Методика розрахунку ГДС та ефективності водоохоронних споруд

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

БДМУ

Реферат на тему:

“Методика розрахунку ГДС та ефективності водоохоронних споруд”

Реферат виконав:

студент І курсу 3 групи

тфармацевтичного факультету

спеціальність «Фармація»

Ворожбит Владислав Віталійович

Перевірив:

Василькевич Юрій Григорович

м.Чернівці

2014р.

ЗМІСТ

Вступ

1. Методичні і організаційні основи розрахунку гранично допустимих скидів забруднюючих речовин

2. Оцінка технологічної ефективності роботи пісковловлювачів

3. Оцінка технологічної ефективності роботи первинних відстійників

4. Оцінка технологічної ефективності роботи аеротенків та біофільтрів

ВИСНОВОК

ЛІТЕРЕТУРА

ВСТУП

В наслідок розвитку промисловості, урбанізації великих територій і інтенсифікації сільського господарства відбуваються зміни складу водних мас рік і водойм під впливом стічних вод, що містять різні мінеральні й органічні речовини, а також змиву з поверхні басейнів хімічних препаратів, застосовуваних у сільському господарстві. При цьому утворюються зони забруднення, де порушуються природні гідрохімічні і біологічні процеси, а концентрація забруднюючих речовин виявляється вище встановлених норм по санітарних, рибогосподарських чи інших показниках. Тому скидання стічних вод у водяні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично - допустимих концентрацій (ГДК) і встановлених нормативів гранично - допустимого скидання (ПДС) забруднюючих речовин.

Нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водяних об'єктів. Даний норматив також установлюється для оцінки екологічного благополуччя водяних об'єктів і визначення комплексу водоохоронних мір, і містить науково - обґрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин і показники якості води. При цьому ступінь забруднення водяних об'єктів визначається відповідними категоріями якості води.

При розробці проектів і розрахунку ГДС використовується інструкція про порядок розробки і затвердження ГДС речовин у водні об'єкти з зворотними водами. Використання єдиної методики розрахунку ГДС речовин гарантує дотримання норм якості води у водному об'єкті з урахуванням взаємозалежного розвитку водоохоронного комплексу.

Метою даного курсового проекту є розрахунок ГДС одинадцяти консервативних і неконсервативних забруднюючих речовин, що здійснюються відведенням зворотних вод у водойму рибогосподарського значення вищої категорії.

1. МЕТОДИЧНІ І ОРГАНИЗАЦІЙНІ ОСНОВИ РОЗРАХУНКУ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИХ СКИДІВ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН

Скид зворотних вод у водні об'єкти є одним з видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволів, які видаються у встановленому порядку органами Мінекоресурсів України.

Гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами в поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності (спроможність водного об'єкта приймати певну масу речовини в одиницю часу без порушення норм якості води в контрольних створах (пунктах) водокористування). Величини ГДС речовин встановлюються в грамах на годину (г/год).

Величини ГДС розробляються і затверджуються для діючих і проектуємих підприємств-водокористувачів. При цьому, незалежно від асимілюючої здатності водного об'єкта, призначувані ГДС повинні задовольняти рівню очищення, що може бути досягнуто при застосуванні типового способу очищення стічних вод для розглянутої категорії стічних вод.

Для діючих підприємств розробка величин ГДС може здійснюватися як самим підприємством-водокористувачем, так і на його прохання проектною чи науково-дослідною організацією, тимчасовим творчим колективом. Якщо фактична якість скидання діючого підприємства менше розрахункового ГДС, то за якість ГДС приймається фактична якість стічних вод.

Величини ГДС проектуємих і споруджуваних (реконструйованих) підприємств визначаються в складі проектів будівництва (реконструкції) цих підприємств. Якщо при перегляді чи уточненні раніше встановленого ГДС виявиться, що проектне скидання споруджуваного (реконструйованого) підприємства менше розрахункового ГДС, то в за ГДС приймається проектне скидання.

Якщо фонова концентрація водного об'єкта за якими-небудь показниками обумовлена природними факторами, то ГДС відповідних речовин установлюються виходячи з умови відповідності в контрольних створах природної фонової якості води.

Для речовин, по яких нормуються збільшення до природного фону, ПДС повинні бути встановлені з обліком цих припустимих перевищень до природного фону.

Встановлення ГДС речовин з обліком лімітуючої ознаки шкідливості (ЛОШ) проводиться для речовин 1 і 2 класів небезпеки при господарсько-питному і комунально-побутовому водокористуванні і всіх нормованих речовин, крім основних іонів мінералізації води, при господарському водокористуванні. При цьому в контрольному створі водного об'єкта сума відносин концентрацій речовин з однаковим ЛОШ до відповідних ГДК (чи природним фоновим концентраціям цих речовин, якщо вони перевищують ГДК) не повинна перевищувати одиниці.

Основними категоріями зворотних вод, для яких встановлюються величини ГДС речовин, є:

а) стічні води: господарсько-побутові, промислові (включаючи виробничі, теплообмінні, шахтні, кар'єрні та ін.), виробничо-побутові (у населених пунктах - міські), з рибогосподарських ставків, тваринницьких ферм;

б) дренажні води;

в) скидні води.

Одним з найважливіших принципів при розробці ГДС є басейновий принцип. При цьому передбачається, що розробка ГДС здійснюється з урахуванням усіх джерел надходження зворотних вод у межі розглянутого басейну і з урахуванням гідрофізичних особливостей водозбору.

Басейновий принцип встановлення ГДС речовин застосовується в таких випадках:

а) для водокористувачів ділянки басейну річки або водойми в межах області (основний варіант), де розгляд і затвердження ГДС проводитися єдиними контролюючими органами і при цьому передбачається дотримання норм якості води в створах на кордоні областей;

6) для водокористувачів басейну в цілому при розробці басейнових екологічних програм, а також міждержавних басейнових екологічних програм, де враховується необхідність дотримання заданих норм якості води в прикордонних створах.

Якщо величини ГДС речовин розраховуються без застосування басейнового принципу і відсутня достовірна інформація про фонову якість води або ж остання за даними спостережень гірша за нормативну, то дотримання норм якості води в контрольних створах водних об'єктів басейну може бути гарантовано лише за умови встановлення ГДС речовин, виходячи з перенесенням норм якості природних вод безпосередньо на зворотні води. При цьому істотно зростають сумарні витрати водокористувачів на водоохоронні заходи, оскільки у випадку відсутності інформації не повністю використовується асимілююча спроможність водних об'єктів і в обох випадках виключається можливість оптимального розподілу допустимих величин скидів нормованих речовин між водокористувачами басейну.

Басейновий принцип не враховується, якщо:

а) у водному об'єкті в районі скиду зворотних вод за рахунок впливу інших джерел забруднення, які не підлягають регулюванню у строк меньш ніж п'ять років, та у яких вичерпана асимілююча спроможність по нормуванню речовин, які скидаються у даний водний о'бєкт;

б) скид зворотних вод растошован в межах населеного пункта. Втакому випадку ГДС установлюється на основі допустимих концентрацій речовин, які не перевищують норми якості та ГДС їх у водних о'бєктах комунально-побутового водокористування, з обов'язковою перевіркою умов дотримування норм якості води рибогосподарського водного о'бєкту в межах або за межами населеного пункта у відповідності з встановленою категорією водокористування;

в) при розподіляних скидах зворотних вод, розташованих на великої відстані один проти другого, в великі водотоки та водоймища, коли забруднення має локальний характер.

Розрахунок величини ГДС, розробка проектів планових заходів по досягненню ГДС, підготовка документів здійснюється розработчиком ГДС з участю водокористувачів. Підготовка вихідних даних при визначенні розрахункових умов скида зворотних вод здійснюється підприємством-водокористувачем.

Розробка ГДС здійснюється раз у п'ять років. Якщо по закінченню вказанного строку новий проект не розроблен, то відповідні служби не дають дозвол на подальше водокористування. Якщо у процесі водокористування змінились його умови (змінились основні характеристики на 20% і більше), необхідно робити новий розрахунок ГДС.

Розробка, обґрунтування та встановлення ГДС речовин включає такі етапи:

Етап 1. Підготовка вихідних даних для розрахунку ГДС речовин.

Етап 2. Правове та методичне обґрунтування схеми і моделі розрахунку ГДС речовин.

Етап 3. Визначення розрахункових розмірів та розробка проекту (розрахунок) ГДС речовин.

Етап 4. Визначення величин ТПС речовин, оцінка водоохоронної ефективності досягнення ТПС і ГДС речовин.

