейшее развитие экономики государства, наиболее эффективно решать вопросы улучшения социально-экологического состояния, целевого использования части ресурсных платежей на экологическую реабилитацию территорий горнодобывающих регионов, внедрение экологически безопасных малоотходных технологий.

Annotation

The directions of state support of the mining enterprises in the form of the weighed regulation of tax pressure and creation of a favorable investment climate are considered. It will enable to supply the further development of economy of the state, most effectively to decide of the question of improvement of a social-ecological status, target use of the part of resource payments on ecological rehabilitation of territories of mining regions, introduction ecologically safe minimally waste products technologies.

За період, із моменту проведення попередньої конференції, відбулися значні зміни навіть у такій інерційній галузі, як гірничодобувна. Насамперед необхідно відзначити, що у 2004 р. були повністю приватизовані всі гірничо-добувні підприємства, якими було вироблено:

- товарної залізної руди (аглоруда +концентрат) 66,4 млн.т, у т.ч. 15,5 млн.т аглоруди із середнім вмістом заліза 58,38 % і 50,9 млн.т концентрату із середнім вмістом заліза 64,84 %. З металу, що міститься в товарній руді ( з урахуванням експортних постачань), в Україні можна було б виробити біля 37,0 млн.т чавуну при фактичному його виробництві в 2004 р. 31,1 млн.т.

Для виробництва такої кількості товарної залізної руди було видобуто 138,2 млн.т сирої залізної руди, у т.ч. 17,4 (12,6%) млн.т підземним способом і 120,8 (87,4%) млн.т відкритим способом, а також вироблено біля 264 млн.т твердих відходів (вскриша + відходи збагачення);

- вапняків флюсових і доломітів -17,3 млн. т, товарної марганцевої руди -2,3 млн.т.

Дуже сприятливою для залізорудних підприємств була і кон'юнктура цін, особливо в другій половині 2004 р., що дало можливість істотно (в 1,5-2,4 рази по окремих підприємствах) збільшити вартість товарної продукції.

Істотне поліпшення фінансового стану підприємств позначилося і на вирішенні деяких технічних питань. Освоєння виробничих потужностей у 2004 р. склало і по видобутку, і по виробництву 87-94%, а на Інгулецькому ГЗК навіть перевищена проектна потужність по виробництву концентрату.

На двох комбінатах введені в експлуатацію секції флотаційного дозбагачення, що дозволяє виробляти високоякісні концентрати з вмістом кремнезему до 4% та дає можливість перейти до якісно нових, екологічно більш безпечних, безкоксових технологій.

Поліпшилася підготовка запасів на ГЗКах, середній коефіцієнт вскриши вирос із 0,488 м3/т у 2003 р. до 0,583 м3/т у 2004 р (119,5%) при темпах росту видобутку сирої руди 105 %. Інвестиції в основний капітал зросли з 493 млн.грн у 2003р. до 695 млн.грн у 2004 р. або в 1,4 рази.

На жаль, незважаючи на значне поліпшення роботи галузі в 2004 р., у цілому ситуація залишається критичною, особливо у вирішенні екологічних проблем.

Незважаючи на наявність великих балансових запасів мінеральної сировини, використання її стає усе більш проблематичним, а видобуток значної частини економічно недоцільною.

Так, при балансових запасах залізних руд у районах діючих підприємств 17,9 млрд. т, промислові запаси в проектних контурах діючих кар'єрів і шахт складають лише 7,7 млрд.т (43,1%), із яких 0,45 млрд.т природно багаті руди з вмістом заліза 54-62% і 7,26 млрд. т - бідні руди або залізисті магнетитові кварцити з вмістом заліза магнетитового 21-30%.

Специфікою гірничодобувних підприємств є постійне збільшення глибини кар'єрів і шахт у міру відпрацювання запасів, що спричиняє постійне збільшення витрат на їхній видобуток. Глибина кар'єрів на окремих підприємствах уже досягає 350 м при проектних глибинах 550-600 м, а глибина шахт 1300-1400 м.

