Поняття "ціннісне ставлення особистості до водних ресурсів" у науковій літературі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Поняття «ціннісне ставлення особистості до водних ресурсів »у науковій літературі

А.В. Трутень, аспірантка кафедри педагогіки

Анотація. У статті розглядається сутність поняття «ціннісне ставлення особистості до водних ресурсів». Вказується, що на сьогоднішній день існує велика кількість трактувань поняття «цінність». На основі наукової літератури можна виділити два підходи до визначення цінностей: цінності, значущість яких виділяється наявними потребами людей; цінності, які самостійно надають сенсу людському існуванню. Акцентується увага на важливості виховання ціннісного ставлення особистості до водних ресурсів.

Ключові слова: цінність, ціннісне ставлення, водні ресурси, особистість, особистісні якості, екологічна культура.

забруднення ціннісний вода

Актуальність (Introduction). На сьогоднішній день проблема забезпеченості людства водою є глобальною. Вода - це один із найголовніших природних ресурсів людства, без якого неможливо уявити життя. В наукових дослідженнях все більше уваги приділяється проблемам, які пов'язані з водними ресурсами. На планеті з кожним роком людство частіше стикається з дефіцитом якісної питної водою. Всі ці питання вже давно хвилюють наукове співтовариство, тому що з втратою чи різким зниженням якості такого важливого ресурсу як прісна вода або погіршиться, або зникне взагалі життя на планеті Земля. З огляду на це педагогічна наука має приділяти належну увагу питанням виховання ціннісного ставлення до водних ресурсів, особливо у майбутніх фахівців біономічних професій типу «людина-природа». І саме тому, на сучасному етапі розвитку цивілізації, необхідно розкрити сутність поняття «ціннісне ставлення особистості до водних ресурсів» у психолого-педагогічні та науковій літературі, розглянути цей феномен на міждисциплінарному рівні, використовуючи надбання та інструментарій різних наук.

Аналіз останніх досліджень та публікацій (Analysis of recent researches and publications). Цінності та ціннісне ставлення лежать в основі функціонування суспільства, формування його ідеалів та векторів розвитку. Філософські аспекти цінностей та ціннісного ставлення розглянуто у дослідженнях А. Алексеєва, І. Брехмана, А. Здравомислова, Д. Леонтьєва, В. Тугарінова, Б. Брожика, М. Кагана, Л. Столовича, Н. Чавчавадзе, Г. Вижельцова. Психологічні підходи висвітлені у працях О. Лазурського, В. Мясищева, С. Рубінштейна

Педагогічну розробку проблеми здійснювали І. Бех, Т. Андрющенко, О. Єжова, О. Кононко, В. Короленко, Т. Кравченко, С. Лупінович. О. СмакулаО. Соколенко, Т. Белінська, І. Вершиніна та інші. На думку більшості дослідників система цінностей проявляється у ставленні особистості до себе, суспільства, явищ, подій, фактів і лежить в основі активної діяльності людини.

На сьогоднішній день освітній процес базується на впровадженні та розкритті загальнолюдських цінностей, які формують основу зрілої особистості.

У науковій літературі існує велика кількість тлумачень понять та класифікацій цінностей. Тому, ця проблема знайшла відображення у філософській, соціологічній, психологічній та педагогічній науках.

У психолого-педагогічній літературі поняття «цінності» розглядаються у різних трактуваннях:

сукупність всіх значущих та важливих для людини елементів (В. Тюрина, Е. Научитель);

ототожнюється з такими поняттями, як судження, стандарт, критерій, оцінювання, вибір, уявлення, думка (К. Клакхон, П. Вільямс);

це абстрактні ідеї, позитивні чи негативні, не пов'язані з певним об'єктом або ситуацією, що відбивають людські переконання щодо типів поведінки та переважаючих цілей (М. Рокіч);

визначається як утворення, що допомагають здійснити вибір поведінки та забезпечують інтеграцію особистості в суспільство;

специфічне утворення свідомості; індивідуальна реальність, яка має особливу значущість для людини, котра її переживає (І. Бех, Л. Виготський, В. Малахов, С. Рубінштейн);

спосіб зв'язку свідомості і буття, людини і світу (Л. Ломако).

На основі вищесказаного можна виділити два підходи до визначення цінностей:

цінності, значущість яких виділяється наявними потребами людей;

цінності, які самостійно надають сенсу людському існуванню.

В залежності від світоглядного вибору виділяють такі типи цінностей:

цінності, що мають універсальний характер для всього людства, це загальновизнані, загальнолюдські цінності етико-гуманістичного спрямування (Є.Дюринг, Г.Йонас, Г.Мюнстерберг, Е.Фромм, А.Швейцер; А.Єрмоленко, В.А.Малахов);

цінності локальної спільноти, які акцентують увагу на національному, культурному, земному самоутвердженні і знаходять втілення в ідеях комунітаризму (М.Волзер, Е.Макінтайр, М.Сендел та ін.) до якої належить індивід [8, с.72].

