Каморетський загальнозоологічний заказник

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Загальні відомості про Каморетський заказник

2. Червонокнижні рослини заказника (опис,причини особливого статусу,шляхи збереження)

3. Тварини з особливим статусом

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми . Тварини і рослини -- своєрідний барометр. Якщо раптово виявляється, що тварини й рослини зникають, то це попередження: з екосистемою негаразд. Тому охорона тварин і рослин, за своєю суттю -- охорона нас самих... Треба захищати їх, бо якщо підуть вони, підемо й ми. (Дж. Даррелл).

Зникнення видів і деградація довкілля викликають дедалі більше занепокоєння не лише вчених-екологів. Кількісне й якісне зубожіння біоти зазначають усі, хто хоч трохи стикається з дикою природою. Навіть не дуже спостережливі городяни помічають, що дедалі менше стає птахів, метеликів, риби, грибів, ягід, а передмістя, куди вони виїжджають на відпочинок, з кожним роком втрачають свою привабливість.

На думку одного з провідних світових експертів-екологів Е. Уілсона, зменшення різноманітності живої природи -- найзагрозливіша серед змін довкілля, що відбуваються нині, бо це, мабуть, єдиний абсолютно необоротний процес.

Таким чином, постає нагальне питання про збереження того біорізноманітті, яке існує на території України. Велику роль у цьому відіграють законсервовані території - заказники місцевого та державного значення.

Заказники -- це природоохоронні об'єкти. На відміну від заповідників можуть бути постійними або тимчасовими; у заказниках можливе часткове використання тварин, рослин та інших природних ресурсів.

Залежно від характеру, мети організації і необхідності режиму охорони заказники поділяють на: ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально геологічні, палеонтологічні, карстово-спелеологічні.

Завдання, науковий профіль, особливості природоохоронного режиму й характеру функціонування заказників визначають у положеннях про них, які розробляють відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і затвердження у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України.

На території заказників обмежена або заборонена діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про них. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить меті і завданням заказників, проводять із дотриманням загальних вимог до охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказниками, зобов'язуються забезпечити режим їх охорони та збереження

Мета і завдання досліджень . Мета роботи - дослідити значення заказників у збереженні біорізноманіття.

Завдання :

· на основі теоретичних даних проаналізувати значення Каморетського заказника;

· охарактеризувати основні проблеми пов'язані зі зникненням або зубожіння біорізноманітті, та наслідки цього явища;

· дати характеристику Червонокнижних рослин і тварин Каморетського заказника

Об'єкт досліджень - біорізноманіття флори та фауна, заказники, як форма їх збереження.

Предмет досліджень - роль, завдання та значення заказника у збереженні різноманітних форм та видів рослинності та тваринності.

1. Загальні відомості про Каморетський заказник

Каморетський загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення, розташований в Менському районі Чернігівської області, поблизу с. Блистова. Площа заказника складає 515 га, охоронний режим встановлено 1974 року. Розташований на правому березі Десни. Тут представлені справжні діброви (ліщиново-конвалієві, крушиново-конвалієві, ліщиново-різнотравні), осичники (на місці вирубаних дібров), чорно-вільшняки та вербняки з густим підліском з верби тритичинкової. У флорі заказника налічується понад 300 видів судинних рослин, серед яких 6 занесені до Червоної книги України - коручка темно-червона, пальчатокорінник м'ясочервоний, гніздівка звичайна, сальвінія плаваюча, лілія лісова, зозулині сльози яйцевидні. Серед угрупувань, занесених до Зеленої книги України, - ценози глечиків жовтих, латаття сніжно-білого, сальвінії плаваючої. Фауна хребетних у заказнику представлена більш ніж 90 видами. Тут сприятливі умови для лосів, козуль, бобрів, свині дикої, значної кількості представників лісового, болотного і водоплавного орнітокомплексів. Із тварин, занесених до Червоної книги України - жук-олень, махаон, мідянка, лелека чорний, змієїд, горностай, видра річкова, борсук. Заказник має наукову цінність як місце збереження генофонду дібров, зокрема залишків їх у заплаві р. Десни, та охорони заплавно-лісового, болотного і навколоводного фауністичних комплексів.

2. Червонокнижні рослини заказника (опис,причини особливого статусу,шляхи збереження)

Коручка темно-червона (Epipactis atrorubens (Hoffm. ex Bernh.) Besser)

Природоохоронний статус виду:

Вразливий

Наукове значення:

Рідкісна рослина.

