Трансформаційні процеси в лісопаркових і паркових насадженнях урбанізованих екосистем заходу України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Трансформаційні процеси в лісопаркових і паркових насадженнях урбанізованих екосистем заходу України

Я. В. Геник

Представлено результати досліджень систематичної і фітоценотичної структури та фізико-хімічних властивостей ґрунтового покриву лісопаркових і паркових насаджень міст Заходу України. Встановлено видовий склад лісопаркових і паркових фітоценозів і частоту трапляння окремих видів деревних і трав'яних рослин у насадженнях урбанізованих екосистем. Визначено кількість та частку пошкоджених і уражених, сухостійних і аварійних деревних рослин у насадженнях урбанізованих екосистем та санітарний стан лісопаркових і паркових насаджень міст Заходу України. Виявлено види деревних рослин, які зазнають найбільших пошкоджень та уражень у насадженнях урбанізованих екосистем унаслідок негативної дії абіотичних і біотичних екологічних чинників. Здійснено аналіз розподілу традиційних і інвазійних трав'яних видів рослин у чотирьох типах газонів паркових насаджень міст - партерних, звичайних садово-паркових, лучних і спортивних. Встановлено збільшення частки у трав'яному вкритті інвазійних видів рослин внаслідок надмірного рекреаційного навантаження та неналежного догляду за газонами паркових насаджень міст. Проаналізовано зміни фізико-механічних і фізико-хімічних властивостей ґрунтового покриву лісопаркових і паркових насаджень залежно від ступеня рекреаційного навантаження. Встановлено основні чинники трансформаційних процесів у фітоценозах і едафотопах лісопаркових і паркових насаджень міських екосистем Заходу України. Охарактеризовано зміни видового складу і структури фітоценозів і будови і властивостей ґрунтового покриву лісопаркових і паркових екосистем урбанізованих територій внаслідок негативної дії різноманітних природних і антропогенних чинників.

Ключові слова: лісопаркові та паркові насадження; рослинне вкриття; ґрунтовий покрив; урбанізовані екосистеми; трансформаційні процеси у насадженнях комплексних зелених зон; міста Заходу України.

Вступ

урбанізований екосистема видовий лісопарковий

Стрімкий розвиток міських екосистем, осередків соціально-економічного та культурно-політичного розвитку суспільства, супроводжується значним перетворенням природних екосистем та появою на їх місці нових, антропогенно сформованих ландшафтів. Процеси урбанізації призводять до значних трансформацій у довкіллі та характеризуються значними змінами видового складу, структури та динаміки розвитку лісопаркових і паркових біогеоценозів. Трансформаційні зміни в насадженнях комплексних зелених зон, як середовища архітектурного та функціонального облаштування життєвого простору урбанізованих територій, зумовлені впливом різноманітних природних і антропогенних

чинників, дія яких призводить до зниження біологічної стійкості та стабільності лісопаркових і паркових насаджень та часто спричиняє ландшафтну, фітоценотичну та таксономічну деградацію насаджень міських екосистем (Holubets, 1997; Kucheriavyi, 1999, 2003; Rudnytskyi, 2003; Rusanova, & Shulha, 2003; Holubets, 2005; Henyk, 2013).

Питання формування та розвитку комплексних зелених зон урбанізованих територій, розроблення заходів із мінімізації негативного антропогенного впливу на лісопаркові та паркові насадження міст і надалі залишаються актуальними та потребують подальших всебічних досліджень із вивчення видового складу, структури та динаміки розвитку фітоценозів, морфологічної будови та властивостей ґрунтового покриву зелених зон, оцінювання трансформаційних процесів у насадженнях урбанізованих екосистем (Dudyn, 2002, 2008, 2016; Kucheriavyi, 2005; Henyk & Dudyn, 2013).

Методика дослідження. Проаналізувати причини і чинники трансформаційних процесів у насадженнях міст Заходу України; встановити склад, структуру і динаміку розвитку рослинних угруповань та зміни властивостей ґрунтового покриву внаслідок антропогенного впливу та рекреаційних навантажень; виявити характер трансформаційних змін у лісопаркових і паркових екосистемах урбанізованих територій.

Об'єкти та методика дослідження. Дослідження видового складу, структури та динаміки розвитку лісопаркових і паркових фітоценозів, змін властивостей ґрунтового покриву урбанізованих екосистем залежно від ступеня антропогенного навантаження і трансформаційних процесів внаслідок дії різноманітних чинників проводили у таких містах Заходу України: Львові, Дрогобичі, Коломиї, Косові, Трускавці, Моршині, Хусті, Вижниці, Городку, Пустомитах і Великому Любіні.