Розробка запасів природно-багатих залізних руд підземним способом на глибинах більше 1400-1500 м потребує значних капітальних вкладень у зв'язку з переходом на нові, більш трудомісткі і витратні схеми підйому руди, що за попередніми оцінками може бути не рентабельною, навіть при існуючому високому рівні цін на руду з низькою природною якістю.

Не вдалося поки приступити до ліквідації відставання вскришних робіт, допущене на залізорудних кар'єрах України в 1991-1999 рр., що досягло 300 млн. м³ і складає на деяких підприємствах 6-7 річних планів.

Розрахунки показують, що з цієї причини може бути втрачено до 700 млн. т балансових запасів залізних руд.

Вкрай складною залишається екологічна ситуація в гірничодобувних регіонах, особливо у Кривбасі. Низькими темпами ведеться рекультивація порушених земель. Давно назріла необхідність у розробці і реалізації нових напрямків по підтримці сировинної бази з урахуванням екологічних проблем розвитку гірничодобувних регіонів, головними з яких є :

- розробка і введення нових операційних кондицій на мінеральну сировину з урахуванням роботи підприємств в умовах ринкових відносин;

- розробка і впровадження комбінованих відкрито-підземних систем розробки корисних копалин на великих глибинах;

- пошук ефективних технологій розробки родовищ корисних копалин підземним способом на глибинах нижче 1500 м і залучення в переробку магнетитових і окислених кварцитів у межах проектних контурів підприємств із підземним видобутком залізних руд, дозбагачення багатих руд;

- залучення в переробку окислених магнетитових кварцитів у межах гірничих відводів підприємств з відкритим видобутком залізних руд;

- удосконалення технології збагачення в напрямку підвищення витягу заліза за рахунок витягу слабомагнітних складових та комплексної переробки сировини;

- перехід на внутрішнє відвалоутворення та підготовка і складування відходів виробництва у вироблені гірничі простори;

- екологічна реабілітація гірничодобувних регіонів.

Однієї з важливих і важко розв'язуваних проблем розвитку гірничо-металургійного комплексу країни є проблема якості шихтових матеріалів для доменного виробництва, особливо якості головної складової шихти-підготовленої залізорудної сировини (агломерату й окатишів) і вихідної сировини для їхнього виробництва - аглоруди та концентрату (ЗРС), а також якості коксу.

Поки не вдалося призупинити ріст зносу основних виробничих фондів, який становить 65-66%, а їхньої активної частини -75-100%, велика частина устаткування знаходиться в експлуатації 1,5-2 нормативних терміни. Хоча інвестиції і виросли дуже істотно в 2004 р., для зберігання набраної динаміки розвитку й утримання ринків збуту, їх усе ж недостатньо.

Назріла необхідність зміни на державному рівні амортизаційної політики, при якій амортизація - головне джерело інвестицій-нараховується від залишкової вартості основних фондів та завуальовано оподатковується. Крім того, амортизаційні відрахування не виділені на окремий рахунок, а відносяться до загальних обігових коштів, що дозволяє окремим недобросовісним власникам підприємств використовувати їх не за цільовим призначенням. По своїй суті вони повинні використовуватись виключно на інвестиції в основний капітал.

Для забезпечення інноваційної активності підприємств необхідно на державному рівні підвищити роль амортизаційних відрахувань, як основного чинника відновлення основних засобів, ліквідувати практику завуальованого податковим законодавством вилучення з підприємств до державного бюджету частини амортвідрахувань, а також створити умови для проведення технічного переоснащення основних засобів, тому що основними аргументами в реаліях сучасної світової економіки стають нові види високотехнологічної продукції і мінімізація витрат на сучасному обладнанні.

Діюче податкове законодавство у цій частині економічно необґрунтоване, не створює умов для оновлення основних засобів, а також не відповідає стандартам бухгалтерського обліку, затвердженим Мінфіном згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.гірничодобувний податковий екологічний платіж

Так, у податковому законодавстві встановлені єдині фіксовані норми амортизації по 3 групах основних засобів до залишкової вартості на початок звітного року. Це приводить до того, що у різних галузях, наприклад, на машини та обладнання чорної металургії, промисловості, діє однакова норма амортизації. Крім цього, метод нарахування амортизації на залишкову вартість на початок кожного року приводить до того, що підприємства з новими основними фондами мають амортизаційні відрахування значно більші, ніж аналогічні з високим рівнем їх зносу.

