Оцінка впливів техногенно-небезпечних об’єктів на навколишнє середовище: науково-теоретичні основи, практична реалізація

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І ГАЗУ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук

ОЦІНКА ВПЛИВІВ ТЕХНОГЕННО-НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТІВ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ, ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ

Спеціальність: Екологічна безпека

АДАМЕНКО ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ

Івано-Франківськ, 2006 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з пріоритетних напрямків національної безпеки України є забезпечення екологічно та техногенно-безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів. Екологічна безпека держави ґрунтується на законах та нормативно-правових актах України і залежить від багатьох чинників, в тому числі й від впливів діяльності об'єктів господарювання на навколишнє середовище.

Щоб попередити погіршення екологічної обстановки та вийти на нормативно-безпечний рівень стану компонентів навколишнього середовища, необхідне проведення послідовної ефективної екологічної політики, спрямованої на захист життя і здоров'я людей, природних ресурсів, шляхом введення в дію екологічних законів та нормативно-правових і методичних документів. Невід'ємною складовою частиною такої політики у провідних країнах світу є систематична процедура екологічної оцінки (ЕО), яка застосовується як інструмент превентивного екологічного регулювання господарської діяльності. Аналіз накопиченого міжнародного досвіду дозволяє встановити ряд загальних закономірностей, які роблять цей інструмент ефективним й мало залежним від умов конкретної країни.

Аналогом системи ЕО в Україні є екологічна експертиза, яка складається з оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) та державної екологічної експертизи. Основним законодавчим актом в галузі ЕО в Україні є Закон України “Про екологічну експертизу” (1995), а загальні вимоги до складання розділів матеріалів ОВНС визначені у Державних будівельних нормах (А-2.2-1-2003).

Практика проведення ОВНС в Україні показала, що процедура ЕО поки що не стала процесом, який супроводжує всі стадії інвестиційного проекту, починаючи з моменту проектного задуму, як це прийнято у світовій практиці, до моменту впровадження діяльності та після реалізації проекту. Як правило, ОВНС в Україні - це окремий розділ до проектної документації, тобто оцінка впливів розпочинається, коли рішення про впровадження певної господарської діяльності вже фактично прийняте і земельна ділянка під будівництво - відведена. Тобто, ОВНС не передує прийняттю рішення, не є його складовою, а здійснюється здебільшого - постфактум. При цьому, потенціал ОВНС значно втрачає у своїй економічній значимості, зберігаючи одночасно свою екологічну сутність.

Використовуючи світовий досвід ЕО, ми розробили науково-теоретичні основи ОВНС, впровадили її на кількох підприємствах різних галузей і пропонуємо застосовувати цю процедуру в Україні. В цьому й полягає актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами.

Вибраний напрямок досліджень тісно пов'язаний з тематикою держбюджетних науково-дослідних робіт Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, які виконувалися за рахунок фінансування Міністерства освіти і науки України: тем Д-1 “Наукові основи розробки техногенно-екологічної безпеки в нафтогазовій галузі та нетрадиційній енергетиці” (шифр держреєстрації №0198U005853), Д-5 “Науково-методичні основи оцінки впливів об'єктів паливно-енергетичного комплексу на екологічні системи і здоров'я людини в Карпатському регіоні” (№0101U001665), Д-8 “Дослідження нових технологій підвищення ефективності видобування вуглеводнів, в тому числі з низькодебітних свердловин” (№0104U004086), а також з галузевими науково-дослідними та проектно-конструкторськими роботами ВАТ “Укрнафта” (теми №№536/97 “Перелік законодавчих актів та інших природоохоронних документів для підприємств нафтової промисловості України”, 518/2001 “Розробка стандарту підприємства ВАТ “Укрнафта” “Основні положення матеріалів “Оцінка впливів на навколишнє середовище при проектуванні і будівництві об'єктів ВАТ “Укрнафта””). Автором дисертації виконані за завданням нафтогазовидобувних управлінь “Надвірнанафтогаз” та “Бориславнафтогаз” розділи матеріалів ОВНС проектів розробки Бориславського, Новосхідницького, Стрильбічського, Східницького, Старосамбірського, Орів-Уличнянського, Іваниківського, Південно-Монастирецького, Мельничанського, Гвіздецького, Луквинського, Пнівського, Космацького, Рудавецького, Пасічнянського та Микуличинського нафтогазових родовищ.

