Вдосконалення механізму розвитку ринку екологічних послуг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ РИНКУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Костюк Уляна Зіновіївна

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Київ-2010

Анотація

Костюк У.З. Вдосконалення механізму розвитку ринку екологічних послуг в Україні - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена питанням формування та розвитку ринку екологічних послуг в Україні.

Розкрито економічну суть екологічних послуг, їх класифікацію; зміст, структуру, функції та особливості формування ринку екологічних послуг в Україні; фактори, що впливають на його розвиток, і їх дієвість в умовах переходу до ринкових відносин. Досліджено чинники, які визначають попит і пропозицію на ринку екологічних послуг. Проаналізовано рівень участі держави в процесах формування цього ринку. Удосконалено економічні та фінансові інструменти функціонування ринку екологічних послуг. Розроблено практичні рекомендації з удосконалення системи екологічного оподаткування. Визначено перспективні напрями розвитку ринку екологічних послуг.

Ключові слова: ринок екологічних послуг, сфера екологічних послуг, екологічні послуги, охорона навколишнього природного середовища, природокористування.

Аннотация

Костюк У.З. Усовершенствование механизма развития рынка экологических услуг в Украине - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена вопросам формирование и развития рынка экологических услуг в Украине. Раскрыты экономическая сущность экологических услуг, предложена их классификация; содержание, структура, функции и особенности формирования рынка экологических услуг в Украине; факторы, которые влияют на его развитие, и их действенность в условиях перехода к рыночным отношениям. Определены сходства и отличия существующих рынков в экологической сфере.

Для характеристики рынка экологических услуг определено и изучено субъекты экономической инфраструктуры, отрицательное влияние которых на окружающую среду доминирующее. Для комплексного определения сущности рынка экологических услуг выявлены его основные функции.

Для понимания сущности рынка экологических услуг доказано, что важное значение имеет характеристика спроса и предложения на эти услуги. Изучение особенностей рынка экологических услуг разрешает классифицировать факторы, которые влияют на спрос и предложение на исследуемом рынке.

В работе указано, что рынок экологических услуг является примером регулированного рынка, а также выявлено главные его отличия от свободного рынка, основные проблемы развития и пути их устранения.

Исследованы главные тенденции развития мирового рынка экологических услуг, состояние и факторы, которые препятствуют его развитию в Украине.

Проанализирован уровень участия государства в процессах формирования рынка экологических услуг, проблемы государственного регулирования и правового обеспечения его функционирования.

В работе указано, что развитие рынка экологических услуг возможно на основе формирования экономических механизмов, которые ориентированы на использование экономических рычагов и стимулов, а также на учет интересов потребителей и население в целом.

В диссертации указывается, что среди современных инструментов стимулирования развития рынка экологических услуг наиболее результативными и важнейшими есть экологические налоги. Предложены направления расширения и усовершенствования системы экологического налогообложения.

Исследование рынка экологических услуг дало возможность разработать основные подходы к формированию новых и усовершенствованию действующих экономических механизмов.

Автором убедительно доказано, что в Украине назрел вопрос необходимости реформирования системы финансирования охраны окружающей природной среды и мероприятий, связанных с воспроизведением и рациональным использованием природных ресурсов, соответственно рыночным отношениям, предложены направления реформирования финансовой системы на общегосударственном и региональном уровнях.

Ключевые слова: рынок экологических услуг, сфера экологических услуг, экологические услуги, охрана окружающей среды, природопользование.

Annotation

Kostyuk U.Z. Improvement of the mechanism of development of the market of ecological services in Ukraine - Manuscript.

Dissertation for obtaining the degree of Candidate of economical sciences in speciality 08.00.06 - economics of nature management and environmental protection. - Council for Studying Productive Forces of Ukraine. National Academy of sciences of Ukraine, Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted by a question formation and development of the market of ecological services in Ukraine.

The economic essence of ecological services, their classification is opened; essence, structure, function and feature of formation of the market of ecological services in Ukraine, factors, which influence its development, effectiveness in conditions of transition to the market attitude. The factors are investigated which influence a supply and demand in the market of ecological services. The level of participation of the state is analysed during formation of the market of ecological services. The economic and financial tools of functioning of the market of ecological services are advanced. The practical recommendations from improvement of system of the ecological taxation are developed. The perspective directions of development of the market of ecological services are certain.

Key words: the market of ecological services, sphere of ecological services, ecological services, protection of an environment.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Економічні, соціальні й інституціональні процеси, що забезпечують зростання майже всіх країн світу, спричинили конфлікт між суспільним розвитком і станом навколишнього природного середовища. Сформована в нашій країні за роки економічних реформ політика і практика використання природних ресурсів як окремих регіонів, так і країни в цілому, побудована на концептуальних основах природокористування, закладених ще в радянський період, застаріла і не відповідає викликам сьогодення. У цьому зв'язку особливої актуальності набувають специфічні послуги, що надаються спеціалізованими підприємствами іншим господарюючим суб'єктам і спрямовані на мінімізацію забруднення навколишнього середовища в ході їхньої господарської діяльності.