Варто зазначити, що існує вулика кількість трактувань понять «цінність» та «ціннісне ставлення», однак проблема виховання ціннісного ставлення до водних ресурсів розглядається в контексті ціннісного ставлення до природного середовища.

Мета (Purpose). Розкрити сутність поняття «ціннісне ставлення до водних ресурсів».

Методи (Methods). У процесі дослідження застосовано наступні методи: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація.

Результати (Results). В умовах демократизації, духовно-інтелектуального відродження українського народу, гуманізації та гуманітаризації реформованої освіти, росту національної самосвідомості суспільства активізується проблема духовного збагачення, переосмислення цінностей та ціннісних орієнтацій особистості.

У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті зазначено, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, здатного створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.

До походження поняття «цінність» зверталось багато сучасних філософів (В.Брожик,В.Василенко, В.Водзинська, О.Дробницький, А.Москаленко, І.Попова, В.Сержантов, Л.Столович, В.Тугарінов та ін.). У вітчизняній науці проблема цінностей знайшла своє відображення у філософській (О.Дробницький, С.Попова, Л.Столович, В.Тугарінов та ін.), соціологічній (А.Здравомислов, В.Оссовський, А.Ручка, В.Ядов та ін.) та психолого-педагогічній літературі (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, Д.Кікнадзе, Н.Кон, О.Леонтьєв,С.Рубінштейн, Д.Узнадзе та ін.).

Педагогічні аспекти проблеми формування, розвитку ціннісних орієнтацій розглянуто та проаналізовано за такими напрямками:

аксіологічним (О.Булинін, В.Гриньова, М.Нікандров, В.Повзун, А.Сєрий, В.Сластьонін, Т.Смирнова та ін.),діяльнісним (В.Анненков, Т.Брайченко, С.Вершловський, В.Воронцова, Н.Нікітіна, С.Новікова, З.Павлютенкова, Л.Разживіна, В.Тамарін, С.Хмара, М.Чорнобаєва, Є.Шиянов та ін.),особистісним (В.Дзюба, О.Медведенко та ін.), системним (Є.Андрієнко, І.Лушніков, М.Ситнікова, О.Ярмоленко та ін.).

У працях Є.Барбіної, І.Беха, А.Богуш, М.Боришевського, В.Бутенка, Т.Бутківської, І.Зязюна, Л.Крицької, Л.Ломако, Л.Савченко, Р.Скульського, В.Струманського, І.Тараненко, Л.Хомич висвітлено роль та вплив цінностей та ціннісних орієнтацій на становлення особистості.

У вітчизняній філософській науці найбільш відомими є праці О. Дробницького, І. Попової, В. Тугарінова.

За В.Тугаріновим, цінність несуть ті явища (сторони, властивості явищ) природи та суспільства, які корисні, потрібні людям історично визначеного суспільства чи класу в якості дійсності, цілі, ідеалу [13]. Критерієм цінності В.Тугарінов називає корисність. Цей феномен у трьох варіантах: цінність як значущість, корисність предметів та явищ; цінність як ціль, ідеал; цінність і як значущість, і як ідеал.

За О.Дробницьким, явище цінності виникає за умов протиріч між уже достиглими потребами; виниклою необхідністю, з одного боку, та існуючою дійсністю, яка на даний момент ще не дозволяє зразу і повністю вирішити ці проблеми, з іншого боку [2, с.7].

А.Здравомислов підкреслює, що тільки духовні прагнення, ідеали, принципи, норми моралі і є сферою цінностей. Цінності в його концепції виступають як особливі продукти духовної діяльності людини, у ході яких певним чином перетворюються та демонструються соціальні властивості речей [2, с.65].

С.Рубінштейн відносив людей, явища матеріальної та духовної дійсності до розряду цінностей. Він писав: «Цінності походять від співвідношення світу і людини, виражають те, що в світі, включаючи і те, що створює людина у процесі історії, все те, що є значуще для людини» [4, с.36].

Ієрархія цінностей за В. Борожиком:

дійсні та концептуальні;

первинні, вторинні, третинні, де первинні цінності задовольняють біологічні потреби, до вторинних відносяться матеріальні цінності, третинні цінності - це засоби комунікації;

теперішні, минулі та майбутні;

фінальні та інструментальні;

утилітарні, правові, релігійні, естетичні тощо [3].