Протягом 1998-2000 рр. автор був відповідальним виконавцем міждержавного американо-українського Демонстраційного для України проекту “Оцінка впливів на навколишнє середовище розробки Пасічнянського нафтогазоконденсатного родовища”, який виконувався за рахунок Федерального Бюджету США при сприянні Агентства Міжнародного Розвитку США та Представництва ООН в Україні спеціалістами ІФНТУНГ та інших організацій разом з експертами Агентства Охорони Середовища США. В 2001-2002 рр. дисертант був одним із членів творчого колективу з підготовки “Посібника до розроблення матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище” (до Державних будівельних норм А.2.2-1-2003). В 2002-2003 рр. автор був одним із ключових експертів Проекту TACIS “Вдосконалення транскордонної системи збереження природи Верховини”, в якому виконував розділ ОВНС рекреаційно-туристичного використання гори Говерли.

З 2000 р. розпочалась довготривала (продовжується і тепер) робота з ОВНС гірськолижного туристично-рекреаційного комплексу “Буковель”. Під керівництвом автора були виконані проекти ОВНС “Траси та трампліну для фрістайлу під горою Говерла”, “Малої гідроелектростанції на р.Прут вище с.м.т.Ворохта”, “Повітряної лінії електропередач ПЛ 110 кВ для зовнішнього електропостачання курорту “Буковель”.

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень є науково-теоретичне обґрунтування процедури оцінки впливів техногенно-небезпечних об'єктів на навколишнє середовище та впровадження її в практику.

Об'єкт дослідження - зміни екологічної ситуації під впливом діяльності техногенно-небезпечних об'єктів.

Предмет дослідження - процес оцінки впливів на навколишнє середовище проектно-інвестиційної діяльності.

Методи дослідження базувалися на системному аналізі та загальних принципах таких як об'єктивність, причинність, актуалізм і еволюційність.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що викладені в дисертаційній роботі, неодноразово доповідались здобувачем і обговорювались на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях та семінарах.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 60 наукових працях, в тому числі в одному підручнику, одному посібнику до Державних будівельних норм, п'яти розділах у двох монографіях, одній брошурі, 9 статтях в наукових журналах, 29 статтях у збірниках наукових праць, 17 матеріалах та тезах конференцій, із них - в 24 фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України. Одноосібно опубліковано 14 наукових праць.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів і висновків, викладених на 425 сторінках основного тексту, містить 37 таблиць та 67 рисунків. Загальний обсяг ілюстрацій і таблиць - 92 сторінки. Список використаних джерел включає 213 найменувань на 21 сторінці.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Аналіз світового досвіду процедур екологічних оцінок” виконано порівняння процедур ЕО у провідних країнах Європи, Азії, Північної та Південної Америк, Африки та Австралії, на основі якого у подальших розділах науково обґрунтовані провідні процесуальні етапи екологічної оцінки для проведення ОВНС в Україні. Ще в 1987 р. Всесвітня організація з проблем навколишнього середовища та розвитку (ЮНЕП) визначила сталий розвиток, як задоволення потреб сьогоднішнього покоління, без загрози для потреб майбутніх поколінь. Зовнішня політика України, як незалежної, демократичної держави, спрямована на сталий розвиток всіх відносин, як зі східними, так й з західними країнами-сусідами. Більшість сучасних поглядів суспільства на розвиток держави має спрямування до вступу України в Європейський Союз (ЄС).

Для цього в Україні є всі суспільно-економічні обставини, але деякі законодавчо-правові акти, ще не відповідають загальним Європейським нормам. Це стосується й природоохоронного законодавства, яке ґрунтується на екологічних оцінках.

Враховуючи аналіз міжнародних процедур з ЕО та досвід автора цієї роботи, на сучасному етапі розвитку нашої держави ми пропонуємо науково-теоретичне обґрунтування впровадження ОВНС в Україні, яке викладене у другому розділі дисертації “Наукове обґрунтування впровадження провідних процесуальних етапів екологічної оцінки в Україні”.

В міжнародних системах ЕО скринінг - це процедура визначення необхідності проведення ЕО для конкретного проекту або діяльності. Процедура скринінгу визначає, чи вимагає діяльність, яка планується, екологічної оцінки і, якщо так, то який рівень деталізації оцінки необхідно проводити. В Україні екологічну оцінку регламентує Закон України “Про екологічну експертизу” та Державні будівельні норми (ДБН А.2.2-1-2003). Однією з особливостей цього Закону є відсутність чітко регламентованого та диференційованого підходу до об'єктів різної складності та масштабів впливу на навколишнє середовище.

Вибір об'єктів для проведення ОВНС здійснюється згідно переліку екологічно небезпечних видів діяльності.

Цей підхід існує і в інших країнах, але він не є достатнім та не охоплює інші види інвестиційної діяльності, які починають розвиватися в нашій державі та можуть негативно впливати на довкілля, а також не враховує типізацію можливих впливів, відношення об'єкту до екологічно чутливих зон, ймовірний масштаб впливу та вимоги зацікавлених сторін щодо проведення ЕО.

Процедура генерації альтернатив полягає у первісному формуванні всієї множини альтернатив, базуючись на досвіді зацікавлених сторін ЕО, а також на новітніх техніко-технологічних рішеннях, що можуть привести до досягнення мети проекту. Як тільки визначені фактори, що обмежують рішення за можливістю впровадження тої чи іншої альтернативи, наступним етапом є робота з генералізації визначених альтернатив або можливих напрямків дій для рішення проблеми.

Багато альтернативних рішень звичайно відомі з попереднього досвіду, стандартні і легко вписуються в критеріальні границі кращого рішення. Процедура генералізації альтернатив, як правило, може проходити у три етапи: формування, оцінка і вибір альтернатив.

Сутність запропонованої методології полягає у наступному: застосовуючи метод мозкової атаки група експертів знаходить кардинальне нове рішення досягнення мети запропонованої діяльності, яке не апробоване, не має аналогів і тому не викликає ризиків. За результатами мозкової атаки експерти формулюють низку альтернатив, за допомогою яких можна досягти мети запропонованої діяльності.

Але, під час проведення мозкового штурму у експертів будуть виникати власні судження про ту чи іншу альтернативу, тому для нівелювання їх думок пропонується застосовувати технологію Делфі.

Таким чином, за запропонованою методологією формується визначена кількість доцільних альтернатив, які задовольняють мету інвестиційного задуму та усіх зацікавлених сторін. Розглядаючи запропоновану дисертантом стадійність процедури ЕО, наступним кроком є порівняння та оцінка альтернатив, які задовольняють мету інвестиційного задуму. Цей етап базується на таких критеріях: відповідності місцевим умовам - природним, соціальним, економічним та ін., видах потенційного впливу на навколишнє середовище, потребах у додатковій інфраструктурі, капітальних і експлуатаційних витратах за проектом. Процедури порівняння альтернатив дають змогу приймати екологічно виправдані рішення.

За результатами прогнозу та порівняння впливів на навколишнє середовище проводять вибір альтернативи, яка б була найбільш доцільна з точки зору охорони навколишнього середовища. При цьому інші альтернативи розглядаються в обов'язковому порядку, з метою подальшого прийняття рішення щодо впровадження запропонованої діяльності.

Проведений дисертантом у першому розділі аналіз процедур ЕО, показав ще одну відмінність між вітчизняними ОВНС та західними екологічними оцінками, яка ґрунтується на постійній участі громадськості на всіх її етапах з метою відкритості та прозорості даного процесу.

Результатом цього етапу є поліпшення процесу прийняття рішень, прийнятність для зацікавлених сторін. Етап залучення громадськості вимагає значних затрат часу і зусиль, але без цього проекти рідко розробляються на надійній основі, зберігається ймовірність того, що вони викликають протести з боку зацікавленого населення. Між тим участь громадськості в процесі ОВНС в Україні має особливо велике значення через те, що, на відміну від законодавчих норм США чи ЄС, в нашій державі ОВНС готує не незалежний від інвестора державний природоохоронний орган, а проектна організація за завданням інвестора. У наступному розділі дисертаційної роботи науково обґрунтована “Методологія оцінки екологічної ситуації та прогнозу стану компонентів навколишнього середовища”, яка ґрунтується на основних принципах Закону України “Про основи національної безпеки” (2003), а саме на одному з пріоритетних напрямків - забезпечення екологічно та техногенно-безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів.

Рівень небезпеки технічного об'єкту для довкілля і здоров'я людини може бути різним - від найнезначнішого до критичного і навіть катастрофічного. При цьому сам рівень є досить невизначеним і, як правило, відповідає первинному екологічному стану довкілля, який був до будівництва промислового об'єкту. Тому, дуже важливим є створення системи екологічної безпеки, яка б дозволяла керувати прогнозними впливами, стежити за змінами екологічної ситуації, впроваджувати заходи мінімізації впливу та оцінювати їх.

При цьому прийоми екологічного менеджменту повинні виводити підприємство на новий екологічно безпечний виток розвитку галузі.

В системі екологічної безпеки інвестиційної діяльності, що розроблена дисертантом, науково обґрунтовані чотири взаємопов'язаних блоки:

1) оцінка впливів на навколишнє середовище;

2) екологічний моніторинг об'єкту або діяльності в зоні його впливу;

3) екологічний аудит функціонування запланованої діяльності;

4) екологічний менеджмент.

При прогнозуванні впливів та наслідків від запропонованої діяльності розглядаються наступні фактори: існуючий стан навколишнього середовища, поточні й очікувані тенденції розвитку галузі, діяльність якої буде впроваджена, вплив аналогічних діючих проектів, вплив інших проектів (сумісних, як складова розвитку інфраструктури загального проекту), що будуть здійснені до реалізації розглянутого проекту.

Етап прогнозування впливів та наслідків базується на методології, що запропонована дисертантом.

Процес оцінки сучасного екологічного стану завершується складанням геоінформаційної еколого-техногеохімічної моделі у вигляді комплексу електронних карт як стосовно окремих компонентів довкілля і окремих елементів-забруднювачів, так і створенням синтетичної (інтегральної) карти, на якій визначаються зони екологічної небезпеки різного ступеня: сприятливі, умовно сприятливі, задовільні, напружені, складні, передкризові, критичні, катастрофічні.

В третьому розділі дисертації також була вирішена одна з задач роботи, а саме розроблена методологія прогнозування очікуваних наслідків з врахуванням оцінки та порівняння альтернатив при проведенні ОВНС, яка базується на класифікації екологічних впливів та наслідків. В залежності від природно-антропогенного ресурсу, запропонована методологія враховує можливі впливи та наслідки, чинники його оцінки, а також загальні методи та засоби мінімізації негативного впливу.

Екологічна оцінка запропонованої діяльності закінчується державною інвестиційною експертизою та прийняттям рішення про впровадження діяльності. Під час впровадження виконується наступний етап системи екологічної безпеки - це екологічний моніторинг стану всіх компонентів навколишнього середовища та визначення їх змін природним шляхом і під впливом техногенного навантаження.

Оцінка екологічної безпеки запропонованої діяльності проводиться, базуючись на сумарній прогнозній оцінці двома шляхами:

- порівняння прогнозної оцінки (Оп) з фоновою (Оф) для встановлення ступеню впливу запропонованої діяльності на стан території;

- прогнозна оцінка (Оп) застосовується для визначення санітарно-екологічної ємності середовища, необхідної інженерно-екологічної підготовки території для будівництва, ефективності захисних систем установок і обладнання, а також розрахунку гранично допустимих викидів і скидів.

З метою гармонічного поєднання систем ОВНС та екологічного менеджменту дисертант пропонує розроблення “Плану екологічного менеджменту” (або “Плану дій”), який містить інформацію щодо визначеної підчас ОВНС проблеми, шляхів її вирішення, часу реалізації природоохоронних заходів, методів екологічного аудиту прийнятих рішень. Такі плани розроблялися та впроваджувалися нами при ОВНС, керівником яких був дисертант. Усе викладене дозволяє стверджувати, що запропонована система екологічної безпеки України є самодостатньою і повною моделлю, що охоплює усі можливі природні і техногенні компоненти та різноманітні впливи на них.