Нині майже у всіх розвинених країнах світу охорона навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів стали пріоритетами стратегії державотворення. Ринок екологічно чистих продуктів, технологій та обладнання, переробки та ліквідації відходів, екологічних робіт і послуг розширюється. Підприємства, які не здатні задовольняти вимоги суспільства в екологічно чистих продуктах, технологіях, екологічних послугах, утрачають конкурентоспроможність на світовому ринку.

Досвід найбільш економічно розвинених країн довів важливу роль сфери екологічних послуг у забезпеченні високих темпів економічного зростання, що вимагає перегляду її місця в структурі національної економіки.

Останні десятиліття ознаменовані активізацією української наукової думки. З'явилися фундаментальні наукові дослідження, в яких екологічні та економіко-екологічні проблеми стали об'єктом уваги багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних учених.

Зокрема, розробці цих питань присвятили свої праці: Бабміндра Д.І., Балацький О.Ф., Бистряков І.К., Веклич О.О., Галушкіна Т.П., Герасимчук З.В., Данилишин Б.М., Данилов-Данильян В.І., Гофман К.Г., Коваль Я.В., Лицур І.М., Мельник Л.Г., Міщенко В.С., Трегобчук В.М., Туниця Ю.Ю., Хвесик М. А., Хлобистов Є.В., Шевчук В.Я., Шостак Л.Б.

Аналіз літературних джерел виявив, що ця проблема досліджена недостатньо, а стосовно вдосконалення механізмів розвитку ринку екологічних послуг в Україні вона чітко не визначена. Виникає необхідність комплексного опрацювання теоретико-методологічних основ ринку екологічних послуг в Україні, особливостей організаційно-правової і законодавчої бази функціонування цього ринку, а також суб'єктів, що діють на ньому. Саме це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, основні напрями, мету, структуру і зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил НАН України, зокрема темами: 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (номер державної реєстрації 0100U000657); ІІІ-3-05(87) “Дослідження проблем модернізації національного господарства в концепції світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193); ІІІ-7-06(90) “Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України” (номер державної реєстрації 0106U005191(39), 0106U005264(48)), у межах яких автором розроблено практичні рекомендації щодо перспектив розвитку ринку екологічних послуг та екологічного менеджменту в регіонах України, вдосконалення економічних інструментів розвитку цього ринку та системи екологічного оподаткування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на формування і подальше вдосконалення механізмів розвитку ринку екологічних послуг в Україні.

Для досягнення цієї мети були поставлені та розв'язувались такі завдання дисертаційного дослідження:

обґрунтувати роль, значення і виявити особливості екологічних послуг як елемента сфери послуг;

уточнити визначення основних понять ринку екологічних послуг;

виявити особливості розвитку ринку екологічних послуг;

дослідити напрями державного регулювання ринку екологічних послуг;

проаналізувати особливості державного регулювання і правового забезпечення функціонування ринку екологічних послуг;

удосконалити економічні інструменти функціонування ринку екологічних послуг;

розробити практичні рекомендації з удосконалення системи екологічного оподаткування;

визначити перспективні напрями розвитку ринку екологічних послуг.

Об'єктом дослідження є процеси формування механізмів розвитку ринку екологічних послуг в Україні.

Предметом дослідження є сукупність взаємовідносин суб'єктів господарювання у процесі формування ринку екологічних послуг.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є сучасна економічна теорія та логіко-діалектичний метод пізнання явищ і процесів в економіці загалом та природокористуванні зокрема. Для вирішення окремих завдань застосовано такі методи: діалектичний - для вивчення розвитку об'єкта дослідження протягом п'яти останніх років, виявлення перспектив та пропозицій щодо шляхів його подальшого розвитку; економіко-статистичний метод - для вивчення та узагальнення тенденцій і закономірностей динаміки ефективності функціонування економічного механізму на сучасному етапі; методи системно-структурного і порівняльного аналізу - для зіставлення фактичних даних звітного та попереднього років; ряди динаміки - в аналізі багаторічних даних для виявлення змін показників розвитку об'єкта дослідження в часі; графічний - для наочного зображення динаміки показників; індексний метод - для здійснення розрахунку обсягів надходжень від зборів за забруднення навколишнього природного середовища; метод експертних оцінок, моделювання і прогнозування - для визначення основних напрямів удосконалення системи екологічного оподаткування, фінансування природоохоронної галузі.

Вихідними джерелами досліджень були законодавчі акти України, багаторічні статистичні дані Державного комітету статистики України, центральних органів виконавчої влади, зокрема Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, виробничих об'єднань та підприємств, іноземні та вітчизняні наукові публікації.

Наукова новизна одержаних результатів. Науковою новизною відзначаються такі теоретичні, методологічні та практичні результати дисертаційного дослідження:

вперше:

розроблено класифікацію екологічних послуг, основними складовими якої є характер суспільного споживання, форма надання послуг, соціальна значимість, державне гарантування, діяльність підприємств та матеріалізація екологічних послуг;

удосконалено:

поняття розвиток ринку екологічних послуг, під яким розуміють організаційно-економічний механізм, спрямований на збереження та охорону навколишнього природного середовища, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності населення, узгодження інтересів виробників і споживачів суспільних благ і ресурсів;

організаційно-методичні підходи до розвитку екологічного оподаткування, які, порівняно з наявними, передбачають введення спеціального екологічного акцизного збору з продукції, виробництво і використання якої призводить до забруднення довкілля, прискореної амортизації основних засобів природоохоронного призначення тощо;

методичні засади визначення механізмів розвитку ринку екологічних послуг в Україні, які спираються на відсутність необхідних спеціальних екологічних програм, відповідного стимулювання в цій сфері податкової системи, низьку екологічну культуру виробництва продукції, непослідовність реалізації екологічних та регуляторних заходів на ринку екологічних послуг;

набули подальшого розвитку:

організаційно-управлінський інструментарій стимулювання розвитку ринку екологічних послуг, що ґрунтується на регіональних, муніципальних, приватних фондах, фінансуванні екологічних програм та систем і пільгових екологічних інвестиційних кредитів;

напрями вдосконалення інструментів розвитку ринку екологічних послуг, роль яких полягає в тому, що саме через них здійснюється вплив на економічні інтереси суб'єктів господарювання - головний спонукальний мотив їх діяльності (кредитування через банківські установи, лізинг, заборони, екологічні субсидії, система застав, визначення прав власності на деякі природні ресурси, введення екологічних векселів, які замінюють відповідні збори);

напрями реформування фінансової системи на загальнодержавному та регіональному рівнях шляхом створення державної фінансової інституції - Національного екологічного фонду України і впровадження відповідних механізмів зовнішнього фінансування, зокрема обмін боргів на проведення природоохоронних заходів та боргова конверсія у формі компенсації боргу такими заходами.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в поглибленні та розширенні знань про екологічні послуги та ринок екологічних послуг як складових національної економіки. Вони можуть бути використані в діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування, окремими підприємствами, що надають екологічні послуги, з метою підвищення відповідальності за забруднення навколишнього середовища, посилення контролю над пропозицією та якістю екологічних послуг.

Результати дисертаційного дослідження використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні науково-дослідних робіт (довідка № 01-11/1005 від 19.11.2007 р.), Львівським національним аграрним університетом при оптимізації навчального процесу, розробці навчально-методичних матеріалів до спеціальних та нормативних курсів “Економіка природокористування” та “Основи менеджменту та маркетингу” та в науково-дослідних роботах, темах і планах університету (довідка № 01-35-06/4 від 15.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки і пропозиції належать особисто автору та є його внеском у розвиток теорії і практики вдосконалення розвитку ринку екологічних послуг в Україні. Усі наукові результати, які викладені в роботі та виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на: ІV міжвузівській науковій конференції „Розвиток системи обліку, аналізу та аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи” (м. Київ, 28 березня 2006 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 18-19 травня 2006 р.); ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції “Охорона навколишнього середовища промислових регіонів як умова сталого розвитку України” (м. Запоріжжя, 7-8 грудня 2006 р.); V міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень - 2009” (Польща, 7-15 липня 2009 р.).

2. Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади визначення ринку екологічних послуг” розкрито питання визначення наукових основ еколого-економічних відносин; економічну сутність екологічних послуг, їх класифікацію; виявлено структуру, функції та особливості формування ринку екологічних послуг в Україні, а також фактори, що впливають на попит і пропозицію на ринку екологічних послуг.

Необхідною умовою життя і діяльності суспільства є навколишнє природне середовище. Динамічний розвиток будь-якого сучасного суспільства неможливий без організації комплексу природоохоронних заходів. Все більшу значимість серед них мають роботи й послуги, що спрямовані на оцінку можливих екологічних наслідків прийнятих рішень, управління природоохоронною діяльністю підприємств та ін. Таким чином, об'єктивною тенденцією розвитку сучасної економіки є виникнення специфічних відносин, пов'язаних з купівлею-продажем послуг, що сприяють збереженню, відтворенню, використанню екологічних благ.

Узагальнюючи існуючі різні погляди на економічний зміст терміна послуга, автор визначає її як корисну дію споживчої вартості товару (якщо послуга здійснюється в матеріально-речовій формі) чи безпосередньо праці в її конкретній формі (у нематеріальній формі), спрямованій на задоволення певних потреб людини. За своєю економічною природою послугою є суспільні взаємовідносини між виробником і споживачем, що виникають на основі корисної дії праці, спожитої не як діяльність, а як корисний ефект шляхом присвоєння її результатів певним індивідом, групою, колективом.

В умовах ринкової економіки послуга є товаром. Але якщо висновок про те, що послуга в матеріально-речовій формі є товаром не викликає сумнівів, то із приводу властивостей нематеріальних послуг потрібна додаткова аргументація. Позиція автора полягає в тому, що хоча послуга не має матеріального втілення, їй властива товарна форма, обумовлена актами купівлі-продажу на специфічному ринку, а саме на ринку послуг, на її виробництво затрачається праця - як конкретна, так й абстрактна, вимірювана робочим часом, що необхідний для надання послузі певного виду й визначає її вартісну суть, грошовим виразом якої є ціна.

Серед різноманітних потреб у послугах існує особливий вид - потреба в екологічних послугах як об'єктивна ознака часу. В економічній літературі немає єдності щодо визначення цього поняття. З наявної різноманітності, на думку автора, найбільш близьким за змістом, що відображає сутність екологічної послуги як особливого виду, є наступне визначення: екологічні послуги - це послуги, що надаються різними організаціями (установами) на комерційній, договірній або безоплатній основі, виробництво і споживання яких сприяє зниженню інтегрального екодеструктивного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту.

Під інтегральним екодеструктивним впливом можна розуміти приведені до єдиної критеріальної бази результати негативних наслідків впливу процесів виробництва та споживання послуг на людину і природні системи в цілому.

Розвиток матеріального виробництва й поділу праці обумовили існування різних екологічних послуг, що дає змогу їх класифікувати.

Нами виділено наступні класифікаційні ознаки:

за характером споживання;

за формою подання;

за відношенням до суспільних фондів споживання;

за соціальною значимість і гарантованістю державою;

за відношенням до діяльності підприємства;

за ступенем матеріалізації послуги.

Ґрунтуючись на концепції сталого розвитку, розгляд екологічних проблем в економічному вимірі, а більш широко, як рівновеликої частини тріади “екологія - економіка - соціальна сфера”, дає підстави констатувати, що саме екологія, маючи найбільш загальний характер, здатна погоджувати інтереси різних галузей промисловості, умови життя населення, рівень добробуту тощо. Це, у свою чергу, приводить до необхідності оцінки сутнісних характеристик і можливостей ринку екологічних послуг.

Ринок в екологічній сфері має свої особливості, що пояснюється специфічністю товару й відносинами власності на об'єкти природи. Як справедливо відзначають дослідники, заходи щодо охорони навколишнього середовища не дають матеріалізованого товару. Результатом такої діяльності є специфічні послуги у вигляді або недопущеного збитку, або поліпшення якості середовища перебування людей, але як такого товару на цьому ринку немає.

У цьому зв'язку необхідно чітко розділити існуючі ринки в екологічній сфері, визначити їхні подібні й відмінні ознаки. У роботах сучасних дослідників виділяються такі види ринків, як ринок прав на забруднення, екологічного устаткування й технологій та екологічних послуг. Незважаючи на загальну подібність - значимість для навколишнього природного середовища, ці ринки мають різний об'єкт, отже, економічні відносини на них і механізми їхнього регулювання будуть різними.

Автор вважає, що ринок екологічних послуг варто розуміти як організаційно-економічний механізм, спрямований на охорону навколишнього природного середовища та досягнення безпеки життєдіяльності в процесі узгодження інтересів виробників і споживачів суспільних благ і ресурсів. Він забезпечує узгодження інтересів виробників і споживачів, підприємницьких кіл і суспільства, окремих держав у структурі світового співтовариства з приводу купівлі-продажу послуг, виробництво і споживання яких сприяє зниженню інтегрального екодеструктивного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту.

Використання ринку як механізму, що спонукає виробника мінімізувати екологічний збиток, має певні переваги. Зокрема, ринковий механізм здатний ефективно розподіляти ресурси, а також одержувати економічну вигоду в результаті застосування технології, що забезпечує найбільший захист навколишнього природного середовища. Прикладом цього є дозвіл торгівлі правами на забруднення довкілля, завдяки якому можливо значно скоротити антропогенний вплив на навколишнє природне середовище. До переваг ринку також варто віднести здатність швидко адаптуватися до умов, що змінюються.

Ринок екологічних послуг в Україні перебуває на стадії свого становлення. Сучасний етап його розвитку характеризується недостатнім рівнем урегульованості, стихійним формуванням попиту і відсутністю певних умов, які зможуть сприяти його розвитку і функціонуванню.

Розвиток ринку екологічних послуг в Україні стримують наступні фактори:

відсутність чіткої урядової екологічної програми;

недостатній стимулюючий вплив податків і зборів, штрафів;

бюрократизм на місцях;

непослідовність реалізації економічної політики;

низька екологічна культура виробництва й суспільства;

відсутність навчальних центрів для підготовки фахівців.

Усунення зазначених вище факторів є першочерговим завданням, у результаті вирішення якого сталий розвиток перестане бути лише гаслом, що не має реальної основи.

Для розуміння сутності ринку екологічних послуг важливе значення має характеристика попиту та пропозиції на екологічні послуги. На основі вивчення особливостей цього ринку здійснено класифікацію чинників, що впливають на попит і пропозицію на ринку екологічних послуг (рис. 1).

У другому розділі “Особливості ринку екологічних послуг в Україні” оцінено екологічну ситуацію, що склалася в Україні протягом останніх років; проаналізовано розвиток ринку екологічних послуг, розглянуто державне регулювання і правове забезпечення функціонування цього ринку.

