Видова структура орнітоценозів Верхнього і Середнього Побужжя в умовах антропогенної трансформації екосистем

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИСТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

УДК [598.2:591.5]:504.54(477.4)

ВИДОВА СТРУКТУРА ОРНІТОЦЕНОЗІВ ВЕРХНЬОГО І СЕРЕДНЬОГО ПОБУЖЖЯ В УМОВАХ АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ

03.00.16 - екологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

МАТВІЙЧУК ОЛЕКСАНДР АНАТОЛІЙОВИЧ

Одеса - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі біології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Серебряков Валентин Валентинович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри зоології

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Стойловський Володимир Петрович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, завідувач кафедри зоології

кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Черничко Йосип Іванович, Інститут зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, відділ моніторингу та охорони тваринного світу

Захист дисертації відбудеться « 17 » червня 2011 р. о 13⁰⁰ годині на за сі данні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.06 Одеського національного університету імені І. І. Мечникова МОН України за адресою: 65058, м. Одеса, пров. Шам панський, 2 (Біологічний факультет), ауд. 27.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Одеського на ціо нального університету імені І. І. Мечникова МОН України за адресою: м. Одеса, вул. Пре ображенська, 24.

Автореферат розісланий «___» травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 41.051.06,

доктор біологічних наук, професор Т. О. Філіпова



АНОТАЦІЯ

Матвійчук О.А. Видова структура орнітоценозів Верхнього і Середнього Побужжя в умовах антропогенної трансформації екосистем. - Рукопис. птах орнітонаселення ландшафт антропогенний

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 - екологія. Одеський національний університет імені І.І. Мечникова МОНМС України. - Одеса, 2011 р.

Вперше вивчено і узагальнено існуючі літературні джерела з проблем видового складу, характеру перебування та біотопічної приуроченості птахів Верхнього і Середнього Побужжя, як фізико-географічного регіону.

Вперше проведені комплексні дослідження сучасної видової структури і чисельності орнітонаселення антропогенних ландшафтів, подане кількісне співвідношення видів за типом фауністичного походження, складом їжі, що домінує у раціоні, за місцем гніздування та характером перебування різних видів птахів на досліджуваній території. Виявлені особливості біотопічного розподілу і терміни міграцій. Вивчені закономірності формування і функціонування орнітоценозів штучних ландшафтів Верхнього і Середнього Побужжя в умовах зростання антропогенного навантаження. Здійснене порівняння орнітопопуляцій основних типів антропогенних ландшафтів Верхнього і Середнього Побужжя.

На основі аналізу літературних джерел та результатів власних досліджень виявлені причини та характер змін в авіфауні регіону протягом минулого та початку поточного століття і запропоновані шляхи зниження антропічного тиску на штучні екосистеми.

Ключові слова: антропогенна трансформація, біорізноманіття, біомаса, міграції, орнітоценози, синантропізація, щільність населення.



АННОТАЦИЯ

Матвейчук А.А. Видовая структура орнитоценозов Верхнего и Среднего Побужья в условиях антропогенной трансформации экосистем. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.16 - экология. Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова МОНМС Украины. - Одесса, 2011 г.

Впервые изучены и обобщены существующие литературные источники, касающиеся проблем видового состава, характера пребывания и биотопической приуроченности птиц Верхнего и Среднего Побужья, как физико-географического региона.

Впервые проведены комплексные исследования современной видовой структуры и численности населения птиц 6-ти основных типов антропогенных ландшафтов: гидроландшафтов - пруды и реки, дендроланшафтов - лес и сады, урболандшафтов - кварталы одноэтажной и многоэтажной городской застройки.

Выяснена плотность населения, биомасса и характер распределения птиц в основных типах антропогенных ландшафтов исследованного региона в течение 4 выделенных сезонных периодов. Определены группы птиц, доминирующие по численности в орнитофауне урболандшафтов региона.

Выявлено количественное соотношение видов по типу фаунистического происхождения, составу корма, доминирующего в рационе, месту гнездования и характеру пребывания различных видов птиц на исследованной территории.

Выяснены сроки и термины миграций птиц региона. Изучены закономерности формирования и функционирования орнитоценозов искусственных ландшафтов Верхнего и Среднего Побужья в условиях роста антропогенного пресса. Проведено сравнение орнитопопуляций основных типов антропогенных ландшафтов Верхнего и Среднего Побужья.

Составлен видовой список птиц, новых для фауны региона, а также тех представителей орнитофауны Верхнего и Среднего Побужья, которые в течение прошлого столетия изменили характер пребывания на его территории. Выявлены виды птиц, которые не встречались на территории исследованного региона во второй половине ХХ - начале ХХІ века. Выяснено, что под воздействием хозяйственной деятельности человека в течение прошлого века из антропогенных ландшафтов региона исчезли 34 вида птиц, еще 39 изменили свой статус пребывания. Вместе с тем, 7 видов расширили гнездовую часть своих ареалов на значительные территории, включая бассейн верховьев и среднего течения Южного Буга, а 14 видов были отмечены здесь впервые.

На основе анализа литературы и результатов исследований, выявлены причины и характер изменений в авифауне региона в течение прошлого и начала текущего века, предложены пути снижения антропогенной нагрузки на искусственные экосистемы.

Ключевые слова: антропогенная трансформация, биоразнообразие, биомасса, миграции, орнитоценозы, синантропизация, плотность населения.



SUMMARY

Matviichuk O.A. The specific structure of ornithocenozes of Upper and Middle Pobuzhzhia within the anthropogenic transformation of ecosystems. - The manuscript.

The Dissertation on the receiving of scientific degree of the candidate of biological sciences in speciality 03.00.16 - ecology. I.I. Mechnikov Odessa National University, Ministry of Education, Youth and Sports of Ukraine. - Odessa, 2011.

The existent literary sources of the problems of specific composition, character of stay, and biothopical belonging of the birds of Upper and Middle Pobuzhzhia, as physical-geographical region, were studied and generalized for the first time.

