Широколистяно-лісові ландшафти Полтавщини: стан і поширення по території області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Наукове товариство учнів «Мала академія наук»

Відділення: Наук про Землю

Секція: географія і ландшафтознавство

Широколистяно-лісові ландшафти Полтавщини:

стан і поширення по території області

Актуальність теми. Ліс - це найбільш могутній тип рослинного покриву і головний компонент біосфери. Він, в основному, забезпечує екологічну безпеку і збереження біосфери нашої планети. Ліси Полтавщини несуть на собі величезне рекреаційне, антропогенне навантаження. У зв'язку з цим вивчення широколистяних лісів Полтавщини та проблема їх знищення є актуальною і життєво необхідною для збереження унікальних біоценозів широколистяно-лісових ландшафтів.

Мета дослідження - проаналізувати умови формування, особливості флори і фауни широколистяних лісів у межах Полтавської області.

Завдання роботи: 1) проаналізувати умови формування широколистяних лісів у межах Полтавщини; 2) охарактеризувати рослинність широколистяних лісів; 3) проаналізувати стан і структуру популяцій рідкісних видів флори; 4) охарактеризувати тваринний світ; 5) з'ясувати, які сучасні та антропогенні ландшафти сформувались на місці широколистяних лісів; 6) розглянути заходи спрямовані на збереження широколистяних лісів та показати роль заповідників для охорони цих ландшафтів.

Структура роботи: вступ, два розділи, висновки, 8 додатків та 24 використаних джерел.

Основними результатами роботи є: 1) аналіз і систематизація наукових праць з даної тематики; 2) охарактеризовано умови формування широколистяних лісів; 3) дано характеристику рослинному і тваринному світу; 4) на основі наукових джерел досліджено стан і структуру популяцій рідкісних видів флори та фауни; 5) проаналізовано проблеми і перспективи широколистяно-лісових ландшафтів Полтавщини; 6) на основі отриманих даних визначено сучасні та антропогенні ландшафти, що сформувались на місці широколистяних лісів; 7) розглянуто заходи, спрямовані на збереження широколистяних лісів, та показано роль заповідників у охороні цих ландшафтів; 8) розроблено рекомендації щодо охорони широколистяно-лісових ландшафтів; 9) результати роботи представлено на конференції «Полтавщина - земля моя свята».

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Умови формування широколистяно-лісових ландшафтів Полтавщини

1.1 Кліматичні умови

1.2 Рельєф, води, склад гірських порід, ґрунтовий покрив

1.3 Рослинність широколистяних лісів

1.4 Тваринний світ

Розділ 2. Ландшафти (історія та сучасність)

2.1 Історія формування та дослідження широколистянолісових ландшафтів у межах Полтавської області

2.2 Сучасні ландшафти на місці широколистяних лісів та агроландшафти

2.3 Заповідні ландшафти широколистяних лісів Полтавщини

2.4 Наші рекомендації по збереженню широколистяно-лісових ландшафтів

Висновки

Додатки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах всебічного посилення антропогенного впливу на природні екосистеми особливого значення набуває проблема збереження біорізноманітності, в тому числі, генофонду рідкісних видів рослин.

Основними природними рослинними угрупованнями на території Полтавщини є ліси, луки і болота, степи, а також водна рослинність. Сучасний рослинний покрив області значно відрізняється від природного і є наслідком інтенсивної господарської діяльності: ліси на значних площах були вирубані, степи майже повсюди розорані. Цим обумовлені зміни видового складу та поширення рослин і тварин. Домінуючими стали угрупування агрокультурної рослинності та польових бур'янів, штучних деревних насаджень [10].

Відомо, що першооснова життя людини знаходиться у природі. Одним з наймогутніших факторів природи є ліс як жива саморегулююча система співжиття дерев, трав'яних рослин, тварин, птахів, комах, грибів, мохів і мікроорганізмів, які впливають один на одного, взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем.

Ліс - це найбільш могутній тип рослинного покриву і головний компонент біосфери. Він, в основному, забезпечує екологічну безпеку і збереження біосфери нашої планети. Ліс виконує неоціненні і найголовніші водоохоронні, водорегулюючі, ланшафтно- і кліматоутворювальні, ґрунтозахисні, санітарно- гігієнічні, рекреаційні і естетично-виховні функції. Ліс - це природна аптека. В наших лісах росте багато вітамінних, фітонцидних, алкалоїдних рослин. Полтавщина з давнини відома як один з головних районів по заготівлі лікарських рослин.

Ліс постачає сировину для деревообробної, меблевої, будівельної, паперової, целюлозної і хімічної індустрій. З деревини виробляють спирт, глюкозу, оцтову кислоту, каучук, штучний шовк, а з лісних відходів - патоку, дьоготь, вугілля.

З лісом зв'язана доля багатьох видів рослин і тварин. Якщо зникають лісові масиви, то це призводить до зникнення і деяких представників рослинного і тваринного світу.

Ліси Полтавщини несуть на собі величезне рекреаційне, антропогенне навантаження. До рекреаційних лісонасаджень належить більше половини лісового фонду області. Це зелені зони міст і населених пунктів, їх лісопаркова частина, а також захисні смуги вздовж залізниць і шосейних доріг. Сюди ж відноситься заповідний фонд загальною площею 3763 га, або 2,5% площі держлісфонду, при нормі 6-7%. Це унікальні пам'ятники природи республіканського і місцевого значення; пам'ятки археології, культури, історії та інші [19].

У зв'язку з цим виконана в рамках дослідження робота по вивченню широколистяних лісів Полтавщини та проблемі їх знищення є актуальною і життєво необхідною для збереження унікальних біоценозів широколистяно-лісових ландшафтів.

Питання про широколистяно-лісові ландшафти висвітлена у літературі недостатньо. Виключно кількома словами про них згадують Маринич О.М., Шищенко П.Г. [12], Пістун М.Д., Шипович Є.Й. [6], описуючи Лівобережно-Дніпровський Лісостеповий край. Досить комплексно широколистяно-лісові ландшафти були охарактеризовані Ланьковим А.І. [11], Чижовим М.П. [23].

Ткаченко В.С., Генов А.П., Лисенко Г.М. [18],. Мельник В.І, Гриценко В.В. [17],. Чибилев А.А [22] досить детально описують рослинність широколистяних лісів.

Велика кількість праць присвячених дослідженню видів флори, які занесені до Червоної книги України [6, 7, 15, 20, 21].

Добре схарактеризований тваринний світ у працях Чижова М.П. [23] та Ланька А.І. [11].

