Принципи Декларації з навколишнього середовища і розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ВСТУП

Практично загальновизнано, що на сучасному етапі розвитку цивілізації виник ряд загроз її подальшому існуванню. Сьогодні досить явно визначено декілька основних проблем, зокрема:отруєння навколишнього середовища - атмосфери, води; винищення лісів і забруднення земної поверхні; швидко зростаючі об'єми споживання; виснаження ресурсів; зростаючі масштаби військових конфліктів через територіальні та ідеологічні суперечки, у перспективі - через ресурси та екологічні проблеми; тривання технологічних розробок по удосконаленню ядерної (хімічної, біологічної) зброї; загроза глобальних економічних криз з непередбачуваними наслідками; а також і природні катаклізми, зміна клімату тощо.

Ці фактори у сукупності з нестабільністю та напруженістю стосунків між людськими спільнотами призводять до зростаючих загроз нашому існуванню.

Крім того, більшість з перелічених загроз виникла чи радикально загострилася за останні 100 років. Значно зросли масштаби населення і освоєння територій Землі, воєн і людських втрат.

Розуміння важливості і складності проблеми «сталого розвитку» призвело до організації на межі 2 тисячоліть трьох конференцій Ріо - 1992, 2002 і 2012 років. У кожній брали участь десятки тисяч людей і близько ста вищих представників держав.

У роботі розглядаються основні положення Декларації з навколишнього середовища і розвитку, прийнятій 1992 року на Конференції Організації Об'єднаних Націй в Ріо-де-Жанейро. На сьогоднішній день даний документ являє собою один з основних у світовому екологічному праві.

Конференція в Ріо 1992 року безпосередньо дала світові концепцію «сталого розвитку», яку згодом було розвинуто і більщ детально розроблено на Конференціях Ріо 10+ (Йоханнесбург, 2002 рік) та Ріо 20+ (Ріо-де-Жанейро, 2012 рік).

Метою роботи є ознайомлення із основними питаннями, вирішенням яких наразі займається світове екологічне право, визначення їх важливості та необхідності прийняття певних мір заради подолання тієї чи іншої проблеми навколишнього середовища, яка може турбувати світову спільноту.

Робота ставить перед собою завдання вивчення змісту 27 принципів Декларації з навколишнього середовища і розвитку, утверджених Конференцією в Ріо-де-Жанейро, визначення основних питань, які прагнуть подолати керівники більшості країн світу та представники ООН, аналізу наслідків їх застосування в економіці розвинутих країн світу та країн, що розвиваються, а також оцінки рівня актуальності даних положень та ступеня вирішеності зазначених у Декларації проблем.

1. КОНФЕРЕНЦІЯ В РІО 1992 РОКУ: МЕТА І ЗАВДАННЯ

КонференціяОрганізаціїОб'єднанихНацій з навколишньогосередовища і розвитку була скликана в Ріо-де-Жанейро з 3 по 14 червня 1992 року. У її роботі брали участь керівники 150 країн світу.

Конференція в Ріо підтвердила ДеклараціюКонференціїОрганізаціїОб'єднанихНацій з проблем навколишньогосередовищалюдини, прийняту в Стокгольмі 16 червня 1972 року [1], і прагнула її подальшого розвитку.

Згідно з Преамбулою до Декларації [2, с. 3], метою Конференції булозаснування нового, справедливогомеханізму глобального партнерства шляхомстворенняновихрівнівспівробітництваміж державами, ключовимисекторами суспільства і людьми. Докладаючизусиллядляукладанняміжнароднихугод, якізабезпечуютьповагуінтересіввсіх і захистцілісностіглобальноїсистемиохоронинавколишньогосередовища та розвитку, а такожвизнаючикомплексний і взаємозалежний характер Землі, 14 червня 1992 року Конференція ООН проголосила Декларацію з навколишнього середовища і розвитку.

Цей документ містить 27 принципів екологічно коректної поведінки світової спільноти і є одним з основних джерел екологічного права більшості країн світу.

Лейтмотивом Декларації (і безпосередньо Конференції 1992 року) стала, за словами попереднього Генерального секретаря ООН К. Аннана, «відповідальність ООН за нашу планету, чия щедрість є першоосновою прогресу людства; і найбільш - за майбутню безпеку і добробут прийдешніх поколінь» [2].

2. ЗМІСТ І ОЦІНКА ДЕКЛАРАЦІЇ З НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І РОЗВИТКУ

Акценти у Декларації Ріо 1992 року зроблено на допомозі бідним країнам, усуненні в них голоду та епідемій; ліквідації нежиттєздатних моделей виробництва та споживання, викоріненні бідності. Наголошено на необхідності попередження будь-яких проявів дискримінації, захисту суверенного права держав на користування власними природними ресурсами. Особливу увагу наділено питанням екологічної безпеки та відповідальності держав щодо дій, які можуть нанести певної шкоди екологічному стану навколишнього середовища будь-якої з країн.

Підняті проблеми є актуальними і сьогодні. У статті Абрамяна Є.А. [3] наведено дані ООН, згідно з якими за останні 10 років (до 2012 року) кількість голодуючих у світі збільшилась на 23 млн і досягла 820 млн людей. У деяких країнах Африки голодує до 70% населення. У наш час кожна людина, що народилась у розвинутій країні, споживає у середньому в 20 разів більше ресурсів нашої планети, ніж представники країн третього світу. На долю 75% населення Землі припадає лише 14% світового прибутку.

Конференція оголосила необхідність переходу до «сталого розвитку», лозунгом якого стало «залишимо нашим дітям не менше того, що ми отримали від попереднього покоління». У роботі О.І. Орлова [4] аналізуються можливі насліки такого переходу, а також результати дотримання принципів Декларації 1992 року. Зокрема, говориться про кінець приватного підприємництва у його класичному розумінні - адже, щоб людство вижило, окремі держави і ООН мусять створити для приватного підприємництва жорсткі рамки, пов'язані перш за все з екологією. Це рішення, на думку Орлова, буде здійснюватися збройними силами держав. Крім того, вчений висловлює думку, що символом 21 сторіччя буде «еколог з автоматом».

По-друге, у роботі зазначена необхідність нової організації економіки і нової економічної теорії. Доводиться, що «сталий розвиток» унеможливлюється за дотримання класичної економічної теорії.

По-третє, розглядається відмінне майбутнє «золотого міліарду» (США, Європа, Японія тощо) та інших країн (що розвиваються). Ресурсів Землі не вистачить, щоб підняти життєвий рівень останніх до рівня «золотого міліарду». Може мати місце жорстка боротьба за ресурси між цими двома групами країн.

3. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ДЕКЛАРАЦІЇ 1992 РОКУ

Далі наведено скорочені положення Декларації з навколишнього середовища та розвитку з метою ознайомлення безпосередньо з іх змістом і сутністю [2, с. 3-7].

Принцип 1

Людина має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, якість якої дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, і несе головну відповідальність за охорону і поліпшення навколишнього середовища на благо нинішнього і майбутніх поколінь. У зв'язку з цим політика заохочення або увічнення апартеїду, расової сегрегації, дискримінації, колоніального та інших форм гноблення та іноземного панування засуджується і повинна бути припинена.

Принцип 2

Природні ресурси Землі, включаючи повітря, землю, флору і фауну, і особливо репрезентативні зразки природних екосистем, повинні бути збережені на благо нинішнього і майбутніх поколінь шляхом ретельного планування та управління в міру необхідності.

Принцип 3

Здатність Землі виробляти життєво важливі поновлювані "ресурси повинна підтримуватися, а там, де це практично бажано і можливо, відновлюватися або поліпшуватися.

Принцип 4

Людина несе особливу відповідальність за збереження і розумне управління продуктами живої природи і її середовища, які в даний час знаходяться під серйозною загрозою у зв'язку з низкою несприятливих чинників. Тому в плануванні економічного розвитку важливе місце має приділятися збереженню природи, включаючи живу природу.

Принцип 5

Незамінні ресурси Землі повинні розроблятися таким чином, щоб забезпечувався захист від виснаження цих ресурсів у майбутньому і щоб вигоди від їх розробки отримувало все людство.

Принцип 6

Введення в навколишнє середовище токсичних речовин або інших речовин і викид тепла в таких кількостях або концентраціях, які перевищують здатність навколишнього середовища знешкоджувати їх, повинні бути припинені, з тим щоб це не завдавало серйозних або непоправної шкоди екосистемам. Необхідно підтримувати справедливу боротьбу народів усіх країн проти забруднення.

Принцип 7

Держави вживають усіх можливих заходів для запобігання забруднення морів речовинами, які можуть поставити під загрозу здоров'я людини, завдати шкоди живим ресурсам і морським видами, завдати шкоди зручностей або створити перешкоди для інших законних видів використання морів.

Принцип 8

Економічний і соціальний розвиток має вирішальне значення для забезпечення сприятливих навколишніх умов життя і роботи людини, а також для створення умов на землі, які необхідні для поліпшення якості життя.

Принцип 9

Погіршення навколишнього середовища в результаті недостатнього розвитку та стихійних лих створює серйозні проблеми, які можуть бути найкращим чином усунуті шляхом прискорення розвитку за рахунок надання суттєвої фінансової і технічної допомоги на додаток до зусиль самих країн, що розвиваються, а також такий своєчасної допомоги, яка може бути потрібна.

Принцип 10

Що стосується країн, що розвиваються, то стабільність цін і відповідні доходи від сировинних товарів і матеріалів мають істотне значення для управління навколишнім середовищем, оскільки необхідно брати до уваги як економічні фактори, так і екологічні процеси.

Принцип 11

Політика всіх держав у сфері навколишнього середовища повинна підвищувати існуючий або майбутній потенціал розвитку країн, що розвиваються, а не чинити на нього негативний вплив або перешкоджати досягненню усіма кращих умов життя, і держави, а також міжнародні організації повинні зробити відповідні кроки з метою досягнення угоди щодо подолання можливих національних і міжнародних економічних наслідків, що виникають у результаті застосування заходів, пов'язаних з навколишнім середовищем.

Принцип 12

Слід виділяти ресурси для охорони і поліпшення навколишнього середовища з урахуванням обставин і конкретних потреб країн, що розвиваються і будь-яких витрат, які можуть бути пов'язані з включенням заходів з охорони навколишнього середовища в їх плани розвитку, а також необхідності надавати їм на їхнє прохання додаткову міжнародну технічну та фінансову допомогу в цих цілях.

Принцип 13

З метою забезпечення більш раціонального управління ресурсами та поліпшення таким чином навколишнього середовища держави повинні виробити єдиний і скоординований підхід до планування свого розвитку для забезпечення того, щоб цей розвиток відповідало потребам охорони і поліпшення навколишнього середовища на благо населення цих держав.

Принцип 14

Раціональне планування є важливим засобом врегулювання будь-якої невідповідності між потребами розвитку та потребами охорони і поліпшення навколишнього середовища.

Принцип 15

Необхідно здійснювати планування населених пунктів та урбанізації, з тим щоб уникнути негативних наслідків для навколишнього середовища і отримати максимальну користь від соціального і економічного розвитку. У зв'язку з цим необхідно відмовитися від проектів, призначених для забезпечення колоніалістської расистського панування.

Принцип 16

У тих районах, де швидкі темпи зростання або дуже велика щільність населення можуть негативно позначитися на навколишньому середовищі або темпах розвитку, а також у тих районах, де низька щільність населення може створювати перешкоди в справі поліпшення навколишнього середовища людини або у справі розвитку, необхідно проводити демографічну політику, не ущемляє основних прав людини, політику, яку зацікавлені уряду вважатимуть доцільною.

Принцип 17

На відповідні національні установи слід покласти завдання планування, управління та контролю щодо ресурсів навколишнього середовища держав з метою підвищення якості навколишнього середовища.

Принцип 18

Наука і техніка, вносячи свій внесок у соціально-економічний розвиток, повинні бути використані з метою визначення та запобігання випадків нанесення шкоди навколишньому середовищу і боротьби з ним, а також для вирішення проблем навколишнього середовища на благо всього людства.

Принцип 19

Ознайомлення підростаючого покоління, а також дорослих, з належним урахуванням нижчих верств населення, з проблемами навколишнього середовища є вкрай важливим для розширення основи, необхідної для свідомого і правильної поведінки окремих осіб, підприємств та громад у справі охорони і поліпшення навколишнього середовища в усіх її аспектах, пов'язаних з людиною. Важливо також, щоб кошти громадської інформації не сприяли погіршенню навколишнього середовища, а, навпаки, поширювали знання, що стосуються необхідності охорони і поліпшення навколишнього середовища, з метою забезпечення можливостей всебічного розвитку людини.

Принцип 20

Національні та багатонаціональні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов'язані з проблемами навколишнього середовища, повинні отримати підтримку у всіх країнах, особливо в країнах, що розвиваються. У цих цілях необхідно підтримувати і сприяти вільному потоку сучасної наукової інформації та передачі досвіду, з тим щоб полегшити вирішення проблем навколишнього середовища; технічні знання в галузі навколишнього середовища повинні надаватися країнам, що розвиваються на умовах, які будуть сприяти їх широкому розповсюдженню і не буде накладати економічний тягар на країни, що розвиваються.