The complex researches of modern specific structure and quantity of ornithopopulation of anthropogenic landscapes were conducted for the first time; quantitative correlation of kinds is given on the type of fauna origin, the composition of meal which prevails in a ration, after the place of nesting and character of stay of different types of birds on the research territory. The features of the biothopical distributing and terms of migrations were found out. The conformities with a law of forming and functioning of ornithocenozes of artificial landscapes of Upper and Middle Pobuzhzhia in the conditions of growth of the anthropogenic loading were studied. The comparison of ornithopopulation of basic types of anthropogenic landscapes of Upper and Middle Pobuzhzhia was done.

On the basis of analysis of literary sources and results of own researches the reasons and character of changes in the avifauna of region during the last and the beginning of current century were found out and the ways of reduction of anthropical pressure on artificial ecosystems were offered.

Key words: anthropogenic transformation, biovarieties, biomass, migrations, ornithocenozes, synantropization, density of population.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Інтенсифікація сільськогосподарського і промислового виробництва у поєднанні із швидкими темпами приросту населення спричиняють заміну природних ландшафтів на антропогенні. Подібні процеси особливо чітко простежуються в умовах Правобережної України, у тому числі й у межах Верхнього і Середнього Побужжя.

Трансформація природних екосистем накладає свій відбиток на їх орнітоценози. Птахи дуже швидко реагують на зміни навколишнього середовища. Внаслідок деградації природних ландшафтів змінюються їх трофічні та топічні характеристики, що призводить до суттєвого скорочення чисельності популяцій окремих видів птахів, аж до повного їх зникнення. Часто до аборигенного населення птахів природних ценозів включаються елементи не властиві природним біотопам даної території, витісняючи окремі види.

Результати досліджень видового складу, фенології та окремих аспектів гніздової біології птахів північних [Носаченко, 2008], північно-західних [Бурчак-Абрамович, 1925; Герхнер, 1928; Храневич, 1925] і південно-західних [Портенко, 1928] областей регіону, видані на початку ХХ століття наразі є застарілими. Сучасні ж літературні дані про птахів верхів'їв і середньої течії річки Південний Буг стосуються лише деяких систематичних груп птахів [Матвєєв, 1998; Новак, 2006], або окремих територій у межах регіону [Матвєєв, 2003; Новак, 1998]. Відсутність системних досліджень популяцій птахів регіону, як компоненту екосистем, створює відповідні труднощі в оцінці і прогнозуванні стану населення птахів, а отже можливості ефективного впливу на руйнівні процеси в екосистемі в цілому.

Саме тому особливо важливим є дослідження сучасного стану орнітоценозів антропогенних ландшафтів Верхнього і Середнього Побужжя і розробка науково-обґрунтованих методів спрямованого впливу на їх структуру і функціонування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках тематики природничо-географічного факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського «Охорона навколишнього середовища і здоров'я людини» та наукових програм на замовлення Вінницького обласного управління екології та охорони навколишнього середовища, а також Сумського НАУ.

У межах згаданих програм виконані наукові дослідження на теми «Збір даних та виготовлення кадастру тваринного світу Вінницької області» (№ д/р 01052006374); на замовлення Сумського національного аграрного університету виконані окремі розділи держбюджетної теми «Інвентаризація природних комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду Вінницької та Хмельницької областей» (№ д/р 0108U008833).

Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційної роботи є вивчення сучасного стану орнітоценозів Верхнього і Середнього Побужжя задля прогнозування наслідків антропогенної трансформації природних екосистем регіону та розробки засобів зниження антропічного тиску на населення птахів у подальшому.

Для досягнення зазначеної мети були окреслені наступні завдання дисертаційного дослідження:

1. Виявити зміни у видовому складі птахів антропогенних ландшафтів упродовж ХХ століття, встановити їх причини.

2. Вивчити сучасний видовий склад населення птахів регіону, з'ясувати належність його представників до різних екологічних груп.

3. Дослідити щільність популяцій різних видів птахів регіону в просторі та часі.

4. З'ясувати характер перерозподілу різних видів птахів у окремих типах антропогенних ландшафтів, встановити ступінь видової подібності біотопів.

5. Дослідити джерела та характер впливу антропічного та абіотичних чинників на орнітоценози Верхнього і Середнього Побужжя.

6. Розробити практичні рекомендації та визначити пріоритетні заходи щодо охорони і раціонального використання населення птахів досліджуваного регіону.

Об'єкт дослідження - процес формування і функціонування орнітоценозів штучних ландшафтів в умовах антропогенної трансформації природних екосистем.

Предмет дослідження - орнітоценози антропогенно-трансформованих екосистем Верхнього і Середнього Побужжя.

Методи дослідження. Облікові роботи по виявленню щільності населення птахів та з'ясуванню просторового розміщення елементів орнітофауни досліджуваної території здійснювались із застосуванням маршрутного методу (методу лінійних трансект).

Для з'ясування видового складу сов та птахів, які вокалізують переважно в темну пору доби, застосовували маршрутний метод і метод голосової стимуляції шляхом відтворення фонограм.

Статистична обробка результатів здійснена за стандартними методиками [Башта, 2000; Дедю, 1990].

Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає в тому, що вперше вивчено і узагальнено існуючі джерела літератури з проблем видового складу, характеру перебування та біотопічної приуроченості птахів Верхнього і Середнього Побужжя, як фізико-географічного регіону.

Вперше проведені комплексні дослідження сучасної видової структури і чисельності птахів антропогенних ландшафтів, подане кількісне співвідношення видів за типом фауністичного походження, трофічними потребами, за місцем гніздування та характером перебування різних видів птахів на досліджуваній території. Вивчені особливості біотопічного розподілу і терміни міграцій. Здійснене порівняння орнітоценозів основних типів антропогенних ландшафтів Верхнього і Середнього Побужжя.

На основі аналізу літературних джерел та результатів власних досліджень виявлені причини та характер змін в населенні птахів регіону протягом минулого та початку поточного століття і запропоновані шляхи зниження антропічного навантаження на штучні екосистеми.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані дані служать для довготривалого моніторингу стану орнітофауни антропогенних ландшафтів Верхнього і Середнього Побужжя з метою прогнозування та контролю змін кількісних та якісних показників населення птахів регіону в результаті господарської діяльності людини.

Результати, отримані у ході дисертаційного дослідження лягли в основу наукового обґрунтування для створення орнітологічного заказника місцевого значення «Іванівський» з метою охорони авіфауни водно-болотних угідь околиць с. Іванів Калинівського району Вінницької області.

