Аналіз радіаційного забруднення засобами геоінформаційної системи

За рахунок нової можливості побудови пірамідних шарів значно збільшилася продуктивність роботи з базами геоданих, що зберігаються за допомогою ArcSDE. Перевага перед попередніми версіями полягає в тому, що при завантаженні нових даних у растровий набір механізм побудови пірамідних шарів в ArcSDE буде перебудовувати тільки обновлену частину, а не весь набір цілком. При цьому значно полегшується процес побудови мозаїк зображень на великі території.

Нові інструменти ArcCatalog дозволяють при імпорті декількох наборів растрових даних відразу створювати з них мозаїку на сервері або в локальній базі геоданих, що істотно заощадить ваш час.

Також дороблені механізми й інструменти управління каталогами растрів. Тут доступні наступні можливості:

користувачі можуть створювати Каталоги растрів прямо з ArcCatalog - це також просто, як і створити будь-яке інше джерело даних. При створенні каталогу планшетів або серії аерофотознімків кожний планшет або знімок буде представлений у каталозі растрів у вигляді полігона, що зберігає всю інформацію, необхідну для легкого пошуку за каталогом й виконання інших операцій, таких як вибір окремих растрів або перегляд їхніх характеристик, використовуючи, наприклад, інструмент ідентифікації;

при створенні растрового каталогу в персональній базі геоданих метаданні каталогу - полігональне покриття, що являє собою набір знімків растрів, - будуть зберігатися в базі геоданих. При цьому користувач може вибрати один із двох режимів роботи з каталогом растрів: Managed і Unmanaged. У першому випадку при додаванні растрів у каталог у персональній базі геоданих вони будуть зберігатися в IMG файлах у спеціальних папках поруч із базою геоданих, або безпосередньо в самій базі геоданих у випадку використання ArcSDE. Причому при видаленні з каталогу запису про растр буде вилучений і сам растр. При використанні режиму Unmanaged база геоданих використовуватиме вихідні растри на дисках і не буде копіювати їх в IMG файли або на сервер. При цьому видаляється запис про растр із каталогу, а растрові дані не видаляються.

З растрами в растрових каталогах можна виконувати такі операції як копіювання, видалення, експорт і створення пірамідних шарів.

Растрові каталоги підтримують растри різних типів (RGB, чорно-білі або з індексованими кольорами). Растровий каталог може складатися з декількох типів растрів. Така можливість зберігати й оперувати растрами різних типів дуже корисна, наприклад, при створенні мозаїчних зображень. Слід зазначити, що для відображення й управління таким каталогом растрів необхідні більші ресурси системи, тому що використовуються відразу кілька механізмів обробки для різних растрів.

Використовуючи можливість зберігання в растрових каталогах різнотипних растрів, можна також ці растри й відображати, використовуючи для кожного з них різні методи. Під час додавання растрового каталогу в ArcMap додаток самостійно обирає найбільш підходящий метод, а користувач може вибрати доступні для даного типу методи.

У новій версії у форматі GRID можна зберігати растри розміром більше 2,1 Гб - немає обмежень на кількість осередків (пікселів). Проте, рекомендуються більші обсяги растрових даних зберігати за допомогою ArcSDE. Це значно збільшить швидкість читання й аналізу растрових даних.

У проект ArcMap тепер можна додати більше 25 джерел GRID даних. Поліпшення торкнулося механізму ArcMap, відповідального за відображення растрових даних. Нове вікно властивостей растрів тепер має деревоподібну структуру, завдяки цьому вся необхідна інформація перебуває на очах, що полегшує роботу в цьому вікні.

Додано підтримку нових растрових форматів: JPEG 200 (це GeoJP2 від MSI), Intergraph CIT/COT, DIGEST ASRP/USRP, MrSID (покоління 2 і 3). Команди й інструменти експорту дозволяють створювати MrSID 2-го покоління.

В ArcGIS 10.1 додана можливість зберігання в базі геоданих атрибутів растрового типу. Поля з такими типами можуть зберігати будь-який підтримуваний в ArcGIS растр - це можуть бути й оглядові зображення ДДЗ, і знімки окремих об'єктів, і схеми споруджень, і інші документи. Для кожного об'єкта всередині бази геоданих може бути тільки одне поле з таким типом.

При зберіганні растрів з використанням растрових атрибутів підтримуються, як і у випадку з Каталогами растрів, два режими: Managed або Unmanaged. За допомогою інструмента ідентифікації можна переглядати закріплені за об'єктом знімки.

Також у новій версії бази геоданих з'явилася підтримка Глобальних унікальних ідентифікаторів (GUID) і спеціальних атрибутів, які зберігають стилі подання. Ці параметри унікальні для кожного об'єкта або запису в таблиці бази геоданих і дозволяють розроблювачам використати їх у розподілених базах геоданих.

За допомогою ArcCatalog в ArcGIS 10.1 можна створювати дані типу Multipatch, які дозволяють зберігати складні тривимірні об'єкти всередині бази геоданих.



Рисунок 2.3.1 - База геоданих

2.4 Обробка даних радіаційного забруднення міського середовища методами та засобами SpatialAnalyst і GeostatisticalAnalyst

Модуль GeostatisticalAnalyst, призначений для вдосконаленого моделювання поверхні з використанням детерміністів і геостатистичних методів. Модуль GeostatisticalAnalyst розширює можливості ArcMap за рахунок появи додаткових інструментів, призначених для дослідницького аналізу просторових даних.

Поверхні, створювані за допомогою модуля GeostatisticalAnalyst, можуть бути згодом використані в моделях ГІС і для візуалізації, зокрема з використанням таких розширень ArcGIS, як ArcGISSpatialAnalyst і 3D Analyst.

Модуль GeostatisticalAnalyst - революційний засіб, оскільки він допомагає навести міст між геостатистикою і ГІС. Протягом довгого часу можливо було користуватися інструментами геостатистики, але ніколи раніше ці інструменти не були інтегровані в середу ГІС. Така інтеграція важлива, оскільки вперше фахівці ГІС зможуть кількісно описати якість своїх моделей шляхом вимірювання статистичної помилки інтерпольованих поверхонь.

Побудова поверхні з використанням модуля GeostatisticalAnalyst включає три ключові етапи:

дослідницький аналіз просторових даних;

структурований аналіз (обчислення і моделювання властивостей поверхні в сусідніх точках);

інтерполяція поверхні і оцінка результатів.

Геостатичний аналіз даних відбувається в два етапи:

моделювання варіограмми або коваріациії для аналізу властивостей;

поверхні;

крігінг.