Етап 5. Розробка пропозицій до плану заходів щодо досягнення ГДС речовин, підготовка документів - проектів ГДС, ТПС речовин і плану заходів.

Етап 6. Узгодження і затвердження документів.

Розрахунок величин ГДС речовин у водний об'єкт із зворотними водами виконується з урахуванням:

а) норм якості води і ГДК речовин у воді водного об'єкта в лімітуючому контрольному створі;

б) фонової якості води водного об'єкта до місця впливу випуску зворотних вод;

в) витрат, складу і режиму надходження зворотних вод за період дії встановлених ГДС речовин;

г) впливу на водний об'єкт на ділянці від місця випуску зворотних вод до лімітуючого контрольного створу інших випусків зворотних вод, господарських факторів;

д) ступеню змішування зворотних вод з водою водного об'єкта на ділянці від місця їх випуску до лімітуючого контрольного створу;

е) кратності розбавлення зворотних вод водою водного об'єкта в зоні їх початкового змішування і лімітуючому контрольному створі;

е) природного самоочищення вод від речовин, що надходять, на ділянці від місця випуску зворотних вод до лімітуючого контрольного створу. (Процеси самоочищення враховуються, якщо вони достатньо виражені, а їх закономірності достатньо вивчені).

Для розрахунку величин ГДС речовин використовується сукупність фактичних або розрахункових вихідних даних, що включає: гідрографічні, морфометричні, розрахункові гідрологічні і гідрохімічні характеристики водних об'єктів у розрахункових (контрольних, фонових, гирлових і т.д.) створах, коефіцієнти неконсервативності речовин у воді водних об'єктів;

- розрахункові кількісні і якісні характеристики основних генетичних складових стоку, що формуються на ділянках басейну між суміжними створами: природної складової (підземного живлення та поверхневого стоку з природних територій водозабору), поверхневого стоку з промислово-житлових (забудованих) і сільськогосподарських (орних) територій;

- фактичні і задані (проектні) або розрахункові витрати і склад скиданих зворотних вод, спрацьованої води водосховищ і ставків, перекидуваного стоку, витрати водозаборів;

- місця розташування водокористувачів та інших господарських впливів на водні об'єкти по гідрографічній мережі, вимоги водокористувачів до якості води;

- техніко-економічні характеристики реалізованих, тих, що плануються, і можливих водоохоронних заходів.

Величини ГДС визначаються для всіх категорій водокористувачів як добуток максимальної за годину витрати стічних вод qmах (м3/год.) на припустиму концентрацію забруднюючої речовини СГДС (г/м3). При розрахунку умов скидання стічних вод спочатку визначається значення СГДС, що забезпечує нормативну якість води в контрольних створах. ГДС визначається відповідно до формули:

, (1.1)

де qmах - максимальна витрата за годину, (м3/год.);

СГДС - гранична концентрація забруднюючої речовини, (г/м3).

Розрахунок СГДС ведуть у тому випадку, якщо виконується умова Сф<СГДК. У випадку якщо Сф>СГДК СГДС=СГДК.

Для визначення розрахункових умов, при яких формулюється найменьша асимілююча спроможність водного об'єкту, необхідно враховувати:

Витрата водозаборівта скидів зворотних вод.

Склад скинутих зворотних вод (не перевишуючих фактичних середніх значень).

Витрати води на незарегульованих ділянках річки.

Фонові характеристики водного об'єкту з урахуванням лімітуючего періоду.

Витрати води на зарегульованих ділянках річки.

Витрати поверхневих та підземних складових у лімітуючи сезони

95%-ої забезпеченості.

7. Склад дощевого стоку до застроєної териториї .

Концентрація ГДС для водоймищ розраховується в залежності відконсервативності речовини.

Для консервативних речовин (речовини, які тривалий час залишаються в потоці), концентрація ГДС визначається за формулою:

, (1.2)

де Сф - фонова концентрація забруднюючої речовини у водотоці вище випуску стічних вод, г/м3;

СГДК - гранично допустима концентрація забруднюючої речовини у воді водотоку, г/м3;

n - кратність загального розведення стічних вод у водотоці, дорівнюється добутку кратності початкового розведення nн на кратність основного розведення nо:

n=nн·nо , (1.3)

Для неконсервативних речовин концентрація ГДС визначається за формулою:

, (1.4)

де k - коефіцієнт неконсервативності, 1/добу;

е - експонента; е = 2,71;

t - час добігання скиду до контрольного створу, розташованого на відстані 500 метрів.

,

де Vр - швидкість потоку, м/с.

Розрахункова формула коефіцієнта неконсервативності має вид:

K= L Kt Kl (1.5)

де L - коефіцієнт, враховуючий поправку на швидкість течії річки:

5, Vр 0.2 м/с

L= (1.6)

5 - 4 exp ( - (7 +80Vр ) Vр ), Vр < 0.2 м/с

Kt - поправка на температуру (при t < 35є, Kt = 0.0451Т+0.101 ); Kl - статистичний коефіцієнт.

Так як речовини за характером свого негативного впливу поділяються на групи, кожна з який поєднує речовини однакової ознаки дії, їх називають ознакою шкідливості. Ті ж самі речовина при різних концентраціях можуть виявляти різні ознаки шкідливості. Ознака шкідливості, що виявляється при найменшій концентрації речовини, називають ознакою шкідливості, що лімітує (ЛОШ). У водних об'єктах комунально-побутового і господарсько-питного водокористування розрізняють три ЛОШ - органолептичний, загально-санітарний і санітарно-токсикологічний. У водних об'єктах рибогосподарського водокористування, крім названих, виділяють ще два ЛОШ - токсикологічний і рибогосподарський.

При оцінці якості води враховується принцип адитивності - односпрямованої дії. Відповідно до цього принципу належність декількох речовин до тої самої ЛОШ виявляється в підсумовуванні їхнього негативного впливу.

Тому для показників, що нормуються за однаковою лімітуючою ознакою шкідливості (ЛОШ) речовин у воді, СГДС вибирається так, щоб для кожної ЛОШ, визначеної нормативними вимогами до якості води, виконувалось співвідношення:

; (1.7)

де - концентрація забруднюючої речовини i у водному об'єкті в контрольному створі k;

ГДКi - гранично допустима концентрація речовини і;

L - кількість речовин з даною ЛОШ.

2. ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ПІСКОВЛОВЛЮВАЧІВ

зворотний вода скид забруднюючий

Пісковловлювачі призначені для затримки крупних забруднюючих речовин, в основному неорганічного походження (головним чином пісок розмірами понад 0,25 мм).

Після проходження стічної води через пісковловлювачі, де вона затримується на 5-7 хв, її хімічні показники не змінюються, але в санітарному і технологічному відношенні якість води поліпшується.

Величина фракцій піску, який знаходиться в стічних водах, в основному коливається в межах 0,05-0,5 мм. Проте, встановлено, що не обов'язково виділяти весь пісок для гарантованої і безпечної роботи наступних очисних споруд, достатньо лише видаляти пісок величиною 0,2-0,25 мм і більше. Пісок більш дрібних фракцій не мішає роботі наступних стадій очистки і вловлюється в первинних відстійниках.

Швидкість руху стічних вод при максимальному припливі повинна бути не більше 0,3 м/с, а при мінімальному - не менше 0,15 м/с.

Технологічна ефективність роботи пісковловлювачів визначається кількістю затриманого піску, а також вмістом у піску частинок фракціями 0,25 мм і більше, зольності піску (осаду пісковловлювачів), наявністю піску в осаді первинних відстійників.

При технологічно ефективній роботі пісковловлювачів процент затримання піску фракціями 0,25 мм і більше повинен складати не менше 70 %, зольність піску не менше 70 %, а вміст піску в осаді первинних відстійників не повинен перевищувати 8 %.

Додатково технологічну ефективність роботи пісковловлювачів визначають порівнянням процентного вмісту піску в осаді пісковловлювачів і його зольністю. Чим менше відрізняються ці показники між собою (в середньому на 5-7 %), тим ефективніше працює пісковловлювач за якістю осаду, який затримується.

У випадку перевантаження пісковловлювачів великою кількістю води, ефективність затримки піску фракціями 0,25 мм і більше (Е, %) горизонтальним пісковловлювачем визначається за формулою:

Е = F(Uo / f), (5)

де f = Hp / T - поверхневе навантаження, мм/с; Hp - робоча глибина пісковловлювача, мм; T = L / V - час перебування стічної рідини у пісковловлювачі, с; L - довжина пісковловлювача, м; V = q / w - швидкість руху стічних вод, м/с; q - розхід стічних вод, м3/с; w - площа живого перерізу пісковловлювача, м2; Uo - гідравлічна крупність піску, мм/с.