Ареал виду та його поширення в Україні:

Євразійський вид, поширений в Європі, на Кавказі, Уралі, в Зх. Сибіру, Середній Азії, Ірані. В Україні - в Карпатах, на Прикарпатті, в Поліссі, Лісостепу, Степу (рідко) та Гірському Криму. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Чк, Кд, Пл, Хр, Дц, Лг, Кр.

Чисельність та структура популяцій:

Популяції нечисленні, дані по структурі популяцій відсутні.

Причини зміни чисельності:

Антропогенне порушення природних біотопів, зокрема вирубування лісів.

Умови місцезростання:

Листяні, хвойні та мішані ліси, узлісся, серед чагарників, кам'янисті схили (переважно на вапняках). Трапляється в широколистяних неморальних мезофітних лісах у складі угруповань союзів Fagion sylvaticae та Carpinion betuli (кл. Querco-Fagetea), а також в мезоксерофіт-них трав'янистих угрупованнях. В Криму зростає в субсередземноморських субксерофітних лісах та рідколіссях (кл. Quercetea pubescenti-petraeae) та в угрупованнях хвойних лісів кл. Erico-Pinetea. Мезофіт. Сциофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика:

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина, 25-70 см заввишки. Кореневище коротке, товсте, горизонтальне. Стебло у верхній частині коротко-густоопушене, буро-фіолетове. Листків 5-9, довші за міжвузля, нижні - довгасто-яйцеподібні або еліптичні, 4-8 см завдовжки, верхні - ланцетні, загострені. Суцвіття - довга, пряма негуста майже однобічна китиця, вісь суцвіття густо опушена Приквітки ланцетні. Квітки пурпурові, із запахом ванілі. Листочки оцвітини до 6-7 мм завдовжки, яйцеподібні, загострені, складені широким дзвоником, внутрішні трохи коротші за зовнішні. Губа 5,5-6,5 см завдовжки, її гіпохілій чашоподібно увігнутий, з широким переднім входом, епі-хілій серцеподібний, загострений, при основі з двома зморщеними горбочками. Зав'язь пряма, не скручена, густо опушена. Цвіте у червні-липні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням, дуже рідко - кореневищем.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони:

Занесено до Додатку ІІ CITES. Охороняється у Карпатському БЗ, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, "Медобори" та Рівненському ПЗ, в Карпатському, Шацько-му, "Деснянсько-Старогутському", "Мезин-ському", "Синевир", "Подільські Товтри" та "Святі гори" НПП. Контроль за станом популяцій. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростання, вирубування лісів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах:

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення:

Декоративне.

Лілія лісова(Lilium martagon L.)

Таксономічна належність: Родина Лілійні -- Liliaceae.

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Вид з диз'юнктивним ареалом, єдиний дикорослий вид роду Lilium L. в Україні, який скорочує своє поширення.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразійський вид: від Середньої, Пд. та Сх. Європи до Зх. і Сх. Сибіру (включаючи пн. частину Монголії). В Україні -- в Карпатах, Закарпатті, Передкарпатті, Розточчі, Опіллі, на Поліссі, в Лісостепу. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чн, Хм, Вн, Чк, Пл, Хр, Од.

Чисельність та структура популяцій: Популяції містять від декількох одиниць до декількох десятків особин різного віку, які зростають групами. Інколи трапляються популяції з декількох сотень особин, зазвичай на освітлених місцях у рівнинних лісах. Місцезнаходження біля населених пунктів відчувають значний антропогенний прес, багато з них поступово зникають. заказник червонокнижний коручка видра

Причини зміни чисельності: Рекреаційне навантаження, збирання на букети, викопування цибулин для пересаджування та як лікарської сировини. Рослина зникає внаслідок вирубування лісів, оскільки потребує часткового затінення.

Умови місцезростання: Листяні та мішані ліси в мезотрофних умовах, насамперед, в їх освітлених місцях -- на галявинах, узліссях. В Карпатах -- у розріджених лісах, серед лісових та субальпійських лук -- на добре зволожених місцях. Всюди трапляється спорадично. Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав'яна рослина 50- 150 см заввишки. Цибулина яйцеподібної форми, черепитчаста, жовта. Стебло зелене, під суцвіттям безлисте, середні листки по 5-6 в кільцях. Суцвіття китицеподібне, квітки повислі, на довгих квітконіжках, яснопурпурові з темно-фіолетовими плямочками, ароматні, зібрані у негусту китицю. Трапляються рослини із іншим забарвленням квітів -- жовто-оранжевим, червоним та ін. При розквітанні листочки-оцвітини закручуються угору, між ними звисають довгий зігнутий стовпчик та шість довгих тичинок. Плід шестигранна коробочка, яка при дозріванні розтріскується на три частини. Цвіте в червні-липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням та вегетативно, утворюючи дочірні цибулинки.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Потребує уваги охорона виду на Лівобережній Україні. Охороняють в багатьох природно-заповідних територіях лісової та лісостепової зони -- Карпатському БЗ, ПЗ «Розточчя», «Медобори», Рівненському, ННП Шацькому, «Подільські Товтри», в багатьох заказниках. Заборонено зривання та викопування рослин, рубку лісу.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікувальне, медоносне.