Аналіз проблеми цінностей за К.Роджерсом:

1) ціннісний процес як частина життя людини має органічну основу, базується на довірі людини до мудрості цілісного Я, а не якоїсь його частки; 2) ефективність цього процесу прямо пропорційна відкритості людини своєму внутрішньому досвіду;

чим більша відкритість людей їх внутрішньому досвіду, тим більшою є спільність їх цінностей;

загальні для всіх людей цінності гуманістичні та конструктивні. К.Роджерс вважає, що універсальні цінності дійсно існують, однак вони знаходяться у самій людині, тому їх не можна дати, а можна лише створити умови для їх розвитку [2].

В. Франкл розглядає цінності, як смислові універсалі!', що викристалізовуються в результаті узагальнення смислових ситуацій, з якими суспільству і людині довелось зіткнутись в історії. За допомогою цих цінностей людина може зробити своє життя осмисленим: за допомогою того, що ми робимо (смисл творчої діяльності); за допомогою того, що ми беремо від світу (переживання цінностей); за допомогою позиції, яку ми займаємо стосовно долі яку не маємо змоги змінити. Відповідно до цього В. Франкл виділяє три групи цінностей: цінності творчості; цінності переживання; цінності ставлення.

Найважливіші, з точки зору В. Франкла, цінності ставлення. До цих цінностей людина вдається тоді, коли вона потрапляє під владу безвихідних ситуацій. Цінності ставлення важливими й тому, що дійсно значимим є ставлення людини до випробувань, які випадають на її долю.

Важливими є цінності творчості, головним шляхом реалізації яких є праця. При цьому смисл і цінність набуває праця людини, як її вклад в життя суспільства, а не просто праця як заняття. Смисл праці людини полягає насамперед не у тому, що людина робить виконуючи свої обов'язки, а у тому, що вона привносить як особистість у свою справу. Становище, яке займає людина, її професія, абсолютного нічого не означають.

Смисл життю, за В. Франклом, може надати одна мить, одне яскраве переживання. Із усіх переживань В. Франкл особливу увагу приділяє коханню. Любов - це взаємовідносини на духовному рівні, на рівні смислового виміру, коли переживається неповторність і унікальність іншої людини, пізнається її глибинна сутність [12, с. 177].

Таким чином, цінність як аксіологічна категорія має багаторівневу структуру. Загальним, об'єднуючим є той факт, що цінності відображають світ людини, її культуру. Цінності можуть існувати як суб'єктивні, що відображаються у свідомості людини. Діалектика даної аксіологічної категорії показує, що в історії розвитку суспільства вищою цінністю стає людина як особистість, як самоціль суспільного розвитку.

Розглядаючи поняття «ціннісне ставлення» потрібно встановити сутність самого поняття ставлення.

О. Лазурський у психології вперше визначив, що ставлення - основа всіх характеристик особистості і використовував його для класифікації інвалідів [7].

За В. М'ясищев, ставлення - загальний принцип вивчення організму і це поняття набуває методологічного значення. Запропонував ідею, що ставлення, які характеризують певні умови життя людини, перетворюються у її власні ставлення, і є обов'язковою умовою формування структури характеру людини [9].

С. Рубінштейн вивчає ставлення як компонент структури особистості і підкреслює велике значення ставлення у її формуванні. «Особистістю є лише та людина, яка певним чином ставиться до оточуючого» [10, с.676].

«Ставлення» як категорія містить педагогічні аспекти і відіграє важливе значення у вихованні особистості, адже саме поняття «ставлення» відображає соціальний досвід, накопичений людством від старших поколінь молодшим. Виховання є цілеспрямованим, організованим і планомірним вплив вихователів, певного організованого соціального середовища на вихованця з метою формування його особистості, що супроводжується передачею соціального досвіду [14, с.14] .

Поняття «ціннісне ставлення» у сучасній педагогічній літературі має різні трактування.

О. Смакула зазначає, що ціннісне ставлення - це таке усвідомлення суб'єктом цінності певного об'єкта, за яким його відносини з цим об'єктом стають неперервними, само детермінованими, стійкими і успішними [11, с.21]. Для усвідомлення особистістю цінності об'єкта, необхідно опанування та засвоєння нею певного обсягу знань та інформації, що лежить в основі навчання

Т. Андрющенко поняття «ціннісне ставлення» поєднує з навчально-виховним процесом і зазначає, що «ціннісне ставлення» є складним новоутворенням особистості і проявляється у органічній взаємодії інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів [1, с.24].

В. Кабаєва вважає, що ціннісне ставлення є результатом формування, адже на її думку це «елемент переконань, який у свою чергу входить в систему потребово-мотиваційної сфери особистості» [6, с.91].

Поняття «ціннісне ставлення» містить педагогічний зміст, тому що виникає у результаті навчально-виховного процесу і проявляється як сукупність знань та переконань людини.

