Дослідження впливу військових дій на довкілля на сході України

The dynamics of life and environment destruction in the east of Ukraine is rapidly increasing. This article analyzes the main factors of contamination and destruction of the environment as a result of the military operations in eastern Ukraine. There were held the calculations of areas destroyed by fire, analyzed the dynamics of fires in the east of Ukraine and compared with the previous years, there were analyzed the soils in the Krasnolymanskyi region and water form Siverskyi Donets River.

Key words: research; war; east Ukraine; pollution; fire; soil; water; impact; destruction.

Постановка проблеми. Екологічну ситуацію на Східній Україні ще до початку військових дій можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду використання природних ресурсів та негативного впливу безпосередньо на усі об'єкти довкілля [1].

Низький рівень екологічної свідомості суспільства, відсутність достатньої очистки скидів та викидів, від сутність цивілізованого поводження з відходами, особливо з надзвичайно небезпечними, відсутність комплексного підходу до вирішення проблем з охорони довкілля призвели до значної деградації довкілля Східної України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів.

Інтенсивне забруднення атмосферного повітря (в основному об'єктами промисловості Східної України) теж тривало десятиліттями. Найбільшими забруднювачами атмосферного повітря стали підприємства вугільної промисловості, чорної металургії, хімічної промисловості, теплової енергетики. Зокрема, найбільше метану викидалося в атмосферу у містах і районах, де розташовані вуглевидобувні підприємства, які досягали близько 70 % від загального обсягу викидів.

Головними забруднювачами водних об'єктів були підприємства металургійної промисловості металургійні комбінати Маріуполя, Єнакієва, Макіївки, Авдіївки, вугільної галузі й енергетики. У ряді міст очисні споруди технологічно й фізично застаріли. Водні ресурси Донецької та Луганської областей характеризуються високою концентрацією солей. Причиною цього є скид у водні об'єкти високомінералізованих шахтних вод, з якими за рік потрапляє понад 1 млн тонн різних солей. Найбільш забрудненими, як свідчать спостереження Донецького обласного центру з гідрометеорології, зазначені такі річки: Кальміус, Кринка, Бахмут і Кальчик [там само].

Військові дії, які розпочалися на Донбасі з травня 2014 року, посилили екологічну небезпеку й без того депресивного регіону. Наразі тут спостерігаються руйнування очисних споруд, затоплення шахт, загроза розгерметизації газо-нафто-аміакопроводів, хімічне та радіаційне забруднення водних ресурсів, забруднення повітря та ґрунтів, знищення ландшафтів, рослинності, родючого шару ґрунтів, знищення значних площ лісових насаджень усе, що може мати незворотні наслідки.

Глобальна задача науковців у цій ситуації створення програми відтворення зруйнованої війною екосистеми регіону У контексті вказаної мети актуальною виглядає локальна мета статті дослідити вплив військових дій на екосистему регіону й зафіксувати наслідки знищення економічного, соціального і екологічного балансу цієї території.

Виклад основного матеріалу. Унаслідок військових дій водоканал Луганська знаходиться на порозі техногенної та санітарної катастрофи. Мародери, користуючись протистоянням, крадуть кабельні лінії та навіть окремі частини труб. Відтак, на водопровідних і каналізаційних мережах виникає чимало аварійних ситуацій. Мешканці Луганщини здебільшого споживають воду з поверхневих джерел, яка потребує суттєвого знезараження. Маршрути ж доставки хлору та гіпохлориту пролягають через місця бойових дій. Протягом тривалого часу вони не функціонували.

Також відсутнє було водопостачання у частині Луганської області, зокрема, на досить тривалий час припинили свою роботу: Жовтневі очисні споруди у Малій Вергунці, насосні станції № 10, 11 і 18, насосна станція другого підйому у кварталі Ватутіна, насосна станція четвертого підйому що забезпечує водою Кам'янобрідський район.

Під час артилерійського обстрілу Слов'янська на території насосної станції каналу Сіверський ДонецьДонбас пошкоджені очисні споруди. Зупинка насосних агрегатів призвела до обмеження постачання міста як питною, так і технічною водою. забруднення довкілля військовий

Зазнав обстрілу перший підйом каналу "Сіверський Донець-Донбас". Донецьк перейшов на погодинну подачу води, оскільки бойові дії у Слов'янському районі ускладнювали роботу з ремонту пошкодженої насосної станції і водопроводів.

У результаті бойових дій очисні споруди в Єнакієвому працювали за тимчасовою схемою електропостачання, оскільки основна лінія електропередач була пошкоджена. Унаслідок артобстрілів у Слов'янську постраждали фільтрувальна станція та очисні споруди, 19 каналізаційних і 3 водонапірних насосних станції, майже 20 км каналізаційних та 36 км водопровідних мереж. Було знеструмлено Донецьку фільтрувальну станцію.

За результатами проведених ЕПЛ досліджень води з р. Сіверський Донець у м. Чугуїв на території Харківської області та у м. Щастя Луганської області нижче скиду стічних вод з очисних споруд, виявлено більш ніж подвійне перевищення по мінералізації у пробі з р. Сіверський Донець, що у м. Щастя.

Результати дослідження ґрунтів свідчать про значний вміст важких металів на місці розривів снарядів. Так, концентрація титану у пробі ґрунту на місці розриву снаряду на території степового заповідника "Крейдова флора" у 150 разів перевищує фонові концентрації цього металу Концентрація ванадію у цій же пробі становить 100 мг/кг, для порівняння: у фоновій пробі ванадій взагалі відсутній. Виявлено також перевищення по сульфатах у 2,3 раза, рухомих формах важких металів: свинцю 1,3 раза, кадмію 1,5 раза.

Саме сплави на основі титану з добавками ванадію застосовують в авіаційній і ракетній техніці.

Виявлено перевищення стронцію на місці розривів снарядів у с. Закітне; концентрація цієї речовини становить 150 мг/кг, на місці утворення воронки площею 12 м². У цій же пробі ґрунту в 4 рази перевищують фонові концентрації сульфати, кадмій перевищує концентрації у 9 разів.

Дослідження на території Донецької області показали, що мають місце значні забруднення ґрунтів стронцієм, титаном, ванадієм та кадмієм унаслідок бойових дій. Для виключення природного поширення цих мікроелементів відібрано та проаналізовано фонові проби.

Високі концентрації більшості металів є токсичними, заподіюють шкоду, інколи необоротну, що веде до функціональних порушень спочатку у довкіллі, а потім в організмі людини. Кадмій і його сполуки є надзвичайно токсичними, навіть у незначних концентраціях, мають властивість накопичуватись в організмах і екосистемах.

Ризики, пов'язані із пошкодженням комунікацій, підприємств та інших об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку мають особливе значення, адже в умовах відсутності контролю та можливостей ліквідації їх негативних наслідків, потенційно збільшуються масштаби негативного впливу щодня.

Значний техногенний вплив на довкілля мають промислові відходи при поводженні з ними за звичайних умов. Але коли вони горять при недостатності кисню (низьких температурах), цей вплив збільшується в сотні або й більше разів. Також унаслідок аварійних відключень електроенергії в атмосферне повітря викинуто значний об'єм небезпечних речовин.

Від обстрілів артилерії мало місце загоряння кількох еколого-небезпечних підприємств: Авдіївського та Ясинівського коксохімічного заводів, Лисичанського нафтопереробного та Краматорського верстатобудівного заводів, "Точмашу" (Донецьк) й "Стиролу" (Горлівка).

Небезпеку для довкілля становить потрапляння снарядів у місця складування небезпечних речовин, бурові установки, а також такі об'єкти інфраструктури, як газо-, нафтота аміакопроводи. Так, у вересні був зафіксований випадок, коли в результаті військових дій у районі Донецького аеропорту осколком снаряду було пошкоджено газопровід.

