Екологічне право України

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Контрольна робота

з предмету: Екологічне право України

Виконала:

Студентка 3 курсу

Групи Юз-32

Луканєнкова Світлана

Залікова книжка№51

КИЇВ-2011

План

Вступ

1. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

2. Теоретико-правові основи управління в галузі екології

3. Правові аспекти міжнародної екологічної діяльності

Висновок

Використана література

Вступ

Екологічне право - це сукупність встановлених державою правових норм, що регілюють відносини з приводу охорони навколишнього природного середиваща, раціанального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Еколого-правова наука є молодою та знаходиться у стадії формування. Проблеми пов'язані з охороною довкілля , раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки людей ставлять перед юридичною наукою питання, вирішення яких сприятиме розвитку нових напрямів, подальшого дослідження.

Екологічне право вважається галезувою юридичною наукою, яка передбачає дослідження і аналіз еколого-правових норм, правовідносин та проблем, які виникають внаслідок недосконалості екологічного законодавства з метою його удосконалення.

1. Кримінальна відповідальність за екологічні злочини

Кримінальна відповідальність в екологічній сфері -- це найсуворіший вид відповідальності. Підставою для її застосування є вчинення найбільш соціально небезпечне діяння, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України.

Єкологічні злочини - передбачені Кримінальним кодексом України суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), які посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі сфери (повітря, землю, надра,води тощо).

У Кримінальному кодексі України екологічні злочини виділені в самостійну групу, якій присвячений окремий VII розділ Особливої частини, що має назву «Злочини проти довкілля». Він вміщує у собі 19 складів еколигічних злочинів:

· порушення правил екологічної безпеки (ст.236);

· невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст.237);

· приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст.238);

· забруднення або псування земель (ст.239);

· порушення правил охорони надр ( ст.240);

· забруднення атмосферного повітря ( ст.241);

· порушення правил охорони вод (ст.242);

· забруднення моря (ст.243);

· порушення законодавства про континентальний шельф України (ст.244);

· знищення або пошкодження лісових масивів (ст.245);

· незаконна порубка лісу (ст.246);

· порушення законодавства про захист рослин (ст.247);

· незаконне полювання (ст.248);

· незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним дубовним промислом (ст.249);

· проведення вибухових робіт зпорушенням правил охорони рибних запасів (ст.250);

· порешення ветеринарних правил (ст.251);

· умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст252);

· проектування чи експлуатація споруд без системи захисту довкілля (253);

· безгосподарське використання земель (ст.254).

Окрім того, екологічні злочини вміщуються в інших розділах Особливої частини Кримінального кодексу України. Розділ ІХ - «Злочини проти громадської безпеки»:

· незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст.265);

· погроза вчинити викрадення або використання радіоактивні матеріали (ст.266);

· порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст.267);

· незаконне ввезення на територію України відходів та вторинної сировини (ст.268).

Розділ Х - «Злочини проти безпеки виробництва»:

· порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст.274).

Розділ ХІІ - «Злочини проти громадського порядку та моральності»:

· жорстоке поводження з тваринами (ст.299).

Розділ ХХ - «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку»:

· екоцид (ст.441).

За екологічні злочини застосовується покарання у вигляді штрафу, позбавлення права займатися певним видом діяльності чи займати певну посаду, випрвні роботи, арешт, обмеження волі, позбавлення волі на визначений строк. екологічний злочин ресурс континентальний

2.Теоретико-правові основи управління в галузі екології

Відповідно до ст.16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослід-ження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Управління в галузі екології - це спрямування та керівництво діями з приводу забезпечення виконання норм і вимог екологічного законодавства.

Сучасна система державного управління в галузі екології спрямована на реалізацію заходів, які мають покращити стан довкілля:

· облік природних ресурсів, аналіз стану навколишнього середови-ща і його можливі зміни під дією господарського розвитку;

· прогнозування та екологічне планування;

· матеріально-технічне забезпечення й фінансування природозахис-них заходів;

· удосконалення екологічного законодавства;

· екологічний контроль;

· удосконалення системи екологічного управління;

· наукові дослідження, екологічна освіта.

Метою державного екологічного управління є дія на керовану, таким чином, щоб вона позитивно впливала на якості навколищнього середовиша і його окремих складових.

Суб'єктами державного управління є організаційні одиниці, тобто елементи керуючої підсистеми які представлені різними організаціями та установами.

Об'єктами державного управління є керована підсистема, тобто якість довкілля, доцільність використання природних ресурсів, оптимальний рівень екологічної безпеки.

Принципи державного екологічного управління - це основні положення, які визначають створення й функціонування системи державного управління у галузі охороно навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Сучасні теорія і практика принципи державного екологічного управління поділяють на дві групи: загальні і структурні.

До загальних принципів державного екологічного управління відносяться:

· Принцип законності державного управління він полягає у додержанні законів, характеризує устрій, при якому суспільне життята діяльність забезпечується законами.

