Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет

Іваницька Вікторія Миколаївна

УДК 631.42: 574.4 (477.87)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Екологічні основи використання схилових земель під плодові культурбіогеоценози в умовах Закарпаття

03.00.16 - екологія

Дніпропетровськ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі геоботаніки, ґрунтознавства та екології Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор Травлєєв Анатолій Павлович, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Глухов Олександр Захарович, Донецький ботанічний сад НАН України, директор;

кандидат біологічних наук, доцент Хлизіна Наталія Володимирівна, Академія митної служби України (м. Дніпропетровськ), доцент кафедри товарознавства та митної експертизи.

Захист відбудеться „12” грудня 2007 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Наукова, 13, біолого-екологічний факультет, корп. 17, ауд. 611.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розіслано „5” листопада 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат біологічних наук, доцент А.О.Дубина.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Земельний фонд Закарпатської області становить на сьогодні 430 тис.га сільськогосподарських угідь, із них лише 162 тис. га - рілля. Загальна площа ерозійно небезпечних земель становить 194,3 тис.га, або 45,2 %.

Проблема покращення родючості еродованих едафотопів, охорони і раціонального використання схилових земель Закарпаття є особливо актуальною не тільки у зв'язку із складністю рельєфу, грунтово-кліматичних умов, малоземеллям, а й з причини значного погіршення екологічної ситуації у даному регіоні.

Раціональне використання схилів для вирощування плодових культурбіогеоценозів має важливе народно-господарське значення. Актуальним слід вважати дослідження ролі ґрунтово-екологічних факторів вирощування плодових культурбіогеоценозів на схилах, протиерозійних заходів, покращення екологічних функцій еродованих ґрунтів, розробку екологічно обґрунтованих способів підготовки схилових земель для вирощування плодових культур, екологічних та біогеоценологічних основ конструювання сливових культурбіогеоценозів, теоретичного обґрунтування раціонального використання схилових земель Закарпаття. В умовах Закарпаття ці дослідження проводилися вперше.

Виконані дослідження є особливо актуальними в період проведення земельної реформи, перебудови виробничих відносин на селі, так як значна частина земель на схилах деградована (змитість, зменшення родючості ґрунтів, погіршення фізико-хімічних властивостей, площинна та лінійна ерозія).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є частиною тематичного плану інституту охорони ґрунтів (м. Луганськ) Української академії аграрних наук на 1981-1985 роки за темою “Розробити системи захисту ґрунтів від водної ерозії в багаторічних насадженнях Карпатської зони”; на 1986-1990 роки за темою "Розробити і впровадити ґрунтозахисні системи садівництва і виноградарства, які забезпечують захист ґрунтів від ерозії, підвищення родючості схилових земель та збільшення виробництва продукції садівництва і виноградарства в умовах контурно-меліоративного землеробства" (державний реєстраційний №01870033168); тематичного плану Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук на 1991-1995 роки за темою "Розробити систему ведення багаторічних насаджень, яка забезпечить захист ґрунтів від ерозії, відтворення їх родючості, одержання високоякісної продукції і збереження екологічної рівноваги навколишнього середовища”; на 1996-2000 роки за темою "Розробити екологічно безпечні технології відтворення родючості ґрунтів і захисту їх від ерозії в багаторічних насадженнях в умовах Закарпаття"(номер державної реєстрації УА 01002350 Р).

Мета і завдання досліджень. Метою роботи є розробка біоекологічних основ використання під плодові культурбіогеоценози схилових земель в умовах Закарпаття.

Для досягнення мети необхідно було розв'язати такі завдання :

- дослідити основні екологічні фактори, які впливають на продуктивність сливових культурбіогеоценозів на схилових землях;

- виявити основні еколого-технологічні прийоми вирощування плодових культур на схилах;

- дослідити вплив різних систем утримання ґрунту в сливових культурбіогеоценозах (чорний пар, сидеральний пар, довгострокове задерніння із скошуванням зеленої маси) на зміну фізичних, фізико-хімічних і протиерозійних властивостей бурих лісових опідзолених ґрунтів, ріст і продуктивність сливи (Prumus domestica L.) на терасованих схилах;

- вивчити вплив підвищених доз фосфорних добрив, цеолітів, вапняку на фізичні, фізико-хімічні властивості і протиерозійну стійкість підзолисто-буроземних поверхнево оглеєних ґрунтів та продуктивність різних сортів сливи (Prumus domestica L.) на нетерасованих схилах.

Ряд екологічних заходів по підвищенню продуктивності сливових культурбіогеоценозів, які досліджувались нами в умовах Закарпаття, може бути корисним для широкого використання в інших регіонах.

Об'єкт досліджень - сливові культурбіогеоценози в передгірній зоні Закарпаття на бурих лісових опідзолених ґрунтах терасованих схилів і на підзолисто-буроземних поверхнево оглеєних ґрунтах нетерасованих схилів.

Предмет досліджень - екологічний вплив систем утримання ґрунту на ріст плодових рослин, розвиток кореневих систем і продуктивність сливових біогеоценозів на терасованих схилах; роль органічних добрив, сидерації і задерніння в зміні водних, фізичних і фізико-хімічних властивостей, покращення родючості і протиерозійної стійкості бурих лісових опідзолених ґрунтів. Екологічні особливості впливу добрив, цеолітів і меліорантів у зміні водних властивостей, родючості та протиерозійної стійкості підзолисто-буроземних поверхнево оглеєних ґрунтів, екологічна стабільність і продуктивність різних сортів сливи на нетерасованих схилах.

Методи досліджень. При проведенні наукових досліджень ми користувалися системним методом, ученням В.В.Докучаева (1951, 195la, 1954) про необхідність комплексного аналізу природних ресурсів і явищ, працями Б.Б.Полинова (1956), В.М.Сукачова (1964), В.І.Вернадського (1967), О.Л.Бельгарда (1971), В.А.Ковди (1981), Л.О.Карпачевського (1981, 1993), Г.В.Добровольського, Є.Д.Нікітіна (1986, 1990), А.П.Травлєєва, Л.П.Травлєєва (1988), Н.М.Цвєткової (1992), М.А.Голубця (1997), Я.П.Дідуха (1998), Н.А.Бєлової, А.П.Травлєєва (1999),І.І.Назаренко, С.М.Польчиної, В.А.Нікорича (2003) та інших учених про роль ґрунту як компонента біосфери, ученням про біоценотичні й екологічні функції ґрунтів з метою покращення родючості, насамперед еродованих ґрунтів, впровадження екологічного підходу при вирощуванні високоякісної продукції, раціонального використання природних ресурсів та їх охорони.

У роботі використані аналітичний, лабораторний і польовий методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідженнями вперше встановлено значне підвищення продуктивності сливових культурбіогеоценозів під екологічним впливом систем утримання ґрунту і заходів окультурення полотна терас при вирощуванні їх на бурих лісових опідзолених ґрунтах терасованих схилів в умовах передгірної зони Закарпаття. Встановлено доцільність внесення фосфатшлаку, цеолітів і вапняку з метою зміни фізичних, фізико-хімічних і протиерозійних властивостей, а звідси - покращення екологічних функцій підзолисто-буроземних поверхнево оглеєних ґрунтів, підвищення продуктивності сливових культурбіогеоценозів на нетерасованих схилах у передгір'ї Закарпаття.