Встановлення видового складу та фітоценотичної структури лісопаркових і паркових насаджень здійснено за методикою маршрутних досліджень та шляхом закладання тимчасових пробних і опису фітоценозів із застосуванням загальноприйнятих методик. Видовий склад деревних і трав'яних рослин встановлювали відповідно до вітчизняної номенклатури назв та класифікували за екологічними елементами (Zerov, 1965; Dob- rochaeva et al., 1999; Zaiachuk, 2008).

Вивчення морфологічної будови та властивостей ґрунту проводили методом закладки монолітів. Відбір зразків ґрунту для вивчення змін їх фізико-механічних властивостей унаслідок рекреаційних навантажень проводили з верхнього 5-сантиметрового шару. Фізико-хі- мічні властивості ґрунтового покриву міських екосистем визначали в лабораторії експрес-аналізу ґрунтів кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного університету України за апробованими методиками (Radov, Pustovoi & Korolkov, 1985; Aleksandrova & Na- idenova, 1986; Dyda et al., 1999).

Дослідження трансформаційних процесів у насадженнях комплексних зелених зон урбанізованих екосистем Заходу України проводили в межах еколого-фітоценотичних поясів, що визначали за градієнтом урбо- генного середовища (Kucheriavyi, 1991; Kucheriavyi & Kurnytska, 1999).

Виклад основного матеріалу дослідження

Розвиток комплексних зелених зон урбанізованих екосистем залежить від багатьох чинників, серед яких насамперед є питання охорони природно-просторових ландшафтів міст, пошук можливостей для створення нових зелених насаджень і повноцінного економічного забезпечення заходів із ведення садово-паркового господарства.

Подальший розвиток комплексних зелених зон урбанізованих екосистем і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій із ведення садово-паркового господарства повинні ґрунтуватись на всебічних дослідженнях із встановлення видового складу та фітоценотичної структури насаджень, виявлення наслідків впливу різноманітних чинників на зміни структурних компонентів і динаміки розвитку фітоценозів лісопаркових і паркових екосистем (Kucheriavyi, 1999; Holubets, 2005; Henyk, 2013; Dudyn, 2002; Kucheriavyi, 2005; Henyk & Dudyn, 2013).

Дослідження дендрофлори лісопаркових і паркових насаджень міст Заходу України показали значну різноманітність їх видового складу, який загалом налічує 157 видів і форм дерев і кущів із 81 роду та 36 родин.

Видовий склад деревних рослин старовинних парків значно багатший, порівняно з видовим складом новостворених паркових насаджень. Тільки у партерній частині Стрийського парку у Львові росте 92 види деревних рослин із 61 роду та 27 родин; у Львівському парку ім. Івана Франка - 76 видів із 54 родів і 27 родин; у парку ім. К. Трильовського в Коломиї - 58 видів із 35 родів і 28 родин; у парку ім. А. Тарнавського у Косові - 52 види із 36 родів і 20 родин, а в парку ім. Юрія Федьковича у Вижниці - 47 видів деревних рослин із 29 родів і 16 родин.

У дендрофлорі насаджень міст Заходу України переважають деревні види відділу Покритонасінні, які загалом становлять від 77,5 до 96,7 % загального видового різноманіття. У паркових екосистемах серед листяних порід максимальною кількістю особин представлені такі види: клен гостролистий (Acer platanoides L.) -%; граб звичайний (Carpinus betulus L.) - 8,4 %; ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.) - 6,1 %; клен-явір (Acer pseudoplatanus L.) - 5,5 %; гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.) - 5,3 %; липа серцелиста (Tilia cordata Mill.) - 4,7 % та робінія звичайна (Robinia pseudoacacia L.) - 3,4 % загальної кількості всіх деревних рослин. Серед хвойних порід - туя західна (Thuja occidentalis L.), ялина звичайна (Picea abies Karst.), сосна чорна (Pinus nigra Am.), сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), модрина європейська (Larix decidua Mill.) та ялина колюча (Picea pungens Engel.). Серед кущів - бузина чорна (Sambucus nigra L.) - 3,4 % та сніжноягідник білий (Symphoricarpos albus Blake) - 2,3 % загальної кількості деревних рослин.