Значення Uo наведені в табл. 1.

Гідравлічна крупність піску

Розмір піску діаметром, мм	Гідравлічна крупність піску Uo, мм/с
0,41 - 0,8 0,31 - 0,4 0,21 - 0,3	65 37 26

3. ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ПЕРВИННИХ ВІДСТІЙНИКІВ

Первинні відстійники призначені для зменшення концентрації нерозчинних забруднюючих речовин стічних вод, які здатні, в залежності від питомої ваги, осідати під дією сили тяжіння або спливати (завислі речовини). Відстійники бувають різних конструкцій.

Технологічну ефективність роботи первинних відстійників слід оцінювати за відношенням концентрації завислих і осілих речовин в припливній і вихідній (освітленій) стічній воді (ефект осадження), за абсолютною концентрацією вказаних речовин в освітленій воді, а також за кількістю і вологістю затриманого осаду.

Ефект осадження в первинних відстійниках залежить в основному від вихідних концентрацій завислих і осілих речовин, їх співвідношення, часу відстоювання, температури стічних вод, конструктивних особливостей споруди.

Для кінцевого визначення технологічної ефективності роботи первинних відстійників треба у величину ефекту освітлення внести поправки на нерівномірність припливу і температуру стічної води

При оцінці роботи відстійника при різних температурах величину ефекту затримання завислих речовин, визначену при 20 0С слід зменшити (при t реальної води більше 20 0С) або збільшити (при t менше 20 0С) на величину температурної поправки на 1 0С, помножену на число градусів відхилення реальної температури води від 20 0С.

Технологічно ефективно працює такий відстійник, у якого фактичний ефект освітлення відрізняється від розрахованого за даною методикою не більше , ніж на 10 % в сторону зменшення. Зниження ефективності роботи відстійника допускається за рахунок ряду неврахованих факторів. Звичайно у добре працюючих вертикальних відстійниках при тривалості перебування 1,5 год ефект затримання завислих речовин складає близько 40 %, в радіальних та горизонтальних - близько 50 %. При збільшенні часу відстоювання до 2-2,5 год. Ефект осадження відповідно збільшується на 5-10 %.

Вологість вивантаженого осаду в технологічно ефективно працюючих відстійниках не повинна бути більше 95 % при самопливному видаленні і більше 94 % при видаленні (відкачуванні) насосами.

4. ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

РОБОТИ АЕРОТЕНКІВ ТА БІОФІЛЬТРІВ

Спорудам біологічної очистки належить головна роль в загальному комплексі споруд і здійснюється на аеротенках та біофільтрах.

Аеротенки і біофільтри повинні забезпечувати біологічну очистку вод від забруднюючих речовин в основному органічного походження, які знаходяться у завислому, колоїдному стані або стані розчинності.

Очистка здійснюється складним угрупованням мікроорганізмів: бактеріями, найпростішими, рядом вищих організмів в умовах аеробіозу. При цьому очисна споруда є біологічною нішею зі специфічними умовами існування, які впливають на формування біоценозу живих організмів. При стабільній роботі очисних споруд біоценоз є стійкою саморегульованою системою зі сформованими трофічними та іншими зв'язками, що забезпечують видовий склад і чисельність мікроорганізмів, які присутні в активному мулі.

Технологічну ефективність роботи аеротенків і біофільтрів слід визначати за якістю очищеної води, вираженою узагальненим показником - біологічним споживанням кисню (БСК).

Якість стічної води, очищеної в аеротенках, за БСК5 в залежності від навантаження на 1 г беззольної речовини з врахуванням температури і відношення ХСК/БСК5 води, слід визначати за графіком, показаним на рис. 13. Дана залежність складена для t = 15 0С, і ХСК/БСК5 = 2. ХСК - це показник хімічного споживання кисню.