Вперше екологічно обґрунтовано способи підготовки схилових земель для вирощування плодових культур, встановлено екологічну стабільність різних сортів сливи при вапнуванні підзолисто-буроземних ґрунтів. При виконанні дисертаційних досліджень були дотримані вимоги біоетики.

Практичне значення одержаних результатів. Дані про ріст і розвиток плодових культур в умовах Закарпаття використовуються корпорацією “Закарпатсадвинпром” при створенні і реконструкції високопродуктивних плодових культурбіогеоценозів.

Запропоновані екологічно обґрунтовані способи підготовки схилових земель для вирощування плодових культур, системи утримання ґрунту, дози внесення цеолітів, вапняку, органічних і мінеральних добрив, сидерація можуть бути рекомендовані для впровадження новими землевласниками і землекористувачами з метою покращення родючості і протиерозійних властивостей ґрунтів та підвищення продуктивності сливових біогеоценозів на схилових землях.

Особистий внесок здобувача. Проведено аналіз екологічних та біологічних властивостей, сливи домашньої (Prumus domestica L.), сливових культурбіогеоценозів, виконано польові грунтово-екологічні дослідження в передгірній зоні Закарпаття, зібрано багаточисленний матеріал про будову і морфологічні властивості бурих лісових опідзолених й підзолисто-буроземних поверхнево оглеєних ґрунтів. Вивчено їх фізичні, фізико-хімічні і протиерозійні властивості. Досліджено екологічні особливості впливу систем утримання ґрунту, внесення фосфатшлаку, цеолітів і меліорантів на ріст, розвиток та продуктивність плодових рослин.

Розроблено і обґрунтовано екологічні, теоретичні основи та практичні рекомендації для ефективного використання схилових земель під плодові культурбіогеоценози в умовах Закарпаття.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на Республіканській науково-практичній конференції "Виробництво екологічно чистої плодовоовочевої продукції, картоплі і винограду" (Київ, 1991), координаційно-методичній нараді з проблеми "Захист ґрунтів від ерозії" (Луганськ, УНДІЗГЕ, 1991), науковій конференції "Проблеми сільськогосподарського виробництва Карпатського регіону" (В. Бакта, 1992), науково-виробничій конференції "Наукове забезпечення агропромислового комплексу західного регіону України в умовах переходу до ринкових відносин" (м. Львів, 1992), науковій конференції "Наукові розробки агропромисловому комплексу" (с. Н. Ворота, 1993), науково-практичній конференції "Проблеми агропромислового комплексу Карпат" (с. Н. Ворота, 1994), конференції молодих вчених та спеціалістів "Наукові основи ведення сільського господарства України в сучасних умовах" (Чабани, 1994); на 49-й науковій конференції біологічного факультету УжНУ (М.Ужгород, 1995); на науковій конференції Львівського с/г інституту (м. Львів, 1996), Міжнародній науково-практичній конференції "Стан та перспективи розвитку агропромислового комплексу Закарпатської області" (м. Берегово, 1997), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми природокористування Карпатського регіону" (м. Коломия, 2000), Міжнародній конференції „Проблеми лісової рекультивації порушених земель України" (м. Дніпропетровськ, 2006).

Публікації За результатами виконаної роботи опубліковано 25 наукових праць, з них 7 у рекомендованих ВАК України виданнях, які повністю відображають зміст дисертації. При підготовці публікацій у співавторстві права співавторів не порушені.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, шести розділів, висновків та рекомендацій виробництву. Текст дисертації викладено на 160 сторінках комп'ютерного тексту, в ній міститься 51 таблиця, 14 рисунків та 16 додатків. Список використаних джерел включає 264 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Аналіз наукової літератури по темі

На основі вивчення літературних матеріалів розглянуто роль фунту як важливого компонента біосфери, питання раціонального використання природних ресурсів (Докучаев, 1954; Виноградов, 1938; Полинов, 1956;

Сукачов, 1964; Глазовська, 1964; Вернадський, 1967; Бельгард, 1971; Ковда, 1973; Перельман, 1975; Добровольський, Нікітін, 1986, 1990; Цвєткова, 1992; Дідух 1998; Боговін, Травлєєв, Белова, 2003). Висвітлено кліматичне, фунтозахисне й водоохоронне значення захисних лісових насаджень та рослинних угруповань (Сукачов, 1964; Бельгард, 1971;

Павловський, 1980; Дубина, 1985; А. Травлєєв, Л. Травлєєв, 1988; Мицик, 2003; Травлєєв, Звєрковський, Белова, 2005). Проаналізовано ступінь дослідження екологічних особливостей розміщення плодових культур на схилах (Попович, 1969; Нєговелов, 1972; Гущин, Омельченко, 1977; Лучков, 1985), захист фунтів від ерозії (Попович, 1970; Потапов, 1975; Омельченко, 1976; Клімов, 1976; Рубін, 1984; Лучков, 1984), шляхи ефективного та раціонального використання земельних ресурсів (Любимова, 1969; Поплико, Попович, Луговий, Чанаді, 1972; Дизенгоф, 1980; Попович, Джамаль, Ільчишина, Скорина, 1981; Греков, 1988; Карпенчук, Копитко, Бондаренко, 1991; Дідух, Плюта, 1994 та інші).

На нашу думку, при освоєнні схилів під плодові культурбіогеоценози найбільш перспективним є еколого-біоценологічний підхід, при якому забезпечується пізнання функціональних зв'язків між компонентами біогеоценозу і виявлення можливих шляхів управління біогеоценотичними процесами.

Умови, методика та методи досліджень

Описано едафічні і біотичні умови району досліджень, місце проведення, об'єкти і методи досліджень, які виконувалися шляхом закладання стаціонарних дослідів у сливових культурбіогеоценозах.

Зразки ґрунту для аналізів відбирали з шарів 0-20, 20-40, 40-60, 60-80 і 80-100 см. У них визначали: рН сольової витяжки потенціометричним методом (1980), гідролітичну кислотність за Каппеном-Гільковичем (1976), гумус за Тюріним (1980), рухомий алюміній за Соколовим (1980), легкогідролізований азот за Корнфілдом (1976), рухомий фосфор за Кірсановим (1980), обмінний калій за Масловою (1980), кальцій і магній, обмінні основи комплексометричним методом, нітратний азот іоноселективним методом, польову вологість ґрунту - термоваговим методом, гранулометричний і бмікроагрегатний склад ґрунту - за Качинським (1976), структурно-агрегатний склад і водостійкість ґрунтових часток - за Савиновим (1976), щільність складення ґрунту - за Кауричевим (1980), уміст важких металів (Cu, Zn, Pb, Mn, Cd) у хлористоводневій витяжці (НС1) - на атомно-абсорбційному спектрофотометрі.

По кожному варіанту досліду визначали потовщення штамбів шляхом вимірювання їх обхвату на висоті 25-30 см, за Поповичем (1985); обліковували біомасу сидеральних культур і трав на ділянках задерніння перед кожним скошуванням на 10 м² у десятиразовій повторності; досліджували кореневу систему за Колесніковим (1960); проводили оцінку ерозійної ситуації після сніготанення і випадання зливових дощів за Соболєвим (1960) та облік урожаю плодів. Облік проводили по кожному варіанту досліду на 15-24 деревах шляхом зважування плодів при збиральній стиглості.

Екологічні та біолого-фізіологічні властивості сливи (Prunus domestica L.). Об'єктом наших досліджень була слива домашня (Prunus domestica L.) - важлива скороплідна кісточкова порода. У Закарпатті промислова культура сливи зосереджена у низинній зоні та в передгір'ї. У гірській зоні, у зв'язку з менш сприятливими екологічними умовами, вона вирощується в основному для місцевого споживання.

Слива домашня (Prunus domestica L.) - дерево висотою 4 - 12 м. У дикому стані ніде не знайдена. Залежно від генетичних особливостей сорту, технології вирощування, ряду екологічних факторів слива починає плодоносити з 3-7 річного віку, продуктивний період триває 10-25 років, період виробничої експлуатації - 15-30 років, тривалість життя вільноростучих дерев в оптимальних умовах зовнішнього середовища - до 35-40 років. екологічний культурбіогеоценоз закарпаття оглеєний

В умовах Закарпаття слива - одна із найбільш вологолюбних плодових порід, дуже чутлива до родючості ґрунту, особливо до забезпеченості його фосфором і калієм. Краще, ніж яблуня (Malus domestica Borkh.) і груша (Pirus communis L.), росте і плодоносить на кислих перезволожених ґрунтах. Помірно вимоглива до світла, теплолюбна рослина, відносно морозостійка.

При виборі ділянок для створення високопродуктивних сливових культурбіогеоценозів необхідно враховувати ступінь еродованості ґрунту як один із важливих екологічних факторів,. На повнопрофільних ґрунтах ріст сливи не відхиляється від норми, але на слабозмитих рослини відстають у розвитку, стають суховерхими. На середньозмитих ґрунтах слива розвивається дуже слабо, дерева часто суховерхі. Тому на таких ґрунтах обов'язково необхідно проводити покращення їх функцій шляхом передпосадкового окультурення.

Екологічні заходи покращення функцій еродованих ґрунтів

У роботі досліджені ті з чинників, які мають безпосередній вплив на формування ґрунтового покриву, його властивості і продуктивність сливових культурбіогеоценозів.

Вплив екологічних заходів окультурення полотна терас на фізико-хімічні властивості і родючість ґрунтів, ріст та продуктивність сливи (Prunus domestica L.). Польові досліди проводили у КСП „Бороняво" Хустського району Закарпатської області в 1983 - 2000 pp. Дослід проведено на терасованому схилі крутістю 9-12° південно-західної експозиції. Сад посаджений весною 1982 p., наступного року була накладена схема досліду. Площа кварталу складає 5,09 га, площа полотна терас - 2,40 га, для дослідження зайнято 1,30 га, ширина терас - 5 - 6 м. Порода - слива, сорт - Угорка звичайна. Дерева висаджені на відстані 0,7-0,9 м від насипного укосу і через 3 м одне від одного. У кожному варіанті досліду 24 облікових дерева, повторність досліду триразова.

Варіанти досліду: 1) чорний пар з внесенням гною 40 т/га один раз на три роки (контроль); 2) чорний пар з внесенням гною 120 т/га один раз на три роки; 3) сидеральний пар; 4) довгострокове задерніння (починаючи з другого року після садіння) із скошуванням зеленої маси.

Ґрунти ділянки - бурі лісові опідзолені суглинкові на елюво-делювійних глинистих сланцях з шаруватим піщаником.

Еродовані ґрунти терасованих схилів не можуть повною мірою виконувати функції джерела вологи, елементів живлення і біохімічної енергії для плодових культур. Тому важливим заходом є окультурення ґрунтів з метою покращення їх екологічних властивостей.

Формування гумусового горизонту в еродованих ґрунтах на терасах відбувалось за рахунок внесення органічних добрив, сидерації і відмирання залишків надземних та підземних частин рослин на ділянках довгострокового задерніння із скошуванням зеленої маси. Окультурення орного (0-20 см) шару еродованих ґрунтів терасованих схилів за достатнього вапнування, внесення. гною, сидерації, оранки, інтенсивної мінералізації органічних речовин підвищило вміст гумусу на 0,3-1,0 %.

Установлено, що внаслідок окультурення помітніше змінюються фізико-хімічні показники, які залежать від вмісту гумусу і реакції ґрунтового розчину (табл.1).

Таблиця 1 Зміна фізико-хімічних властивостей бурих лісових опідзолених ґрунтів під впливом окультурення (середина полотна терас)

Варіанти	Шар, см	pH cольової витяжки	Гідролітична кислотність, мг-екв на 100 г ґрунту	Рухомий алюміній, мг на 100 г ґрунту
		Роки
		1981	1986	1996	1981	1986	1996	1981	1986	1996
Чорний пар з внесенням гною 40 т/га	0-20	4,0	4,7	6,6	6,6	3,3	0,5	24,3	2,0	1,2
	20-40	4,6	4,0	4,6	6,7	6,2	4,2	28,9	30,1	7,7
Чорний пар з внесенням гною120 т/га	0-20	4,6	5,5	6,8	5,8	2,2	0,4	10,2	0,4	0,2
	20-40	4,2	4,2	4,6	6,6	5,9	3,6	21,7	14,5	6,4
Сидеральний пар	0-20	4,5	4,6	6,0	4,8	4,6	1,2	8,0	6,9	4,2
	20-40	4,1	4,0	4,4	6,2	6,7	4,2	15,2	13,5	8,4
Довгострокове задерніння із скошуванням зеленої маси	0-20	4,1	5,3	6,8	6,1	3,6	0,6	10,1	8,7	4,6
	20-40	4,1	4,3	4,4	6,4	6,3	4,6	14,8	21,9	10,4

Кислотність ґрунтів залежить, насамперед, від регулярного вапнування. Найістотніше вона знизилася в орному шарі на ділянках із внесенням гною 40 і 120 т/га (рН збільшилось від 4,0-4,6 до 6,0-6,8). Разом з тим, у всіх варіантах досліду в нижніх шарах ґрунтового профілю кислотність змінилась мало (рН збільшилось від 3,9-4,1 до 4,2-4,3).

Завдяки зміні умов місцезростання сливових культурбіогеоценозів (внесення гною, мінеральних добрив і вапняку, застосуванню сидеральних культур) знизилась гідролітична кислотність у верхньому (0-20 см) шарі в усіх варіантах досліду на середній частині терас від 4,8-6,6 до 0,4-1,2 мг-екв на 100 г ґрунту. У нижче розміщених горизонтах цей показник змінювався в меншій мірі за весь період досліджень. Вміст обмінних кальцію і магнію, а також ступінь насиченості основами у верхньому (0-20 см) шарі значно зросли - з 1,8-4,2 і 0,5-1,7 мг-екв на 100 г грунту, 19,3-37,3% до 10,8-16,0 і 1,6-6,8 мг-екв на 100 г грунту, 78,6-95,5% відповідно, що свідчить про переважну їх акумуляцію над вимиванням.