Як свідчить здійснений аналіз, динаміка забруднення тісно пов'язана з економічними процесами, які відбуваються в державі. Скорочення обсягів викидів забруднюючих речовин у повітря протягом 1990-2000 рр. (що пов'язано з масовими простоями і зупинками роботи промислових підприємств) призупинилось. Нині тенденція до зростання забруднення відновилась.



Рис. 1. Класифікація факторів, що впливають на попит та пропозицію на ринку екологічних послуг

Протягом другої половини минулого століття і початку нинішнього постійно збільшується кількість невирішених проблем, пов'язаних з водними ресурсами. Поверхневі води забруднені. Головними забруднювачами є отрутохімікати, нафтопродукти, солі важких металів, феноли, біогенні речовини. Значну частку в структурі джерел забруднення поверхневих вод займає промисловість. Гостро стоїть проблема використання земель, а також утворення відходів і поводження з ними в Україні. Постійне посилення деградації природно-ресурсного потенціалу і погіршення екологічної ситуації перетворило низку регіонів України в зони екологічного лиха.

Базовими елементами нинішнього економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності є збори за використання природних ресурсів, забруднення довкілля, екологічне оподаткування, система фінансування природоохоронних заходів, механізм відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Сьогодні фінансування природоохоронної діяльності і заходів у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, власних коштів підприємств, коштів системи екологічних фондів і в рамках міжнародного співробітництва, що цілком відповідає сучасним вимогам. Проте співвідношення цих напрямів, особливо їх кількісне наповнення, не завжди відповідають вимогам екологічно орієнтованого соціально-економічного розвитку.

У роботі проаналізовано витрати на охорону навколишнього природного середовища протягом 1995-2008 рр. Слід зазначити, що питома вага природоохоронних витрат у ВВП постійно зменшується: 1995 р. вона становила 5,1%, а на початок 2008 р. знизилась до 1,3% (табл. 1). У розвинених країнах аналогічні затрати не перевищують 4% ВВП. Здавалося б, Україна вписується у вказаний діапазон, проте цей показник у передових державах характеризується досягнутим рівнем якості навколишнього природного середовища і вони несуть затрати в основному тільки на підтримання цього рівня, а Україні для цього потрібно витратити ще величезні кошти.

Таблиця 1 Витрати на охорону довкілля та раціональне використання природних ресурсів в Україні, по роках, млн. грн.*

Рік	Капітальні вкладення	Поточні витрати	Капітальний ремонт	Всього витрат	Частка від ВВП, %
1995	246,6	2380,4	128,3	2755,3	5,1
1996	255,0	2177,9	232,0	2664,9	3,3
1997	216,6	1628,4	145,9	1990,9	2,1
1998	233,0	1774,5	150,2	2157,7	2,1
1999	305,0	2248,7	175,0	2728,8	2,1
2000	372,6	2618,4	233,3	3224,3	1,9
2001	468,6	2903,7	303,5	3675,8	1,8
2002	518,5	3080,1	241,3	3839,9	1,7
2003	864,3	3362,0	282,6	4508,9	1,7
2004	1483,2	4152,2	352,3	5987,7	1,7
2005	1463,3	5313,6	312,3	7089,2	1,6
2006	1839,5	5172,4	354,7	7366,6	1,4
2007	2563,7	6610,3	517,0	9691,0	1,4
2008	2922,0	8444,6	809,4	12176,0	1,3

* Складено за даними Державного комітету статистики України.

Згідно з результатами аналізу інвестування природоохоронної галузі в розрізі джерел фінансування, найбільша частка інвестицій на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів здійснюється за рахунок власних коштів підприємств.

Необхідність державного регулювання ринку екологічних послуг зумовлена важливим соціально-економічним значенням цього ринку, а також обмеженістю можливостей ринкового механізму регулювання. Для розвитку ринку екологічних послуг роль держави полягає в наступному:

виробленні державної природоохоронної політики;

розробці нормативно-правової та науково-методичної бази, що створює гарантії раціонального природокористування та стимулюватиме екологічні послуги;

розвитку ринкових механізмів захисту навколишнього середовища;

удосконаленні контролю за діяльністю підприємств і організацій, у тому числі природоохоронною, та інше.

Значним недоліком є те, що природоохоронне законодавство формувалось за поресурсною ознакою, тому окремому регулюванню підлягають водні, лісові, атмосфероохоронні, земельні, гірничі та інші відносини. Такий підхід не забезпечує комплексності регулювання відносин щодо природного середовища як єдиного цілого.

Незважаючи на велику кількість нормативних документів, що регламентують сферу природокористування й охорони навколишнього середовища в Україні, процес формування правового простору не можна вважати завершеним. У зв'язку з цим все більшого значення набувають наступні концептуальні положення:

забезпечення адекватності економічних підходів і правових основ адміністративно-контрольних методів охорони навколишнього середовища;

при розробці нормативно-правових актів потрібно виходити з концепції охорони навколишнього середовища, раціонального природокористування;

підвищення результативності природоохоронних заходів пов'язано з консолідацією зусиль світового співтовариства, заснованих на дотриманні принципу пріоритетності міжнародних угод над національним законодавством.