Основні наукові положення покладені в основу окремих розділів монографій, навчальних посібників, а також використовуються в навчально-виховному процесі при вивченні курсу «Зоологія хребетних» та виконанні дипломних і курсових робіт студентами природничо-географічного факультету Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Особистий внесок здобувача. Дисертант особисто проаналізував доступну кількість наукових джерел, опрацював відповідну наукову літературу, систематизував дані локальних досліджень інших орнітологів регіону, оволодів необхідними методами досліджень.

У дисертаційній роботі використані результати власних спостережень автора. Протягом 9-річних польових досліджень дисертант особисто зібрав, проаналізував та статистично обробив фактичний матеріал, що стосується фенології міграцій, видового складу, чисельності та характеру розміщення птахів в антропогенних ландшафтах Верхнього і Середнього Побужжя, а також запропонував методику зниження антропогенного навантаження на орнітофауну регіону.

Постановка мети та завдань роботи, планування досліджень та формування структури дисертації виконувались разом з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційної роботи були представлені на VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура та національна самосвідомість» (Київ, 2004), Всеукраїнській науковій конференції «Наукові читання, присвячені 170-річчю заснування кафедри зоології та 100-річчю з дня народження О.Б.Кістяківського» (Київ-Канів, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції: «Психолого-педагогічні засади природничо-географічної та економічної освіти: досвід, проблеми, перспективи» (Вінниця, 2005), Всеукраїнській науковій конференції «Шляхи дослідження та охорони орнітофауни: теоретичні і практичні аспекти» (Тернопіль, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного природознавства» (Херсон, 2005) Всеукраїнській науковій конференції «Еколого-фауністичні особливості водних та наземних екосистем» (Львів, 2008), ІІІ Міжнародній науковій конференції «Хижі птахи України» (Кривий Ріг, 2008), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 175-річчю заснування кафедри зоології «Зоологічна наука у сучасному суспільстві» (Київ-Канів, 2009), Міжнародній науковій конференції «Глобальные изменения климата и эволюция» (Київ, 2009), на наукових семінарах кафедри біології, а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (2003-2009 рр.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 3 статті у наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 8 статей у збірниках наукових праць, 7 тез, 1 монографія у співавторстві, 2 замітки у профільному науковому журналі.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 6 розділів, висновків, списку літератури та додатків. Робота викладена на 162 сторінках, містить у собі 28 таблиць, 18 з яких представлені у додатках та 26 рисунків. При написанні роботи було використано 280 літературних джерел, з яких 66 - іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Стан вивченості проблеми (огляд літератури). Найбільш значимими для розуміння стану орнітоценозів Верхнього і Середнього Побужжя на початку ХХ століття варто вважати праці В.Храневича (1925) - західні і центральні Подільські землі, В.Ю.Герхнера (1928) - південна частина Літинського району Вінницької області, Л.А.Портенка (1928) - верхня і середня течія Південного Бугу та найбільші його притоки, М.Бурчака-Абрамовича (1935) - головні притоки верхньої течії Південного Бугу, В.М.Пашковського (1929) - Тульчинський район Вінницької області та О.В. Носаченка (Гаврилюк, 2008) - околиці смт. Погребище Вінницької області.

Упродовж наступних сорока років можна відмітити спад орнітологічних досліджень на Поділлі. Лише на початку 70-х років ХХ ст. В.І.Гулай розпочинає роботи спрямовані на вивчення водно-болотних мисливських та інших видів птахів західного Лісостепу України.

З початку 90-х років ХХ століття і на сьогодні продовжується вивчення населення птахів верхів'їв Південного Бугу у межах Хмельницької області М.Д.Матвєєвим та В.О. Новаком.

Рівень вивченості орнітопопуляцій Середнього Побужжя у порівнянні з Верхнім був дещо нижчим. Відомості про птахів даного регіону можна було почерпнути або з науково-популярних видань, або з поодиноких статей і тез, надрукованих у збірках місцевих конференцій. Крім того, ці праці висвітлювали, головним чином, питання чисельності і екології окремих видів птахів, а у кращому випадку деяких їх систематичних груп.

Різні дослідники, у певній мірі, вивчали лише окремі аспекти формування, функціонування та стійкості орнітоценозів на урбанізованих територіях Побужжя. Цілісні дослідження орнітофауни означеної території, які передбачають з'ясування видового складу, чисельності та динаміки популяцій птахів у її межах, а також вивчення нових факторів, які мають прямий або опосередкований вплив на орнітопопуляції Верхнього і Середнього Побужжя холістично та систематично не проводилися, що і визначило тематику нашої дисертаційної роботи.

Район дослідження, матеріал і методики. Досліджуваний регіон розташований в центральній частині Правобережної України і охоплює території водозбору верхньої і середньої течії р. Південний Буг. В адміністративно-територіальному відношенні Верхнє і Середнє Побужжя займає більшу частину Вінницької області, схід Хмельницької, західні райони Черкаської і Кіровоградської областей та північ Миколаївської та Одеської областей.

Дослідження орнітоценозів антропогенних ландшафтів Верхнього і Середнього Побужжя здійснене нами упродовж 2000-2008 років. У дисертаційній роботі були використані результати спостережень, отримані автором.

Протягом виділених нами 4-х сезонних періодів 2005-2007 років були проведені обліки чисельності та вивчене просторове розміщення птахів в основних типах антропогенних ландшафтів регіону. Для проведення обліків в основу був покладений маршрутний метод (метод лінійних трансект) (Гудина, 1999; Гузій, 1997; Микитюк, 1997; Новиков 1949).

Крім модельних облікових майданчиків, протягом 2000-2008 років вивчали видовий склад орнітопопуляцій, характер перебування птахів у межах даної території та фенологію їх міграцій або розмноження в межах Вінницької, Хмельницької, Кіровоградської, Черкаської, Одеської та Миколаївської областей. Частина матеріалів, які стосуються фенології міграцій птахів на Побужжі, надана проф. В.В. Серебряковим і кафедрою зоології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Виявлення видів птахів, які вокалізують переважно у темну пору доби, здійснювали у ході екскурсій у нічні, або сутінкові години. Для з'ясування видового складу сов застосовували метод голосової стимуляції шляхом відтворення фонограм.