Відомі й окремі випадки руйнування об'єктів хімічної промисловості внаслідок потрапляння снарядів. За офіційними даними МНС України в Донецькій області 20 вересня 2014 року вибухонебезпечний предмет влучив у склад Донецького казенного заводу хімічних виробів, розташований у Куйбишевському районі Донецька по вул. Софіївська. У результаті влучення в склад, розташований приблизно за 5 кілометрів від основної території заводу стався спалах [2].

Також горів вугільний склад Ясинуватського коксохімічного заводу який знаходиться на території Макіївки між смт. Батман і мікрорайоном "Черьомушки". Унаслідок артилерійського обстрілу Київського району Донецька снаряд влучив на територію заводу "Точмаш", після чого почалася пожежа [3].

У відпрацьованій породі, яка, власне, й складає терикон, міститься практично вся таблиця Менделєєва, включаючи й радіоактивні елементи. Оскільки в тілі терикону і без впливу антропогенних факторів може проходити самозаймання, а при підсиленні такого горіння ще розривами гранат, снарядів, ракет та іншої зброї у атмосферу викидаються тисячі тонн канцерогенних речовин, які руйнують озоновий шар, мігрують у ґрунти, водоносні горизонти та біоресурси, забруднюючи їх, і, відповідно, потрапляють в організм людини.

Значна кількість надзвичайно небезпечних відходів на території військових дій викликає занепокоєння та страх за збереження чистого довкілля для майбутніх поколінь. Адже суб'єктивна мотивація ситуації, що склалася, чи амбіції однієї або кількох людей може мати для наших нащадків жорстокі та непередбачувані наслідки.

Більшість очевидних загроз, викликаних війною, пов'язані або з механічним пошкодженням природних ландшафтів, або з тимчасовою втратою державою контролю над порушеннями й технологічними процесами в зоні військових дій. Реальні наслідки від кожного з впливів сьогодні важко оцінити, оскільки поки що немає і, очевидно, не буде можливості провести широкі натурні обстеження. Тим не менш, вже зараз можливо окреслити напрямки таких досліджень і наступні роботи з ліквідації негативних наслідків і відновлення.

Перш за все, необхідно усунути наслідки механічного пошкодження природних ландшафтів. Ми говоримо тільки про території безпосередніх воєнних дій, тобто про пошкодження, які вже відбулися. Варто зазначити, що зона бойових дій розгорнута в регіоні, для якого характерна специфічна структура розселення. Це дві промислові агломерації (Донецька і Луганська) і масштабні малозаселені простори Донецького кряжу де невеликі населені пункти й окремі шахти межують безпосередньо з природними територіями. У цій зоні розміщено понад половину об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) Луганської області і близько третини Донецької області, в тому числі обидва наявні в регіоні природні заповідники і єдиний національний природний парк. Пошкодження ґрунту викликані механічними факторами, проїздом по території важкої техніки, перш за все танків та інших типів гусеничної техніки.

Відділення Луганського природного заповідника "Провальський степ" знаходиться в прикордонній зоні, контроль над якою протягом всього конфлікту не належав українській армії, у зв'язку з чим на цій території відбувалося значно більше, ніж в інших місцях, несанкціонованих перетинів державного кордону різного виду транспортом і військовою технікою. Рух техніки відбувався безпосередньо по території заповідника. У місцях падіння снарядів утворювались воронки. Бої велись на території філії "Крейдяна флора" Українського степового заповідника (він розміщений на високому березі, там були позиції спочатку ЛНР, а потім української армії) та на території незаконно скасованого національного природного парку (НПП) "Сіверсько-Донецький".

Саме на території регіонального ландшафтного парку "Донецький кряж" чисельність воронок сягнула критичного значення. За допомогою космічних знімків вдалося порахувати, що на території 225 км² Амвросіївського та Шахтарського районів (біля Савур-могили) розриви снарядів призвели до утворення 15505 воронок, які можна класифікувати за 4 типами (табл. 1).

Таблиця 1. Класифікація воронок за типами