· Народовладдя є основною принципу демократизму державного управління,який має свій прояв в утворенні демократичної системи управління, яка б влаштовувала більшу частину громадян.

· Беззастережне організаційне забезпечення життєдіяльності об'єкту виражає, принцип об'єктивності державного управління.

· Принцип ефективності державного управління характеризується результативністю. Важливою умовою досягнення найбільшої результативності державного управління в галузі екології є наяв-ність людських, матеріальних, організаційних факторів.

До структурних принципів державного екологічного управління відносяться:

· Цільовий принцип державного управління передбачає чітке визначення цілей управління, їх узгодженість між собою та послідовність реалізації.

· Складовими організаційного принципу державного управління є єдність мети, первинність функцій вторинність структури, функ-ціональна замкнутість підрозділів апарату управління, простота організаційної структури, єдність керівництва, оптимальність централізованих і децентралізованих форм управління, зворотній зв'язок.

· Основою функціонального принципу державного управління є наділення органів державної влади конкретними функціями, запо-бігання їх дублювання та забезпечення сумістності функцій одного органу з іншим у межах організаційної структури управління.

· Зміст процесуального принципу державного управління вміщує у собі порядок здійснення управлінської діяльності, особисту відповідальність за її результати, а також стимулювання у разі її ефективності.

Методи державного екологічного управління - це способи впливу управлінської дії на керовані об'єкти з метою досягнення поставленої цілі.

Удержавному екологічному управлінні визначальними є;

- Адміністративні методи державного управління базується на встановлені для підприємств норм, стандартів, правил охорони довкілля, раціонального природокористування та екологічної безпеки. Також вони передбачають застосування різних адміністративних покарань.

- Економічні методи державного управління мають вияв у виконанні того чи іншого завдання шляхом створення системи умов, які роблять його здійснення економічного вигідним або невигідним. Даний метод виявляється у використанні різних важелів (цін, платежів, податкових пільг та покарань).

- Правові методи державного управління передбачають сукупність способів впливу суб'єкта управління на об'єкт управління за допомогою правових норм та правовідносин, які грунтуються на визначених повноваженнях.

- Метою правових методів державного управління є юридична фіксація чинних управлінських відносин та їх подальший розви-ток відповідно до визначених управлінських цілей.

Система державного екологічного управління передбачає поділ управлінської діяльності за функціями, які базуються на основі методів.

Функції державного екологічного управління - це основні напрямки діяльності органів державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Вони поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні функції:

- Функція прогнозування державного екологічного управління (невід'ємна складова функції планування) - це це урегульована екологічним законодавством діяльність спеціально уповноважених суб'єктів права, що спрямована на підготовку та проведення екологічних прогнозів угалузі використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення сприятливого стану навколишнього природного середовища й екологічної безпеки.

- Змістом функції планування державного екологічного управління є розробка планів розвитку системи державного управління та її майбутнього стану, а також комплексу практичних заходів з реалізаціїї програм охорони оточуючого людину середовища, раціонального природокористування й забезпечення екологічної безпеки.

- Функція регулювання державного екологічного управління направлена на збереження, підтримку і удосконалення стійкого стану керуючої та керованої системи державного управління екологічної діяльністю, а також комунікацій між ними.

- Функція координації державного екологічного управління займає проміжний стан між плануванням і регулюванням. Вона означає узгодження, приведення до порядку всіх структур державної управлінської системи в сфері охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки з метою досягнення кінцевої мети.

- Функція організвційна державного екологічного управлціння це об'єднення структурних підрозділів державної системи охорони природи, раціонального природокористування та екологічної безпеки з метою максимального сприяння додержання норм екологічного законодавства.

- Функція погодження державного екологічного управління передбачає максимальну узгодженість планів роботи, насамперед, юридичних осіб з питань охорони довкілля, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки.

- Найважливішою функцією державного управління, яка вміщує у собі перевірку, а також нагляд з метою перевірки додержання вимог екологічного законодавства, є контроль. Ця функція полягає у проведенні профілактичної діяльності з нормалізації проходження державної управлінської діяльності.

До найважливіших спеціальних функцій державного управління в галузі екології належать:

- екологічна експертиза її проведення в Україні регламентується законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (розділ VI) і «Про екологічну експертизу».

- екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

- Відповідно до Концепції Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року №992-р, негативне становище в галузі екології зумовлене незадовільним функціонування державної системи моніторингу довкілля. Програмою передбачається проведення заходів, спрямованих на поліпшення стану навколишнього середовища.

- Інформаційна система повинна володіти різноманітним банком еколого-економічних і юридичних даних. Вона має відповідати загальним принципам охорони довкілля, раціонального природокористування та забезпечення екологічної безпеки.

- Облік природних ресурсів передбачає ведення природоресурсових кадастрів, Червоної і Зеленої книги України. Порядок їх ведення встановлюється Кабінетом Міністрів України шляхом затвердження відповідних положень.

