Екологічна мережа Поділля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика природоохоронних територій Поділля

1.1 Раціональне природокористування Подільського краю

1.2 Охорона природних об'єктів Вінниччини

1.3 Природоохоронні об'єкти Хмельниччини

1.4 Охорона природи Тернопільщини

Розділ 2. Проблеми природоохоронних територій Подільського краю

2.1 Проблеми природоохоронних комплексів Вінниччини

2.2 Проблеми природно-заповідного фонд Тернопільщини

2.3 Проблеми природоохоронного фонду Хмельниччини

Розділ 3. Характеристика найперспективніших об'єктів ПЗФ Поділля

3.1 Природний заповідник «Медобори»

3.2 Національний природний парк «Подільські Товтри»

3.3 Національний природний парк «Кременецькі гори»

Розділ 4. Природоохоронні заходи захисту довкілля

4.1 Просторово-функціональна структура територій і об'єктів ПЗФ Поділля

4.2 Моніторинг фауни на природно-заповідних територіях Поділля

4.3 Південно-Бузький меридіональний екологічний коридор

4.4 Перспективи включення територій заповідного фонду Подільського краю до складу Пан-Європейської екомережі

Висновок



Вступ

природний ресурсний потенціал поділля

Актуальність наукового дослідження структури природоохоронних територій та їх місця і ролі у природно-ресурсному потенціалі території Поділля витікає з їх особливої цінності як середовища формуючих та природовідтворюючих природних комплексів, з високим рівнем ландшафтного та біологічного різноманіття, властивостями відновного функціонування. Природних територій, незмінених або мало змінених антропогенною діяльність на Поділлі залишилося досить мало і більшість з них охороняється законодавчо (указами, актами і постановами). Однак фактично у більшості випадків природоохоронний статус територій порушується землевласниками і землекористувачами, що призводить до порушення їх природного функціонування і зміни властивостей.

Що стосується природно-заповідного фонду Поділля в цілому, то переважна більшість об'єктів ПЗФ знаходиться у відомстві Держкомлісгоспу, органів місцевого самоврядування та сільськогосподарських підприємств, тоді як загальна площа ПЗФ -- Держкомлісгоспу та Мінприроди.

У зв'язку з цим мною була поставлена мету дослідження різноманіття природоохоронних територій, їх сучасного стану, ролі і значення у структурі природно-ресурсного потенціалу території Поділля.

Таким чином слід розглянути екологічний ресурс, що притаманний природному середовищу, яке завдяки функціональній здатності через процеси стійкості, саморегуляції, самовідновлення та стабілізації середовища має здатність відновлювати свій похідний екологічний стан та бути перспективним в подальшій діяльності та використанні об'єктів ПЗФ.

Об'єкт дослідження: об'єкти ПЗФ екологічної мережі Поділля. Предмет дослідження: вивчення перспективних територій ПЗФ Подільського регіону та ознайомлення з сукупністю теоретико-методологічних засад з питань удосконалення процесу розвитку ПЗФ Поділля.

Мета роботи - вивчення структурних особливостей ПЗФ Поділля в розрізі адміністративних областей, ознайомлення з шляхами оптимізації функціонально-просторової структури природоохоронних територій і об'єктів регіону.

Завдання досліджень - вивчення оптимізації функціонально-просторової структури природно-заповідних територій Подільського краю.



Розділ 1. Загальна характеристика природоохоронних територій Поділля

1.1 Раціональне природокористування Подільського краю

На 1.01.2008 р. площа територій і об'єктів ПЗФ екомережі Поділля складала 449866,57 га, кількість - 1364, рівень заповідності - 8,62% від загальної території регіону. В Тернопільській області він становив 8,88% (кількість 548, площа 116858,76 га), Хмельницькій - 15,5% (кількість 473, площа 305654,55 га), Вінницькій - 2,47% (кількість 343, площа 27353,26 га). Проте високий рівень заповідності не завжди передбачає ефективну функціонально-просторову структуру заповідних територій. Наприклад, на НПП "Подільські Товтри”, площею 261316 га припадає 86,19%, РЛП "Мальованка”, площею 16919,4 га 8,21% природоохоронних площ Центрального Поділля, на РЛП "Дністровський каньйон” (42084 га) - 35% Західного Поділля, на РЛП "Мурафа” (3452,7 га) - 12,6% Cхідного Поділля.

Проводячи ранжування 64 районів Подільського регіну можна визначити, що у територіальному відношенні кількість заповідних об'єктів розподілено так: 1) до 10 заповідних об'єктів (18 районів); 2) 11-20 (20); 3) 21-30 (14); 4) 31-40 (7); 5) 41-50 (2); 6) 51-60 (1); 7) > 61 (2). Рівень заповідності територій районів Поділля (у % від загальної площі районів) розподілено так: катастрофічний - до 1% (22 райони); дуже низький - від 1% до 2% (14); низький - від 2% до 3% (8); задовільний - від 3% до 4% (4); добрий - від 4% до 10% (11); дуже добрий - від 10% до 15% (3); оптимальний - понад 15% (2). Розподіл заповідних об'єктів за площею такий: 1) до 1 га (514 об'єктів); 2) 1-5 га (250); 3) 5,1-10 га (110); 4) 10,1-25 га (140); 5) 25,1-50 га (98); 6) 50,1-100 га (81); 7) 100,1-250 га (69); 8) 250,1-500 га (40); 9) 500,1-1000 га (25); 10) 1000,1-2500 га (19); 11) 2500,1-5000 га (14); > 5000,1 га (4).