Реалізація цих положень можлива в результаті гармонізації національного законодавства, орієнтації на кращі світові стандарти. Для пріоритетного розвитку ринку екологічних послуг важливе значення має екологізація суміжних галузей законодавства, що передбачає врахування в інших законах природоохоронних норм і норм екологічної безпеки.

Екологічна політика держави потребує конкретизації, що в умовах України можливо за допомогою її розробки на регіональному рівні. У рамках загальнодержавної екологічної політики повинні розглядатися наступні питання:

встановлення системи прав, у тому числі прав власності, у сфері природокористування й охорони навколишнього природного середовища;

розроблення методів екологічної політики, їхнє поєднання з метою розвитку екологоорієнтованої економіки;

оцінка господарської ємності регіональних і локальних екосистем, визначення допустимого антропогенного впливу на них;

розроблення системи стимулювання господарської діяльності;

встановлення меж екологічної відповідальності господарської діяльності;

створення системи екологічної освіти і виховання.

На регіональному рівні потрібна деталізація загальних напрямів екологічної політики держави. Це пов'язано не тільки з географічними, демографічними, але й економічними особливостями регіону. Так, існуючі інструктивні й методичні документи загальнодержавного рівня, що регламентують процедуру оцінки і визначення розміру екологічного збитку, не завжди дають змогу одержувати коректні оцінки, тому що не враховують регіональні особливості. Частково це може компенсуватися регуляцією нормативними та керівними документами регіонального рівня.

У третьому розділі “Удосконалення економічних інструментів розвитку ринку екологічних послуг” розглянуто напрями вдосконалення системи екологічного оподаткування, особливості поліпшення економічних та фінансових механізмів функціонування і розвитку ринку екологічних послуг в Україні.

Розвиток ринку екологічних послуг можливий на основі формування економічних механізмів, орієнтованих на використання економічних важелів і стимулів, а також максимально повне врахування інтересів споживачів, населення в цілому. Серед сучасних інструментів стимулювання розвитку ринку екологічних послуг найбільш результативними й найважливішими є екологічні податки, які передбачають, з одного боку, спеціальні механізми оподаткування екологічно шкідливої продукції (негативне стимулювання), а з іншого - широкий набір податкових пільг для тих суб'єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб, котрі застосовують ресурсо- та енергозберігаючі технології, розвивають екологічно прийнятне виробництво, поліпшують якість навколишнього середовища.

У роботі запропоновано напрями розширення та вдосконалення системи екологічного оподаткування. До основних з них належать: введення екологічного акцизного податку на продукцію, що забруднює навколишнє середовище на стадії виробництва чи споживання; прискорена амортизація основних фондів природоохоронного призначення; вдосконалення нормативів збору за забруднення довкілля з метою наближення їх до розміру компенсації завданої йому шкоди; податок на продукт; запровадження ставки плати за землю з урахуванням виключно її грошової оцінки; розширення бази оподаткування землі; зниження на 1/10 ставки податку на додану вартість для підприємств, які виробляють природоохоронне устаткування, а також тих, що виконують капітальні і поточні роботи з його будівництва, монтажу й обслуговування; зменшення бази оподаткування прибутку підприємств на 30% капітальних вкладень, спрямованих на впровадження природоохоронних заходів.

Реалізація запропонованих вище основних напрямів розвитку, вдосконалення та розширення системи екологічного оподаткування сприятиме формуванню дієвої вітчизняної системи екологічного оподаткування, що орієнтована на екологізацію суспільного виробництва.

Ключова роль економічних інструментів полягає в тому, що саме через них здійснюється вплив на економічні інтереси суб'єктів господарювання - головний спонукальний мотив їх діяльності. У роботі виділено наступні економічні інструменти стимулювання розвитку ринку екологічних послуг: спрощення процедур кредитування через банківські установи; лізинг; заборони; екологічні субсидії; система застав; визначення прав власності на деякі природні ресурси; введення екологічних векселів, які замінюють відповідні збори. Таким чином, як і при адміністративному регулюванні, фіксується бажаний стан навколишнього природного середовища, але підприємцям надається можливість вибору: їм не нав'язується стратегія, що дає змогу досягти такого стану, але за допомогою економічних заходів вони обмежуються суворими економічними рамками.

Дієвість ринку екологічних послуг спирається на розвиток відповідних стимулюючих інструментів управління природоохоронною діяльністю. Це в першу чергу формування ринку для одиниць забруднення, що дає змогу фірмам купувати, продавати, торгувати або перерозподіляти права на забруднення. Цей підхід базується на первісному розподілі дозволів на забруднення, якими потім забезпечуються фірми. Фірми можуть суттєво знизити забруднення, за що вони отримують компенсацію, забезпечивши дотримання стандарту частково використанням очисного устаткування, а частково - купуючи в інших фірм права на викиди.

Ринкові інструменти є найбільш перспективним напрямом розвитку механізму управління природоохоронною діяльністю. Але вони не можуть замінити інші інструменти цілком. Кожний має свої позитивні і негативні аспекти, а отже, і свою сферу використання й повинен застосовуватися в комбінації з іншими інструментами різних методів управління природоохоронною діяльністю. Основними напрямами вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку ринку екологічних послуг є організаційно-управлінські, фінансово-економічні та законодавчо-правові (рис. 2).

Рис. 2. Напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму ринку екологічних послуг

У роботі доводиться, що розвиток ринку екологічних послуг неможливий без реформування системи фінансування охорони навколишнього середовища та заходів, пов'язаних із відтворенням та підтриманням природних ресурсів у належному стані відповідно до ринкових відносин.

На загальнодержавному та регіональному рівнях реформування фінансової системи повинне здійснюватися в таких напрямах:

Усі кошти, отримані від екологічних зборів, штрафних санкцій за порушення природоохоронного законодавства, слід використовувати за цільовим призначенням на охорону навколишнього середовища, відтворення та підтримання природних ресурсів у належному стані.

Створення державної фінансової інституції для управління екологічними платежами, зокрема Національного екологічного фонду України на загальнодержавному та регіональному рівнях (республіканський АРК, обласні, Київський та Севастопольський міські екологічні фонди) на основі і взамін численних фондів охорони навколишнього середовища на таких засадах:

• фонди повинні діяти на правах юридичної особи та об'єднуватися в єдину фінансову систему;

• управління фондами має здійснюватися через спостережні ради, до складу яких входитимуть представники міністерств, відомств, органів самоврядування і виконавчої влади, громадські, екологічні організації;

• дохідною базою фонду повинні стати екологічні платежі;

• здійснення видатків коштів фондів для еколого-економічних проектів, реалізація яких передбачає отримання доходу, у вигляді пільгових позик;

• забезпечення прозорості та широкої відкритості для отримання коштів із фондів (на конкурсній основі, за однозначно встановленими критеріями оцінки та відбору проектів, процедурою ранжування проектів);

• щорічне звітування за використані кошти, у тому числі шляхом публікації у ЗМІ.

Створення Національного екологічного фонду дасть змогу: концентрувати та координувати кошти, які спрямовуються із різноманітних джерел на фінансування першочергових природоохоронних заходів; стимулювати природокористувачів до здійснення природоохоронних заходів шляхом надання їм фінансової допомоги (пільгових позик, грантів); створити фінансову систему управління екологічними платежами на ринкових засадах, з професійним кадровим забезпеченням; мобілізовувати та залучати кошти інших джерел (у тому числі зарубіжні); об'єктивно розподіляти кошти для фінансування пріоритетних робіт; об'єднати екофонди в єдиній фінансовій структурі при повному збереженні всіх елементів самостійності регіональних фондів, що забезпечить можливості взаємного кредитування і концентрації ресурсів для виконання спільних екологічних проектів.

ринок екологічний оподаткування

Висновки

У дисертації розроблено науково-методичні положення і практичні рекомендації, спрямовані на формування і подальший розвиток ринку екологічних послуг в Україні. Результати проведеного дослідження дають підстави зробити наступні висновки:

1. Екологічні послуги - це заходи, що здійснюються різними організаціями (установами) на комерційній, договірній або безоплатній основі щодо реалізації природоохоронної діяльності для сторонніх об'єктів. Розвиток матеріального виробництва й поділу праці обумовив існування різних екологічних послуг, які можна класифікувати за: характером споживання, формою надання, відношенням до суспільних фондів споживання, соціальною значимістю і гарантованістю державою, відношенням до діяльності підприємства, ступенем матеріалізації послуги.

2. Ринок екологічних послуг - це організаційно-економічний механізм, спрямований на охорону навколишнього природного середовища та досягнення безпеки життєдіяльності в процесі узгодження інтересів виробників і споживачів суспільних благ і ресурсів. Він забезпечує узгодження інтересів виробників і споживачів, підприємницьких кіл і суспільства, окремих держав у структурі світового співтовариства з приводу купівлі-продажу послуг, виробництво і споживання яких сприяє зниженню інтегрального екодеструктивного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту.

3. Розвитку ринку екологічних послуг в Україні перешкоджають наступні фактори: відсутність чіткої урядової екологічної програми, недостатній стимулюючий вплив податків і зборів, штрафів, бюрократизм на місцях, непослідовність у реалізації проведеної економічної політики, низька екологічна культура виробництва й суспільства, відсутність навчальних центрів для підготовки фахівців. Усунення цих стримуючих чинників є першочерговим завданням, у результаті вирішення якого сталий розвиток перестане бути лише гаслом, що не має реальної основи. Якщо для функціонування інших локальних ринків досить дії конкурентних сил і установлення правил гри, то ринок екологічних послуг унаслідок його особливого соціального значення, об'єктивно піддається більшому регулюванню.

4. Питання розвитку ринку екологічних послуг на державному, регіональному та місцевому рівнях носять, переважно, декларативний характер. Стримує розвиток ринку екологічних послуг неузгодженість функціональних обов'язків державних органів контролю і регламентації. Жоден державний орган в сфері регуляторної політики безпосередньо не опікується питаннями екологічного підприємництва.