В Україні система державного екологічного управління базується на організаційному поєднанні органів державної влади, які і є суб'єктами державного управління. Екологічне управління залежно від суб'єктів, які його здійснюють, можна чітко поділити на державне, самоврядне і громадське.

Органи державного екологічного управління поділяються залежно від виконуваних ними функцій на загальні і спеціальні.

Систему загальних органів державної влади у галузі екології складають Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Президент України, місцеві державні адміністрації.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет України із земельних ресурсів, ,Державний комітет України по водному господарству є основними спеціально уповноваженими органами державного екологічного управління.

3. Правові аспекти міжнародної екологічної діяльності

На підставі ст.71 Закону України « Про охорону наколишнього природного середивища» Україна бере участь у міжнародному співробітництві у галузі охорони наколишнього середовища на державному та громадському рівнях відповідно до законодавства України та міжнародного права.

Міжнародне екологічне право - це галузьміжнародного права, що складається із сукупоісті правовох норм та правовідносин, які виникають між міжнародними суб'єктами з приводу охорони навколишнього природного середовища від транскордонного забруднення, збереження та раціонального викоритання зникаючих видів рослинного та тваринного світу, забезпечення міжнародної екологічної безпеки громадян.

Суб'єктами міжнародних екологічних відносин є держави, міжнародні урядови та неурядові організації, а також в передбачених міжнародно-правовими нормами випадках юридичні та фізичні особи, які здійснють вплив на стан навколишнього природного середовища у міжнародних просторах.

Об'єктами міжнародного екологічного права є Світовий океан, повітряний простір, Космос, Антарктида, мігру.чі дикі тварини тощо.

Загальні принципи міжнародного права:

- повага до державного суверенітету;

- суверенна рівність всіх держав;

- взаємна вигода;

- невтручання у внутрішні справи іншої держави;

- добросовісне виконання міжнародних зобов'язань;

- мирне вирішення спорів та деякі інші.

Спаціально-галузевими принципами міжнародного права;

- право кожного на здорове життя;

- пріоритет екологічних прав і інтересів людини в процесі безперервного соціального розвитку;

- рівна екологічна безпека;

- регулярний обмін інформацією про екологічну ситуацію;

- співробітництво в надзвичайних екологічних ситуаціях;

- запобігання та мирне врегулювання спорів.

Джерела міжнародного екологічного права - це сукупність нормативно-правових актів міжнародного екологічного законодавства, які приймаються компетентними на те органами.

Джерелами універсального міжнародного екологічного права є:

- Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини(1972р.).

- Декларація ООН з навколишнього середовища (1972р.).

- Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, яким загрожує зникнення (1973р.)

- Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню моря з суден (1973р.).

- Міжнародна конвенція х охорони людського життя на морі (1974р).

- Конвенція про заборону військового або іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище(1977р).

- Конвенція ООН з морського права (1982р.).

- Декларація про збереження флори, фауни та середовища їх існування (1988р.).

- Декларація Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище та розвиток (1992р.).

- Конвенція про охорону біологічного різноманіття (1992р.).

- Конвенція про ядерну безпеку (1994р.).

- Об'єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами (1997р.).

- Стокгольмська конвенція про стійкі органічні забруднювачі (2001р.).

Джерелами регіонального міжнародного екологічного права є:

- Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (1992р.).

- Конвенція щодо співробітництва по охороні та сталому використанню ріки Дунай (1994р.).

- Європейська ландшафтна конвенція (2000р.).

- Рамкова конвеція про охорону та сталий розвиток Карпат (2003р.).

Висновок

Охорона навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки суспільства і збереження природного середовища життєдіяльності населення є головними умовами стійкого економічного та соціального розвитку України. З цією метою держава самостійно здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження живої і неживої природи. Така політика спрямована на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи, раціонального використання, ефективної охорони і вчасного відтворення природних об'єктів. Закріплення цих вимог в екологічному законодавстві визначає правові, економічні та соціальні основи організації і здійснення охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

Основним джерелом екологічного законодавства і права є Конституція України. У ст. 16 Конституції передбачається, що забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи -- катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави. А ч. 1 ст. 50 Основного Закону країни закріплює положення про те, що кожний громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище та відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди. Ці основні вимоги Конституції є головними складовими для подальшого розвитку і належного функціонування нормативно-правової бази екологічного законодавства.

Використана література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України - 1996 р

2. Рябець К.А. «Екологічне право України»:Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009.

3. Андрейцев В.І. «Право екологічної безпеки», К.: Знання-Прес-2002р.

4. Дмитренко І.А. «Екологічне право України», К.: Юрінком - Інтер-2001р.

5. Баб'як О.С. “Екологічне право України”, К.: Атіка, 2000р.

6. Барабашова Н.В. “Еколгічне право України”, Донецьк: Апекс, 2003р.

Размещено на Allbest.ru