Про сучасні ландшафти на місці широколистяних лісів та агроландшафти писали Масляк О.П. [13], Маринич О.М., Шищенко П.Г. [12], Чижов М.П. [35] та ін. [17,10].

Питанням заповідних територій займалися Яценко П.Т. [24], Ткаченко В.С., Генов А.П., Лисенко Г.М. [25] та ін. [3, 19, 20].

Мета дослідження - проаналізувати умови формування, особливості флори і фауни широколистяних лісів у межах Полтавської області.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

· проаналізувати умови формування широколистяних лісів у межах Полтавщини;

· охарактеризувати рослинність широколистяних лісів;

· проаналізувати стан і структуру популяцій рідкісних видів флори;

· охарактеризувати тваринний світ;

· з'ясувати, які сучасні та антропогенні ландшафти сформувались на місці широколистяних лісів;

· розглянути заходи спрямовані на збереження широколистяних лісів та показати роль заповідників для охорони цих ландшафтів.

Об'єкт дослідження - широколистяно-лісові ландшафти Полтавщини.

Предмет дослідження - стан і поширення широколистяних лісів у межах області.

При написанні наукової роботи ми користувалися такими методами географічних досліджень: метод обробки вже накопиченої наукою географічної інформації (метод географічного порівняння, метод наукового пояснення на основі знання законів природи, історичний метод, метод системного аналізу).

Основними результатами роботи є:

· аналіз і систематизація наукових праць з даної тематики;

· охарактеризовано умови формування широколистяних лісів;

· дано характеристику рослинному і тваринному світу;

· на основі наукових джерел досліджено стан і структуру популяцій рідкісних видів флори та фауни;

· проаналізовано проблеми і перспективи широколистяно-лісових ландшафтів Полтавщини;

· на основі отриманих даних визначено сучасні та антропогенні ландшафти, що сформувались на місці широколистяних лісів;

· розглянуто заходи, спрямовані на збереження широколистяних лісів, та показано роль заповідників у охороні цих ландшафтів;

· розроблено рекомендації щодо охорони широколистяно-лісових ландшафтів;

· результати роботи представлено на конференції «Полтавщина - земля моя свята».

Наукова новизна роботи полягає у всебічному аналізі умов формування широколистяних лісів, доповненні та узагальненні відомостей про їх рослинний покрив, проаналізовано їх сучасне географічне поширення, складено список природоохоронних територій Полтавської області, в яких охороняються широколистяні ліси.

Практичне значення дослідження - робота може бути використана на уроках фізичної географії України та біології у школі та у вищих навчальних закладах при вивченні ландшафтознавства, фізичної географії України, географії Полтавщини та екології.

Обсяг і структура роботи: наукова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, 8 додатків та 24 використаних джерел.

Розділ 1

Умови формування широколистяних лісових ландшафтів України

ліс широколистяний полтавщина

1.1 Кліматичні умови

Географічне положення Полтавщини (в межах антлантико-континентальної області) визначило її належність до помірного кліматичного поясу, крайньої південної частини атлантико-континентальної помірно-вологої помірно-теплої кліматичної області і характеризується найменшим зволоженням серед лісостепової зони України. У цілому для території Полтавщини притаманні загальні риси помірного континентального типу клімату (Додаток А).

Як відомо, особливості клімату значною мірою залежать від впливу радіаційного чинника, зумовленого географічною широтою місцевості, яка визначає показники сонячної радіації. Тривалість сонячного сяяння з півночі на південь області зростає від 1900 до 1980 годин за рік; кількість сумарної сонячної радіації - від 101 до 104 ккал/см2 за рік; показники радіаційного балансу - від 44 до 46 ккал/см2 за рік. Переважну частину сонячної енергії поверхня області отримує в теплий період року, в основному на протязі другої половини весни і в літні місяці. Радіаційний баланс території в середньому за рік є додатнім, а на протязі зими - від'ємним [10].

Особливістю клімату регіону є поступове зменшення в напрямку на схід і південь кількості опадів (з 600 до 490 мм, відповідно і показників випаровування) та підвищення в літній період температур, а також тривала посуха та суховії в південній та південно-східній частині, що обумовлене межуванням із континентальною степовою областю. Середньорічна температура повітря складає 5,7-б,6°С. Тривалість зимового періоду - 122дні. Середня температура влітку Тривалість літнього періоду - 120 днів [5]

Другим за впливом на особливості клімату є чинник циркуляції атмосфери. Рівнинний характер поверхні області сприяє поширенню над її територією повітряних мас трьох типів і шести підтипів. Серед трьох зональних типів переважають повітряні маси помірних широт (понад 2/3 днів за рік). Арктичні повітряні маси панують в понад, 1/10, а тропічні-понад 1/5 кількості днів за рік.

Атмосферні опади на території області, в основному, випадають при проходженні північно-західних циклонів. Середня річна кількість атмосферних опадів закономірно зменшуються із північного заходу а південь та південний схід Полтавщини, в інтервалі 580 …480 мм за рік. Річна кількість опадів по всій Полтавщині впродовж також зростає ( за півстоліття а 60 мм і більше) [10].

1.2 Рельєф, води, склад гірських порід, ґрунтовий покрив

Територія Полтавської області (площа 28,8 тис. га) розташована в межах Дніпровсько-Донецької запади, якій в сучасному рельєфі відповідає Придніпровська низовина, представлена на півдні Придніпровською терасою, в центральній та північній частинах Полтавською рівниною [5]. Понад 92% площі області знаходиться у межах природної зони лісостепу, і тільки 8% (її крайня південно-східна частина ) - у межах степової природної зони Східноєвропейської рівнинної фізико-географічної країни [4].

Рельєф території рівнинно-хвилястий, розчленований долинами річок на вододільні плато. Формування сучасного рельєфу відбувалося внаслідок діяльності льодовикових вод та ерозійно-акумулятивних процесів у долині Дніпра та його приток [5]. На території Полтавської області досить розвинена гідрологічна мережа, яку складають річки, болота, озера, штучні водойми. Щільність річкової мережі складає 0,15 км/км [5]. На території області налічується 146 річок (водотоків довжиною понад 10 км) загальною довжиною 5100 км. Серед них дві великі (понад 500 км) -Дніпро і Псел; дев'ять середніх (довжиною 101.. .500 км); 135 малих річок (100 км і менше). Є також приблизно 1600 струмків.

