Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ім. О.М.МАРЗЕЄВА

АМН УКРАЇНИ

ОПТИМІЗАЦІЯ ЕКОЛОГО-ГІГІЄНІЧНИХ УМОВ

РЕКРЕАЦІЙ КРИМУ

УДК 614.7+574:615.834(477.75)

14.02.01 - Гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КРОВЯКОВА МАРІЯ ТИХОНІВНА

Київ - 2002

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Інституті гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, чл.-кор. АМН України Сердюк Андрій Михайлович, Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Сергета Ігор Володимирович, Вінницький державний медичний університет ім.М.І. Пирогова

МОЗ України, завідуючий кафедрою;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Мудрий Іван Васильович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, доцент.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра мікробіології МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться “20” грудня 2002 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.604.01 при Інституті гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України за адресою: 02660, м.Київ-94, вул. Попудренка, 50, тел.559-21-27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України за адресою: м.Київ, вул. Попудренка, 50.

Автореферат розісланий “ 14 ” листопада 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Селезньов Б.Ю.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Найбільш важливим і безцінним благом для кожної людини є здоров'я. В організації охорони здоров'я та оздоровленні населення України велику роль відіграє раціональне використання наявного рекреаційного потенціалу країни. Високі рівні антропогенного навантаження на загальновідомі морські курортно-рекреаційні зони України, особливе місце серед яких посідає Крим, призвели до різкого зниження їх рекреаційно-оздоровчого потенціалу. Це негативно впливає на стан здоров'я місцевого населення, а також на якість надання санаторно-лікувальної допомоги. З розвитком доступності інформації, що забезпечується у незалежній Україні виконанням рішень, прийнятих в Оргусі (Данія, 1998 р.) нарадою міністрів охорони навколишнього середовища, з'явилась можливість оцінки всієї глибини екологічної кризи в країні. Забруднення середовища досягло рівня, коли воно має можливість негативно впливати на стан здоров'я населення. Для АР Крим, де санаторно-курортна справа відіграє значну роль в економіці, таке погіршання екологічного стану неприпустимо, оскільки саме природні фактори довкілля Криму є засобом лікування та профілактики захворювань для багатьох тисяч людей. Крим є найбільшим курортним регіоном у СНД, в якому щорічно відпочивають до 24% всіх рекреантів, в тому числі 60% - громадян України (А.М. Ярош, С.С. Солдатченко, 2000).

Високий рівень урбанізації, техногенне і антропогенне навантаження на рекреаційні зони Чорного та Азовського морів призводить до забруднення унікальних природних лікувальних і рекреаційних ресурсів, зниження їх цінності. Планування, функціональне зонування, забудова курортних міст і селищ з пріоритетною курортно-оздоровчою функцією не відповідає як містобудівним, так і санітарно-гігієнічним нормам. У зв'язку з високими рівніми забруднення ряд крупних курортно-рекреаційних зон опинився у критичному стані і їх подальше існування у якості курортів знаходиться під загрозою (В.Б. Адилов, 1991). Окремі ділянки Південного Берегу Криму (ПБК), Алушта, Євпаторія мають надзвичайно високий рівень забруднення довкілля, що безпосередньо впливає на епідеміологічний стан та рекреаційно-оздоровчий потенціал курортів Криму (В.С. Тарасенко, 1997; С.Е. Шибанов, 2001). Прибережні морські акваторії у найбільшому ступені піддаються мікробному і вірусному забрудненню, рівень якого визначається рекреаційним навантаженням, ступенем очистки стічних вод, гідрологічним режимом, поверхневим і річковим стоком. При цьому встановлено кореляційну залежність санітарно-показових і патогених мікрооранізмів у морській воді, що впливає на її епідеміологічну безпечність при використанні з метою рекреації (Г.І. Корчак, 1988; М.М. Безпалий та ін., 2000). Найбільша кількість відпочиваючих зосереджена, в основному, на освоєних та благоустроєних ділянках ПБК, а також крупних міст-курортів, що викликає їх рекреаційне перевантаження. При цьому курортні ресурси південно-східного та західного узбережжя Криму мало освоєні, що обумовлено недостатнім розвитком курортної інфраструктури і комунального благоустрою (М.Г. Шандала, В.В. Булгаков, 1982; С.В. Мокієнко ті ін., 1991). Важливими гігієнічними проблемами рекреаційних зон Криму є питання водопостачання і каналізування курортів (дефіцит і забруднення питної води, перевантаження очисних споруд), відсутності сучасних локальних очисних споруд при відсутності централізованих систем очистки стічних вод у курортних зонах, що значно погіршує епіміологічний стан (І.С. Киреєва та ін., 1991; І.В. Мудрий ті ін., 1995; І.П. Отуріна, 2000). Все вищевикладене актуалізує розробку комплексу науково обгрунтованих заходів щодо оздоровлення зон рекреації Криму на підставі вивчення закономірностей формування комплекса санітарно-епідеміологічних факторів, які лімітують розвиток санаторно-курортної справи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на базі Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції в межах Національного плану дій з гігієни довкілля на 2000-2005 рр. (затверджений Постановою Кабінета міністрів України від 13.10.2000 р. за №1556) та науково-дослідної тематики Інституту гігієни та медичної екології ім.О.М. Марзеєва АМН України (“Разработать систему приоритетных профилактических мероприятий, направленных на улучшение и стабилизацию гигиенических и микробиологических исследований”, №держреєстрації 194U019431) і Кримського медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (“Влияние экологической ситуации на здоровье населения в различных регионах Крыма”, №держреєстрації 0101U0005294).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є наукове обгрунтування комплексу санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і екологічних заходів оздоровлення зон рекреацій для планування подальшого розвитку санаторно-курортної справи у Криму.

Для досягнення визначеної мети сформульовані наступні завдання дослідження:

Провести порівняльний аналіз стану інфраструктури та її впливу на екологічний та санітарно-гігієнічний стан і епідеміологічну ситуацію на основних курортах Криму.

Дати еколого-гігієнічну оцінку водопостачання та водовідведення у пріоритетних курортних регіонах, вивчити ефективність роботи різних локальних очисних споруд оздоровчих закладів.

Вивчити вплив рівнів рекреаційних навантажень та інших факторів на ступінь бактеріального забруднення прибережних морських вод різних курортів та окремих пляжів за сезонами року в динаміці.

Дослідити вплив рекреаційного навантаження на динаміку епідеміологічних показників курортів АР Крим (за даними щомісячної захворюваності гострими кишковими інфекціями (ГКІ).

Визначити ступінь впливу рівня бактеріального забруднення прибережних морських вод на захворюваність ГКІ рекреантів і населення різних курортних регіонів Криму.

Розробити санітарно-гігієнічні рекомендації щодо оздоровлення існуючих та розвитку перспективних морських зон рекреації Криму.

Об'єкти дослідження: комплекс еколого-гігієнічних факторів довкілля та їх вплив на санітарно-епідеміологічний стан курортів Криму.

Предмет дослідження: рекреаційне навантаження курортів Криму, бактеріальне забруднення прибережних морських курортів, стан водопостачання і водовідведення в курортних зонах, захворюваність населення ГКІ у різних курортних регіонах.

Методи дослідження: санітарно-гігієнічні, епідеміологічні, емпіричні, математичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новізна полягає в комплексній еколого-гігієнічній оцінці рекреацій Криму, обгрунтуванні і розвитку нових теоретичних, методичних і практичних аспектів проблеми використання рекреацій для оздоровлення населення. Вперше на підставі вивчених закономірностей формування комплексу санітарно-епідемічних та екологічних факторів, що лімітують розвиток санаторно-курортної справи в АР Крим, встановлені пріоритетні гігієнічні критерії оцінки зон морських рекреацій, доведено їх вплив на динаміку епідеміологічних показників. Теоретично і експериментально обгрунтовано принципи формування оптимальної інфраструктури курортів та рівні рекреаційних навантажень на території різних курортних регіонів Криму. Запропоновані нові підходи до розвитку існуючих та нових рекреацій.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено гігієнічні рекомендації з оптимізації розвитку санаторно-курортної справи у вивчених курортних районах та прогнозування розвитку курортно-рекреаційної галузі Криму. Обгрунтовано рекомендації з покращення господарсько-питного водопостачання в зонах рекреації з дефіцитом питної води. Запропоновано комплекс конкретних регіональних заходів щодо покращення водовідведення стічних вод за рахунок використання локальних систем біологічного очищення, доочищення та біологічної стабілізації стічних вод. Надані рекомендації стосовно повторного використання біологічно очищених стоків для санітарно-технічних потреб і зрошування зелених насаджень, а також рекомендації з санації та блогоустрою малих річок гірської частини Криму.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження використано при розробці наступних регулюючих і регламентних документів: “Республиканская программа по гигиене окружающей среды на 2002-2005 годы“ (затв. Постановою РМ АР Крим від 22.01.02 р. за №2); Постанова РМ АР Крим від 23.05.2000 р. за №149 “Об утверждении комплексного плана мероприятий по санитарной охране территории АР Крым от заноса и распространения карантинных инфекций на 2002-2005 гг.“; “Гигиенические рекомендации по рекреационному развитию новых перспективных курортных зон АР Крым“ (№02-1/54-2274 від 16.08.99 р.); “План санитарно-гигиенических мероприятий по улучшению водоснабжения и водоотведения на курортах Крыма“ (№537-2/2000 від 15.11.2000 р.); “Гигиенические рекомендации по внедрению локальных очистных сооружений в санаторно-оздоровительных учреждениях Крыма“ (2001 р.); “Гигиенические рекомендации по сооружению, очистке и обеззараживанию резервуаров для питьевой воды в здравницах Крыма“ (2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто визначені мета і задачі дослідження, актуальність проблеми. Розроблена програма і вибрані методи досліджень, здійснена їх підготовка та проведення, отримання первинних даних, їх математична обробка. Автором особисто виконано науковий аналіз, узагальнення та інтерпретація одержаних результатів дослідження та ретроспективних даних, їх літературне оформлення і підготовка матеріалів для впровадження у практику. Обгрунтовано висновки і практичні рекомендації. Особистий внесок автора становить 75% від загального обсягу роботи.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати дослідження оприлюднені на І Республіканському конгресі курортологов і фізіотерапевтів Криму (Євпаторія, 2001 р.); ювілейній науково-практичній конференції з нагоди 70-річчя Інституту гігієни та медичної екології ім.О.М. Марзеєва АМНУ “Сучасні проблеми гігієни і медичної екології України” (Київ, 2001 р.); засіданні Кримського відділення наукового товариства гігієністів України (Симферопіль, 2001 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 друкованих робіт у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. 4 роботи опубліковано у співавторстві, особистий внесок автора становить 55% і полягає у визначенні показників, аналізі та математичній обробці результатів досліджень, написанні та підготовці робіт до публікації.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 176 сторінках друкованого тексту, має традиційну побудову і складається з вступу, основної частини з 7 розділів (аналітичной огляд, результати власних досліджень та їх обговорення), висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних літературних джерел та додатків. Роботу проілюстровано 18 рисунками, фактичний матеріал поданий у 30 таблицях, бібліографія містить 211 найменувань літературних джерел.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали та методи дослідження. Матеріалами дослідження були дані про розвиток санаторно-курортної інфраструктури, комунального благоустрою санаторно-оздоровчих закладів, якості питної та морської води за санітарно-хімічними і бактеріологічними показниками, стану водопостачання та водовідведення, санітарного стану пляжів, води поверхневих водойм міст Ялти, Алушти, Євпаторії, Чорноморського і Раздольненського районів, які надані відповідними санітарно-епідеміологічними станціями (СЕС) та отримані самостійно. Дані щодо рекреаційного навантаження за 1996-2000 роки в динаміці по Криму в цілому та по районах дослідження проаналізовано за матеріалами Міністерства курортів і туризму Криму. Матеріали, в тому числі й ретроспективні, стосовно захворюваності населення ГКІ за 1990-2000 роки в цілому по Криму та по досліджуваним курортним зонам отримані в Кримській республіканській СЕС.

Дослідження якості питної води і води поверхневих водойм курортів за санітарно-хімічними і бактеріологічними показниками виконувались згідно існуючих інструктивних документів (ГОСТи №№ 2874-82, 4979-49, 18963-73, ДСТ України - 1996 та ін.) та методик дослідження якості води водойм (Ю.В. Новіков ті ін., 1990). Санітарно-хімічні та санітарно-біктеріологічні показники прибережних морських вод курортів вивчалися згідно ГОСТ 17.1.5.02-80, ГОСТ 17.13-08-82, СанПиН 4631-88 та іншим методичним документам і рекомендаціям (Д.М. Лоранський та ін., 1975; Г.О. Цатурова, 1976). Згідно інструктивних документів, по Кримському узбережжю Чорного та Азовського морів встановлено 97 контрольних створів для дослідження якості морської води, в тому числі на території вивчених курортних зон: в районі ПБК - 30, Алушті - 6, Євпаторії - 7, у Чорноморському районі - 3 та у Роздольненському - 2. Щорічно в цих районах для досліджень за санітарно-хімічними показниками відбирається 734 зразки морської води, за бактеріологічними показниками - 14449 зразків. Проаналізовані дані за період 1990-2000 р.р. охоплюють результати досліджень 8074 зразків морської води за санітарно-хімічними показниками та 158939 зразків за бактеріологічними показниками. Матеріали щодо захворюваності ГКІ по місяцям року вивчені за 11 років (період 1990-2000 рр.) в цілому по Криму та по дослідженим курортним зонам, оцінювалися за абсолютними і відносними показниками та піддавалися математичній обробці. Для кожного місяця, року і району розраховані відсотки змін показників ГКІ у порівнянні з даними на січень місяць кожного року, а також у зіставленні із середньокримськими показниками за відповідний період спостережень, розрахунки виконувалися із визначенням статистичної достовірності розбіжностей показників в динаміці. За період 1990-2000 рр. у досліджених курортних районах визначено ступінь перевищення колі-індексу морських вод нормативних показників (<1000), а також епідеміологічно безпечного граничного рівня (<10000) (Г.І. Корчак, 1988; Л.В. Мойсеєва та ін., 1990; СанПиН №4060-85).

Математична обробка результатів дослідження охоплювала наступні методи: а) розрахунок первинних статистичних показників; б) виявлення відмінностей між групами за статистичними ознаками; в) встановлення взаємозв'язку між перемінними за допомогою параметричного і непараметричного кореляційного аналізу; г) встановлення виду залежностей (показників від досліджуваних факторів) за допомогою регресійного аналізу; д) оцінка (розрахунок) внеску впливу фактора на зміну показників за допомогою дісперсійного аналізу. Обробка виконувалась на ПК за допомогою програмного забезпечення Exel та Statistica.

Використання сучасних і адекватних методів дослідження і опрацювання результатів спостережень дозволило отримати репрезентативні дані, які дозволили встановити пріоритетні гігієнічні критерії оцінки зон морських рекреацій, принципи формування їх інфраструктури та рівні рекреаційних навантажень на території різних курортних регіонів Криму. Все це стало базою для наукового обгрунтування комплексу санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та екологічних заходів спрямованих на оздоровлення зон рекреацій і планування подальшого розвитку санаторно-курортної справи у Криму.

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз рекреаційних навантажень у досліджених курортних зонах Криму (табл.1) свідчить, що найбільшому рекреаційному навантаженню піддаються загальновідомі курорти - ПБК, Алушта, Євпаторія, де часто-густо не витримуються норативи площі пляжу, узбережжя та морської акваторії на 1 людину. Дані 1998-2001 р.р. підтверджують стабільність щорічного зростання потоку рекреатів на 20-33% в цілому по Криму та, особливо, на традиційних курортах. Слід враховувати те, що недосконалість системи реєстрації неорганізованих рекреантів не дає інформації про їх дійсну кількісь, оскільки реальне їх число значно більше (за неофіційними даними приблизно у 6 разів більше від кількості організованих рекреантів). У той же час вельми сприятливими для рекреаційного розвитку Чорноморський і Раздольненський райони мають незначне рекреаційне навантаження.

Таблиця 1 - Розподіл організованих рекреантів по курортам Криму (у % від загальної кількості відпочиваючих)

Примітка: * - дані на 21.09.01 р.

Звертає на себе увагу нерівномірність розвитку курортної інфраструктури досліджених курортних зон - значне відставання цієї галузі у Чорноморському та Раздольненському районах. Отже, якщо на ПБК зосереджено 118 санаторно-оздоровчих закладів, в Алушті - 63, в Євпаторії - 75, то у Чорноморському районі лише 19, а в Раздольненському - 13 та й ті більш низького рівня (пансіонати). Неорганізовані рекреанти, кількість яких збільшується, в двох останніх курортних зонах (табл. 2) розташовуються у приватному житловому секторі, який у своїй більшості не має елементарних гігієнічних умов. Така ситуація поряд з проблемами водопостачання та водовідведення потребує розробки дієвих заходів стосовно розвитку курортної інфраструктури в цих районах.

Екологічна характеристика досліджених курортних зон. Згідно оцінки Мінекоресурсів України (на підставі сумарних індексів забруднення повітря, поверхневих вод, грунту) міста Ялта і Алушта віднесені до забруднених територій, ПБК - до помірно забруднених, Чорноморський та

Таблиця 2 - Динаміка потоку відпочиваючих у Чорноморському та Раздольненському районах у 1999-2001 рр.

Примітка: * - дані на 21.09.01 р.

Раздольненський райони - до умовно чистих. Дійсно, в Ялті, Алушті, Євпаторії відмічається перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) в атмосферному повітрі по багатьом забруднювачам у 1,5-3,8 разів, в тому числі в Ялті вміст бенз(а)пірену у повітрі перевищує нормативні показники у 9 разів, а сумарні індекси забруднення атмосфери у Ялті в три рази перевищують середні показники по країні. Починаючи з 1998 р. спостерігається зростання викидів шкідливих речовин у атмосферу міст-куротів в основному за рахунок автотранспорту. В Ялті та Алушті склалося вкрай тяжке положення з утилізацією твердих та рідких побутових відходів, оскільки більша частина сміттєзвалищ і полігонів побутових відходів вичерпали свої можливості, а ділянки для розміщення нових полігонів практично відсутні. У зв'язку з інтенсивною господарською, рекреаційною і транспортною діяльністю прибережним морським водам ПБК, Алушти, Євпаторії притаманні високі рівні хімічного (вміст нафтопродуктів, детергентів, пестицидів, важких металів, фенолів перевищує ГДК у 2-36 разів) і бактеріального забруднення, які значно підвищуються під час курортного сезону. В той же час морська вода Чорноморського і Раздольненського районів є найбільш чистою по всьому узбережжю Криму. Планування і забудова сформованих курортів ПБК і Алушти не повною мірою відповідають еколого-гігієічним принципам розвитку курортно-рекреаційних районів, а саме: відсутне чітке функціональне зонування територій; не винесені житлові та комунально-господарські об'єкти за межі курортних зон; необхідно спорудження транспортних розв'язок, автостоянок на в'їздах у міста-курорти; автодороги Сакі-Євпаторія, Алушта-Судак проходять вздовж узбережжя Чорного моря, що значною мірою гальмує розвиток курортних зон.

Гігієнічна оцінка проблем водопостачання курортних зон. Крим відноситься до регіонів з надзвичайно складними умовами водопостачання. Головні проблеми цієї галузі пов'язані з дефіцитом питної води, низькою санітарною надійністю систем водопідготовки, незадовільним санітарно-технічним станом більшості водогіних мереж. Джерелами водопостачання курортів є поверхневі та підземні води. З поверхневих джерел здійснюєься водопостачання ПБК і Алушти, підземні водні джерела живлять Євпаторію, Раздольненський та Чорноморський райони. На багатьох курортах спостерігається дефіцит води, у зв'язку з чим влітку вводиться режимне водопостачання (по 2 години 2 раза на добу), що значно погіршує санітарно-гігієнічні умови життя населення і рекреантів та підвищує ризик виникнення епідеміологічних ускладнень. Так, в літні місяці 1998-2000 р.р. відсоток забезпеченості фактичного водоспоживання від нормативного складав в Ялті 63-65%, в Алушті - 57-95%, в Євпаторії - 82-90%, в Раздольненському та Чорноморському районах - 86-100%. При цьому слід зазначити, що розрахунки водопостачання виконані з урахуванням кількості постійного населення та організованих рекреантів, неорганізовані відпочиваючі при цьому не враховувались, що посилює дефіцит води і фактично знижує реальне водоспоживання населення. Аналіз даних якості питної води на досліджених курортах за 1991-2000 р.р. в цілому свідчить про відповідність санітарно-хімічних і бактеріологічних показників ГОСТ 18963-73, однак у Чорноморському і Раздольненському районах питна вода має підвищені рівні мінералізації (до 3800 мг/л), що потребує застосування опріснювального устаткування. Отримана нами регресійна модель, яка вказує на залежність виявлення Е. Coli у питній воді від кількості населення та водоспоживання, свідчить, що при збільшенні кількості населення за рахунок рекреантів відповідно підвищується водоспоживаня та зростає частота виявлення кишкової палички (р=0,003). Крім того, влітку більш складно витримати небхідний рівень водопостачання населення та неорганізованих відпочиваючих тому виявлення Е. Coli у питній воді для цих категорій становить більший епідеміологічний ризик, ніж для організований рекреантів. Різниця обумовлена тим, що у санаторно-курортних і оздоровчих закладах за рахунок резервних, накопичувальних ємкостей підтримується підвищений відсоток водозабезпечення.

Проблеми водовідведення курортних районів. Курортні міста Криму в середньому охоплені каналізацією на 85%: від 61% в Алушті до 98% в Ялті. Всі міста-курорти мають очисні споруди, якість очищення в основному відповідає санітарним нормам. Курортні регіони Раздольненського і Чорноморського районів не мають централізованої системи каналізації, у подальшому це питання навряд буде вирішено. Єдиний вихід - будівництво локальних очисних споруд, однак на протязі ряду років воно не проводиться. Всі каналізаційно-очисні споруди (КОС) на ПБК влітку працюють з перевантаженням, що призводить до скидання недостатньо очищених стічних вод у прибережні морські акваторії. Це є важливим фактором забруднення морської води та ускладнення епідситуації. На відміну від ПБК Алушта практично на 100% каналізована, КОС не перевантажені, ступінь очищення стічних вод відповідає нормативним вимогам. В Євпаторії влітку КОС працюють з подвійним перевантаженням і стічні води з високим мікробним забрудненням потрапляють у море, у місці випуску стічних вод індекс ЛКП (лактозопозитивні кишкові палички) сягає 240 тис. Оскільки випуск розташований у 10 км від основної зони рекреації, негативний вплив стічних вод на мікробне забруднення моря спостерігається лише в окремі періоди. З 24 населених пунктів Чорноморського району тільки у с.Чорноморське є централізована каналізація, в інших місцях об'єкти каналізовані на водонепроникливі вигреби, житловий сектор каналізацією не забезпечений. КОС с.Чорноморського недовантажені, ступінь очищення відповідає вимогам. В Раздольненському районі каналізацію має лише с.Раздольне, є ще локальна система каналізації дитячого табору “Рубін” в с.Стерегуще. КОС с.Раздольне знаходяться у незадовільному санітарно-технічному стані і не забезпечують необхідний ступінь очищення стічних вод. Таким чином, у зв'язку з економічними ускладненнями спорудження районних КОС у Криму необхідно розширене будівництво локальних очисних споруд, що дозволить розвантажити загальноміські КОС, використовувати очищені стоки для технічних потреб та зрошення зелених насаджень, сприятиме більш раціональному використанню питної води в умовах її значного дефіциту. Аналізуючи ефективність роботи існуючих на курортах Криму (Алушта, Алупка, Судак, Саки) локальних очисних споруд різних типів встановлено, що споруди типа КУ-100, КУ-200 дають недостатній рівень очищення стічних вод через нерівномірність надходження стічних вод, навіть незначні перевантаження негативно відбиваються на їх роботі. Вони потребуть облаштування піскових та мулових майданчиків, що нераціонально в умовах дефіциту землі на курортах, крім того, такі майданчики являють собою джерела забруднення повітря сморідними газами. Установки цього типу потребують постійного контролю, тому що автоматизація процесів очищення не передбачена, необхідне доочищення стоків перед скиданям у водойми. Більш досконалими є локальні очисні споруди типу “Біокар”, “Імтек-2” і , особливо, “Біотал” (введені в експлуатацію у 2000 р. у с.Коктебель), які забезпечують високу ефективність очищення та мають цілу низку переваг при роботі в поєднанні з невеликими витратами на їх спорудження. У зв'язку з цим є доцільним будівництво більш досконалих та ефективних сучасних локальних очисних споруд скрізь у курортних районах, які не мають крупних очисних споруд (Чорноморський та Раздольненський райони), а також для груп оздоровчих закладів на всіх курортах Криму з подальшим раціональним використанням стоків цих установок для технічних потреб.

Вплив рекреаційних навантажень на якість прибережних морських вод курортів Криму. Не зважаючи на загальну тенденцію зниження мікробного забруднення моря ( у 1993 р. - 22% нестандартних зразків, у 2000 р. - 5,4%), бактеріальне забруднення моря у Ялті та Євпаторії перевищує середньокримські показники у 1,5-2 раза. Найбільша кількість нестандартних зразків відмічається у липні-серпні - в період максимальних рекреаційних навантажень. Інтенсивним джерелом забруднення моря є також зливові води, так у Євпаторії за рахунок цього визначено 21% нестандартних зразків (рис. 1).

Рис. 1 Питома вага зразків морської води узбережжя Крима, що не відповідають нормативам за бактеріологічними показниками (%)

Для виявлення впливу рекреаційних навантажень на забруднення морських вод за мікробними і санітарно-хімічними показниками нами аналізувалися дані 1990-2000 р.р. за двома групами курортів: а) провідні курорти з великим рекреаційним навантаженням - Ялта, Алуша, Євпаторія (до 70% всіх рекреантів Криму); б) малозавантажені перспективні курортні зони Чорноморського і Раздольненського районів (6% рекреантів). При цьому встановлено, що рекреаційне навантаження та наявність річкового стоку безпосередньо впливають на забруднення морского середовища. Так, максимальні рівні мікробного забруднення спостерігаються на перевантажених курортах широкого використання, у той же час в курортних зонах з невеликою кількістю рекреантів перевищення бактеріальних нормативів у морі практично не спостерігається. Ступінь перевищення нормативів за колі-індексом морської води корелюється не лише із загальним рекреаційним навантаженням на курорт, але й з інтенсивністю відвідування окремих пляжів. З огляду на це, найбільш забрудненими є морські води пляжів з великою кількістю відпочиваючих та ще зазнають впливу річкового стоку (міський і Масандрівський пляжі в Ялті, міський та дитячий пляжі в Алушті, “Новий пляж” і пляж парку ім. Фрунзе в Євпаторії). Вміст кишкової палички в акваторіях цих пляжів перевищує не лише нормативи для морської води (до 1000) у 240 раз, але й епідемічно безпечні граничні рівні (до 10000), що становить реальну епідеміологічну загрозу для рекреантів, особливо тих, що купаються. В Раздольненському та Чорноморському районах за 11 років спостережень якість прибережних морських вод за хімічними та бактеріологічними показниками відповідла вимогам ГОСТ 17.1.5.02-80 до зон рекреації водних об'єктів. У Чорноморському районі перевищення нормативу колі-індексу морської води виявлено лише у 5% зразків в окремі роки, а у Раздольненському районі показнки колі-індексу за всі роки спостережень взагалі не перевищували нормативних. Таким чином, за класифікацією Г.І. Корчак (1988), пляжі Ялти, Алушти, Євпаторії, що найбільше відвідуються, за рівнями мікробного забруднення можна віднести до найбрудніших, купання на яких неприпустимо; інші пляжі цих курортів є бруднми - купання можливо, але лишається ризик інфікування відпочиваючих; пляжі Чорноморського райоу - умовно чисті, купання можливо; пляжі Раздольненського району - чисті, купання безпечно. На підставі багатофакторного аналізу стану пляжів нами розроблена бальна оцінка їх якості (табл. 3).

Таблиця 3 - Бальна оцінка якості пляжів

На основі бальної оцінки введена критеріальна шкала оцінки якості пляжів (табл. 4).

Таблиця 4 - Критеріальна шкала оцінки якості пляжів

Згідно поданої бальної оцінки Масандрівський пляж м.Ялти, міський та дитячий пляжі м.Алушти відносяться до ІІІ категорії, тобто частково відповідають гігієнічним та екологічним критеріям за своїм станом в умовах експлуатації. Пляж у парку ім.Фрунзе м.Євпаторії за своєю більною оцінкою відноситься до ІІ категорії та відповідає гігієнічним та екологічним критеріям у достатній мірі. Пляжі с.Міжводне та с.Оленівка Чорноморського району відносяться до вищої І категорії, тобто повною мірою відповідають гігієнічним та екологічним критеріям.

Вагомим доказом внеску рекреаційних навантажень у мікробне забруднення прибережних морських вод є той факт, що підвищення бактеріального забруднення моря спострігається в період курортного сезону за всі роки спостережень - з травня по жовтень, максимальні значення колі-індексу морської води фіксуються саме під час сезону купання (липень-вересень). Має місце прямий кореляційний зв'язок (r=0,8) підвищення ступеня бактеріального забруднення морських вод і зростання потоку відпочиваючих у Ялті в 2000 році, коли кількість рекреантів підвищилась на 30% у порівняння з 1999 роком. В інших курортних зонах такого високого рівня кореляції не відмічено (r= 0 0,1). Суттєвим фактором забруднення прибережних вод Ялти є також стоки річок Водоспадної та Бистрої. У гирлах річок встановлені значні рівні колі-індесу (до 240000), у 80-100% зразків колі-індекс перевищував епідемічно безпечний граничний рівень, мали місце випадки виявлення патогенної мікрофлори, в тому числі холерного вібріону (рис. 2).

Таким чином, одним з найважливіших джерел забруднення пляжів ПБК є багаточисельні річки, які приймають в себе поверхневий сток населених пунктів. Під час піку рекреаційних навантажень та у літні повені якість води в цих річках суттєво погіршується, а зони негативного впливу на морське середовище помітно збільшуються. Саме тому серед низки профілактичних заходів з попередження негативного впливу малих річок гірського Криму повинні бути заходи спрямовані на їх санацію включно з протиерозійними, агротехнічними, фітомеліоративними, гідротехнічними заходами, створенням водоохоронних зон, заходи з охорони від забруднення та виснаження вод.

Рис. 2 Динаміка показників захворюваності ГКІ та відхилення індекса ЛКП у прибережних водах м. Ялти за 1990-2000 рр.

Багаторічні спостереження за динамікою санітарно-хімічних показників морської води свідчать про зниження кількості розчиненого кисню і підвищення біохімічного споживання кисню (БСК5) у період курортного сезону в Ялті, Євпаторії та Алушті, що в свою чергу доводить тезу про значне органічне забруднення морської води внаслідок підвищеного рекреаційного навантаження та різкого зростання потоку забруднювачів, які надходять з річковими, зливовими стоками та збільшенням скидів місьих стічних вод. Описані закономірності динаміки санітарно-хімічних показників морської води на крупних курортах Криму співпадають із змінами рівнів бактеріального забруднення моря, що підтверджується даними літератури (Г.І. Корчак, 1988) про кореляцію цих показників у зв'язку з більшою здатністю до виживання та розповсюдженістю мікроорганізмів у морській воді на фоні органічного забруднення. У менш освоєних курортних зонах Чорноморського і Раздольненського районів показники розчиненого кисню та БСК5 у морі під час літньо-осіннього сезону практично не змінюються, що доводить відсутність органічного забруднення морського середовища та корелює з незначним мікробним забруднення морських вод.

Результатами наших досліджень встановлено, що основними причинами мікробного забруднення морських вод курортів Криму є надмірне рекреаційне навантаження на окремі курортні зони, скид недостатньо знезаражених стічних вод, поверхневий сток з прибережних ділянок населених місць. У зв'язку з цим санітарно-гігієнічний стан прибережних морських акваторій у багатьох курортних регіонах становить реальну безсумнівну епідеміологічну небезпеку для населення і рекреантів.

Епідеміологічний стан курортів та вплив на нього бактеріального забруднення прибережних морських вод. Масові інфекційні захворювання, в тому числі й ті, що розповсюджуються водним шляхом, створюють негативний імідж територіям. Це особливо несприятливо для Криму як найвідомішого курорту пострадянського простору. З огляду на це, вкрай важливим є вивчення ролі мікробного забруднення морських вод в контексті оцінки епідеміологічного стану курортів. З цією метою нами проведено аналіз рівнів бактеріального забруднення прибережних морських вод (колі-індекс) різних курортів Криму та захворюваності населення ГКІ.

Динаміка показників захворюваності ГКІ повторює динаміку відхилення від нормативу колі-індексу у прибережних водах. Більшою мірою це виражено у містах Ялті, Алушті та Євпаторії, а у Раздольненському і Чорноморському районах такий зв'язок практично відсутній, тобто відхилень колі-індексу морської води немає. Дані щомісячної динаміки показників захворюваності ГКІ по кожному дослідженому регіону у порівнянні з січнем місяцем кожного року, засвідчують вірогідність зростання захворюваності ГКІ з травня по жовтень, що особливо виражено у період курортного сезону.

Порівнянням даних щомісячної захворюваності ГКІ в курортних районах із середньокримськими показниками встановлено, що найбільші рівні захворюваності є характерними у курортний сезон для перевантажених курортів (Ялта, Алушта, Євпаторія). В Раздольненському та Чорноморському районах, що відрізняються незначним рекреаційним навантаженням та ступенем забруднення морського середовища, на протязі 11 років спостережень відмічаються найнижчі по Криму рівні захворюваності ГКІ, в тому числі під час оздоровчого сезону.

Результати кореляційного аналізу даних захворюваності ГКІ та ступеня забруднення прибережних морських вод за колі-індексом у досліджених курортних зонах Криму в 1990-2000 р.р. мають суттєву залежність. При цьому найбільший рівень зв'язку між цими показниками (r>0,7) виявлений з червня по вересень в Євпаторії, у липні - в Ялті, з травня по липень - в Алушті, у липні та серпні - в Раздольненському районі. У період інших літньо-осінніх місяців спостерігався середній рівень зв'язку з коефіцієнтом кореляції r=0,3-0,7 (табл.5). курортний зона морський забруднення

Доказом впливу бактеріального забруднення прибережних морських вод на захворюваність ГКІ є той факт, що достовірний кореляційний зв'язок цих показників на протязі 11 років спостерігається лише у період курортного сезону (з травня по вересень), при цьому високий рівень зв'язку виявлений під час піку сезону купання (липень-серпень), в інші місяці та сезони року кореляції між цими показниками не встановлено. Слід зазначити, що коефіціент кореляції між визначеними показниками Е. Coli у морській воді та випадками захворюваності ГКІ дуже високий по всіх курортних регіонах. Регресійна модель залежності ГКІ від Е.Coli мала наступний вигляд: ГКІ = 18,56(4,63) + 0,01(0,004) lg (E.Coli).

Таблиця 5 - Коефіціенти кореляції абсолютних показників захворюваності ГКІ у досліджених курортних регіонах та середньокримських даних за літньо-осінні періоди 1990-2000 р.р.

Модель достовірна (F=7,2; p<0,02), всі коефіцієнти моделі також достовірні (p<0,02). За допомогою цієї моделі були розраховані критичні значення E. Coli, при перевищенні яких слід очікувати достовірного підвищення рівня захворюваності ГКІ, у порівнянні з фоновим значенням (18,564,63). Цей критичний рівень становить 950 клітин на 1 літр. За допомогою дисперсійного аналізу досліджувалась залежність показників захворюваності ГКІ та якості морської води (E. Coli) курортного регіону. Рівень захворюваності ГКІ значно відрізняється по різних територіях (F=32,25; p<0,001). Внесок території у динаміку показників захворюваності ГКІ складає 28,4%. Аналогічну залежність від території також має концентрація Е.Coli (F=57,08; p<0,001). Внесок території у значення показників Е.Coli сягає 40%. Поряд з іншим нами виконано порівняльний аналіз сезоного коливання ГКІ на курортах та у сільській місцевості за 1990-2000 р.р. Аналіз свідчить, що у курортних регіонах влітку при підвищенні рекреаційного навантаження та дефіциті питної води спостерігається високий рівень захворюваності ГКІ, а у сільських районах, де відсутнє значне рекреаційне навантаження, захворюваність ГКІ нижча при такому ж дефіциті питної води. За допомогою регресійного аналізу вивчена залежність захворюваності ГКІ від частоти виявлення у питній воді Е. Coli. Модель мала наступний вигляд: ГКІ = -13,47(8,19) + 16,32 (3,15) log (E. Coli).

Розраховуємо критичні рівні забруднення питної води, яка достовірно підвищує захворюваність ГКІ. Таким рівнем у нашій моделі є колі-індекс, що дорівнює 10. Внаслідок аналізу встановлено, що при достовірному коефіцієнті кореляції (p<0,05) існує зв'язок між рівнем захворюваності ГКІ та водозабезпеченням у літній період року серед місцевого населення і рекреантів всіх груп (організованих та неорганізованих). Таким чином, можна стверджувати, що чим вищий відсоток забезпеченості питною водою населення, тим нижча захворюваність ГКІ. Отримані дані свідчать про суттєвий вплив бактеріального забруднення морської води на погіршання епідемічного стану у перевантажених рекреантами курортах, в той же час коли у малоосвоєних перспективних курортних зонах Раздольненського і Чорноморського районів бактеріальне забруднення морських вод та захворюваність населення ГКІ навіть у період сезону купання значно нижча за середньокримські показники, що пов'язано з незначним рекреаційним навантаження. Вказані райони Крима як за епідеміологічним, так і екологічним станом є вельми перспективними для курортного освоєння.

З метою покращення епідеміологічного стану на провідних курортах Криму необхідно термінове проведення комплексу природоохоронних заходів, спрямованих на зниження бактеріального забруднення рекреаційних морських вод.

ВИСНОВКИ

1. В роботі вирішена актуальна еколого-гігієнічна проблема подальшого використання та розвитку оздоровчо-рекреаційного потенціалу АР Крим. Вперше науково обгрунтована необхідність еколого-гігієнічного функціонального зонування території, встановлення округів та зон санітарної охорони курортів Криму, забезпечення інженерної інфраструктури, пріритетність розвитку закладів сімейного та короткочасного відпочинку, освоєння нових рекреаційних територій.

2. Встановлено, що курорти Великої Ялти, Алушти, Євпаторії характеризуються високими рівнями забруднення навколишнього середовища і курортно-оздоровчих зон у зв'язку із надмірним рекреаційним навантаженням та інтенсивною господарською діяльністю. Так, 38,7-42,6% від загальної кількості відпочиваючих припадає на південний берег Криму, що призвело до різкого зниження інтенсивності процесів природного самоочищення прибережних зон моря, внаслідок чого території Алушти та Великої Ялти віднесено до помірно забруднених, а м. Ялта - до забруднених.

3. Встановлено, що рекреаційно-оздоровчий потенціал пляжів та прибережної зони моря в районі Великої Ялти, Алушти, Євпаторії практично вичерпаний. Інтенсивне їх використання за таких умов може негативно відбитися на здоров'ї населення та рекреантів. Так, рівні забруднення прибережних морських вод цих регіонів за нафтопродуктами, детергентами, важкими металами, фенолами у 2-20 разів перевищують ГДК, рівні ЛКП багатократно перевищують допустимі.

4. На підставі комплексних досліджень доведено, що охорона курортів Криму від антропогеного забруднення неможлива без науково обгрунтованих округів та зон санітарної охорони курортних ресурсів. Обгрунтовано і розроблено якісно нові кількісні параметри оптимального рекреаційного навантаження на різні курортні регіони.

5. Показано, що рівень та якість водозабезпечення та водовідведення на курортах у період курортного сезону є лімітуючими санітарно-епідеміологічними критеріями для подальшого розвитку санаторно-курортної справи у Криму. Встановлено, що дефіцит забезпечення питною водою під час оздоровчого сезону в Ялті становить до 37%, в Алушті - до 44%, в Євпаторії - до 18%.

6. Доведено, що недостатнє водопостачання питної води та високі рівні бактеріального забруднення прибережних морських вод (перевищення епідемічно безпечного граничного рівня колі-індексу у 3,4-42,3% зразках морської води пляжів) у літньо-осінній період у Ялті, Алушті, Євпаторії призводить до підвищення захворюваності гострими кишковими інфекціями населення та рекреантів (коефіцієнт кореляції понад 0,7).

7. Розроблена система оціночних показників пляжів (11 показників) дозволяє об'єктивно оцінити санітарно-гігієнічний стан курортів та пляжів, які можуть розглядатися як інтегральний показник оцінки функціонуючої інфраструктури морських курортів на їх відповідність розробленим гігієнічним критеріям за IV категоріями якості.

8. На підставі порівняльного аналізу стану прибережної зони моря, пляжів, якості водопостачання, рівнів захворюваності ГКІ до початку курортного сезону та у літній період при максимальному рекреаційному навантаженні доказаний негативний вплив існуючих рекреаційних навантажень на санітарно-гігієнічний стан Ялти, Алушти, Євпаторії та обґрунтована необхідність розосередження потоку відпочиваючих на перспективних мало освоєних територіях Чорноморського узбережжя Криму.

9. На підставі комплексного аналізу санітарно-гігієнічного та екологічного стану різних курортних територій АР Крим розроблено практичні рекомендації, спрямовані на більш раціональне використання рекреаційного потенціалу Криму. Рекомендовано прискорити освоєння за розробленими підходами нових перспективних курортних зон. В основу рекомендацій покладені принципи формування інфраструктури курортів з максимальною централізацією водопостачання та широкомасштабного впровадження локальних систем очищення стічних вод з їх подальшим використанням для санітарно-технічних потреб та зрошування зелених насаджень, що виключають скид стічних вод у прибережну зону моря.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для АР Крим заходи спрямовані на збереження унікальних рекреаційних ресурсів, оптимальне і раціональне їх використання є пріоритетними для існування та подальшого розвитку курортно-оздоровчої справи. Вважаємо за доцільне рекомендувати:

1. На державному рівні (Кабінети Міністрів України та АР Крим) сприяти розвитку санаторно-курортної та комунальної інфраструктури нових мало освоєних перспективних курортних зон Криму, особливо територій західного та південно-східного узбережжя. Для цього необхідно розробити комплексну програму першочергових заходів пов'язаних з питаннями централізованого водопостачання, включно з освоєнням нових джерел, та вдосконалення водовідведення за рахунок впровадження локальних систем очищення.

2. На територіальному рівні (Кабінет Міністрів та МОЗ АР Крим) необхідно

· з метою оздоровлення довкілля на традиційних курортах ПБК та підвищення їх статуса здійснити корегування Генплану (1975 р.) Великої Ялти на основі концептуальних еколого-гігієнічних вимог з функціонального зонування територій;

· розробити нормативний документ щодо встановлення меж округів та зон санітарної охорони курортів Криму;

· створити науково-обгрунтовану міжвідомчу стратегію щодо усунення та попередження забруднення курортного середовища, що сприятиме кардинальному покращенню еколого-гігієнічного стану курортів.

3. На галузевому рівні (МОЗ АР Крим) для подальшого розвитку існуючих курортних зон здійснити корегування раніше розробленої документації з планування курортів, в якій слід переглянути ємність та структуру курортних закладів, переорієнтувавши їх на будівництво кемпінгів, мотелів, турготелів, а також закладів для короткочасного відпочинку населення.

Все це дозволить використовувати наявний курортний потенціал Криму не лише у найближчі роки, а й у перспективі.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шибанов С.Э., Михайлов В.В., Кровякова М.Т. Анализ экологической ситуации в Крыму // Таврический медико-биологический вестник. - 1999. - №1-2. - С.126-132.

2. Кровякова М.Т. Некоторые вопросы экологии курортных регионов АР Крым // Гигиена населенных мест. - Киев, 2001. - Вып.38. - Т.1. - С.100-104.

3. Кровякова М.Т., Шибанов С.Э. Влияние рекреационной нагрузки на бактериальное загрязнение прибрежных морских вод куроров Крыма // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2001. - №4. - С.75-78.

4. Кровякова М.Т., Шибанов С.Э., Савотин В.Е. Влияние микробного загрязнения прибрежных морских вод курортов Крыма на эпидемиологическую ситуацию // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2002. - №1. - С.98-100.

5. Кровякова М.Т. Анализ работы и проблемные вопросы санэпидслужбы Автономной Республики Крым // Довкілля та здоров'я. - Київ, 2002. - №3 (22). - С.46-48.

6. Кровякова М.Т., Станкевич В.В., Антомонов М.Ю. Интегральная оценка пляжей в зонах водных рекреаций Крыма // Гігієна населених місць. - Київ, 2002. - Вип.39. - С. 19-24.

АНОТАЦІЯ

Кровякова М.Т. Оптимізація еколого-гігієничних умов рекреацій Криму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01 - гігієна.- Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеева АМН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена науковому обгрунтуванню комплексу санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і екологічних заходів з оздоровлення зон рекреацій для планування подальшого розвитку санаторно-курортної справи у Криму на підставі оцінки еколого-гігієничного стану різних рекреаційних зон Криму - Великої Ялти, Алушти, Євпаторії, Раздольненського та Чорноморського районів. Встановлено, що рекреаційні резерви традиційних курортів практично вичерпані, що вимагає розвитку більш екологічно придатних для цього нових перспективних курортних зон, таких як західні та південно-східні райони Чорноморського узбережжя, які за санітарно-гігієнічними критеріями віднесені до чистих регіонів. В зв'язку з бактеріальним забрудненням морських вод відмічається різке зростання захворюваності населення гострими кишковими інфекціями, що поряд з дефіцитом питної води загострює епідеміологичний стан курортів. Спираючись на результати дослідження розроблена система оціночних показників пляжів та критеріальна шкала оцінки їх якості, які об'єктивно відображають санітарно-гігієнічний стан курортів та можуть розглядатися як інтегральний показник оцінки інфраструктури морських курортів, що існує. Подальший розвиток санаторно-курортної сфери у Криму потребує вирішення проблем водопостачання та водовідведення, розробки та затвердження округів та зон санітарної охорони курортних ресурсів, розвитку курортної інфрастуктури у перспективних курортних районах.