У зимовий період проводили обліки зимуючих водоплавних та навколоводних птахів Вінниччини на місцях їх концентрацій: на Ладижинському водосховищі (м. Ладижин), Сабарівському водосховищі (м. Вінниця) та Сандрацькому водосховищі (Хмільницький район).

Для кожного біотопу вираховували щільність населення птахів (Башта, 2000), індекс видового багатства (Станкевич, 2002), а для пар біотопів - індекс видової подібності Сьоренсена (Экологический…, 1990).

Систематичне положення, видову належність, вік та стать птахів визначали за допомогою довідкової літератури (Виноградова и др., 1976; Степанян, 1990; Фесенко, Бокотей, 2002; Jonsson L., 1998).

Видовий склад населення птахів досліджуваного регіону. За даними польових досліджень, проведених у 2000-2009 роках, та літературними даними, на території Верхнього і Середнього Побужжя зареєстровано 246 видів птахів, які належать до 18 рядів і 53 родин, що складає 59,1% від загальної кількості видів авіфауни України.

Порівнюючи видові списки птахів Верхнього і Середнього Побужжя, складені у 1908-1935 рр. з результатами власних спостережень, можна простежити певні зміни у структурі орнітопопуляцій даного регіону, які відбулись за останні 80-100 років (табл. 1).

Так, деякі види птахів зникли з меж досліджуваної території, або змінили свій статус перебування на ній. Натомість існує ціла низка видів, які упродовж означеного терміну розширили свою гніздову частину ареалу на значні площі, включаючи й територію басейну верхів'їв і середньої течії Південного Бугу.

Головною передумовою змін у видовому складі населення птахів є антропогенний чинник, який знаходить свій прояв у трансформації природних ландшафтів. Результатом дії даного чинника подекуди є докорінна зміна біотопів, що у свою чергу призводить до змін у структурі та кількісному співвідношенні елементів орнітоценозів. Так, активна розробка кар'єрів у поєднанні із збіднінням кормової бази, суттєво змінили умови існування петрофілів у долині середньої течії р. Пд. Буг.

Гідромеліоративні роботи (осушення заболочених ділянок річок, створенням штучних водойм) докорінно змінили гідрорежим водотоків, що потягло за собою зміну видової структури та кількісних характеристик фітоценозів і пов'язаного з ними орнітокомпоненту - гніздуючих птахів, а також тих, які використовують такі біотопи під час міграцій.

Розорювання степів і лук спричинило заміну природних ландшафтів агроценозами з монокультурою. У поєднанні із збільшенням фактору турбування та браконьєрством така діяльність зумовила швидке скорочення чисельності, або повне зникнення лучних та степових птахів.

В результаті проведеної у 50-х роках ХХ ст. кампанії цілеспрямованого знищення хижих птахів, широкого використання інсектицидів, вирубування старих лісів суттєво скоротилась чисельність популяцій більшості хижих птахів.

Деякі перелітні та пролітні птахи за сприятливих кліматичних умов можуть залишатись на зимівлю на гніздових територіях, або здійснювати недалекі кочівлі. Цьому сприяє поява трансформованих ландшафтів антропогенного походження, які забезпечують птахам необхідні трофічні, топічні та мікрокліматичні умови. Так, наявність незамерзаючих ділянок на водоймах-охолоджувачах ТЕС та АЕС в період льодоставу сприяють зимівлі на їх акваторіях багатьох водно-болотних птахів.

За рахунок розширення ареалів гніздова авіфауна Верхнього і Середнього Побужжя збагатилась 19 видами птахів, які 80-100 років тому не були зареєстровані в межах досліджуваного регіону, зустрічались лише на прольоті, або вважались зальотними. Окремі види з'явились у межах досліджуваного регіону в результаті акліматизації (фазан).

Екологічні групи птахів Верхнього і Середнього Побужжя. В антропогенних ландшафтах Верхнього Побужжя найчисленнішою є група гніздових птахів - 121 вид (49,4%). Значно менше у фауні даного регіону осілих птахів - 50 видів (20,4%). Пролітних і зимуючих птахів відповідно нараховують 37 (15,1%) і 18 (7,3%) видів. Крім того у межах даного регіону були відмічені зальоти 19 видів (7,8%).

У формуванні населення птахів антропогенних ландшафтів Середнього Побужжя найбільшою теж є частка гніздових птахів - 86 видів (51,8%). Удвічі менше осілих видів - 43 (25,9%). Статус пролітних має 22 види (13,3%), зимуючих - 14 видів (8,4%), зальотних - 1 вид (0,6%).

За складом їжі, що домінує у раціоні птахів Верхнього і Середнього Побужжя, їх можна віднести до трьох екологічних груп: зоофагів - 189 видів (76,5%), фітофагів - 55 видів (22,3%) та поліфагів - 3 види (1,2%).

Серед зоофагів найчисленнішою (57 видів, 23,2%) виявилась група птахів, представники якої споживають гідробіонтів - водних безхребетних, дорослих особин і молодь риб та земноводних. Наземні безхребетні тварини, у тому числі й комахи, домінують у раціоні 40 видів птахів (16,3%). Ще 43 види птахів (17,5%) крім того споживають водорості, пагони, бруньки, листя, насіння та плоди наземних і водяних рослин.

Хижими є 49 представників авіфауни регіону. З них 17 видів, або 6,9% живляться переважно хребетними тваринами (герпетофаги, орнітофаги, міофаги). До раціону решти 32 видів (13%) входять різні безхребетні тварини, переважно жуки, м'якуни та черви.

Зелені частини наземних і гідрофільних рослин вживають 13 видів (5,3%) орнітофауни досліджуваного регіону, а ще 11 видів (4,5%) до свого раціону включають також різноманітних гідробіонтів, у т.ч. і комах.

До фітофагів, у раціоні яких переважають зернові корми, віднесено 7 видів (2,8%). Ще 23 види зерноїдних птахів (9,3%) крім насіння рослин зрідка споживають різноманітних безхребетних (членистоногих, їх личинок тощо).