Зозулині сльози яйцеподібні (Listera ovata (L.) R.Br. (Ophrys ovata L., Neottia latifolia Rich.))

Таксономічна належність: Родина Зозулинцеві -- Orchidaceae.

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Рослина зі складною біологією розвитку.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євразія (Європа, Кавказ, Зх. Сибір, Середня та Мала Азія), занесений і в Пн. Америку. В Україні -- Карпати, Розточчя, Полісся, Лісостеп, Гірський Крим (спорадично), Степ ( дуже рідко). Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Пл, Хр, Дц, Лг, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяції нараховують від декількох десятків до тисяч особин. За віковою структурою -- нормальні повночленні і неповночленні.

Причина зміни чисельності: Руйнування місць зростання через меліоративні і лісовпорядкувальні роботи, випас, витоптування тощо.

Умови місцезростання: Переважно вологі і затінені місця у листяних, мішаних та хвойних лісах в угрупованнях кл. Querсo-Fagetea, Vaccinio-Piceetalia, узліссях, просіках, ярах, серед чагарників. В Карпатах на суходільних, низинних та заплавних сіноносних луках, в угрупованнях кл. Molinio-Arrhenatheretea, на ґрунтах різних за трофністю і кислотністю, частіше багатих на вапно. Трапляється на порушених місцях. Мезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина 25-60 см заввишки. Кореневище товсте і коротке. Листки (2) майже супротивні, еліптично-яйцеподібні, тупі, 5-15 см завдовжки, 3-9 см завширшки. Суцвіття китицеподібне, з численних (до 40 і більше), дрібних, жовтувато-зелених квіток. Приквітки яйцеподібно-ланцетні. Всі листочки оцвітини (крім губи) однакової довжини, зелені, зовнішні яйцеподібні, внутрішні лінійнодовгасті. Губа в 2-3 рази довша, жовтуватозелена, вузько-клиноподібна, майже до середини надрізана на 2 тупі лопаті. Зав'язь не скручена. Цвіте у червні-липні, плодоносить в липні-серпні. Розмножується вегетативно та насінням.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Занесено до Додатку ІІ CITES. Сінокосіння після обсіменіння рослин. Контроль за станом популяцій. Охороняється в Карпатському БЗ та Черемському, Канівському, «Розточчя», «Медобори», «Ґорґани»Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, «Карпатському», «Вижницькому», «Ужанському», «ДеснянськоСтарогутському», Мезинському, Шацькому, Яворівському, «Подільські Товтри», «Сколівські Бескиди» та «Гомільшанські ліси» НПП, в ряді РЛП. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.

3.Тварини з особливим статусом

Видра річкова (Lutra lutra Linnaeus)

Таксономічна належність: Клас -- Ссавці (Mammalia), ряд -Хижі (Carnivora), родина -- Куницеві (Mustelidae). Один з 12-ти видів роду, один вид в фауні України.

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Ареал виду та його поширення в Україні: Охоплює Європу, більшу частину Азії, Пн. та Зх. Африку. Зараз в Україні вид поширений скрізь, окрім Криму. Наприкінці 1980-х рр. відбулося розширення ареалу, пд. межа якого перемістилась у степову зону.

Чисельність і причини її зміни: У 1961 році було обліковано ~1,6 тис., зараз ~ понад 10 тис. видр. Причини змiни чисельностi: спостерігається зростання чисельності, причиною чого є зменшення мисливського тиску та потепління клімату, яке дало змогу зимовим мігрантам освоїти нові місця. Стабільна чисельність, з тенденцією до збільшення спостерігається на Пд. України. На сьогодні в межиріччі Дністра та Дунаю мешкає щонайменше 70 особин цього виду.

Особливості біології та наукове значення: Видра веде сутінково-нічний спосіб життя. Живе в норі з 1-2 входами, що розташовані під водою і над нею; часто займає старі ондатрові та боброві житла. Харчується рибами, амфібіями та річковими раками. Весною її раціон доповнюють комахи, п`явки та мушлі. Не гребує вона рептиліями, водоплавними птахами, гризунами та землерійками. Іноді робить схованки корму під нависами берегів. Молоді тварини також їдять рослинні корми (плоди культурних та безхлорофільні частини водних рослин). Статева зрілість наступає у віці 16-17 місяців. Вагітність (з ембріональною діапаузою) -- 240-365 діб. Період розмноження у видри розтягнутий у часі, тому пологи можуть відбуватися упродовж всього року, але найчастіше -- у квітні-червні. У виплоді буває 2-3 (1-5) малюків, які народ жуються 1 раз на рік переважно у норі, хоча відомі випадки їх знахідок у відкритому лігві. У 1,5-місячному віці щенята починають вилазити з нори, у 2,5 місяці здатні до самостійного полювання, хоча ще тривалий час потребують піклування з боку матері. Різні водойми, але віддає перевагу озерам, старицям, річкам з захаращеними берегами та заростями очерету. У деяких місцях живе на узбережжі морів.

Морфологічні ознаки: Порівняно великий звір: довжина тіла самців -- 46-90 см, самок -- 54-68 см, маса: 6-10 та 3-6 кг. Має довгий хвіст (21-46 см), щільне та коротке хутро коричневого відтінку; пальці на задніх ногах з`єднані шкірястими перетинками.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Виднесений до ІІ видання ЧКУ. Як вид, стан якого близький до загрозливого, занесено до Червоного списку МСОП, до I додатку CITES, а як вид, що підлягає особливій охороні, до Бернської конвенції. Охороняється на території більшості державних заповідників та багатьох об'єктів ПЗФ.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Добре розмножується в неволі, але в Україні не розводять.

Господарське та комерційне значення: Мисливський вид.

Мідянка звичайна (Coronella austriaca Laurenti)

Таксономічна належність: Клас -- Плазуни (Reptilia), ряд -- Змії (Serpentes), родина -- Вужеві (Colubridae). Один з 2 видів роду; єдиний вид роду у фауні України. Представлений номінативним під-видом C. a. austriaca Laurenti, 1768.

Природоохоронний статус: Вразливий.

Ареал виду та його поширення в Україні: Ареал охоплює більшу частину Європи, Кав-каз, пн. половину Малої Азії, пн. Іран, зх. ра-йони Казахстану і Сибіру. Україна повністю входить в ареал виду. На більшій частині тери-торії країни трапляється спорадично, у Кар-патах та Гірському Криму -- досить часто, де простежений до висоти 1381 і 1200 м н. р. м. відповідно.

Чисельність і прічини її зміни: Щільність популяцій зазвичай дуже низька -- реєструються поодинокі знахідки. У Присивашші та по р. Сів. Донець -- до 0,2-1,0 ос. на 1 км маршруту (до 5,0 ос./га). У Гірському Криму щільність популяцій найвища і місця-ми досягає 0,3-4,0 ос./км, або 0,3-13,3 ос./га.

Причини зміни чисельності: скорочення площ біотопів, придатних для перебування виду, зменшення кормової бази та знищення змій людиною.

Особливості біології та наукове значення: Активна з другої половини березня -- почат-ку травня до кінця вересня -- середини жовт-ня. Ховається під кам'яними брилами, у трі-щинах лесових урвищ та скель, порожнинах під корінням, стовбурами дерев або фунда-ментами будівель, у норах гризунів та ящірок, купах хмизу. Живиться в основному ящірка-ми, рідше зміями, мишоподібними гризуна-ми, землерийками, пташенятами горобиних птахів. Парування відбувається в кінці квітня -- травні. Яйцеживородний вид. У липні -- на початку жовтня самка відкладає 2-17 яєць, з яких відразу ж вилуплюються молоді змії. Для людини не отруйна. Має наукове значення.

Морфологічні ознаки: Змія невеликих розмірів: довжина тулуба не перевищує 75 см, хвіст у 3,2-6,6 раза коротший за тулуб. Луска гладенька, навколо середини ту-луба 19 рядів лусок. Верхня сторона тіла бурих відтінків, інколи сіра; вздовж тіла проходять 4 темніші смуги з дрібними темно-бурими пля-мами. Нижня поверхня тіла рожева, цегляно-червона, сірувата або майже чорна. На голові та шиї характерний темний візерунок.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид перебуває під особливою охороною Бернської конвенції (додаток ІІ). Трапляється принаймні у 18 ПЗ і НПП України. Серед населення існує впевненість щодо надзвичайної отруйності виду, в результаті чого мідянки знищуються при будь-якій нагоді. Тому необхідними заходами охорони є розширення заповідної мережі та роз'яснювальна робота з населенням.

Господарське та комерційне значення: Незначне внаслідок низької щільності популяцій.