Річкова система у сучасному вигляді сформувалася в кінці льодовикової епохи. Нахил поверхні області зумовлює переважний напрям річкової сітки: майже всі річки течуть з півночі на південь або з північного сходу на південний захід і є лівими притоками Дніпра ( Ворскла, Сула, Псел) [4].

Річки Полтавщини живляться в основному сніговими водами (55-60% від загального об'єму стоку). Другим за значенням джерелом живлення річок є підземні води (30-35%) [10].

Глибина залягання ґрунтових вод коливається в значних межах відповідно до елементів рельєфу: на заплаві - 2-3 м; на боровій терасі - 3,5-12 м; на лесовій терасі - 4-10 м; на плато - 22-24 м; в балкових системах, що перерізують плато - 6-7 м.

Ґрунтові води характеризуються значною мінералізацією, яка зростає в південній частині регіону [5] . Значна частина малих річок бере початок в межах Полтавщини. За останні півстоліття на Дніпрі і його притоках споруджена велика кількість водорегулюючих споруд (водосховища, захисні дамби, водовідвідні канали і шлюзи тощо), які роблять вірогідність катастрофічних повеней і паводків незначною і дещо згладжують відмінності в розподілі об'єму стоку впродовж року.

Певну проблему для області становить антропогенно-стимульоване заболочення й підтоплення земель (на площі 11,5 тис. га). Основними причинами цих несприятливих явищ є будівництво водосховищ і ставків; втрати води з водопровідної й каналізаційної мереж; ущільнення ґрунтів, яке робить їх менш водопроникними й зумовлює утворення верховодки. Ці чинники окремо чи в сукупності зумовлюють підвищення рівня підземних вод. Для боротьби з підтопленням і заболоченням здійснюються роботи з метою покращення дренованості підземних вод (будівництво дренажних колодязів, осушувальних каналів тощо) [10].

Залежно від ґрунту, на якому росте ліс, можна спостерігати різницю у складі дерев, кущів, трав, мохів і лишайників.

Загальні ґрунтові умови визначаються механічним складом ґрунту, його структурою, фізичними властивостями, аерацією, хімічними властивостями та ін.

Для частини лісів типові дерново-підзолисті ґрунти при помірному кліматі, сірі лісові ґрунти при більш теплому кліматі, для деяких типів лісу - чорноземи (степова зона). (Додаток Б)

Ґрунт складається з твердих частинок різної величини, він містить ґрунтову воду, повітря, ґрунтові мікроорганізми, коріння рослин, у ньому живуть різні тварини. Завдяки їх дії ґрунт органічно зв'язаний з атмосферою і сонячною енергією та постачає необхідне для росту й розвитку деревних та інших рослин живлення.

Забарвлення верхнього шару більшості ґрунтів темне, сіре, коричневе або чорне. Ґрунти розрізняють за кількістю перегною та мінеральних речовин [9].

Ґрунтовий покрив Полтавської області формувався під впливом помірного клімату з близьким до оптимального зволоженням; переважно на лесових карбонатних пухких породах, багатих на елементи мінерального живлення і сприятливих за фізико-хімічними властивостями; лучно-степовою і степовою рослинністю на слабо дренованих вододілах і терасах, та широколистяно-лісовою рослинністю на розчленованих правобережжях річок; на півдні області - в умовах неглибокого залягання ґрунтових мінералізованих вод, на півночі - промивного водного режиму; під впливом давнього господарського освоєння.

Різні види чорноземів займають понад 92% площі орних земель і 84% всіх сільськогосподарських угідь території Полтавщини. У тому числі 2/3 площі орних земель становлять чорноземи типові (включаючи їх залишково-солонцюваті й вилугувані відмінності).

На південному сході Полтавщини чорноземи типові лісостепу поступово переходять в чорноземи звичайні північного степу (у південних частинах Новосанжарського, Машівського, Карлівського, Кобеляцького районів). Ці ґрунти родючі, але розвивались в умовах більшого дефіциту зволоження, тож потребують зрошення.

Прикладом залежності ґрунтового покриву від рельєфу є розташування опідзолених ґрунтів. В наш час вони займають площі під широколистяними лісами, а також 6,5% орних земель області (на місці вирубаних лісів) [10]. Лісові ґрунти - чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені подекуди в комплексі з сірими і світло-сірими - займають переважно розчленовані правобережжя річок Сули, Псла, Ворскли [5].

Під ділянками, де ліс в більш вологі епохи витісняв формувались спочатку опідзолені чорноземи, а потім їх змінювали темно-сірі лісові ґрунти. Негативною рисою цих ґрунтів є «запливання» після дощів[10] .

Іншим прикладом впливу рельєфу на ґрунтовий покрив є розташування різною мірою засолених ґрунтів (біля третини площі орних земель і сільськогосподарських угідь). За цим показником Полтавщина виділяється серед інших лісостепових областей. Найбільші масиви солонцюватих ґрунтів поширені на півдні області [10].

1.3 Рослинність широколистяних лісів

Полтавщина належить до малолісних і лісо-дефіцитних областей. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку XXI століття становить 9,55% (274,6 тис. га). Середня лісистість України - понад 15%; світу-29%.

На території області основними типами лісів є широколистяні дубові (діброви) і хвойні соснові (бори). (Додаток В)

Лісові ресурси області невеликі (за їх потенціалом область займає 15 місце в Україні). Запаси деревини на землях лісового фонду в середньому становлять 143 м3/га. Усі ліси віднесені до природоохоронних і рекреаційних. У них дозволяються лише рубки догляду, санітарні та вибіркові лісо-відновлювальні роботи [10].

Напівприродні ценози збереглися переважно у заплавах річок, іноді - на їх терасах, хоча останнім часом також зазнали значних змін. Зональні типи рослинності - широколистяні ліси та лучні степи - займають незначні площі. Ліси трапляються переважно на терасах річкових долин. Поширенню лісів, крім антропогенного впливу, перешкоджає засолення ґрунтів, яке є характерним для цього регіону. Найпоширенішими на території Полтавщини є кленово-липово-дубові ліси, які репрезентують типові для Лівобережного Лісостепу широколистяні ліси. Через зростаючу континентальність клімату із заходу на схід ці ліси географічно заступають тут грабово-дубові, поширені на Правобережжі України.

Найбільші масиви кленово-липово-дубових лісів пов'язані з крутим і найбільш розчленованим правобережжям річок Сули, Псла, Ворскли та їх приток. Трав'яний покрив широколистяних лісів флористично небагатий і складається з типових неморальних видів. Проективне покриття травостою коливається в різних угрупованнях від 20 до 70% залежно від умов освітленості, зволоження та флористичного складу. Угруповання грабово-дубових лісів, які локально поширені в регіоні досліджень, переважно в північно-східній частині, приурочені до крутосхилів правих берегів річок Удаю, Сули, Xоролу, Псла, Ворскли, де гористість та розчленованість рельєфу сприяють швидкому опідзоленню лісостепових грунтів. Характерною особливістю цих угруповань є флористична зрідненість порівняно із західними грабовими лісами, оскільки граб звичайний на території Полтавської рівнини має східну межу природного поширення [14].

Незначні площі займають. заплавні ліси, які мають надзвичайно важливе водоохоронне значення. У минулому заплавні широколистяні ліси займали значні площі, згодом їх поступово вирубали з метою збільшення площі лук.

Дубово-соснові ліси займають більш родючі ґрунти борових терас - глинисті піски з суглинковими прошарками або легкі супіски.

Вагомим показником стану сучасної флори і рослинності є кількість рідкісних видів і угруповань, які потребують охорони. Так, у флорі вищих судинних рослин Полтавщини виявлено 169 рідкісних видів (Табл. 1).

У ценотичному відношенні серед рідкісних рослин переважають представники біогеоценозів, які зазнали найбільших змін - лісових (69 видів) та степових (52).

У сучасному рослинному покриві області виявлено 9 рідкісних угруповань, занесених до Зеленої книги України ( наприклад, лісові - грабово-дубові ) та регіонально рідкісні ( лісові - орлякові ).

Лісові ценози, представлені 136 видами (птахів - 112, ссавців - 17, земноводних - 3 та плазунів - 4). Природні компоненти території (геологічна будова, рельєф, клімат, вода, ґрунти, рослинний і тваринний світ), перебуваючи між собою в складному довготривалому зв'язку, утворюють різноманітні, закономірно побудовані природно-територіальні комплекси або ландшафти [10].

«Нагірні» діброви - ліси з переважанням дуба звичайного (Додаток Г, рис. Г-1). Ростуть на крутих, густо розчленованих ярами і балками схилах річкових долин. Супутниками дуба є липа серцелиста (Додаток Г, рис. Г-2), клен гостролистий (Додаток Г, рис. Г-3), подекуди в західній частині області - граб звичайний (Додаток Г, рис. Г-4). У чагарниковому ярусі домінує ліщина (Додаток Г, рис. Г-5). Склад рослин трав'яного покриву залежить від умов зволоження (по мірі його зростання домінують осока волосиста (Додаток Г, рис. Г-5), копитняк європейський (Додаток Г, рис. Г-6), конвалія (Додаток Г, рис. Г-7) тощо). Навесні розквітають рослини-ефемероїди (проліски (Додаток Г, рис. Г-8), рясти, пшінка)[16, ст. 8]

Таблиця 1

Рідкісні види рослин Полтавщини, що занесені до Червоної книги України (1) та охороняються за рішенням Полтавської обласної ради (2)

Рослинні угруповання	Приклади видів рослин, що охороняються
	1	2
Широколистяні ліси-діброви	Зозулині черевички справжні, лілія лісова, гніздівка звичайна, любка дволиста, тюльпан дібровний, підсніжник білосніжний, цибуля ведмежа, лунарія оживаюча, рябчик руський, глід український, булатка великоквіткова	плаун булавовидний, ряст порожнистий і Маршалла, зубниця бульбиста, дзвоники персиколисті, проліски дволиста та сибірська, конвалія звичайна, осока кореневищна

1.4 Тваринний світ

Тваринний світ області чисельний і різноманітний. Зустрічаються понад 400 видів хребетних тварин. Серед них близько 40-50 видів риб, 10 видів амфібій, 11 видів рептилій, понад 300 видів птахів (включаючи 150 видів, що гніздяться на території області, а також перелітних і зимуючих), 66 видів ссавців. (Додаток Д)

За останні століття у фауні Полтавщини відбулися значні зміни. Характерні зональні види тварин зникли (кречітка, стрепет, тетерук та інші). Окремі види успішно акліматизовано (олень благородний (Додаток Е, рис. Е-1), лань (Додаток Е, рис. Е-2), єнотоподібний собака (Додаток Е, рис. Е-3)), чи реакліматизовано (бобер (Додаток Е, рис. Е-4), лось (Додаток Е, рис. Е-5), свиня дика (Додаток Е, рис. Е-6) та ін.).

17 видів тварин, які трапляються на території області, занесено до Червоного Європейського списку (наприклад, видра (Додаток Е, рис. Е-7), вовк (Додаток Е, рис. Е-8)), 103 види - до «Червоної книги» України. До числа останніх належать види ссавців (кутора мала (Додаток Е, рис. Е-9), перев'язка звичайна (Додаток Е, рис. Е-9), борсук (Додаток Е, рис. Е-10), горностай (Додаток Е, рис. Е-11), великий земляний заєць); птахів (журавель сірий, пугач, кулик-ходуличник, кулик-сорока); плазунів (мідянка (Додаток Е, рис. Е-12)); понад 30 видів комах (сатурнії, парусники, ведмедиці, бражники, жук-олень тощо) [10].

Якісні та кількісні показники фауни знаходяться у тісному зв'язку з флористичною складовою біоценозів . Наслідком проходження по території Полтавщини межі між степовою та лісостеповою зонами є досить строкатий склад зооценозів, характерною рисою яких є взаємопроникнення лісових та степових видів. Фауністичний список наземних хребетних Полтавської області на перший погляд достатньо багатий і включає 397 видів. Проте статус багатьох із них викликає тривогу і потребує невідкладних охоронних заходів - 156 видів (39,8% від всієї кількості видів!) вже зникли з території Полтавщини, або чисельність їх знаходиться на загрозливо низькому рівні. Серед них виявлено 14 видів, занесених до Червоного Європейського списку, 66 - до Червоної книги України, 76 - регіонально рідкісних, що потребують охорони в області [5].

Серед тварин, що зустрічаються в лісах Полтавщини найчастіше є лисиця, куниця лісова (Додаток Е, рис. Е-13), заєць-русак, їжак звичайний, білка звичайна, кріт звичайний, миша лісова, дрізд (Додаток Е, рис. Е-14), горлиця звичайна, зозуля, дятел, жайворонок лісовий (Додаток Е, рис. Е-14), зяблик (Додаток Е, рис. Е-15), одуд (Додаток Е, рис. Е-16), яструб великий, вуж звичайний, гадюка звичайна, ящірка прудка, ропуха, жаба трав'яна [16, ст. 9].

Розділ 2

Ландшафти (історія та сучасність)

2.1 Історія формування та дослідження широколистянолісових ландшафтів у межах Полтавської області

Історичні та літературні джерела стверджують, що майже до другої половини XVII ст. територія Полтавщини, як і більша частина півдня Лівобережної України, була заселена дуже рідко, поодинокими селищами. За першу чверть вказаного століття кількість селищ зростає - з декількох десятків до 300, що розташовувались біля річок, озер та ярів. Найгустіше населено було Посулля (річки Удай, Многа, Лисогір, Оржиця). Другим місцем заселення було Попсілля (по р. Псел і його притоках), де за другу чверть XVII ст. з'явилося 71 селище, з них 42 розташовувалось по вже в той час заболоченій річці Хорол.

На рослинність Полтавського краю значний вплив зробив льодовик, дніпровський язик якого покривав собою майже всю територію колишньої Полтавської губернії, крім її східних повітів (Червоноградського, Полтавського і Зіньківського). Після льодовика в цих межах були поширені древні ліси, що тяглися з північного заходу на південний схід губернії і кінчались на правому березі річки Ворскла, а далі на схід був степ.

Про надзвичайно багатий в минулому рослинний і тваринний світ Полтавщини свідчить цілий ряд літературних джерел, у яких вона описується як край величезних лісових масивів та ковилових степів заростями чагарників, густою сіткою малих і великих річок, торф'яних боліт, помірно-континентальним кліматом, що створювало надзвичайно сприятливі умови життя для безлічі видів лісових, степових і водних тварин та птахів. Ще в першій половині XVI ст. на території Київського воєводства, куди входила і Полтавщина, водилося «... в степах і лісах звірів безліч: дикі бики, дикі осли, олені убиваються для шкіри, а м'ясо викидається, крім філейних частин: кіз (козуль) і кабанів залишали без уваги. Газелів (сайгаків) убивали тисячами. На берегах живе безліч бобрів. Птахів на диво так багато, що хлопчики весною наповнюють човни яйцями качок, диких гусей, журавлів, лебедів і потім їх виводки наповнюють пташині двори. Орлят зачиняють у клітки для пера до стріл».

У Переяславському князівстві, яке займало більшу частину теперішньої Полтавської області, береги річок густо вкривали ліси, переважно дубові. В ті часи дрімучі бори зростали на берегах Сули, Псла, Хорола. Ще більшою лісистістю відзначалась прибережна місцевість приток Сули - Удая і Перевода. На Ворсклі, поблизу Диканьки, ще й до недавнього часу зберігалися дуби діаметром понад 2 метри, які пережили віки і були свідками прадавніх лісових багатств, що ними славився наш край. Такі ж непрохідні ліси зростали у давні часи на берегах річок Сулою і Трубежу.

В другій половині XVII ст. площа древніх лісів на Правобережжі Ворскли була в 4-5 разів більшою, ніж в кінці XIX століття.

Ґрунтові дослідження проф. В. В. Докучаєва на Полтавщині показали, що території, які були під лісами в давно минулі часи, були значно більшими сучасних. Про це свідчать наявність і розвиток сірих лісових ґрунтів, а також відсутність на території області незмінних супутників степу - справжніх курганів. З цих же досліджень випливає і те, що в древності ліси були розповсюджені по території Полтавщини, приблизно там же, де і тепер, тобто вони віддавали перевагу її високим місцям північної і західної частини і супроводжували праві береги найбільш значних притоків Дніпра (Сули, Псла, Ворскли), не доход и до південно-східної частини [19]. Відомо також, що протягом всього XIX ст. лісовідновленням та створенням полезахисних лісонасаджень і лісосмуг займалися на Полтавщині лише окремі ентузіасти. Так, Миргородський поміщик, обдарований агроном і історик Василь Якович Ломиковський, що володів невеликим хутором, на своїх полях в 1809 році створив систему полезахисних лісосмуг. Вважається, що він першим в Росії впровадив «древопільне господарство».

Таким чином, Полтавщина вважається колискою полезахисного лісорозведення. Ліс біля села Дячкове в Диканському районі посадив в другій половині XIX ст. О.О. Ізмаїльський - вчений агроном, знавець степового землеробства, друг і сподвижник В.В. Докучаєва.

З 1940 року по 1990 рік загальна площа лісів області збільшилась на 97,7 тис. га Практично повністю за цей час була створена система полезахисних лісосмуг в сівозмінах господарств області та проведено залісення всіх площ рухомих пісків і діючих ярів та круч. Площа держлісфонду зростала в основному за рахунок прийому лісових угідь від колгоспів, радгоспів та інших лісовласників, а також внаслідок створення лісопосадок на неугіддях, прийнятих від колгоспів і радгоспів, переводу їх в лісопокриту площу [19].

Вчені ще кілька століть тому почали вивчати ліс та закони його розвитку, методи його використання та відновлення. З цих досліджень, які спочатку мали суто прикладний характер, розвинулася наука про методи і техніку відновлення, вирощування, використання й охорону лісу - лісівництво. Одночасно нагромаджувались теоретичні дані про біологію лісу, які лягли в основу лісознавства - науки про ліс та його зв'язки з середовищем, про закономірності розвитку лісу.

Вчення про типи лісу вперше в світі розробив вітчизняний вчений-лісівник Морозов Г.Ф. Воно викладено у працях «Вчення про ліс» (1920) та «Вчення про типи насаджень» (1931).

Радянські вчені В.М. Сукачов, П.С. Погребняк, Д.В. Воробйов та інші розвинули вчення Г.Ф. Морозова про типи лісу. Особливого поширення набули класифікації типів лісу В.М. Сукачова та П.С. Погребняка.

Видатний радянський учений В.М. Сукачов у «Основах лісової біогеоценології» (1964) теоретично обґрунтував типи лісу та їх класифікацію. Тип лісу він визначив як тип біогеоценозу, тобто комплекс рослинного і тваринного угруповання з однорідним характером взаємовідносин між рослинами, тваринами і середовищем, угруповання, яке має спільні риси і біологічно рівноцінні умови місця зростання та життя тварин.

П.С. Погребняк розробив екологічну типологію лісу. У праці «Основи лісової типології» (1955) він теоретично обґрунтував екологічну типологію та класифікацію типів лісу. Тип лісу він визначає як ділянку з екологічно однорідними умовами зростання. В основу визначення типу лісу П.С. Погребняк поклав родючість ґрунту та його вологість.

Д.В. Воробйов далі розвинув типологічну класифікацію лісів П.С. Погребняка. У книзі «Типи лісів Європейської частини СРСР» (1963) він дає визначення всіх типів лісу цієї частини СРСР. Він також вводить нові поняття в лісотипологічну класифікацію: тип лісової ділянки (відповідає едатопу П.С. Погребняка), тип лісу та тип деревостану.

Лісотипологічною класифікацією П.С. Погребняка і Д.В. Воробйова користуються лісівники України та ряду прилеглих до неї областей.

П.С. Погребняк запропонував сітку розподілу лісових площ України за типами лісорослинних умов (бори, субори, сугрудки, груди) та поділ деревних пород за їх вологолюбністю [9].

На початку XX ст. головним осередком наукових ботанічних досліджень в області був Полтавський природничо-історичний музей (нині краєзнавчий) на чолі з його завідуючим, кандидатом природничих наук М.Ф. Ніколаєвим.

Найвагоміший внесок у вивчення флори Полтавщини та виявлення рідкісних видів у першій половині XX століття зробив С.О. Іллічевський.

З 80-90-тих років XX ст. осередками з вивчення рідкісних рослин області є кафедра ботаніки Полтавського педагогічного інституту (нині університету), на якій цей напрямок здійснювали викладачі В.В. Буйдін, О.М. Байрак, С.В. Гапон, Л.Д. Орлова, та кафедра екології і ботаніки Полтавського сільськогосподарського інституту (нині аграрної академії), де працює голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства В.М. Самородов [5].

2.2 Сучасні ландшафти на місці лучних степів та агроландшафти

Полтавщина розташована переважно в Лісостеповій зоні України, яка простягається по центральній частині території нашої держави - від передгір'я Карпат до відрогів Середньоросійської височини. Характерною особливістю Лісостепу, яка й обумовила його назву, є чергування лісових та степових ділянок. (Додаток З)

Крайня південно-східна частина території Полтавщини заходить у степову зону. Тут кліматичні умови перешкоджають зростанню лісів на рівнинах (плакорах), а тому вони "ховаються" у яри та балки, більш прохолодні та вологі, а також у долини річок.

Лісова рослинність Лісостепу дуже змінює свій характер в напрямку із заходу на схід. Хоча на всій території Лісостепу переважають широколистяні ліси із пануванням дуба, породи дерев - супутники дуба - змінюються.

В лісостеповому Правобережжі у широколистяних лісах зростає ціла низка видів, які не переходять на лівий берег Дніпра - тут для них не підходять кліматичні умови.

На Лівобережжі, в тому числі на Полтавщині, в деревостанах часто зростає роль липи звичайної та клена гостролистого. Разом з дубом ці породи формують тут широколистяні ліси.

Східна межа ареалу граба проходить по Полтавській рівнині по лінії Ічня - Лохвиця - Диканька і в цілому збігається із східною межею ареалу черешні.

Найпоширеніші в області липово-дубові та кленово-липово-дубові ліси. Вони тінисті, із двоярусним деревостоєм. Верхній "поверх" цих лісів утворюють могутні дуби з домішкою ясена, а другий - липа та клен гостролистий з домішкою клена польового. В межах ареалу граба формуються грабово-липово-дубові та грабово-кленово-дубові ліси

Підлісок у широколистяних лісах Полтавщини майже не виявлений, оскільки ці ліси дуже темні. Але нерідко трапляються окремі кущі ліщини, свидини, бруслини європейської. Разом із терном і кленом татарським ці чагарники утворюють щільні смуги на узліссях, в яких люблять ховатися та мешкати комахи, птахи, дрібні ссавці.

Інший характер мають ліси на терасах річок Полтавщини - Псла, Сули, Ворскли, Удаю, Хоролу та їх приток. Високі борові тераси цих річок часто мають дюнний характер. Вони утворені бідними піщаними відкладами. На них переважають соснові та дубово-соснові ліси.

В цих лісах можна зустріти північні рослини, які ботаніки називають "бореальними". ( Це - брусниця, плаун булавовидний, сухоцвіт лісовий, котячі лапки дводомні, ялівець звичайний, деякі види папоротей - голокучник дубовий і т.д. ) [1].

Розташування Полтавщини переважно в лісостеповій зоні зумовлює те, що більшість ландшафтів області відноситься до лісостепового типу, і лише ландшафти крайнього півдня та південного сходу - до степового типу, північно-степового підтипу.

Лісостеповим ландшафтам області, порівняно з степовими, притаманна більш складна ландшафтна структура. Вона проявляється в чергуванні природних комплексів з опідзоленими ґрунтами, що сформувалися під остепненими борами і суборами та масивами дібров, і природних комплексів з чорноземами типовими (глибокими) мало- і середньо-гумусними під лучно-степовою рослинністю.

Східноєвропейські лісостепові, ландшафти на території області представлені 9 видами. Найбільшу площу займають ландшафти вододільних плато.

Ландшафти перебувають під постійним впливом природних і антропогенних чинників, а тому весь час змінюються. Подібні до сучасних типів природні ландшафти України виникли в післяльодовикову епоху. Уже тоді, в палеоліті і мезоліті (10 - 12 тис. р. тому), діяльність людини впливала на стан і характер ландшафтів. Ще більш значущою вона стала в неоліті (7 - 8 тис. р.), що було зумовлено виникненням та розвитком землеробства і тваринництва. Від епохи до епохи інтенсивність і масштабність впливу людини на ландшафти зростала. На кінець XIX ст. ландшафти Полтавської області були повністю освоєні. 9/10 площі лісових ландшафтів були розорані. Використання ландшафтних ресурсів велося неузгоджено, незбалансовано, екстенсивно, тому ландшафти почали деградувати. На цей час припадають перші наукові дослідження з підвищення продуктивності лісостепових і степових ландшафтів (В.В. Докучаєв, О.О. Ізмаїльський).

У зв'язку з високим рівнем господарської, в тому числі сільськогосподарської, освоєності території природні ландшафти в Полтавській області майже ніде не збереглися. Більша частина ландшафтів та їх складових частин - фацій, урочищ, місцевостей - змінені господарською діяльністю людини, тому ландшафти області за існуючою класифікацією відносяться в більшості до антропогенних ландшафтів.