Значна частина підприємств ГМК за рішеннями Кабінету Міністрів України в період 2000 - 2001 років була реорганізована в акціонерні товариства та повністю приватизована. В процесі реорганізації було проведено оцінку основних засобів з метою визначення їх ринкової вартості. Сума дооцінки була віднесена в бухгалтерському обліку на збільшення вартості основних засобів, а в податковому обліку, відповідно до діючого законодавства, вартість основних засобів залишилась незмінною.

Недосконалість податкового законодавства призвела до того, що по підприємствах Асоціації “Укррудпром” різниця вартості основних засобів по даним бухгалтерського обліку та податкового обліку склала за період 2000-2004 роки 36,7 млрд.грн, а з урахуванням 2005 року очікується 44,2 млрд.грн. Різниця в нарахованій амортизації бухгалтерського та податкового обліку по підприємствах Асоціації за цей період склала 136,2 млн.грн, а в очікуваному 2005 році різниця в нарахованій амортизації складе 198,9 млн.грн, що привело до завищення сплати податку на прибуток за останні чотири роки в сумі 95,5 млн.грн, а з урахуванням 2005 року очікується додаткове збільшення податку на прибуток до 180,5 млн.грн.

Також особливої уваги заслуговує питання обмежень щодо віднесення фактичних витрат на ремонти до складу валових витрат при оподаткуванні прибутку.

Крім цього, діючі норми витрат до залишкової вартості на початок року дають право підприємствам, які мають низький знос основних засобів та менші витрати на ремонти, включати в валові витрати значно більше коштів ніж підприємствам з високим рівнем зносу, у яких до валових витрат відносяться ремонти не в повному обсязі. Становище погіршується тим, що підприємства з високим зносом основних засобів мають низьку залишкову вартість, а запасні частини та послуги - високі ціни, в результаті чого вартість ремонтів досягла вартості інвестицій в основний капітал. Тобто, відбувається не відновлення основних фондів, а «латання дір».

Необхідні дійові заходи з боку держави і по поліпшенню інвестиційного клімату та створенню умов для залучення інвестицій, по зменшенню податкового тиску на підприємства.

Слід відмітити, що протягом декількох останніх років, в кінці та на початку кожного року, порушуючи вимоги чинного законодавства, деякими міністерствами, комітетами та народними депутатами постійно пропонується багаторазове збільшення ресурсних платежів (за надра, за забруднення навколишнього середовища, за геолого-розвідувальні роботи, за землю), введення акцизу, рентної плати без урахування постійних підвищень залізничних тарифів, тарифів на електроенергію, цін на енергоносії, обладнання та комплектуючі.

Така кількість пропозицій свідчить про повну відсутність в державі науково обгрунтованої системи оподаткування надрокористувачів з урахуванням специфіки гірничої справи, породжує невпевненість у фінансово-економічних планах підприємств та веде, в разі їх прийняття, лише до розкручування інфляційної спіралі, оскільки галузь є базовою.

Законом України „Про державний бюджет України на 2004 рік” (додаток 9 до нього) було спонтанно, без будь-якого обґрунтування прийняте безпрецедентне рішення про підвищення платежів за надра в 10 разів , а по рудах підземного видобутку в 25 разів та ліквідовано існуючі пільги для підприємств з видобутком багатих руд Кривбасу. Ситуація повторилася і при затвердженні бюджету на 2005р., яким, порівняно з 2004 р., знову передбачено необґрунтоване збільшення базових нормативів плати за користування надрами, а саме:

- залізна руда для збагачення - з 0,7 грн/т до 0,90 грн/т (на 28,6%);

- залізна руда багата - з 2,5 грн/т до 4,5 грн/т (на 80%).

А у разі прийняття необґрунтованих пропозицій деяких народних депутатів щодо подальшого тотального підвищення базових нормативів плати за користування надрами порівняно з 2004 роком ще у 10 разів, додаткове навантаження на собівартість підприємств складе 1221 млн.грн .