Аналізуючи просторову структуру територій і об'єктів ПЗФ екомережі Поділля в розрізі адміністративних районів доречно відмітити, що високий рівень заповідності мають придністерські, товтрові й бузькі ландшафтні райони регіону, низьку - вододільні та надзаплавно-терасові, які мають значне аграрне й гірничо-промислове використання. До заплавних і надзаплавно-терасових ландшафтних комплексів приурочені майже всі гідрологічні і більша частина загальнозоологічних й орнітологічних заповідних об'єктів. Серед об'єктів поліфункціонального призначення тут можна виділити РЛП "Мальованка”. До схилових, плакорних і вододільних ландшафтних комплексів, які займають 2/3 території Поділля, приурочені більшість геологічних, значна частина лісових, ландшафтних і ботанічних заповідних об'єктів та всі (87) парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Більшість з яких приурочена до схилових і каньйоноподібних місцевостей. Серед об'єктів поліфункціонального призначення тут можна виділити РЛП-и "Дністровський каньйон” і "Мурафа” та перспективні "Дністер” і "Лядова”.

До останцево-вододільних, товтрових та горбогірних ландшафтних комплексів приурочена частина ПЗ "Медобори” з філіалом "Кременецькі гори”, майже вся господарська зона НПП "Подільські Товтри”, перспективний РЛП "Мурафські Товтри”, де охороняються унікальні ландшафти Товтр та частина ботанічних і лісових заповідних об'єктів.

В розрізі фізико-географічного районування високу заповідність території мають Західно-Подільська, Придністерсько-Східно-Подільська і північна частина Середньобузької височинних областей. Низьку - Мале Полісся, Північно-Західно-Придніпровська, Північно-Східно-Придніпровська й середня частина Середньобузької височинних областей [].

Проаналізувавши функціональну структуру територій і об'єктів ПЗФ Поділля доречно відмітити: 1) низьку частку заповідних територій поліфункціонального призначення (ПЗ, НПП, РЛП). Створення цих об'єктів у кожній фізико-географічній області регіону сприяло б збереженню раритетних видів, типових та унікальних природних комплексів, забезпечило б оптимальну репрезентативність ландшафтів і екосистем. Що дозволило б мати оптимізовану мережу природоохоронних територій, на базі яких можна організувати систему екологічного моніторингу; 2) низьку частка заповідних територій площею понад 500 га, які б виконували функції біоцентрів невиснажливої екомережі; 3) у структурі ПЗФ знаходиться велика кількість дрібних природоохоронних об'єктів, що не поєднані екокоридорами; 4) значні диспропорції функціональної структури і площ заповідних об'єктів ПЗФ адміністративних районів.[4.c88]

1.2 Охорона природних об'єктів Вінниччини

На Вінниччині існує 409 природоохоронних об'єктів, серед них природоохоронній парк «Кармелюкове Поділля» - 140 заказників ( 21 загальнодержавного та 119 місцевого значення), 197 пам'яток природи

( з них 10 загальнодержавного і 187 місцевого значення, 36 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва (11 загальнодержавного та 25 місцевого значення), 4 регіональні ландшафтні парки - «Дністер», «Мурафа», «Середнє Побужжя», «Немирівське Побужжя», 30 заповідних урочищ, 1 дендрологічний парк - Ладижинський Гай. Вони займають площу 20624,69 га, що становить 0,78% території області. Протягом 2008-2014 років основними напрямками роботи було підтримання і розвиток існуючих територій та об`єктів ПЗФ, виявлення та проведення обстеження територій, перспективних для резервування та наступного заповідання.

По мірі площ ПЗФ екомережі Вінниччини включає 1 РЛП площею 3452,7 га, 94 ботанічні, гідрологічні, ландшафтні, лісові, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні заказники (21 заказник загальнодержавного значення площею 13548,7 га і 73 - місцевого значення площею 8304,12), 30 заповідних урочищ площею 735,5 га, 183 пам'ятки природи (10 загальнодержавного значення площею 295,7 га і 173 - місцевого значення площею 325,23 га), 36 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (11 загальнодержавного значення площею 392,87 га і 25 - місцевого значення площею 367,5 га).

Разом всі об'єкти займають 65, 606 га (2, 47% від загальної площі області). [5.c3]

1.3 Природоохоронні об'єкти Хмельниччини

На Хмельниччині існує 522 природоохоронних об'єкта ПЗФ.

Серед них 3 національних природних парки - «Подільські Товтри», що займають 13% площі області. «Мале Полісся», «Верхнє Побужжя» , 1 регіональний ландшафтний парк - «Мальованка», 158 заказників (25 загальнодержавні, 133 місцевого значення), 297 пам'яток природи (5 загальнодержавних та 292 місцевого значення), 36 пам'яток садово-паркового мистецтва (9 загальнодержавного та 27 місцевого значення), 20 заповідних урочищ (місцевого значення), 1 зоологічний парк, 2 ботанічні сади (державного та місцевого значень), 5 дендрологічних парків (місцевого значення).

За площею ПЗФ екомережі Хмельниччини включає 1 НПП, площею 261316 га, 1 РЛП площею 16919,4 га, 154 ботанічні, гідрологічні, ландшафтні, лісові, загальногеологічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні заказники (25 заказників загальнодержавного значення площею 9660,8 га і 129 - місцевого значення площею 27084,89), 1 ботанічний сад площею 17,5 га, 1 зоопарк площею 1,57 га, 18 заповідних урочищ площею 1291,5 га, 259 пам'яток природи (5 загальнодержавного значення площею 173,2 га і 254 - місцевого значення площею 1445 га), 38 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (9 загальнодержавного значення площею 197,7 га і 29 - місцевого значення площею 813,11 га)

Площа 325,686 га (15,5%) території Хмельницької області займає заповідна мережа.[8.c19]



1.4 Охорона природи Тернопільщини

В межах Тернопільської області нараховано 607 об'єктів природозаповідного фонду, серед них 1 природний заповідник - «Медобори», що є єдиним заповідником Поділля. Наявні 2 національні природні парки - «Кременецькі гори» та «Дністровський каньйон», 2 регіональних ландшафтних парки -«Зарванецький» та «Загребелля», 121 заказник (14 загальнодержавного та 107 місцевого значення), 449 пам'яток природи (11 загальнодержавних та 438 місцевого значення), 13 парків пам'яток садово-паркового мистецтва (4 загальнодержавного та 9 місцевого значення), 5 заповідних урочищ, 3 ботанічних сади (1 загальнодержавного та 2 місцевого значення), 9 дендрологічних парків (2 державного та 7 місцевого значення), 1 місцевий зоологічний парк.

Заповідність території Тернопільської області складає близько 8,88% від загальної площі 134, 122 га).

ПЗФ екомережі Тернопільщини представлений практично всіма категоріями територій та об'єктів, крім біосферних заповідників і НПП. В межах області функціонує 1 природний заповідник площею 10516,7 га, 3 РЛП площею 42997,0 тис.га, 115 ландшафтних, лісових, ботанічних, загальнозоологічних, орнітологічних та іхтіологічних заказників площею 61,2 тис.га,

9 дендропарків площею 61213,82 га, 1 зоопарк площею 10,0 га, 4 ботанічних сади площею 109,7 га, 4 заповідних урочища площею 480,2 га, 398 комплексних, ботанічних, зоологічних, геологічних та гідрологічних пам'яток природи площею 1155,76 га, 13 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва площею 112,7968 га. До складу територій інших об'єктів ПЗФ входять 101 територія площею 362,12 га. [6.c9]



Розділ 2. Проблеми природоохоронних територій Подільського краю

2.1 Проблеми природоохоронних комплексів Вінниччини

Останнім часом виник ряд проблем пов`язаних із зміною форм власності на землю, що викликало погіршення фінансування об`єктів ПЗФ та зменшено контроль за природно-заповідним фондом з боку більшості користувачів.

Вінниччина розташована в центральній частині лісостепу Правобережної України, у межах південно-західної частини Українського кристалічного щита.

По території протікає річка Південний Буг з притоками, на півдні область обмежена річкою Дністром. Все це зумовлює багатство та різноманіття рекреаційних ресурсів, які безумовно використовуються для оздоровлення, відпочинку, культурно - пізнавальної і спортивної діяльності населення.

Зелені зони області протягом останніх років не зазнали змін. Площа земель рекреаційного призначення в 2008 році становила 0,3 тис. га., земель оздоровчого призначення - 0,7 тис. га. Зелені насадження, які використовуються для загального користування займають площу 2996 га., з рекреаційною метою для відпочинку використовуються ліси, площею 490,3 га., кемпінги, будинки відпочинку 214,9 га.

Природні умови та ресурси Вінниччини різноманітні і своєрідні, на сьогодні ще недостатньо досліджене питання раціонального їх використання.

Збереження сучасної природи, збільшення її багатств, неможливі без детального знання історії. Саме знання минулого допомагають нам краще пізнати сучасне та прогнозувати майбутній стан природи регіону, можливості його реконструкції не тільки шляхом збереження, але і створення нових природоохоронних об'єктів. [4.c29]

2.2 Проблеми природно-заповідного фонд Тернопільщини

Стратегія розвитку Тернопільської області на період до 2020 року, яка затверджена рішенням обласної ради від 04.01.2016 р. №28 в частині збереження біологічного , ландшафтного та природного різноманіття, збільшення площі природно-заповідного створює передумови щодо суттєвого збільшення природно-заповідних територій на теренах Тернопільщини.

Метою створення природно-заповідних об'єктів є, в першу чергу, збереження цінних природних та історико-культурних комплексів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Саме тому перед природоохоронниками, активними громадськими організаціями природоохоронного спрямування поставлено завдання збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об'єктів, включаючи реліктові екстразональні степові рослинні угрупування, підтримання та забезпечення екологічної природної рівноваги в регіоні.

Одним із важливих напрямків природоохоронної діяльності є організація та здійснення науково-дослідних робіт, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища в умовах рекреаційного використання природних ресурсів, відтворення окремих втрачених видів флори, фауни, відновлення порушених екосистем, проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття.

Враховуючи великий інтерес населення, як місцевого, так і туристів до об'єктів природно-заповідного фонду, перед природоохоронними організаціями, органами місцевого самоврядування виникла необхідність створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності з дотриманням режиму охорони.[4.c30]

2.3 Проблеми природоохоронного фонду Хмельниччини

У першому півріччі 2014 року Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області перевірено 44 об'єкти природно-заповідного фонду, виявлено 18 порушень вимог Закону України “Про природно-заповідний фонд”, на 17 осіб складено протоколи про адміністративні правопорушення. За самовільну рубку дерев на території лісового заказника “Бубнівський ліс” нараховані збитки в сумі 117 984 гривні, матеріали передано до Хмельницької обласної прокуратури. За самовільні захвати земельних ділянок пред'явлено 3 претензії, в тому числі на території парку - пам'ятки садово-паркового мистецтва “Самчиківський парк” нараховано збитки в сумі 2484 гривні, матеріали направлено до Старокостянтинівської районної прокуратури.

Стан утримання, догляду та використання природно-заповідного фонду не в повній мірі відповідає чинному законодавству. Основними причинами порушень заповідного режиму є неспроможність більшості землекористувачів утримувати заповідні об'єкти через відсутність відповідних коштів, а прямого державного фінансування на їх утримання немає. Тому до цього часу в більшості об'єктів природно-заповідного фонду межі в натурі не винесено, матеріали їх виносу не виготовлено.

У ряді об'єктів природно-заповідного фонду змінено користувачів, а охоронні зобов'язання не переоформлено, новим користувачам об'єкти під охорону не передано. Особливо це стосується Регіонального ландшафтного парку “Мальованка” (загальна площа 16 915 га, створений у 1999 році), який знаходиться на території Шепетівського та Полонського районів.

Також, під різними приводами, місцеві органи виконавчої влади надають в оренду земельні ділянки в межах об'єктів природно-заповідного фонду приватним підприємцям для здійснення підприємницької діяльності, що в подальшому негативно впливає на об'єкти природно-заповідного фонду.

На сьогоднішній день винесено межі в натуру - 235 об'єктів, що становить 47,8 % від їх загальної кількості, площею 46 757,13 га., що становить 15,3 % від їх загальної площі в тому числі 14 об'єктів загальнодержавного значення загальною площею - 26 785,4 га., місцевого значення - 221 об'єкт загальною площею - 19 971,73 га.

З метою продовження цієї роботи та на виконання Указу Президента України “Про заходи щодо дальшого розвитку природно - заповідної справи України” на сесії обласної ради внесено пропозиції щодо фінансування проектів винесення меж територій та об'єктів природно - заповідного фонду області у натуру (на місцевість) з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища в сумі 850 тисяч гривень. Проте, виділення коштів для цих цілей здійснюється досить повільно і не має жодної гарантії, що вони будуть виділені в повному обсязі. На виконання відповідних державних програм, з метою зниження втрат біорізноманіття та забезпечення сталого розвитку регіону на території області планується створити 2 національні природні парки “Мале Полісся” загальною площею - 25 905 га та “Верхнє Побужжя” загальною площею - 108 710 га.

Також в області реалізовано екологічний проект “Ідентифікація та збереження ключових природних територій регіональної екомережі Хмельниччини”. [3c.51]



Розділ 3. Характеристика найперспективніших об'єктів ПЗФ Поділля

3.1 Природний заповідник «Медобори»

У рельєфі Подільської височини чітко виступає смуга Товтр - вузького горбистого пасма, ізольованих горбів, гребенів, які піднімаються над прилеглою територією на 60-100 м. Заліснена частина їх багата на медоносні рослини, звідси пішла назва місцевості - "Медобори". Це горбисте пасмо тягнеться з північного заходу на південний схід від с. Підкамінь Львівської області через Тернопільську і Хмельницьку області та Молдову до Румунії.

У центральній частині Товтрової гряди та у західній частині Кременецького кряжу на території Тернопільської області постановою Ради Міністрів УРСР від 8 лютого 1990 р. № 25 був створений державний заповідник. Указом Президента України від 20 вересня 2000 року № 1095 його територію було розширено. Вона складається з двох частин, а саме: "Медобори" (9521,0 га, Гусятинський і Підволочиський р-ни) і "Кременецькі гори" (1000,0 га, Кременецький р-н).

Питання охорони Товтр порушувалося ще на початку ХХ ст. польськими науковцями. У 1910 році тут були утворені степові резервати гір Гостра та Ципель з метою охорони моховатково-коралових скель сарматського віку з подільськими степовими рослинами. Тоді ж було обґрунтовано створення лісового резервату Волиці (нині - Краснянське лісництво).

У 1963 році на нинішній території заповідника було оголошено пам'ятку природи загальнодержавного значення - "Кременецькі гори" площею 1000,0 га, а у 1982 році - Медобірський геологічний заказник загальнодержавного значення площею 8071 га.

Заповідник створено з метою збереження у природному стані унікальних природних комплексів Подільських товтр і Кременецьких гір, генофонду рослинного і тваринного світу та використання їх у наукових цілях.

В установі працюють 129 чоловік, з них у науковому підрозділі - 6, у службі охорони - 47 осіб.

Товтри є унікальною пам'яткою природи та геологічного минулого, подібного їм немає у всій Європі. Вони формувалися 15-20 млн. років тому в прибережних водах теплого Галіційського (Сарматського) моря, що розміщувалося уздовж зовнішнього краю Карпат. Уздовж східного його берега тягнувся водоростевий бар'єрний риф 170 км завдовжки, складений з решток організмів з вапняковим скелетом: літотамнієвих водоростей, моховаток, молюсків, серпул. Вони і утворили пасмо, південно-західний схил якого крутий, а північно-східний - пологий.

Орографічно у Товтровому пасмі виділяється головне пасмо, утворене ланцюгом горбів, яке вирізняється найбільшими абсолютними висотами і масивною будовою, та бокові гряди і групи товтр, що обрамлюють його. Відносна висота пасма становить 50-60 м, над долиною р. Збруч - до 100 м. Гора Бохіт є найвищою вершиною заповідника (414 м).

На вершинах пасма багато мальовничих скель, кам'яних полів, складених десятками різновидів вапняків з рештками різноманітних морських організмів. Потужні вапняки сприятливо впливають на розвиток різних форм карстового рельєфу - від дрібних каррових ямок і рівчаків до великих печер, лійок, колодязів, які поглинають воду. Тут знаходяться печери "Перлина", "Христина" та "Пуща Відлюдника". Філіал заповідника "Кременецькі гори" розміщено у західній частині Кременецького кряжа. До його території увійшли гори Бона, Черча, Божа, Гостра, Страхова, Маслятин і ін. В основі кряжа залягає потужна товща білої крейди, перекрита шаром сарматських пісків, які переходять у вапняковий пісковик.

Верхнім шаром морських відкладів є черепашково-піщані та черепашкові сильно зцементовані вапняки, які утворюють обривисті скелі, що вінчають вершини гір.

Клімат території заповідника характеризується м'якою зимою (середня температура січня -3°С) і помірно теплим літом (середня температура липня +18°С).

Всі ці характеристики приваблюють до подільського краю безліч туристів та дослідників: зоологів, ботаніків, геологів, що істотно впливає на розвиток наукових досліджень та економічну складову Поділля. [6.c54]

3.2 Національний природний парк «Подільські Товтри»

Товтри - це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно давній береговій лінії. Аналогів у світі немає, але подібні за геологічними структурами скелясті гряди є у Великобританії та США - це визначає неповторність цієї місцевості та приваблює безліч туристів та дослідницьких груп з усього світу.

Національний природний парк „Подільські Товтри” створено Указом Президента України від 27.06.1996 року з загальною площею 261316 гектарів. Товтри - це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах парку сягає в середньому 400 метрів над рівнем моря.

Подільські Товтри відзначаються геологічною будовою, рідкісною і невластивою рівнинно-платформенним областям. У цьому сенсі вони являють собою сукупність викопних рифових споруд узбережжя бар'єрного характеру, що утворилися у мілководних мiоценових морях. Рифи складені мшанковими, мембраннопоровими та черепашковими вапняками. Поверхня рифової гряди, завдяки денудаційним процесам, загалом позбавлена молодших відкладень i тому нерівності поверхні рифових споруд різко виділяються у рельєфі скелястими i карстовими формами земної поверхні, які мають надзвичайно мальовничий вигляд.

За своїми фізіографічними рисами об'єкт вирізняється високою ландшафтно-пейзажною оцінкою. У рельєфі Подільські Товтри виглядають як скеляста дугоподiбна гряда, висота якої досягає 443 м. Над навколишньою Подільською рiвниною ця гряда пiднiмається на 60-65 м. Її довжина досягає 250 км, ширина 15-20 км. Окремі форми піднімаються у вигляді витягнутого валу, або окремих конусоподібних горбів, іноді мають форму морських атолiв; найбiльш поширеною формою є кряжi у виглядi витягнутих валiв шириною до 0,5 км. Поверхня їх бiльшою частиною хвиляста, схили опуклi.

Приднiстровська частина Подiльських Товтр вiдрiзняється деякими особливостями: вона сильно i доволi густо розчленована глибокими каньйоноподiбними долинами лiвих притокiв рiчки Днiстер. Долини мають глибину до 200 м, крутi схили та вузьке дно. Вивiтренi та розмитi вапняки, якi відслонюються на схилах долин, утворюють екзотичні скелі рiзної форми - колони, стовпи, гiгантські гриби або хаотичнi нагромадження брил та валунiв. На теренах Об`єкту встановлено і експлуатується кілька джерел мінеральних вод різних типів, які мають лікувальні властивості.

Товтровий кряж багатий карстовими формами. Тут зрiдка трапляються i печери, наприклад: Кармалюкова печера у с. Привороття, проте у кряжi переважають дрiбнi карстовi форми: трiщини, борозни, комiрки, лійки, карри, якi утворюють на головному кряжi Товтрового масиву iнодi справжнi карстовi поля.

Мікроклімат Кам'янецького Придністров'я формується Товтровим кряжем та каньйонами Дністра з притоками, тому тут створилися особливі умови для збереження рідкісних i реліктових рослин, серед яких - більшість лікарських. Парк репрезентує один з трьох найкрупніших центрів ендемізму в Україні (два інші - півострів Крим та Карпати) - тут сконцентровано найбільше серед природоохоронних територій країни число ендеміків і реліктів.

У межах парку росте майже 1700 видів рослин, з яких близько 300 - ендемічні та субендемічні подільські види, а також реліктові та рідкісні рослини, що загалом є унікальним набором генофонду. У складі фауни на території парку та суміжних районів лівобережжя Дністра є всі характерні представники цієї зони. Фауна налічує 55 видів ссавців, 214 -- птахів, 10 -- плазунів, 11 - земноводних та низку видів безхребетних тварин, які ще потребують детальних досліджень. Наявність на території парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів. До Червоної книги України занесено 60 видів рослин (всі судинні) та 85 тварин (з них 14 - ссавців, 26 - птахів та 45 - комах). Велику цінність і значимість для рекреаційного господарства Національного природного парку "Подільські Товтри" складає запас мінеральних вод (що вже сьогодні дав можливість формування ефективного профілактично-лікувального комплексу на базі мінеральної води типу "Нафтуся", содові води типу "Миргородська", мінеральних вод з унікальними терапевтичними ефектами, різноманітними розсолами з підвищеною концентрацією брому, йоду та інше).

Значну туристично-рекреаційну цінність складають лісові масиви. Поряд з річками та іншими водними акваторіями їм відводиться основна роль в організації короткочасного відпочинку населення. Територію Парку можна використовувати з туристично-рекреаційною метою протягом всього року.

Подiльськi Товтри сьогоднi не мають аналога в Європi i є унiкальними за своєю природою. У світі деякими аналогами можуть служити схожі за зовнішніми геологічними ознаками скелясті гряди у Великій Британії та США. Ідеальним аналогом може бути Великий Бар'єрний риф, який знаходиться на пiвнiчному та східному узбережжi Австралiї. Проте, ця геологічна споруда перебуває у стадії свого постійного формування і змін, більшою мірою представлена аквальними екосистемами.

Товтри є меншими за своєю протяжнiстю, нiж Великий Бар'єрний риф Австралiї, але унiкальнiсть його полягає у тому, що вiн знаходиться на суходолі, хоч і сформувався в узбережній зоні епіконтинентальних морів, але був похований у первозданному вигляді під молодшими відкладами і відкопаний згодом денудаційними процесами плейстоцену та голоцену. У відкопаній товщі порід, що складають Подільські Товтри, і порід, що залягають нижче, сформувалися горизонти підземних вод, що, частково, перетворилися на мінеральні води із цінними лікувальними властивостями. Одночасно, відбувалися карстові процеси, що значно змінили будову поверхні і надр Об'єкту. Унікальні карстові порожнини є доступними для спостереження і вивчення.[8c.16]

3.3 Національний природний парк «Кременецькі гори»

Національний природний парк «Кременемцькі гомри» -- природоохоронна територія в межах низькогірного пасма Кременецькі гори. Розташований на території Кременецького та Шумського районів Тернопільської області.

Кременецькі гори - це одночасно геолого-геоморфологічний феномен Північно-Подільського уступу, місцезнаходження рідкісних екосистем та сотень пам'яток історії та культури багатьох народів Європи.

З наукової точки зору Кременецькі гори є одним з унікальних регіонів на території України, що виділяється своєрідністю геологічної будови, рельєфу, рослинного та тваринного світу, мальовничими краєвидами, сприятливим кліматом для використання у рекреаційних цілях. Інтерес до цього регіону підсилюється етнічними традиціями, древньою культурою, гостинністю місцевого населення. Природні та історико-культурні комплекси й об'єкти мають велике пізнавальне та еколого - виховне значення. Регіон дуже перспективний для розвитку рекреаційно-оздоровчої галузі, туризму, зимових видів спорту.

Основними завданнями Парку єУ створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об'єктів; організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання; відтворення окремих видів флори та фауни, організація та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття; відродження місцевих традицій природо - користування; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

З метою виконання державної програми «Літопис природи» науковцями Парку закладено пробні площі, на яких проводиться спостереження за циклами рослинного покриву, проводиться інвентаризація основних груп рослин і тварин. Відділом екологічної освіти налагоджено співпрацю з навчальними закладами району, будинками дитячої творчості.

Основними завданнями служби державної охорони є: попередження та припинення порушень та встановленого режиму природоохоронного законодавства на території Парку. [7.c119]



Розділ 4. Природоохоронні заходи захисту довкілля

4.1 Просторово-функціональна структура територій і об'єктів ПЗФ Поділля

Збалансованість функціональної структури територій та об'єктів ПЗФ забезпечує виконання ними передбачуваних функції, оптимізація просторової структури спрямована на досягнення виважених співвідношень між екологічно стабільними природними і еконестабільними антропогенними угіддями, встановлення відповідальних режимів природокористування на конкретних теренах, поетапної трансформації заповідної мережі до складу регіональної екомережі.

Особливе місце у регіональній мережі посідає Подільський природний національний парк, частка якого у структурі заповідних площ Поділля у 2008 році становила 57%, що свідчило про необґрунто- ване залучення до теренів парку всіх категорій земель. Так частка сільськогосподарських земель у структурі земельного фонду даного заповідного об йєкта становить близько 75%. В той же час тільки 3015 га із виділених площ надано парку у постійне користування. Площа товтрового пасма, яке має важливе природоохоронне, пізнавальне, наукове значення, в границях парку не перевищує 48000 га (18% загальної площі). То ж очевидна спроба створення найбільшого в Україні заповідного об'єкту в основному за рахунок сільськогосподарських угідь і поселенських земель.

Така ж ситуація простежується в межах регіонального ландшафтного парку “Дністровський каньйон” площею понад 42000 га, третина земель якого припадає на населені пункти, присадибні ділянки та орні землі, в границях яких екологічні обмеження ведення господарства практично не дотримуються. Таким чином, на значній частині площ природо-заповідного фонду заповідний режим є малоефективним. Парадоксальним є той факт, що вся площа національних чи регіональних ландшафтних парків рахується заповідною і облікується такою в офіційній статистичній звітності, хоча доречним було б відносити до заповідних лише площі заповідних зон ПНП і РЛП. Малоефективними з точки зору повноцінного збереження природи є такі поширені категорії заповідання як загальнозоологічні заказники, якими зайнято тільки на Тернопіллі 38,59% заповідних площ. До їх складу віднесені орні землі, населені пункти, дороги; природні ландшафти, в межах яких охороняється тільки зоологічний компонент, при необмеженій господарській діяльності.

Облікувати як заповідні землі тут необхідно місця гніздування чи виведення потомства, якими безумовно є водно- болотні, лісові, лісово-чагарникові, наскельно- степові масиви вказаних заказників. Тому в процесі створення проектних моделей екомереж при обґрунтуванні їх основних структурних елементів (природних ядер та екологічних коридорів) необхідно переглянути режими природозаповідання загальнозоологічних заказни- ків: частину їх реформувати і перевести у ландшафтні заказники для ефективного збереження всього природного комплексу.

При створенні перспективних національних природних і регіональних ландшафтних парків залучати до їх складу якомога менше площ господарського призначення, оскільки вони не несуть жодного природо- охоронного навантаження, а можуть бути долучені до захисних зон наявних заповідних об'єктів. Власне таку практику переслідували природоохоронці, створюючи нові національні природні і регіональні ландшафтні парки на теренах Подільських областей.

У 2009 і 2010 роках на Поділлі створено три національні природні парки: «Кременецькі гори» і «Дністровський каньйон» на Тернопільщині, «Кармелюкове Поділля» на Вінничині. В результаті площа заповідних територій під НПП зросла до 297664 га, що складає понад 51% площ заповідного фонду. Поява нових шести регіональних ландшафтних парків на теренах Вінницької області сприяла росту частки РЛП у функціональній структурі ПЗФ Поділля до 14,5%. Таким чином, частка заповідних об'єктів природоохоронно-рекреаційного значення зросла на Поділлі до 65,5%, що сприяє організації туристсько-рекреаційної діяльності в межах поліфункціональних заповідних об'єктів.

Певні зміни функціональної структури територій і об'єктів ПЗФ Поділля зумовлені змінами кількості заказників, займаних ними площ і їх часткою у структурі заповідних об'єктів (24%).

Враховуючи 2,1% площ зайнятих під природним заповідником «Медобори», сукупна частка заповідних територій у складі категорій особливої охорони складає на Поділлі 91,6%. Аналіз особливостей просторової структури мережі територій та об'єктів ПЗФ Поділля дає підстави зробити висновки про домінуючу приуроченість заповідних територій до долин річок Дністер і Південний Буг, Товтрового і Кременець- кого кряжів, заліснених опільських, малополіських і середньобузьких ландшафтів. Разом з тим освоєні вододільні ділянки Подільської і Придніпровської височин відзначаються низькою заповідністю.

Серед фізико-географічних областей найбільш повно репрезентовані природні комплекси заповід- ними об'єктами на Західному Поділлі. Тут функціонують природний заповідник, національний при- родний парк, регіональні ландшафтні парки, чисельні заказники, пам'ятки природи, що вказує на повноцінну структуру територій та об'єктів ПЗФ, високу частку заповідних площ. Проте окремі ландшафти і групи ландшафтів Західного Поділля не належно репрезентовані заповідними об'єктами, які б гарантували збереження ландшафтного і біотичного різноманіття. Це стосується вододільних місцевостей ландшафтів Тернопільського плато, Гусятинського ландшафту.

Найменш репрезентовані заповідними об'єктами ландшафти Північної області Придніпровської височини та Центральної області Придніпровської височини у межах Вінницької області, що свідчить про недостатній рівень вивченості і дослідженості природоохоронних аспектів даних ландшафтів. Перспективу оптимізації заповідної мережі Поділля необхідно проводити з урахуванням ролі заповідних територій в якості основних структурних елементів регіональної природо- охоронної системи.

Разом з тим на території Хмельниччини першочерговими заходами розбудови перспективної мережі територій та об'єктів ПЗФ є створення ключових заповідних об'єктів у всіх ландшафтних районах (заказників, регіональних ландшафтних парків, тощо площею понад 500 гектарів). Відсутність таких заповідних об'єктів спостерігається у центральній і північній частинах області На особливу увагу заслуговує необхідність створення масштабного регіонального ландшафтного парку у верхній течії річки Південний Буг для поєднаного збереження чисельних рідкісних видів рослин і тварин і місць їх відтворення та цілеспрямованого розвитку рекреаційного потенціалу територій, що входять у сферу впливу обласного центру.

Крім того є всі передумови створення значного за площею Славутського РЛП у лівобережно-горинській частині заліснених поліських ландшафтів з великою кількістю мальовничих озерець, що сприятиме збереженню природної рослинності потенційного екокоридору з чисельними рідкісними видами рослин і тварин і створенню передумов формування перспективного природного ядра. Доречне створення низки заказників гідрологічно-орнітологічного профілю у верхніх заболочених частинах річкових долин для збереження водно-болотних угідь з особливою рослинністю і тваринним світом і закладення передумов діяльності локальних екокоридорів.[3.c42]

4.2 Моніторинг фауни на природно-заповідних територіях Поділля

Зникнення видів тварин і рослин завдяки діяльності людини є однією з глобальних екологічних проблем на Поділлі . Першим кроком до її вирішення є стеження (моніторинг) за змінами чисельності та поширення видів. На його результатах базується природоохоронна діяльність, міжнародні та національні програми, практичні заходи тощо. За даними моніторингу оцінюють ефективність вжитих заходів і, в разі потреби, здійснюють їх коригування.

Моніторинг фауни - це комплексна система спостережень, збирання, оброблення, систематизації та аналізу інформації про стан тваринного світу, яка дає оцінку і прогнозує його зміни, розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень.

Мета моніторингу фауни ПЗФ Поділля - своєчасне виявлення запобігання і усунення наслідків негативних процесів і явищ для збереження біотичного різноманіття і забезпечення науково обґрунтованого використання об'єктів тваринного світу.

Згідно з програмою "Літопису природи" проводяться спостереження, як за безхребетними, так і за хребетними тваринами Подільського регіону. Інвентаризація може бути первинною, поточною та узагальнювальною. За роки функціонування цієї програми на території закладено мережу моніторингових ділянок для проведення досліджень як за окремими компонентами екосистемами Поділля, так і за комплексом загалом. Однією з важливих і обов'язковою частиною таких досліджень є спостереження за станом тваринного світу.

Значну увагу в моніторингових дослідженнях приділено знахідкам видів, що занесені у Червону книгу України, Міжнародні червоні списки. За результатами польових досліджень створюють бази даних та проводять картування цих видів.