Принцип 21

Відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй і принципами міжнародного права держави мають суверенне право розробляти свої власні ресурси відповідно до своєї політики в галузі навколишнього середовища і несуть відповідальність за забезпечення того, щоб діяльність у рамках їх юрисдикції або контролю не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших держав або районів за межами дії національної юрисдикції.

Принцип 22

Держави співпрацюють з метою подальшого розвитку міжнародного права, що стосується відповідальності і компенсації жертвам за забруднення і за інші види шкоди, заподіяні в результаті діяльності в межах їх юрисдикції, або контролю за навколишнім середовищем у районах, що знаходяться за межами дії їх юрисдикції.

Принцип 23

Поважаючи критерії, які можуть бути узгоджені міжнародним співтовариством, чи норми, які повинні бути встановлені на національному рівні, вкрай важливо у всіх випадках брати до уваги системи цінностей, встановлених у кожній країні, і ступінь застосування норм, які придатні для більшості розвинених країн, але які можуть не підходити і викликати невиправдані соціальні витрати в країнах, що розвиваються.

Принцип 24

Міжнародні проблеми, пов'язані з охороною і поліпшенням навколишнього середовища, слід вирішувати в дусі співробітництва всіх країн, великих і малих, на основі рівноправності. Співпраця, засноване на багатосторонніх і двосторонніх угодах або на іншій відповідній основі, вкрай важливо для організації ефективного контролю, запобігання, зменшення та усунення негативного впливу на навколишнє середовище, пов'язаного з діяльністю, що проводиться у всіх сферах, і це співробітництво слід організувати таким чином, щоб належною мірою враховувалися суверенні інтереси всіх держав.

Принцип 25

Держави повинні сприяти тому, щоб міжнародні організації грали узгоджену, ефективну і динамічну роль у справі охорони і поліпшення навколишнього середовища людини.

Принцип 26

Людина і навколишнє його середовище повинні бути позбавлені від наслідків застосування ядерної та інших видів зброї масового знищення. Держави повинні прагнути до якнайшвидшого досягнення домовленості у відповідних міжнародних органах про ліквідацію і повному знищенні таких видів зброї.

ВИСНОВКИ

Небезпечні тенденції, які ми наразі спостерігаємо - триваюче зростання кількості населення, деградація якості навколишнього середовища, поява проблем, пов'язаних із чистою питною водою і технологіями виготовлення продуктів харчування, необхідність появи нових критеріїв промислового виробництва тощо - не є абсолютно новими. не є абсолютно новими. На жаль, вони не були попереджені вчасно, але вони можуть бути усунені шляхом зважених, свідомих, і послідовних дій.

Єдиного кроку для вирішення світових проблем просто не існує. Це має бути комплекс заходів, займатися яким повинні люди, що розуміють специфіку таких складних систем, як планета і суспільство, і для злагодженого його функціонування дотримуватися цього комплексу і брати на себе повну відповідальність мусять керівники більшої частини країн світу, і всіх розвинутих країн.

Як зазначає у своїй роботі О.І. Орлов, найважливіше - те, що посилення екологічних вимог зі сторони держави - це не короткочасна кампанія, це має бути назавжди.

Конференції Ріо приводять людство до усвідомлення того, що, за словами Є.А. Абрамяна, «сім міліардів людей, що живуть на планеті, мають почати діяти спільно для досягнення цілей, що поділяють усі. А для того, щоб почати так діяти, слід змінити відповідно і виховання, а у кінцевому рахунку - свідомість».

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Доклад КонференцииОрганизацииОбъединенныхНаций по проблемам в окружающейчеловекабреде (изданиеОрганизацииОбъединенныхНаций № R.73. П.А.14)// Стокгольм, 5-16 июня 1972 года. -глава I.

2. Доклад КонференцииОрганизацииОбъединенныхНаций по окружающейсреде и развитию(Документ ООН A/CONF.151/26/Rev.1 (Vol. I)//Рио-де-Жанейро, 3-14 июня 1992 года.-стр. 3-7.

3. Е.А. Абрамян. КонференцииРио по устойчивомуразвитию. Комментарии. - 2012 год. декларація навколишній екологічний

4. А.И.Орлов. Проблемы управления экологической безопасностью. - Москва, 2002 год. - глава 1.4..

5. Экология. Учебное пособие / Под ред. С.А. Боголюбова. - М.: Знание, 1999. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru