Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет

УДК 502.33:504.064:658.5

Спеціальність 08.08.01 - економіка природокористування

і охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Розробка інтегральної оцінки еколого-економічного рівня підприємства (на прикладі конверсії підприємств Шосткинського промислового вузла)

Китаєв Олексій Васильович

Суми - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Теліженко Олександр Михайлович, Сумський державний університет, завідуючий кафедрою управління

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Харічков Сергій Костянтинович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, заступник директора з наукової роботи

- кандидат економічних наук, доцент Зеленський Сергій Володимирович, Українська академія банківської справи, доцент кафедри управління та міжнародних економічних відносин

Провідна установа - Рада по вивченню продуктивних сил України Національної Академії Наук України, відділ методології сталого розвитку та екологічної безпеки, м. Київ.

Захист відбудеться "26" вересня 2003 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.051.01 в Сумському державному університеті за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2, ауд. М-412.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2.

Автореферат розісланий "25" серпня 2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Сабадаш В.В.

Анотація

Китаєв О.В. Розробка інтегральної оцінки еколого-економічного рівня підприємства (на прикладі конверсії підприємств Шосткинського промислового вузла). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Сумський державний університет, Суми, 2003.

У дисертації досліджено економічну сутність і трансформацію теоретичних та науково-методичних підходів до оцінки еколого-економічного рівня підприємства. Виконана систематизація наукових концепцій, принципів та методів оцінки еколого-економічного рівня підприємства, визначені основні напрямки їх удосконалення.

Удосконалені науково-методичні підходи до інтегральної оцінки техніко-еколого-економічного рівня підприємства. Вперше обгрунтовано впровадження показника "еколого-економічний рейтинг підприємства", сформульвані головні вимоги до системи техніко-організаційних та соціально-економічних показників оцінки еколого-економічного рівня підприємства. Запропоновані порядок формування інформаційної базі і визначення еколого-економічного рейтингу підприємства.

Набули подальшого розвитку принципи управління природокористуванням на основі інтегральної оцінки техніко-еколого-економічного рівня підприємства. Запропоновані методи обґрунтування розподілу централізованих державних природоохоронних капіталовкладень між підприємствами галузі. Вперше запропоновано процедуру визначення екобалансу території, як окремої системи моніторингу, спрямованого на стале зниження забруднення довкілля шляхом прийняття та практичної реалізації оперативних і стратегічних рішень.

Ключові слова: підприємство, хімічна прмисловість, інтегральна оцінка, еколого-економічний рейтинг, природоохоронні капіталовкладення, організаційно-економічний механізм.

Китаев А.В. Разработка интегральной оценки эколого-экономического уровня предприятия (на примере конверсии предприятий Шосткинского промышленного узла). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Сумский государственный университет, Сумы, 2003.

В диссертации развиваются теоретические и научно-методические подходы к управлению природопользованием на предприятиях химической промышленности военно-промышленного комплекса Украины.

С целью совершенствования системы планирования, разработки, внедрения и управления реализацией природоохранных программ на предприятиях отрасли, предлагается внедрение системы интегральной оценки эколого-экономического рейтинга предприятия, как информационной основы определения экономической эффективности направлений государственного финансирования природоохранных проектов с учетом территориальных социально-экономических факторов и ингредиентно-реципиентной структуры воздействия предприятий отрасли на окружающую среду.

В диссертации исследованы экономическая сущность и предпосылки экологизации производства, трансформация теоретических и научно-методических подходов к оценке эколого-экономичесого уровня производства. Выполнена систематизация научных концепций, принципов и методов оценки эколого-экономичесого уровня предприятия, определены основные направления их совершенствования.

В диссертации усовершенствованы научно-методические подходы к интегральной оценке технико-эколого-экономического уровня предприятия, обоснована система технико-организационных и социально-экономических показателей оценки эколого-экономического уровня предприятия.

Впервые обосновано введение показателя "эколого-экономический рейтинг предприятия". Разработаны общие принципы и определены специальные требования к системе оценок экогого-экономического рейтинга предприятия.

В основу расчета интегрального показателя эколого-экономического рейтинга положен принцип сравнения предприятий по отдельным показателям, характеризующим эколого-экономические показатели, с эталонными, рассчитанными как среднее значение по группе предприятий. Предложен порядок формирования информационной базы и рассчета эколого-экономического рейтинга предприятия.

Получили дальнейшее развитие принципы управления природопользованием на основе интегральной оценки технико-эколого-экономического уровня предприятия. Предложены методы обоснования распределения централизованных государственных природоохранных капиталовложений между предприятиями отрасли. Впервые предложена процедура определения экобаланса территории, как отделной системы мониторинга, направленого на устойчивое снижение загрязнения окружающей среды, путем принятия и практической реализации оперативных и стратегических решений.

Ключевые слова: предприятие, химическая промышленность, интегральная оценка, эколого-экономический рейтинг, природоохранные капиталовложения, организационно-экономический механизм.

Kytaev А.V. Development of integrated estimation of environmental and economic level of the enterprise (on example of conversion of the enterprises Shostka of industrial unit). - Manuscript.

The dissertation is presented for receiving the scientific degree Candidate of Economic Sciences in 08.08.01 - the Economy of Natural Resources Exploitation and the Environmental Protection. - The Sumy State University, Sumy, 2003.

In the dissertation are investigated economic essence and preconditions environmental of manufacture, transformation of the theoretical and scientific - methodical approaches. The ordering of the scientific concepts, principles and methods of estimation of environmental and economic level of the enterprise is executed, the basic directions of their perfection are determined.

The scientific - methodical approaches to an integrated estimation of environmental and economic level of the enterprise are advanced. Introduction of a parameter "a rating of the environmental and economic enterprise" for the first time is proved, the basic requirements to system of socio economic parameters of estimation of environmental and economic level of the enterprise formulated. The order of formation of information base and account of environmental and economic rating of the enterprise is offered.

Have received the further development principles of management of natural resources on the basis of integrated estimation of environmental and economic level of the enterprise. The methods of a substantiation of distribution of the centralized state nature protection capital investments between the enterprises of branch are offered. Procedure of definition ecobalance of territory of system of monitoring on steady reduction of pollution environment for the first time is offered by acceptance both practical realization of the operative and strategic decisions.

Key words: the enterprise, chemical industry, integrated estimation, environmental and economic rating, nature protection capital investments, the organization and economic mechanism.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах скорочення військових замовлень та зростання попиту на продукцію цивільного використання, актуальними є завдання конверсії підприємств хімічної промисловості військово-промислового комплексу України, їх техніко-технологічної модернізації, вдосконалення системи управління.

Разом з тим, підприємства галузі мають об`єктивно обумовлені особливості. По-перше, вони є, як правило, вузькоспеціалізованими зі сталими технологічними процесами і обладнанням. По-друге, вони належать до державної форми власності. Перша обставина обумовлює техніко-технологічні проблеми конверсії, переважно контрольоване та регульоване впровадження продукції на ринок. Друга обставина обумовлює специфічні особливості адаптації підприємств галузі до ринкових умов, визначає досить жорсткі межі компетенції підприємств у визначенні виробничої політики. Як перша так і друга обставини визначають специфічні підходи до формування та реалізації інноваційно-інвестиційної політики.

Враховуючи, що підприємства галузі є джерелами значного впливу на навколишнє середовище, реалізація природоохоронних програм стикається як з техніко-технологічними і фінансовими проблемами, так і з організаційно-економічними та нормативно-правовими протиріччями. Особливо актуальним є питання розробки науково-методичних основ та практичних рекомендацій щодо напрямків ефективного використання централізованих державних капіталовкладень природоохоронного призначення.

Разом з тим, сучасні теоретичні та науково-методичні розробки не дозволяють сформулювати системних практичних рекомендацій щодо регулювання природоохоронної діяльності на підприємствах галузі, стимулювання раціонального ресурсовикористання. Відсутня система оцінки еколого-економічного рівня виробництва, яка б, на основі кількісних та якісних показників, дозволила приймати науково-обгрунтовані рішення про приорітетність фінансування природоохоронних програм на окремих підприємствах, визначати їх еколого-економічну ефективність.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається необхідністю удосконалення теоретичних та науково-методичних підходів до планування, впровадження та управління реалізацією природоохоронних програм на підприємствах хімічної галузі військово-промислового комплексу, розробки методів інтегральної оцінки еколого-економічного рівня підприємств як інформаційної основи визначення пріоритетних та економічно ефективних напрямків державного фінансування природоохоронних заходів з урахуванням територіальних соціально-економічних факторів та інгредієнтно-реципієнтної структури впливу підприємств галузі на довкілля, розробки механізму стимулювання природоохоронної діяльності на підприємствах, в умовах переважно державного управління ними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження входить до державних, галузевих та регіональних наукових програм і тем. Дисертація виконана у відповідності до пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки (Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності", Постанова Верховної Ради України № 2105-XII від 16.10.1992 р., Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.1994 р.); програми Наукової Ради НАН України "Розробка наукових основ сталого розвитку в Україні", "Основних напрямків державної політики в галузі охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів і ядерної безпеки" та ін.; тематики наукових досліджень Сумського державного університету, зокрема - фундаментальної теми "Економіка сталого розвитку: макро- та мікроекономічний механізм забезпечення" (Державний фонд фундаментальних досліджень України, №8.4/21), держбюджетної теми "Економічна оцінка екологічного ризику з урахуванням впливу на навколишнє середовище комплексу різнонаправлених факторів" (Міністерство освіти і науки України).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення теоретичних та нуково-методичних підходів до управління природокористуванням на підприємствах хімічної галузі військово-промислового комплексу України на основі оцінки їх еколого-економічного рівня.

Відповідно до мети дисертаційного дослідження були визначені основні задачі:

- визначити еколого-економічну сутність поняття "техніко-організаційний рівень виробництва" і дослідити діючу систему показників для його оцінки;

- дослідити науково-методичні основи, види, методи і особливості аналізу техніко-організаційного рівня виробництва, а також роль і місце результатів аналізу в системі управління виробництвом;

- визначити економічну сутність поняття і специфічні особливості екологізації виробництва на підприємствах хімічної галузі військово-промислового комплексу України;

- на інформаційній основі оцінки техніко-організаційного рівня виробництва розробити модель розрахунку еколого-економічного рейтингу підприємств галузі;

- дослідити передумови вдосконалення організаційно-економічного механізму екологізації внутрішнього середовища підприємств галузі, визначити необхідні та достатні умови його ефективного включення в загальний господарський механізм;

- розробити пропозиції по врахуванню показника "еколого-економічний рейтинг підприємства" при обґрунтуванні розподілу централізованих державних природоохоронних капіталовкладень між підприємствами галузі.

Об'єктом дослідження є підприємства хімічної галузі військово-промислового комплексу України, зокрема: Рубіжанський казенний хімічний завод; Хімічне казенне об'єднання імені Г.І. Петровського; Шосткинські казенні заводи "Імпульс" та "Зірка"; Донецький казенний завод хімічних виробів.

Предметом дослідження є система економічних відносин та еколого-економічних показників, що характеризують економічні, технологічні, екологічні, організаційні та соціальні параметри функціонування і управління підприємствами галузі.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення і принципи сучасної теорії збалансованого еколого-економічного розвитку, загальної теорії економічного збитку, раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища, принципів економіко-математичного моделювання і прогнозування.

При проведенні дисертаційного дослідження були використані методи: системно-структурного і порівняльного аналізів - при дослідженні типології і класифікації концепцій оцінки еколого-економічного рівня виробництва; формально-логічного аналізу - при визначенні та обгрунтуванні вимог до системи оцінок еколого-економічного рівня підприємства; економіко-статистичний - при практичній перевірці запропонованих науково-методичних підходів та оцінці еколого-економічного рейтингу окремих підприємств галузі; моделювання і прогнозування - при обгрунтовані напрямків удосконаленя механізму управління природокористуванням на основі оцінок еколого-економічного рейтингу.

Інформаційну основу дисертаційного дослідження склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України; первинна інформація про стан природоохоронної роботи на казенних підприємствах України, яка була зібрана і опрацьована автором особисто.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку і поглибленні відомих та обгрунтуванні ряду нових теоретичних та методичних положень, які, в сукупності, визначають основи та організаційно-економічні форми управління природокористуванням на казенних підприємствах на базі створення системи оцінки їх еколого-економічного рейтингу. Найбільш суттєві результати дослідження, які містять наукову новизну, полягають в наступному:

- на основі систематизації наукових концепцій оцінки еколого-економічного рівня виробництва, дістали подальшого розвитку теоретичні та науково-методичні підходи до вдосконалення загальної системи екологізації підприємств хімічної галузі військво-промислового компелексу України;

- вперше обгрунтовані науково-методичні підходи до оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства, як інформаційної основи вдосконалення системи управління природокористуванням;

- суттєво удосконалені принципи та методи еколого-економічного мониторингу місцевості на основі розрахунку показників екобалансу підприємства, виробничого процесу та життєвого циклу продукції;

- суттєво удосконалені теоретичні та науково-методичні підходи до визначення екологічно обумовлених та економічно ефективних напрямків централізованих державних капіталовкладень на підприємствах галузі, які базуються на інформаційній основі визначення еколого-економічного рейтингу підприємств;

- набули подальшого розвитку принципи, методи та механізм стимулювання природоохоронної діяльності на підприємствах хімічної галузі військво-промислового компелексу в умовах переважно державного управління ними.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розширенні та удосконаленні методичної бази управління природокористуванням на казенних підприємствах України на основі оцінок еколого-економічного рейтингу. Запропоновані методичні підходи дозволяють більш обґрунтовано розподіляти централізовані державні природоохоронні капіталовкладення між підприємствами галузі.

Запропонована процедура визначення екобалансу території, спрямована на стале зниження навантаження на довкілля шляхом прийняття та практичної реалізації оперативних і стратегічних рішень.

Теоретичні, науково-методичні та практичні результати, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження були використані при роботі над науково-дослідними темами в Сумському державному університеті: "Теоретические и методологические основы экономической оценки ресурсного потенциала территории" (№ держ. реєстр. 0100U003225); "Разработка рекомендаций по внедрению международных стандартов серии ISO 14000 на ОАО "Сумыхимпром" (№ держ. реєстр. 0101U001773).

Окремі результати дисертаційного дослідження були використані при формуванні довгострокових програм з удосконалення управління охороною навколишнього середовища на Шосткинських казенних заводах "Імпульс" та "Зірка"; Донецькому казенному заводі хімічних виробів, впроваджені в навчальний процес Шосткинського інституту Сумського державного університету (дисципліни "Економіка підприємства", "Економіка природокористування", "Інноваційний менеджмент"), що підтверджено відповідними довідками та актами.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські науково-методичні підходи до інтегральної оцінки еколого-економічного рівня підприємства. В роботі 6 за списком опублікованих праць, який наведено в авторефераті, особисто автором обгрунтовані науково-методичні підходи до включення показника "еколого-економічний рейтинг підприємств" в систему регіонального управління економікою; в роботі 7 - запропоновані методичні підходи до визначення показника "еколого-економічний рейтинг підприємства".

Апробація результатів дисертації. Основні наукові та практичні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на наукових та науково-практичних конференціях: другій міжнародній науково-практичній конференції "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (Київ, 2001 р.); третій всеукраїнській науковій конференції "Екологічні проблеми регіонів України" (Одеса, 2001 р.); першій, другій і третій щорічних всеукраїнських наукових конференціях "Екологічний менеджмент в загальній системі управління" (Суми, 2001, 2002, 2003 р.р.); сьомій міжнародній науково-практична конференції "Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячолітті" (Рівне, 2002 р.).

Публікації. Наукові положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження опубліковані в 8 наукових роботах (5 в фахових наукових виданнях, 3 - в наукових збірниках матеріалів конференцій) загальним обсягом 1,62 друк. арк., з яких особисто автору належить 1,4 друк. арк. природокористування екобаланс капіталовкладення моніторинг

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків загальним обсягом 198 стор., у т.ч. містить 10 таблиць на 8 стор., 3 рисунки на 2 стор., 2 додатки на 37 стор. Список використаних джерел містить 247 найменувань на 20 стор.

Основний зміст дисертаційного дослідження

У першому розділі "Аналіз теоретичних і методичних передумов оцінки еколого-економічного рівня підприємства" досліджено економічну сутність і передумови екологізації виробництва, трансформацію теоретичних і науково-методичних підходів до оцінки еколого-економічного рівня підприємства.

У відповідності до Закону України "Про екологічну експертизу" для встановлення фактичного екологічного стану підприємства, визначення відхилень від норм і вимог чинного природоохоронного законодавства та впровадження заходів щодо приведення виробничої діяльності у відповідність з цими вимогами, проводять екологічний аудит. Проте, процес екологічної експертизи, як проектів так і виробництва, у нашій країні знаходиться на стадії становлення. Для удосконалення методичної бази еколого-економічної оцінки необхідно розширити й удосконалити систему критеріїв, забезпечити комплексне врахування економічних, екологічних і соціальних показників при оцінці проектів. Найбільш перспективним, в цьому напрямку, є впровадження системи оцінки еколого-економічного рівня виробництва.

Як показав аналіз, в науковій та спеціальній літературі найчастіше зустрічаються такі терміни, як "організаційно-технічний рівень природоохоронної діяльності", "рівень використання підприємством природних ресурсів і ступінь його впливу на навколишнє середовище", "рівень природокористування", "рівень природоохоронної діяльності", "екологічний рівень елементів виробництва", "техніко-економічний рівень природоохоронних фондів", "організаційно-екологічний рівень виробництва", "рівень якості навколишнього середовища", "еколого-економічний рівень об'єднання". Кожен з авторів намагається вже в самому понятті відобразити головні чинники, що впливають на еколого-економічну діяльність підприємства: технічні, економічні, організаційні, екологічні. Крім перерахованих чинників, для діяльності підприємства важливі ще і соціальні аспекти. Проте, будь-який термін, будь-яке визначення, оскільки вони не вміщують усього переліку чинників, є, до певної міри, умовними.

В дисертації проведено аналіз та систематизацію теоретичних та науково-методичних підходів до оцінки еколого-економічного рівня виробництва. В табл. 1 наведений фрагмент такої систематизації.

Таблиця 1. Систематизація наукових концепцій оцінки еколого-економічного рівня виробництва

№ п/п	Автори		Характеристика концепції
1.	Реймерс Н.Ф.	Еколого-соціально-економічна оцінка - "тривимірний" підхід до подій, явищ, ресурсів і об'єктів, що виходить із визнання рівнозначності екологічної, соціальної та економічної складових.	Запровадив методологічні основи системної оцінки еколого-соціально-економічної оцінки рівня виробництва
2.	Кроске Х., Мунн Р.Е.	Комплексну екологічну оцінку розуміють як оцінку впливу господарського проекту, плану, програми на здоров'я і добробут людей, враховуючи вплив на необхідні для життя екосистеми, прогнозування наслідків для навколишнього середовища, якісну і кількісну інтерпретацію змін, а також інформування про це інстанцій, які приймають рішення	Близьке до терміну "оцінка економічного збитку від забруднення навколишнього середовища"
3.	Офіційний посібник ОВНС	Оцінка впливу на довкілля це механізм визначення можливих наслідків реалізації проектних рішень, що дозволяє пов'язати інтереси людей і вирішити можливий конфлікт між різноманітними суспільними групами в процесі обґрунтувань будівництва нових, реконструкції, технічного переозброєння і розширення діючих народногосподарських об'єктів і комплексів	Подібне до визначення Кроске Х. і Мунна Р.Е.
4.	Раяцкас Р.Л., Суткайтис В.Г.	Пропонують систему еколого-економічних моделей, виділяючи в ній три основні групи:
		моделі економічної активності	дозволяють визначити основні пропорції розвитку народного господарства і збалансувати їх з урахуванням тих наслідків, що викликають забруднення навколишнього середовища
		моделі техногенного впливу на навколишнє середовище (моделі прямого зв'язку)	дозволяють визначити в кожний момент часу рівень забруднення навколишнього середовища
		моделі динаміки чинників виробництва під прямим і непрямим впливом навколишнього середовища (моделі зворотнього зв'язку)	дозволяють визначити натуральні збитки від забруднення навколишнього середовища
5.	Хайсс П.	Пропонується визначення комплексного показника якості навколишнього середовища: де - відповідно показники якості повітря, води, землі й інших чинників; 0,3; 0,1 - коефіцієнт, що визначає значимість компоненту при формуванні якості навколишнього середовища
6.	Трудова М.Г., Граніч Л.С., Арсенов В.С.	Пропонують проводити оцінку еколого-економічної діяльності підприємства комплексно: за допомогою інтегрального показника; системи узагальнюючих показників по кожній підсистемі; одиничних показників усередині підсистеми
7.	Балацький О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлєв А.Ф.	Пропонують оцінювати окремі елементи загальної системи оцінки еколого-економічного рівня за допомогою узагальнюючих показників	Інтегральний показник еколого-економічної оцінки проектів визначається як , де Ср - ресурсоємність продукції, Сз - показник забруднюючого впливу і Сс - показник санітарно-гігієнічного стану, А - обсяг виробництва валової продукції за рік
8.	ГОСТ 17.0.04-90 "Екологічний паспорт промислового підприємства"	Рівень використання підприємством природних ресурсів і ступінь впливу на навколишнє середовище, оцінюється лише через систему одиничних показників. Не передбачається побудови інтегральних оцінок
9.	Семененко Б.А., Мішенін Є.В., Мішеніна Н.В.	Перевага віддається інтегральному універсальному показникові, що характеризує еколого-економічний рівень підприємства в цілому

Широкий спектр оціночних концепцій та розгалуджений термінологічний апарат свідчать, з одного боку, про розвинену теоретико-методичну базу оцінки еколого-економічного рівня виробництва, а, з іншого, - про необхідність систематизації та вдосконалення принципів і методів оцінки еколого-економічного рівня саме підприємства.

Як правило, пропоновані показники не в повній мірі характеризують рівень еколого-економічного розвитку підприємства. Вони відображають лише рівень забруднення навколишнього середовища, тобто якісні характеристики середовища, виражені через кількісні показники: рівень природоємності, ресурсоємності, або якість і обсяги використання природних ресурсів. При цьому лише частково враховується або зовсім не враховується те, за рахунок чого досягається той або інший рівень природокористування, не достатньо розкривається техніко-технологічний рівень природоохоронних фондів, екологічний рівень елементів виробництва, організаційний рівень виробничого і природоохоронного процесів. Практично не оцінюється наскільки ефективна роль платежів у сфері природоохоронної діяльності на підприємстві, наскільки ефективні централізовані капіталовкладення в підвищення рівня природокористування.

Саме ці обставини обумовлюють необхідність подальших наукових досліджень, поглиблення теоретичних та вдосконалення методичних підходів до комплексної оцінки еколого-економічного рвіня підприємства.

У другому розділі "Теоретичні та науково-методичні підходи до інтегральної оцінки техніко-еколого-економічного рівня підприємства" удосконалені теоретичні та науково-методичні підходи, обгрунтована система техніко-організаційних та соціально-економічних показників комплексної оцінки еколого-економічного рівня підприємства, розроблені загальні принципи визначення еколого-економічного рейтингу підприємства.

У перекладі з англійської термін "rating" - оцінка, ранг, розряд, клас. У вітчизняній науковій літературі поширене більш вільне, вузьке трактування терміну "rating" - в основному як оцінка місця у вимірюваному ряді. Тому виникло хоча і досить тавтологічне, але в цілому виправдане поняття "оцінка рейтингу" або "рейтингова оцінка".

Еколого-економічний рейтинг підприємства, у вузькому значенні слова, може розглядатися як процес ранжування підприємств, відповідно до оцінки їх еколого-економічного рівня.

До системи оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства, на нашу думку, повинні бути висунуті наступні вимоги: система повинна охоплювати, по можливості, всі причинно-наслідкові зв'язки, що виникають в результаті взаємодії підприємства з навколишнім середовищем; показники в натуральному і вартісному вираженні повинні в комплексі відображати різні сторони природоохоронної діяльності, усі компоненти навколишнього природного середовища й основні напрямки науково-технічного прогресу в галузі раціонального використання природних ресурсів; у створюваній системі повинні широко використовуватися узагальнені відносні показники, абсолютні показники повинні відігравати роль первинної інформації; показники, що включаються в систему, повинні мати органічний зв'язок між собою; дія показників повинна бути односпрямованною; інформаційна база для розрахунку показників повинна бути загальнодоступною; номенклатура показників повинна бути необхідною і достатньою; показники повинні визначати ступінь оснащеності підприємства прогресивними технологіями охорони навколишнього середовища і раціонального використання ресурсів; система показників повинна розглядатися як елемент (підсистема) більш складних систем і мати входи/виходи в системи більш високих рівнів, тобто може розглядатися як складовий елемент у багатоконтурній моделі управління природоохоронною діяльністю на підприємстві.

Інтегральний показник еколого-економічного рейтингу підприємства повинен знаходитися у визначеній залежності y = f(x₁,х₂,…,х_n) від одиничних показників х₁,…, x_n, які відображають окремі напрямки еколого-економічного розвитку підприємства, і може бути розрахований за формулою:

, (1)

або

, (2)

де У_j - інтегральна оцінка еколого-економічного рейтингу j-го підприємства; - стандартизовані одиничні показники оцінки еколого-економічного рейтингу j-го підприємства; i - кількість стандартизованих одиничних показників; С_i = С₁, С₂,..., C_n - вагові коефіцієнти значимість i-го стандартизованого одиничного показника або бальна оцінка значимості i-го показника.

При цьому визначається як:

або , (3)

де - фактичний i-й одиничний показник оцінки еколого-економічного рейтингу j-го підприємства; - еталонний i-й одиничний показник оцінки еколого-економічного рейтингу j-го підприємства.

Таким чином, в основу розрахунку еколого-економічного рейтингу покладене порівняння підприємств по кожному показнику, що відображає еколого-економічний стан з еталонним, визначеним як середнє значення по групі підприємств. Такий підхід дозволяє порівняти промислові підприємства різної галузевої і територіальної приналежності та визначати, яке підприємство найбільш повно відповідає внутрішнім (проектним) та зовнішнім вимогам. Разом з тим, слід враховувати, що окремі нормативи для конкретного підприємства можуть виявитися заниженими або завищеними в порівнянні з аналогічними на інших підприємствах.

У випадку оцінки еколого-економічного рейтингу підприємств хімічної галузі військово-промислового комплексу, показник визначає екологічну конкурентноздатність заводів у середовищі технологічно подібних. При цьому співвідношення (3) можна записати наступним чином:

або , (4)

де - фактичне значення i-ї частки показника оцінки еколого-економічного рейтингу j-го підприємства; і = 1, 2,...,n - номер показника; j = 1, 2,...,n - номер підприємства; - найкраще (максимальне або мінімальне) фактичне значення i-ї частки показника j-го підприємства.

При побудові моделі еталонного об'єкта важливо забезпечити порівнянність показників еталонного і досліджуваного об'єктів, періодичне уточнення і коригування еталонних показників на основі відображення факторів природоохоронного розвитку, прогресивність одиничних показників як бази порівняння.

Ваговий коефіцієнт i-го стандартизованого одиничного показника враховує значимість всіх підсистем, блоків, груп, у які входить даний показник, і свою власну значимість у тій групі, в яку він входить безпосередньо. Отже, не тільки одиничні показники, але й узагальнюючі у групах і підсистемах також можуть бути нерівнозначними за ступенем впливу на підсумкову оцінку. Це, у свою чергу, визначає необхідність введення вагових коефіцієнтів у підсистемах, блоках та групах. Нехай u - номер підсистеми показників, v - номер блоку показників, z - номер групи показників, i - номер одиничного показника. Тоді, у кожній підсистемі, визначається ваговий коефіцієнт кожного v-го блоку - В_uv. При цьому . У свою чергу, в кожній u-ій підсистемі по кожному v-му блоку визначається ваговий коефіцієнт для z-ої групи показників С_uvz. При цьому . Аналогічно в кожній u-ій підсистемі по кожному v-му блоку для кожної z-ї групи визначається ваговий коефіцієнт i-го стандартизованого одиничного показника С_uvzi: . З огляду на вищевикладене, бальну оцінку значимості кожного i-го стандартизованого одиничного показника пропонується визначати як добуток:

. (5)

Інтегральний показник (Уj) можна побудувати за двома варіантами з наступною цільовою спрямованістю всіх одиничних показників: чим більша величина Уj, тим вищий еколого-економічний рейтинг підприємства, тим більш високий його рейтинг; чим більша величина Уj, тим нижчий еколого-економічний рейтинг підприємства.

В першому варіанті стандартизовані показники порівняння будуть розглядатися як відношення , тобто чим вища нормативна величина в порівнянні з фактичним станом, тим більш високий еколого-економічний рейтинг має підприємство. Це стосується, насамперед, показників матеріалоємності, енергоємності, відходоємності виробництва. Однак цьому правилу не підпорядковується ряд показників, у тому числі: коефіцієнт знешкодження викидів/скидів, коефіцієнт забезпеченості природоохоронними фондами і ряд подібних. Тому, для забезпечення однакової спрямованості всіх показників, співвідношення останніх одиничних показників повинно визначатися як .

У відповідності до другого варіанту співвідношення одиничних показників повинно бути зворотнім, тобто , крім показників, що становлять виключення, у яких співвідношення повинно визначатися як . В дисертаційній роботі використовується перший варіант.

Таким чином, визначивши величину Уі за формулою (1) або (2), можна з достатньою об'єктивністю оцінити, яке підприємство має більш високий рівень екологічної безпеки, успішно веде природоохоронну роботу, а яке підприємство повинно збільшувати капіталовкладення в природоохоронну діяльність і удосконалювати методи природокористування.

У третьому розділі "Напрямки удосконалення управління природокористуванням на основі визначення еколого-економічного рейтингу підприємства" розроблені практичні рекомендації з формування інформаційної бази, системи показників та порядку визначення еколого-економічного рейтингу підприємства, визначені напрямки удосконалення механізму управління природокористуванням на основі інтегральної оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства.

Для визначення еколого-економічного рейтингу підприємства можуть бути застосовані диференційний, інтегральний і змішаний методи. Перший базується на співставленні одиничних відносних показників, що характеризують різні сторони еколого-економічного функціонування підприємства, з аналогічними еталонними показниками. Такий метод доцільно застосовувати при визначенні напрямків і резервів підвищення еколого-економічного рівня підприємства. Інтегральний метод грунтується на порівнянні узагальнюючого показника, що характеризує екологічну конкурентноздатність підприємства. Цей показник може бути визначений на базі кореляційного аналізу, експертним і емпіричним шляхом по кожній підсистемі загальної системи виміру еколого-економічного рейтингу підприємства. Змішаний метод - це синтез диференційного та інтегрального методів. Визначення еколого-економічного рейтингу підприємства, при цьому, здійснюється як на основі одиничних показників, так і на основі інтегрального показника, що характеризує всю систему або її окрему частину (групу).

Розрахунок стандартизованих (узагальнюючих, інтегральних) показників Вi пропонується проводити за формулою:

, (6)

де Рi - одиничний (узагальнюючий, інтегральний) показник i-го виду; Рiе - еталонний одиничний (узагальнюючий, інтегральний) показник i-го виду; і = 1, 2,...,n - кількість видів показників.

В дисертаційному дослідженні були використані дані, отримані безпосередньо на казенних підприємствах України по розробленій нами опитувальній формі. Показники були об`єднані у вісім груп: повітря (13 показників); вода (15 показників); тверді відходи (7 показників); земля (4 показники); матеріальні ресурси (4 показники); продукція (3 показники); пересувні джерела (3 показники); загальні витрати і платежі (19 показників). Матриця вихідних абсолютних показників для оцінки еколого-економічного рейтингу підприємства має наступний вигляд (табл. 2).

Таблиця 2. Матриця вихідних абсолютних показників

Показники y1...m	Коефіциєнт вагомості	Підприємства, i1...n	Середнє значення показника
P1	K1	X11	X12	X13	X1i	X1n	Х1 ср
P2	K2	X21	X22	X23	X2i	X2n	Х2 ср
P3	K3	X31	X32	X33	X3i	X3n	Х3 ср
…	...	...	...	...	...	...	…
Py	Ky	Xy1	Xy2	Xy3	Xyi	Xyn	Хy ср
Pm	Km	Xm1	Xm2	Xm3	Xmi	Xmn	Хm ср

Коефіцієнти вагомості (Ку) розраховані як середньозважені експертні оцінки, що визначають вплив окремого показника (групи показників) на загальний інтегральний показник еколого-економічного рівня підприємства. В дисертаційній роботі були прийняті наступні коефіцієнти для окремих груп показників: повітря - 0,25; вода - 0,15; тверді відходи - 0,17; земля - 0,12; матеріальні ресурси - 0,14; продукція - 0,05; пересувні джерела - 0,07; загальні витрати і платежі - 0,05.

При розрахунку узагальненого показника еколого-економічного рейтингу підприємства пропонується використовувати значення окремих одиничних відносних показників, приведених до одиничної потужності або одиниці виробленої продукції. Причому, у випадку, коли підприємство працює з повним завантаженням (), розрахунки пропонується вести за обсягом випуску продукції :

, (7)

де М - виробнича потужність підприємства; V - обсяг випуску продукції.

Якщо підприємство недовантажене (V < М), а основна частина екологічних витрат підприємства постійна і залежить від виробничої потужності, варто приводити всі одиничні показники до потужності :

, (8)

Розрахунок узагальненого показника екологічності виробництва через вартісні показники проводиться у двох випадках: з метою наступного порівняння отриманих результатів і визначення економічної ефективності природоохоронних заходів. Розрахунки проводилися на підставі одиничних показників, приведенних через обсяги випуску продукції у вартісній формі. Коефіцієнт приведення розраховувався за формулою:

. (9)

Таблиця 3. Коефіцієнт приведення через співставлення обсягів випуску продукції

Підприємство	Рубіжанський казенний хімічний завод	Хімічне казенне об'єднання імені Г.І. Петровського	Шосткинські казенні заводи	Донецький казенний завод хімічних виробів
			"Імпульс"	"Зірка"
Частка підприємства	0,6341	0,0785	0,0002	0,1438	0,1434
Загальна вартість продукції, що випускається всіма заводами, грн Станом на кінець 2002 року	265147799

В табл. 4 наведений фрагмент розрахунку показників, які характеризують рейтинг казенних заводів України.

Таблиця 4. Фрагмент розрахунку рейтингів для казенних заводів України

Показники	Коефіцієнт вагомості	Підприємства	Середньозважене значення показника
		1	2	3	4	5
Повітря	0,25
Маса викиду в атмосферу, т	0,04	18,26	2,20	2,48	1,82	1,50	76,41
Маса гранично припустимого викиду в атмосферу, т	0,0325	62,31	7,91	9,47	5,40	3,64	318,69
Кількість джерел, од	0,0325	11,36	3,98	17,89	16,26	-0,18	75,60
Маса уловлених речовин, т	0,04	174,64	-25,43	-24,64	-24,34	-21,62	638,35
Сума платежів за викиди в атмосферу, грн	0,0325	446,64	1,11	28,57	82,05	111,52	2393,07
Сума штрафних платежів за понадлімітні викиди, грн.	0,04	0,06	-0,01	-0,01	-0,01	-0,01	0,23
Потужності очисного устаткування, мі/год.	0,0325	9099,9	9099,9	13617,4	9099,9	9099,9	70004,2
Узагальнений рейтинг	9813,2	9091,7	13654,2	9185,1	9199,8	73506,6
	(2)	(5)	(1)	(4)	(3)

В табл.4: 1 - Рубіжанський казенний хімічний завод; 2 - хімічне казенне об'єднання імені Г.І. Петровського; 3 - Шосткинський казенний завод "Імпульс"; 4 - Шосткинський казенний завод "Зірка"; 5 - Донецький казенний завод хімічних виробів.

Середньозважене (по частці випуску продукції в загальній її вартості) значення, наприклад, показника "Маса викиду в атмосферу", було розраховано як: (532,7·0,6341 + 131,3·0,0785 + 138,4·0,0002 + 121,9·0,1438 + 113,8·0,1434) / 5 = 76,41, де 532,7,...,113,8 - фактична маса викидів в атмосферу по відповідним підприємствам, т; 0,6341,...,0,1434 - коефіцієнти, які приймаються по табл. 3.

Величина, що характеризує рейтинг окремого підприємства, наприклад, за показником "Маса викиду в атмосферу" для Рубіжанського казенного хімічного заводу розраховувалась як: (532,7-76,41)·0,04 = 18,26. Для зниження трудомісткості розрахунків нами розроблена спеціальна прикладна програма в середовищі Excel, яка може бути використана в практиці визначення еколого-економічного рейтингу підприємств.

Підсумовуючи отримані частки рейтингу підприємств за окремими показниками, одержуємо узагальнений еколого-економічний рейтинг. Слід зазначити, що при розрахунках можуть бути отримані значення зі знаком "мінус". Це пояснюється тим, що фактичний показник для конкретного підприємства є кращим, ніж середній для групи. З економічної точки зору показники характеризують еколого-техніко-економічний стан підприємства, тобто рейтинг визначає необхідні витрати для приведення фактичного стану до нормативного. Характеристика, в даному випадку, є відносною і визначає не абсолютні розміри витрат, а їх відносну величину всередині групи підприємств. Значення окремого рейтингу зі знаком "мінус" означає відсутність потреби у витратах на доведення даного показника по даному підприємству до нормативного (середнього) рівня.

Наступним етапом використання оцінок еколого-економічного рейтингу є моделювання й обґрунтування розподілу капіталовкладень як на державному рівні, так і на рівні окремого підприємства. Оскільки казенні заводи знаходяться в державній власності, актуальною є задача визначення послідовності їх реконструкції, модернізації, конверсії взагалі, та приорітетності, з погляду економічної ефективності, природоохоронних капіталовкладень, зокрема. В табл. 5 наведена порівняльна характеристика одиничних показників природокористування на підприємстві і розрахункове зважене значення цього показника з урахуванням впливу підприємств на реципієнтів. Причому, коефіцієнти мають ранжування за територіальною ознакою в межах показників, що належать до визначених середовищ.

Таблиця 5. Фрагмент розрахунків

Показники	Підприємства	Зважене значення показника у різних містах
	1	2	3	4	5
Коефіцієнт вагомості	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	1
Маса викиду в атмосферу, т	18,26	2,20	2,48	1,82	1,50	5,25
Маса гранично припустимого викиду в атмосферу, т	62,31	7,91	9,47	5,40	3,64	17,75
Маси уловлених речовин, т	174,64	-25,43	-24,64	-24,34	-21,62	15,72
Потужності очисного устаткування, мі/год.	9099,7	9099,7	13617,4	9099,8	9099,9	10003,4

У найбільш спрощеному вигляді аналіз ефективності витрат включає в себе функцію соціального добробуту як методичну основу вибору оптимального рішення і включає оцінку індивідуальних переваг екологічної якості, згідно з оптимальним розподілом по Парето. Цей процес потребує індивідуалізації цін якості навколишнього середовища, які визначаються відповідно до індивідуального бажання платити встановлену ціну за конкретну якість природних ресурсів. Якщо індивіди, не залежно від того, є вони фізичними або юридичними особами, не схильні платити, необхідно передбачити фіскальний порядок стягнення платежів.

За даними наукових досліджень, економічні втрати залежно від галузі й обсягів виробництва коливаються від 0,01 до 30-35%, тобто в дуже широких межах. Більшість економістів вважають, що ті втрати, які обумовлені виробничим процесом, слід включати в собівартість продукції, а ті, які спричинюють певні екологічні збитки, компенсувати з прибутку у вигляді екологічних податків. Нормативи екологічних збитків в країнах Європи становлять 1,1-1,9%, у США - в середньому 1,5-1,7% від ВНП. Саме ця сума повертається для відтворення довкілля. В Україні дотепер не розроблені єдині нормативи еколого-економічних збитків, які завдаються навколишньому середовищу підприємствами відповідної галузі або ж виробництвом конкретного виду продукції. Доводиться використовувати показники фактичних збитків, які часто занижуються або приховуються. Розробка єдиних нормативів вкрай необхідна.

Для формування інтегрованої інформаційної бази нормативних еколого-економічних збитків необхідно вдосконалювати системи обліку, доповнену і розширену в частині моніторингу довкілля. Створення адекватної системи екологічного обліку сприятиме формуванню дієвої системи екологічного аудиту в Україні. Як перший етап вдосконалення загальної системи управління природокористуванням територією, нами пропонується розраховувати показник територіально-виробничий екобалансу. Під екобалансом слід розуміти еколого-економічний моніторинг місцевості й підприємств, спрямований на стале зниження навантаження на довкілля шляхом прийняття та практичної реалізації оперативних і стратегічних рішень. Саме для розрахунків екобалансу можуть і повинні, на нашу думку, використовуватись інтегральні показники еколого-економічного рейтингу підприємств.

В загальному вигляді оптимізаційну модель екобалансу пропонується визначати як:

,

або

, (10)

де Еп - екобаланс підприємства; Евп - екобаланс виробничого процесу; Ежцп - екобаланс життєвого циклу продукції; Емр - екобаланс місця розташування; 1, 2, 3,...,N - можливі варіанти еколого-економічної оцінки стану довкілля (тобто позитивний висновок оцінюється як "плюс", а негативний висновок - як "мінус").

За результатами мониторингу розробляються відповідні адміністративно-економічні важелі впливу на підприємства. В дисертаційній роботі пропонується детермінована стану довкілля система стимулів/штрафних санкцій (табл. 6).

Таблиця 6. Еколого-економічний рівень підприємства та відповідна система санкцій/дотацій

Бальна оцінка	Характеристика стану довкілля	Система стимулів/штрафних санкцій
+ 4	Добрий, життєздатний стан довкілля	Підприємство отримує "державні стимули" на розвиток природоохоронної сфери у вигляді залишення йому (податкова амністія) податкових виплат у розмірі 10% ціни придбаних і використаних у процесі діяльності природних ресурсів (сировини, речовин, матеріалів тощо)
+ 3	Не дуже добрий, життєздатний стан довкілля	Підприємство не отримує "державних стимулів", але і не підпадає під еколого-економічні санкції, тобто працює у звичайному режимі
+ 2	Задовільний, життєздатний стан довкілля	Підприємство компенсує збитки щодо конкретних зовнішніх факторів, вносить додаткові виплати в бюджет у розмірі 10% ціни природних ресурсів (сировини, матеріалів, речовин тощо), придбаних або використаних у процесі діяльності
+ 1	Не дуже задовільний, життєздатний стан довкілля	Підприємство компенсує збитки щодо конкретних зовнішніх факторів, вносить додаткові виплати в бюджет у розмірі 20% ціни природних ресурсів
- 1	Незадовільний, життєздатний стан довкілля	Підприємство компенсує збитки щодо конкретних зовнішніх факторів, вносить додаткові виплати в бюджет у розмірі до 25% ціни природних ресурсів. Розробляються програми техніко-технологічної реконструкції
- 2	Небезпечний, життєздатний стан довкілля	Те ж саме
- 3	Тимчасово нежиттєздатний стан довкілля	Те ж саме
- 4	Нежиттєздатний стан довкілля.	Підприємство компенсує збитки щодо конкретних зовнішніх факторів, вносить додаткові виплати в бюджет у розмірі 30% ціни природних ресурсів. Призначається спеціальна державна комісія, яка вирішує питання про реорганізацію, перепрофілю-вання або закриття підприємства

Комплексність підходу до вирішення проблеми визначення еколого-економічного рейтингу підприємства може бути досягнута лише за умови взаємопов'язаних дій як контролюючих державних органів, так і фінансових інституцій, які можуть реально, через фінансові механізми, стимулювати промислові підприємства дотримуватись затверджених норм забруднення.

Визначення та використання даних про оцінку еколого-економічного рейтингу підприємства, на нашу думку, може здійснюватися на трьох рівнях:

- державному - контроль та аналіз ситуації на макрорівні; прогнозування та розробка державної політики природокористування;

- регіональному - місцевий контроль та аналіз ситуації на рівні регіону; прогнозування та розробка регіональної політики природокористування;

- на рівні підприємства - аналіз стану відносно інших; планування витрат на екологію як один із чинників фінансового становища; планування виробничого циклу з врахуванням показників екологічності.