В їх структурі переважає сільськогосподарський тип ландшафтів (76,2% площі області), в т.ч. 63,7% - підтип агроландшафтів [2]. Перетворення цілинних степів у поля і пасовиська, повальна вирубка лісів, обміління річок і значне скорочення площ водно-болотних угідь - це основні фактори збідніння природи України, в тому числі і Полтавщини, яке продовжується і по цей день [19] (Додаток К).

Територія Полтавської області належить до рівнинних східноєвропейських ландшафтів - низовинних та височинних. її репрезентує лісостеповий тип ландшафтів (широколистяно-лісові, власне лісостепові, лучностепові), за винятком південно-східної частини, де мають місце фрагменти північно-степових ландшафтів. Досить поширеними на Полтавщині є азональні типи ландшафтів - заплавні, що обумовлено розвинутою гідрологічною мережею регіону.

Щоб об'єктивно оцінити сучасний стан ландшафтного та біологічного розмаїття Полтавського регіону, одного з найбільш окультурених регіонів лісостепової зони України, потрібно враховувати високий ступінь розораності території (65-85%) та найменшу залісненість (7,5%). Екосистеми, що мають напівприродний характер, збереглись нерівномірно в різних частинах регіону на площі від 5 до 14%, проте більшість із них характеризується повноцінним складом і структурою рослинного і тваринного світу, грибів, мікроорганізмів. Вони і складають найважливіший природний ресурс - біологічне розмаїття [5].

2.3 Заповідні ландшафти широколистяних лісів Полтавщини

Відповідно до положень, з метою збереження та відновлення особливо цінних природних ландшафтів (типових чи унікальних) створюються ландшафтні заказники. Одним із критеріїв заповідання є ландшафтна типовість та унікальність. Враховуючи, що природні ландшафти - лісостепові (широколистянолісові та лучностепові) збереглися фрагментально, охорона на ландшафтному рівні дає можливість забезпечити комплексний підхід до збереження залишків природних екосистем як природно-територіальних комплексів.

Заповідний режим заказників передбачає вибіркове обмеження або заборону таких видів господарської діяльності, як розорювання земель, лісовикористання певних видів, меліоративні роботи, забудову, випасання, викошування, видобуток корисних копалин, туризм, мисливство, рибальство.

Ландшафтні заказники (40 - місцевого значення, 8 - загальнодержавного) в Полтавській області займають найбільші площі серед заказників (майже третю частину). Значна частина ландшафтних заказників в Полтавській області була створена в період оптимізацїі заповідної мережі об'ласті (1993- 1996 рр.) за результатами проведених комплексних досліджень.

«Короленкова дача»

Ландшафтний заказник -«Короленкова дача» - унікальна для Лівобережного Лісостепу мальовнича ділянка заплави р. Псел з цінними лісовими, степовими та заплавними природними комплексами, різноманітною флорою та фауною. Тут збереглись у незайманому стані природні ландшафти нагірних дібров та степових ділянок у комплексі з луками, озерами та обводненими болотами на заплаві. Розташований в околицях села Малий Перевіз Шишацького району. Площа - 79,1 га.

«Нижньопсільський»

Ландшафтний заказник «Нижньопсільський» - типова ділянка заплавних лісів та лук пониззя Псла з багатим рослинним і тваринним світом. Основні площі заказника зайняті заплавними лісами - білотополевими, осокоровими, подекуди осиковими. Природні білотополеві ліси характеризуються багатоярусною структурою. Чагарниковий ярус утворюють черемха звичайна, декілька видів гльоду, бруслини бородавчаста та європейська, бузина чорна Восени і взимку їх численні плоди є важливою кормовою базою для птахів. Площа - 504 га. Розташований між селами Омельник (з правого берега), Запсілля (з лівого) та Гуньки (з правого) до с. Крамаренки Кременчуцького району. (Рис. 1)

Рис. 1. Карта ландшафтного заказника «Нижньопсільський»

«Червонобережжя»

Ландшафтний заказник «Червонобережжя» - унікальний природний комплекс широколистяних і мішаних лісів та заплавних ценозів на заплаві р. Удай з різноманітним рослинним та тваринним світом. Унікальність ландшафтів заказника визначає наявність у його південній частині моренної гряди - відкладень покривного Дніпровського льодовика. Морена підстилає ґрунти, обумовлюючи підняття берегів р. Удай, де сформувались сприятливі умови для розвитку лісової рослинності, і слугує природною межею території заказника. Розташований в околицях с. Гінці на межі Чорнухинського і Лубенського районів Полтавської області.

Площа - 805,0 га.

Гідрологічні заказники

Гідрологічні заказники створюються з метою збереження і відновлення цінних водних об'єктів і комплексів. Особливості режиму охорони (обмеження чи заборона меліорації, заборона забудови, відсутність водостоків, обмеження полювання, рибальства) спрямовані на специфіку гідрофільного комплексу, яким може бути долина річки, частина її заплави, заболочена ділянка (поза заплавою), озера, штучні водойми - ставки.

«Куквинський»

Рис. 2. Карта гідрологічного заказника «Куквинський»

Гідрологічний заказник «Куквинський» - типова ділянка заплави р. Удай із широколистяними лісами та природним комплексом високотравних боліт із різноманітною флорою і фауною. Площа - 300,0 га. Розташований в околицях с. Повстин Пирятинського району Полтавської області (Рис. 2).

Ботанічні заказники

Ботанічні заказники створюються з метою збереження і відтворення цінних у науковому, господарському (ресурсно-кормовому) і естетичному відношеннях ділянок із природним різноманітним рослинним покривом, а також для збереження в природних умовах рідкісних рослин та угруповань.

«Парасоцький ліс»

Ботанічна пам'ятка природи «Парасоцький ліс» - унікальний масив широколистяного лісу, відомий реліктовий центр Лівобережного Лісостепу. Розташована в околицях с. Михайлівка Диканського району. Площа-145,0га.

Основна частина заповідного об'єкту - це плакорні та розчленовані ярами ділянки із типовими кленово-липово-дубовими та рідкісними для області грабово-дубовими. В напрямку до річки спостерігається зміна деревних порід у залежності від екологічних умов: на заплаві зменшується роль клена і липи, зростає - граба Це обумовлене збільшенням вологості, сприятливої для формування грабово-дубових лісів, типових для вологого, м'якого клімату Західної Європи.

Найбільшою цінністю «Парасоцького лісу» є масиви старих корінних дібров, розміщених на плакорах. Основу деревостану складають дуби віком 80-90 років, є ділянки з 140-180-річними, подекуди - із 200-250-річними деревами, які виглядають монументально. У Парасоцькому лісі виявлені старі граби віком до 200 років, що свідчить про корінність цього лісу. Локально зустрічається у деревостані вишня пташина (черешня). Вона є рідкісним видом на Лівобережжі, а в Парасоцькому лісі окремі дерева досягають 100 років.

Дендрологічні парки. Дендрологічні парки як науково-дослідні природоохоронні установи створюються з метою збереження і вивчення у спеціальних умовах колекцій різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного використання.

«Ковпаківський»

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Ковпаківський» - ділянка природних широколистяних та штучних соснових лісів навколо р. Ворскла з багатим рослинним і тваринним світом. Розташований в околицях смт. Котельва. Площа -196 га.

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що утворюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів і забезпечення умов організованого відпочинку населення.

«Диканьський»

Рис. 3. Карта регіонального ландшафтного парку «Диканьський»

Диканьський РЛП був першим об'єктом функціонального призначення не тільки в Полтавській області, а й у Лівобережному Лісостепу. Його територія схожа на всю Полтавщину в мініатюрі: із типовими дібровами, лучними степами, заплавними луками, балками, ярами, мальовничими краєвидами з блакитною стрічкою річки Ворскли, безмежними полями, стрункими лісосмугами, сучасними українськими селами. (Рис. 3) [5].

2.4 Наші рекомендації по збереженню широколистяно-лісових ландшафтів

Лісові ресурси Полтавщини виснажуються надмірними рубками задля лісопродукції, а також інтенсивними санітарними рубками. Спостерігається масове пошкодження і засихання лісів, особливо дібров навколо промислових підприємств і хімічних заводів від їх шкідливих викидів (19).

На нашу думку для подальшого збільшення територій під широколистяними лісами та збереження існуючих потрібно:

· забезпечити повноцінне виконання всіх законів, кодексів та положень про лісове господарство щоб вберегти лісонасадження та ліси від правопорушників;

· збільшити відповідальність керівників підприємств за порушення екології навколишнього середовища їх підприємствами;

· проводити заліснення земель, не придатних для сільськогосподарського використання, створення захисних насаджень, лісопарків у малолісних районах області;

· з метою захисту ґрунтів проводити роботи із захисного лісорозведення, залісення берегів рік;

· розширення зелених зон навколо міст і населених пунктів, їх внутрішнє озеленення;

· розширювання територій ландшафтних парків та дотриманням режиму охорони на їх територіях ;

· організація еколого-просвітницької діяльності з метою забезпечення підтримки природно-заповідної справи широкими верствами населення, зокрема школярами та їхніми батьками, виховувати культуру поведінки в лісонасадженнях, навчати людей знанням законів природи, підвищувати рівень екологічного мислення.

ВИСНОВКИ

У ході написання даної курсової роботи ми прийшли до наступних висновків:

1. Широколистяно-лісові ландшафти Полтавщини сформувалися в умовах помірно континентального клімату Українського Лісостепу. Температурний режим відзначається поступовим наростанням температур від холодного до теплого періоду і спаданням від теплого періоду до холодного. Відхилення від середніх показників температур повітря в сторону максимуму і мінімуму бувають досить помітні. Залежно від місцевих фізико-географічних умов максимальні і мінімальні температури в окремих пунктах помітно відхиляються від середніх показників.

2. Територія Полтавщини, у межах якої сформувались широколистяно-лісові ландшафти має досить довгий вегетаційний період.

Ландшафти у цілому одержують достатню кількість опадів за рік, що створює оптимальні умови для розвитку природної рослинності, вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, плодових і декоративних дерев. Однак їх південна окраїна лежить у зоні дещо зниженого зволоження, де в окремі роки воно буває досить відчутне, особливо в період вегетації.

Дощі у теплу пору року більше бувають у вигляді злив, часто досить інтенсивних і тому шкідливих. Проте тут нерідко йдуть обложні дощі, дуже бажані в період вегетації. У зимовий період майже виключно випадає сніг.

3. Ріки широколистяно-лісових ландшафтів належать до басейну Ворскли, Сули, Псла. Територія дренується їх притоками. Всі вони мають загальний напрям стоку з північного сходу на південний захід і належать до типу низовинно-рівнинних річок.

Річки мають дощове, снігове і підземне живлення. Участь весняного, дощового і підземного живлення визначається комплексом фізико-географічних умов території. Для снігового живлення насамперед має значення товщина снігового покриву, інтенсивність танення снігу навесні, затримання талих вод на шляхах попереднього стоку та ряд інших особливостей. Частка підземного стоку знаходиться в прямій залежності від глибини врізу русла річки. Чим більше річка прорізує водоносних горизонтів, тим більша частка підземного стоку.

Територія Полтавської області багата на підземні води, які впливають на формування природних компонентів ландшафту і насамперед на режим рік, формування ґрунтово-рослинного покриву.

Підземні води пов'язані з різноманітними комплексами кристалічних і осадових порід. Вони відзначаються досить строкатою мінералізацією, але в основному це слабо мінералізовані води.

4. Широколистяно-лісові ландшафти розташовані на Придніпровській низовині і Полтавській рівнині, які сформувалися в межах Дніпровсько-Донецької западини. Основними фрагментами рельєфу виступають річкові долини і міжрічкові плато.

На формування рельєфу мали вплив талі води дніпровського льодовика і наступна ерозійно-акумулятивна діяльність руслових потоків Дніпра та його приток.

Дніпровсько-Донецька западина заповнена переважно осадовими відкладами девону, карбону, пермі, тріасу, юри, крейди, палеогену і неогену. Є соляно-купольні структури.

Широколистяно-лісова рослинність розвивається на дерново-підзолистих, сірих лісових ґрунтах та для деяких типів лісу - на чорноземах (південна частина Полтавської області).

5. Полтавщина належить до малолісних і лісо-дефіцитних областей. Лісистість її території разом з чагарниками і лісосмугами на початку XXI століття становить 9,55% (274,6 тис. га). Уцілілі ділянки цілинних широколистяно-лісових ландшафтів є зараз невеликими ізольованим один від одного «островами», оточеними агроландшафтами. Найбільші масиви кленово-липово-дубових та грабово-дубових лісів пов'язані з крутим і найбільш розчленованим правобережжям річок Сули, Псла, Ворскли та їх приток. Незначні площі займають. заплавні ліси, які мають надзвичайно важливе водоохоронне значення. Дубово-соснові ліси займають більш родючі ґрунти борових терас - глинисті піски з суглинковими прошарками або легкі супіски.