Біотичні рекреаційні ресурси Хмельницької області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

КУРСОВА РОБОТА

Кафедра географії та екології

Тема: Біотичні рекреаційні ресурси Хмельницької області

Студентки 2 курсу 22-ГБ групи

Зубович Тетяни Ігорівни

Керівник:

асистент кафедри географії та екології

Придеткевич Станіслав Станіславович

Кам'янець-Подільський, 2013



Зміст

Вступ

1. Теоретико-методологічні основи вивчення біотичних рекреаційних ресурсів Хмельницької області

1.1 Загальна характеристика біотичних рекреаційних ресурсів

1.2 Поняттєво-методологічна система

1.3 Методика дослідження

1.4 Історія вивчення біотичних рекреаційних ресурсів на Хмельниччині

2. Біотичні рекреаційні ресурси Хмельницької області

2.1 Рекреаційне районування Хмельницької області

2.2 Ліси Хмельниччини та їх вплив на організм людини

2.3 Об'єкти природно-заповідного фонду Хмельницької області та вплив їх складників на організм людини

2.4 Мисливство як спосіб задоволення духовних потреб людини

3. Проблеми використання біотичних рекреаційних ресурсів

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

За порівняльно короткий час свого існування рекреаційною географією накопичено багатий досвід наукових і практичних розробок. Проте деякі питання залишаються дискусійними і недостатньо дослідженими. Тому предметна область рекреаційної географії потребує свого розширення, бо виникають нові актуальні напрямки, які потребують подальшого дослідження, наукового обґрунтування, практичного вирішення і розвитку.

Актуальність проблематики біотичних рекреаційних ресурсів в Хмельницькому регіоні обумовлена недостатністю досліджень такого спрямування, бо більшість вітчизняних робіт з рекреаційної тематики традиційно присвячувалися унікальним, з рекреаційної точки зору, об'єктам відпочинку і туризму. біотичний рекреаційний заповідний

Отже, існує нагальна проблема наукового обґрунтування, вивчення і раціоналізації використання біотичних рекреаційних ресурсів регіону для їх збереження, щоб ними змогла користуватися людина для підтримки власного здоров'я. Все вище зазначене зумовило вибір теми і спрямування дослідження.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Мета дослідження -виявлення основних рис біотичних рекреаційних ресурсів Хмельницької області.

Об'єкт дослідження - біотичні рекреаційні ресурси.

Предмет дослідження - особливості формування природних рекреаційних ресурсів Хмельниччини, їх географічне розповсюдження, потенційні запаси, сучасний та перспективний рівень використання.

Виходячи із вище сказаного, перед нами стоять наступні завдання:

1. Проаналізувати літературні джерела, які розкривають особливості біотичних рекреаційних ресурсів.

2. Розглянути районування біотичних рекреаційних ресурсів Хмельницького регіону.

3. Ознайомитися з впливом лісів Хмельницької області на організм людини.

4. Охарактеризувати об'єкти ПЗФ Хмельниччини, що важливі для оздоровлення людей.

5. Дати оцінку мисливським угіддям на території Хмельницької області.

6. Визначити основні шляхи раціонального використання біотичних рекреаційних ресурсів.

Методи дослідження: історичний, статистичний, картографічний, порівняльний, системного аналізу та синтезу, природно-ресурсного районування, методи спостережень.

Структура і обсяг курсової роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який містить 22 найменування та одного додатка.



1. Теоретико-методологічні основи вивчення біотичних рекреаційних ресурсів Хмельницької області

1.1 Загальна характеристика біотичних рекреаційних ресурсів

Біотичні рекреаційні ресурси, як і географічні, завжди були основою розвитку туризму. Біотичні ресурси виконують численні функції; однією з найважливіших є можливість їхнього використання як засобу відновлення фізичних і духовних сил людини. Їх варто розглядати як ресурси, що активно використовуються для збереження чи підтримки здоров'я індивідуума. До них можна віднести як окремі компоненти природи, так і весь природний комплекс.

Біота - це історично сформована сукупність представників флори та фауни, об'єднаних спільною областю поширення. Звідси рекреаційні біотичні ресурси - це ресурси живої природи, сприятливі як для лікування та оздоровлення, так і задоволення духовних потреб людини та організації окремих видів туризму (мисливські тури, фіш-тури тощо). Такими ресурсами є:

* рекреаційні ліси;

* складові природно-заповідного фонду (ботанічні, лісові, іхтіологічні, орнітологічні, загальнозоологічні заказники; ботанічні та зоологічні пам'ятки природи; ботанічні сади та зоопарки);

* фауна мисливських господарств [13].

Ліс є не просто складовою біосфери, а «найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупуванням», яке впливає на кліматичний та гідрологічний режим місцевості, продукування кисню, процес ґрунтоутворення і захист ґрунтів від ерозії, поширення представників флори та фауни тощо. Лісистість території має важливе значення при виборі режиму природокористування.

Рекреаційні ліси як компонент біотичних рекреаційних ресурсів - це лише незначна (за площею) складова лісових екосистем, яка забезпечує потреби населення у лікуванні, відпочинку та туризмі. Для означення ареалу їх поширення за основу береться саме рекреаційна функція. До власне рекреаційних лісів належать зелені зони міст та приміських територій (сквери, сади, парки, лісопарки, дендропарки), ліси лікувально-оздоровчих закладів (т.з. курортні ліси). Туристичні функції також здійснюють спеціальні зони природоохоронних об'єктів, ліси вздовж туристських маршрутів, автомобільних шляхів, водоохоронні, ґрунтозахисні, експлуатаційні ліси державного лісфонду тощо.

Лісовий кодекс вважає зеленою зоною лише територію навколо міст. Саме цим можна пояснити, що площа рекреаційних лісів у більшості джерел оцінюється в 1,1 млн га [2, 12].

Заболоченість місцевості є вагомим лімітуючим рекреацію фактором.

Болотні угіддя підтримують рівновагу екосистеми планети. З іншого боку болота можуть виступати вагомим об'єктом для любительських промислів та пізнавальної рекреації. Вони мають багатий рослинний (журавлина, чорниці, брусниці, буяхи) та тваринний (глухарі, тетеруки, водоплавні та болотні птахи, бобри, ондатри, козулі, лосі тощо) світ.

Об'єктом «тихого полювання» виступають гриби. Багато людей з задоволенням готові піти на пошуки грибів. Це заняття приносить задоволення, і тому як більшість людських хвороб пов'язані з нервовою системою, то це є хорошим засобом для «заспокоєння душі».

Важливим засобом для оздоровлення людей також виступає флора. Усі представники рослинного світу по-різному впливають на людський організм. Деякі з них повністю знешкоджують ту чи іншу хворобу, інші частково нейтралізують шкідливий вплив хвороби, а є види рослин, які навпаки є отруйними і шкідливими для людського організму. Але слід зазначити, що окремі види рослин не мають як такого впливу на людей, але ці рослини можуть просто радувати око своєю красою.

Значно підвищується ефективність лікування та оздоровлення внаслідок іонізуючої, фітонцидної та мікрокліматичної дії чудових паркових зон у санаторіях. Важливу пізнавальну і туристичну роль виконують заказники та пам'ятки природи, адже вони є місцем зосередження унікальних, в т.ч. ендемічних та реліктових, представників флори і фауни, атрактивних ландшафтів, досить часто пов'язані з життям видатних людей та овіяні народними легендами [12].

1.2 Поняттєво-термінологічна система

Для означення біотичних рекреаційних ресурсів ми використали наступні терміни та поняття:

Біота - це історично сформована сукупність представників флори та фауни, об'єднаних спільною областю поширення.

Рекреаційні біотичні ресурси - це ресурси живої природи, сприятливі як для лікування та оздоровлення, так і задоволення духовних потреб людини та організації окремих видів туризму (мисливські тури, фіш-тури тощо) [13].

Природні умови - кількісні та якісні характеристики природного довкілля.

Рекреаційний потенціал - наявність рекреаційних ресурсів, які використовуються для задоволення потреб постійного і тимчасового населення у відпочинку та озоровленні.

Рекреація - відновлення, відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною у процесі трудової навчальної та побутової діяльності. У вузькому розумінні -різноманітні види людської діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб.

Рекреаційні ресурси - об'єкти та явища природного та антропогенного походження, що їх використовують для туризму, лікування, відпочинку і які впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності.

Рекреаційна територія - це система взаємопов'язаних природних, природно-соціальних та соціальних компонентів, функціонування яких спрямоване на забезпечення рекреаційного попиту населення [19].

1.3 Методика дослідження

Теоретичну та методологічну основи дослідження становлять праці українських вчених із проблем поширення, охорони та використання біотичних рекреаційних ресурсів Хмельницької області. Здійснюючи наше дослідження ми використали методи системного аналізу і синтезу, статистичний, природно-ресурсного районування, літературний, історичний, картографічний, порівняльний метод та метод спостережень.

Системний аналіз - це науковий метод пізнання, що являє собою послідовність дій з установлення структурних зв'язків між змінними або елементами досліджуваної системи. З допомогою цього методу ми здійснили аналіз і синтез накопиченого матеріалу з вивчення біотичних рекреаційних ресурсів Хмельницького регіону.

Статистичний метод -- метод аналізу статистичних даних. Використовуючи цей метод, ми аналізували статистичні дані щодо поширення та використання біотичних рекреаційних ресурсів Хмельниччини.

Застосовуючи метод природно-ресурсного районування ми охарактеризували особливості рекреаційного районування Хмельницької області.

Літературний метод -- відбір і аналіз літературних джерел, що стосуються об'єкта вивчення. За участі цього методу нам вдалося, відповідно, відібрати та аналізувати літературні джерела, що стосуються біотичних рекреаційних ресурсів на Хмельниччині.

За допомогою історичного методу прослідковується історія вивчення стану біотично-рекреаційного потенціалу та біотичних рекреаційних ресурсів загалом.

Картографічний метод застосовується для розробки та аналізу карт різного типу, зокрема, у нашому випадку це карта рекреаційного районування біотичних рекреаційних ресурсів Хмельницької області.

Порівняльний метод дозволяє здійснити порівняльний аналіз одних факторів відносно інших та скласти їх порівняльну характеристику. При використанні цього методу охактеризовано та визначено вплив тих чи інших об'єктів біотично-рекреаційного потенціалу.

Метод спостережень також відіграв невід'ємну роль у підготовці курсової роботи. Спостерігаючи за діяльністю людей, їхніми емоціями та використанням біотичних рекреаційних ресурсів, можна визначити і зрозуміти вплив, важливість використання та збереження цих ресурсів для збагачення Хмельницької області та України загалом.

1.4 Історія вивчення біотичних рекреаційних ресурсів на Хмельниччині

Вивченням біотичних рекреаційних ресурсів ресурсів Хмельниччини займалося чимало науковців, кандидатів та докторів наук зокрема такі як Лясота О.Л., Денисик Г.І., Білецька Г.А., Любинська І.Б., Мисюкевич О.В., Придеткевич С.С., Діденко О.Є. та інші. Кожен з них внесли свій вклад в сфері дослідження біотичних ресурсів Хмельницької області.

Лясота Олена Людвіківна внесла свій внесок у вивчення біотичних рекреаційних ресурсів. Вона є автором багатьох наукових праць, що стосуються проблем розвитку та використання біотично-рекреаційного комплексу [5].

У науковому доробку Григорія Денисика близько 400-т наукових праць, з них 12 монографій і 8 навчальних посібників. Він займається дослідженням природничої географії та ландшафтознавства. Велику увагу він приділив саме ландшафтам, які мають у собі комплекси для оздоровлення та відпочинку людей [27].

Білецька Г.А. написала статтю «Рекреаційні ресурси мінеральних вод Хмельницької області», у якій подала характеристику хімічного складу і бальнеологічних властивостей мінеральних вод Хмельницької області, проаналізовала експлуатаційні запаси мінеральних вод та дослідила ефективність їх використання, встановила основні напрями підвищення ефективності рекреаційного використання мінеральних вод Хмельниччини [7, с. 28-31].

Любинська І.Б. також не оминула проблематику природних рекреаційних ресурсів Хмельницького регіону, назвавши свою статтю наступним чином: «Оцінка природних ресурсів Бакотського рекреаційного комплексу для організації туристичної діяльності». У своєму дослідженні вона провела аналіз природних ресурсів Бакотського рекреаційного комплексу [1].

Співпрацюючи разом, Мисюкевич О.В. та Придеткевич С.С. зацікавилися проблемою формування лісових рекреаційних систем Придністров'я, тому і назва їхньої статті походить саме з цієї теми. У статті «Основні чинники формування лісових рекреаційних систем Придністровя»

вони визначили основні фактори формування лісових рекреаційних систем Придністров'я [1].

Діденко О.Є. також зробив свій внесок у сферу вивчення природно-рекреаційного потенціалу Хмельницької області, зосередивши в центрі уваги своєї статті проблему раціонального використання природно-рекреаційних ресурсів Смотрицького каньйону [16].

2. Біотичні рекреаційні ресурси Хмельницької області

2.1 Рекреаційне районування Хмельницької області

Сучасні процеси регіонального розвитку об'єктивно свідчать про те, що вирішення складних управлінських завдань неможливе без комплексного дослідження регіонів і розробки оптимальних стратегій управління на середньострокову перспективу. У процесі дослідження рівня розвитку регіонів використовуються наступні методи: метод економічного районування, метод типології і класифікації, методи оцінки економіко-географічного положення тощо. В процесі багатоаспектного аналізу стану регіону першочерговим та основним методом є метод економічного районування.

Під економічним районуванням розуміють членування території країни, що виходить з об'єктивних закономірностей територіального поділу праці, формування територіально-виробничих комплексів різних масштабів і структури.

Економічне районування сприяє економії матеріальних цінностей у сфері обігу, створює умови для скорочення апарату управління, прискорює розв'язання соціально-економічних завдань.

Рекреаційне районування необхідне для територіального управління та регулювання, проведення внутрішньо-регіональної рекреаційної політики, посилення рекреаційної спеціалізації, яка дасть поштовх до вирівнювання соціально-економічної ситуації в усіх адміністративних районах області, а в нашому прикладі також подолає відставання деяких районів Хмельниччини.

В основу сучасного рекреаційного районування області слід покласти наступні критерії:

1) аналіз територіальної структури сучасного стану та організації рекреаційної галузі;

2) аналіз галузевої структури та питома вага рекреаційної галузі в ній;

3) питома вага зайнятих в рекреаційному господарстві від загальної чисельності працюючого населення;

4) рівень кооперування рекреаційної галузі з іншими галузями господарства;

5) рівень розвитку рекреаційної інфраструктури;

6) рекреаційні ресурси як основа формування рекреаційних районів та фактор, що визначає їх спеціалізацію;

7) економіко-географічне положення;

8) сучасна і перспективна потреба населення в рекреаційних послугах.

Економічна доцільність вимагає більш чіткої прив'язки до адміністративних районів з точки зору вдосконалення процесів управління рекреаційною сферою області, поєднання галузевого і територіального планування і управління, підвищення його ефективності [19].

Виходячи із вищесказаного, на території Хмельницької області можна виділити наступні рекреаційні райони: Північний, Хмельницький, Придністровсько-Збручанський, Віньковецький. Кожен із рекреаційних районів пропонуємо поділити на підрайони.

Північний рекреаційний район (Білогірський, Ізяславський, Полонський, Славутський та Шепетівський райони Хмельницької області) добре забезпечений лісовими ресурсами, площа яких становить 111 тис.га. Даний рекреаційний район ми пропонуємо поділити на наступні три підрайони: Полонсько-Шепетівський, Славутський, Білогірсько-Ізяславський.

На території Полонсько-Шепетівського підрайону створено регіональний парк «Мальованка» загальною площею понад 5 тис. га на межі Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області. Рекреаційне навантаження в районі низьке, ресурси використовуються недостатньо. Даний підрайон представлений родовищами мінеральних лікувальних вод. На базі мисливського господарства "Поліське" можливий розвиток мисливського туризму.

Другий підрайон - Славутський володіє значними лісовими, мисливськими ресурсами. Як і в попередньому підрайоні рекреаційне навантаження незначне, ресурси використовуються недостатньо. В даному підрайоні можна організувати Славутську рекреаційну зону, так як тут є в наявності усі необхідні рекреаційні природні ресурси, зокрема лісова місцевість, а також відомі Славутські озера, що мають лікувальні властивості.

І останній підрайон - це Білогірсько-Ізяславський. Даний підрайон найбільш погано забезпечений біотичними рекреаційними ресурсами. На даному етапі єдиним напрямком, який потрібно підтримувати та розвивати, є розвиток мисливського туризму на базі господарства «Ізяславське».

Хмельницький рекреаційний район (Волочиський, Красилівський, Летичівський, Старокостянтинівський, Старосинявський, Теофіпольський, Хмельницький райони Хмельницької області) має різноманітні біотичні рекреаційні ресурси: 3 родовища мінеральних вод, наявність водних об'єктів (ріки Південний Буг, Бужок, Вовк, озеро Кузминське). Площа лісів - 53,4 тис. га. Пропонується виділити наступні підрайони: Хмельницько-Летичівський, Центральний (Старосинявський, Красилівський, Старокостянтинівський райони Хмельницької області) та Теофіпольсько-Волочиський.

На території Теофіпольсько-Волочиського підрайону розташовані значні родовища мінеральних лікувальних вод.

Найбільш забезпеченим та придатним для розвитку туристично-рекреаційної сфери даного рекреаційного району є Хмельницько-Летичівський підрайон. В підрайоні виділяється Хмельницько-Летичівська природна рекреаційна місцевість, яка може використовуватися з цілями мисливського туризму, риболовлі. Найбільшим туристичним центром району є місто Хмельницький. На базі кінноспортивної школи (с. Чернелівка Красилівського району) можливий розвиток кінного спорту та туризму.

Придністровсько-Збручанський рекреаційно-туристичний район (Городоцький, Дунаєвецький, Кам'янець-Подільський, Чемеровецький райони Хмельницької області) займає найбільш мальовничу територію і є одним із найрозвинутіших в даному регіоні. На території даного району розташований Національний природний парк «Подільські Товтри».

На території даного району створено Національний природний парк «Подільські Товтри», який займає повністю територію двох адміністративних районів - Кам'янець-Подільського та Чемеровецького і 4,4% Городоцького, що значно сприятиме і охороні Товтрового кряжу і розвитку рекреації. Площа лісів 60 тис. га.

Віньковецький рекреаційний район (Віньковецький, Деражнянський, Новоушицький, Ярмолинецький райони Хмельницької області) знаходиться в межиріччях річок Душиця, Калюс, Вовк; південною межею є річка Дністер. Площа лісів - 39,6 тис.га.

Таким чином, проведене рекреаційне районування відображає сформовану, з перспективою на подальший розвиток, функціонально-територіальну структуру рекреаційно-туристичної системи Хмельницької області. На користь даного твердження говорить той факт, що після районування наочно представлена картина забезпеченості того чи іншого району (підрайону) рекреаційними ресурсами, представлений туристично-рекреаційний потенціал складових регіону, а також можливості для подальшого розвитку як складових, так і комплексу в цілому [21].

2.2 Ліси Хмельниччини та їх вплив на організм людини

Короткий аналіз корисного впливу лісових біогеоценозів на абіотичні і біотичні фактори середовища дає загальне уявлення про їх велику роль у формуванні в лісах комфортних умов для рекреаційної діяльності населення.

Загальна площа лiсiв Хмельницької області становить 284,2 тис.га, лiсовою рослиннiстю вкрито 258,7 тис.га, що складає 12,5% територiї областi. Площа земель державного лiсового фонду - 186,1 тис.га.

Найбільше лісів у північній частині області. Тут лісові насадження займають 25-30% території (Славутський та Шепетівський райони). В Ізяславському і Полонському районах вони займають 15-20% території.

Тут переважають широколистяні ліси.

У середній та південній частині ліси займають близько 13% території. У цій частині області в зонні лісостепу рослинність має деякі відмінності. Серед деревних порід переважають хвойні і частина широколистяних лісів. В таких районах, як Волочиський і Теофіпольський, лісів майже немає.

Рекреаційно-оздоровча діяльність лісових масивів охоплює всі вікові групи населення. Сприяє зниженню нервових і фізичних втом, профілактиці захворювань, відновленню фізичного і духовного потенціалу людини. Відбувається в парках, лісопарках, лісах зелених зон, а також в приміських і інших лісах, що використовуються для відпочинку. Базується на стаціонарних об'єктах відпочинку, а також може здійснюватись неорганізоване [25].

Лісові ресурси використовуються для наступних основних занять:

1) загальнооздоровчий відпочинок пішохідні прогулянки, спортивні ігри, пікнік, лижні прогулянки;

2) любительські промисли - збір грибів, ягід, лікарських рослин, колекцій лісових порід;

3) лікування кліматичне, фітолікування, відтворення фізичних і моральних сил шляхом споглядання естетичних пейзажів (відеорекреація).

Усі ці фактори для оздоровлення людського організму притаманні лісам Хмельницького регіону.

З точки зору рекреаційного лісовикористання найбільш важливими характеристиками є лісистість, породний склад, бонітет, різноманітність ландшафтів, рослинного покриву, його ярусність, фітонцидність, естетичність пейзажів, частота їх змінюваності, заболоченість територій, рельєф, наявність грибних і ягідних місць, водойм, транспортна та пішохідна доступність, наявність елементів рекреаційного благоустрою, медико-географічні особливості району [21].

2.3 Обєкти природно-заповідного фонду Хмельницької області та вплив їх складників на організм людини

На території області розташовано 492 об'єкти природно-заповідного фонду (14,8 % від площі області), які включають в себе:

* Національний природний парк «Подільські Товтри»;

* Регіональний ландшафтний парк «Мальованка»;

* Заказники - 156 об'єктів;

* пам'ятки природи - 274 об'єкти.;

* парки-памятки садово-паркового мистецтва - 35 об'єктів;

* зоопарк;

* ботанічний сад загальнодержавного значення;

* дендропарки - 3 об'єкти;

* заповідні урочища - 20 об'єктів.

На території, що відводиться для природного парку, виділено ряд природно-заповідних об'єктів загальнодержавного та місцевого значення: заказники - ландшафтні, ботанічні, орнітологічні, гідрологічні, загальнозоологічні, лісові; заповідні урочища; ботанічні сади; пам'ятки садово-паркового мистецтва; пам'ятки природи - ботанічні, геологічні, гідрологічні [18].

Подільські Товтри це унікальне творення природи якому нема аналогів в Україні, Тому серед заповідних територій Поділля вони посідають вагоме місце.

На території України в межах Товтрового кряжу по природних особливостях виділяються Північні (Збаразькі), Центральні (Гримайлівські) та Південні (Кам'янець-Подольские) Товтри. Для кожної частини Товтр притаманний конкретний набір природно-заповідних територій та об'єктів. Для Збаразьких Товтр характерно поширення природно-заповідних об'єктів низького рангу (державні пам'ятки природи) і незначної площі. Серед існуючих пам'яток природи переважає група геологічних - сім з дев'яти. В межах Гримайлівських знаходяться: державний заповідник «Медобори» - 9435 га; ботанічний та ландшафтні заказники державного значення («Сатанівська дача» - 487 га; «Iванковецький» - 796 га; «Iвахновецький» - 155 га); ботанічний заказник місцевого значення «Гора Сокіл» - 56 га; одинадцять державних пам'яток природи - геологічні (4), ботанічні (3), гідрологічні (3). В межах Кам'янець-Подільських Товтр знаходяться: ландшафтні заказники державного значення - ур.Совиний яр - 827 га; «Циківський» - 290 га; «Кармалюкова гора» - 765 га; ботаічний заказник місцевого значення «Товтра Вербецька» - 9,3 га; сім державних пам'яток природи. Серед них виділяється геологічна група [22].

Враховуючи сучасний стан та інтенсивність господарського використання цих територій, його рекреаційний потенціал та характер розподілу об'єктів державного природно-заповідного фонду, організацій цієї території вважається доцільною, оскільки заповідний фонд її складає по кількості заповідних об'єктів 41,4 %, а по площі 45,6 % від аналогічних показників по області.

Усі ці об'єкти ПЗФ Хмельницької області є не лише засобами для збереження видів флори, фауни та пам'яток природи, а й спрямовані на оздоровлення та сприяння до покращення самопочуття людини, не лише в плані здоров'я, а й в плані душевного спокою та задоволення. Представники рослинності та тваринності, що зосередженні на території ПЗФ Хмельниччини, є засобами для поліпшення здоров'я та підтримки самопочуття. Природа, чисте повітря та чудові краєвиди вище перелічених об'єктів ПЗФ можуть підняти настрій, відчути полегшення на душі та навчити знову радіти життю. Адже затишок душі є шляхом до здоров'я [10,11].

2.4 Мисливство як спосіб задоволення духовних потреб людини

Полювання на Поділлі існує з давніх-давен. Назви подільських сіл і містечок красномовно свідчать про багату мисливську фауну нашого краю: Медведівка, Кунів, Гусятин, Буйволівці, Зайчики, Вовковинці, Барсуки, Туровка, Лисяче і багато інших. Поділля з його річками (понад 3 тис. річок), озерами і ставками, лісами і перелісками було і є найгарнішою землею України. Є де рибалити і полювати.

Поділля завжди славилось таким багатством, як дика мисливська фауна. Площа закріплених за УТМР угідь - 1450040 га, у тому числі польові угіддя 1227827 га, лісові - 182038 га і болотні - 40174 га.

Сьогодні в угіддях, закріплених за колективами УТМР, живуть 50 лосів, 655 диких свиней, 2249 козуль, 57000 зайців-русаків, 527 бобрів, 6000 куниць, 1800 борсуків, 4,4 тис.лисиць, понад 226 тисяч мисливських птахів.

Наші угіддя кращі в Європі. Є на Поділлі на що полювати. По відстрілочним платним карткам та по платним ліцензіям члени УТМР полюють там, де є достатня кількість звірини і птахів. Наявність угідь у господарствах УТМР і значне вкладення коштів в біотехнічні заходи дозволяють вести зразкове мисливське господарство на Хмельниччині.

Полювання - це багатовікова традиція. Це радість, емоції, спорт, здоров'я. Свіже повітря сприяє одужанню. Це відпочинок на природі корисний хоча б тому, що відроджує наші природні механізми адаптації [25].



3. Проблеми використання біотичних рекреаційних ресурсів

Туристсько-рекреаційний комплекс України, як свідчать дані останніх років щодо динаміки туристичних потоків, надходжень від туризму, поліпшення туристської інфраструктури тощо, має позитивні тенденції розвитку. Зростання туристського попиту потребує детальної інформації про складові туристичного потенціалу держави як від науковців, так і організаторів туризму. Останнім часом з'явилося багато публікацій (різного ґатунку), де увага акцентується на кількості та якості історико-культурних, бальнеологічних, кліматичних ресурсів, в той час як деякі високоатрактивні рекреаційні ресурси, на зразок ландшафтних, прісноводних або біотичних, залишаються поза увагою дослідників. Отже, маловивченість і невизначеність складу біотичних ресурсів можна окреслити як першу проблему їх використання [9].

Ліс є не просто складовою біосфери, а «найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупуванням» [5], яке впливає на кліматичний та гідрологічний режим місцевості, продукування кисню, процес ґрунтоутворення та захист ґрунтів від ерозії, поширення представників флори та фауни тощо. Рекреаційні ліси як компонент природних рекреаційних ресурсів це лише незначна (за площею) складова лісових екосистем, що забезпечує потреби населення у лікуванні, відпочинку та туризмі. Для означення ареалу їх поширення за основу береться як головна саме рекреаційна функція. Здійснення рекреаційної функції вимагає певного облаштування лісу: створення відповідної дорожньої та стежкової мережі, наявність малих архітектурних форм та спеціально обладнаних майданчиків. Американські фахівці прорахували, що ефективність рекреаційного використання лісу становить 49 доларів прибутку на 1 вкладений. Вищі прибутки можливі лише в нафтобізнесі та деяких високотехнологічних галузях господарства.

Важливою проблемою є правове регулювання використання біотичних рекреаційних ресурсів, визначення їх статусу. Рекреаційна діяльність в лісах може бути різноманітною за змістом, рівнем організації, тривалістю тощо. Вид рекреації та її тривалість є визначальними при благоустрої лісів (див. табл.1). Головною якісною ознакою рекреаційних лісів є переважання індивідуального відпочинку та максимальний комфорт.

Таблиця 1 - Форми організації відпочинку в лісі

Рекреаційне використання лісів	Види рекреації	Рівень організації	Матеріально-технічна база організації відпочинку
постійне, довготривале	лікування, оздоровлення, відпочинок	організована	санаторії, пансіонати, готелі, будинки відпочинку, дитячі табори
постійна, короткотермінова	відпочинок	організована	рекреаційні зони та пункти
сезонна	відпочинок	організована	турбази, мотелі
сезонна	туризм	організована	наметові містечка
тимчасова, короткотривала	пікнік, прогулянка, любительські промисли	неорганізована	лісові масиви

На території України передбачено створення 256 зелених зон [6], з них на Поліссі - 30 (11,4% від площі рекреаційних лісів зеленої зони), у лісостепу - 145 (54,2%), степу - 62 (7,7%), Карпатах - 28 (26,7%). У розрізі областей трійка лідерів така: Харківська - площа лісів 157,3 тис. га; АР Крим - 165,2 тис. га, Луганська - 155,8 тис. га [15].

Важливою проблемою використання біотичних ресурсів є визначення їх цінності. Рекреаційна цінність виходить з лісистості, породного складу та бонітету деревостану; естетичності та частоти зміни пейзажів, ландшафтів; заболоченості території; наявності грибних та ягідних місць, водойм; доступності з точки зору рекреантів та рекреаційного господарства; географії нозоареалів та інших медико-географічних особливостей території.

Мацола В.І. об'єднує коефіцієнт горизонтального та вертикального поділу території, її лісистість, віковий та породний склад лісів поняттям естетичної цінності. Найбільшу естетичну цінність при цьому мають перестиглі-достигаючі змішані широколистяно-хвойні ліси на відносно відкритих погорбованих територіях з лісистістю в межах 25-50% (див. табл. 2).

Таблиця 2 - Оцінка естетичної цінності території

Показники	Бали	Бали	Бали
	3	2	1
Горизонтальний поділ території, км/км2	1-2	0,5-1; 2-3	менше 0,5; більше 3
Вертикальний поділ рельєфу, м
а) для гірських територій	понад 200	100-200	менше 100
б) для горбогірних територій	понад 50	10-50	менше 10
в) для рівнинних територій	понад 10	5-10	менше 5

Від видового стану та вікової структури лісів залежить їх вплив на процес лікування (оздоровлення) та ефективність виконання санітарно-гігієнічної функції. Лікувально-оздоровча функція значною мірою залежить від фітонцидності лісу, тобто його здатності здійснювати бактерицидну, фунгіцидну та протистоцидну дію. Ступінь фітонцидності досягає максимуму у весняно-літній період (цвітіння та активний ріст рослин) і знижується до осені та залежить від породи.

Важливим проявом фітонцидів є їх стерилізуюча дія на мікрофлору повітря. Фітонциди сосни звичайної, дуба червоного, ялиці білої, модрини європейської, крушини ламкої вбивають збудників туберкульозу, кишкової палички; ялиці - коклюшну паличку, збудників дизентерії та черевного тифу; берези і тополі - зменшують кількість мікробів золотистого стафілококу.

Іонізація повітря це одна з причин сприятливого впливу лісів на організм людини, зокрема на нервову систему (безсоння, перевтома тощо). Лікувальні властивості іонізованого повітря використовують при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, бронхіальній астмі, легеневому туберкульозі. Найбільший іонізуючий ефект властивий сосні звичайній, ялині звичайній та дубу.

Із загальної площі зелених насаджень в населених пунктах 64% припадає на ліси [5]. У контексті використання рекреаційних лісів існує ще одна проблема: необлаштованість місць для відпочинку. Більш-менш упорядковані вони в міських парках, скверах та садах, частина яких водночас є складовою природно-заповідного фонду (ПЗФ) і взірцем організації міського середовища. В Україні до об'єктів ПЗФ віднесено 510 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, в т.ч. загальнодержавного значення - 88 [14]. Вони не лише задовольняють потребу людини у красі та відпочинку, а й виконують важливу екологічну функцію.

Важливу пізнавальну і рекреаційну роль виконують заказники та пам'ятки природи, адже вони є місцем зосередження унікальних, в т.ч. ендемічних та реліктових, представників флори і фауни, атрактивних ландшафтів, досить часто пов'язані з життям видатних людей та овіяні народними легендами. За даними на 1.12.2002 р. в Україні було 292 заказників державного значення, з яких до біотичних можна віднести: загальнозоологічних - 19, ботанічних - 87, лісових - 30, орнітологічних - 22.

У загальній кількості заказників ботанічних - 726. На Хмельниччині зосереджений орнітологічний ботанічний заказник.

Поряд із природними та біосферними заповідниками заказники покликані зберігати видове різноманіття, охороняти рідкісні та зникаючі види флори і фауни, в першу чергу, занесені до Червоної книги України. Нині вона включає 382 види тваринного та 541 вид рослинного світів [24].

Серед занесених до Червоної книги України рідкісних та зникаючих представників флори і фауни багато ендемічних та реліктових видів, хоч вони і не всі занесені до книги.

Найбільше ендемічних видів рослин та тварин на Подільській височині. Зокрема лісові ендеміки рослинного світу на Поділлі є 8.У рослинному світі найбільше ендеміків зустрічається серед судинних рослин (родини ясноткових, розових, гвоздикових, айстрових, бобових, злаків), лишайників та мохоподібних, тваринному - комах, молюсків, земноводних, риб та ссавців.

До Червоної книги України занесено 199 реліктів тваринного та рослинного світу. Достатньо багато лісових реліктів знаходиться у Хмельницький області.

Ендеміки та релікти є цікавим об'єктом пізнавальної рекреації, однак варто пам'ятати, що рекреаційне навантаження є однією з найбільших антропогенних загроз зникнення представників флори та фауни. Саме рекреація є чинником зникання 48 видів лісових рослин та 21 виду тварин України. Для порівняння: в результаті суцільного вирубування лісів під загрозою зникнення є 96 видів рослин та 60 видів тварин [8]. Звідси ще одна проблема: розробка методики залучення до рекреаційного господарства біотичних ресурсів, які є складовими ПЗФ, їх збереження і відновлення біорізноманіття.

Саме в цьому полягає головна мета дендропарків це збереження, вивчення і збагачення у спеціально створених умовах різних видів дерев і чагарників. Відповідно до цього вони проводять інтродукцію та акліматизацію рослин, їх селекцію, приділяючи особливу увагу збереженню рідкісних та зникаючих видів. Все це поєднується з високими вимогами до ландшафтної архітектури. Більшість дендропарків є також важливим об'єктом екскурсій та туризму, місцем відпочинку головно в експозиційній зоні. В Україні функціонує 35 дендропарків загальною площею 1466.9 га, з них 20 - державного значення, з яких залучені до рекреації 5-6.

Вагомим біотичним ресурсом можуть виступати ботанічні сади. В Україні функціонує нині 16 ботанічних садів державного значення в різних ландшафтно-кліматичних зонах. Більшість з них підпорядкована вищим навчальним закладам. Зокрема у Кам'янці-Подільському знаходиться ботанічний сад площею 17,5 га, який був створений у 1930 році. У цьому ботанічному саду зосереджено близько 2800 видів і форм флори [23].

Як засвідчує досвід, значну роботу із збереження генофонду рідкісних та зникаючих видів тварин здійснюють не лише заповідники та заказники, а й зоопарки, акваріуми та океанарії. Саме це робить їх цікавими об'єктами відпочинкової та пізнавальної рекреації. Кількість зоопарків в Україні, як і їх видовий склад, постійно розширюється. Нині функціонує 12 зоопарків. У 2-й половині 90-х років ХХ ст. було створено Лановецький зооботсад у Тернопільській області та Кам'янці-Подільському.

В якості рекреаційного ресурсу виступають заповідно-мисливські угіддя, особливо у світлі зростання популярності мисливських та фіш-турів. Площа мисливських угідь лісомисливських господарств Держкомлісгоспу становить 1,1 млн. га. Крім того, значні площі мисливських угідь є у віданні Українського товариства мисливців та рибалок, Товариства військових мисливців та рибалок тощо. В цілому мисливська фауна України є досить різноманітною. Найпоширенішими серед мисливських видів ссавців є: бобер; бабак; заєць сірий; білка звичайна; тхір світлий; лисиця звичайна; вовк; козуля; кабан та ін.

Значну частину мисливської фауни становлять птахи: понад 50 видів. У великій кількості ще зустрічаються крижень, чирок-тріскунок, чирок-свистунок, чернь червоноголова, шилохвіст, курочка водяна, бекас, куріпка сіра, гуси, кулики та ін.

Через неконтрольований відстріл ареали основних видів тварин значно скоротилися. Здобування мисливських тварин зменшилося за останні 30 років утричі [6]. Зокрема таких цінних, як олень благородний, косуля європейська, лось благородний, ведмідь, куниці лісова та кам'яна. Деякі з видів занесено до Червоної книги і полювання на них заборонено (борсук, видра річкова, норка європейська, тхір степовий, рись, горностай, глухар, тетерук, рябчик, дрохва, кроншнеп великий, огар тощо). Поряд з тим проводиться успішна акліматизація єнотовидної собаки, ондатри, білки-телеутки, дикого кроля, зубра, оленя плямистого, косулі сибірської, кабана середньоазіатського тощо, яких можна віднести до перспективних мисливських видів [12]. Звірогосподарства розводять норку американську, песця, сріблясто-чорну лисицю, нутрію.

У внутрішніх та прибережних водах України нараховується близько 270 видів риби. Знову ж таки, значною проблемою залишається різке скорочення продуктивності українських водойм: за останні 20 років вилов риби скоротився у 2,5 рази [6].

Таким чином, серед біотичних рекреаційних ресурсів найбільше навантаження припадає на зелені зони міст, дендропарки, ботанічні та зоологічні сади, в той час, як унікальні об'єкти українських заказників та пам'яток природи, які можуть бути основою пізнавально-наукової рекреації та екскурсійної справи, залишаються осторонь поза увагою організаторів туризму в Україні.

На жаль, взаємодія природи та людини здійснюється за принципом негативного зворотного зв'язку, що призводить до деградації лісових насаджень. Підвищення стійкості та ефективності охорони, збереження і раціональне використання біотичних рекреаційних ресурсів неможливі без проведення відповідних лісівничих господарських, організаційно-технічних та профілактично-запобіжних заходів. Розрахунок рекреаційної ємності біотичних рекреаційних ресурсів це ще одна важлива проблема їх раціонального використання. У цьому контексті необхідно віддавати перевагу контрольованій рекреації, любительським видам промислу та посилити охорону рідкісних, ендемічних, реліктових видів флори та фауни [17,20].



Висновки

В результаті дослідження відбувся аналіз літературних джерел, у яких зосереджена інформація про біотичні рекреаційні ресурси Хмельницької області, здійснилося вивчення історії дослідження даного об'єкту.

Також було розглянуто та встановлено, що:

На території Хмельницької області виділені наступні рекреаційні райони: Північний, Хмельницький, Придністровсько-Збручанський, Віньковецький. Кожний з цих районів поділяється на підрайони. Кожен район та підрайон, відповідно, має певні особливості районування та наявність біотичних рекреаційних ресурсів.

Ліси як один з об'єктів біотичних рекреаційних ресурсів сприяє зниженню нервових і фізичних втом, профілактиці захворювань, відновленню фізичного і духовного потенціалу людини.

Деякі об'єкти природно-заповідного фонду Хмельницького регіону також важливі для оздоровлення людей та гармонії їх душі. Так як ПЗН являє собою угруповування рослин та тварин, а ми знаємо, що флора і фауна є біотичними рекреаційними ресурсами, то важливо зазначити, що вони впливають на здоров'я людей різними способами.

Полювання та рибальство наділяє людей позитивними емоціями. Це також радість, спорт та здоров'я. Свіже повітря сприяє одужанню. Це відпочинок на природі корисний хоча б тому, що відроджує наші природні механізми адаптації.

Щодо раціонального використання біотичних рекреаційних ресурсів, то встановлено, що підвищення стійкості та ефективності охорони, збереження і раціональне використання біотичних рекреаційних ресурсів неможливі без проведення відповідних лісівничих господарських, організаційно-технічних та профілактично-запобіжних заходів.



Список використаних джерел

1. Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Природничі науки. - Випуск 2; Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2010. - 532 с.

2. Генсірук С.А., Нижник М.С. Географія лісових ресурсів України / С.А. Генсірук (ред.). -- Львів, 1995.

3. Генсирук С.А., Нижник М.С. Рекреационное использование лесов - К.: Урожай, 1987.

4. Географічна енциклопедія України: В 3-х т./ Редкол.: … О.М.Маринич (відпов. ред.) та ін. - К.: УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989. - Т.1: А - Ж.; 1990. - Т.2: З - О.; 1991. - Т.3: П - Я. 3.

5. Георафічні засади вирішення регіональних проблем: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, проведеної 18-19 листопада 2010 р. / За загальною редакцією Процика Івана Гнатовича. - Камянець-Подільський: видавець ПП Зволейко Д.Г., 2010, - 172 с.

6. Гродзинський Д.М., Шеляг-Сосонко Ю.Р. та ін. Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні. - К.: Академперіодика, 2001.

7. Довкілля та здоров'я: науково-популярний журнал. - 2008 - N 4. - С. 28-31

8. Дубін В.Г. Регіональні проблеми збереження рідкісних видів біоти у лісах України // УГЖ. - 2002.

9. Євдокименко В. Регіональна політика розвитку туризму. - Чернівці: Прут, 1996.

10. Заповідні перлини Хмельниччини / Ред. Т.Л. Андрієнко. - Хмельницький: ПАВФ «Інтрада» 2006. - 220 с.

11. Ковальчук С.І., Задорожний М.А.. Памятки природи Хмельниччини: Ілюстр. Нарис. -Л.: Каменяр, 1985. - 55 с.

12. Коротун І.М., Коротун Л.Н., Коротун С.І. Природні ресурси України. - Рівне, 2000.

13. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси України. Навчальний посібник - К.: Альтерпрес, 2007. - 369 с.

14. Леоненко В.Б., Стеценко М.П., Возний Ю.М. Атлас об'єктів природно-заповідного фонду України. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2003.

15. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. - Львів, 1997.

16. Менеджмент екосистем природно-заповідних територій. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю створення національного парку «Подільські Товтри». Камянець-Подільський: Аксіома, 2006. - 272 с.

17. Нижник М.С. Лес и отдых. - К.: Наукова думка, 1989.

18. Осадчий В.П., Шоробура І.М. Природні ресурси на службі людини. - Хмельницький, 2004. - 325 с.

19. Павлов В.І., Черчик Л.М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика, перспективи. -Луцьк: Настир 'я, 1998. - 124 с.

20. Природа Хмельниччини: потенціал, охорона, проблеми: Матеріали наук.-практ. конф. 2-5 жовтня. 2002. - Нетішин, 2003. -214 с.

21. Програма соціально-економічного, науково-технічного та національно-культурного розвитку Хмельницької області "Хмельниччина - 2010", затверджена Хмельницькою обласною радою, 1999.

22. Руденко В.П.. Географія природно-ресурсного потенціалу України. - Л., 1993. - 237 с.

23. Cады, парки и заповедники Украинской ССР. - К.: Будівельник, 1985.

24. Царик Л., Чернюк Г. Природні туристичні ресурси. Методи оцінки і аналізу. - Тернопіль, 2001.

25. http://www.lesovod.org.ua/node/10873

26. http://tourlib.net/books_ukr/fomenko34.htm

27. http://uk.wikipedia.org/wiki/

Размещено на Allbest.ru