Ще 3 види (1,2%) є всеїдними, тобто включають до свого раціону корми тваринного і рослинного походження практично у рівній кількості.

Відповідно до класифікації, запропонованої Л.М. Містрюковою (2001) та Д.В. Страшнюком (2003) птахів Верхнього і Середнього Побужжя за місцем гніздування можна поділити на 9 груп.

Найширше представлена група наземногніздових птахів - 54 види (32,1%). Дещо меншою є частка кроногніздових птахів - 46 видів (27,4%). Порівняно з наземногніздовими на досліджуваній території виявлено удвічі менше дуплогніздових птахів - 23 види (13,7%) і підвісногніздових - 17 видів (10,1%).

Також серед птахів Верхнього і Середнього Побужжя виявлені види (переважно синантропи), гніздування яких пов'язане із скельними масивами, осипами, або багатоповерховими спорудами (петрофіли) - 10 видів (5,9%). Доля плаваючогніздових птахів складає лише 4,8% (8 видів) від загальної кількості. До групи напівдуплогніздових птахів належить 5 видів (2,9%). Норогніздових птахів виявлено лише 4 види (2,4%). Гніздовим паразитом є один вид - зозуля (0,6%).

Гніздуючі та осілі птахи, виявлені в антропогенних ландшафтах району дослідження, за фауністичним походженням належать до 8 типів: європейського - 85 видів (50,6%), транспалеарктичного - 39 видів (23,2%), сибірського - 19 видів (11,3%), середземноморського - 13 видів (8,1%), арктичного і монгольського - по 5 видів (по 2,9%), китайського і тібетського - по 1 виду (по 0,6%).

Орнітофауністична характеристика антропогенних ландшафтів басейну верхньої і середньої течії річки Південний Буг. Завдяки мозаїчності структури водно-болотних комплексів, а також прилеглих ландшафтів, річище Південного Бугу та прибережні заплавні луки відзначаються найвищим середньорічним показником видового багатства птахів серед усіх досліджених антропогенних комплексів. Індекс видового багатства тут складає 2,991 (lim 1,526-4,251).

Різні види птахів по-різному використовують заплаву Південного Бугу. Трофічно з біотопом пов'язані усі без виключення види птахів, зареєстровані тут під час обліків, проте для гніздування його використовує менше половини - 29 видів (41%).

За середньорічними значеннями щільності населення в межах заплави домінує Turdus pilaris 9,36 ос/км² (12,71%). Субдомінантами є Sturnus vulgaris і Emberiza citrinella 9,33 ос/км² (12,67%) і 7,04 ос/км² (9,56%) відповідно.

Найбільшим видовим різноманіттям водоплавних і водно-болотних видів відзначаються орнітоценози стоячих водойм: озер, ставків і водосховищ.

Під час обліків населення птахів ставів рибогосподарського призначення „Якушинці”, протягом усіх сезонних періодів 2005-2007 рр., тут було виявлено перебування 69 видів птахів. Середньорічний показник видового багатства даної стації складає 2,663 (lim 1,698-4,076).

Домінантом за щільністю населення є Larus ridibundus - 32,24 ос/км² (24,30%). Субдомінантами виступають інші зграйні види, зокрема Sturnus vulgaris - 18,84 ос/км² (14,20%) і Chlidonias niger - 13,45 ос/км² (10,14%).

Якісний склад пташиного населення садів і лісосмуг сформований переважно дендрофільними видами. Дану стацію населяє 40 видів птахів. Середньорічне значення індексу видового багатства авіфауни саду складає 2,835 (lim 1,625-3,631).

У порівнянні з водно-болотними комплексами, видовий склад орнітоценозів садів і лісосмуг стабільніший, оскільки меншою є амплітуда коливань показника видового багатства стації упродовж року.

Видовий склад птахів садів залежить від віку і видового різноманіття деревостану. У межах досліджуваного саду сільгосппідприємства с. Тюшки за чисельністю домінує Parus major 5,31 ос/км² (10,75%). Субдомінантом виступає Turdus pilaris - 5,12 ос/км² (10,36%). Згадані види зустрічались під час обліків упродовж всіх сезонів.

Авіфауна лісових антропогенних комплексів відрізняється специфічним видовим складом і схильна до суттєвих коливань чисельності упродовж року. Усього в обліковий час у межах лісових комплексів нами відмічено 39 видів птахів. Різноманіття умов для гніздування та багата кормова база, здатна забезпечити різні трофічні групи птахів. Це зумовлює високе середньорічне значення індексу видового багатства біотопу - 2,867 (lim 2,202-3,762).

У межах модельного лісового масиву (Михайлівське лісництво, Вінницький р-н) абсолютним домінантом за чисельністю упродовж року є Parus major. Середньорічна щільність її населення становить 5,59 ос/км² (13,33%).

Поєднання природних і антропогенних елементів у межах селитебів зумовлюють формування специфічного орнітокомплексу з найбільшою, у порівнянні з іншими ландшафтами, часткою синантропних і напівсинантропних видів.

Високий ступінь антропогенної трансформації населених пунктів визначає бідніший, порівняно з іншими біотопами, видовий склад птахів. Під час обліків птахів багатоповерхової забудови було відмічено 36 видів, через що значення індексу видового багатства нижчі, порівняно з іншими дослідженими біотопами Побужжя. Середньорічна величина даного індексу складає лише 1,059 (lim 0,663-1,647).

За щільністю населення в межах кварталів багатоповерхової забудови міста упродовж року абсолютним домінантом є Columba livia - 138,17 ос/км² (37,75%). Субдомінантами виступають такі синантропні види, як Corvus frugilegus (73,54 ос/км² або 20,09%) і Passer domesticus (57,61 ос/км² або 15,74%).

Пташине населення кварталів малоповерхової забудови м. Вінниця формують 35 видів. Середньорічне значення індексу видового багатства тут складає лише 1,091 (lim 0,791-1,379).

За середньорічним показником щільності населення в межах біотопу домінує Passer montanus - 107,67 ос/км² (37,25% всієї авіфауни комплексу). Субдомінантом, є Passer domesticus (51 ос/км², або 17,65%).