Уміст рухомих форм фосфору і калію, у зв'язку із систематичним внесенням добрив, у верхньому (0-20 см) шарі досяг дуже високих значень (до 25,0-48,4 Р₂О₅ і 37,0-54,6 К₂О мг на 100 г ґрунту). У глибших шарах ґрунту (40-100 см). вміст фосфору і калію із-за малої їх рухомості, особливо фосфору, змінився не істотно порівняно з вихідними показниками до закладки досліду (табл.2).

Таблиця 2 Вплив окультурення бурих лісових опідзолених ґрунтів на забезпеченість їх поживними речовинами (середина полотна терас)

Варіанти	Шар, см	Легкогідролізований азот за Корнфілдом (1976)	Рухомий фосфор за Кірсановим (1980)	Обмінний калій за Масловою (1980)
		мг на 100 г грунту
		1981р.	1986р.	1996р.	1981р.	1986р.	1996р.	1981р.	1986р.	1996р.
Чорний пар з внесенням гною40 т/га	0-20	12,8	9,0	16,2	0,4	3,0	40,3	10,4	56,2	42,4
	20-40	10,7	3,6	10,1	0,4	0,2	1,7	10,0	8,6	26,2
	40-100	5,8	4,5	6,2	0,2	0,1	0,4	11,2	10,9	12,8
Чорний пар з внесенням гною120 т/га	0-20	17,0	14,4	19,1	0,7	7,6	48,4	16,5	65,4	54,6
	20-40	10,2	11,1	16,1	0,2	1,5	4,4	12,1	25,9	29,4
	40-100	4,9	8,7	8,2	0,1	0,4	0,5	10,7	12,8	16,4
Сидеральний пар	0-20	16,7	11,2	17,1	3,6	3,8	29,5	16,8	34,2	38,2
	20-40	9,1	7,0	15,4	0,3	0,2	2,1	17,3	12,5	18,4
	40-100	3,8	6,2	9,8	0,4	0,1	0,6	19,5	13,3	18,0
Довгострокове задерніння із скошуванням зеленої маси	0-20	12,6	11,8	22,1	0,6	2,5	25,0	17,4	33,6	37,0
	20-40	10,8	8,1	20,4	0,2	0,7	1,2	13,4	12,4	16,8
	40-100	8,3	5,6	9,3	0,1	0,1	0,6	15,9	9,7	14,2

За період окультурення полотна терас, з 1985 по 2000 рік, уміст найцінніших частинок ґрунту розміром 0,25-10,0 мм у верхньому (0-20 см) шарі ґрунту, який найбільше піддається ерозійним процесам, на ділянках чорного пару з внесенням 40 т/га гною збільшився на 4,9-12,1 %, а за внесення 120 т/га гною - на 7,2-14,3, сидерального пару - на 11,8-15,7 і на ділянках довгострокового задерніння із відчуженням зеленої маси - на 8,1-19,1 %. За цей період водостійкість ґрунтових частинок розміром 0,25-10,0 мм на ділянках чорного пару з внесенням 120 т/га гною зросла на 7,1-14,2 %, сидерального пару - на 16,9-23,4, довгострокового задерніння з відчуженням зеленої маси - на 21,2-23,6 і на ділянках чорного пару з внесенням гною 40 т/га - на 23,5 -25,4 % .

Системи утримання грунту, визначаючи його екологічні функції, істотно впливають не тільки на ріст надземної частини плодових рослин, але й на характер поширення кореневої системи, глибину її залягання і потужність (табл.3).

Таблиця 3 Кількість коренів сливи на зрізі площею 1 м² при різних системах утримання ґрунту на терасах (1988 p.)

Варіанти	Показники	Кількість коренів і їх розміри	В % до контролю
		>5 мм	5-2 мм	2-1 мм	<1 мм	всього
Чорний пар з внесенням гною 40 т/га	шт.	10	30	56	286	382	100,0
	%	2,6	7,9	14,6	74,9
Чорний пар з внесенням гною 120 т/га	шт.	12	31	94	378	515	134,8
	%	2,3	6,1	18,2	73,4
Сидеральний пар	шт.	17	38	70	334	459	120,1
	%	3,7	8,3	15,3	72,7
Довгострокове задерніння із скошуванням зеленої маси	шт.	11	23	31	282	347	90,8
	%	3,2	6,6	8,9	81,3

Екологічна особливість задерніння полягала у зменшенні довжини коренів, більш поверхневому їх розташуванні, а також у зменшенні абсолютної кількості всмоктуючої кореневої системи. При цих умовах продуктивність сливових культурбіогеоценозів за утримання Грунту під сидеральним і чорним парами за 1987-2000 pp. була на 22,9-42,2 % вищою, ніж на ділянках задерніння із скошуванням зеленої маси.

Результати досліджень дозволяють стверджувати, що за різних систем утримання грунту на терасованих схилах його змиву не було.

Екологічні особливості впливу добрив, цеолітів і меліорантів на фізико-хімічні властивості ґрунтів, підвищення їх родючості та врожайність сливи (Prunus domestica L.). Метою даного досліду було виявлення впливу ґрунтотворних чинників як екологічного фактору на місцезростання сливових культурбіогеоценозів.

Польові досліди були закладені у радгоспі-заводі "Виноградівський" Виноградівського району Закарпатської області на схилі крутістю 2-3° південно-західної експозиції. Дослідження проводилися протягом 1991-2000 pp. Сад посаджений весною 1980 p., площа під дослідом складає 2,85 га. Порода - слива, сорти - Угорка звичайна і Ренклод фіолетовий. Площа живлення дерев - 6х4 м. Повторність досліду - триразова, для кожного варіанту досліду - 15 облікових дерев.

Варіанти досліду: 1) внесення гною 30 т/га + N₉₀P₄₅K₆₀ кг/га - фон (контроль) + сидерати; 2) внесення гною 30 т/га +N₁₂₀P₇₅K₉₀ кг/га + сидерати; 3) фон + фосфатшлак Р₃₀₀ кг/га + сидерати; 4) фон + цеоліти 5 т/га + сидерати; 5) фон + цеоліти 10 т/га + сидерати; 6) фон + вапняк (повна норма за гідролітичною кислотністю) + сидерати; 7) фон + вапняк (півтори норми за гідролітичною кислотністю) + сидерати.

Грунти дослідної ділянки підзолисто-буроземні поверхнево оглеєні середньосуглинкові на елювії вулканічних порід суглинкового складу.

Ґрунти дослідних ділянок до проведення досліджень мали низький вміст гумусу, високу гідролітичну кислотність, значний вміст рухомого алюмінію (глибше 40 см), недостатню насиченість основами, низьку забезпеченість основними поживними речовинами, особливо фосфором. (табл. 4).

Таблиця 4 Фізичні і фізико-хімічні властивості ґрунту до закладки досліду (1990 p.)

Показники	Шар, см
	0-20	20-40	40-60	60-80	80-100
1	2	3	4	5	6
Щільність складення ґрунту, г/см3	1,44	1,58	1,61	1,64	1,68
Гумус, %	2,5	1,5	2,1	1,9	1,8
pH сольової витяжки	5,8	4,4	4,1	3,9	5,9
Гідролітична кислотність, мг-екв на 100 г ґрунту	3,5	5,3	8,2	10,3	10,1
Рухомий алюміній, мг на 100 г ґрунту	0,9	3,3	17,5	28,2	25,0
Легкогідролізований азот, мг на 100 г ґрунту	6,4	5,2	3,7	2,7	2,0
Рухомий фосфор, мг на 100 г ґрунту	1,3	1,2	0,9	0,0	0,0
Обмінний калій, мг на 100 г ґрунту	9,9	3,9	5,0	6,9	6,5
Обмінні основи, мг-екв на 100 г ґрунту Ca2+	7,1	4,5	4,2	5,7	6,2
Mg2+	0,9	1,9	4,0	6,3	6,9
Ступінь насиченості основами, %	69,5	54,7	50,7	57,9	56,4

Крім того, ґрунти на дослідних ділянках хоч і характеризуються задовільним структурним станом, однак мають низьку протиерозійну стійкість, а тому легко піддаються ерозійним процесам. У верхньому (0-20 см) шарі, який найбільше піддається ерозійним процесам, уміст найбільш цінних в агрономічному відношенні частинок грунту розміром 0,25-10,0 мм був 74,5%, 10,0 мм - 15,8%, а решту складали грунтові частинки менше 0,25 мм (9,7%). При цьому з ґрунтових частинок розміром 0,25-10,0 мм водостійкими були лише 33,3 %.

Все це може, за певних обставин, негативно впливати на ґрунтовий покрив, зумовлюючи не тільки зниження потужності ґрунту, вміст в ньому гумусу, погіршення фізичних властивостей, але істотно змінювати весь облік ландшафту території, порушувати його екологічний баланс, посилюючи роль абіотичного екзогенезу в біосфері.

Під екологічним впливом добрив, фосфатшлаку, цеолітів і вапняку (повна і півтори норми за гідролітичною кислотністю) в шарі 20-40 см вміст агрегатів розміром 0,25-10,0 мм на дослідних ділянках збільшився на 3,6-9,2 %. При цьому вміст водостійких агрегатів розміром 0,25-10,0 мм в шарі 0-20 см збільшився на 3,8-10,3%. Водночас на контрольних ділянках цей показник зменшився на 4,4% порівняно з результатами до проведення досліду. Характерно, що на всіх дослідних ділянках вміст водостійких частинок розміром 0,25-10,0 мм у більш глибоких шарах (20- 40 см) був на 0,5-19,2 % більше, ніж до закладки досліду.

Завдяки позитивному впливу органічних і мінеральних добрив, цеолітів, фосфатшлаку і вапняку на дослідних ділянках нетерасованих схилів значно покращилися фізичні властивості підзолисто-буроземних ґрунтів. Так, щільність складення ґрунту на дослідних ділянках зменшилась у шарі 0-20 см на 0,03-0,20 г/см³; 20-40 см - на 0,16-0,26 г/см³; 40-60 см - на 0,17-0,31 г/см³; 60-80 см - на 0,03-0,29 г/см³; 80-100 см - на 0,09-0,29 г/см³, а в метровому шарі грунту - на 0,11- 0,25 г/см³.

При застосуванні фосфатшлаку в дозі Р₃₀₀ кг/га, цеолітів (5 і 10 т/га) і вапняку (повна і півтори норми за гідролітичною кислотністю) відбулася значна зміна фізико-хімічних властивостей ґрунту, збагачення його кореневмісного шару легкодоступними поживними речовинами. На дослідних ділянках рН ґрунту в шарі 0-20 см збільшилася на 0,1-1,0, гідролітична кислотність зменшилася на 1,9-3,1 мг-екв на 100 г ґрунту, уміст рухомого алюмінію зменшився на 0,4-0,9 мг на 100 г ґрунту у порівнянні з показниками до закладки досліду. Більш помітна зміна рН ґрунту відбулася в шарі 20- 40 см-збільшення на 0,7-1,5, гідролітична кислотність знизилася на 2,8-4,0 мг-екв на 100 г ґрунту, уміст рухомого алюмінію зменшився на 2,5-5,3 мг на 100 г ґрунту (табл. 5).

Таблиця 5 Зміна фізико-хімічних властивостей підзолисто-буроземного ґрунту під впливом добрив, цеолітів і меліорантів (1996 р.)

Варіанти	Шар, см	Гумус, %	рH сольової витяжки	Аl, мг на 100 г ґрунту	Гідролітична кислотність	Ca2+	Mg2+	Ступінь насиченості основами, %
					мг-екв на 100 г ґрунту
Внесення гною 30 т/га + N90P45K60 кг/га-фон (контроль) + сидерати	0-20	1,3	5,1	0,5	1,6	4,8	0	75,0
	20-40		5,1	0,4	1,7	6,3	0	78,7
	40-60		3,9	0,7	2,9	5,8	0	65,2
Внесення гною 30 т/га + N120P75K90 кг/га + сидерати	0-20	1,7	5,9	0,3	1,1	6,5	0	85,4
	20-40		5,4	0,4	1,6	5,5	0	67,6
	40-60		4,6	0,3	2,2	4,0	5,0	80,3
Фон + фосфатшлак Р300 кг/га + сидерати	0-20	1,4	6,3	0,1	0,6	6,8	0	91,9
	20-40		4,3	0,3	2,5	4,3	7,8	82,8
	40-60		3,8	0,4	3,1	4,0	7,8	79,2
Фон + цеоліти 5 т/га + сидерати	0-20	1,5	6,0	0,3	1,0	7,5	0	88,2
	20-40		5,8	0,3	1,0	7,0	0	87,5
	40-60		4,4	0,5	2,0	7,0	0	77,7
Фон + цеоліти 10 т/га + сидерати	0-20	1,2	6,1	0,5	0,7	9,3	0	93,0
	20-40		5,1	0,5	1,7	7,0	0	80,4
	40-60		3,6	3,2	3,8	4,0	3,5	66,4
Фон + вапняк (повна норма за гідролітичною кислотністю) + сидерати	0-20	1,5	6,6	0	0,5	6,8	1,0	93,9
	20-40		5,6	0	1,0	5,8	0	85,3
	40-60		3,7	0,5	3,3	3,3	6,0	73,7
Фон + вапняк (півтори норми за гідролітичною кислотністю)+сидерати	0-20	1,6	6,8	0	0,4	8,0	0	95,2
	20-40		5,9	0,8	2,0	5,4	0	77,1
	40-60		3,9	0,8	2,5	4,0	0	61,5

При застосуванні добрив, цеолітів і меліорантів на підзолисто-буроземних ґрунтах у плодових культурбіогеоценозах нами не виявлено перевищення ГДК важких металів (мідь, цинк, свинець, марганець, кадмій) у ґрунтах, негативного впливу на них.