У модулі GeostatisticalAnalyst можливе використовування цілого ряду методів, заснованих на крігінгє, включаючи методи ординарного, простого, універсального, індикаторного, вірогіднісного і диз'юнктивного крігінга.

Опція Облаковаріограмми/коваріації дозволяє вивчити просторову автокореляцію між опорними точками.

Варіограмма - це функція, яка зв'язує дисперсію (або відмінність) опорних точок і відстань, на яке вони відстоять один від одного. Її графічне уявлення може бути використане для отримання картини просторової кореляції опорних точок і їх сусідів.

Далі будуть розглянуті основні кроки застосування методів геостатистики на прикладі ординарного крігінга.

Крігінг аналогічний методу обернено зважених відстаней (IDW) у тому, що опорним точкам з околиці шуканої точки, для отримання її значень, привласнюється вага. Проте вага заснована не тільки на відстані між зміряними точками і шуканою точкою, але і на розподілі опорних точок в просторі в цілому. Щоб врахувати розташування в просторі, додавши точкам вагові коефіцієнти, необхідно кількісно визначити просторову автокореляцію. Щоб вирішити задачу геостатистичного аналізу, необхідно пройти декілька етапів.

Розрахунок емпіричної варіограмми - крігінг, як і більшість способів інтерполяції, побудований на припущенні, що об'єкти, розташовані поблизу, більш схожі один на одного, ніж віддалені один від одного об'єкти. Емпірична варіограмма - це засіб для дослідження зв'язків між точками. Пари, розташовані на близькій відстані, повинні мати меншу різницю в зміряних значеннях, ніж ті опорні точки, які віддалені один від одного. То, наскільки це припущення вірно, може бути вивчене по емпіричній варіограммі.

Підбір моделі - здійснюється шляхом підбору лінії, яка найкращим чином проходить через точки на графіку емпіричної варіограмми. Тобто, необхідно визначити лінію так, щоб (зважений) квадрат різниці між кожною точкою і лінією був якомога менше. Такий спосіб носить назву підбору по методу (зважених) якнайменших квадратів. Ця лінія і буде моделлю, що кількісно визначає просторову автокореляцію даних.

Створення матриць - рівняння для ординарного крігінга містяться в матрицях і векторах, які залежать від просторової автокореляції між опорними і шуканими точками. Значення автокореляції можуть бути набуті з моделі варіограмми, описаної вище. Матриці і вектори визначають вагу крігінга, привласнювану кожному зміряному значенню.

Виконання інтерполяції - на основі вагівкрігінга, можна обчислити передбачуване значення в шуканій точці з невідомим значенням.

Однією з основних переваг ГІС є можливість застосування до даних ГІС просторових операторів для отримання нової інформації. Ці інструменти представляють основу для просторового моделювання і геообработки. З трьох основних типів даних ГІС растрових, векторних і TIN, саме растри дають багатюще середовище для просторового аналізу. Програмний продукт ESRI ArcGISSpatialAnalyst додає до ArcGIS ряд різноманітних ГІС операторів для роботи з растром.

2.4.1 Створення растру шляхом інтерполяції за допомогою SpatialAnalyst

Що таке інтерполяція?

Інтерполяція розраховує значення осередків растру на підставі обмеженого числа точок вимірювань. Її можна використовувати для обчислення невідомих значень будь-яких географічних точкових даних: в даному випадку значень рівня шуму.

Точковий набір відомих значень Растр, інтерпольований по точкам.

Чарунки, виділені червоним, вказують точки початкового набору.

Рисунок.2.4.1 - Інтерполяція растру по точкам

На лівому рисунку (рис. 2.4.1) показаний точковий набір відомих даних. На правому графіку - растр, інтерпольований за цими даними. Невідомі значення були розраховані по певній формулі на підставі значень найближчих відомих точок.

Навіщо потрібна інтерполяція растрів?

Зміряти висоту, величину або концентрацію якої-небудь властивості в кожній точці досліджуваної області звичайно важко або дорого. Натомість можна вибрати набір розподілених по якійсь схемі точок вимірів і по них розрахувати значення в решті точок. Початкові точки, що містять значення висоти, величини або концентрації властивості, можуть бути розподілені рівномірно або випадковим чином. Припущення, що дозволяє проводити інтерполяцію, полягає у тому, що просторово розподілені об'єкти просторово зв'язані; іншими словами, близькі об'єкти володіють близькими характеристиками. Це основа інтерполяції.

Часто інтерполяція використовується для створення поверхні рельєфу (рис.2.4.2) по вимірах висоти. Кожен об'єкт шару точок - це місце, де проводилося вимірювання. За допомогою інтерполяції розраховуються значення між точками вимірювань.



Рис. 2.4.2 - Інтерполяція поверхні рельєфу

Докладніше про інтерполяцію

У модуль включені наступні методи інтерполяції: Інтерполяція значень з вагою, обернено пропорційною відстані, Сплайн і Крігінг. Кожний з них спирається на певні припущення про те, як точніше обчислити значення осередків. Для найкращої відповідності розрахункових значень реальним в різних випадках слід використовувати різні способи інтерполяції, залежно від того, яке явище відображають значення і як розподілені точки вимірів. Проте при будь-якому методі інтерполяції якість результату прямо пропорціональна кількості початкових крапок.

2.5 Метод обернено зважених відстаней (IDW)

Метод обернено зважених відстаней (IDW) заснований на головному принципі географії - чим ближче розташовані об'єкти, тим більше вони схожі. Таким чином, для чарунки, значення якої не зміряно, в межах заданої околиці (або відстані) вестиметься пошук зміряних значень. Оскільки ближчі значення повинні бути більш схожі, на розрахунок значення чарунки вони зроблять більше впливу, ніж дальні значення. Звідси назва методу - «Вага, обернено пропорційна відстані» - чим більше відстань, тим менше вага значень. Цей процес виконується для кожної чарунки в досліджуваній області.

IDW обчислює значення чарунок по середньому від суми значень точок вимірів, що знаходяться поблизу кожної чарунки. Чим ближча точка до центру оцінюваної чарунки, тим більша вага, або вплив, має її значення в процесі обчислення середнього. Цей метод припускає, що вплив значення зміряної змінної убуває у міру збільшення відстані від точки виміру (рис. 3.11).

Ступінь

У IDW можна контролювати вплив точок вимірів на обчислення на підставі їх відстані від чарунок. При завданні великого значення ступеня вплив ближніх точок буде значнішим, поверхня вийде детальнішою і менш гладкою. Завдання меншого значення ступеня збільшить вплив дальніх точок, і поверхня вийде більш гладкою. Звичайно використовується значення ступеня 2, воно ж встановлене за умовчанням.