Сезонна динаміка популяцій птахів ландшафтних комплексів Подільського Побужжя. Зимовий склад орнітонаселення Подільського Побужжя формують осілі і зимуючі птахи. Всього з 1 листопада до 1 березня на облікових маршрутах протягом 2005-2007 років було відмічено 37 видів птахів. З них 31 вид (83,8%) мають статус осілих, і 6 видів (11,2%) є зимуючими.

З'ясовано, що кількісні та якісні характеристики популяцій птахів Побужжя змінюються упродовж року. Визначальною рисою просторового розподілу авіфауни в зимовий період є широкі трофічні кочівлі більшості видів птахів з використанням різних типів антропогенних ландшафтів. Тому нерідкими є інвазії окремих видів птахів у біотопи, невластиві для них упродовж репродуктивного періоду, а деякі птахи демонструють значну евритопність: Parus major і Parus caeruleus.

В зимовий період крижаний покрив не утворюється на ділянках водойм-охолоджувачів електростанцій та в місцях скиду до річок вод з колекторів міських очисних споруд і вони є місцями концентрації водоплавних та навколоводних птахів.

Сумарні значення щільності населення і біомаси птахів досліджених біотопів є найвищими серед решти сезонів року (табл. 2).

Числові значення індексу видової подібності є високими для пар генетично подібних біотопів: селитебів (0,722), гідрокомплексів (0,625), а також садів та лісових антропогенних ландшафтів (0,563).

Період весняних міграцій для більшості представників населення птахів Верхнього і Середнього Побужжя розпочинається у першій половині березня, а завершується наприкінці квітня.

Порівняно з зимовим періодом, в орнітонаселенні досліджуваної території найширше представлена група перелітних птахів - 57 видів (60,0%). Меншою виявилась кількість осілих видів - 34 (35,8%). Відкочівля до місць гніздування більшості зимуючих птахів знижує відсоток їх участі у формуванні орнітоценозів до 4,2% (4 види).

Попри невелику видову різноманітність упродовж періоду весняних міграцій, селитеби відзначаються найвищими значеннями щільності населення птахів порівняно з іншими антропогенними ландшафтами (табл. 2), що пов'язано з концентрацією в межах стацій масових синантропних і напівсинантропних видів: Corvus frugilegus, Corvus monedula, Columba livia, Streptopelia decaocto, Passer domesticus, Passer montanus, а також появою деяких перелітних птахів.

Визначальною рисою даного періоду є міграційні явища в житті птахів. Приліт гніздових та проліт транзитних видів триває з першої третини сезону і до його завершення. У той же час остаточно відкочовують до місць гніздування зимуючі птахи.

Весняний проліт найінтенсивніший у квітні - в межах досліджених біотопів з'являється 74 види, або 40,2% весняних мігрантів.

Репродуктивний період у птахів Верхнього і Середнього Побужжя триває з перших чисел травня - до першої половини червня включно. Визначальними рисами орнітонаселення регіону є завершення міграцій та пік репродуктивної активності. Домінуючим чинником при формуванні орнітоценозів у цей час є топічна приуроченість птахів.

З 96 видів птахів, які були помічені під час обліків на фіксованих трансектах, найширше представлена група гніздових перелітних птахів - 66 видів (68,8%). Удвічі менше осілих - 30 видів (31,2%).

Упродовж репродуктивного періоду найвища сумарна щільність населення птахів, серед усіх досліджених біотопів, була помічена у багато- і малоповерхових селитебах, а найнижчі значення показника в цей час зареєстровані у дендроландшафтах (табл. 2).

Найбагатшими у видовому відношенні є акваландшафти: заплава та акваторія Південного Бугу - 53 види і рибогосподарські стави «Якушинці» - 45 видів птахів, найбіднішими - селитебні комплекси (22 види).

Період осінніх міграцій у межах Верхнього і Середнього Побужжя триває з середини липня - до перших чисел листопада. Упродовж означеного періоду нами було враховано 95 видів птахів. З них більшу половину складають гніздові та перелітні птахи - 54 види (56,8% від усіх помічених під час обліків видів). Меншою є частка осілих - 34 види (35,8%). В авіфауні з'являються зимуючі і пролітні птахи. Для гніздових птахів упродовж періоду властиві післягніздові кочівлі, які для перелітних видів до кінця сезону переходять у міграції.

Найбільше видове багатство упродовж періоду осінніх міграцій було виявлене у відкритих біотопах, що межують з водоймами: узбережжя та акваторії ставів (49 видів), долина р. Пд. Буг (46 видів).

Визначальною ознакою осіннього періоду є зростання міграційної активності населення птахів досліджуваного регіону. Перші пролітні птахи помічені з середини липня і до останніх чисел місяця. Найінтенсивніший осінній проліт відбувається у вересні, при чому пік міграційної активності припадає на останній тиждень місяця.

Основні чинники антропогенного впливу на орнітоценози Верхнього і Середнього Побужжя. Реакції різних видів птахів на зростання антропогенного пресу мають неоднакові прояви. Частина видів, до відомої межі, є екологічно пластичними - пристосовуються до нових умов середовища, інші види залишають такі біотопи.

У структурі орнітонаселення будь-якого регіону найуразливішою групою є стенобіонти. Для таких птахів притаманний трофічний, або топічний консерватизм, що робить їх чутливими до деградації біотопів.

На основі результатів власних досліджень, а також аналізу публікацій інших орнітологів, ми отримали дані, на підставі яких можна окреслити низку чинників, що прямо, або опосередковано впливають на видове багатство та чисельність птахів Верхнього і Середнього Побужжя.

Останнім часом вплив антропогенних чинників на орнітоценози Верхнього і Середнього Побужжя є очевидним і найбільш відчутним. За характером дії на населення птахів антропогенний вплив є і прямим, і опосередкованим.

Прямий вплив знаходить свій прояв у знищенні птахів, або їх гнізд в результаті проведення науково необґрунтованих заходів зі штучної регуляції чисельності, неконтрольованому полюванні, браконьєрстві.

Прикладами опосередкованого антропогенного впливу є рекреаційна трансформація середовища, урбанізація, превалююче у структурі господарського комплексу регіону сільгоспвиробництво, омолодження лісостанів внаслідок вирубування старих масивів, розробка кар'єрів.

Останнім часом увагу спеціалістів привертають випадки загибелі птахів на автошляхах та на лініях електропередач.