За роки досліджень (1991-2000 pp.) найвища продуктивність сорту Угорка звичайна одержана при внесенні фосфатшлаку в нормі Р₃₀₀кг/га (194,2 ц/га), цеолітів 10 т/га (178,3 ц/га), тоді як на контролі - 163,7 ц/га або більше відповідно на 18,6 і 8,9 % до контролю. Найбільша продуктивність сорту Ренклод фіолетовий одержана також при внесенні фосфатшлаку (164,5 ц/га), цеолітів 10 т/га (158,9 ц/га), а на контрольних ділянках - 155,6 ц/га, що становить відповідно 105,7 і 102,1 % у порівнянні з контролем.

Екологічні принципи підготовки схилових земель для вирощування плодових культур (на прикладі сливових культурбіогеоценозів)

При виборі ділянки і розміщенні плодових культур на схилових землях виникає необхідність загальної оцінки того або іншого ґрунтового типу по таких показниках: потужність кореневмісного шару, гранулометричний склад, щільність, хімічний склад, глибина залягання ґрунтових вод, ґрунтоутворююча порода. В залежності від типу ґрунту передпосадкове його окультурення проводиться на протязі не однакового періоду. Так, підготовка бурих лісових ґрунтів проводиться на протязі одного року, дерново-буроземних - двох, а підзолисто-буроземних - трьох років.

При створенні сливових культурбіогеоценозів на гектар вносять 70-100 т гною, 12-16,5 т вапняку або 2-3 т фосфатшлаку, 10 т цеолітів. Максимальна кількість вношуваних одноразово перед закладанням насаджень фосфорних добрив не повинна перевищувати 600 кг/га, а калійних - 800 кг/га поживного елемента. Висівають не менше одного разу в рік сидеральні культури - люпин вузьколистий (Lupinus angustifolius L.), сиріпицю звичайну (Barbarea vulgaris R. Br.), вику озиму + жито (Vicia villosa L. + Secale cereale L.), озимий ріпак (Brassica oleifera L.), гірчицю білу (Sinapis alba L.) та ін. Заплановані норми мінеральних добрив і вапняку вносять пошарово.

Екологічні та біогеоценологічні основи конструювання сливових культурбіогеоценозів

У розділі розглянуті питання: організація території і водорегулюючої сітки, сорти слив і їх розміщення, площі живлення і форми конструкції насаджень, застосування добрив, сидерація, формування крони, система утримання ґрунту, обробіток ґрунту, захист від шкідників і хвороб, застосування лісомеліоративних і гідротехнічних заходів.

В умовах Закарпаття у боротьбі з ерозією ґрунту добрі результати дає сіяння сидератів. При цьому вони не тільки захищають ґрунт від змиву і розмиву, особливо в осінньо-зимовий період, але і збагачують його органічними речовинами, покращують функціональні властивості ґрунту.

Для вирощування у міжряддях сливових культурбіогеоценозів рекомендуються такі сидеральні культури (табл. 6).

Таблиця 6 Сидеральні культури для вирощування у міжряддях сливових культурбіогеоценозів

Назва	Норма висіву, кг/га	Глибина заробки насіння, см	Строки посіву
1	2	3	4
Ярові
Люпин вузьколистий (Lupinus angustifolius L.)	180-200	4-5	1.IV-15.IV 1.VII-15.VIII
Суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris R. Br.)	20-25	2-3	10-20.IV
Озимі
Вика озима (Vicia villosa L.)	100-120	4-5	20.VIIІ-20.ІХ
Вика озима + жито (Vicia villosa L. + Secale cereale L.)	100+50	4-6	20.VIIІ-20.ІХ
Гірчиця біла (Sinapis alba L.)	20-25	2-3	15-30.VIIІ
Озиме жито (Secale cereale L.)	180-200	4-5	1-20.ІХ
Озимий ріпак (Brassica oleifera L.)	20-25	2-3	15-30.VIIІ
Перко (Brassica L.)	20-25	2-3	15-30.VIIІ
Суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris R.Br.)	20-25	2-3	15-30.VIIІ

Створення високопродуктивних сливових культурбіогеоценозів на схилових землях треба розглядати як складний біологічний комплекс, обумовлений сукупністю всіх взаємопов'язаних екологічних факторів.

Теоретичне обґрунтування використання схилових земель закарпаття, боротьба 3 ерозією ґрунтів та їх раціональне використання

Закарпаття - ерозійно небезпечний район України. Деякі рекомендації щодо розвитку плодівництва у Закарпатській області орієнтують господарників на рівнинні землі. Проте відомо, що розширення площ промислових садів і ягідників може призвести до скорочення площ ріллі, а звідси - й посівів зернових, технічних і овочевих культур. Щоб уникнути цього, треба більш ширше використовувати під нові плодові культурбіогеоценози насамперед землі, невідповідні або мало придатні для вирощування польових культур, але придатні при відповідній передпосадковій підготовці грунту під плодові культури, а саме такими є землі схилів у низинній зоні й передгір'ї. Схилові, в т.ч. еродовані, землі займають значні площу, яка використовується в багатьох випадках неефективно й нераціонально. А тому їх освоєння під високопродуктивні плодові культури, і насамперед під сливові культурбіогеоценози, відповідає вимогам раціонального використання земельних і природних ресурсів.

Саме складність ситуації, яка характеризує сучасний стан ґрунтового покриву схилових земель Закарпаття, визначає необхідність застосування екологічних основ щодо раціонального їх використання. Головними з них слід вважати: захист ґрунтів від водної ерозії; призупинення зниження і розширення відтворення вмісту гумусу; збагачення ґрунтів основними поживними речовинами, особливо фосфором; застосування природних структуроутворювачів (цеолітів); меліорація кислих ґрунтів (внесення фосфатшлаку, вапняку); скорочення розриву між потенціальною і реальною продуктивністю плодових рослин.

Отже, враховуючи позитивний середовищеперетворюючий вплив сливових культурбіогеоценозів, розширення їх вирощування на схилових землях у Закарпатті зумовлено не тільки з метою одержання необхідних урожаїв високоякісної продукції, але і необхідністю підтримання стійкості біосфери, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, зменшення негативного впливу на екологічні системи, поліпшення природокористування, ефективного й раціонального використання земельних ресурсів.

ВИСНОВКИ

1. У Закарпатті слива домашня (Prunus domestica L.) складає до 12 % всіх плодових насаджень. Помірно вимоглива до світла, вологолюбна, чутлива до родючості ґрунту й ґрунтової кислотності теплолюбна рослина, відносно морозостійка.

2. У сливових культурбіогеоценозах на терасованих і нетерасованих схилах системи утримання ґрунту, органічні і мінеральні добрива, сидерати, фосфатшлак, цеоліти і вапняк покращили функціональний стан рослин завдяки поліпшенню фізичних, фізико-хімічних, протиерозійних властивостей і родючості ґрунту. Позитивний середовищеперетворюючий вплив сливових фітоценозів при вирощуванні їх на схилах забезпечив одержання високих урожаїв плодів необхідних кондицій.

Продуктивність плодових рослин на терасованих схилах при утриманні ґрунту під чорним паром із внесенням 40, 120 т/га гною і сидеральним паром в середньому за 1987 - 2000 pp. була на 22,9 - 42,2 % більше, ніж на ділянках довгострокового задерніння.