5. Проблема державного регулювання і правового забезпечення функціонування ринку екологічних послуг полягає в наступному: розробці нормативно-правової бази, що створює гарантії раціонального природокористування; виробленні державної природоохоронної політики; розвитку ринкових механізмів захисту навколишнього середовища; сприянні фундаментальній науці; удосконаленні контролю за діяльністю підприємств і організацій, у тому числі природоохоронною діяльністю, тощо.

6. Характер та особливості впливу на суспільний розвиток еколого-економічних відносин визначається ефективністю економічних реформ (податкової, житлово-комунальної, структурної перебудови й ін.). Тому розвиток ринку екологічних послуг можливий на основі формування стимулюючих економічних механізмів, з урахуванням інтересів кінцевих споживачів. В роботі виділено наступні економічні інструменти стимулювання розвитку ринку екологічних послуг: спрощення процедур кредитування через банківські установи; лізинг; заборони; екологічні субсидії; система застав; визначення прав власності на деякі природні ресурси; введення екологічних векселів, які замінюють відповідні збори.

7. Серед сучасних інструментів стимулювання розвитку ринку екологічних послуг найбільш результативними й найважливішими є екологічні податки, які передбачають, з одного боку, спеціальні механізми оподаткування екологічно шкідливої продукції (негативне стимулювання), а з іншого - широкий набір податкових пільг для тих суб'єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб, котрі застосовують ресурсо- та енергозберігаючі технології, розвивають екологічно прийнятне виробництво, поліпшують якість навколишнього середовища. Реалізація запропонованих нами основних напрямів розвитку, вдосконалення та розширення системи екологічного оподаткування сприятиме формуванню дієвої вітчизняної системи екологічного оподаткування з іманентно мотиваційно-стимулюючою спрямованістю на екологізацію суспільного виробництва.

8. Умовою подальшого розвитку ринку екологічних послуг є забезпечення фінансування природоохоронної діяльності, що вимагає формування фінансово-кредитного механізму управління природокористуванням, який повинен включати: використання власних засобів підприємств на природоохоронні заходи; розвинуту систему екологічних фондів, що охоплює приватні регіональні, муніципальні фонди; систему фінансування екологічних програм і заходів щодо охорони навколишнього середовища із засобів бюджетів різних рівнів; залучення засобів за рахунок фондів екологічного страхування; систему пільгових екологічних інвестиційних кредитів; залучення засобів Світового та Європейського банків і фондів, організацій і фірм до фінансування природоохоронних заходів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Костюк У.З. Формування ринку екологічних послуг в Україні / У.З. Костюк // Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. праць]. - К.: РВПС України НАН України, 2004. - С. 243-247.

2. Костюк У.З. Підприємницькі аспекти екологічного менеджменту / У.З. Костюк // Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. праць]. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 363-367.

3. Костюк У.З. Особливості ринку екологічних послуг / У.З. Костюк // Економіка: проблеми теорії та практики: [зб. наук. праць] Вип. 220: у 3 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. Т. ІІ. - 2006. - С. 409-416.

4. Костюк У.З. Шляхи фінансування природоохоронної діяльності / У.З. Костюк // Інвестиції: практика та досвід. - К., 2007. - Вип. 23. - С. 30-32.

5. Костюк У.З. Проблеми та перспективи впровадження екологічного страхування в Україні / У.З. Костюк // Економіка: проблеми теорії та практики: [зб. наук. праць] Вип. 232: у 5 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. Т. І. - 2007. - С. 166-173.

6. Костюк У.З. Екологізація бухгалтерського обліку: необоротні активи / У.З. Костюк // Економіка: проблеми теорії та практики: [зб. наук. праць] Вип. 252: у 5 т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. Т. V. - 2009. - С. 1288-1295.

Матеріали наукових конференції:

7. Костюк У.З. Роль і місце екологічного аудиту в управлінні підприємством / У.З. Костюк // Розвиток системи обліку, аналізу і аудиту в Україні: традиції, проблеми, перспективи: міжвуз. наук. конф., 28 берез. 2006 р.: тези доп. - К.: Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України, 2006. - С. 65-67.

8. Костюк У.З. Принципи і особливості формування екологічної політики/ У.З. Костюк // Охорона навколишнього середовища промислових регіонів як умова сталого розвитку України: ІІ всеукр. наук.-практ. конф., 7-8 груд. 2006 р.: тези доп. - Запоріжжя: Видавництво ЗДІА, 2006. - С. 3-5.

9. Костюк У.З. Екологічний аспект інтеграції України до Європейського Союзу / У.З. Костюк // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 18-19 трав. 2006 р.: тези доп. Т. 2. - Луцьк: Волинський державний університет імені Лесі Українки, 2006. - С. 210-212.

10 Костюк У.З. Вдосконалення звітності підприємств з урахуванням екологічного фактора / У.З. Костюк // Динаміка наукових досліджень - 2009: V міжнар. наук.-практ. конф., 7-15 лип. 2009 р.: тези доп. Т. 2.: Економічні науки. - Przemysl, Sp. z o.o. “Nauka I studia”, 2009. - С. 77-79.

Размещено на Allbest.ru