Висновок

Однією з форм охорони навколишнього середовища є заповідна справа - комплекс організаційних, правових, наукових, економічних і виховних заходів, спрямованих на збереження унікальних та типових ландшафтів чи окремих природних об'єктів (видів рослинного і тваринного світу, насамперед рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення і занесених до Червоної книги, геологічних утворень, водойм тощо) у наукових, природоохоронних цілях

Зникнення видів і деградація довкілля викликають дедалі більше занепокоєння не лише вчених-екологів. Кількісне й якісне зубожіння біоти зазначають усі, хто хоч трохи стикається з дикою природою. Навіть не дуже спостережливі городяни помічають, що дедалі менше стає птахів, метеликів, риби, грибів, ягід, а передмістя, куди вони виїжджають на відпочинок, з кожним роком втрачають свою привабливість.

Стрімкий розвиток цивілізації не прискорив процесів видоутворення, але інтенсифікував процеси вимирання видів. Це відбувається через руйнування місць проживання видів, надмірну економічну експлуатацію окремих видів (масовий відстріл тварин, хижацьке рибальство, вирубування комерційно цінних видів дерев тощо), конкуренцію з екзотичними видами «чужих» фаун і флор, екстенсивне нарощування масштабів сільськогосподарської діяльності (передусім вирубування лісів і розорювання під сільськогосподарські угіддя цілинних земель), глобальне техногенне забруднення біосфери.

Людство занепокоєне тим, що біорізноманітність істотно зменшується в результаті деяких видів людської діяльності. Необхідно передбачити можливість істотного скорочення чи втрати біорізноманітності, відвернути небезпеку й усунути причини цього.

Постає нагальне питання про збереження того біорізноманітті, яке існує на території України. Велику роль у цьому відіграють законсервовані території - заказники місцевого та державного значення.

Заказники -- це території й акваторії, на яких охороняються окремі види рослин і тварин або природні комплекси (озера, болота, ділянки лісу чи степу з рідкісними видами рослин або тварин, печери, території з унікальними геологічними утвореннями тощо). На території заказників дозволяється обмежена господарська діяльність, але тільки така, що не завдає шкоди об'єктам, які охороняються (наприклад, обмежена заготівля сіна в лісових заказниках, збирання морської трави зостери в приморських заказниках, регламентоване полювання на окремих видів тварин у заповідно-мисливських господарствах). На території України практично в кожній області є принаймні кілька заказників.

Каморетський загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення, розташований в Менському районі Чернігівської області, поблизу с. Блистова. Площа заказника складає 515 га, охоронний режим встановлено 1974 року. Розташований на правому березі Десни. У флорі заказника налічується понад 300 видів судинних рослин, серед яких 6 занесені до Червоної книги України. Фауна хребетних у заказнику представлена більш ніж 90 видами.

Список використаних джерел

1. Будко В. Наукові лабораторії…у природі / В. Будко // Деснянська правда. - 1998. - 4 верес

2. Дадашева Т. Природно-заповідний фонд Чернігівщини / Т. Дадашева // Сіверщина. - 2000. - 8 верес. - С. 4.

3. Екологічна енциклопедія : У 3 т. / редкол. : А. В. Толстоухов [та ін.] - К. : ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2007. - [іл.].

4. Екологічний паспорт Чернігівської області. - Чернігів, 2010

5. Задорожний А. Природно-заповідного фонду прибуло : [нові об'єкти природно-заповідного фонду Чернігівщини] / А. Задорожний // Деснянка вільна. - 2010. - 7 серп. - С. 2.

6. Зубко В. Заповідники Чернігівщини / В. Зубко // Сіверщина. - 2001. - 5 січ. - С. 3.

7. Лукаш О. Ботанічна характеристика регіональних ландшафтних парків на території Чернігівського Полісся / О. Лукаш // Екологічний вісник. - 2006. - № 4. - С. 16-17.

8. По заповідних місцях України / авт.-уклад. Доброчаєва Д. М., Лялицька С. Д., Хоменко В. В., Сокур І. Т., Успенський Г. О. - К. : Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь», 1960. - 211 с. - [іл.].

9. Природа і природні багатства Чернігівщини : анотований покажчик літератури / уклад. Клименко О. С. ; ред. Оліферовський І. А. - Чернігів,1961. - 114 с. - [іл.].

10. 100 великих заповедников и парков / авт.-сост. Юдина Н. А. ; ред. Дмитриев С. Н. - М. : Вече, 2004. - 416 с. - (100 великих)

11. Шульга О. Екологічна освіта та її пріоритети у національних природних парках (на прикладі Ічнянського НПП) / О. Шульга // Екологічний вісник. - 2006. - Верес.-Жовт. - С. 23.

Размещено на Allbest.ru