Професійно прийняте рішення базується на правильному уявленні ситуації, розумінні структури і комплексного (системного) характеру її складових, врахуванні основних чинників і тенденцій, визначенні шляхів ефективного досягнення поставлених цілей. Аналізуючи проблему прийняття рішення з екологічної оцінки та екологічної експертизи, дисертантом встановлено, що підготовка рішення здійснюється на основі усієї сукупності інформації про ситуацію, її ретельного аналізу та оцінок, при цьому генеральна роль належить визначенню мети запропонованої діяльності. Тільки після її визначення можна виявити фактори, закономірності та ресурси, які впливають на розвиток ситуації. Рішення щодо впровадження техногенно-безпечної інвестиційної діяльності приймається з врахуванням інженерних можливостей, економічної доцільності та екологічної безпеки з врахуванням запропонованих альтернатив.

Для того щоб визначити функцію корисності екологічної безпеки, необхідно встановити критерії проектних рішень, які формуються за регіональними, локальними та нормативними показниками (або критеріями) запропонованої діяльності.

Кожна з означених функцій корисності розраховується за критеріями нормування впливу на природне, соціальне і техногенне середовища.

Таким чином, запропонована методологія прийняття рішення щодо впровадження екологічно безпечної діяльності побудована на єдиній гнучкій математичній теорії БКТК, яка дозволяє обґрунтувати конкретну функцію корисності. Одержані функції дозволяють оцінювати будь-які альтернативи за невизначеною кількістю критеріїв їх впливу на навколишнє середовище залежно від переваг експертів. Здобувачем пропонується користуватися БКТК для об'єктів та видів діяльності, що спричиняють масштабні впливи, а для малих інвестиційних проектів, що мають локальний вплив - технологію Делфі, яка моделює узгодження експертних оцінок.

Досвід робіт автора показує, що при виборі альтернативи експерти не завжди знаходять єдину альтернативу, яка б задовольняла всім умовам багатокритеріального аналізу. Тому дисертант пропонує повернутися на попередню стадію процесу ЕО - стадію зменшення негативних впливів. А це означає, що необхідне наукове обґрунтування нового комплексу природоохоронних заходів для всіх альтернатив та запровадження процедури вибору єдиної альтернативи спочатку. У випадку, коли компромісне рішення знайдено (експертами обрана єдина альтернатива, що відповідає умовам охорони навколишнього середовища), проводять комплексну оцінку запропонованої діяльності за обраною альтернативою.

Завершальним етапом запропонованої методології процедури оцінки впливів техногенно-небезпечних об'єктів на навколишнє середовище є розробка документації з ЕО - розділ “Матеріали ОВНС” і “Заява про екологічні наслідки” (ЗЕН) інвестиційної діяльності. Після розгляду цих документів всіма зацікавленими сторонами інвестиційної діяльності та їх обговоренням на громадських слуханнях, ЗЕН оголошується через засоби масової інформації, а проектна документація разом з матеріалами ОВНС подається на державну інвестиційну експертизу, за результатами якої інвестор приймає рішення про впровадження запропонованої діяльності.

Оцінка впливу на навколишнє середовище проекту “Будівництва нового золошлаковідвалу Бурштинської теплоелектростанції” була проведена згідно вітчизняного природоохоронного законодавства з застосуванням міжнародних вимог і правил з ЕО. При детальному розгляді проблеми поводження з твердими відходами, що утворюються в процесі спалювання органічних носіїв на теплоелектростанції, та обговоренні цієї проблеми із зацікавленими сторонами проекту (в тому числі і з громадськістю), серед найбільш реально можливих та доцільних, як з боку техніко-технологічних факторів та економічних розрахунків, так і з боку охорони навколишнього середовища, були визначені тринадцять альтернатив поводження з твердими відходами виробництва. Вибір альтернативи “Західний золовідвал” вимагає узгодження плану-графіку природоохоронних заходів з органами Державної екологічної безпеки, а Бурштинська ТЕС повинна гарантувати державі та зацікавленій громадськості виконання всього комплексу природоохоронних заходів за цим проектом.