Незважаючи на досить значну різноманітність видового складу дендрофлори у паркових екосистемах, представництво особин більшості видів незначне. Загалом, на 126 видів і форм деревних рослин припадає тільки 14,3 % загальної кількості дерев і кущів. Натомість 5 видів дерев (клен гостролистий, клен-явір, гіркокаштан звичайний, граб звичайний та ясен звичайний) загалом становлять 40,1 %, а 31 деревний вид - 85,7 % всіх особин у насадженнях.

У більшості паркових насаджень переважають аборигенні деревні види, які загалом становлять від 51,7 до

% видового різноманіття. Однак в окремих Львівських парках видовий склад деревних рослин нараховує більше інтродуцентів - у партерній частині Стрийського парку - 63,1 %; у парку ім. Івана Франка -%; у парку Боднарівка - 55,6 %; у Личаківському парку - 53,7 %.

Дослідженнями частоти трапляння окремих видів деревних рослин, що виражається через коефіцієнт трапляння (Ктр = 1,0 за умови виявлення виду в усіх парках), встановлено найбільше поширення таких деревних видів: клена гостролистого, клена-явора, ясена звичайного, липи серцелистої, ялини звичайної - Ктр = 1,0. Дещо менші значення коефіцієнта трапляння характерні для таких видів: гіркокаштана звичайного, граба звичайного, робінії звичайної, тополі чорної, яблуні лісової (Malus sylvestris Mill.), дуба звичайного (Quercus robur L.), берези повислої (Betula pendula Roth.), аличі (Prunus divaricata Ledeb.) - Ктр = 0,9; туї західної (Thuja occidentalis L.), горобини звичайної (Sorbus aucupa- ria L.), горіха грецького (Juglans regia L.) - Ктр = 0,8; черешні (Cerasus avium Moench), глоду одноматочково- го (Crataegus monogyna Jacq.), бука лісового (Fagus sylvatica L.), модрини європейської (Larix decidua Mill.), дуба червоного (Quercus rubra Du Rеi), верби козячої (Salix caprea L.), бузини чорної та в'яза шорсткого (Ul- mus scabra Mill.) - Ктр = 0,7.

Значну частоту трапляння та поширення зазначених деревних рослин у парках пояснюють високим рівнем їх життєвості, доброю здатністю до природного поновлення та стійкістю до значних антропогенних навантажень. Водночас, незначна кількість екзотів у паркових насадженнях міст спричинена їх біологічним старінням, відсутністю природного поновлення та, можливо, несприятливими умовами абіотичного середовища.

Негативна дія антропогенних чинників на стан і ві- тальність деревних рослин посилює дію несприятливих природних абіотичних і біотичних чинників, які сукупно призводять до погіршення загального санітарного стану лісопаркових і паркових насаджень. Найпоширенішими серед біотичних пошкоджень насаджень є ураження дерев напівпаразитною рослиною - омелою білою (Viscum album L.) та утворення дупел. Усереднений показник ураження деревних рослин парків міст омелою білою становить 6,6 %, а показник наявності на стовбурах дерев дупел - 3,1 % від загальної кількості обстежених деревних рослин.

Комплексна дія негативних природних і антропогенних чинників призводить до зниження вітальності деревних рослин лісопарків і парків - підвищення ступеня дефоліації та дехромації, передчасного листопаду, збільшення усихань гілля дерев, а іноді - і до їх повного відмирання. Усереднений показник наявності в лісопарках і парках міст деревних рослин із сухим гіллям становить 15,9 % від загальної кількості обстежених особин. У багатьох паркових насадженнях частка дерев із сухим гіллям є досить значною, що перевищує 25 % всіх особин, зокрема: у міському парку Хуста - 32,0 %; "Високий Замок" у Львові - 28,4 %, ім. Івана Франка у центрі Львова - 26,8 % від загальної кількості дерев у насадженні.

Брак належних коштів на здійснення постійного догляду за станом лісопарків і парків міст призводить до наявності в них значної кількості сухостійних дерев, що становить до 4 % від кількості деревних особин у насадженнях: у парку міста Пустомити - 3,8 %; у парку міста Вижниці - 3,7 %; у парку "Високий Замок" у Львові - 3,6 %.