При культурі сливових біогеоценозів на нетерасованих схилах продуктивність насаджень сорту Угорка звичайна була при внесенні фосфатшлаку в нормі Р₃₀₀ кг/га і цеолітів 10 т/га відповідно більше на 18,6 і 8,9 % до контролю. Продуктивність сорту Ренклод фіолетовий при застосуванні фосфатшлаку і цеолітів 10 т/га становила, відповідно, 105,7 і 102,1 % в порівнянні з контролем.

3. Екологічна особливість окультурення з поганими фізичними властивостями, бідними на поживні речовини ґрунтів полотна терас свідчить, що із широкого спектру властивостей ґрунту за чутливістю до зміни середовища найбільш мобільні вологість, рН, гідролітична кислотність, уміст рухомого алюмінію.

4. Екологічні вимоги до систем утримання ґрунтом при культурі сливових біогеоценозів на терасах, направлена зміна ґрунтотворних процесів сприяли покращенню загальних фізичних властивостей ґрунту, структури, підвищенню його протиерозійної стійкості.

На ділянках із внесенням гною 120 т/га і сіянні сидератів щільність складення ґрунту в шарі 0-40 см становила 1,21 - 1,24 г/см³, загальна пористість ґрунту - 54-55 %, пористість аерації - 28-32 %, а при внесенні гною 40 т/га і довгостроковому задернінні із скошуванням зеленої маси ці показники були гіршими - відповідно 1,32 - 1,35 г/см³, 49 - 51 % і 25 - 34 %,

5. Пригнічуючи ріст кореневої системи сливових культурбіогеоценозів і негативно впливаючи-на водний режим ґрунту, задерніння з відчуженням зеленої маси або відведенням її на сіно помітно погіршує ріст надземної частини плодових рослин на терасах. Дерева тут мали найменші: висоту (6,1 м), обхват штамба (48,2 см), сумарний приріст однорічних пагонів (759,3 см) і площу листкового апарату (16,8 см²).

6. У сливових культурбіогеоценозах на нетерасованих схилах при внесенні фосфатшлаку в дозі Р₃₀₀ кг/га, цеолітів (5 і 10 т/га) і вапняку рН ґрунту в шарі 0-20 см збільшилося на 0,1-1,0, гідролітична кислотність зменшилася на 1,9-3,1 мг-екв на 100 г ґрунту, вміст рухомого алюмінію зменшився на 0,4-0,9 мг на 100 г ґрунту в порівняні з показниками до проведення досліду. Більш помітна зміна рН ґрунту відбулася у шарі 20-40 см - збільшення на 0,7-1,5, гідролітична кислотність знизилась на 2,8-4,0 мг-екв на 100 г ґрунту, вміст рухомого алюмінію зменшився на 2,5-3,3 мг на 100 г ґрунту.

Найбільшою насиченістю основами в шарі 0-20 см характеризувалися ділянки з внесенням фосфатшлаку Р₃₀₀ кг/га (91,9 %), цеолітів 10 т/га (93,0 %), повної норми вапняку за гідролітичною кислотністю (93,9 %) і півтори норми вапняку за гідролітичною кислотністю (95,2 %). На контрольних ділянках цей показник складав лише 75,0 %.

7. На нетерасованих схилах уміст водостійких агрегатів розміром 0,25-10,0 мм у шарі 0-20 см при внесенні гною 30 т/га і N₁₂₀P₇₅K₉₀ кг/га, вапняку (півтори норми за гідролітичною кислотністю) зріс на 11,4 %, на ділянках з внесенням фосфатшлаку Р₃₀₀ кг/га, цеолітів 5 і 10 т/га та вапняку (повна норма за гідролітичною кислотністю) - на 23,7-30,9 %. Водночас на контрольних ділянках цей показник зменшився на 4,4 % порівняно з результатами до закладки досліду.

8. У сливових культурбіогеоценозах екологічна роль поліпшення реакції кислих бурих лісових опідзолених і підзолисто-буроземних поверхнево оглеєних ґрунтів вапнуванням полягає в підвищенні ґрунтової родючості за рахунок більш повного використання мінеральних добрив, збільшення біологічної активності ґрунту.

З екологічної точки зору досить цінною є властивість цеолітів вбирати, утримувати в ґрунтах і повільно витрачати воду, аміак, мікроелементи та інші необхідні поживні компоненти, створювати сприятливі режими рН, бактеріальної діяльності.

Екологічна роль сидератів при вирощуванні плодових культур на схилових землях багатогранна і полягає передусім у покращенні фізико-хімічних властивостей ґрунту. Сидерати полегшують проникнення кореневої системи плодових культур у більш глибокі горизонти, підвищують ефективність органічних і мінеральних добрив. Вони зумовлюють надходження в ґрунт органічних решток, підвищують його біологічну активність.

9. Теоретичною основою використання схилових земель Закарпаття є направлена зміна функціональних властивостей еродованих ґрунтів, впровадження ґрунтозахисних ресурсоощадних технологій вирощування плодових культур, здатних більш повно використовувати у порівнянні з іншими сільськогосподарськими культурами екологічні умови, скорочення розриву між потенціальною і реальною продуктивністю рослин.

10. Сьогодні одним із найбільш реальних резервів розширення виробництва екологічно чистих плодів, насамперед для дієтичного і дитячого харчування, є відновлення вирощування плодових культур на схилових землях. А тому їх освоєння під високопродуктивні сливові культурбіогеоценози відповідає вимогам раціонального використання земельних і природних ресурсів.

11. Одна з найважливіших екологічних особливостей створення високопродуктивних сливових культурбіогеоценозів на кислих, бідних поживними елементами, особливо рухомим фосфором, буроземних ґрунтах передгірної зони Закарпаття полягає в необхідності проведення диференційованого передпосадкового окультурення едафотопів.

12. Екологічний підхід до опрацювання прийнятого використання еродованих земель під культуру сливи домашньої (Prumus domestica L.) є перспективним, всебічним та комплексним, що забезпечить підвищення біологічної продуктивності еродованих ґрунтів та одержання необхідних урожаїв високої якості.

Рекомендації виробництву

Результати наших досліджень дозволили виділити актуальні, прикладні питання і розробити рекомендації виробництву.

1. Враховуючи позитивну перетворюючу роль сливових фітоценозів при вирощуванні їх на схилових землях, важливе господарське значення сливи домашньої (Prunus domestica L.), вважаємо доцільним розширити у Закарпатті, насамперед на схилових землях, площі для цієї культури до 24-25 % від усіх плодових насаджень.

2. Найбільш перспективними з екологічної точки зору для вирощування на схилах в умовах Закарпаття є такі сорти сливи: Ренклод Альтана, Ганна Шпет, Угорка італійська, Угорка звичайна. Угорка ажанська, Ренклод Карбишева. При вирощуванні сливи для одержання сушених плодів перевагу віддають сухофруктовим сортам - Угорка звичайна, Ренклод Альтана, Угорка ажанська, розміщуючи їх у нижній і середній частинах схилу. При споживанні плодів у свіжому вигляді, кондитерській і консервній промисловості кращими сортами є Ганна Шпет, Ренклод Альтана, Угорка італійська, Ренклод Карбишева, які слід розміщувати на середній і верхній частинах схилу.

3. У сливових культурбіогеоценозах на терасованих схилах ґрунт на полотні терас необхідно утримувати під чорним паром із внесенням гною 40-120 т/га, при достатньому зволоженні не менше одного разу в два роки висівати сидеральні культури: люпин вузьколистий (Lupinus angustifolius L.), гірчицю білу (Sinapis alba L.), суріпицю звичайну (Barbarea vulgaris R. Br.), вику озиму (Vicia villosa L.), озиме жито (Secale cereale L.), озимий ріпак (Brassica oleifera L).

4. На основі одержаних результатів можна вважати, що в плодоносних сливових культурбіогеоценозах, які культивуються на підзолисто-буроземних еродованих фунтах, недоцільним є внесення вапняку як хімічного меліоранта більше однієї норми за гідролітичною кислотністю. Це може спричинити зниження врожайності у перші роки після внесення. При цьому сорт Ренклод фіолетовий більш чутливий до зміни едатопу, ніж сорт Угорка звичайна.

5. У плодоносних сливових культурбіогеоценозах в умовах передгірної зони Закарпаття для вапнування підзолисто-буроземних ґрунтів високоефективним меліорантом є фосфатшлак. Доза фосфатшлаку - 2-3 т/га раз на п'ять років. Вносити його потрібно в поєднанні з органічними добривами.

6. При створенні сливових культурбіогеоценозів для підготовки схилових земель одним із перспективних напрямків використання таких культур, як суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris R. Br.) і озимий ріпак (Brassica oleifera L.) є залучення їх до процесу біоекологізації. Крім того, ці культури ефективно перешкоджають зростанню бур'янів і розвитку ерозійних процесів.

7. При вирощуванні сливових культурбіогеоценозів на схилових землях норма внесення цеолітів у плодоносних насадженнях складає 10 т/га.

8. Застосування протиерозійних заходів повинно бути системним, комплексним і охоплювати всі основні способи захисту ґрунтів.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Горбач М.М., горбач (Іваницька) В.М. Вплив цеолітів на фізичні властивості буроземно-підзолистого грунту // Науковий вісник Ужгородського державного університету. Сер. Біологія. - 1998. - № 5. - С. 134-135 (Проведено експеримент, оформлено матеріал).

2. Іваницька В.М. Зміна властивостей підзолисто-буроземних поверхнево оглеєних грунтів при застосуванні добрив, цеолітів і меліорантів // Науковий вісник. - Львів: НЛТУ України. - 2006. - Вип. 16.6. - С. 23-28.

3. Іваницька В.М. Екологічні заходи окультурення полотна терас і їх вплив на навколишнє середовище та продуктивність плодових біогеоценозів // Науковий вісник. - Львів: НЛТУ України. - 2006. - Вип. 16.7. - С. 28-36.

4. Іваницька В.М. Забезпечення охорони навколишнього середовища при вирощуванні плодових культурбіогеоценозів на схилових землях // Ґрунтознавство. - 2006. - Т. 7, № 3-4. - С. 72-77.

5. Іваницька В.М. Теоретичне обґрунтування використання схилових земель Закарпаття, боротьба з ерозією ґрунтів та їх раціональне використання // Екологія та ноосферологія. - 2006. - Т. 17, № 3-4. - С. 61-63.

6. Іваницька В.М. Біолого-екологічні властивості сливи та її викорис-тання в лісовому господарстві // Науковий вісник. - Львів: НЛТУ України. -2007. - Вип. 17.1. - С. 78-83.

7. Іваницька В.М. Екологічно безпечні заходи вирощування сливових культурбіоценозів на схилах // Науковий вісник. - Львів: НЛТУ України. -2007. - Вип. 17.3. - С. 94-100.

8. Іваницька В.М. Екологічна роль застосування органічних добрив, ва-пнування і сидератів у сливових культурбіогеоценозах на терасованих схилах // Вісник Львівського аграрного університету. Агрономія. - 2005. - № 9. - С. 32-38.

9. Іваницька В.М. Екологічні і біолого-фізіологічні властивості сливи та шляхи підвищення її продуктивності в умовах Закарпаття // Вісник Львівського державного аграрного університету. Агрономія. - 2005. - № 9. -С. 304-313.

10. Іваницька В.М. Зміна фізико-хімічних показників бурих лісових опідзолених грунтів при окультурюванні на терасованих схилах // Збірник наукових праць Інституту землеробства Української академії аграрних наук. -Вип. 1-2.-2005.-С. 37-42.

11. Іваницька В.М. Продуктивність плодових культур за різних систем утримання грунту на терасах // Збірник наукових праць Інституту землероб-ства Української академії аграрних наук. - Вип. 4. -2005. -С. 36-41.

12. Горбач М.М., Горбач (Іваницька) В.М. Вміст рухомого фосфору в садах на схилах при різних системах утримання грунту // Проблеми агропро-мислового виробництва: Міжвідомчий наук. зб. - Вип. 5. - Чернівці: Прут, 1995. - С. 186-189 (Проведено експеримент, оформлено матеріал).

13. Горбач М.М., Горбач (Іваницька) В.М. Вплив меліорантів на струк-турний склад і водний режим буроземно-підзолистого фунту на схилах // 36. наук. пр. Інституту землеробства УААН. - Вип. 1. - 1996. - С. 32-39 (Про-ведено експеримент, оформлено матеріал).

14. Іваницька В.М. Теоретичне обгрунтування використання схилових земель Закарпаття, боротьба з ерозією грунтів та їх раціональне використання // Проблеми лісової рекультивації порушених земель України: Матеріали Міжнародної конференції (Дніпропетровськ, 19-22 вересня 2006 р.). - Д.: ДНУ, 2006.-С. 38-41.

15. Іваницька В.М. Принципи покращення екологічних функцій еродо-ваних фунтів у плодових біогеоценозах Закарпаття // Проблеми лісової рекуль-тивації порушених земель України: Матеріали Міжнародної конференції (Дніпропетровськ, 19-22 вересня 2006 р.). - Д.: ДНУ, 2006. - С. 44-47.

16. Горбач М.М., Горбач (Іваницька) В.М. Вміст рухомого фосфору в садах на схилах // Тези доповідей 49-ї наукової конференції, присвяченої 50-річчю біологічного факультету УжДУ. -Ужгород, 1995. -С. 34 (Проведе-но експеримент, проаналізовано, оформлено матеріал).

17. Горбач М.М., Горбач (Іваницька) В.М. Підвищення продуктивності садівництва на схилах // Проблеми агропромислового комплексу України: стан і перспективи: Тези наукової конференції, присвяченої 140-річчю Львівського сільськогосподарського інституту. - Львів, 1996. - С. 187-188 (Зроблено аналіз, оформлено матеріал).

АНОТАЦІЇ

Іваницька В.М. Екологічні основи використання схилових земель під плодові культурбіогеоценози в умовах Закарпаття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 - екологія. Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2007.