Збереження біорізноманітності є актуальним природоохоронним завданням у контексті реалізації сучасних природоохоронних концепцій, у тому числі й на регіональному та локальному рівнях.

Актуальність оптимізації й розширення природно-заповідної мережі Полтавської області й адміністративних районів обумовлена також сучасними потребами щодо забезпечення стійкого розвитку регіону.

На виконання цих завдань нами в останнє десятиріччя проводяться комплексні созологічні дослідження на території Гадяцького району Полтавської області, результатом чого стало створення у 2011 р. регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" - цінного осередку збереження й охорони біорізноманітності, у складі якого й раритетні компоненти [10]. Створенням парку вдалося об'єднати ряд об'єктів природно-заповідного фонду в долині р. Псел у її середній течії в межах Полтавської області і визначитися із функціональним зонуванням його території [9]. Сучасна природно-заповідна мережа Гадяцького району представлена 47 об'єктами (найбільше серед усіх адміністративних районів Полтавської області) загальною площею 14341,13 га; показник заповідності складає 8,99% [8], і майже вдвічі перевищує такий показник в області (4,95). Однак, на території району нами виявлено декілька нових ділянок, перспективних для заповідання, - осередків збереженої природної фіторізноманітності, зокрема й раритетної.

Одна з таких місцевостей знаходиться в північно-західній частині Гадяцького району в околицях с. Глибока Долина.

За фізико-географічним районуванням [2] дана місцевість знаходиться в межах фізико-географічної області Полтавської підвищеної рівнини, за геоботанічним - належить до Гадяцько-Миргородського геоботанічного району лучних степів, дубових лісів, заплавних лук та долинних евтрофних боліт у межах Полтавської рівнини Лівобережнопридніпровської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської широколистяної області [4].

Метою роботи є фітосозологічна характеристика урочища "Глибока Долина" у Гадяцькому районі Полтавської області як проектованого природно-заповідного об'єкта.

Об'єкт і методи дослідження. Матеріал зібрано нами впродовж 2005-2014 рр. на території Гадяцького району Полтавської області в околицях с. Глибока Долина. Авторами застосовано загальноприйняті польові (детально-маршрутний, відбору гербарних зразків, рекогносцирування), камеральні (опрацювання літературних джерел, гербарних фондів) методи. Для з'ясування созологічного статусу та наукової цінності рідкісних видів рослин використано підходи Червоної книги України. Вивчення рослинного покриву території здійснено шляхом виконання повних геоботанічних описів. Екологічна характеристика видів вказується згідно концепції "Екофлори України" [6]. Назви рослин наводяться за зведенням С.Л. Мосякіна та М.М. Федорончука [13]. Біотопічна характеристика у роботі наведена за зведеням Я.П. Дідуха зі співавторами [5].

Гербарні зразки деяких рідкісних рослин із території дослідження передано до Гербарію Інституту ботаніки НАН України (KW) та до фондів Полтавського краєзнавчого музею (PW).

Результати досліджень та їх обговорення. У природному відношенні досліджувана територія являє собою яружно-балкову систему, витягнуту з південного заходу на північній схід довжиною орієнтовно 10 км і в середньому перерізі - 150-200 м. Балка в районі автошляху Гадяч - Гречанівка, який ділить її на дві частини, близько підходить до села Глибока Долина, і її борти є асиметричними.

Созологічно цінним у ботанічному відношенні є правий, відносно високий схил північно - західної експозиції (ухил 20-25°), який зверху обмежений від сільськогосподарських угідь насадженнями із Fraxinus excelsior L., Robinia pseudoacacia L. Він зайнятий угрупованнями лучних степів із домінуванням Poa angustifolia L., Festuca valesiaca Gaudin, Koeleria cristata (L.) Pers., а в умовах змиву талих та дощових стоків із поля маловидові ценози утворюють Bromopsis inermis (Leyss.) Holub та Elytrigia repens (L.) Nevski. Основне флористичне ядро формують Trifolium pratense L., Medicago lupulina L., Medicago romanica Prodan, Achillea submillefolium Klokov & Krytzka, Falcaria vulgaris Bernh., Galium ru - thenicum Willd., Salvia nemorosa L. aggr., S. nutans L., S. pratensis L., Ranunculus illyricus L., R. polyan - themos L., Potentilla argentea L., Stellaria graminea L., Cerastium holosteoides Fr., Fragaria viridis Duchesne, Thymus marschallianus Willd., Thesium linophyllon L., Euphorbia sequierana Neck., Agrimonia eupatoria L., Thalictrum minus L., Stachys recta L., Campanula sibirica L., Verbascum phoeniceum L., Veronica aus - triaca L. Значна участь лікарських рослин Origanum vulgare L., Hypericum perforatum L. Такі угруповання займають середні і верхні частини схилу. На найвищих елементах рельєфу зустрічаються угруповання Elytrigia intermedia (Host) Nevski.

Найбільше флоросозологічне значення має ця місцевість як місцезнаходження вкрай рідкісного на Полтавщині виду - Potentilla alba L., який включений до регіонального списку [3]. Це - один із трьох нині відомих локалітетів цього виду в області, в якому збереглася найбільш чисельна це - нопопуляція зі значною участю у проективному покритті (15%). Добрий стан особин, рясне квітування, ряд показників ценопопуляції (чисельність, щільність, правосторонній спектр популяції за віковою структурою) вказують на оптимальні для виду екологічні умови цього місцезнаходження. В цьому місцезнаходженні, незважаючи на незначну висоту схилу, до його середини й вище піднімаються угруповання остепнених лук із співдомінуванням Trifolium montanum L. На них виявлено й такі регіонально рідкісні види як Oxytropis pilosa (L.) DC., Pedicularis kaufmannii Pinzg., Asyneuma canescens (Waldst. & Kit.) Griseb. & Schenk. У цій частині балкової системи виявлено й локальну ценопопуляцію Pulsatilla pratensis (L.) Mill. на площі 300 м2 в кількості 56 особин, 45 із яких на момент дослідження квітували. Специфікою рослинного покриву цього схилу є відсутність чітких меж між степовими і лучними ценозами за профілем схилу. Ряд лучних та лучно-болотних видів піднімаються до середнього рівня схилу і навіть до верхівки. Такими видами є Filipendula vulgaris Moench., Sanquisorba officinalis L., Anthericum ramosum L., Centaurea jacea L., Equisetum arvense L., Geranium pratense L., Leucan - themum vulgare Lam., Daucus carota L., Trifolium alp - estre L., поширені в межах всього профілю схилу.

По тальвегу балки формуються угруповання евтрофних боліт із домінуванням Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud., Typha latifolia L., Scir - pus lacustris L., Carex acutiformis Ehrh. Фоновими видами є Sonchus palustris L., Lysimachia vulgaris L., Filipendula ulmaria (L.) Maxim., Solanum dulcamara L., Symphytum officinale L., Myosotis scorpioides L. В екотонній смузі виявлено місцезнаходження регіонально рідкісної лікарської рослини Bistorta officinalis Delarbre. Локально на болоті зустрічаються фрагменти вологих біловербових лісів (Salix alba L.) та поодиноко і групами кущові верби (Salix cinerea L., S. pentandra L.).

Лівий борт цієї частини балки виположений, і його нерозорана неширока смуга використовується місцевим населенням у якості пасовищ, а тому має деградований рослинний покрив.

Ліва частина балки розміщується перпендикулярно від села. її правий схил стрімкіший (ухил до 20-25°), відмежований від сільськогосподарських угідь насадженнями Tilia cordata Mill., Betula pendula Roth, Acer tataricum L., Fraxinus excelsior, Robinia pseudoacacia. Зайнятий теж степовими угрупованнями, але з переважанням нітрофіль - них злаків (Elytrigia repens, Bromopsis inermis). У верхній частині схилу домінують угруповання з Calamagrostis epigeios (L.) Roth. (проективне покриття - 80%), Poa angustifolia, Bromopsis inermis, Salvia stepposa Des. - Shost., S. pratensis (по 3%). Трав'янистий покрив представлений також Agrimonia eupatoria, Daucus carota, Artemisia austriaca Jacq., Centaurea jacea, Equisetum arvense, Fragaria viridis, Filipendula vulgaris, Achillea submillefolium, Galium ruthenicum, Convolvulus arvensis L., Linaria vulgaris Mill., Campanula rapunculoides L., Euphorbia virgata Waldst. & Kit.

Середня частина схилу репрезентована ділянками з Elytrigia repens, Festuca valesiaca, Phleum pretense L., Equisetum variegatum Schleich. ex Weber & Mohr, Knautia arvensis (L.) Coult., Campanula sibirica, Plantago lanceolata L., Viola odorata L., Steris viscaria (L.) Raf., Asperula cynanchica L., Geranium pratense, Salvia nutans, Falcaria vulgaris, Asparagus officinalis L., Gypsophila paniculata L., Vicia cracca L., Leu - canthemum vulgare Lam. та ін. Відмічено наявність регіонально рідкісного виду Campanula persicifolia L. та виду, занесеного до Червоної книги України, Dactylorhiza incarnata (L.) Soy

Деякі ділянки еродовані та зайняті агломераціями бур'янів (Urtica dioica L., Conyza сanadensis (L.) Cronq., Berteroa incana (L.) DC., Lactuca serriola L. та ін.). На лівому виположеному борту балки знаходяться селітебні території (сільські забудови та присадибні ділянки). По днищу тягнеться те ж евтрофне болото.

Таким чином, на території урочища виявлено 9 видів рідкісних рослин із 7 родин, із яких два види включені до Червоної книги України та 7 - до регіонального списку. Інформацію про наукову цінність, созологічний статус, біоморфу, основну гігромор - фу, еколого-ценотичну характеристику та стан популяції раритетних видів наведено у таблиці.

За науковою цінністю рідкісні види флори урочища належать до груп: зі складною біологією розвитку (Dactylorhiza incarnata), з диз'юнктивним поширенням (Sanguisorba officinalis), погранично ареальні (на південній межі поширення - Bistorta officinalis, Potentilla alba, Pulsatilla pratensis, на північній - Asyneuma canescens), репрезентують регіональні типи ареалу (європейсько - сибірський - Campanula persicifolia, Pedicularis kaufmanii та європейсько-західноазіатський - Oxytropis pilosa).

Біоморфологічна структура раритетної флори урочища репрезентована трав'янистими полікарпі - ками, з яких 8 є гемікриптофітами та один - геофіт.

Таблиця. Загальна характеристика рідкісних рослин урочища "Глибока Долина"

Серед гігроморф переважають мезофіти (4 види), нечисельно представлені групи, що мають проміжний характер (мезоксерофіт - 2; мезогігрофіт, ксеромезофіт - по одному виду) та гігрофіти (один). Щодо еколого-ценотичноїхарактеристики, то най - чисельніше представлена група лучних видів (3), лучно-степових (2) та степових (2). По одному представнику репрезентовано групи узлісся (Campanula persicifolia) та бореально-лісова (Potentilla alba), що є специфічними для досліджуваної території. Важливим показником раритетної флори є стан ценопопуляцій рідкісних видів. Із дев'яти видів п'ять утворюють малочисельні ценопопуляції, три - середньочисельні і один (Potentilla alba) - багаточисельну.

У цілому, фітоценози, виявлені на території урочища, репрезентують степовий (клас Festuceto - Brometea Br. - Bl. et R. Tx in Br. - Bl. 1949), лучний (класи Molinio-Arrhenatheretea R. Tx. 1937, Trifolio-Geranietea Th. Mull. 1962), прибережно-водний (клас Phragmrto-

Magnocaricetea Klika in Klika et Novak 1941) та вологолісовий (Salicitea purpureae Moor 1958) типи рослинності.

Біотопічна характеристика урочища "Глибока Долина" є такою:

D1.11 Зарості високотравних гелофітів (шувари), в яких стоячі стебла перезимовують у засохлому вигляді (Phragmitetalia);

D 2.112 Осокові угруповання, що мають однорідний рельєф з участю гіпнових мохів або без них (Magnocaricion);

Е 1.13 Вологі високотравні угруповання (Fillipendulon);

E 2.122 Різнотравно-злакові угруповання лучної степової рослинності на чорноземах;

G 1.114 Вербові зарості стоячих вод (Salicion cinerea).

За загальноприйнятими у заповідній справі методиками [1] нами встановлені такі показники наукової цінності даної території: флористична репрезентативність: висока (незважаючи на відносно невелику площу, флора репрезентована близько 450 видами); флористична унікальність висока (у складі флори виявлено дев'ять видів рідкісних рослин, із яких Pulsatilla pratensis та Dactylorhiza incarnata включені до Червоної книги України [12], 7 - до регіонального червоного списку [11]: Asyneuma canescens, Oxytropis pilosa, Pedicularis kaufmanii, Potentilla alba, Sanguisorba officinalis, Bistorta officinalis, Campanula persicifolia); ценотична репрезентативність і унікальність: достатні (на даній території зберігаються лучно-степові угруповання як зональні для регіону); ландшафтна унікальність: висока (балкові системи є унікальними ландшафтними комплексами, що визначають специфіку регіону, і є осередками збереження степової рослинності, яка на вододілах знищена господарською діяльністю).

Місцеве населення використовує степові схили для сінокосіння та випасання худоби, здебільшого лівої частини балки біля села, і цей вплив є помірним. Такі заходи є необхідними для запобігання заростанню лучно-степових схилів із рідкісним фіторізноманіттям Pyrus communis L. та Prunus spinosa L., що вже знаходяться у підрості на досліджуваній території. Основними ризиками для біорізноманітності даної місцевості є надмірне випасання худоби до збоїв на деяких ділянках, ранньовесняне несанкціоноване випалювання степу та болота.

заказник фітосозологічний флора рослина

Висновки