Структура та географія природоохоронного землекористування в Карпатському регіоні України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Структура та географія природоохоронного землекористування в Карпатському регіоні України

Зіновій Паньків

Подано визначення природоохоронного землекористування, проведений аналіз структури і географічних закономірностей його розташування в Карпатському регіоні України. Розвиток природоохоронного землекористування в регіоні зумовив створення 1601 об'єкта і території природно-заповідного фонду, які займають 659,4 тис. га. Найбільшу кількість займають пам'ятки природи та заповідні урочища, а найбільшу площу -- 14 НПП і 11 РЛП. Переважна більшість площ природоохоронного землекористування розташовано в Карпатській гірській смузі.

Ключові слова: природоохоронне землекористування, Карпатський регіон України, географічні закономірності, структура земельного фонду, національні природні парки.

Размещено на http://www.allbest.ru//

Умови до створення в Карпатському регіоні України в різні історичні періоди природоохоронних територій та започаткування своєрідного, ресурсозберігаючого, природоохоронного землекористування, яке має за мету збереження біорізноманіття та середовища існування популяцій, видів рослин і тварин, захист від антропогенного впливу. Розуміння єдності, цілісності функціонування розділених державними кордонами природних комплексів Карпат, Розточчя зумовило створення спільних заповідних територій із суміжними державами та формування мережі транскордонних природоохоронних територій - біосферних резерватів. Першим був створений у Карпатському регіоні трилатеральний українсько-польсько-словацький біосферний резерват "Східні Карпати". Заплановано створення нових біосферних резерватів: українсько-польського - "Розточчя"; українсько-румунських - "Мармароські гори", "Чивчини"; українсько-словацького - "Вигорлатського"; українсько-угорського - "Тисянська долина". Досить активно в регіоні створюються національні природні парки як природні ядра, що гарантують оптимальну кількість та якість екологічного простору, та є основою формування екологічної мережі. У 2005-2006 роках науковими працівниками Інституту екології Карпат, Національного університету "Києво-Могилянська академія", Львівського національного університету імені Івана Франка розроблено 5 транснаціональних екологічних коридорів в межах Карпатського природного регіону, що об'єднують 28 природоохоронних територій національного значення, та забезпечуватимуть збереження унікальних природних ландшафтів.

Проте, створення нових природоохоронних територій, формування басейнових, регіональних, транснаціональних екологічних мереж першочергово вимагає зміни цільового призначення та вилучення земельних ділянок, які є у власності та користуванні сільськогосподарських, лісогосподарських господарств, що зумовить зміни у структурі земельного фонду, співвідношенні між типами землекористування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Система землекористування сформувалася під впливом природних, історичних, етнокультурних і соціально-економічних чинників та є в основі усіх видів природокористування. Природоохоронне землекористування почало формуватися в середині XIX ст. з метою збереження популяцій, видів, генетичного та ландшафтного різноманіття в умовах інтенсивного антропогенного навантаження на довкілля. Формування природоохоронних територій, реалізація екомережної концепції регламентується прийнятими Законами України "Про загальнодержавну програму формування національної екомережі України на 2000-2015 роки", "Про екологічну мережу України". Впровадження природоохоронних стратегій сприяло створенню нових природоохоронних територій та розробки басейнових, регіональних, локальних схем екомережі. Теоретичні, методологічні, прикладні аспекти формування природоохоронних територій та екомереж розкрито в працях Ю.Р. Шеляг-Сосонко [5,10], Л.П. Царика [8], П.Л. Царика [9], О.Г. Топчієва [6,7], В.П. Брусака [1] та інших.

Формування цілей статті. Метою статті є аналіз сучасного стану природоохоронного землекористування у Карпатському регіоні України, встановлення особливостей структури кількості та площ територій природоохоронного землекористування, їхнього розподілу за категоріями землекористувачів, виявлення територіальних відмінностей їхнього розподілу як в межах адміністративних областей, так і в розрізі смуг землекористування. землекористування карпатський природоохоронний

Виклад основного матеріалу

Природоохоронне землекористування - це тип використання земельних ділянок, які зайняті природними територіями (природні заповідники, національні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), штучно створеними об'єктами (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово- паркового мистецтва), які мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність з метою збереження унікальних ландшафтів і недопущення погіршення корисних властивостей інших природних ресурсів [2].

Посилення антропогенного навантаження, інтенсивне використання природно-рослинних ресурсів у різних галузях господарства, різке зменшення площ непорушених природних біоценозів і погіршення їхнього якісного складу, загроза повного знищення значної кількості унікальних рослинних угрупувань і представників тваринного світу обумовили необхідність їхнього збереження шляхом заповідання та виділення земельних площ, які мають спеціальний охоронний статус. Виокремлення, недопущення руйнування та порушення стану унікальних природних територій та об'єктів має давню історію. Ще в дохристиянські часи, коли людина обожнювала сили та явища природи, для поклоніння богам обиралися найбільш привабливі в естетичному відношенні місцевості, де заборонялася будь-яка господарська діяльність. В княжі часи виділялися заповідні лісові масиви, де заборонялося проведення будь-яких видів робіт, встановлювалася заборона полювання на певні види тварин і часові обмежувальні терміни. У подальшому, кожен великий землевласник на своїх землях виділяє певні заповідні ділянки природних територій або створював штучні об'єкти (садово- паркові комплекси, дендрологічні парки).

