Забруднення природних водойм України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНИХ ВОДОЙМ УКРАЇНИ

природний вода забруднення висихання

Вода є найціннішим природним ресурсом. Вона відіграє виняткову роль у процесах обміну речовин, що складають основу життя. Величезне значення вода має в промисловому й сільськогосподарському виробництві; загальновідома необхідність її для побутових потреб людини, всіх рослин і тварин.

Для оцінювання природних вод існують певні показники, головними серед яких є гігієнічні ГДК (гранично допустимі концентрації) їх дотримання забезпечує нормальний стан здоров'я населення і сприятливі умови для санітарно-побутового використання. Вони також є критеріями ефективності заходів з охорони водойм від забруднення, а також стимулами прогресу в галузі промислової технології. Ці гігієнічні нормативи використовуються також для оцінки комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначалися з урахуванням запаху, кількості завислих речовин, прозорості, кольору, окислюваності, вмісту розчинного кисню, біологічної потреби кисню (БПК), щільного залишку, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів, жорсткості тощо [1].

Аналіз ситуації показав, що малі річки України забруднені більше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їхньою малою водністю, але й недостатньою охороною [2]. Найбільш забруднені Південнй Буг, річки Донецької і Луганської областей, Чорноморського узбережжя півдня України. Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн. тонн солей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрив і отрутохімікатів змивається з полів у ріки. В табл. 2,13 проілюстровано обсяги скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі об'єкти за регіонами. Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-- 40 % неорганічних речовин (40 % азоту, ЗО % фосфору, 20 % калію) і практично не вилучають солі важких металів [3].

У Дніпро щорічно скидається 370 млн. кубометрів забруднених стоків, або 14 % від їх обсягу по країні. Значна частина річного стоку Дніпра використовується промисловими підприємствами при гранично допустимих 20 %. Це дуже знижує якість води, а також рибопродуктивність і може призвести до втрати Дніпра як постачальника питної води [4].

36 мільйонів жителів України, що споживають води Дніпра, можуть залишитися без питної води вже в XXI столітті. Наслідки забруднення водного середовища можуть бути дуже різноманітними для здоров'я людини. Шкоди можуть завдати такі поширені забруднювачі як фторо-, хлоро- і фосфороорганічні забруднювачі, нітрати, нітрити, нітросполуки, пестициди, гербіциди тощо [5].

Ці та інші негативні явища відбуваються на тлі низьких запасів води в Україні, які складають 97,3 куб. км (у маловодні роки -- 66 куб. км). Дефіцит води в Україні вже зараз складає 4 млрд. кубометрів [6].

Деградація, висихання малих річок невідворотно призведе до деградації великих рік, тому проблема їхнього збереження й оздоровлення є однією з най гостріших для нашої молодої держави.

Підводячи підсумок, зазначимо, що на сьогодні стан забруднення та знищення природних водоймищ України стрімко падає до критичного. Для відвернення катастрофи, вираженої у зникненні дрібних водоймищ, повному забрудненні річок, озер та ін.. водних ресурсів, вимирання водної фауни та дефіциту питної води в першу чергу для людей, необхідно донести актуальність проблеми до суспільства (нагадати про правила користування водами, про заборону забруднення річок відходами виробництва, токсинами та ін.. шкідливими матеріалами), задіяти більше ресурсів держави та спрямувати їх на механічне та фізико-хімічне очищення води, збільшення очисних споруд, посилення контролю за додержанням законних вимог.

Не слід забувати й про вдосконалення вітчизняного законодавства, пов'язаного з контролем осіб щодо та їх діяльності ( дій ), пов'язаних з водними ресурсами, підвищення рівня відповідальності, за порушення водного законодавства ( ст.. 110 ВКУ), оскільки суспільна небезпечність цих діянь зростає з кожним подібним діянням.

Таблиця скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі об'єкти за регіонами у 2013 р.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ю. В. Новиков «Екологія, навколишнє середовище і людина." Москва 1998р.

2. І. Р. Голубєв, Ю. В. Новиков «Навколишнє середовище та його охорона.»

3. Т. А. Хорунжа «Методи оцінки екологічної небезпеки.» 1998р.

4. Радзевич М.М., Пашканг К.В. «Охорона і перетворення природи.» - М.: Просвітництво, 1986.

5. Нікітін Д.П., Новиков Ю.В. «Довкілля і людина." - М.: 1986.

6. Жуков О. І., Монгайт І. Л., Родзіллер І. Д. «Методи очищення виробничих стічних вод» М.: Стройиздат, 1999.

7. «Методи охорони внутрішніх вод від забруднення та виснаження» / За ред. І.К. Гавіч. - М.: Агропромиздат, 1985.

8. «Охорона навколишнього природного середовища» / За ред. Г.В. Дуганова. К.: Вища школа, 1990.

9. Алфьорова А.А., Нечаєв А.П. «Замкнуті системи водного господарства промислових підприємств, комплексів та районів.» - М.: Стройиздат, 1987.

Размещено на Allbest.ur