Дослідження загального санітарного стану паркових насаджень урбанізованих екосистем показали, що більшість деревних рослин є стійкими до дії несприятливих чинників природного середовища. Однак, враховуючи вікову та просторову структуру паркових насаджень, а також негативні антропогенні впливи (забрудненість довкілля, несприятливі мікрокліматичні і ґрунтові умови, значні рекреаційні навантаження), значна частина деревних рослин парків уражена різноманітними хворобами та механічно пошкоджена.

Усереднений показник уражень та пошкоджень деревних рослин лісопаркових і паркових насаджень міст Заходу України є досить високим та становить 35,3 %. Значна частина паркових насаджень характеризується високою часткою уражених і пошкоджених деревних особин, що становить близько 50 % всіх рослин, зокрема, Львівські парки: "Високий Замок" - 51,9 %, ім. Івана Франка -% та Личаківський - 48,5 % деревних рослин у насадженні (табл. 1). Наявність у насадженнях аварійних дерев (0,5 % від загальної кількості рослин) свідчить про нагальну потребу здійснення постійного догляду за санітарним станом лісопаркових і паркових територій.

Габл. 1. Санітарний стан насаджень урбанізованих екосистем Заходу України

Розглядаючи стійкість окремих видів деревних рослин до дії несприятливих антропогенних і природних чинників, можна стверджувати, що найбільших пошкоджень та уражень у насадженнях урбанізованих екосистем зазнають такі види, як: гіркокаштан звичайний, робінія звичайна, липа серцелиста, бук лісовий, клен гостролистий та горіх грецький. Розвиток комплексних зелених зон і створення садово-паркових ландшафтів передбачають і формування естетичного трав'яного вкриття - газонів, які потребують значної уваги з погляду їх санітарно-гігієнічної, естетичної та господарської функцій в урбанізованих ландшафтах.

Видовий склад вищих судинних рослин газонів паркових насаджень міських екосистем Заходу України характеризується значною різноманітністю та налічує 193 види рослин із 128 родів і 33 родин. У складі флори газонів паркових насаджень провідними за кількістю видів є такі родини: Айстрові (Asteraceae) - 32 види, Тонконогові (Poaceae) - 32 види, Глухокропивні (Lami- aceae) - 16 видів, Бобові (Fabaceae) - 12 видів, Гречкові (Polygonaceae) - 12 видів, Розові (Rosaceae) - 11 видів і Селерові (Apiaceae) - 9 видів.

Дослідження видового складу різних типів газонів паркових екосистем показали, що більшим біорізнома-

Ґрунтовий покрив належить до тих компонентів природного середовища, який найбільше зазнає негативного впливу від урбанізаційних процесів і рекреаційних навантажень. Дослідження ґрунтового покриву лісопарків і парків міст Заходу України показали, що за характером генезису та особливостями будови їх поділяють на дві основні категорії - антропогенно змінені, близькі до природних, та штучно сформовані. Лісопарки міста Львова та парки невеликих міст (міський - у Хусті, ім. К. Трильовського - у Коломиї та ім. Юрія Федьковича - у Вижниці) характеризуються відносно збереженими дерново-підзолистими, дерново-опідзоле- ними та сірими лісовими ґрунтами, які зазнали незначних антропогенних змін, натомість старовинні парки центральної історичної частини Львова (ім. Івана Франка, "Високий Замок", партерна частина Стрийського парку) характеризуються значно зміненою будовою ґрунтового профілю та наявністю включень - будівельних матеріалів і побутового сміття.

Надмірні рекреаційні навантаження на лісопаркові та паркові насадження урбанізованих екосистем призводять до змін фізико-хімічних властивостей верхніх горизонтів ґрунтового покриву та спричиняють їх ущільнення, що негативно впливає на біохімічні процеси у ґрунті. У насадженнях лісопаркових і паркових зон на територіях значного рекреаційного навантаження, густина верхнього шару ґрунту в 1,06-1,49 раза вища, ніж у місцях незначної рекреації. Загальна пористість ґрунту в У місцях незначного рекреаційного впливу частка вмісту гумусу у верхньому горизонті є дещо вищою, порівняно з територіями середнього та сильного рекреаційного навантаження. У Винниківському лісопарку Львова в місцях незначної рекреації показник частки вмісту гумусу у верхньому горизонті ґрунту (1,55 %) в 1,13-1,27 раза перевищує аналогічні показники на територіях середньої (1,37 %) та сильної рекреації (1,22 % гумусу). У паркових насадженнях на територіях із слабким рекреаційним впливом вміст гумусу у верхньому шарі ґрунту в 1,10-1,33 раза вищий порівняно з місцями значного рекреаційного навантаження (див. табл. 3).

Збільшення рекреаційного навантаження на лісопаркові та паркові насадження призводить до зміни реакції ґрунтового середовища верхнього шару ґрунту - від слабо кислої до нейтральної (у Винниківському лісопарку Львова; у центральних парках Вижниці, Коломиї та Хуста), або ж від нейтральної до слабо лужної (у парках ім. Івана Франка та "Високий Замок" у Львові) (див. табл. 3).

Здійснення заходів із підвищення продуктивності ґрунтового покриву паркових насаджень, зокрема нанесення родючого шару ґрунту на сплановану поверхню в парку ім. Івана Франка у Львові, призводить до значного підвищення частки вмісту гумусу (в 1,75-2,09 раза) у верхніх горизонтах ґрунту.

Проведені дослідження у лісопаркових і паркових екосистемах міст Заходу України показали, що трансформаційні процеси в насадженнях комплексних зелених зон, як середовища архітектурного та функціонального облаштування життєвого простору урбоекосистем, зумовлені насамперед дією різноманітних антропогенних чинників, негативний вплив яких призводить до зниження стабільності та біологічної стійкості насаджень, а інколи - і до фітоценотичної, таксономічної та ландшафтної деградації лісопаркових і паркових насаджень.

Антропогенна трансформація лісопаркових і паркових ландшафтів насамперед зумовлена неефективною господарською діяльністю та надмірними рекреаційними навантаженнями, що призводить до витіснення первинного рослинного вкриття, утворення нових трансформованих фітоценозів, значних змін природно усталених зв'язків у біоценозах (табл. 4).

Трансформаційні процеси у ґрунтовому покриві лісопарків і парків міст головним чином спричинені антропогенною діяльністю, рекреаційними навантаженнями та ерозійними процесами, що зумовлює утворення урбаноземів, зміну особливостей формування ґрунтового профілю та фізико-хімічних властивостей генетичних горизонтів ґрунту (табл. 5).

Ерозійні процеси, які підсилюються надмірними рекреаційними навантаженнями, призводять до підвищення вмісту гумусу (в 1,27-1,42 раза) та поживних речовин у верхньому шарі ґрунту нижніх частин схилів паркових насаджень.

Висновки. Лісопаркові та паркові насадження міст Заходу України характеризуються значним фіторізно- маніттям - 157 видами і формами деревних рослин із 81 роду та 36 родин і 193 видами трав'янистих рослин із 128 родів і 33 родин. Фіторізноманіття старовинних парків значно багатше порівняно з видовим різноманіттям рослин новостворених паркових насаджень.

Трансформації в структурі і складі фітоценозу та зміни властивостей едафотопу лісопаркових і паркових насаджень урбоекосистем зумовлені здебільшого антропогенним впливом - неефективною господарською діяльністю та надмірними рекреаційними навантаженнями, наслідком чого, сукупно зі значним забрудненням довкілля, є зниження стабільності та стійкості насаджень до негативної дії природних чинників - ерозійних процесів і ураження деревних порід фітохворобами.

Недостатня і неефективна господарська діяльність у лісопаркових і паркових насадженнях міських екосистем призводить до заміщення головної едифікаторної породи на субедифікаторні; надмірного збільшення в насадженнях інтродукованих деревних видів (65,5 %); зниження участі у фітоценозах хвойних порід (14,0 %); погіршення санітарного стану насаджень (дерев: уражених омелою білою - 6,6 %, із сухим гіллям - 15,9 %, сухостійних - 2,0 %, аварійних - 0,5 %), загущення та зниження естетичної привабливості паркових фітоценозів.

Неналежний догляд за газонами парків призводить до збільшення частки в трав'яному вкритті синантропних - 28,5 % (у звичайних садово-паркових - 16,7

%; партерних - 17,9-42,9 %, лучних - 16,7-32,4 %, спортивних - 20,0-55,3 %) та інвазійних видів (у звичайних садово-паркових - 93,1 %, партерних - 92,7 %; лучних - 75,4 %, спортивних - 66,7 %); зниження їх цінності та естетичної привабливості.

Рекреаційні навантаження на лісопаркові та паркові екосистеми призводять до збільшення механічних пошкоджень деревних видів (зламані молоді дерева та гілки, пошкодження кори та кореневих лап - 1,7-11,9 %) та площі витоптування трав'яного вкриття; спричиняють дигресію паркових насаджень (початкова стадія) та ущільнення ґрунтового покриву (збільшення густини - в 1,09-1,49 і густини твердої фази - в 1,03-1,08 та зменшення польової вологості - в 1,10-1,44 і пористості - в 1,04-1,30 раза); зниження вмісту гумусу - в 1,11-1,33 раза і поживних речовин та зміну кислотно-лужного балансу верхнього горизонту ґрунту - від слабо кислого до нейтрального та від нейтрального до слабо лужного.

Зниження стійкості насаджень до негативного впливу різноманітних антропогенних і природних чинників призводить до збільшення в лісопаркових і паркових насадженнях деревних порід, уражених трутовиками, гниллю, раковими та некрозними хворобами. Найбільших уражень зазнають такі деревні види: гіркокаштан звичайний, робінія звичайна, липа серцелиста, бук лісовий, клен гостролистий, горіх грецький та різні види роду тополя.

Результати досліджень видового фіторізноманіття лісопарків і парків міст, трансформацій структури рослинних угруповань та зміни будови ґрунтового профілю і фізико-хімічних властивостей ґрунтового покриву насаджень унаслідок негативної дії антропогенних і природних чинників доцільно використовувати в системі показників екологічного моніторингу міських екосистем, під час прогнозування подальшого розвитку лісопаркових і паркових фітоценозів, розроблення науково обґрунтованих заходів із мінімізації негативних процесів антропогенного впливу на довкілля, підвищення естетичної цінності і рекреаційної привабливості, охорони та відновлення ландшафтного різноманіття комплексних зелених зон урбанізованих екосистем.

Перелік використаних джерел

Aleksandrova, L. I., & Naidenova, O. A. (1986). Laboratorno-prak- ticheskie zaniatiia po pochvovedeniiu. Leningrad: Agropromizdat. 295 p. [in Russian].

Dobrochaeva, D. N., Kotov, M. I., Prokudin, Yu. N. et al. (1999). Op- redelitel vysshikh rastenii Ukrainy. Kyiv: Fitosotciotcentr. 548 p. [in Russian].

Dudyn, R. B. (2002). Vydove predstavnytstvo derevno-chaharnyko- voi roslynnosti starovynnykh parkiv m. Lvova. Scientific Bulletin of UNFU, 12(8), 79-82. [in Ukrainian].

Dudyn, R. B. (2008). Konservatorska diialnist v istorychnykh par- kakh. Scientific Bulletin of UNFU, 18(12), 180-183. [in Ukrainian].

Dudyn, R. B. (2016). Konservatsiia, restavratsiia ta rekonstruktsiia sa- dovo-parkovykh obiektiv. Lviv: Manuskrypt. 216 p. [in Ukrainian].

Dyda, A. P., Henyk, Ya. V., Bondarenko, V. D., & Khoietskyi, P. B. (1999). Doslidzhennia gruntiv u polovykh umovakh. Lviv: UkrDUrU. 54 p. [in Ukrainian].

Henyk, Ya. V. (2013). Chynnyky transformatsiinykh protsesiv u na- sadzhenniakh kompleksnykh zelenykh zon urbanizovanykh ekosystem. Scientific Bulletin of UNFU, 23(2), 113-118. [in Ukrainian].

Henyk, Ya. V., & Dudyn, R. B. (2013). Systematychna struktura dendroflory ta sanitarnyi stan parkovykh nasadzhen mist Kar- patskoho rehionu Ukrainy. Naukovyi visnyk Natsionalnoho uni- versytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia. Seriia: Lisivnytstvo ta dekoratyvne sadivnytstvo (Part 1), 18(7), 42-52. [in Ukrainian].

Holubets, M. A. (1997). Vid biosfery do sotsiosfery. Lviv: Polli. 254 p. [in Ukrainian].

Holubets, M. A. (2005). Vstup do heosotsiosystemolohii. Lviv: Polli. 199 p. [in Ukrainian].

Kucheriavyi, V. A. (1991). Urboekologicheskie osnovy ftomeliorat- ciia (Part 1). Moscow: NT "Informatciia". 357 p. [in Russian].

Kucheriavyi, V. P. (1999). Urboekolohiia. Lviv: Svit. 359 p. [in Ukrainian].

Kucheriavyi, V. P. (2003). Fitomelioratsiia. Lviv: Svit. 540 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru