Главная Коллекция "Otherreferats" Экология и охрана природы Гігієнічне значення клімату та погоди

Гігієнічне значення клімату та погоди

Поняття та головні фактори, що впливають на погоду. Оцінка ролі та значення окремих метеорологічних показників, циркуляції атмосфери, сонячної радіації, хімічного складу повітря, температури, вологості повітря, атмосферного тиску. Визначення клімату.

Рубрика	Экология и охрана природы
Вид	реферат
Язык	украинский
Дата добавления	29.10.2014
Размер файла	30,1 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Гігієнічне значення клімату та погоди

Вступ

клімат погода радіація метеорологічний

Проблема клімату у зв'язку з його зростаючим впливом на діяльність людини і зворотною дією стає дедалі актуальнішою, особливо у вирішенні великих народногосподарських завдань. Першочерговим у цьому відношенні є прогнозування потенційних антропогенних змін клімату, які можуть несприятливо впливати на людину.

Під поняттям «клімат» слід розуміти багаторічний режим погоди, притаманний даній місцевості, який визначається закономірною послідовністю метеорологічних процесів. Клімат є статистичним режимом атмосферних умов, характерним для кожного даного місця Землі на підставі його географічного розташування за достатньо тривалий проміжок часу.

Клімат суттєво впливає на умови життя і здоров'я населення. Фізіологічні функції організму людини, інтенсивність обмінних і біохімічних процесів, фізичний розвиток та працездатність багато в чому залежать від кліматичних умов. З кліматом пов'язані і деякі захворювання, в основі яких лежать так звані метеотропні реакції серцево-судинної системи, органів дихання, нервово-психічної сфери. Велику роль відіграє клімат і в епідеміології захворювань.

Значення клімату для санітарних умов життя населення обумовлено тим, що комплекс метеорологічних факторів (температура і вологість повітря, швидкість і напрям вітру, атмосферний тиск, інтенсивність сонячної радіації) може впливати на процеси розсіювання викидів промислових підприємств і вихлопних газів в атмосферному повітрі.

Всебічна оцінка кліматичних умов необхідна для вирішення різних питань, пов'язаних з плануванням населених місць та організацією забудови, озелененням і обводненням, орієнтацією споруд, розрахунком опалення та ін

Погодою називається сукупність значень метеорологічних елементів у даній місцевості в даний момент часу. Отже, це стан атмосфери, який безперервно змінюється. Кожний конкретний стан погоди - це частковий стан клімату.

1. Погода

У сучасній гігієні та біокліматології під погодою розуміють сукупність фізичних властивостей навколоземного шару атмосфери, зумовлену взаємопов'язаними процесами в атмосфері, на земній поверхні і в космічному просторі, у відносно короткий відрізок часу.

Існує медико-гігієнічна оцінка погодних умов, що характеризує сприятливість погоди (Див. Додаток А).

Методика гігієнічної оцінки погоди заснована на визначенні та санітарній характеристиці основних чинників, які формують і характеризують погоду.

До чинників, які формують погоду, слід віднести природні чинники рівень сонячної радіації, характеристики ландшафту, особливості циркуляції повітряних мас та антропогенні забруднення атмосферного повітря, знищення лісів, утворення штучних водоймищ, меліорація, іригація. До чинників, які характеризують погоду - геліофізичні елементи (інтенсивність сонячної радіації, сонячна активність), геофізичні елементи (напруга планетарного та аномального полів, геомагнітна активність), електричний стан атмосфери (напруга електричного поля, атмосферна іонізація, градієнт потенціалу, електропровідність повітря, електромагнітні коливання), метеорологічні елементи (температура та вологість повітря, швидкість та напрямок руху повітряних мас, атмосферний тиск), синоптичні елементи (хмарність, опади) та хімічний склад навколоземного шару атмосфери (концентрація О2, СОз, атмосферних забруднювачів тощо) [1].

Розглянемо докладніше значення метеорологічних чинників та кліматичних умов.

2. Гігієнічне значення окремих метеорологічних показників

2.1 Гігієнічне значення циркуляції атмосфери

Погодні умови та їх мінливість визначаються особливостями переміщення повітряних мас (тобто циркуляцією атмосфери): теплих, холодних і нейтральних, які можуть охоплювати простір у сотні тисяч кілометрів. Слід підкреслити, що одна з них може немовби «витиснути» іншу, утворюючи при цьому зону атмосферного фронту. Свою назву (теплий, холодний) фронт погоди одержує за температурними та іншими метеорологічними характеристиками повітряної маси, яка надходить і «витискує» попередню[1]. Переміщення повітряних мас ми ще можемо назвати як вітер. «Роза вітрів» - графік побудований за напрямом вітрів впродовж певного сезону, тобто це графічне зображення повторюваності вітрів. Він використовується при будуванні промислових об'єктів (якщо переважають західні вітри, то будують на схід від міста тощо).

Гігієнічне значення руху повітря полягає в тому, що завдяки йому відбуваються терморегуляторні процеси. Температура шкіри знижується вже при невідчутних повітряних течіях. Вітер є не тільки чинником, який сприяє охолодженню організму за рахунок віддачі тепла, а й чинником, котрий може подразнювати кожний рецепторний апарат і викликати рефлекторні реакції з боку терморегуляторного апарату. Підвищення швидкості руху повітря до 0,25 м/с зумовлює збільшення втрати тепла на 30% порівняно з тепловіддачею при швидкості 0,1 м/с. Це особливо потрібно враховувати в гарячих мікрокліматичних умовах, де провітрювання є важливим заходом у боротьбі з перегріванням.

Вітер не тільки впливає на формування погоди і переміщення газів, а й має велике значення для повітряного обміну приміщень як один із сильних чинників їхньої природної вентиляції[3].

2.2 Гігієнічне значення сонячної радіації

Значний і ще не всебічно вивчений вплив на біосферу Землі (в тому числі на погодні умови і безпосередньо на людину) справляє сонячна радіація.

Біологічна дія і гігієнічне значення сонячної радіації зумовлені тим, що вона є основним природним джерелом теплової та світлової енергії, без якої неможливе існування органічного життя на Землі. Сонячна радіація безпосередньо впливає на різноманітні фізіологічні функції та біохімічні процеси в організмі людини. Завдяки сонячній радіації відбуваються атмосферна циркуляція, випаровування та кругообіг води, формуються погода й клімат, здійснюється синтез органічних речовин. Сонячна радіація є важливим чинником забезпечення нормального функціонування зорового аналізатора та регулятором біологічних ритмів організму, сприяє підтриманню природного імунітету людини тощо[1].

Спектральний склад сонячної радіації: інфрачервоне випромінювання (4000-760 нм) має теплову дію, покращує обмін речовин в шкірі, посилює дію ультрафіолетового випромінювання; видиме (760 - 400 нм) також має теплову дію, дає відчуття світла, тонізує; ультрафіолетове: а) область А (400-290 нм) має фотохімічну, слабку стимулюючу дію, пігментотуворюючу; б) область Б (315-280) - фотохімічну дію, сильну стимулюючу, слабку бактерицидну, синтез холекальциферолу; в) область С (280 - 180 нм) - фотохімічну, загальностимулюючу, сильну бактерицидну дію, синтез холекальциферолу.

Біодоза - мінімальна доза сонячного випромінювання, що викликає на незагорілій шкірі ледь помітне почервоніння через 8-20 год. після опромінення. Мінімальна добова профілактична доза=1\8 біодози (75-80 мкВ\см2), оптимальна доза=1\4 - 1\2 біодози (200 - 400 мкВ\см2).

Сонячне голодування - це недостатнє опросмінення організму ультрафіолетовою радіацією (зниження адаптайійних можливостей організму, розвиток анемії, погіршення регенерації тканин, зниження резистентності організму, підвищення втомлюваності).

Профілактика - достатнє перебування на відкритому повітрі в денний час, розміщення робочих місць біля вікон, опромінення ртутно-кварцевими або еритемними люмінесцентними лампами. Недоліком опромінення є утворення озону. Надмірне опромінення викликає запальну реакцію - фотоеритему, підвищення температури тіла, сонячний удар.

Інфрачервоне випромінювання складає 59% сонячної радіації. Воно проникає глибоко в шкіру, викликає тепловий ефект (за рахунок посилення коливальних та ротаційних рухів молекул), з наступним підвищенням температури тканин, гіперемією, посиленням обмінних процесів в шкірі. Інфрачкрвоне випромінювання посилює біологічну дію УФ, що використовується на практиці. Видиме випромінювання створює таку ж дію, що й ІЧ, крім того воно діє і фотохімічно. Фотохімічна дія видимого випромінювання значно слабша, ніж УФ, оскільки енергія його квантів достатня лише для збудження молекул небагатьох речовин, які називають фотосенсибілізаторами (зорові пігменти сітківки ока) [4].

2.3 Гігієнічне значення хімічного складу повітря

Погода - це стан тропосфери, тому варто згадати і про хімічний склад самого атмосферного повітря. Воно має виняткове фізіологічне та гігієнічне значення порівняно з іншими складовими біосфери. Це зумовлено такими важливими обставинами.

По-перше, повітря, яке вдихає людина, є практично єдиним постачальником кисню. Запас кисню в організмі дорослої людини становить 2500-2700 мл. У 100 мл крові розчинено близько 75 мл кисню, значна частина його (20-25%) утворює з гемоглобіном сполуку, що носить назву «оксигемоглобін». За 1 хв людина, як правило, витрачає 300-500 мл кисню. Проте, на відміну від багатьох інших сполук та елементів, організм людини не має внутрішніх депо кисню. Тобто за відсутності доступу екзогенного кисню його запас витрачається протягом декількох хвилин, що призводить до неминучої загибелі.

По-друге, людина, вдихає відносно дуже велику кількість повітря (понад 10-12 м³ на добу), яка безпосередньо контактує з великою (понад 100 м²) поверхнею бронхо-легеневої та альвеолярної тканини, і газові складові повітря різного характеру, в тому числі і токсичні, фактично одразу переходять у кров, розносяться по всьому організму. За таких умов навіть невеликі концентрації шкідливих речовин у повітрі стають суттєвою загрозою для здоров'я людини. Не випадково під час гігієнічного нормування допустимого вмісту одних і тих самих шкідливих речовин їх допустимі концентрації в повітрі являють собою величину в сотні і тисячі разів меншу, ніж у воді, ґрунті або продуктах.

Гігієнічне значення повітря визначається його фізичними властивостями, хімічним складом та наявністю домішок різного характеру, в тому числі і токсичних, шкідливих для здоров'я.

Кисень (О2), що являє собою безбарвний розчинний у воді газ, є невід'ємним елементом практично всіх органічних речовин, чинником, завдяки якому можливі дихання, горіння, гниття та багато інших життєво необхідних процесів. В організмі людини вміст кисню становить 65%. Усі органи, тканини і клітини організму безперервно поглинають (до 25 л за 1 год) кисень, утилізують його та виділяють у навколишнє середовище (до 22,6 л за 1 год) діоксид вуглецю. Зменшення вмісту кисню в повітрі до 10-12% є надзвичайно небезпечним явищем, що спочатку характеризується такими проявами, як ослаблення розумової діяльності, нудота, блювання, ураження ЦНС, а згодом, в умовах зменшення концентрації кисню до 7-8%, може призвести до смерті.

Кожна газова складова атмосферного повітря має певний парціальний тиск. Так, при нормальному тиску 760 мм рт. ст., загальний тиск якого приймається за 100%, парціальний тиск кисню, вміст якого становить 21%, дорівнюватиме 160 мм рт. ст. Але у разі зменшення атмосферного тиску зменшуватиметься і парціальний тиск його складових, зокрема кисню. Із цього випливає дуже важливе положення: при зменшенні атмосферного тиску і при збереженні відсоткового співвідношення його газових складових (тобто за наявності в газовій суміші 21% кисню) парціальний тиск і вагова концентрація останнього також зменшуватимуться (за певних умов до величин, які вже не здатні забезпечити потребу організму в кисні). Парціальний тиск кисню у венозній крові становить 40 мм рт. ст., і для того щоб кисень з артеріальної крові міг «подолати» цей тиск та утворити оксигемоглобін, його тиск в артеріальній крові має перевищувати вказаний рівень і становити принаймні 45-60 мм. рт. ст., а це у свою чергу можливо тільки за умови, якщо парціальний тиск кисню у вдихуваному повітрі становить не менше як 70-80 мм рт. ст., а в альвеолярній крові - не менше як 55-60 мм рт. ст. У звичайних умовах парціальний тиск становить 160 мм рт. ст., а парціальний тиск в альвеолярній крові - 110 мм рт. ст., що забезпечує потрібний механізм надходження кисню до артерій і перехід його у венозну кров. З підйомом на висоту парціальний тиск поступово знижується, що може призводити до так званої висотної хвороби.

Висоту повітряного середовища з урахуванням найхарактерніших реакцій організму у відповідь на нестачу кисню умовно поділяють на 5 зон:

1. Індиферентна зона (0-2 км над рівнем моря). У цій зоні за нормальних умов парціальний тиск кисню в повітрі становить не менше як 125 мм рт. ст., в альвеолярній крові - не менше як 85 мм рт. ст., що повністю забезпечує його нормальний перехід до венозної крові. Для здорових людей підйом на таку висоту не спричиняє несприятливих реакцій.

2. Зона повної компенсації (2-4 км над рівнем моря). У цій зоні парціальний тиск кисню в повітрі становить 95-100 мм рт. ст., в альвеолярній крові - 60-70 мм рт. ст. Повноцінна компенсація в здорової людини досягається в межах нормальної фізіологічної адаптації. Зберігаються добре самопочуття, нормальна працездатність, може збільшуватися частота дихальних рухів та серцевих скорочень.

3. Зона неповної компенсації (4-6 км над рівнем моря). Парціальний тиск кисню в повітрі, становить 70-80 мм рт. ст., в альвеолярній крові -55-60 мм рт. ст. За таких умов уже можуть виникати маніфестні прояви висотної хвороби. Унаслідок гіпоксії спостерігаються неадекватні реакції з боку ЦНС (ейфорія), які змінюються проявами пригнічення, гальмування вищої нервової діяльності, порушується координація рухів, з'являються метеоризм та задишка. Для запобігання розвитку хвороби та її більш важким проявам потрібно додаткове вдихання кисню.

4. Критична зона (6-8 км над рівнем моря). Без вдихання додаткової кількості кисню перебування на такій висоті неможливе, оскільки парціальний тиск кисню в повітрі зменшується до 55 мм рт. ст., в альвеолярній крові - до 40 мм рт. ст. і перехід кисню до венозної крові припиняється. За таких умов (наприклад, в умовах розгерметизації літальних апаратів) дуже швидко розвивається клінічна картина важкої висотної хвороби і настає смерть.

5. Смертельна зона (8-10 км над рівнем моря). У цій зоні парціальний тиск кисню навіть у зовнішньому повітрі знижений до 40-45 мм рт. ст., що повністю виключає його наявність в артеріальній крові. Крім проявів, описаних вище, відбуваються вихід розчинних газів у кров. Смерть настає миттєво або за лічені хвилини.

Діоксид вуглецю (СО3) - це безбарвний розчинний у воді газ, що міститься в чистому атмосферному повітрі в кількості 0,03-0,04% та має своєрідний запах і кислуватий присмак. Гігієнічне значення діоксиду вуглецю зумовлене тим, що у разі перевищення його нормативних значень (а вуглекислий газ, як правило, не справляє шкідливого впливу на організм) можна стверджувати про формування внаслідок накопичення різних антропотоксинів (індол, скатол, меркаптан та ін.), тобто газоподібних речовин, котрі є продуктами життєдіяльності людини, так званого несприятливого житлового повітря, яке шкідливо впливає на оточуючих. Отже, фактично діоксид вуглецю є важливим відносним показником ступеня чистоти повітря, де перебуває людина.

Розглядаючи гігієнічне значення азоту (N2), слід зазначити, що хоч він і входить до складу всіх білкових структур, у нормальній газовій суміші, на думку більшості дослідників, суттєвого гігієнічного значення не має і відіграє головним чином роль розчинника для кисню та підтримує атмосферний тиск. Тому зменшення парціального тиску азоту не спричиняє негативних реакцій.

Проте існують дані, які свідчать про можливість безпосереднього засвоєння азоту з повітря, але такі реакції можливі лише у разі перебування людини в умовах підвищеного атмосферного тиску. За певних умов це призводить до розвитку важкого професійного захворювання - декомпресійної хвороби. Виконання деяких робіт під водою (водолазні роботи та ін.) або під землею (метробудівельні роботи та ін.) тісно пов'язане з перебуванням працівників у зоні підвищеного тиску. Під впливом підвищеного парціального тиску в подібних умовах у крові збільшується кількість розчинених газів. Зокрема, якщо за нормального тиску в 100 мл крові розчинено близько 1 л азоту, то в людини з масою тіла 70 кг після перебування протягом 1 год під тиском 3 ата вміст азоту збільшується до 3,5-4,5 л.

Більша частина розчиненого в крові азоту переходить до деяких внутрішніх органів (насамперед до жирової тканини, білої речовини мозку, трубчастих кісток, жирових складок синовіальних оболонок суглобів) і розчиняється в їх тканинах. При зменшенні тиску (за так званої декомпресії) починається зворотний процес, тобто перехід азоту з тканин до крові і виділення з повітрям, яке видихується (десатурація). Якщо в тканинах багато розчиненого азоту, а декомпресія відбувається швидко, кров не встигає рівномірно розчинювати азот і останній може накопичуватися в ній у вигляді різного розміру пухирців. Останні, залежно від локалізації, розміру, виду тканин, здатні спричиняти аероемболії, які у свою чергу призводять до аеротромбозів, порушень нормального функціонування органів та тканин і зумовлюють клінічну картину гострої або хронічної декомпресійної хвороби.

Певне гігієнічне значення має наявність в атмосферному повітрі озону (О3) - однієї з модифікацій кисню. Озон - газ із своєрідним запахом, завдяки якому шкідлива короткохвильова ділянка УФ-спектра (менше ніж 280 нм) затримується у верхніх шарах атмосфери. У невеликих кількостях озон утворюється у фізіотерапевтичних кабінетах під час роботи бактерицидних УФ-випромінювачів. Внаслідок взаємодії з органічними речовинами озон легко розпадається, виділяючи атом кисню і, отже, надзвичайно активно окислює практично всі речовини, що забруднюють повітря. Тому саме озон вважають критерієм чистоти повітря. Ще однією галуззю застосування озону слід вважати практику організації водопостачання, де він є одним із найкращих за селективністю засобом знезараження питної води[1].

Озоновий шар - захист від космічної радіації, зокрема короткохвильового УФ - випромінювання, знищує неприємні запахи, має стимулюючий вплив на людину[4].

Інертні гази (неон, аргон, гелій та ін.) знаходяться в атмосферному повітрі у незначній кількості і суттєвого значення для людини не мають[1].

Геомагнітна активність - активність коливань магнітного поля Землі, впливає на стан ЦНС осіб, які чутливі до таких змін, залежить від взаєморозміщення планет в сонячній системі і сонячної радіації. При геомагнітних бурях збільшується частота інсультів, інфарктів, гіпертонічних кризів[4].

2.4 Гігієнічне значення температури

Температура, як і інші чинники навколишнього середовища, впливає на процеси теплоутворення і тепловіддачі в організмі. Зниження температури навколишнього середовища сприяє зростанню тепловтрати тіла за рахунок конвекції і проведення, а зниження температури навколишніх предметів призводить до додаткового збільшення тепловтрати за рахунок випромінення. Підвищення температури спричинює зниження тепловіддачі шляхом проведення і випромінення і збільшення її через випаровування. Конвекційна температура нагріває переважно поверхневі шари шкіри, це температура в тіні. Вона впливає на теплообмін людини, енергетичний обмін і резистентність організму, на випаровування води. Радіаційна температура може спричинити тепловий удар[4].