Ціннісне ставлення - це ставлення людини до різних предметів і явищ оточуючої дійсності, як до вартостей, що емоційно-позитивно переживаються. Це коли людина бачить у певних об'єктах, предметах, сутностях певну значимість. Вони оцінюються в плані добра і зла, істини чи хибності, краси чи потворності, допустимого чи забороненого, справедливо- го чи несправедливого тощо [6].

Водні ресурси являють собою частину природних запасів води, яка безпосередньо бере участь або може брати участь в суспільному виробництві в конкретних історичних умовах при певному розвитку продуктивних сил. Це визначення характеризує водні ресурси не тільки як природне явище, але і як соціально-економічну категорію, яка тісно пов'язана з рівнем розвитку людського суспільства [5].

Аналіз вищезазначених джерел дозволяє сформувати таке визначення поняття «ціннісного ставлення до водних ресурсів» - це якість особистості, що виявляється у небайдужому ставленні до води.

Ціннісне ставлення до води проявляється у збереженні водних ресурсів, приймаючи заходи пов'язані з попередженням забруднення, очищення та відновлення, що допоможе довести до відома світової громадськості проблеми якості води, екосистем і добробуту людини в цілому.

22 березня - Всесвітній день води. Цей день є унікальною можливістю нагадати людству про надзвичайну важність водних ресурсів для оточуючого середовища і розвитку суспільства. Практичні зусилля можуть допомогти поглибити суспільне розуміння як проблем так і рішень в цій області. Для досягнення позитивних результатів необхідно перетворити слова на зобов'язання і дії у рамках загальної теми. Відзначення Дня води проходить під гаслом «Вода та робота», що фокусується на тому, як достатня кількість і якість води може змінити життя і умови праці, і навіть трансформувати суспільство і економіку.

Висновки і перспективи (Discussion)

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам визначити сутність поняття «ціннісне ставлення до водних ресурсів». Ціннісне ставлення до водних ресурсів - професійно важлива якість особистості, що включає засвоєння знань про водні ресурси та їх значення для оточуючого середовища і розвитку людства, інформування суспільства про важливість охорони і збереження водних ресурсів.

Перспективи подальших досліджень полягають у розкритті структури ціннісного ставлення до водних ресурсів.

Список використаних джерел

Андрющенко Т. К. Формування ціннісного ставлення до власного здоров'я в дітей старшого дошкільного віку: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.08 / Тетяна Костянтинівна Андрющенко. - Переяслав-Хмельницький, 2007. - 268 с.

Анненков В.П. Психолого-педагогічні особливості формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді в умовах промислово економічного коледжу : дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05; 13.00.01 / Віктор Петрович . - К., 1996. - 136 с.

Брожик В. Эстетика на каждый день / В. Брожик. - М.: Знание, 1991. - 208 c.

Вієвська М.Г. Студент ХХІ століття / М.Г. Вієвська, Л.О. Савченко, // Збірник наукових праць. - №7. - Кривий Ріг, 2004. - С. 3-7.

Зінь Е. А. Регіональнаекономіка: підруч. / Е. А. Зінь. - К.: «Професіонал», 2007. - 528 с.

Кабаева В. М. Формирование осознанного отношения к собственному здоровью у подростков: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Валентина Михайловна Кабаева. - М., 2002. - 182 с.

Лазурский А. Ф. Избранные труды по общей психологии. К учению о психической активности. Программа исследования личности и другие работы / А. Ф. Лазурский/ Серия «Российские психологи: Петербургская научная школа». - СПб.:Алетейя, 2001. - 192 с.

Малахов В.А. Етика. - 4-е вид. / В.А. Малахов. - К.: Либідь, 2002. - 384с.

Мясищев В. Н. Психология отношений : избранные психологические труды / В. Н. Мясищев [под ред. А. А. Бодалева]. - М.: Институт практической психологии/Серия «Психологи Отечества».Воронеж: МОДЭК, 1995. - 356 с.9

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. -Питер, 2002. - 720 с.

Смакула О.І. Формування ціннісного ставлення майбутніх вихователів до фізичної культури: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / О. І. Смакула. - К., 2004. - 264 с.

Сопівник Р.В. Ціннісні орієнтири екзистенціалізму в контексті виховання особистості. // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірних наукових праць. - 2015 - . Вип. 2 (65). - С. 177-178.

Тугаринов В.П. О ценностях жизни и культуры/ В.П. Тугаринов. - Л.: ЛГУ, 1960. - 156 с.

Шинкарук В.Д. Виховання особистості в контексті професійної підготовки студентів аграрних вищих навчальних закладів: колективна монографія / [В. Д. Шинкарук, Р. В. Сопівник та ін.; за заг. ред. проф. С. М. Ніколаєнка]. - К. -Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2015. - 451 с.

Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. Посібник/ В.В. Ягупов. - К.: Либідь, 2002. - 560 с.

Размещено на Allbest.ru