Для визначення якості очищеної води при зміні величини відношення ХСК/БСК5 і температури в порівнянні зі значеннями, прийнятими при складанні графіка на рис. 13, рекомендується розрахунок технологічної ефективності проводити за формулою:

де - БСК5 відстояної очищеної води, мг/л; ХСК/БСК5 - величина хімічної і біологічної потреби в кисні стічної води, яка поступає в аеротенки; N - навантаження на 1 г беззольної сухої речовини активного мулу, мг БСК5/г·добу; t - температура стічної води, яка поступає на аеротенк.

Навантаження на 1 г беззольної сухої речовини активного мулу (N) визначають за формулою:

де - навантаження на 1 м3 аеротенка за БСК5, г/добу; Qср- середньодобовий приплив стічної води, м3/добу; БСК5 - величина біологічного споживання кисню стічної води, яка поступає в аеротенк, г/м3; W - об'єм аеротенка і регенератора, м3; аcp - середня доза мулу у споруді, г/л; Sл - зольність мулу в частках одиниці.

Для спрощення розрахунків рекомендується користуватись графіком, представленим на рис. 14, який дає можливість одержати значення (ХСК/БСК5)2/3.

Якість стічної води, очищеної на біофільтрах, за БПК5, слід розраховувати за формулою:

де - БСК5 відстояної очищеної води, мг/л; ХСК/БСК5 - величина хімічної і біологічної потреби в кисні стічної води, яка поступає на біофільтр, мг/л; La - БСК5 води, яка поступає на біофільтр, мг/л; К - коефіцієнт.

B	H	Значення коефіцієнта К в залежності від температури стічної води t, 0С, висоти біофільтра Н, м; питомого розходу повітря В, м3/м3 води та гідравлічного навантаження q, м3/м2 на добу
		t = 8	t = 10	t = 12
		q=10	q=20	q=30	q=10	q=20	q=30	q=10	q=20	q=30
8	2	3,02	2,32	2.04	3.38	2.5	2.18	3.3	2.74	2.36
8	3	5,25	3,53	2.89	6.20	3.9	3.22	7.3	4.64	3.63
8	4	9,05	5,37	4.14	10.4	6.2	4.73	11.2	7.54	5.56
10	2	3,69	2,89	2.58	4.8	3.1	2.76	4.5	3.36	2.93
10	3	6,10	4,14	3.56	7.08	4.7	3.94	8.32	5.31	4.36
10	4	10,1	6,32	4.90	12.3	7.0	5.68	5.31	8.45	6.88
12	2	4,32	3,38	3.01	4.67	12.4	3.28	9.9	3.98	3.44
12	3	7,25	5.01	4.18	8.35	8.35	4.78	15.1	6.35	5.14
12	4	12,0	7.35	5.83	14.8	14.8	6.92	18.41	10.4	7.69

Технологічно ефективно працюючими аеротенками та біофільтрами слід вважати такі, у яких якість очищеної стічної води за БСК5відст (відстояної) відрізняється від розрахованої за даною методикою не більше, ніж на 30 %. Зниження ефективності роботи аеротенка і біофільтра на вказану величину допускається за рахунок ряду не врахованих в розрахунках факторів.

ВИСНОВОК

Обов'язковою умовою для досягнення екологічного нормативу якості води водного об'єкта є дотримання затверджених ГДС водокористувачами, обов'язкове використання очисних споруджень, застосовування розосереджені випусків і впровадження більш досконалих технологій очищення зворотних вод.

ЛІТЕРАТУРА

зворотний вода скид забруднюючий

А - Основні

Матеріали для підготовки до практичних занять http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/hihiena/classes_stud

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/.../REG523

2. Є.М.Нейко, Л.В. Глушко, М.І. Мізюк. Основи екології. К.: “Здоров'я” , 2002.

3. Є.М.Нейко, Л.В. Глушко, М.І. Мізюк. Основи екології. Посібник для практичних занять. К.: “Здоров'я” , 2002.

4. В.С.Джигирей “Екологія та охорона навколишнього природного середовища. К., 2000, с. 168-174.

5. І.І.Даценко та спів авт. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. Львів: Світ, 2001 , с. 48 -74.

Б - Додаткові

1. Білявський Г.О. і інш. Основи загальної екологіі. -К.: “Либідь”, 1995. - 367 с.

2. Новиков Ю.В.. Охрана окружающей среды. М.:Высшая школа”, 1987.- 287 с.

3. Романенко О.В., Костильов О.В. Основи екології.- К. “Фітосоціоцентр”, 2001- 150 с.

Размещено на Allbest.ru