Принцип повсюдності природоохоронних заходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принцип повсюдності природоохоронних заходів

Даний принцип проектування формулюється так: "При проектуванні природно-технічних геосистем важливою є повсюдність природоохоронних заходів". Важливість його дотримання пов'язана передусім із тим, що в процесі свого функціонування геотехсистеми здійснюють вплив також і на стан сусідніх геосистем, які також виконують середовище і ресурсоформувальні та ресурсозберігаючі функції, порушення яких може мати серйозні негативні наслідки. Так, заміна на великій площі складних природних відносно стійких біоценозів простішими і тому менш стійкими агрофітоценозами призводить до того, що останні сильніше піддаються різним стихійним впливам погоди.

Принцип повсюдності враховує охорону ландшафту в цілому та охорону окремих його компонентів, а також раціональне використання всіх і кожного виду природних ресурсів, що зазвичай відображається в державних і міждержавних законах і нормативних документах. Цей принцип забезпечує право кожної людини на здорове навколишнє середовище і пов'язаний з вирішенням низки демографічних, соціальних і економічних проблем. Так, наприклад, у містах ситуація екологічного дискомфорту призводить до міграції населення. Геоекологічний принцип повсюдності охорони природи базується на уявленні про тісні горизонтальні зв'язки між функціональними зонами міста, де збереження природи в окремих зонах неможливо без організації природоохоронної діяльності в кожній із них. У зв'язку з цим важливим є перехід від ідеї територіального розподілу та ізоляції охоронних ділянок до формування міської геотехсистеми з контролем за впливом усіх господарських об'єктів та охороною найменш стійких природних елементів міського середовища.

Інший аспект реалізації принципу повсюдності передбачає відносно рівномірний розподіл зусиль з охорони вже сильно порушеного навколишнього середовища в різних містах. На жаль, більшість природоохоронних заходів проводиться лише у великих містах, які мають достатню матеріальну базу.

Розглянемо реалізацію принципу повсюдності природоохоронних заходів на прикладі створення водогосподарської ПТГС комплексного типу (водосховища). Тут він має особливе значення, оскільки в таких системах вельми висока активність горизонтальних зв'язків між елементами ландшафту в результаті активної ролі в них водообміну, з яким пов'язані зростання забруднень, переніс тепла та біоти, а також прояв негативних наслідків за межами геотехсистеми.

Коли йдеться про забезпечення чистоти води, то відповідні заходи мають здійснюватися не лише у річищі та чаші водосховища, а й на інших ділянках системи - у прибережній смузі, на прилеглих орних угіддях, у лісових масивах, розташованих по берегах і на водорозділах. Крім забезпечення чистоти водних мас у водосховищі, важливим є вирішення й деяких інших завдань, таких як збереження іхтіофауни, запобігання абразії та ерозії берегової зони, захист від затоплення і підтоплення та ін. (рис. 25). Ці заходи мають здійснюватися у межах акваторії водосховища, греблі та навколо-гребельного простору, шлюзів греблі й турбіни ГЕС тощо. Так, заходи із запобігання або уповільнення абразії та ерозії, як правило, приурочують до багатьох ділянок берегових схилів і днищ лощин з "висячими" гирлами, перспективними для формування ярів. Для захисту від затоплення та підтоплення низькі ділянки узбережжя відгороджуються дамбами та валами, тут же споруджуються дренажні канали і канави, а іноді й насосні станції для відкачки води.

природоохоронний водогосподарський профілактичність

Рис. 1 Деякі прийоми реалізації принципу повсюдності природоохоронних заходів у водогосподарській ГТС

Отже, принцип повсюдності є дуже важливим. Необхідність його дотримання пов'язана передусім з тим, що в процесі свого функціонування геотехсистеми здійснюють вплив також і на стан сусідніх геосистем, порушення яких може мати серйозні негативні наслідки. Принцип повсюдності враховує охорону ландшафту в цілому та окремих його компонентів, а також раціональне використання всіх і кожного виду природних ресурсів. Цей принцип забезпечує право кожної людини на здорове навколишнє середовище і пов'язаний з розв'язанням певних демографічних, соціальних і економічних проблем.

Принцип профілактичності природоохоронних заходів

Принцип профілактичності формулюємо так: "При проектуванні природно-технічних геосистем необхідно проводити комплекс профілактичних [превентивних, упереджених) природоохоронних заходів".

Реалізація цього принципу означає, що при проектуванні будь-якої ГТС заздалегідь мають бути передбачені заходи, спрямовані на те, щоб не допустити впливів, здатних викликати негативні наслідки, або пом'якшити ці наслідки. Принцип профілактичності передбачає також введення контролю за реалізацією проекту і у випадку необхідності, якщо перевищуються допустимі норми антропогенно-техногенних навантажень, коректування управління функціонуванням ПТГС. Реалізація цього принципу спирається значною мірою на нормування різних видів впливів на природну складову.

Біота, особливо рослинність, виступає так званим "стабілізатором" стану геосистеми, який регулює рельєфоутворювальні процеси, мікроклімат, водний режим ґрунтів, міграцію хімічних елементів; водночас біота є індикатором стану навколишнього середовища. Також вологообіг і стік є важливими регуляторами як внутрішньо-ландшафтних міжкомпонентних вертикальних зв'язків, так і горизонтальних міжландшафтних зв'язків. Вода є не менш важливим, ніж біота, важелем організації профілактичних природоохоронних заходів при проектуванні. Зміни вод відбуваються у двох напрямках: 1) перерозподіл {створення водосховищ, каналів, зрошувальних та осушувальних систем) і 2) вилучення водних ресурсів і забруднення води (виникає при використанні води для потреб промисловості, побуту, сільського господарства тощо).

Для збереження регулювальних функцій біоти і води при проектуванні ПТГС дуже важливо враховувати всі можливі параметри впливів - їхні види, масштаби, тривалість, розповсюдженість. Для оцінки впливу важливо визначити як масштаб (інтенсивність) разового навантаження (напр., величина добових викидів сажі в атмосферу), так і тривалість цього впливу. Необхідно враховувати також коливання впливу в часі - воно може то збільшуватися (упродовж дня, року, декількох років), то затухати. Урахування динамічних коливань у часі дозволяє визначити сумарне навантаження на геосистеми. Крім інтенсивності (масштабу, динамічності, тривалості), важливим є урахування та аналіз просторового розповсюдження впливів.

Одним з вирішальних напрямів принципу профілактичності є обмеження вилучення природної речовини (сировини, ресурсів). Припустимо вилучення тільки такої маси речовини та енергії, яка не підриває здатності природи до саморегулювання. Найбільш оптимальним є здійснення захисних заходів ще на стадії проектування, тому що в цей період найбільше можливостей забезпечити безпеку навколишнього середовища - передбачити заздалегідь і провести відповідні заходи.

Рис. 2 Схема місць можливого застосування профілактичних і захисних заходів: І - основні ланки ланцюгу взаємодії суспільства і природи; П - зв'язки між ланками ІІІ -- місця можливого застосування захисних заходів; IV -- шляхи застосування профілактичних і захисних заходів

Реалізація принципу профілактичності неможлива без урахування при розміщенні промислових підприємств природних і соціально-економічних властивостей території. Це означає, що врахуванню особливостей територіальної диференціації має приділятися не менше уваги, ніж створенню передових технологій. На рис. 26 показані можливі точки застосування попереджувальних заходів відносно основних елементів "вплив - зміна природи - наслідки для населення та господарства".

З рис. 26 видно, що найбільш оптимальним є здійснення захисних заходів ще на стадії проектування (точка 1). Також проведення профілактичних заходів можливе і на етапі функціонування ПТГС. Одним із шляхів реалізації цих заходів є зміна характеру впливу (точка 2), що може виражатися в запропонуванні іншого режиму функціонування ГТС без зміни технології (скорочення норм поливу зрошувальних земель для запобігання їхнього засолення) або ж зі зміною технології (напр., заміна арикового способу зрошення дощуванням, що дозволяє легше запобігти засоленню ґрунтів).

Наступним шляхом виконання завдання є передбачення заходів захисту від наслідків безпосередньо після того, як негативний вплив уже відбувся (точки 3, 6), але поки що без помітних трансформацій. Мета цих заходів зазвичай зводиться до можливості надання оперативної "допомоги". Наприклад, при потраплянні токсичних речовин у водойми полегшити стан їхніх гідробіоценозів можуть лише екстрені заходи з прискорення проточності або розведення води, нейтралізації токсинів нешкідливими для гідробіонтів хімічними реагентами.

Можливі також заходи, спрямовані на усунення чи пом'якшення змін, які вже відбуваються в результаті техногенного впливу (точки 4, 7). Прикладом може бути заселення риб-фітофагів у водойми, що інтенсивно заростають у результаті евтрофікації або потрапляння теплих стоків. І, нарешті, ще один шлях - це здійснення рекультиваційних чи компенсаційних заходів (точки 5, 8), які відіграють роль захисту від подальшого розповсюдження небажаних наслідків. До них належать: проведення лісопосадок на вирубках, спорудження рибних заводів на річках з утраченими нерестовищами та ін.

Принцип профілактичності природоохоронних заходів виступає провідним при проектуванні промислових об'єктів і геотехсистем; тут він реалізується за допомогою розробки мало- та безвідходних технологій, а також максимально можливого комбінування виробництва з метою комплексного використання багатокомпонентної сировини, сумісного очищення брудних стоків і викидів, запобігання виснаженню водних ресурсів. Основою створення мало- та безвідходного виробництва є застосування принципово нових технологічних процесів, за яких суттєво знижується кількість відходів або вони практично ліквідуються.

Крім цього, одним із шляхів реалізації принципу профілактичності є комбінування промислових підприємств на основі комплексного використання сировини та послідовного використання продукту одного підприємства як сировини для іншого. Наприклад, підприємства чорної металургії можна комбінувати з виробництвами з переробки відходів: доменних шлаків - у цемент, коксових газів - в аміак та азотні добрива тощо. При цьому скорочуються потреби у свіжій воді та зменшується кількість стоків, що є вигідним як з економічних, так і з природоохоронних позицій.

Принцип профілактичності природоохоронних заходів є дуже важливим і при проектуванні ПТГС сільськогосподарського призначення. Тут він реалізується шляхом забезпечення оптимального режиму функціонування та управління, підвищення стійкості геотехсистем до негативних впливів, запобігання забрудненню своїми "власними забруднювачами", тобто різними хімікатами, пальним, відходами тваринницьких комплексів тощо. При цьому важливим інструментом контролю є встановлення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин у різних компонентах середовища - ґрунті, воді, повітрі.

Існує багато засобів запобігання забрудненню сільськогосподарських ГТС їхніми власними забруднювачами, серед яких основними є такі: правильність вибору хімікатів відносно місця і часу внесення; комплексне застосування отрутохімікатів і добрив; підтримка оптимальної ґрунтової вологості, що сприяє вимиванню залишків хімікатів із ґрунту; глибока обробка ґрунтів; внесення у ґрунт препаратів з мікроорганізмами, які розкладають хімікати; підбір культур, стійких до шкідників і хвороб. Найбільш ефективним з цих засобів є розробка і застосування менш токсичних хімікатів, які швидко розпадаються, та сполучення їх з біологічними засобами захисту рослин.

Размещено на Allbest.ru