Радіус пошуку

Характеристиками інтерпольованої поверхні управляє також вибір радіусу (фіксованого або змінного), який обмежує кількість початкових точок, що беруть участь в інтерполяції значення осередку.

Фіксований радіус пошуку

Фіксований радіус пошуку визначається відстанню і мінімальною кількістю точок. Відстань визначає радіус околиці (у одиницях вимірювання карти). Величина радіусу постійна, тому, для всіх інтерпольованих чарунок кругова околиця пошуку точок однакова. Параметр мінімального числа точок визначає мінімальну кількість зміряних точок, яка необхідна знайти в заданій околиці. При обчисленні значення осередку будуть використані всі точки вимірів, що потрапили в задану околицю. Якщо точок в околиці менше заданого мінімуму, радіус пошуку буде розширений, поки не вдасться знайти необхідну кількість точок. Заданий фіксований радіус пошуку буде застосований до кожної інтерпольованої чарунки (центру чарунки) в досліджуваній області. Таким чином, якщо точки вимірів розподілені нерівномірно (а вони рідко бувають розподілені рівномірно), ймовірно, в заданій околиці для різних чарунок виявиться різна кількість точок вимірів.

Змінний радіус пошуку

При використанні змінного радіусу пошуку задається кількість точок, що беруть участь в обчисленні значення інтерпольованої чарунки, тому радіус пошуку для кожної чарунки індивідуальний і залежить від того, як далеко від кожної чарунки вдається знайти задане число точок. Таким чином, одні околиці будуть маленькими, а інші - великими, залежно від частоти точок вимірів в районі інтерпольованої чарунки. Можна задати максимальну відстань (у одиницях вимірювання карти), яку пошук не повинен перевищувати. Якщо радіус певної околиці досягає максимальної відстані, обчислення значення цього осередку буде виконане на основі тієї кількості точок, яка опинилася в околиці максимального радіусу.

Бар'єр

Бар'єр - це полілінія, використовувана для установки межі пошуку точок вимірювань. Полілінія може представляти обрив, гірський хребет або інший розрив в ландшафті. При обчисленні значення чарунки враховуватимуться тільки точки, розташовані по ту ж сторону бар'єру, що і чарунка.

Рисунок 2.5.1 - Побудова поверхні методом IDW для тематичного шару «Точки Радіації»

Метод побудови поверхонь був задіяний завдяки обернено зваженим відстаням.



2.5 Метод Сплайн (Splin)

Метод Сплайн концептуально можна представити як спробу найкращим чином провести гумовий лист через точки, підняті на висоту їх зміряних значень. Критерій розміщення листу полягає у тому, що він повинен пройти через всі точки.

Що таке Сплайн?

Сплайн розраховує значення осередків на основі математичної функції, що мінімізує кривизну поверхні, обчислюючи найрівнішу поверхню, що точно проходить через всі точки вимірювань. Ідея аналогічна розтяганню гумової плівки, так щоб вона проходила через всі точки, при мінімізації кривизни поверхні. Вона розташовується відповідно до математичної функції від заданого числа найближчих точок за умови проходу через всі точки вимірів. Цей метод найбільш зручний для поволі змінних поверхонь, таких, як висота земної поверхні, рівень ґрунтових вод.

Існує два методи сплайна: регулярізація і натягнення.

Регулярізація

Метод регулярізації створює гладку, поступово змінну поверхню, значення в якій можуть виходити за межі діапазону значень вимірів.

Натягнення

Метод натягнення міняє жорсткість поверхні залежно від характеру модельованого явища. Він створює менш гладку поверхню, значення в якій ближчі до рамок діапазонів значень вимірів.

Вага

Для методу регулярізації “вага” визначає вагу третьої похідної від поверхні у виразі мінімізації кривизни. Чим більше вага, тим більше гладкою буде поверхня. Значення, задані для цього параметра, повинні бути більше або рівні нулю, наприклад: 0, .001, .01, .1 і .5. Для методу Натягнення “вага” визначає вагу натягнення. Чим більше вага, тим грубіше поверхня. Значення повинні бути більше або рівні нулю, наприклад: 0, 1, 5, і 10.

Число точок

Параметр “Число точок” визначає кількість точок, на яких повинні бути засновані обчислення. Чим більше точок задасти, тим більший вплив матимуть видалені точки, і тим більше гладкою буде поверхня (рис. 3.13).

Рисунок 2.5.2 - Побудова поверхні методом Сплайн для тематичного шару «Точки Радіації»

В даному випадку цей метод побудови поверхні не підходить, тому що модель стає занадто гладкою, що не дає можливість наочно побачити найбільш концентровані міста шумового забруднення території.

2.6 Метод Крігінг (Kriging)

Метод Крігінг - це статистичний метод обчислення кореляції зміряних точок за допомогою варіографії. При розрахунку невідомого значення чарунки найближчим зміряним точкам привласнюється вага, залежна від їх розподілу навколо чарунки, що розраховується, і використовується модель, підібрана за допомогою варіографії.

SpatialAnalyst пропонує два методи крігінга: звичайний (ординарний) і універсальний.

Ординарний Крігінг

Ординарний Крігінг - це найзагальніший і широко використовуваний з методів Крігінга. Він заснований на припущенні, що постійне середнє значення невідоме. Це розумне припущення, якщо немає ніякої причини припускати зворотне.

Універсальний крігінг

Універсальний Крігінг припускає, в даних є тенденція до домінування певних значень (наприклад, пануючий вітер), і його можна змоделювати за допомогою детерміністичної або поліноміальної функції. Цей поліном віднімається з початкових значень вимірювань, і автокореляція моделюється по випадкових помилках. Коли до випадкових помилок підібрана модель, перед обчисленнями поліном додається назад до передбачуваних значень, щоб вийшов осмислений результат.

Методи інтерполяції обернено зваженої відстані (IDW) і Сплайна (розглянуті раніше) називають детерміністичними методами інтерполяції, оскільки вони безпосередньо спираються на навколишні зміряні значення або на задані математичні формули, що визначають гладкість підсумкової поверхні. Друга група методів інтерполяції складається з геостатистичних методів (таких, як Крігінг), заснованих на геомоделях, включаючих самокореляцію (статистичний взаємозв'язок між зміряними точками). Тому така технологія дозволяє не тільки одержати розрахункову поверхню, але також визначити значення точності або достовірності розрахунку.

Крігінг схожий на IDW у тому, що він враховує вагу навколишніх зміряних значень для того, щоб визначити розрахункове значення для чарунки, в якій не було даних. Загальна формула для обох інтерполяцій є підсумовуванням даних з урахуванням ваги:



де Z(si) - зміряне значення в чарунці i;

лi - невідома вага зміряного значення чарунки i;

s0 - розташування чарунки, для якої обчислюється прогноз;

N - число зміряних значень.

У IDW вагу, лi, залежить тільки від відстані від оцінюваної чарунки.

Проте в Крігінгє вагу залежить не тільки від відстані між окремою точкою вимірювання і точкою обчислення, але також від загального просторового розподілу точок вимірів. Для обліку просторового розподілу при призначенні ваги необхідно обчислити автокореляцію. Так, в звичному крігінгє вага, лi, залежить від моделі узгодження точок вимірів, відстані до оцінюваної точки і просторового розподілу точок вимірів навколо оцінюваної точки.

Для розрахунків по методу Крігінга необхідне наступне:

1 - потрібно виявити правила залежності;

2 - обчислити передбачуване значення.

Для вирішення цих задач Крігінг виконує двокроковий процес: (1) створюються варіограмми і коваріаційні функції для оцінки значень статистичних залежностей (званих просторовою автокореляцією), які залежать від моделі автокореляції (моделі узгодження), і (2) визначаються передбачувані значення порожніх чарунок. Через таке явне розділення задачі на дві говорять, що Крігінг використовує дані двічі: перший раз для оцінки просторової автокореляції даних і другий раз для обчислювання значень.

Також можна визначити вагу точок вимірювань за допомогою конфігурації діючих значень в межах заданої околиці навколо оцінюваної точки по моделі, відповідній полуваріограммі. По значеннях і вагах обчислюється вірогідне значення в оцінюваній чарунці.

SpatialAnalyst пропонує два типи околиці: фіксовану і змінну.

Фіксований радіус пошуку

Фіксований радіус пошуку визначається відстанню і мінімальною кількістю точок. Відстань визначає радіус околиці (у одиницях вимірювання карти). Величина радіусу постійна, тому для всіх інтерпольованих осередків кругова околиця пошуку точок однакова. Мінімальна кількість точок визначає мінімальне число точок, яке необхідне знайти в заданій околиці. При обчисленні значення осередку будуть використані всі точки вимірів, що потрапили в задану околицю. Якщо точок в околиці менше заданого мінімуму, радіус пошуку буде розширений, поки не вдасться знайти необхідну кількість точок. Заданий фіксований радіус пошуку буде застосований до кожного інтерпольованої чарунки (центру чарунки) в досліджуваній області. Таким чином, якщо точки вимірів розподілені нерівномірно, ймовірно, в заданій околиці різних чарунок опиниться різна кількість точок вимірів.

Змінний радіус пошуку

При використовуванні змінного радіусу пошуку задається кількість точок, що беруть участь в обчисленні значення інтерпольованої чарунки, тому радіус пошуку для кожної чарунки індивідуальний і залежить від того, як далеко від кожної чарунки вдається знайти задане число точок. Таким чином, одні околиці будуть маленькими, а інші - великими, залежно від частоти точок вимірів в районі інтерпольованої чарунки. Можна задати максимальну відстань (у одиницях вимірювання карти), яку пошук не повинен перевищувати. Якщо радіус певної околиці досягає максимальної відстані, обчислення значення цієї чарунки буде виконане на основі тієї кількості точок, яка опинилася в околиці максимального радіусу.



Рисунок 2.6.1 - Побудова поверхні методом Крігінг тематичного шару «Точки Радіації» по мінімальних значеннях

Проаналізувавши методи побудови поверхонь, можна зробити висновок, що найбільш підходящим для тематичного шару «Точки Радіації» є метод обернено зважених відстаней (IDW), тому що вплив значення зміряної змінної убуває у міру збільшення відстані від точки виміру.

2.7 Адреси території Харківської області, що були досліджені

Садовопаркова вул., 2 Харків, Харківська область;

2-й Рудничний пров., 12 Харків, Харківська область (накопичена величезна маса відходів);

просп. Героїв Сталінграду, 51, Харків, Харківська область;

Салтівське шосе, 129, Харків, Харківська область;

Семиградська вул., 2, Харків, Харківська область;

вул. Полтавський Шлях, 7, Харків, Харківська область;

вул. Героїв Праці, 24, Харків, Харківська область;

просп. Леніна, 47, Харків, Харківська область;

вул. Героїв Праці, 2, Харків, Харківська область;

вул. Полтавський Шлях, 152-154, Харків, Харківська область;

вул. Клочківська, 276, Харків, Харківська область;

вул. Харківська, 79, Харків, Харківська область;

Озерна вул., 42, Харків, Харківська область;

вул. Академіка Вальтера, 3, Харків, Харківська область;

Червонопрапорна вул., 5, Харків, Харківська область;

Московський просп., 275, Харків, Харківська область;

вул. Хабарова, 1, Харків, Харківська область;

204/2, Московський просп., 204/2, Харків, Харківська область;

Вимірювання потужності експозиційної дози гамма-випромінювання у повітрі Харківської області проводиться на 10 стаціонарних постах. (рис.2.7.1)

За даними спостережень пунктів Харківського обласного центру з гідрометеорології рівень експозиційної дози гамма-випромінювання у січні 2015 року становив 10-18 мікрорентгенів на годину, що знаходиться в межах природного фону області.

Харківський обласний центр з гідрометеорології має мережу спостережень, до якої входять стаціонарні пости та аналітична лабораторія.

Узагальнена інформація по постах кожен місяць має надаватися у Департамент екології та природних ресурсів Харківської облдержадміністрації

Рисунок 2.7.1 - стаціонарний пост у місті Харків

Основними недоліками існуючої системи моніторингу в Харківській області є:

відсутність узгодженості та уніфікованості інформаційних технологій, недостатнє забезпечення мереж засобами інформаційного обміну і, як наслідок, недостатня оперативність у наданні інформації користувачам;

відсутність єдиної комплексної мережі спостережень регіонального рівня, до складу якої мають входити мережі суб'єктів моніторингу, мережа автоматизованих постів та центр збору та обробки інформації за результатами моніторингу;

недостатній рівень технічного та методичного забезпечення функціонування мереж спостережень

На підставі Рішення Харківської облради «Про внесення змін до комплексної Програми охорони навколишнього природного середовища в Харківській області на 2009-2013 роки» від 22.12.2011 р. № 300-VI (Розділ: Охорона атмосферного повітря п. 1) та рішення від 01.03.2012 р. № 359-VI започатковані роботи щодо створення автоматизованої системи моніторингу атмосферного повітря в області.

На теперішній час за участю інституту розроблено ТЗ та проектно-кошторисна документація на створення автоматизованої системи моніторингу атмосферного повітря у м. Харків, що має складатись з 10 АПС, які розташовані з урахуванням впливу на стан атмосферного повітря в різних районах міста. (рис.2.7.2)

Крім того, інститутом розроблено базове програмне забезпечення центру системи моніторингу

Рисунок 2.7.2 - розташування автоматизованих постів у м. Харків

Порівняльний аналіз середньомісячних значень гамма-фону у січні 2015 р. за постами спостережень наведено на рис. 2.7.3

Порівняльна характеристика середньомісячного значення гамма-фону за постами спостереження Харківської області у січні протягом 2013 - 2015 років наведена на рис. 4.2 [9].

Рисунок 2.7.3 - Порівняння середньомісячних значень гамма-фону за стаціонарними постами спостереження в Харківській області

Отже Система моніторингу має стати інформаційною основою для прийняття управлінських рішень та інформування громадськості.

Існуюча система моніторингу у Харківський області не в повній мірі задовольняє інформаційні потреби та потребує подальшого удосконалення на базі сучасного приладового забезпечення, зокрема удосконалення автоматизованих постів спостережень, що мають працювати в режимі поточного часу, та єдиного центру збору і обробки інформації від різних джерел.

2.8 Методика вимірювання радіаційного фону

Ідеальною апаратурою для проведення радіаційних вимірів є професійні геофізичні радіометри. У роботі екологічної експедиції можуть також застосовуватися напівпрофесійніі побутові радіометри різних марок, хоча якість одержуваних даних у такому випадку виявляється трохи нижче. Почасти це може бути компенсовано одночасним використанням двох радіометрів з наступним усередненням результатів [15].

Визначення середнього розкиду результатів виконується в такий спосіб. Радіометр приводять у робочий стан і відповідно до інструкції по експлуатації роблять серію вимірів (не менш 20-25) на тому самому місці протягом невеликого проміжку часу (10-20 хвилин). Далі знаходять середнє арифметичне значення, що потім віднімають із кожного результату. Отримані цифри, що представляють собою різницю між середнім значенням і показаннями приладу в ході проведення вимірів, беруть зі знаком "плюс" і знову усереднюють. Результат цього усереднення і є шуканий розкид показань приладу. Нижче (табл. 2.8.1) приводиться приклад визначення середнього розкиду радіометра.

Таблиця 2.8.1 - Приклад визначення середнього розкиду радіометра

№ виміру	Результат виміру	Відхилення від середнього значення
1	11 мкР/год	0.5 мкР/год
2	12 мкР/год	0.5 мкР/год
20	13 мкР/год	2.0 мкР/год
Середнє значення	11.5 мкР/год
Середній розкид	1.0 мкР/год

У кожній точці визначення радіаційного фону проводять не менш 5 послідовних вимірів, за результатами яких обчислюють середнє арифметичне значення. Якщо робота ведеться двома приладами, кінцевим результатом є середнє між значеннями, отриманими за допомогою кожного із приладів. Коли точок, у яких роблять виміри, багато, дані й розраховані результати рекомендується оформляти у вигляді наступної таблиці [15]:

Таблиця 2.8.2 - Результати вимірювання

№	1-й радіометр,	Середнє,	2-й радіометр,	Середнє,	Кінцевий
точки	вимірювання	мкР/год	вимірювання	мкР/год	результат
					мкР/год

Залежно від поставлених завдань застосовують один із двох основних методів проведення польових досліджень:

- профільну розвідку (вимір радіаційного фона роблять через рівні відстані уздовж однієї прямої лінії, що називається профілем; кожна точка, у якій виміряється фон, називається пікетом);

- площадну зйомку (вимір радіаційного фона роблять по всій досліджуваній площі по рівномірній сітці, тобто по декількох паралельних профілях, що відстоять один від одного на рівні відстані).

Робочий крок, тобто відстань між точка, у яких проводять вимір (між пікетами на профілі й між самими профілями), установлюють залежно від характеру досліджень, розміру досліджуваної території та необхідного ступеня деталізації. Нижче наведені значення робочого кроку, що рекомендуються при проведенні різного роду польових робіт. Однак при виборі кроку завжди варто враховувати, що:

- дані, отримані з великим рівнем деталізації (тобто з меншим робочим кроком), завжди більше достовірні та мають більшу цінність; навпроти, зайве збільшення кроку може привести до втрати важливих для дослідження подробиць (наприклад, локальних аномалій радіаційного фону);

- з іншого боку, вибір занадто малого кроку приводить до збільшення загального числа пікетів і, відповідно, до підвищення трудомісткості та тривалості виконуваної роботи.

Перед проведенням самих вимірів на місцевості виконують розмітку профілів і пікетів на них за допомогою компаса і рулетки. Дуже зручні в роботі невеликі яскраві прапорці на міцних ратищах; втім, відзначати точки пікетів можна і просто заготовленими заздалегідь прутами, на які причіпляють папірця з номерами пікетів. Як правило, якщо ділянка має компактну форму, профілі для зручності подальшої роботи з картою прокладають у напрямку північ-південь або захід-схід. Однак у випадках, коли досліджувана ділянка сильно витягнута, нерідко більш виправданою виявляється прокладка профілів паралельно або перпендикулярно довгим сторонам ділянки.



Таблиця 2.8.3 - Рекомендований крок вимірів величини радіаційного фону при проведенні польових робіт

Характер робіт	Розмір досліджуваної території	Крок
Загальна (рекогносцирувальна) оцінка радіаційної ситуації	Менше 200 кв.м. 200-1000 кв.м. 1000-10000 кв.м. більше 10000 кв.м.	5 м 10 м 10-15 м від20 м
Складання докладної карти радіаційного фону	Менше 200 кв.м. 200-1000 кв.м. 1000-10000 кв.м. більше 10000 кв.м.	5 м 5 м 10 м від10 м
Детальне картування при проведенні електромагнітно-екологічних досліджень	Менше 200 кв.м. 200-1000 кв.м. 1000-10000 кв.м. від 10000 кв.м.	1-2 м 1-3 м 3-4 м від5 м

Результати проведення польових вимірів радіаційного фону піддають обробці й представляють потім у спеціальному виді для більшої наочності та зручності їхнього осмислення. Бажано по можливості робити хоча б первинну обробку даних безпосередньо в поле на місці проведення робіт, щоб у випадку виявлення недостатньої деталізації або неповноти результатів можна було провести додаткові (або контрольні) виміру.

Просторовий розподіл величини радіаційного фону представляють у графічному виді або як графік зміни радіаційного фону уздовж профілю (при проведенні профільної розвідки), або як карта радіаційного фону (при площадній зйомці).

При складанні графіка зміни фону уздовж профілю варто пам'ятати, що осі координат графіка повинні бути підписані із вказівкою одиниць виміру (наприклад: вертикальна вісь - "Радіаційнийфону, мкр/год", горизонтальна вісь - "Відстань уздовж профілю, м).

Складання карти радіаційного фону за даними вимірів по сітці вимагає уважності і акуратності, оскільки недбалість у проведенні ліній карти може привести до перекручування результатів. При цьому допускається використання спеціальних комп'ютерних математичних і геофізичних програмних засобів, однак попередні начерки із причин, зазначених вище, бажано виконати вже в поле.

Загальна послідовність операцій при складанні карти така. Насамперед на аркуш паперу наносять у масштабі майбутньої карти саму сітку, по якій робили виміри. У кожному вузлі сітки вписують результат вимірів радіаційного фону на відповідному даному вузлі пікету. Наступний, найбільш відповідальний, етап - проведення ізоліній, тобто ліній, що з'єднують на карті точки з рівними значеннями радіаційного фону.

Залежно від масштабу карти і ступеня мінливості фону на досліджуваній ділянці визначають перетин або крок ізоліній, тобто величину, на яку відрізняються значення фону уздовж однієї ізолінії від значень уздовж сусідньої. Як перетин, так і значення фону по ізолініях, по можливості, повинні бути цілими величинами. Наприклад: перетин - 1 мкр/год, значення по ізолініях - 9, 10, 11, 12, 13 мкр/год; або: перетин - 2 мкр/год, значення по ізолініях - 8, 10, 12, 14 мкр/год.

Зрозуміло, зовсім не обов'язково, що всі значення фону, нанесені на майбутній карті у вузлах сітки, збіжаться зі значеннями по ізолініях; відповідно, і самі ізолінії не обов'язково повинні проходити через вузли сітки. Наприклад, якщо в сусідніх вузлах радіаційний фон становить 9 і 11 мкр/год, то ізолінія зі значенням 10 мкр/год пройде між ними. При проведенні ізоліній між сусідніми вузлами сітки варто також розраховувати, на якому видаленні від одного та від інших вузлів повинна пройти ізолінія. Наприклад, якщо фон в сусідніх вузлах становить 9,5 і 11,5 мкр/год, то очевидно, що ізолінія зі значенням 10 мкр/год пройде ближче до першого вузла, ніж до другого. Конкретні відстані від ізолінії до вузлів сітки визначаються складанням елементарної пропорції [15].

Підсумковий звіт про проведення польових радіаційних досліджень повинен містити відомості [15]:

- про час проведення польових робіт;

- про бригаду, що здійснювала польові роботи;

- про типи використаних радіометрів;

- про паспортну погрішність кожного приладу (у відсотках);

- про середній розкид для кожного приладу (у мкр/год);

- про відстань між пікетами по профілю або про робочий крок сітки, по якій виконувалася зйомка.

Крім того, повинні бути представлені графічні матеріали, що відбивають результати роботи (графік зміни фону уздовж профілю або карта радіаційного фону а також таблиці, що містять результати польових вимірів (у випадку, якщо передбачається наступна комп'ютерна обробка даних).

2.9 Результати вимірів іонізуючих випромінювань від будівельних і оздоблювальних матеріалів будинків у м. Харків

Для вимірювання потужності еквівалентної дози гамма-випромінювання й щільності потоку бета-частинок використався радіометр-дозиметр:

Тип: РКСБ-104

Заводський номер: № 920028827

Час досліджень: з 9 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.

Температура повітря: від 17,20С до 19,50С

Атмосферний тиск: від 763 мм. рт. ст. до 764 мм. рт. ст.

Відносна вологість повітря: від 83 % до 80 %

Швидкість повітря: від 3,1 м\с до 2,6 м\с

Напрямок вітру: Півд-Сх, Півд-Зах, Півд.

Результати дослідження представлені у таблиці 2.4.1



Таблиця 2.9.1 - Результати досліджень

№ з/п	Найменування, адреса об'єкта	Результати вимірювання гама та бета випромінювання	Примітка
		Географічні координати, етаж будівлі	Потужність експозиційної дози гамма-випромінювання, мкр/год.	Щільність потоку бета- часток, част./хв. з см2
1	Садовопаркова вул., 2 Харків, Харківська область	49 °59.354? Півн. ш. 36°32.741? Східн.д.	14	< 5	-
2	2-й Рудничний пров., 12 Харків, Харківська область (накопичена величезна маса відходів)	49 °59.358? Півн. ш.. 36°22.792? Східн.д.	31	< 5	Перевищений допустимий рівень
3	просп. Героїв Сталінграду, 51, Харків, Харківська область	49°56'39.0"Півн. ш. 36°16'53.6"Східн.д.	18	< 5	-
4	Салтівське шосе, 129, Харків, Харківська область	49°59'10.7"NПівн.ш. 36°19'43.5"Східн.д.	39	< 5	Значно перевищений допустимий рівень
5	Семиградська вул., 2, Харків, Харківська область	49°59'21.7"Півн. 36°17'07.0"Східн.д.	22	< 5	-
6	вул. Полтавський Шлях, 7, Харків, Харківська область	36°13'22.8"Східн.д. 49°59'17.7"N Півн. ш.	24	< 5	-
7	вул. Героїв Праці, 24, Харків, Харківська область	50°01'31.4"Півн. ш. 36°20'12.6"Східн.д.	22	< 5	-
8	просп. Леніна, 47, Харків, Харківська область	50°02'21.7"Півн. ш. 36°13'14.1Східн.д.	33	< 5	Перевищений допустимий рівень
9	вул. Героїв Праці, 2, Харків, Харківська область	50°01'44.1" Півн. ш. 36°18'15.3" Східн.д.	18	< 5	-
10	вул. Полтавський Шлях, 152-154, Харків, Харківська область	49°58'58.6" Півн. ш. 36°10'56.2" Східн.д.	27-30	< 5	Перевищений допустимий рівень
11	вул. Клочківська, 276, Харків, Харківська область	50°02'22.4" Півн. ш. 36°11'56.5" Східн.д.	20	< 5	-
12	вул. Харківська, 79, Харків, Харківська область	49°56'45.7"Півн. ш. 36°14'48.8"Східн.д.	12	< 5	-
13	Озерна вул., 42, Харків, Харківська область	49°55'46.6" Півн. ш. 36°12'48.4" Східн.д.	12	< 5	-
14	вул. Академіка Вальтера, 3, Харків, Харківська область	50°05'11.6" Півн. ш. 36°15'03.9" Східн.д.	35	< 5	Перевищений допустимий рівень
15	Червонопрапорна вул., 5, Харків, Харківська область	49°59'59.7"Півн. ш. 36°14'42.1"Східн.д.	21	< 5	-
16	Московський просп., 275, Харків, Харківська область	49°57'24.4"Півн. ш. 36°22'41.2"Східн.д.	31	< 5	Перевищений допустимий рівень
17	вул. Хабарова, 1, Харків, Харківська область	49°57'38.7" Півн. ш. 36°21'52.9" Східн.д.	34	< 5	Перевищений допустимий рівень
18	204/2, Московський просп., 204/2, Харків, Харківська область	49°57'47.1"Півн.ш 36°20'01.9"Східн.д	21	< 5	-



3. Охорона праці в приміщенні лабораторії

3.1 Загальна характеристика системи охорони праці на підприємстві

Вивчення та вирішення проблем, пов'язаних із забезпеченням здорових і безпечних умов, у яких протікає трудова діяльність людини - одне з найбільш важливих завдань у процесі розробки нових технологій і систем виробництва. Комфортні й безпечні умови праці - один з основних факторів, що впливає на продуктивність і безпеку праці, здоров'я працівників.

Державне, регіональне та галузеве управління охороною праці, численні наглядові й контрольні інспекції не забезпечать безпечне ведення робіт, якщо це не стане головним повсякденним завданням і моральним обов'язком для всіх без винятку - роботодавців, керівників, інженерно-технічних працівників, кожного працюючого. Для рішення всіх проблем у сфері охорони праці необхідний системний підхід створення ефективної системи керування охороною праці на підприємстві чи організації.

В останні роки охорона праці перебуває на етапі кардинальних перетворень. Багато підприємств та установ проявляють зацікавленість щодо використання моделі керування охороною праці, що передбачає взаємну соціальну і економічну відповідальність бізнесу та працівників у процесі забезпечення безпечних умов праці з метою підвищення ролі соціального партнерства в створенні здорового психологічного клімату на підприємстві й максимізації добробуту, як окремого працівника, так і організації в цілому.

3.2 Характеристика об'єкта дослідження

Приміщення лабораторії знаходиться в будинку на другому поверсі двоповерхового цегельного будинку. Приміщення лабораторії складається з чотирьох кімнат, у кімнатах працює одинадцять чоловік.

Загальна площа приміщень складає S = 80 м2, довжина дорівнює l = 10 м, ширина m=8м. Висота приміщення h = 3м. Об'єм приміщень дорівнює V=S•h=240м3.

У середньому на одного працюючого приходиться 7,27 м2 площі кімнати, що відповідає припустимому значенню по нормах СН512-78 (не менше 6м2). Об'єм приміщення на одного працюючого складає 21,8 м3, що відповідає нормі (не менше 20м3).

Дане приміщення по мірі небезпеки ураження електричним током відноситься до категорії без підвищеної небезпеки: оскільки приміщення сухе, в ньому відсутні ознаки наявності агресивного середовища.

На вікнах - жалюзі. Стіни пофарбовані у світлий колір, стеля зроблена з підвісної стелі білого кольору.

Відповідно до СН 181-70 найсприятливішим є світлий колір інтер'єру і обладнання. Добре освітлені поверхні, що перебувають в полі зору передбачається фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбиття яких знаходиться в межах 0,3 - 0,6. Бажано також, щоб поверхня була матовою. При цьому необхідно враховувати, що неоднакова яскравість і різкий контраст навколишніх предметів може привести до швидкого стомлення органів зору.

При виборі кольору обладнання і приміщення слід віддавати перевагу світлим матовим тонам, з нерізкими змінами яскравості відтінків.

3.3 Аналіз небезпечних та шкідливих факторів, що впливають на людину у приміщенні

Основний об'єм роботи в лабораторії припадає на роботу з електронними приладами та ЕОМ, оскільки в теперішній час вся обробка інформації проводиться з використанням обчислювальної техніки.

У відповідності до[17]при роботі в лабораторії, на людину можуть впливати небезпечні та шкідливі фактори, перелік яких приведений в табл.3.1.

Таблиця 3.1 - Перелік небезпечних та шкідливих факторів при роботі з електронними пристроями (ЕОМ)

Найменування небезпечного та шкідливого фактора	Джерело виникнення фактора
1.Підвищений рівень іонізуючих випромінювань в робочій зоні	Екрани та інші поверхні ЕОМ
2. Рентгенівське м'яке випромінювання	Монітор (ЕПТ)
3. Пряма та відбита блискість	Невірне розташування ПК
4. Підвищений рівень статичної електрики	Діалектична поверхня комп'ютера, джерела живлення
5.Підвищена або знижена температура повітря	Підвищена: недолік провітрюваності приміщення, відсутність кондиціонерів; Знижена: погана опалюваність приміщення
6. Підвищений рівень шуму на робочому місці	Друкарська техніка, вентиляція, освітлювальний прилад
7.Недолік природного освітлення	Невірне розташування монітору, віконних прорізів
8.Підвищена яскравість світла	Невірне розташування монітору
9.Знижена контрастність	Якість монітору
10.Підвищене значення напруги в електричному ланцюгу	Електрична, апаратура
11. Підвищена пульсація світлового потоку	Лампи денного світла, монітор ЕОМ
12. Виробничий пил	Статична електрика, накопичена на поверхні комп'ютера
13. Статична напруга	Постійна поза сидіння
14.Розумова перенапруга	Труднощі виробничого завдання
15. Перенапруга зорових аналізаторів	Монітор ЕОМ

3.4 Заходи з охорони праці в лабораторії

Метеоумови та промислова санітарія

Метеоумови в лабораторії оптимальні для роботи операторів.

В приміщенні встановлюються оптимальні умови, при виборі яких враховується пора року та категорія роботи.

За затратами енергії робота в лабораторії є легкою фізичною роботою - категорія 1а.

Оптимальні параметри мікроклімату наведені у табл.3.2.

Таблиця 3.2 - Оптимальні параметри мікроклімату

Категорія роботи по енергозатратам	Пора року	Температура повітря, С	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
легка 1а	Холодна	22-24	40-60	0,1
	Тепла	23-25

Приміщення обладнане системами централізованого опалення (загальне парове) та штучною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до [18].

3.4.1 Освітлення в лабораторії

В лабораторії, яка знаходиться у місті Дніпропетровськ використовується бічне природне освітлення, що здійснюється крізь бічні вікна.

Згідно [19] нормовані значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для будинків, розташованих у ІV поясі світлового клімату визначаються за формулою:

(3.1)

де- значення КПО для ІІІ поясу світлового клімату складає 2%,

m - коефіцієнт світлового клімату (для міста Дніпропетровськ m=0,9%),

c - коефіцієнт сонячності клімату (с=1).

= 2 •0,9•1=1,8%

Загальне освітлення повинно бути рівномірним.

Штучне освітлення приміщення з робочими місцями, обладнаними відеотерміналами ЕОМ загального та персонального користування, має бути обладнане системою загального рівномірного освітлення. Даний вид штучного освітлення і використовується на робочих місцях лабораторії.

Дані по нормах освітлення для створення умов нормальної роботи високої точності містяться у табл. 3.3.

Комфортні умови зорової роботи забезпечуються.

Загальне освітлення виконане у вигляді переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих місць паралельно лінії зору працівників. На даному підприємстві використовуються світильники ЛВО 07С-4х18(20)-004 УХЛ4.

Таблиця 3.3 - Освітлення в лабораторії

Точність зорової роботи	Мінімальний розмір об'єкту	Розряд зорової роботи	Підрозряд зорової праці	Контраст об'єкту фону	Характеристика фону	Нормоване значення освітлення
						Природне	Штучне
						,%	,%	Lmіn, лк
Висока точність	0,3..0,5	ІІІ	Г	Середній	Світлий	2	1,35	300-500

Як джерело світла при штучному освітленні застосовуються, люмінесцентні лампи типу ЛБ-18(20).

Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів промінювання від 50 до 90 відносно вертикалі в подовжній і поперечній площинах складає не більше 200кд/м2 , а захисний кут світильників - не більшим за 40.

Коефіцієнт запасу (Кз) відповідно до [19] для освітлювальної установки загального освітлення слід приймати рівним 1,4.

Коефіцієнт пульсації не перевищувати 5% і забезпечується застосуванням газорозрядних ламп у світильниках загального і місцевого освітлення.

Освітлення є дуже важливим фактором роботи в лабораторії, оскільки основний час він проводить за напруженою зоровою роботою, тому рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування ПЕОМ в межах 300-500 лк. Також допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні та збільшення освітленості екрану більше ніж 300 лк.

Світильники місцевого освітлення мають напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом не меншим за 40 градусів.

Необхідно передбачити обмеження прямої близькості від джерела природного та штучного освітлення, при цьому яскравість поверхонь, що світяться (вікна, джерела штучного світла) і перебувають у полі зору, повинна бути не більшою за 200 кд/м2.

Необхідно обмежувати відбиту близькість шляхом правильного вибору типів світильників та розміщенням робочих місць відносно джерел природного та штучного освітлення. При цьому яскравість відблисків на екрані відеотермінала не повинна перевищувати 40 кд/м2, яскравість стелі при застосуванні системи відбивного освітлення не повинна перевищувати 200 кд/м2.

Необхідно передбачити нерівномірність розподілу яскравості в полі зору осіб, що працюють з відеотерміналом, при цьому відношення значень яскравості робочих поверхонь не повинно перевищувати 3:1, а робочих поверхонь і навколишніх предметів (стіни, обладнання) - 5:1.

Необхідно використовувати систему вимикачів, що дозволяє регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також дозволяє освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення.

Для забезпечення нормованих значень освітлення в приміщеннях з моніторами персонального користування необхідно очищати віконне скло та світильники не рідше ніж 2 рази на рік, та своєчасно проводити заміну ламп, що перегоріли.

3.4.2 Характеристика шуму в приміщенні лабораторії

У приміщеннях лабораторії рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам [20].

Для забезпечення нормативних рівнів шуму у виробничих приміщеннях та на робочих місцях застосовуються шумопоглинальні засоби, вибір яких обґрунтовується спеціальними інженерно-акустичними розрахунками.

Як засоби шумопоглинання повинні застосовуватися негорючі або важкогорючі спеціальні перфоровані плити, панелі, мінеральна вата з максимальним коефіцієнтом звукопоглинання в межах частот 31.-8000 Гц, або інші матеріали аналогічного призначення, дозволені для оздоблення приміщень органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Крім того, необхідно застосовувати підвісні стелі з аналогічними властивостями.

Характеристика електробезпеки в приміщенні лабораторії.

Основну небезпеку, для працюючих в лабораторії, представляє підвищена напруга електричної мережі та електроприладів, у тому числі - ПЕОМ.

В приміщенні лабораторії передбачено такі міри електробезпеки:

- конструктивні заходи електробезпеки;

- схемно-конструктивні заходи електробезпеки;

- експлуатаційні заходи електробезпеки.

Конструктивні заходи безпеки спрямовані на запобігання можливості дотику людини до струмоведучих частин.

Для усунення можливості дотику працюючих до струмоведучих частин, усі рубильники встановлені в закритих корпусах, усі струмоведучі частини поміщені в захисний корпус або мають захисний прошарок ізоляції, що виключає можливість дотику до них, застосовується блоковий монтаж. Живлячий електричний ланцюг має ізоляцію, виконану відповідно до [21]. Ступінь захисту устаткування відповідає ІР44 відповідно до [22].

Схемно-конструктивні заходи електробезпеки забезпечують безпеку дотику людини до металевих не струмоведучих частин електричних апаратів при випадковому пробої їхньої ізоляції і виникнення електричного потенціалу на них.

Живлення здійснюється від трьох провідної мережі: фазовий дріт, нульовий робочий дріт, нульовий захисний дріт.

Рекомендації щодо підвищення рівня електробезпеки в лабораторії.

Оскільки напруга живлення в лабораторії менше 1000 В, але більше 42 В, то відповідно до [23],із метою захисту від поразки електричним струмом застосовуємо занулення.

По засобу захисту від поразки електричним струмом проектована система відноситься до І класу.

Первинним джерелом живлення ПЕОМ є трьохпровідна мережа: фазовий дріт, нульовий робочий дріт, нульовий захисний дріт. Електроживлення здійснюється від електроустановки (трансформатора) із регульованою напругою під навантаженням. Напруга мережі подається в розподільну шафу. Опір заземлюючого пристрою, до якого приєднана нейтраль, не більш 0,6 Ом.

Для роботи з пристроями під високою напругою необхідні наступні запобіжні заходи:

не підключати і не відключати рознімання кабелів при напрузі мережі;

технічне обслуговування і ремонтні роботи допускається виробляти тільки при виключеному живленні мережі;

до роботи допускаються особи, які навчені і які мають групи допуску до роботи на машинах.

Причинами, що можуть викликати пожежу в розглянутому помешканні, є:

несправність електропроводки і приладів;

коротке замикання електричних ланцюгів;