Локальні і глобальні екологічні катастрофи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

Кафедра екології та біології

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Основи екології»

на тему: «Локальні і глобальні екологічні катастрофи»

Підготував:

Студент 1-го курсу 2 п/групи,

напрям підготовки «Менеджмент»

Ковалик Василь

Львів 2010



План

Вступ

1. Локальні і глобальні природні екологічні катастрофи

1.1 Природні катастрофи, спричинені зовнішніми силами природи

1.2 Природні катастрофи, спричинені внутрішніми силами природи

1.3 Природні катастрофи та Україна

2. Локальні і глобальні екологічні катастрофи, викликані людиною

2.1 Глобальні екологічні катастрофи

2.2 Заходи щодо відвернення глобальної екологічної катастрофи

2.3 Локальні екологічні катастрофи

Висновки

Література

Додатки



Вступ

Зміни в довкіллі відбувалися завжди, але на них відгукувалися хіба що поети та старі люди, згадуючи молодість. Така неувага до того, що відбувається в середовищі проживання, цілком зрозуміла, якщо зважити на те, що ці зміни, за винятком спричинюваних стихійними лихами, були впродовж багатьох століть повільними й малопомітними: на схилі свого життя люди, які не піддалися спокусі переселень і мандрів, бачили ті ж яри, річки, байраки та левади, які їм врізалися в пам'ять з дитинства.

Проте часи, коли людство залишало за собою тільки малопомітні стежки на поверхні планети, минули.

«Ніхто, власне, не знає, котра саме з безлічі небезпек і проблем -- далеко не всі з яких ми вже встигли відчути й усвідомити -- розпочне ту ланцюгову реакцію, що поставить людство на коліна...»

(А. Печчеї).



1. Локальні і глобальні природні екологічні катастрофи

Раніше переважали природні катастрофи. В наш час кількість таких катастроф практично не змінилась, однак внаслідок людської діяльності зросла їхня потужність, що дедалі істотніше позначається на стані екосистем, окремих ландшафтів, регіонів, континентів і біосфери в цілому.

Природні катастрофи спричиняються екзогенними й ендогенними факторами, тобто зовнішніми навколоземними або космічними та внутрішніми силами Землі, зумовленими процесами в її надрах. Зовнішні та внутрішні сили тісно пов'язані між собою, розвиток одних часто стимулює появу інших. [1]

1.1 Природні катастрофи ,спричинені зовнішніми силами природи

До зовнішніх сил природи, здатних призвести до катастрофічних наслідків для екосистем, належать: зміни магнітного, електричного, гравітаційного полів і радіаційного поясу, спричинені явищами, що відбуваються в космічному просторі (спалахи наднових зірок, проходження поблизу Землі великих космічних тіл); падіння на Землю великих метеоритів; урагани; повені; цунамі; сильні посухи; страшні зливи; зсуви; осипи; селі; обвали. [1-2]

Останню подібну подію в нашій Галактиці було зафіксовано стародавніми китайськими астрономами, які описали появу в 1054 р. «зірки-гості». Вона була такою яскравою, що її можна було спостерігати навіть удень, яскравіша від Венери, й поступалася потужністю світіння лише Місяцю. Через кілька місяців зірка поступово згасла, а на місці її появи сучасні астрономи спостерігають крабоподібну туманність -- світну газову оболонку наднової зірки, що продовжує розширюватися після спалаху зі швидкістю десятків тисяч кілометрів за секунду.

Визначено, що вибух наднової зірки супроводжується дуже потужними потоками ультрафіолетового й рентгенівського випромінювання, згубного для всього живого, а також космічних променів високої енергії. На щастя, спалах наднової зірки в 1054 р. стався дуже далеко від Землі -- на відстані понад 1 тис. ПК, і це могутнє космічне явище не вплинуло на земне життя.

Учені встановили, що вибухи наднових зірок у нашій Галактиці відбуваються один раз на 100 років, а в околицях Сонячної системи (на відстані близько 10 ПК) -- один раз на 750 чи навіть на 200 млн. років. Отже, за час існування на Землі біосфери подібне катастрофічне явище могло вплинути на неї принаймні кілька разів. У результаті таких спалахів різко підвищувався радіаційний фон на Землі на багато сотень і навіть тисячі років. Це не могло не мати серйозних біологічних, особливо генетичних наслідків для екосистем планети й, можливо, було причиною вимирання багатьох вищих живих організмів, тобто екологічних катастроф.

Як вважають астрономи, аналогічні явища меншого масштабу відбуваються в разі періодичних наближень Землі разом із Сонячною системою до центра нашої Галактики. Сонячна система рухається навколо центра Галактики не по колу, а по еліпсу зі значною різницею в довжині його осей. Максимальні наближення до центра Галактики, що спостерігаються приблизно один раз на 250 млн. років, зміни сил гравітаційних, магнітних і електромагнітних полів у Космосі під час обертання Сонячної системи навколо центра Галактики викликають на Землі збурення її геофізичних полів, стимулюють розвиток вулканізму й землетрусів, рух тектонічних плит і деформацію земної кори, а також спричиняють періодичні зміни клімату (зледеніння й потепління), що супроводжуються екологічними катастрофами.

З давніх часів до наших днів на Землі періодично відбуваються грандіозні катастрофи, спричинені падінням космічних тіл (великих метеоритів, астероїдів, комет). Учені виявили на поверхні Землі багато слідів таких катастроф у вигляді велетенських метеоритних кратерів -- лійкоподібних заглиблень діаметром у десятки й навіть сотні кілометрів.

Наприклад, в Україні, біля села Болтишка Кіровоградської області, знайдено заповнений осадовими породами кратер діаметром 25 км -- слід падіння метеорита, що сталося близько 100 млн. років тому.

Останній досить великий метеорит упав на Землю в районі Аризони (США) 50 тис. років тому. Тут утворився кратер діаметром 1200 м і завглибшки 180 м.

Тунгуське явище в Сибіру 1908 р. (деякі вчені вважають, що це було не падіння метеорита, а вибух в атмосфері ядра невеликої комети) спричинило величезну пожежу й виламування лісу в тайзі на площі в кілька сотень квадратних кілометрів. Лише безлюдність сибірської тайги врятувала від трагічних наслідків. [1]

Повінь - це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

Наслідки повеней дуже різноманітні серед них : затоплення шаром води значної площі землі; ушкодження та руйнування будівель та споруд; ушкодження автомобільних шляхів та залізниць; вимивання родючого шару ґрунту тощо;

Щодо України , то Українські Карпати і Закарпаття зокрема належать до зливонебезпечних районів Європи, тому тут завжди є потенційна небезпека виникнення повеней. Остання велика повінь в Україні була в середині травня 2010 року. Тоді повінь частково зачепила Львівську , Івано-Франківську і Закарпатську області. [2 , 9]

екологічний катастрофа землетрус повінь

1.2 Природні катастрофи, спричинені внутрішніми силами природи

Внутрішніми силами Землі викликаються надзвичайні екологічні ситуації: виверження вулканів; землетруси; переміщення велетенських мас гірських порід через утворення в земній корі великих розломів тощо.

У літературі є багато описів грізних явищ природи: вивержень вулканів Везувію, Кракатау й Мон-Пеле; землетрусів у Сан-Франциско, Мехіко, пустелі Гобі, Спітаку; ураганів і тайфунів у Японії та Центральній Америці; торнадо в США та ін.

Останнє найбільше виверження вулкану сталось 21 березня 2010 року . На відстані 150 км від Рейк'явіка відбулось виверження вулкану Ейяфьятлайокудль в Ісландії. (Див. Додаток №3). Виверження ісландського вулкана стало причиною скасування безлічі авіарейсів. Ісландський вулкан щодня викидав в атмосферу Землі близько 150 000 тонн CO2. Також виникли проблеми із здоров'ям у людей з легеневими захворюваннями. [4]

Наслідками найбільших катастроф були регіональні або глобальні кліматичні зміни, загибель багатьох живих істот, зміни розвитку різних видів, популяцій і родів, мутації організмів.

Такі катастрофічні події природного характеру, як землетруси, виверження вулканів, тайфуни та інші, мають здебільшого локальний характер і вплинути на еволюцію біосфери в цілому не можуть.

За даними світової статистики, лише за 1960--1980 рр. 20 ураганів у різних районах світу позбавили життя 350 тис. чоловік і завдали матеріальних збитків на суму понад 5 млрд. доларів.

У наш час завдяки супутникам з'явилася можливість попереджати про наближення ураганів і пом'якшувати їхню дію. Але перед падінням космічних тіл -- людина безсила.

Практично ми не захищені й від таких грізних явищ природи, як землетруси та виверження вулканів. Передбачити точний час їх виникнення за допомогою сучасних науково-технічних засобів поки що не вдається. Ці явища супроводжуються виділенням колосальної кількості енергії.

Так, сейсмічна енергія, що виділилася за кілька секунд унаслідок катастрофічного землетрусу в Перу 1970 р., дорівнювала приблизно добовому споживанню електроенергії в США.

За повідомленням агентства «Рейтер», у 2001 р. в усьому світі від стихійних природних катастроф загинуло близько 25 тис. жителів планети, а загальні економічні збитки становили 36 млрд. доларів США. Із 700 великих природних катастроф 2/3 супроводжувалися бурями й повенями. Екстремальні погодні умови спричинені постійними негативними змінами клімату під впливом техногенної діяльності, яка провокує також і землетруси. [1 , 2]

1.3 Природні катастрофи та Україна

Тектонічні катастрофи. На території України немає діючих вулканів класичних типів, хоч вистачає давно згаслих.

Шкоди від землетрусів зазнає лише південь України. Більшість населення України знаходиться поза дією руйнівних землетрусів.

Топологічні катастрофи (цунамі, зсуви, повені). Чорне море нищить споруди на березі аномальними хвилями (“цунамі”) раз на кілька тис. років. Значно не безпечніші зсуви. Снігові лавини бувають у Карпатах і горах Криму. Звичними для кількох районів України стали повені. Грізними є повені в Карпатах і поблизу них, а також періодичні потопи під час штормів на узбережжі Азовського моря.

Метеорологічні катастрофи (морози, спека, зливи, град, тощо). Хоч зими останнім часом досить помірні, та зрідка тимчасово мороз на більшій частині України може сягати -30?С, вимерзають озимина й сади. Катастрофічні посухи бувають рідко, але практично щороку ті чи інші області мають втрати врожаїв через брак опадів. Інтенсивні зливи, які розмивають схили і поглиблюють яри, є звичайним явищем для більшої частини території України.



2. Локальні і глобальні екологічні катастрофи, викликані людиною

Життя -- це рух і зміни матерії. Ми безупинно розвиваємося, творимо і руйнуємо, народжуємося і помираємо, упорядковуємо і захаращуємо. Разом з нами змінюється світ. Людське співтовариство стає все більшим та складнішим і все більше вимагає від природи. Ми дедалі глибше проникаємо в підземні комори Землі, беремо все більше багатств, щоб споживати їх, і породжуємо гори відходів виробництва.

Діяльність людини в природі в усі часи була екологічним фактором і справляла вплив на довкілля. Проте до галілеївсько-ньютонівської наукової революції й до революції промислової антропогенні впливи на довкілля були локальними, тимчасовими, і порушена внаслідок цього природна рівновага згодом відновлювалася. З новочасним же проголошенням гасла про всесильність людського розуму та його право на “вдосконалення природи” місце людини в природі суттєво змінюється. Природокористування суспільної людини набрало нових екологічно значущих рис.

Людина - частина природи, й найбільш небезпечні для нашої планети катастрофи й забруднення навколишнього середовища пов'язані саме з нею. [10]

2.1 Глобальні екологічні катастрофи

Залежно від розмірів заподіяної шкоди і кількості негативних наслідків катастрофи поділяють на : глобальні і локальні.

Глобальні екологічні катастрофи охоплюють цілі континенти і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери.

На жаль, протягом тисячоліть людина посилено втручалася в природу, не підтримуючи в ній рівноваги. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи в XX ст., коли в процесі науково-технічної революції різко зріс антропогенний вплив на навколишнє середовище. Через різке збільшення кількості введення, інтенсивну індустріалізацію та урбанізацію на планеті господарські навантаження стали перевищувати здатність екологічних систем до самоочищення і відновлення. У відносинах людини і природи настала криза, яка викликала проблеми глобального характеру.

Зростання потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природі. Щорічно на земній кулі перетворюються на пустелю 6 млн. гектарів родючих земель; 11 млн. гектарів лісу вирубується, гине від пожеж або забруднення довкілля; внаслідок проживання в місцях інтенсивного забруднення хворіють десятки тисяч людей. Спостереження за кліматом дають змогу визначити зміни газової структури атмосфери, вивчати явище «парникового» ефекту, що посилюється внаслідок збільшення частки вуглекислого газу, випадання кислотних дощів, виснаження озонового прошарку, який оберігає життя на Землі від шкідливого ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Катастрофічних розмірів набуло забруднення морів і океанів. Стічні води промислових підприємств і міст, змиті з полів добрива і отрутохімікати потрапляють у річки. Окремі акваторії Світового океану є місцем зберігання радіоактивних та високотоксичних відходів. Видобуток корисних копалин на шельфі морів і океанів посилює небезпеку аварій. Великим джерелом забруднень став морський транспорт, особливо нафтоналивний. Через забруднення води гине рослинність, тваринний світ морів, порушуються процеси глобального газо- та теплообміну між океаном та атмосферою.

Окреслились зміни глобального характеру, які можуть призвести до незворотних порушень у біосфері. Особливо значної гостроти екологічні проблеми досягають в густонаселених та індустріальних районах. [1 , 2]

Саме на територіях таких країн часто відбуваються війни. Адже найстрашніша наруга над людяністю - це війна. На відміну від будь-яких звірів, людина здатна з неймовірною жорстокістю вбивати подібних до себе. Вченими підраховано, що за останні 6 тис. років люди пережили 14 513 воєн, у яких загинуло 3640 млн. чоловік.

Світова термоядерна війна в лічені хвилини може знищити все людство. Адже потужність ядерних зарядів, накопичених людством, у 1980 р. становила 8 тис. Мт тринітротолуолу (по дві тонни на кожного жителя Землі).

Історія людства сповнена жахливих прикладів геноциду, звірячої жорстокості завойовників, загибелі в пожежах спустошливих війн міст, храмів, бібліотек, які створювалися століттями.

Забруднення людської свідомості ідеєю війни триває віками. Війна була винаходом нашої цивілізації. Війна постійно “дорожчає”. Якщо витрати на першу світову війну становили 50 млрд. карбованців, то друга обійшлася вже в десять разів дорожче.

А якщо досягнення науки, ресурси розуму, людської свідомості та природи спрямовуються на гонку озброєнь, що може призвести до ядерної катастрофи, то це - найбезглуздіша витрата багатств, яку лише можна собі уявити. Таким чином, людина обмежує можливості вирішення інших проблем, зокрема пов'язаних з забрудненням навколишнього середовища. Значить, витрачаючи силу й кошти на підготовку ядерної катастрофи, людство одночасно наближає невідворотність катастрофи екологічної. Навіть не світова ядерна війна, а локальний ядерний конфлікт викличе таку кліматичну катастрофу, від якої загине не лише все людство, а й уся біосфера Землі.

Прикладом екологічної катастрофи, викликаної військовим конфліктом, є події, що відбувалися на території Кувейту та прилеглих ділянок Перської затоки після операції “Буря в пустелі” на початку 1991 р. Відступаючи з Кувейту, іракські окупанти підірвали вибухівкою понад 500 нафтових свердловин. В результаті нафтою було вкрито близько 1554 км² поверхні моря, 450 км берегової смуги, де загинула більшість птахів, морських черепах, дюгонів та інших тварин.

А от Чорнобильська трагедія, яка сталася 26 квітня 1986р. на Чорнобильській АЕС є прикладом екологічної катастрофи, викликаної «мирним атомом», який вийшов з-під контролю людини . Жодна катастрофа XX сторіччя не мала таких тяжких екологічних наслідків, як чорнобильська. Це трагедія не регіонального, навіть не національного, а глобального масштабу. Вже загинуло більш як 50 тис. чоловік із 100 тис, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в перший рік. Підірвано здоров'я сотень тисяч людей. Забруднені мільйони гектарів ґрунтів. У водосховищах осіли десятки мільйонів тонн радіоактивного мулу. І це тільки відомі на сьогодні наслідки. (Див. Додаток №4)

У липні 2010 року сталася аварія на нафтовій платформі British Petroleum в Мексиканській затоці біля США, яка стала найбільшою в американській історії. Про це повідомлено Національним управління океанографічних і атмосферних досліджень. З моменту аварії нафтової платформи Deepwater Horizon в Мексиканську затоку щоденно виливалося від 12 до 19 тисяч барелів нафти на добу. [3] (Див. Додаток №2)

2.2 Заходи щодо відвернення Глобальної екологічної катастрофи

Усвідомивши наближення глобальної екологічної катастрофи,яка може поставити під питання існування людства як виду, світове суспільство вживає заходів щодо її відвернення. Екологічні питання стали актуальними як для окремої країни, так і для всього міжнародного співтовариства. В діяльності природоохоронних органів окремої країни поєднуються створення системи природокористування, яка діє на засадах обраної екологічної політики держави, і певної науково обґрунтованої системи захисту природи.

Основними еколого-господарськими напрямами охорони природи є такі:

а) використання очисних споруд, в тому числі біологічних;

б) відбір і вирощування рослин, які поглинають забруднювачі;

в) створення маловідходних і безвідходних технологій виробництва;

г) використання здатності природи до самоочищення.

Створені великі всесвітні і регіональні організації з охорони навколишнього середовища, їх налічується понад 200. Провідною є спеціалізована установа - Програма 00Н з навколишнього середовища (ЮНЕП) з штаб-квартирою в Найробі (Кенія), яка покликана координувати і частково фінансувати дії держав в цій діяльності. Важливу роль під час розробки екологічної політики має обмін інформацією. Створена міжнародна довідкова система джерел інформації довкілля (ІНФОТЕРРА). Екологічні проблеми, які спричиняють екологічні катастрофи глобального характеру, покликаний розв'язувати також Міжнародний союз з охорони природи та природних ресурсів з штаб-квартирою в Швейцарії. [10]

2.2 Локальні екологічні катастрофи

Локальні екологічні катастрофи - катастрофи на певній території, що не можуть вплинути на біосферу в цілому.

У 1976 р. в італійському місті Севесо хмара діоксину, що утворилася після вибуху на хімічному заводі, накрила територію площею понад 10 км², на якій мешкало більше ніж тисяча людей і було розташовано багато тваринницьких ферм. У результаті загинуло близько 100 тис. голів худоби, захворіли сотні людей, двоє дітей померло, а загальний первинний збиток становив понад 10 млн. доларів. Завдяки погодним умовам хмара не поширилася далі. Через деякий час підрахували: концентрація цієї отрути була такою, що могли б загинути 100 млн. чоловік!

3 грудня 1984 р., уночі, коли люди спали, смертоносна хмара метилізотіоціанату, який використовується для виготовлення пестицидів, просочилася з велетенської цистерни заводу компанії «Юніон Карбайд» і накрила місто Бхопал в Індії. Це стало однією з найбільших в історії індустріальних катастроф: 2,5 тис. чоловік померли зразу, близько 100 тис. тяжко захворіли й стали інвалідами (ушкодження мозку, сліпота, стерильність).

У червні 2004 року на Чеській АЕС в містечку Темелін, за 60 кілометрів від кордону з Австрією, в результаті розриву труби в системі охолодження другого блоку АЕС стався витік 3000 літрів радіоактивної води.

У грудні 2007-го у Польщі в результаті витоку з нафтопроводу "Дружба", прокладеного по дну річки Вісла, утворилася величезна нафтова пляма завширшки 300 метрів і завдовжки кілька кілометрів.

5 жовтня 2010 р. унаслідок вибуху на підприємстві «Угорський алюміній» у містечку Айка, в області Веспрем, що за 400 кілометрів від українського кордону, пошкодилася гребля на сховищі з відпрацьованою лужною рідиною. Потік з технічними відходами затопив кілька сіл. Небезпечна повінь затопила понад 200 тисяч квадратних метрів території, у тому числі два села - Девечер і Колонтар. Щонайменше 4 людини загинули і 120 постраждали. У трьох провінціях було оголошено надзвичайний стан. Потік з технічними відходами в деяких місцях залив житлові будинки попід саму стелю. Червонястий лужний намул потрапив і на поля, а також накрив густим шаром сади та городи селян.

Цей лужний намул, навіть розведений водою, в тисячу разів перевищує безпечний рівень для довкілля. (Див. Додаток №1). [4]

У 2008 році у місті Калуш Івано-Франківської області могла статися така ж екологічна катастрофа, яка сталась в Угорщині. У місті Калуш Івано-Франківської області рівень води у хвостосховищі №2 сягнув верхнього скосу дамби і існувала велика загроза її прориву. Але було прийнято рішення пустити розсіл, який там знаходився, у пустоти шахт, завдяки чому рівень хвостосховища знизився приблизно на метр, таким чином небезпека тимчасово минула. Зараз у Калуші розпочали ліквідацію отрутохімікатів, що залишилися після радянського хімічного виробництва. До кінця року з Калуша мають вивезти понад 11 тис. т токсичних відходів. [7]

16 липня 2007р., о 16.55, перекинулося 15 цистерн із жовтим фосфором -- отруйною речовиною. Це трапилося неподалік Ожидова у Буському районі, Львівської області. 6 цистерн загорілися. У зону ураження потрапили 14 населених пунктів Буського району. Отруїлося 16 осіб, з яких 13 перебувало у важкому стані. (Див. Додаток №5) [6]

Будь-які широкомасштабні втручання в природні екосистеми також мають катастрофічні наслідки. Наприклад, унаслідок будівництва на великих річках гребель і водосховищ відбувається ось що:

- кардинально змінюється режим річкового стоку (в багато разів уповільнюється);

- змінюється тепловий режим;

- змінюється характер випадання опадів, розчинення солей, їх відкладення, біохімічних та інженерно-геологічних процесів;

- різко змінюються умови взаємозв'язку річкових і підземних вод у даному басейні, рівневий режим, фізичні й хімічні властивості поверхневих і зв'язаних з ними підземних вод;

- розвиваються процеси стагнації (гниття) й «цвітіння», застою, нагромадження всіх видів забруднювачів, що змиваються з водозборів і приносяться вітрами;

- вимирають ті види водяних організмів, зокрема риба, які потребують чистої води й міграції вздовж русла;

- гинуть заплави -- найцінніші природні об'єкти.

Живі ресурси планети вичерпуються зі швидкістю, що перевищує швидкість їх відновлення. Нині на Землі немає жодного біогеоценозу, якого б так чи інакше не зачепила діяльність людини.

З матеріалів ІЕР -- Програми ООН з охорони довкілля:

Велике гідрологічне будівництво в будь-якому річковому басейні -- це практично екологічна катастрофа для нього.

Те саме можна сказати й про широкомасштабні іригаційні роботи (осушування боліт на Поліссі, зрошення на півдні України), які призводять до деградації болотних екосистем, загибелі малих річок, зміни шляхів міграції перелітних птахів, зміни режимів та обсягів підземних вод, засолення ґрунтів. [1-2]

Наслідки осушування поліських боліт:

- 30 років тому на Поліссі заготовляли 220 ц валеріанового кореня на рік, а сьогодні -- лише 4--5 ц.

- Із 47 видів лікарських рослин, якими славилося Полісся, тепер збирають 6--7 видів.

- 20 років тому на Поліссі цілюща журавлина росла на площі 80 тис. га, а нині ця площа зменшилася до 20 га. [1-2]



Висновки

Таким чином, розвиток нашої планети, напевно, неможливий без існування загрози катастроф, як природних так і антропогенних.

Природні екологічні катастрофи, а саме падіння метеоритів, спалахи нових зірок, землетруси, виверження вулканів, повені відбувалися, відбуваються і відбуватимуться. Наслідками таких катастроф є регіональні або глобальні кліматичні зміни, загибель багатьох живих істот, зміни розвитку багатьох видів, популяцій і родів, мутації організмів.

Існує думка, що колись екологічних катастроф було менше. Можливо, й так.

Раніше переважали природні катастрофи.

Але діяльність людини в усі часи була екологічним фактором і справляла вплив на довкілля. Цей вплив із локального, тимчасового перетворюється на глобальний і постійний. І саме від людини залежить, щоб не відбулась екологічна катастрофа, спричинена антропогенними чинниками, яка здатна знищити все живе на нашій планеті і саму планету.



Література

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. “Основи екологічних знань”. - В-во: “Либідь”, 1997.

4. Корсак К. В., Плахотнік О. В. Основи екології: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1998. - 228 с.

2.Плоскіна Василь. Новини Радіо Свобода [Електронний ресурс] Режим доступу до статті: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2182930.html

3. Новини ТСН [Електронний ресурс] Режим доступу до статті: http://tsn.ua/svit/naftova-katastrofa-u-meksikanskiy-zatoci-stala-naybilshoyu-za- istoriyu-ssha.html

4. Екологія життя. Виверження вулкана в Ісландії: наслідки та прогнози [Електронний ресурс] Режим доступу до статті: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.

6. zik-сила інформації. Хроніка "фосфорної" катастрофи в Ожидові [Електронний ресурс] Режим доступу до статті: http://zik.com.ua/ua/news/2007/07/16/82493

7. tochka.net . Новини. Україну могла спіткати така ж катастрофа, як і в Угорщині[Електронний ресурс] Режим доступу до статті: http://news.tochka.net/52942-ukrainu-mogla-postich-takaya-zhe-katastrofa-kak-v-vengrii

8. Бібліотека Гринчука. Глобальні екологічні проблеми. [Електронний ресурс] Режим доступу до статті: http://www.grinchuk.lviv.ua/referat/1/1370.html

9. Вікіпедія. Вільна енциклопедія. Надзвичайні ситуації гідрогеологічного характеру. [Електронний ресурс] Режим доступу до статті: http://uk.wikipedia.org/wiki/Надзвичайні_ситуації_гідрогеологічного_характеру

10. Молодіжний портал Djerelo. [Електронний ресурс] Режим доступу до статті: http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=2445



Додатки

№1. Екологічна катастрофа в Угорщині



№2. Екологічна катастрофа в Мексиканській затоці



№3 Виверження вулкану в Ісландії



№4 Аварія на Чорнобильській АЕС



№5 Катастрофа в с. Ожидів, Буський р-н, Львівська обл.

Размещено на Allbest.ru