Одним з напрямків реалізації дисертаційних досліджень було впровадження системи екологічних оцінок для інвестиційних проектів, які пов'язані з розвитком туристично-рекреаційної галузі на Прикарпатті.

У 2002-2003 рр. автор дисертації був одним з провідних експертів Проекту TACIS “Вдосконалення транскордонної системи збереження природи Верховини”, в якому виконував оцінку впливів антропогенного навантаження на навколишнє середовище гори Говерли. Також протягом 2000-2005 рр., автор очолював групу експертів з проектів ОВНС туристично-рекреаційного спрямування та розвитку їх інфраструктури у Карпатському регіоні, а саме траси й трампліну для фрістайлу біля підніжжя гори Говерла, малої гідроелектростанції на р.Прут в с.м.т.Ворохта, перспектив розвитку гірськолижних курортів “Буковель” і “Бистриця”, повітряної лінії електропередач ПЛ 110 кВ “Надвірна-перевал Столи”.

В процесі роботи над ЕО означених проектів дисертантом були запропоновані конкретні технічні рішення щодо кожного етапу впровадження діяльності, а також обґрунтовані місце розташування запроектованих інженерних споруд та комунікацій, в проектах ОВНС туристично-рекреаційної галузі - проведений розрахунок антропогенного навантаження на гірські територіальні одиниці.

екологічний життєдіяльність природний

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішена важлива науково-технічна проблема підвищення екологічної безпеки техногенно-небезпечних об'єктів та запропонована нова стратегія прийняття рішення в системі оцінки впливів на навколишнє середовище планованої діяльності.

Розроблена дисертантом стратегія ОВНС ґрунтується на принципі превентивності та складається з послідовних і взаємопов'язаних етапів, що дозволяє впливати на інвестиційні проекти щодо охорони довкілля до виконання проектних робіт. Теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи дозволили розвинути і поглибити уявлення щодо необхідності екологічного обґрунтування інвестиційної діяльності та функціонування техногенно-небезпечних об'єктів, а також запровадити науково-теоретичні основи процедур екологічної оцінки в Україні для її сталого розвитку та гармонізації взаємовідносини між економікою, навколишнім середовищем та розвитком суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону: Монографія / О. Адаменко, Я. Адаменко, В. Булмасов та ін. - К.: Манускрипт, 1996. - 207 с.

2. Адаменко Я.О. Структура будови баз даних екологічної інформації // О.М. Адаменко, Г.І. Рудько. Екологічна геологія: Підручник для ВНЗ - К.: Манускрипт. - 1998. - С. 237-249.

3. Екологія міста Івано-Франківська: Монографія / О.М. Адаменко, Є.І. Крижанівський, Я.О. Адаменко та ін. - Івано-Франківськ: Сіверсія МВ, 2004. - 200 с.

4. Посібник до розроблення матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (до ДБН А.2.2-1-2003) / І.Б. Абрамов, Я.О. Адаменко, В.Г. Левчій та ін. - Харків: Харківське державне відділення комплексних досліджень і оцінки впливу на навколишнє середовище інституту „УкрНДІІНТВ” Держбуду України, 2002. - Ч. 1. - 156 с., Ч. 2. - 220 с.

5. Екологічна модель Дністра / Г.А. Плахтер, О.М. Адаменко, Я.О. Адаменко та ін. - К.: 3нання, 1995. - 30 с.

6. Адаменко Я.О., Консевич Л.М. Розвиток екоенергетики в Карпатському регіоні // Розвідка і розробка нафтових і газових родовищ: Держ. міжвідомч. наук. - техн. зб. Сер.: Геологія та розвідка нафтових і газових родовищ. Розвідувальна та промислова геологія. - Івано-Франківськ: ІФДТУНГ, 1998. - Вип. 35. - Т. I. - С. 88-96.

Размещено на Allbest.ru