Відчутної шкоди птахам Верхнього і Середнього Побужжя завдає діяльність людини, пов'язана із господарським використанням водотоків. Головними негативними для птахів проявами такого господарювання є спрямлення водотоків, неконтрольоване випалювання прибережних фітоценозів. Значної шкоди аквафільним птахам завдає ведення рибного господарства без урахування їх інтересів: знищення прибережної та водяної рослинності із застосуванням техніки, або риб-фітофагів, використання ставних сіток, які нерідко стають причиною загибелі пірнаючих птахів, порушення циклічності заповнення ставів, що, зумовлює еміграційні та імміграційні процеси авіфауни, або загибель їх кладок внаслідок затоплення.

Рідкісні та зникаючі птахи Побужжя. Із 246 видів птахів, відмічених нами, або іншими орнітологами (Матвєєв,2003; Новак, Новак,1998) в антропогенних ландшафтах Верхнього і Середнього Побужжя, 236 видів включені до додатків ІІ і ІІІ Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (1979). З них 70 видів підлягають охороні (додаток ІІІ) і 166 видів підлягають особливій охороні (додаток ІІ).

Аналіз літературних джерел та результати власних спостережень упродовж останніх 10 років дозволили виявити перебування у межах Верхнього і Середнього Побужжя 48 видів птахів, які занесені до Червоної книги України (2009). З них на території Верхнього і Середнього Побужжя гніздують 23 види (47,9%), 10 видів (20,8%) спостерігається під час міграцій, 3 (6,3%) - під час зимівель. Ще для 12 видів птахів (25%) упродовж останніх 20-ти років виявлені зальоти в межі досліджуваного регіону.

Найефективнішими заходами, спрямованими на охорону осілих і гніздових птахів є виявлення і подальше заповідання гніздових біотопів, здійснення біотехнічних заходів з метою покращення умов існування птахів: встановлення штучних гніздівель, гніздових платформ та опор тощо.

Без сумніву потребують охорони біотопи, важливі для птахів під час їх міграцій та місця зимувальних скупчень водоплавних і навколоводних птахів, серед яких зустрічаються види, занесені до Червоної книги України. Такі території необхідно включити до мережі об'єктів природо-заповідного фонду України.

Рекомендації щодо раціонального використання та охорони птахів Верхнього та Середнього Побужжя

1. З метою збереження видового різноманіття та кількісного багатства водоплавної та навколоводної орнітофауни загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення «Згарський» (Вінницька обл., Літинський р-н, реєстраційний номер 75/555), підвищити його охоронний статус до рівня природного заповідника.

2. Для запобігання підтоплення гнізд водоплавних та навколоводних птахів підтримувати стабільний рівень води упродовж репродуктивного періоду в зарегульованих водоймах Вінницької області, таких, зокрема, як Сандрацьке, Ладижинське та Дмитренківське водосховища, а також водоймах рибогосподарського призначення Пиківського та Літинського рибцехів.

3. З метою збереження репродуктивних стацій великих денних хижих птахів та сов, лелеки чорного, жовни тощо уникати тотального омолодження лісостанів регіону, зберігаючи квартали високостовбурового лісу, або окремі групи дерев.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення та нові шляхи вирішення наукової задачі, що полягає у вивченні видового складу орнітоценозів Верхнього і Середнього Побужжя та з'ясуванні характеру змін в населенні птахів регіону упродовж ХХ століття. Дослідженні особливостей просторового розподілу, видового складу, щільності популяцій та сезонних явищ для різних представників орнітоценозів антропогенних ландшафтів регіону.

Виявлені головні негативні чинники, що впливають на компоненти орнітоценозів району дослідження та розроблені рекомендації щодо зниження рівня антропогенного тиску на орнітоугруповання Верхнього і Середнього Побужжя.

1. Сучасне населення птахів лісових, аквальних та селитебних ландшафтів Верхнього і Середнього Побужжя нараховує 246 видів, які належать до 18 рядів, 53 родин і 134 родів. З них, за статусом перебування у межах дослідженої території переважають гніздуючі (124 види) та осілі (50 видів) птахи. За фауністичним походженням вони належать до 8 типів: європейський - 84 види (48,8%), транспалеарктичний - 44 види (25,6%), сибірський - 19 видів (11%), середземноморський - 14 видів (8,1%), монгольський - 5 видів (2,9%), арктичний - 4 види (2,3%), китайський і тібетський - по 1 виду (по 0,6%).

Серед виявлених птахів регіону 237 видів включені до ІІ та ІІІ додатків Бернської конвенції. З них 68 видів включені до Червоної книги України, 5 видів - до І та ІІ додатків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення (СІТЕS), 68 видів - до додатку угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (AEWA).

2. Під впливом господарської діяльності людини упродовж поточного століття з антропогенних ландшафтів регіону зникли 34 види птахів, ще 39 змінили свій статус перебування. Разом з тим, упродовж означеного терміну, 7 видів (Egretta garzetta, Phasianus colchicus, Larus cachinnans, Streptopelia decaocto, Motacilla citreola, Phoenicurus ochruros, Serinus serinus) розширили гніздову частину своїх ареалів на значні площі, включаючи й територію басейну верхів'їв і середньої течії Південного Бугу, та 21 вид був відмічений тут вперше.

3. За своїми трофічними потребами птахи дослідженого регіону належать до трьох екологічних груп: зоофаги - 189 видів (76,8%), фітофаги - 54 види (22,3%) та поліфаги - 3 види (1,2%). Серед зоофагів найчисленнішими (57 видів, або 23,2%) є види, що споживають різноманітних гідробіонтів.

За місцем розміщення гнізда птахів регіону поділяють на наземногніздових - 54 види (32,1%), кроногніздових - 46 види (27,4%), дуплогніздових - 23 види (13,7%), підвісногніздових - 17 видів (10,1%), петрофілів - 10 видів (5,9%), плаваючогніздових - 8 видів (4,8%), напівдуплогніздових - 5 видів (2,9%), норогніздових - 4 види (2,4%). Гніздовий паразитизм виявлений у 1 виду (0,6%) - Cuculus canorus.

4. Найбільша кількість видів птахів належить до гідрокомплексів: в долині Південного Бугу - 70 видів (59,8%), на ставах - 69 видів (58,9%). Менша кількість видів відмічена в антропогенних дендроландшафтах: в садах - 40 видів (34,2%), в лісах - 37 видів (31,6%); найменша - у селитебних комплексах: райони багатоповерхової забудови - 36 видів (30,8%) і райони малоповерхової забудови - 35 видів (29,9%).

5. Щільність населення птахів та їх біомаса в середньому за рік складає відповідно:

- в аквальних антропогенних ландшафтах - від 0,01 до 32,24 ос/км² і від 0,001 до 10,56 кг/км², в середньому - 1,48 ос/км² та 0,51 кг/км²;

- в антропогенних дендроландшафтах - від 0,01 до 5,59 ос/км² і від 0,0004 до 0,71 кг/км², в середньому - 1,19 ос/км² та 0,07 кг/км²;

- у селитебних ландшафтах - від 0,02 до 138,17 ос/км² і від 0,0003 до 41,45 кг/км², в середньому - 9,23 ос/км² та 1,47 кг/км².

Це залежить від площі, структури фацій, а також характеру рослинності та ступеню антропічного тиску на біотопи.

6. Найвищі сумарні значення щільності населення (1571,9 ос/км²) і біомаси (368,430 кг/км²) птахів серед усіх досліджених антропогенних ландшафтів дослідженого регіону властиві для багатоповерхових селитебних комплексів упродовж зимового періоду, що пов'язано з сезонною інвазією масових синантропних та напівсинантропних видів птахів. Найменші сумарні значення щільності населення (86,3 ос/км²) і біомаси птахів (8,347 кг/км²) відмічені у садах в зимовий період.

7. Урізноманітнюють видовий склад та підвищують чисельність зимуючих аквафільних птахів ділянки водойм-охолоджувачів електростанцій та місця впадіння до річок вод з колекторів міських очисних споруд. Це створює сприятливі умови для тих водоплавних та навколоводних птахів, яким не властиві зимівлі на внутрішніх водоймах Правобережної України - бугая, сірої чаплі, чепури великої, білого лелеки, рибалочки. На окремих зимівлях досліджуваного регіону кількість водоплавних і водно-болотних птахів сягає більше 16 тис. особин.

Усе це дозволяє розробити систему заходів для лісового та водного господарства з метою раціонального використання та охорони птахів Верхнього та Середнього Побужжя.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Матвійчук О.А. Орнітофауна Верхнього і Середнього Побужжя / О.А. Матвійчук, В.В. Серебряков. - К.: Фітосоціоцентр, 2010. - 280 с. Особистий внесок: участь у зборі, обробці матеріалу та написанні тексту.

2. Матвійчук О.А. Орнітофауна водно-болотних комплексів м. Вінниці / О.А. Матвійчук // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. - 2005 р. - №1-2 (25). - С. 40-44.

3. Матвійчук О.А. Попередня оцінка стану орнітоценозів антропогенних ландшафтів Верхнього Побужжя у гніздовий період / В.В. Серебряков, О.А. Матвійчук // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. - 2006. - № 3 - 4 (30). - С. 94-100. Особистий внесок: участь у зборі, обробці матеріалу та написанні тексту.

4. Матвійчук О.А. Колоніальні чаплеві (Ardeidae) Вінницького Побужжя / О.А. Матвійчук, В.В. Серебряков // Питання біоіндикації та екології. - 2008. - Вип. 13. - № 1. - С. 113-119. Особистий внесок: участь у зборі, обробці матеріалу та написанні тексту.

5. Матвійчук О.А. Видовий склад птахів антропогенних ландшафтів м.Вінниці в осінньо-зимовий період / О.А. Матвійчук // Теорія і практика сучасного природознавства. Збірник наукових праць. - Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2005 р. - С.124-128.

6. Матвійчук О.А. Історія вивчення птахів водно-болотних комплексів Верхнього і Середнього Побужжя / О.А. Матвійчук // Сучасні проблеми зоологічної науки: Всеукраїнська наукова конференція „Наукові читання, присвячені 170-річчю заснування кафедри зоології та 100-річчю з дня народження О.Б.Кістяківського”, Київ-Канів, 16-18 вересня 2004 р. - К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. - С. 112-113.

7. Матвійчук О.А. Біорізноманіття міських урболандшафтів у контексті збалансованого розвитку регіону / А.В. Гудзевич, В.С. Поліщук, О.А. Матвійчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського університету. Збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2006. - Т.2. - Вип. 5. - С. 204-205. Особистий внесок: участь у зборі, обробці матеріалу та написанні тексту.

8. Матвійчук О.А. Чисельність та поширення хижих птахів у Вінницькій області / О.А. Матвійчук, А.Б. Пірхал // Новітні дослідження соколоподібних та сов: ІІІ Міжн. наук. конф. «Хижі птахи України», Кривий Ріг, 24-25 жовтня 2008 р. - Кривий Ріг, 2008. - С. 235-240. Особистий внесок: участь у зборі, обробці матеріалу та написанні тексту.

9. Матвійчук О.А. Осіннє-зимова авіфауна водойм м. Вінниці / О.А. Матвійчук, О.В. Гулеватий // Актуальні питання географічних, біологічних та хімічних наук. Основні наукові проблеми та перспективи дослідження. Збірник наукових праць ВДПУ. - 2008. - Вип. 5(10) - С. 73-75. Особистий внесок: участь у зборі, обробці матеріалу та написанні тексту.

10. Матвійчук О.А. Проблеми охорони птахів заповідних територій Вінницької області / О.А. Матвійчук, В.В. Серебряков // Зоологічна наука у сучасному суспільстві: Всеукраїнська наук. конф., присвячена 175-річчю заснування кафедри зоології, Київ-Канів, 15-18 вересня 2009 р. - К.: Фітосоціоцентр, 2009. - С. 279-281. Особистий внесок: участь у зборі, обробці матеріалу та написанні тексту.

11. Матвійчук О. Залети шпака рожевого Sturnus roseus (Sturnidae, Passeriformes) на Вінниччину / О. Матвійчук // Вестн. зоологии, 2008. - № 42 (3). - С. 274.