Еколого-економічна оцінка водокористування в басейні р. Південний Буг

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 330.16

Автореферат

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ВОДОКОРИСТУВАННЯ В БАСЕЙНІ Р. ПІВДЕННИЙ БУГ

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

ЗАКОРЧЕВНА НАТАЛІЯ БОРИСІВНА

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник:

Хвесик Михайло Артемович, доктор економічних наук, професор, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом регіональних проблем використання та охорони водних ресурсів.

Офіційні опоненти:

Степанов Вячеслав Миколайович, доктор економічних наук, професор, Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України, заступник директора.

Голуб Олег Анатолійович, Кандидат економічних наук, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, старший науковий співробітник відділу проблем використання і охорони лісових ресурсів.

Провідна установа - Інститут економіки НАН України, відділ ресурсного потенціалу АПК, м. Київ.

Захист відбудеться "30" березня 2000 р. о 14-30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032 м. Київ - 32, бул. Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032 м. Київ-32, бул. Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "16" лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор С.І. Бандур.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Широкомасштабне освоєння річкових басейнів і залучення великих обсягів водних ресурсів у господарський обіг спричинило кризовий екологічний стан багатьох водних об'єктів України і призвело до зниження якості водноресурсного потенціалу країни. Сучасні водогосподарські та гідроекологічні проблеми набули не тільки загальнодержавного, але й міжнародного значення. Водний фактор став одним з головних чинників національної безпеки України.

Суттєві недоліки мають місце у діючій системі управління водним господарством, недостатньо використовуються економічні методи регулювання водних відносин, що відображають дію обґєктивних економічних законів.

Екологічна криза, що збіглася за часом з економічною зумовила активізацію досліджень еколого-економічних проблем природокористування та наукового обґрунтування збалансованого розвитку природно-господарських комплексів.

Розробці наукових основ вирішення еколого-економічних проблем природокористування присвячені роботи багатьох авторів. До їх числа належать О.М. Алимов, І.К. Бистряков, П.П..Борщевський, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, П.Н. Нестеров, П.Г. Олдак, Н.Ф. Реймерс, В.Г. Сахаєв, Т.С. Хачатуров, М.А. Хвесик та ін. Питання методології еколого-економічної оптимізації водокористування висвітлені в роботах Г.В. Воропаєва, Л.М. Горєва, С.І. Дорогунцова, Н.Н. Моісеєва, В.Г. Пряжинської, Е.П. Ушакова, М.А. Хвесика, А.М. Черняєва, Д.М. Ярошевської та ін.

Разом з тим, сучасна методологічна база еколого-економічної оцінки і нормативне забезпечення регулювання водних відносин в Україні не становить єдиної цілісної системи. Вона не враховує регіональних особливостей формування водних ресурсів, екологічної та економічної ситуації, не забезпечує регулювання водокористування і не гарантує охорону водних екосистем.

У зв'язку з цим актуальною постає розробка наукових основ оцінки і обґрунтування допустимої межі антропогенного впливу на водноресурсний потенціал. Конструктивний підхід до вирішення еколого-економічних проблем полягає у визначенні критеріїв взаємодії та взаємозвґязку різноякісних функціональних процесів, що виникають при формуванні водних ресурсів та їх використанні. Об'єктивне усвідомлення цих процесів, які за генезисом виявляються в межах реального водного басейну, висуває як важливу передумову удосконалення методологічної і методичної бази еколого-орієнтованого розвитку регіональних водогосподарських комплексів (ВГК).

Розв'язання зазначених проблем зумовило актуальність проведеного дослідження.

Звґязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, безпосередньо пов'язані з науково-дослідними роботами, що виконуються в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з плановими темами: 3.1.5.58. "Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на довготривалу перспективу" (розділ - природно-ресурсний потенціал: водні ресурси); 3.1.5.59. "Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)", "Концепція розвитку водного господарства України" (за договором № 371 від 1 липня 1998 р. з Держкомводгоспом).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методологічних та методичних підходів до аналізу і комплексної еколого-економічної оцінки наслідків господарського використання водних ресурсів, як передумови збалансованого розвитку регіонального водогосподарського комплексу.

Для досягнення цієї мети вирішувались такі основні задачі:

обґрунтування теоретико-методологічних основ, принципів та критеріїв еколого-економічної оцінки водокористування;

удосконалення методики еколого-економічної оцінки водокористування та економічної оцінки наслідків забруднення і виснаження водних ресурсів;

визначення сутності, особливостей формування та еколого-економічних принципів збалансованого розвитку ВГК;

оцінка територіально-галузевої структури ВГК, тенденцій водокористування і його негативних впливів на водні ресурси;

еколого-економічна оцінка водокористування;

економічна оцінка наслідків виснаження і забруднення водних ресурсів при їх використанні;

формування основних напрямків збалансованого розвитку ВГК;

удосконалення системи управління ВГК.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації сформульовано та обґрунтовано ряд наукових положень, висновків і рекомендацій, які розкривають зміст дослідження. Їх наукова новизна полягає в наступному:

розкрито сутність формування водноресурсного потенціалу як обґєкта еколого-економічних досліджень;

сформульовано теоретико-методологічні принципи розвитку водогосподарського комплексу і водокористування в контексті концептуальних положень сталого соціально-економічного розвитку;

розроблено методологічні основи еколого-економічної оцінки водокористування, критерії взаємодії та взаємозвґязку процесів, що виникають при формуванні водних ресурсів і їх використанні, які, на відміну від існуючих, дозволяють ефективно вирішувати соціально-економічні та екологічні проблеми специфічні для водного господарства;

обґрунтовано сутність і визначено фактори водогосподарського комплексоутворення, систематизовано водноресурсні, екологічні та економічні чинники формування басейнового ВГК, що робить можливою регламентацію водокористування за басейновим принципом;

розроблено пропозиції щодо вдосконалення структури і територіальної організації управління та створення умов для збалансованого розвитку ВГК Південного Бугу.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів визначається тим, що вони створюють вагомі передумови для формування системи еколого-економічної регламентації розміщення і розвитку об'єктів водокористування в регіональному ВГК, оптимальної системи управління з включенням екологічних пріоритетів в усі сфери водного господарства та удосконалення економічного механізму регулювання водних відносин.

Теоретичні та методичні доробки можна використовувати для вдосконалення наукових основ водогосподарського та екологічного обґрунтування територіальної організації ВГК будь-яких ієрархічних рівнів, а також для визначення пріоритетних напрямків і прогнозування розвитку водного господарства.

Отримані результати роботи можуть бути використані при впровадженні французько-українського проекту басейнового управління р. Південний Буг. екологічна економічна оцінка водокористування

Окремі методичні положення використано при виконанні науково-дослідної роботи РВПС України НАН України по темах: 3.1.5.58. "Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на довготривалу перспективу" (розділ - природно-ресурсний потенціал: водні ресурси); 3.1.5.59. "Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)", "Концепція розвитку водного господарства України" (довідка № 25/291-1-12 від 25.05.1999 р.); Державним комітетом України по водному господарству при складанні кадастрової інформації про обґєкти водного фонду та використання водних ресурсів України, обґрунтуванні Закону України про концепцію розвитку водного господарства України, обґрунтуванні басейнового принципу управління водогосподарським комплексом Південного Бугу (довідка № КА/9-15 від 19.01.2000 р.), Державним комітетом України по земельних ресурсах при розробці Програми охорони земель в Україні, а також в процесі підготовки ряду нормативно-правових документів по інвентаризації земель в Хмельницькій, Вінницькій, Кіровоградській, Одеській, Миколаївській областях в межах басейну Південного Бугу (довідка № 22-13-11/492 від 12.05.1999 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору, і є його науковим доробком.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій вирішено важливе наукове завдання - розроблені теоретичні положення, методологічні і методичні підходи до екологічно збалансованого розвитку регіональних ВГК, виконано комплексну еколого-економічну оцінку територіально-галузевої структури водокористування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, що сформульовані в дисертації доповідались і обговорювались на Міжрегіональній науковій конференції "Проблемы экологической оптимизации землепользования и водохозяйственного строительства в бассейне р. Днепр", Київ, 1992 р., Міждержавній науковій конференції "Современные проблемы охраны земель", Київ, 1997 р., семінарі "Екологія та здоровґя жінок і молоді", Львів, 1998 р., науковій конференції "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України", Київ, 1999 р., ювілейній міжнародній конференції "Гідрологія і гідрохімія на межі XX - XXI сторічь", Київ, 1999 р.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць, загальним обсягом 10,5 д. а., з них 4,4 д. а. є особистим доробком автора. 3 праці - у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Результати дослідження викладено на 185 сторінках комп'ютерного тексту, що містить 19 таблиць і 7 рисунків на 27 сторінках, 146 найменувань використаних джерел на 12 сторінках. Обсяг основного тексту 146 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, ступінь дослідженості проблеми, зв'язок з науковими програмами, темами; сформульовано мету і задачі дослідження; обґрунтовано наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення; виділено особистий внесок дисертанта в розкриття проблеми дослідження. Наведено результати апробації її основних положень.

У першому розділі "Методологічні та методичні підходи до еколого-економічної оцінки водокористування" сформульовано теоретико-методологічні підходи, принципи і критерії еколого-економічної оцінки водокористування та наслідків виснаження і забруднення водних ресурсів.

Сутність еколого-економічної оцінки об`єктів водокористування полягає у визначенні їх цінності, з одного боку, як джерел природних умов життєзабезпечення людини, засобів виробництва, просторового базису розміщення виробництва, а з другого - як комплексу природних умов, що зумовлюють формування і розвиток біорізномаїття гідроекосистем.

Під об`єктом водокористування нами розглядається водний басейн, що являє собою просторово обмежений комплекс, який включає гідрографічну мережу (річки, водотоки, водосховища, ставки та інші об`єкти водного фонду) і водозбірну площу, що мають безпосередній екологічний і економічний взаємозв`язок і взаємообумовленість. А відтак, водокористування слід розглядати як об'єктивний процес, що здійснюється між суспільством і природою та спрямований на освоєння і використання водних ресурсів і водного режиму; тобто це процес безпосереднього впливу на водні екосистеми. За таким його розумінням передбачається не тільки використання водноресурсного потенціалу, але його відтворення і охорона. В роботі виділяються такі види водокористування: руслове - без вилучення води з джерела; позаруслове - з вилученням води з джерела; відтворення водних ресурсів - оборотне та замкнуте водопостачання, очистка стічних вод; перебудова водного режиму - гідромеліорація, регулювання стоку водосховищами, ставками, каналами; охорона водозбірних площ і водних обґєктів. Основна увага приділена еколого-економічній оцінці позаруслового використання водних ресурсів. З цією метою визначена експлуатаційна складова водних ресурсів, обсяг якої залежить від призначення розмірів руслових водопотреб. До них належать потреби гідроенергетики, рибного та рекреаційного господарства, водного транспорту, витрати води для підтримання належних екологічних умов, у тому числі для розбавлення забруднених стічних вод.

Еколого-економічну оцінку водокористування пропонується здійснювати за двома групами показників. Перша група - це відносні показники, що характеризують еколого-економічну ефективність використання води на підприємствах, їх сукупність за галузевими чи регіональними ознаками. Оцінюються безповоротні втрати води, скиди забруднених стоків, економія води за рахунок оборотних систем водопостачання, ефективність роботи очисних споруд. Друга група показників характеризує рівень негативного впливу водокористування на водні ресурси, що формуються у відповідному річковому басейні, його частині, адміністративному утворенні. Розрахунки рекомендується виконувати відносно водних ресурсів розрахункового маловодного року, що відповідає найнесприятливішим умовам водозабезпечення і екологічного стану водних систем. Основні показники оцінки - забезпеченість загальних водопотреб ресурсами; безповоротне вилучення річкового стоку з джерела; спроможність річкового стоку до самоочищення (через коефіцієнти розбавлення стічних і забруднених вод, що скидаються в річку).

Економічна оцінка наслідків забруднення водних ресурсів базується на визначенні збитків від скидів забруднених речовин за рівнянням:

ЗЗ = (НБі МЛі + кп НБі МПі) кт, (1)

де З^З - збиток від забруднення водних ресурсів; Н_Бі - базовий норматив плати за скидання 1 т і - ї забруднюючої речовини, грн/т; М_Лі - маса річного скиду і - ї забруднюючої речовини в межах ліміту, т; к_п - коефіцієнт кратності врахування збитків за понадлімітні скиди забруднюючої речовини; М_Пі - маса понадлімітного річного скиду і - ї забруднюючої речовини, т; к_т - регіональний (басейновий) коефіцієнт, що враховує територіальні еколого-економічні умови функціонування водного господарства.

Оцінку економічного збитку від кількісного виснаження водних ресурсів, що спричиняється безповоротними втратами води в процесі її транспортування і використання, пропонується здійснювати за формулою:

З^В = W_БВ Р_Д, (2)

де З^В - збиток від кількісного виснаження водних ресурсів, W_БВ - безповоротні втрати води, які виключаються з ресурсної складової водних ресурсів для господарського використання і забезпечення мінімально необхідних екологічних умов у водному джерелі в даний проміжок часу; Р_Д - діючий тариф за використання 1 м³ води.

Для оцінки еколого-економічної ефективності функціонування ВГК і водокористування використовуються показники водоємності ВВП і питомі показники скиду забруднених стоків на одиницю ВВП, які об'єктивно відображають зв'язок водних ресурсів з виробництвом. Ними можна користуватись при розробці збалансованих прогнозів на перспективу, при встановленні лімітів і видачі дозволів на водокористування, удосконаленні і уточненні галузевих технологічних нормативів водокористування.

Для оцінки сучасного рівня і перспектив розвитку водного господарства запропоновано показник навантаження та індекс впливу водокористування на водноресурсний потенціал, які визначаються відповідно за формулами:

W_H = W_CB + W_З к + W_БВ, (3)

де W_Н - сумарне навантаження на водні ресурси; W_СВ - об'єм використання свіжої води, млн. м³; W_З - об'єм забруднених стічних вод, що скидаються у водний об'єкт; к - кратність розбавлення забруднених вод; W_БВ - безповоротні втрати води;

W_ВПЛ = W_З + W_БВ / W_м.в.р., (4)

де W_ВПЛ - індекс впливу водокористування на водні ресурси; W_м.в.р. - водні ресурси річкового стоку у дуже маловодний рік.

З урахуванням загального об'єму водних ресурсів, на який здійснює вплив те чи інше підприємство, і самоочисної здатності водного джерела можна вибрати найоптимальніший варіант розміщення водокористувача та обґрунтувати ліміти водозабору і скиду забруднених стоків. На цій основі створюються умови для екологічного збалансування і сталого розвитку ВГК.

У другому розділі "Еколого-економічна оцінка ВГК Південного Бугу" розкрито сутність та особливості водогосподарського комплексоутворення, визначено територіально-галузеву структуру і виконано еколого-економічну оцінку водокористування у ВГК р. Південний Буг.

За авторським розумінням, ВГК - це складне міжгалузеве, природно-господарське утворення, яке включає водні об'єкти (водний фонд), водокористувачів, органи управління і контролю і характеризується певною територіальною, галузевою і функціональною структурою. За своєю сутністю ВГК - принципово нова самостійна одиниця, в межах якої відбувається управління природними водами, їх використанням і охороною. Вона повинна відповідати вимогам високопродуктивної, природно-господарської керованої системи, що не суперечить стійкості біосфери. Елементами ВГК можуть бути водогосподарські системи (ВГС), що розглядаються як сукупність гідравлічно зв'язаних водних об'єктів і водогосподарських споруд, спільне функціонування яких спрямоване на оптимальне задоволення запитів водокористувачів. Такими системами є канали, водоводи, каскади гідровузлів, спільні системи водопостачання, каналізування та очищення вод у містах, промислових вузлах тощо.

Сучасне водне господарство характеризується наявністю ВГК багатоцільового призначення. Одна з його основних особливостей полягає у тому, що в результаті послідовного освоєння водних ресурсів окремі водосховища та водні об'єкти об'єднуються каналами чи водоводами, створюючи каскади, які мають між собою як природний (гідрологічний і гідравлічний), так і штучний (водогосподарський і енергетичний) зв'язок і тому не можуть розглядатися у відриві від режиму інших установок. Друга особливість ВГК полягає у наявності чисельних водогосподарських звґязків, що обумовлюються кількістю і структурою учасників, які ставлять суперечливі вимоги до режиму стоку, кількості і якості водних ресурсів. Ці особливості ВГК дають підстави розглядати їх як об'єкти, яким властиві всі атрибути складних систем, зокрема:

наявність великої кількості взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою елементів;

узгодженість функцій, спрямованих на досягнення головної мети функціонування комплексу;

можливість поділу об'єкта на субпідрядні підсистеми;

наявність управління, здійснюваного на різних ієрархічних рівнях і часових інтервалах, інформаційної мережі і потоків інформації;

наявність взаємодії з оточуючим природним середовищем, функціонування в умовах випадкових впливів.

Досягнення головних цілей повинно узгоджуватись з рядом обмежень, пов'язаних із загальним об'ємом наявних для використання водних ресурсів, збереженням природного середовища, підтриманням системи в працездатному екологічно безпечному стані та ін.

Для комплексного еколого-економічного аналізу і оцінки водокористування вибрано ВГК у басейні р. Південний Буг - єдиної великої ріки, що повністю розміщена в Україні в межах Хмельницької, Вінницької, Кіровоградської, Черкаської, Миколаївської, Київської і Одеської областей. Загальна площа басейну 63,7 тис. км ². Басейн Південного Бугу характеризується високим рівнем господарської освоєності території. Тут розміщено 70 адміністративних районів, 35 міст, 65 селищ, 2878 сіл, в яких проживає 4,2 млн. чоловік (у тому числі 2,4 млн. міських жителів). Територіальну структуру ВГК Південного Бугу подано в табл. 1.

Потенційні ресурси річкового стоку Південного Бугу складають в середньому 3,4 км ³. Їх якісний стан характеризується значним вмістом у воді органічних сполук та біогенних речовин. В басейні створено 197 водосховищ і 6,9 тис. ставків. Водоводами з інших басейнів надходить вода у міста Хмельницький, Біла Церква, Умань, Кіровоград та Миколаїв. Найбільшими споживачами води в басейні є Ладижинська ДРЕС, Південно-Українська АЕС, міста Хмельницький, Вінниця, Кіровоград, Миколаїв. Суттєвим чинником сезонного впливу на стан водних ресурсів є висока насиченість території басейну підприємствами по переробці цукрового буряка.

Таблиця 1. Територіальна структура ВГК Південного Бугу

Загальні водопотреби населення і галузей економіки в басейні складають 5098 млн. м ³. Вони забезпечуються відбором води з поверхневих джерел (27 %), підземних горизонтів (близько 4 %) і за рахунок залучення води у оборотні системи водопостачання (69 %). Галузева структура водокористування характеризується таким розподілом: комунальне господарство - 9 % від загального обсягу; промисловість - 66 %, у тому числі на потреби атомної і теплової енергетики - 53 %, зрошення - 7 %, сільгоспводопостачання - 7 %, рибне господарство - 11 %.

За методикою, що наведена в першому розділі, виконана еколого-економічна оцінка водокористування і визначені економічні збитки від виснаження і забруднення водних ресурсів. Встановлено, що частка безповоротних втрат води в загальному обсязі водозабору становить 26 %. Найбільша вона в Миколаївській (74 %) і Одеській (53 %) областях, де масштабного поширення набуло зрошення земель. Вміст забруднених стоків в обсязі водовідведення в цілому у ВГК порівняно невисокий (6 %). У Миколаївській і Кіровоградській областях вони складають 48-68 %, а в Одеській області всі стічні води, що скидаються в річки басейну Південного Бугу, забруднені.

Економія води за рахунок оборотних систем водопостачання досягла 78 %. Такий її рівень зумовлений в основному залученням великих обсягів зворотної води на Південно-Українській АЕС. Найменший показник економії води (16 %) у Вінницькій області, де найпотужніший водокористувач Ладижинська ДРЕС працює за прямоточною системою водопостачання.

Досить низькою екологічною ефективністю характеризується робота очисних споруд, які завантажені в середньому на 28 %, тоді як їх потужність на 69 % більша, ніж обсяг стоків, що потребують очищення.

Найменшою бар'єрною функцією характеризуються очисні споруди підприємств Кіровоградської, Миколаївської і Черкаської областей, на які припадає 92 % скиду забруднених стоків, а серед галузей економіки - атомна енергетика (забруднені продувочні води) та комунальне господарство, частка яких в обсязі забруднених стоків ВГК складає 72 %.

Виконаний аналіз динаміки валового внутрішнього продукту (ВВП) і водокористування за 1990-1997 рр. свідчить про зниження еколого-економічної ефективності водокористування. За цей період водоємність ВВП збільшилась на 20-47 %, а питомі скиди забруднених стоків на одиницю ВВП - майже у 4 рази. У господарський обіг в басейні залучається обсяг води в 1,3 рази більший за обсяг водних ресурсів, що формується у розрахунковий маловодний рік, а в межах Миколаївської і Одеської областей не покриваються безповоротні втрати води. Самоочисна спроможність річкового стоку характеризується лише 7-ми кратним розбавленням забруднених стоків, а в р. Інгул резервів умовно чистого річкового стоку для цих цілей нема.

Ранжирування територіальних і галузевих суб'єктів ВГК Південного Бугу за сумарним індексом навантаження водокористування на водні ресурси показало, що найбільш інтенсивне освоєння водних ресурсів і негативний вплив на них відбувається у Миколаївській, Кіровоградській, Вінницькій і Черкаській областях. На міста обласного підпорядкування припадає 58 % сумарного навантаження водокористування, а за індексом їх негативного впливу на водні ресурси басейну Південного Бугу - 47 %.

В структурі промислового навантаження на водні ресурси виділяються атомна і теплова енергетика та харчова промисловість. Комунальне господарство характеризується найбільшим впливом на водні ресурси за рівнем скиду забруднених стоків, частка яких складає майже 60 %.

Оцінка економічного збитку від забруднення водних ресурсів у ВГК Південного Бугу засвідчила, що його величина визначається в основному за показником біохімічного споживання кисню (БСК 5) та вмістом нафтопродуктів, азоту амонійного, хлоридів, сульфатів, фосфатів.

Загальний економічний збиток від забруднення і виснаження водних ресурсів при їх використанні у ВГК Південного Бугу в 1990 р. склав 29,6 млн. грн., а в 1997 р. зменшився до 10,8 млн. грн. Він зумовлювався в основному безповоротними втратами води (табл. 2).

Виконана еколого-економічна оцінка водокористування і його впливу на кількісні і якісні характеристики водних ресурсів свідчить, що сучасні середньорічні обсяги скиду забруднених стоків і безповоротних втрат води хоча і зменшились порівняно з максимальними їх значеннями, що мали місце у 1990 р., але продовжують перевищувати екологічно допустиму межу, за якою відбуваються деградаційні процеси. Так, якщо в 1990 р. антропогенне навантаження за сумарними об'ємами безповоротних втрат води і скиду забруднених стоків становили 77 % від водних ресурсів маловодного року, то в 1997 р. воно склало близько 40 % при оптимальному значенні 20 %. При цьому треба мати на увазі, що наведені результати оцінки справедливі при розгляді проблеми у річному проміжку часу. Завдання еколого-економічного збалансування водокористування в умовах маловодних внутрішньорічних сезонів вимагає спеціального вирішення.

Таблиця 2. Економічні збитки від виснаження і забруднення водних ресурсів при їх використанні у ВГК Південного Бугу (млн. грн.)