Цілі та об'єкти спостережень під час проведення моніторингу фауни:

* дикі тварини - ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби, комахи та інші тварини, що мешкають на землі (на поверхні, в ґрунті, в підземних порожнинах), у поверхневих водах і атмосфері в умовах природної свободи;

* місця перебування (оселища) диких тварин (середовище, в якому дикі тварини мешкають в стані природної свободи).

Моніторинг тваринного світу здійснюється за такими напрямами:

* спостереження за дикими тваринами, що належать до об'єктів полювання, і місцем їх проживання;

* спостереження за дикими тваринами, що належать до об'єктів рибальства, і місцем їх проживання;

* спостереження за дикими тваринами, занесеними до Червоної книги України, і місцем їх проживання; [2.с33]

4.3 Південно-Бузький меридіональний екологічний коридор

За фізико географічним районуванням України (1968) верхня частина Південно-Бузького басейну знаходиться в Північно-Подільській області Західноукраїнської провінції лісостепової зони. Далі, за кілька кілометрів на схід від м. Хмельницького, він переходить у Дністровсько - Дніпровську провінцію, Вінницьку область Подільського Побужжя, на певному відрізку проходячи по межі Північної області Придніпровської височини і Вінницької області Подільського Побужжя (біля м. Хмільник). Закінчується ділянка коридору в межах цієї області за 15 км на північний захід від м. Гайворон. Далі коридор проходить по Південній лісо степовій області Подільської височини Дністровсько-Дніпровської провінції, потім -- по межі цієї області з Південною лісостеповою областю Подільської височини тієї ж провінції і переходить у степову зону (північну степову підзону).

Південно Бузький меридіональний екологічний коридор створений для підтримання в межах басейну Південного Бугу 13 видів з Червоного списку МСОП (1997), а також види з Європейського Червоного списку (ЄЧС).

У результаті аналізу наявних даних, у долині р. Південний Буг та на прилеглій території (до 5-7 км від річки) було виявлено 162 об'єкти природно-заповідного фонду, які належать до різних охоронних категорій -- регіональні ландшафтні парки, загальнодержавні та місцеві заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. [11.c34]

4.4 Перспективи включення територій заповідного фонду Подільського краю до складу Пан-Європейської екомережі

Екологічна мережа -- єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території країни чи певного регіону, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань підлягають особливій охороні.

До структурних елементів екомережі відносяться ключові, сполучні, буферні та відновлювальні території.

Екологічний коридор -- велика за масштабами територія, яка може включати в себе різні за функціональним призначенням ключові, сполучні та буферні території.

Ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біотичного різноманіття, включають середовища існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тварин і рослин. Переважно мають у своєму складі території та об'єкти природно-заповідного фонду, відсоток яких значно перевищує аналогічний в цілому по країні, а також інші території, що відповідають умовам, визначеним національним природоохоронним законодавством або міжнародними нормативно-правовими актами (конвенціями, угодами, договорами тощо).

Сполучні території (екологічні коридори місцевого рівня) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу. Сполучні території можуть мати самостійне значення для збереження біо- та ландшафтного різноманіття. перелік сполучних територій екомережі включає території, що забезпечують зв'язки між ключовими територіями та цілісність екомережі.

Буферні території забезпечують ключових та сполучних територій від антропогенного впливу. є перехідними смугами між природними територіями і територіями господарського використання. перелік буферних зон екомережі включає території навколо ключових територій екомережі, які запобігають негативному впливу господарської діяльності на суміжних територіях. [1.c20]



Висновок

В результаті проведенного аналізу і оцінки функціональної і територіальної структур заповідної мережі Поділля можна зробити такі узагальнення: - впродовж 2009-2011 років відбулось покращення функціональної структури територій та об'єктів ПЗФ Поділля за рахунок росту часток заповідних територій у складі основних категорій заповідання до 91,6%; - водночас доволі низькою є частка заповідних площ в межах природних заповідників, заказників, заповідних урочищ - категорій з найоптимальнішим режимом охорони природи (26,8%); - просторова структура заповідної мережі Поділля є доволі строкатою як в межах ландшафтних районів, так і адміністративних районів, що свідчить про недосконалість і малоефективність територіальної організації об'єктів наявної заповідної мережі; - виділення земель під складові регіональної екомережі доцільно поєднати зі створенням нових функціональних і просторових елементів (заповідних об'єктів) перш за все у кожному із ландшафтних районів для повноцінної репрезентації ними ландшафтного і біотичного різноманіть.

Екологічна мережа Поділля буде виконувати свою пряму функцію при здійсненні подальша оптимізація природно-заповідної мережі у напрямку: 1) створення нових природоохороних об'єктів до показників 5-10% площі заповідних територій від загальної площі кожного району; 2) репрезентування кожної фізико-географічної області природним заповідником, НПП чи РЛП, що виконуватиме роль перспективних природних ядер для збереження біоландшафтного різноманіття регіону; 3) повного охоплення заповідними територіями всіх репрезентативних та унікальних природних і штучних ландшафтів з популяціями видів, угрупованнями та екосистемами, які мають офіційне міжнародне й державне (Червона книга МСОП, Європейський Червоний список, Червона і Зелена книги України, “червоні списки” міжнародних конвенцій і угод) та регіональне (Червона і Зелена книги Поділля, областей) біосозологічне значення; 4) розроблення й ефективного впровадження заходів щодо усунення шкідливого впливу на об'єкти екомережі; 5) складання картосхем структури екомережі всіх 64 районів регіону; 6) формування перспективної регіональної екомережі, яка має стати полігоном для наукових цілей, екологічного моніторингу та бути частиною існуючої системи єдиного загального управління ПЗФ України.

Размещено на Allbest.ru