Таке збільшення платежів за використання надр призведе до відповідного зростання повної собівартості реалізованої продукції по гірничо-збагачувальним комбінатам на 13% і до чергового зростання цін.

Підприємства ж Кривбасу з підземним видобутком руди та флюсові підприємства знову стануть збитковими.

У 2002-2003р.р. ДАК "Укррудпром" неодноразово надавались пропозиції міністерствам та народним депутатам ВР України стосовно визначення вартості ресурсів незалежними експертами (аудиторами) з метою врахування цього показника в приватизаційних та ліцензійних угодах при кінцевій приватизації гірничодобувних підприємств. На жаль, повна приватизація гірничодобувних підприємств завершилась у 2004р., а дієва методика до цього часу так і не розроблена, як і не виконана сама оцінка родовищ.

Методика визначення вартості запасів і ресурсів корисних копалин родовища або ділянки надр, що надаються у користування, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р.№1117, побудована за принципом доходності і не враховує умов вільного ціноутворення, вертикальної та горизонтальної інтеграції виробників сировини між собою та з металургійними підприємствами, наявності центрів накопичення прибутку в інтегрованих структурах. Спроба обрахувати за цією методикою вартість родовищ дає парадоксальний результат - родовища з відомо кращими природними умовами можуть мати меншу вартість або навіть нульову.

Ця методика є застарілою, вона могла дати оцінку, близьку до об'єктивної, за часів планової соціалістичної економіки за умови жорсткого нормуванням всіх витрат і регульованих цін. Наведена в ній формула фактично визначає лише економічну ефективність розробки родовищ для інвестора, а зовсім не вартість ресурсів. Інші складові, крім інтересів інвестора, навіть не згадуються.

Так, у витратній частині формули не врахована дуже суттєва складова-витрати на ліквідацію гірничодобувних підприємств (об'єктів) та екологічних наслідків їх діяльності, що призводить до завищення ефективності розробки родовищ, а у нормативних документах зовсім відсутній механізм накопичення коштів та реалізації ліквідаційних заходів. Як показує досвід закриття шахт Донбасу і Кривбасу - це дуже складні та болючі державно-регіональні проблеми і повинен бути створений механізм їх вирішення.

Методологія та методики платежів в сучасних умовах повинні вирішуватися виключно в контексті аналізу сукупного податкового навантаження на підприємства та базуватись фактично на принципах розподілу продукції, отриманої від експлуатації родовища до кінця його відпрацювання і враховувати різнобічні інтереси (держави, регіону, социуму, інвестиційну складову, частку акціонерів у вигляді дивідендів, екологічну складову, яка повинна накопичуватись у спеціальному фонді ліквідації гірничодобувних підприємств, та інше) у вигляді часток від загальної кількості отримуваної продукції.

Такий підхід дозволить в будь-який момент часу визначати грошову вартість ресурсів в реальних умовах.

Ці методики повинні бути внесені в норми технологічного проектування гірничодобувних підприємств, а їх вимоги враховуватись у ряді інших нормативно-правових актів України.

Як показав ретельний аналіз, загальне податкове навантаження на товарну продукцію гірничодобувних підприємств повинно бути не більше 10-11%, в тому числі рентні платежі 2,0-2,5%. За таких умов може бути забезпечений сталий розвиток гірничодобувної галузі. Тому варіант підвищення рентної складової в бюджеті до рівня 7-9% собівартості реалізованої продукції, що розглядається сьогодні при опрацюванні концепції рентної політики держави є хибним і неодмінно призведе до зростання податкового навантаження до 22-23% (що вже було у 1998-1999 рр.) і, як наслідок, до серйозної кризи.

З метою спрощення нарахування та обліку ресурсних платежів доцільно розглянути можливість введення для гірничодобувної галузі єдиного ресурсного податку (рентного платежу) з відповідним розподілом його між різними рівнями бюджетів.

Зрозуміло, що в окремі періоди експлуатації родовища, в залежності від кон'юнктури цін світового ринку, частки відрахувань (особливо податки) повинні переглядатись як в більшу, так і в меншу сторону.

Необхідна розробка та прийняття таких нормативно-правових актів, які б спонукали власників підприємств проводити відповідну інвестиційну та соціально-екологічну політику для забезпечення ефективного надрокорисування.

Реструктурізація гірничодобувної промисловості, яка супроводжується зміною власника та закриттям нерентабельних гірничодобувних об'єктів, привела до виникнення ряду еколого-правових проблем, що не врегульовані у вітчизняному законодавстві. До найважливіших з них відносяться:

- поділ відповідальності та обов'язків за екологічні збитки між державою, як власником надр, та приватним сектором, як надрокористувачем;

- фінансування ліквідації екологічних наслідків ведення поточних гірничих робіт діючими підприємствами;

- фінансування ліквідації екологічних наслідків ведення гірничих робіт, які завершені до реструктурізація гірничодобувної промисловості, а підприємства ліквідовані.

Особливо гостро виникає необхідність у правовому врегулюванні цих питань у разі повної приватизації або банкрутстві підприємств.

Між тим, діюче законодавство, зокрема “Кодекс України про надра”, “Земельний кодекс України” не вирішує наріжні проблеми, які породжені економікою перехідного періоду, а саме:

- не розроблена ефективна методика вартісної оцінки родовищ корисних копалин. Вартість природних ресурсів не враховувалася при приватизації гірничодобувних підприємств, а відсутність вартісної оцінки не дозволяє розглядати родовища корисних копалин в умовах ринкових відносин як новий вид товару, що значно підвищить інвестиційну привабливість та приватизаційну вартість гірничих об'єктів;

- відсутній механізм фінансування закриття або консервації відпрацьованих та економічно збиткових гірничих об'єктів і ліквідації екологічних наслідків їх діяльності;

- відсутній механізм накопичення ресурсів для вирішення питань екологічної реабілітації гірничодобувних регіонів. Діючі ресурсні платежі (за землю, за надра, екологічні платежі) фактично являються фіскальними зборами та не виконують своєї ролі, як джерело фінансування заходів з реабілітації територій та природних ресурсів;

- кошти від приватизації гірничодобувних підприємств (бодай мала частка) не направляються на їх розвиток та екологічну реабілітацію гірничодобувних регіонів;

- відсутній механізм відчуження земельних ділянок права приватної власності для видобутку корисних копалин. Надра-власність держави, а землю над надрами передано у приватну власність?

Слід відмітити, що урядами України неодноразово визначались першочергові заходи з метою вирішення найгостріших проблем екологічного стану регіонів, у тому числі тих, які виникають у зв'язку із закриттям шахт. Це знайшло своє відображення у багатьох постановах Кабінету Міністрів України.

Але комплексної програми екологічної реабілітації Кривбасу, як і інших гірничо-добувних регіонів, в сучасних умовах так і не було розроблено.

Головною проблемою розробки та реалізації програми екологічної реабілітації Кривбасу (до речі, розроблялась у попередні роки неодноразово і не виконувалась із-за нестачі коштів) є визначення постійних довгострокових джерел фінансування, що особливо складно зробити після приватизації підприємств гірничо-металургійного комплексу та втратою державного контролю за приватизованими підприємствами.

Єдиний спосіб добитися позитивних результатів у перехідний період економіки - це створення відповідної нормативно-правової бази і жорсткий контроль з боку державних і місцевих органів влади за її виконанням.

Висновки та пропозиції

В Україні зосереджені величезні поклади залізних руд, яких при раціональному використанні вистачить ще на десятки років.

З метою забезпечення подальшого сталого розвитку економіки держави, найбільш ефективного вирішення питань поліпшення соціально-екологічного стану, цільового використання частини ресурсних платежів на екологічну реабілітацію територій гірничодобувних регіонів, впровадження екологічно безпечних маловідходних технологій необхідна подальша Державна підтримка гірничодобувних підприємств у вигляді виваженого регулювання податкового тиску та створення сприятливого інвестиційного клімату. Найближчим часом необхідно:

1. З метою системного підходу до вирішення проблем надрокористування в Україні, на виконання протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 16.06.05. №29, Мінохоронприроди, Мінпромполітики з залученням інститутів та фахівців гірничодобувної промисловості, розробити методику вартісної оцінки родовищ корисних копалин та виконати протягом 2005р. -2006р. за рахунок коштів спецфонду геологорозвідувальних робіт, геолого-економічну та вартісну оцінку основних родовищ чорних і кольорових металів та флюсової сировини, до кінця відпрацювання родовищ з урахуванням вартості ліквідації гірничодобувних підприємств та екологічних наслідків їх діяльності.

На базі виконаної роботи необхідно розробити економічний механізм надрокористування та систему оподаткування надрокористувачів в Україні, де чітко визначити по кожному родовищу частку вартості держави, регіону, акціонерів та інвесторів, соціальну, інвестиційну, екологічну складові і лише після цього затвердити науково обґрунтовані диференційовані нормативи платежів за надра.

Переглянути ліцензійні угоди про умови користування надрами з урахуванням вартісної оцінки природних ресурсів та з контрактними фінансовими зобов'язаннями і відповідальністю власників гірничодобувних підприємств за раціональне екологічно безпечне використання надр.

2. Прискорити прийняття Верховною Радою Закону України на основі проекту нової редакції “Кодексу України про надра”. У проекті нової редакції “Кодексу України про надра” за пропозиціями ДАК “Укррудпром” та Мінпромполітики України передбачено вирішення питань зупинки, консервації та ліквідації гірничодобувних об'єктів, які не врегульовані діючим законодавством. Враховуючи високий рівень впливу гірничодобувних об'єктів на довкілля, складність та значну вартість робіт по ліквідації наслідків їх діяльності, проект ЗУ передбачає створення спеціального фонду державного бюджету за рахунок діючих ресурсних платежів гірничих підприємств для здійснення комплексу робіт з ліквідації гірничодобувних об'єктів та екологічної реабілітації територій.

3. Для забезпечення інноваційної активності підприємств, та з метою приведення у відповідність вартості основних фондів підприємств по податковому обліку до їх ринкової вартості, внести зміни до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”:

- нарахування амортизації проводити у відповідності до Положення(стандарту) бухгалтерського обліку №7 „Основні засоби”, тобто по нормах амортизації, визначених підприємствами в залежності від терміну експлуатації та необхідності прискореної амортизації. Амортизаційні відрахування повністю відносити на валові витрати при умові використання їх по цільовому призначенню, а за нецільове використання амортизаційних відрахувань, отриманих підприємством на суму фактично оплаченої продукції, до підприємства застосовувати штрафні санкції;

- передбачити впровадження стимулюючих факторів у відповідності до Закону України „Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р. № 40-1У (ст.21,22 і пункт 3 розділу УП, Заключні положення), у т.ч. звільнення від оподаткування частини прибутку, реінвестованого в основний капітал;

- створити робочу групу для доопрацювання проекту Закону України “Про амортизацію”, підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів України, що випливають із цього Закону.

4. Прискорити розробку та прийняти Закон України ”Про затвердження Загальнодержавної програми поліпшення екологічного стану гірничодобувних регіонів України”, де передбачити цілісний компенсаційний механізм відтворення екологічної ємності довкілля та механізм управління екологічною безпекою, встановлення жорстких рамок цільового та адресного використання ресурсних платежів на вирішення екологічних проблем у гірничодобувних регіонах.

5. Прискорити прийняття Верховною Радою проекту Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 24.06.2003р. №2209-д щодо цільового використанням коштів від платежів за забруднення .

6. Розробити, узгодити і затвердити регіональну програму екологічної реабілітації Кривбасу з визначенням постійних джерел її фінансування, у т.ч. і за рахунок частки ресурсних та екологічних платежів підприємств.

7. Розробити та впровадити Кодекс норм технологічного проектування гірничодобувних підприємств з урахуванням вимог екології та концепції сталого розвитку України щодо створення техногенно-безпечних умов функціонування гірничодобувних регіонів.

Размещено на Allbest.ru