2.5 Гігієнічне значення вологості повітря

Вологість повітря характеризує вміст водяної пари у ньому. Гігієнічне значення вологості повітря полягає у впливі на теплообмін (при вологості нижче 30% знижується захисна функція миготливого епітелію слизової верхніх дихальних шляхів, при вологості нижче 20-25% слизова оболонка носової частини глотки висихає, при надмірній вологості може виникнути нефрит, поліневрит, ангіна, ревматизм, пневмонія, грип та ін. З вологістю повітря пов'язано утворення туманів, найбільш часто спостерігаються в ранкові години влітку і при зниженні температури повітря взимку. Тумани несприятливо впливають на розсіювання забруднень атмосферного повітря в приземному шарі. Крім того, вони поглинають значну частину біологічно активної сонячної радіації, яка негативно позначається на санітарних умовах життя населення[4].

2.6 Гігієнічне значення атмосферного тиску

Практично вживаними одиницями тиску є міліметри ртутного стовпчика, бари (Бар) і паскалі (Па). Нормальний тиск при температури 0°С над рівнем моря, на географічній широті 45° становить 760 мм рт. ст., що дорівнює 1013 мБар, або 1013,25 Па (1 мм. рт. ст.=1,33 мБар=1,33 гПа). Один бар створює тиск силою 1 кг на 1 см², один мБар - відповідно 1 г/см2, або 100 Па (1 гПа) на 1 см². Такий тиск приймають як рівний «одній атмосфері». Таким чином, на людину, площа тіла якої складає 1,7 м², постійно тисне шар повітря із силою 17т. Цей тиск не є постійним. Він може суттєво змінюватися залежно від географічних умов місцевості, особливостей атмосферної циркуляції, пори року, температури повітря та інших причин. Хаотичні аперіодичні зміни тиску протягом короткого відрізку часу (доби, декількох діб), зумовлені зміною атмосферних мас з різними термогідробаричними властивостями, можуть несприятливо впливати на здоров'я людини і спричиняти виникнення хворобливих реакцій[4].

3. Клімат

Під кліматом розуміють стійку сукупність погодних умов, характерних для даної місцевості, в різні пори року, що встановлена за даними. багаторічних спостережень.

Гігієнічне значення клімату дуже велике. Саме клімат визначає можливості щодо проектування і будівництва громадських та промислових будівель, рекомендації з питань забезпечення раціонального харчування, одягу, взуття, режиму праці населення, навчання та виховання підростаючого покоління, запобігання виникненню та загостренню різних захворювань.

На відміну від погоди, яку характеризують метеорологічні, синоптичні та геліогеофізичні показники, що реєструють протягом короткого проміжку часу, для визначення кліматичних особливостей місцевості, необхідно знати показники, які відображають довгострокові процеси в навколишньому природному середовищі. Такими показниками є абсолютні мінімальні, абсолютні максимальні, середньорічні, середньомісячні та інші критеріальні показники основних метеорологічних чинників.

Головним критерієм, що характеризує клімат, є середньорічна температура повітря. Крім того, для вирішення практичних питань теплозахисту необхідно знати середню температуру найхолоднішого (січень) і найтеплішого (липень) місяців, річні зміни температури, амплітуду її коливань та ін. Дуже важливими показниками є також вологість, кількість опадів, атмосферний тиск, переважні напрямки і швидкість руху повітря, світловий клімат, глибина промерзання ґрунту тощо. Для кожної кліматичної зони характерні певні параметри та особливості річних коливань вищезгаданих показників.

Найважливішим чинником що утворює клімат, є географічне положення, передусім тому, що саме від нього залежить кут нахилу земної поверхні до сонячних променів і кількість тепла, що надходить.

Окрім географічного положення, такими чинниками вважають висоту над рівнем моря, тип поверхні (вода, суша), близькість до морів та. океанів, а також ландшафтні умови.

Розрізняють 7 основних кліматичних поясів: тропічний (0-13° географічної широти, середньорічна температура - 20-24°С), жаркий (відповідно 13-26° і 16-20°С), теплий (26-39° і. 12-16°С), помірний (39-52° і 8-12°С), холодний (52-65° і 4-8°С), суворий (65-78° і 0°-4°С), полярний (78-90° і - 4 і більше°С).

Разом з тим, залежно від рельєфу місцевості, висоти над рівнем моря і розташування водної поверхні прийнято виділяти такі види клімату: різкоконтинентальний (великий перепад температури повітря від сезону до сезону, помірна вологість), помірно континентальний (незначні зміни температури повітря від сезону до сезону, помірна вологість), морський (незначні зміни температури протягом року, велика вологість), високогірний (температурні характеристики різноманітні відповідно до географічного положення, головна особливість - знижений тиск) та клімат пустель (сухий, можливі значні зміни температури).

Згідно з медичною класифікацією розрізняють щадний та подразнювальний типи клімату. Якщо щадний характеризується мінімальним навантаженням на систему терморегуляції організму і, отже, оптимальними умовами для успішного перебігу адаптаційного процесу, подразнювальний у свою чергу зумовлює досить суттєве навантаження на стан терморегуляційних систем організму і характеризується вираженими зрушеннями з боку адаптаційно-компенсаційних механізмів, що забезпечують гомеостаз організму[1].

Вплив клімату на організм людини пояснюється характером місцевих погодних умов. Тропічний клімат спричинює явища перегрівання, а полярний - переохолодження. Клімат спекотної зони сприяє посиленню процесів тепловіддачі і водно-сольового обміну. Підвищена інсоляція зумовлює підвищену пігментацію шкіри внаслідок компенсаторної реакції організму. Морський клімат збагачує організм солями морської води. Його сприятливий вплив послаблює дію спекотної і холодної погоди. Клімат лісів і степів помірної зони сприяє адаптації до помірно холодної і помірно спекотної погоди, до різко виражених сезонних змін року. Клімат степів зумовлює підвищене виділення води шкірою і легенями та зменшене - нирками. Клімат пустель діє збудливо, а відтак спричинює депресивні реакції. Гірський клімат сприяє посиленню функцій зовнішнього дихання, кровообігу і кровотворення, утилізації кисню тканинами. Дуже сприятливо впливає на організм лісовий клімат[2].

Так, різний світловий клімат на Півночі і Півдні визначає необхідність корекції УФ-опромінення. На Півночі слід застосовувати джерела освітлення, близькі за спектром до звичайного світла, вводити режим штучного освітлення в період полярної ночі. Разом з тим на Півдні необхідно ослаблювати надмірне УФ-опромінення, що дозволяє уникати канцерогенного ефекту, запобігати тепловим та сонячним ударам.

На Півночі енергетична цінність харчування має компенсувати енерговитрати, завищені на 15-25%, воно має бути раціональним за складом, беручи до уваги спосіб життя в цій місцевості і, отже, вміщувати не менше як 14% білків, переважно тваринного походження, та не менше як 30% жирів. Особливого значення набуває додаткова вітамінізація їжі.

Одяг у північних районах має запобігати тепловтратам, зокрема радіаційним, тому він повинен бути малотеплопровідним, сухим (вологість збільшує теплопровідність) та вітрозахисним. Водночас на Півдні одяг повинен сприяти втраті тепла передусім шляхом випаровування. Взуття на Півночі має бути на 2-3 розміри більшим, щоб надягти додаткові шкарпетки, панчохи[1].

Висновки

Отже гігієнічне значення погоди та клімату досить значне, тому для вирішення низки питань профілактичного змісту ми повинні знати кліматичні та погодні умови своєї місцевості.

Аналіз провідних погодно - та кліматохарактеризуючих показників дозволяє визначити кліматичну зону, виявити основні несприятливі кліматичні та погодні чинники, обґрунтувати конкретні рекомендації щодо житлового будівництва (теплозахист, розміщення, гідроізоляція, набір і площа приміщень та ін.), а також стосовно організації раціонального харчування, профілактики світлового голодування, вибору оптимального взуття та одягу, профілактики різних захворювань.

Список використаних джерел

1. Семенюк Н.В. Екологія людини: Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 171 с.

2. Інтернет ресурс: http://profmed.at.ua/index/klimat_i_jogo_vpliv_na_zdorov_39_ja/0-29.

3. Інтернет ресурс: http://profmed.at.ua/index/rukh_povitrja/0-24.

4. Інтернет ресурс: http://ukrmedserv.com/content/view/838/345/lang, ru/.

Размещено на Allbest.ru

реферат "Гігієнічне значення клімату та погоди" скачать

Подобные документы

Еволюція та сучасний склад атмосфери
Загальна характеристика атмосфери Землі. Значення атмосфери для людини, її утворення та еволюція. Сучасний склад атмосферного повітря, баланс газів. Змінні складові атмосфери, які мають природне походження. Декілька природних джерел утворення озону.

курсовая работа [48,0 K], добавлен 26.03.2013
Визначення метеорологічних і кліматичних факторів міста Миколаїва
Побудова діаграми добового розподілу радіаційного балансу. Визначення характеристик вологості повітря. Аналіз рівня забруднення атмосфери в районі розташування промислового підприємства, вплив на його метеорологічних факторів. Умови поширення домішок.

курсовая работа [52,4 K], добавлен 10.05.2011
Оцінка забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту
Оцінка наслідків забруднень атмосферного повітря автомобільними викидами, склад, масштаби забруднень. Завантаження вулиць міста автотранспортом, оцінка ступеню забрудненості атмосферного повітря відпрацьованими газами автомобілів, шляхи їх зменшення.

лабораторная работа [14,4 K], добавлен 11.05.2010
Атмосфера
Атмосфера, як частина природного середовища. Атмосферне повітря. Склад атмосфери. Баланс газів в атмосфері. Природне й штучне забрудненя атмосфери. Наслідки забруднення атмосфери людством. Заходи щодо охорони атмосферного повітря від забруднення.

реферат [27,7 K], добавлен 15.07.2008
Забруднення атмосферного повітря атомобільним транспортом в м. Києві
Загальна характеристика складу атмосферного повітря. Викиди автомобiльного транспорту як джерело забруднення довкiлля. Методологічні аспекти дослідження стану повітря м. Києва. Еколого-економічні розрахунки збитків, завданих державі в результаті викидів.

дипломная работа [121,9 K], добавлен 28.02.2009
Стан атмосферного повітря Чуднівського району
Вивчення проблемних аспектів охорони атмосферного повітря. Вплив на забруднення атмосфери відсутності установок по вловлюванню газоподібних сполук, які надходять від котелень. Необхідність впровадження сучасних технологій очищення промислових викидів.

курсовая работа [387,3 K], добавлен 11.12.2013
Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
Функції управління та моніторинг в галузі охорони атмосферного повітря. Нормативи, передбачені атмосфероохоронним законодавством. Державна екологічна та санітарно-гігієнічна експертиза, запобігання негативному впливу на стан атмосферного повітря.

реферат [13,8 K], добавлен 24.01.2009
Кліматичний аналіз міста Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський як місто обласного підпорядкування в Одеській області, районний центр, історія його розвитку. Температурний, вологісний та вітровий режим. Аналіз динаміки сонячної радіації. Оцінка промислової забрудненості повітря заводами.

контрольная работа [3,3 M], добавлен 18.05.2016
Нормування антропогенного навантаження на природне середовище
Нормативи в галузі охорони атмосферного повітря. Регулювання та оцінка впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосфери. Обґрунтування обсягів викидів для отримання дозволу на викиди стаціонарними джерелами. Державний облік у галузі охорони повітря.

курс лекций [478,4 K], добавлен 23.01.2011
Динаміка вмісту забруднених речовин
Автотранспорт та промислові об'єкти як головні джерела забруднення атмосферного повітря м. Ужгород. Аналіз чинників, які впливають на рівень забруднення. Дослідження вмісту шкідливих речовин у поверхневих водах. Моніторинг земельних ресурсів та надр.

курсовая работа [671,2 K], добавлен 26.07.2015

Другие документы, подобные "Гігієнічне значення клімату та погоди"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.