Виклад основного матеріалу

Негативний вплив людської діяльності на навколишнє середовище, а також аварії техногенного характеру (на Чорнобильській АЕС (26.04.1986), Фукусімській АЕС (Японія, 11.03.2011), нафтовидобувному об'єкті в Мексиканській затоці (20.04.2010) та інших об'єктах), призвели у багатьох країнах світу до великомасштабних біологічних катастроф, до погіршення стану природного життєвого довкілля та якості життя і здоров'я населення. Від ураганів, повеней та інших стихійних лих у 2013 р. постраждали близько 106 млн. жителів нашої планети. Внаслідок техногенних катастроф і стихійних лих (понад 300) загинули більше 26 тис. осіб. Економічні збитки від цих катастроф становили близько 140 млрд. дол. США [9].

Зі середини 1990-х років економічні збитки від стихійних лих невпинно зростають з кожним роком. Найбільш поширеними у світі є тропічні шторми і повені (32 % від загальної кількості катастроф), землетруси (12 %), посухи (10 %) та інші (14 %) [6, с. 9]. Найбільші стихійні лиха останніх років:

• січень 2001 р. - землетрус у штаті Гуджарат (Індія), внаслідок якого загинуло 20 тис. осіб, постраждало 167 тис. осіб, збиток сягнув 2,1 млрд. дол. США;

• 2001 р. - повені в Італійських і Швейцарських Альпах та Великобританії, а також урагани заподіяли Західній і Північній Європі збиток, який сягнув понад 15 млрд. дол. США;

• грудень 2004 р. - землетрус, цунамі і повінь в Індонезії - кількість жертв була від 235 до 280 тис. осіб, завдано шкоди на 10,7 млрд. дол. США;

• травень 2008 р. - тропічний циклон у М'янмі - загинуло понад 100 тис. осіб;

• січень 2010 р. - землетрус на Гаїті - загинуло понад 220 тис. осіб;

• червень 2013 р. - повінь у Північній Індії - загинуло близько 6 тис. осіб;

• листопад 2013 р. - тайфун на Філіппінах - загинуло понад 10 тис. осіб, економічні збитки становили приблизно 12-15 млрд. дол. США [9].

Оскільки соціо-еколого-економічні збитки від техногенних катастроф і стихійних лих стосуються не тільки окремих держав чи регіонів, а є глобальною проблемою, тому необхідно прийняти відповідні механізми щодо їх відшкодування і попередження. Саме тому, всі держави повинні співпрацювати у напрямі реалізації міжнародного екологічного страхування.

Оскільки довкілля потрібно сприймати як єдине глобальне ціле, то відповідно вирішення сучасних соціо-еколого-економічних проблем можливе тільки в умовах широкого й активного міжнародного співробітництва всіх держав світу у сфері екологічної політики, екологічного права та екологічного страхування. Вважаємо, що для ефективного формування та розвитку міжнародного екологічного страхування доцільне інтегральне застосування економічних і правових інструментів у цій сфері, тобто синергетичного економіко-правового підходу.

Забруднення довкілля не має кордонів і є однією з головних проблем людства у ХХІ ст. Відомо, що забруднення довкілля (повітря, водних, земельних та інших ресурсів) має транскордонний характер. Саме тому доцільно, щоб відшкодування збитків, завданих цим природним ресурсам та життю і здоров'ю людини, яка постраждала внаслідок забруднення довкілля, стихійних чи техногенних катастроф, було врегульовано у міжнародному правовому полі щодо міжнародного екологічного страхування.

Відповідно до міжнародного права (ст. 1 Загальної декларації прав людини), "всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах". У конституціях багатьох держав світу, зокрема України (ст. 50), закріплено, що кожна людина має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Вважаємо, що одним з найбільш дієвих інструментів забезпечення відшкодування завданої шкоди довкіллю і населенню є екологічне страхування. Воно покриває збитки, пов'язані із втратою здоров'я, майна, погіршенням умов для життя, витратами на очищення забрудненої території тощо.

Контроль за екологічними ризиками передбачає створення правової бази, що регулює співпрацю між державами у сфері екологічного страхування. Сьогодні є низка міжнародних конвенцій, протоколів угод тощо у сфері екологічного страхування (Конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (Відень, 1963), Міжнародна конвенція про створення Міжнародного фонду для компенсації шкоди від забруднення нафтою (Брюссель, 1971), Протокол про відповідальність і компенсацію за шкоду, завдану внаслідок транскордонного перевезення небезпечних відходів та їх видалення (1999) та інші угоди, які регулюють міжнародні відносини у цій сфері). Однак правова база, що регулює взаємовідносини держав у сфері екологічного страхування, не систематизована. Саме тому доцільно підготувати та прийняти Міжнародний кодекс "Про екологічне страхування".

Необхідність його розроблення і прийняття зумовлена тим, що функції, які виконує екологічне страхування (накопичувальну, компенсаційну, захисну, контрольну, стимулювальну, інвестиційну, інформаційну та ін.) потребують однакового міжнародного еколого-економіко-правового розуміння, а також єдиного підходу до визначення розмірів збитків, які підлягають відшкодуванню внаслідок забруднення довкілля техногенними аваріями і стихійними лихами. Безперечно, що під час розроблення цього акту потрібно враховувати особливості кожної країни, її природно-географічні, соціально-економічні та інші умови. Необхідність розроблення і прийняття Міжнародного кодексу "Про екологічне страхування" обумовлено також потребою у систематизації міжнародного законодавства у сфері екологічного страхування, введенням уніфікованої термінології, оскільки досі в правовому полі екологічного страхування немає єдиного понятійно-термінологічного апарату.

Сутність Міжнародного кодексу "Про екологічне страхування" полягає в тому, щоб створити рівні права та обов'язки для населення всіх держав світу у сфері екологічного страхування. Отже, Міжнародний кодекс "Про екологічне страхування" - це міжнародний нормативно-правовий акт, який регулює відносини між суб'єктами міжнародного права у процесі екологічного страхування.

Враховуючи те, що всі держави світу юридично рівноправні й володіють суверенітетом, а також зважаючи на специфіку сучасних міжнародних відносин і міжнародно-правових аспектів та сучасні системи міжнародного екологічного та економічного права, які мають не тільки юридичний та соціальний характер, але й політичний, то для прийняття Міжнародного кодексу "Про екологічне страхування" потрібний спеціальний міжнародно-правовий механізм. Безперечно він повинен випливати з ідеї Екологічної Конституції Землі. Це пояснюється насамперед формою реалізації засад Міжнародного кодексу "Про екологічне страхування", який може бути охарактеризований як наднаціональний, наддержавний, оскільки на сьогодні в міжнародних відносинах над державами немає єдиного координаційного центру в питаннях збереження довкілля. Всі міжнародні конференції з питань охорони довкілля є тільки предтечею для прийняття Екологічної Конституції Землі.

Вважаємо, що процедуру підготовки і прийняття Міжнародного кодексу "Про екологічне страхування" потрібно здійснювати за участю представників всіх держав. Для того, щоб не виникали міждержавні непорозуміння щодо прав та обов'язків у сфері екологічного страхування, необхідно розробити чіткий механізм організаційної, правової та фінансової систем для підготовки, розроблення, прийняття та реалізації Міжнародного кодексу " Про екологічне страхування".

Сьогодні відомо такі міжнародні системи страхування: перестрахування, система "Assistance", система "Зелена карта" (Green card), морське страхування, спеціальні види страхування (страхування експортно-імпортних інвестиційних ризиків, екологічних ризиків тощо). Система "Assistance" могла б страхувати екологічні ризики туристів, оскільки вона забезпечує покриття всіх видів ризиків. Здійснюють його компанії особливого типу, які поєднують страхові та сервісні функції, або звичайні, які працюють за договором з компаніями-асістантами [6, с. 22]. Останні є, по суті, транснаціональними компаніями, що мають розгалужену світову мережу представництв. Відомі GESA, CORIS, Mercur Assistance, Assist-card та ін. Отже, перспективи реалізації міжнародного екологічного страхування полягають у:

• розробленні та прийнятті Міжнародного кодексу "Про екологічне страхування";

• введенні єдиної системи тлумачення страхових термінів і єдиної системи міжнародного екологічного страхування;

• створенні єдиного підходу до визначення розмірів збитків, які підлягають відшкодуванню внаслідок забруднення довкілля техногенними аваріями і стихійними лихами на національному, регіональному та міжнародному рівнях;

• правовому регулюванні механізмів екологічного страхування на різних рівнях (національному, регіональному та міжнародному);

• наявності національних і міжнародних договорів щодо відшкодування збитків страховою компанією і державою, які завдали екологічних збитків тощо.

Висновки

1. Однією з актуальних соціо-еколого-економічних проблем людства є зростання природних і техногенних катастроф, що супроводжуються величезними матеріальними збитками та людськими жертвами.

2. Кожна людина має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

3. Вирішення сучасних проблем можливе тільки в умовах широкого й активного міжнародного співробітництва всіх держав світу у сфері екологічної політики, екологічного права та екологічного страхування.

4. Необхідність розроблення і прийняття Міжнародного кодексу "Про екологічне страхування" обумовлено потребою у систематизації міжнародного законодавства у сфері екологічного страхування.

5. Його функціонування означає створення рівних прав та обов'язків для населення всіх держав світу у сфері екологічного страхування.

Література

1. Абалкина И.Л. Страхование экологических рисков (из практики США) / И.Л. Абалкина. - М. : Изд-во ИНФРА-М, 1998. - 88 с.

2. Бридун Є.В. Моделювання страхового механізму компенсації еколого-економічних збитків / Є.В. Бридун. - Харків: Вид-во "Форт", 2004. - 256 с.

3. Віленчук О.М. Концептуальні засади розвитку екологічного страхування в лісовому господарстві / О.М. Віленчук // Фінанси України: журнал. - 2007. - № 5. - С. 105-113.

4. Козьменко О.В. Страховий ринок України в контексті сталого розвитку: монографія / О.В. Козьменко. - Суми: Вид-во ДВНЗ "УАБС НБУ", 2008. - 350 с.

5. Манкевич В.В. Правовое регулирование экологического страхования / В.В. Манкевич. - Минск: Изд-во ГИУСТ БГУ, 2010. - 145 с.

6. Машина Н.І. Міжнародне страхування: навч. посібн. / Н.І. Машина. - К. : Вид-во "Центр навч. літ-ри", 2006. - 504 с.

7. Моткин Г.А. Основы экологического страхования / Г.А. Моткин. - М. : Изд-во "Наука", 1996. - 192 с.

8. Сааджан И.А. Страхование экологических рисков: принципы и экономический механизм: монография / И.А. Сааджан, С.К. Харичков. - Одеса: Изд-во Ин-та пробл. рынка и экон.- экол. исслед. НАН Украины, 2006. - 160 с.

9. Natural catastrophes and man-made disasters in 2013: large losses from floods and hail; Haiyan hits the Philippines / Swiss Re // Sigma. - 2014. - № 1. - 52 p. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.swissre.com.

Размещено на Allbest.ru