Національний Природний парк "Гомільшанські ліси"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Реферат на тему:

Національний Природний парк «Гомільшанські ліси»

Підготував

студент БКВЕ-II-4

Козаренко А.М.

Викладач доцент Береза Л.В.

Київ 2015

Історія

Національний природний парк «Гомільшанські ліси» був створений указом Президента України Леоніда Кучми від 6 вересня 2004 року № 1047. Парк розташовано у мальовничому куточку лівобережної України, у долині річок Сіверський Донець та Гомольша, на відстані 45 км від міста Харкова. Загальна площа парку становить 14314, 8 га, із них у постійному користуванні парку знаходиться 3377, 3 га.

Перші «заповідні» об'єкти на території нинішнього парку виникли ще за часів Петра І, коли тут був затверджений «Заповідний корабельний гай». Починаючи з 1914 року, вчені Харківського університету на чолі з професором В. М. Арнольді пропонували надати цій території заповідний статус, оскільки вона являє собою цінний резерват рідкісних, реліктових та ендемічних видів рослин та тварин. Відомо, що на початку XX століття була заповідана частина вікового лісу, яка межує з ділянкою, відведеною для Донецької біологічної станції, у 1926 році була об'явлена пташиним заповідником територія в заплаві р. Сіверського Дінця в урочищі «Хомутки». У 1932 році «Ліси Гомільшанської лісової дачі» та "Заплавний ліс «Хомутки» охоронялися в якості пам'яток природи республіканського значення. У 1972 році було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення «Гомільшанська лісова дача» площею 9092 га, на базі якого і було створено національний парк.

Парк було створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання типових і унікальних лісостепових природних комплексів долини р. Сіверський Донець.

За функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 1022, 4 га, зону регульованої рекреації -- 1380, 3 га, стаціонарної рекреації -- 1100, 5 га та господарську -- 10811, 6 га.

Природні умови

Згідно з фізико-географічним районуванням територія парку відноситься до Харківської схилово-височинної області Середньоруської лісостепової провінції Лісостепової зони.

Клімат в районі розміщення парку належить до помірно-теплого, з поперемінним зволоженням. Середня багаторічна температура повітря становить +7 °C, середня температура липня -- +21, 5 °C, середні річна сума опадів -- 511 мм. Тривалість безморозного періоду становить 155-160 днів. Глибина снігового покриву становить 18-20 см з тривалістю його збереження близько 3 місяців.

На території парку є геологічні, геоморфологічні та гідрологічні пам'ятки природи. На кручах правого берега С. Дінця в ярах та балках можна прослідкувати за зміною палеографічних обставин, починаючи з еоцену. Тут можна побачити еволюцію ґрунтового покриву та знайти скам'янілості і відбитки древньої флори. До геоморфологічних пам'яток належить урочище «Провалля», яке являє собою багатосходинковий зсув, вкритий степовою та чагарниковою рослинністю а також зсув на схилах Монастирської гори, висота якого сягає 60 метрів. Цікавими гідрологічними пам'ятками є старичні озера та болота, такі як озеро Біле (довжина 1122 м, найбільша ширина -- 297 м, площа 19, 6 га), затока Косач (залишок старого русла р. Сіверський Дінець) та ін. На території парку представлений майже весь спектр лісостепових ґрунтів. Переважна їх більшість належать до типових, але на території парку вони мають особливу цінність, так як залягають під природною рослинністю первинного походження, тобто це первинний, антропогенно незмінений, або слабо змінений варіант цих ґрунтів. Найціннішими із них є сірі та темно-сірі лісові ґрунти під первинною давньовіковою дібровою на вододілі, і вони являють собою еталони цих ґрунтів для лівобережжя Дніпра та для всієї лісостепової зони України.

Стан охорони біорізноманіття

Національний природний парк «Гомільшанські ліси» займає особливе місце в охороні природи. Заповідну зону тут було виділено дуже вдало -- в самій серцевині парку, що створило труднощі для відвідування її людьми. Дороги, що ведуть у парк, перекриті шлагбаумами, є охоронні знаки. Крім цього, за пропозицією наукових співробітників парку, в господарській зоні і в зоні регульованої рекреації було виділено спеціальні захисні ділянки від 10 до 120 га, звані «особливо цінні природні території», які були прописані в Проекті організації території даного парку. Як правило, на них заборонялися будь-які суцільні і вибіркові рубки, рекреація, установка малих архітектурних форм, а режимне сінокосіння проводиться не в травні-червні, як у степових заповідниках, а восени.

У результаті, разом із заповідною зоною, строгий охоронний режим отримало 35% території парку (10, 7% -- заповідна зона, 24, 3% -- особливо цінні природні території). У 2013 р. директор парку І. Северин вирішив почати рубки лісу в суворо охоронюваних ділянках парку, проте наукові співробітники парку та екологічна громадськість вчинили опір його планам, Мінприроди України не погодило ліміти рубок і строгий охоронний режим був збережений.

Строгий охоронний режим дав значущі результати в охороні біорізноманіття парку. З 2007 по 2014 рр., завдяки встановленню заповідної зони і особливо цінних природних територій у парку відбулося: повернення лосів, формування ядра регіональної популяції, з'явилися нові колонії кажанів, майже вдвічі збільшилася щільність населення мідянки (Червона книга України), відбулося відновлення післягніздових та міграційних скупчень водоплавних птахів на болотах і озерах парку, збільшилася чисельність рідкісних червонокнижних видів птахів -- орла-карлика з 2 пар до 7 пар, чорного шуліки з 3 пар до 5 пар, з'явився на гніздуванні малий підорлик -- 3 пари, змієїд -- 1-2 особини, степовий канюк -- 3-4 пари, орлан-білохвіст ? 1 пара, сірий журавель -- 2 пари, а також відбулося збільшення чисельності звичайного канюка -- з 23 до 37 пар, лебедя-шипуна -- до 1-2 пар. Крім цього став з'являтися під час міграції беркут, великий підорлик, дупель, в 2 рази збільшилася кількість бекаса^[4].

Чисельність великої синиці збільшилася в 2 рази, мухоловки-білошийки -- в 2, 5 рази, малої мухоловки -- на 30%, синиці блакитної -- в 2 рази, підкоришника звичайного -- на 40%. Популяція оленя збільшилася з 10-15 особин до 60, кабанів косуль -- майже в 2, 5 рази.

Відзначено збільшення чисельності червонокнижних комах -- вусаня дубового великого західного, відлюдника, жука-оленя, павлиноочки рудої^[4].

Встановлення заповідної зони та спеціальних захисних ділянок позитивно вплинули на охорону червонокнижних рослин. Наприклад, на території парку збереглися два локалітети в'язелю витонченого: один -- у господарській зоні, один -- в заповідній. Через антропогенний вплив, на 2010 р. в локалітеті у господарській зоні залишилося всього три рослини, а в локалітеті у заповідній зоні, на 2009 р., зафіксовано 120 рослин. Тайник яйцевидний росте на території особливо цінної ділянки (де заборонено лісогосподарську діяльність). У підсумку з 1997-2005 рр. по 2009-2011 рр. чисельність ценопопуляції збільшилася з 4-8 до 20-25 рослин. Популяції ведмежої цибулі знаходяться в парку в заповідній зоні і в особливо цінних ділянках (де заборонена лісогосподарська діяльність). У підсумку площа зростання черемші збільшилася практично в два рази в половині локалітетів, де налагоджено охорону від збору

національний природний гомільшанськийі ліс

Джерело

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BC%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%B8

Размещено на Allbest.ru