Показники природоохоронного землекористування в Карпатському регіоні України станом на 1.01.12р.

1- заповідники; 2 - національні природні парки; 3 - заказники; 4 - пам'ятки природи; 5 -парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва; 6 урочища;

При створенні об'єктів і територій природоохоронного землекористування, в першу чергу, враховується унікальність територій та необхідність їхнього збереження від антропогенного впливу. Такий підхід зумовив, що близько 81% природоохоронного землекористування, сконцентровано в Карпатській гірські смузі. При формуванні природоохоронного землекористування на одного користувача виділяються значні площі земель, в середньому 3,4 тис. га. А при створенні національних і ландшафтних природних парків на одну організацію, що здійснює природоохоронне земле-регіональні ландшафтні парки; 7- заповідні - інші.

Виділені об'єкти і території природоохоронного землекористування підпорядковані різним міністерствам і відомствам, що перешкоджає формуванню узгодженої, однонаправленої політики при плануванні використання цих територій (рис. 3). Проведений аналіз дозволив встановити, що 51,2% від загальної площі природоохоронного землекористування в Карпатському регіоні України є у підпорядкуванні лісогосподарських підприємств, а 38,8% - підпорядковано природоохоронним організаціям.

Таблиця 2.

Кількість та площа об'єктів і територій природоохоронного землекористування в

Природоохоронне землекористування сприяє покращенню екологічної ситуації в регіоні та захищає від знищення унікальні природні території та об'єкти, проте переважна частина цих територій сконцентрована в Українських Карпатах, що применшує цінність і необхідність збереження унікальних об'єктів в інших частинах Карпатського регіону. З метою формування єдиної політики і стратегій ведення цього типу землекористування доцільно всі території, що використовуються для цих цілей, підпорядкувати єдиному центру - міністерству екології та природних ресурсів. Подальший розвиток природоохоронного землекористування в Карпатському регіоні України, крім створення нових територій та об'єктів, розбудови і вдосконалення екологічної мережі, вимагає розробки, вдосконалення правових, економічних і соціальних нормативів, які дозволять оптимізувати напрями господарської діяльності в регіоні, слугуватимуть основою збереження природних ландшафтів, підвищення стійкості антропогенно змінених територій та цілісного функціонування екологічної мережі, оптимізації екологічної ситуації.

Висновки

Показник заповідності регіону становить 11,6%, що майже у два рази перевищує загальнодержавний показник. Найбільшу кількість у структурі об'єктів і територій природно-заповідного фонду Карпатського регіону України займають пам'ятки природи (55,3%), заповідні урочища (18,2%) та заказники (14,3%), проте майже 50% площ цих територій займають 14 національних природних парків та майже 21% - регіональні ландшафтні парки (11). Переважна більшість площ природоохоронного землекористування (51,2%) підпорядковано лісогосподарським підприємствам, а 38,8% - природоохоронним організаціям. Основний акцент у природоохоронному землекористуванні регіону робиться на створення та функціонування НПП, проте функціональна структура території більшості їхніх територій не відповідає поставленим завданням, оскільки в їхніх межах домінує господарська частина, а під зони стаціонарної та регульованої рекреації виділяються незначні площі. Ще однією проблемою у функціонуванні НПП є включення у їхні межі значних територій без проведення процедури вилучення їх у користувачів, що перешкоджає виконанню поставлених завдань. Подальший розвиток природоохоронного землекористування в Карпатському регіоні України, крім створення нових територій та об'єктів, розбудови і вдосконалення екологічної мережі, вимагає розробки, вдосконалення правових, економічних і соціальних нормативів.

Література

Брусак В.П. Географічні основи формування екологічної мережі в Українських Карпатах / В.П. Брусак, Ю.В. Зінько, Д.А. Кричевська // Розвиток заповідної справи в Україні та формування Панєвропейської екологічної мережі : матер, міжнар. науково-практичної конференції. - Рахів: ЗАТ "Надвірнянська друкарня", 2008. - С. 61-68.

Паньків З.П. Система класифікаційних категорій землекористування / 3. П. Паньків // Вісник Львівського університету. Серія географічна. - 2011. - Вил. 39. - С. 260-266.

Паньків З.П. Земельні ресурси: навч. посібник / З.П. Паньків. - Львів: Видави, центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - 272 с.

Паньків 3. Еволюція землекористування в Україні: монографія / 3. Паньків. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. - 188 с.

Розбудова екомережі України / За ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонка. - К.: Програма розвитку ООН. Проект "Екомережі", 1999. -127 с.

Топчієв ОТ. Застосування методів аналізу великомасштабних планів землекористувань при формуванні регіональних екомереж /О.Г. Топчієв, А.М. Шашеро // Український географічний журнал. - № 3, 2012. - С. 51 -57.

Топчієв О.Г. Формування екологічної мережі й територіальна організація довкілля / О.Г. Топчієв І І Географія та основи економіки в школі. № 5, 2003. - С. 42-45.

Царик Л.П. Географічні засади формування і розвитку регіональних природоохоронних систем: концептуальні підходи, практична реалізація. Монографія / Л.П. Царик. - Тернопіль : "Підручники і посібники", 2009. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru