Розрахунок показників господарської діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Ровеньківський техніко-економічний коледж

Спеціальність: Економіка підприємства

Пояснювальна записка

Розрахунок показників господарської діяльності підприємства

Керівник проекту

A.M. Мірошниченко

Виконав

студент групи ЕП-10

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття, класифікація та структура персоналу

1.1 Поняття та класифікація персоналу

1.2 Структура персоналу

Розділ 2. Розрахункова частина

2.1 Обґрунтування виробничої потужності

2.2 Розрахунок собівартості продукції

2.3 Показники ефективного використання основних фондів

2.4 Оборотні кошти

2.5 Результати господарської діяльності підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

виробничий потужність раціональний персонал

Економіка є найбільшою сферою суспільних відносин і розглядається у декількох значеннях:

по-перше, як сукупність відносин, що визначаються характером власності на засоби виробництва;

по-друге, як господарство окремого району, країни;

по-третє, як наукова дисципліна, що займається вивченням народного господарства, його галузей, окремих підприємств, а також окремих елементів виробництва (капітал, фонди, праця і т. п.).

У першому значенні -- економіка є об'єктом вивчення політекономії, у другому -- територіального розміщення продуктивних сил. Нас цікавить третє значення цього терміну, а точніше, економіка окремо взятого підприємства.

Економіка підприємства -- це наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах.

Предметом вивчення економіки підприємства є методи і способи раціонального поєднання і ефективного використання всіх елементів виробничого процесу на рівні підприємства.

Основним господарським суб'єктом в економіці - є підприємства.

Підприємство - це первинна організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка народного господарства, яка виробляє продукцію, виконує роботу, надає послуги.

Підприємство має зажди комерційний характер - включає капітал з метою отримання прибутку. Підприємство має різні назви: фірма, завод, фабрика, магазин, ресторан, їдальня, ательє, шахта, банк.

Людські ресурси - специфічний і найважливіший з усіх економічних ресурсів підприємства. Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими чинниками економічного розвитку полягає в тому що по-перше люди не лише створюють і споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже щоб ефективно використовувати людську працю потрібно ефективно враховувати потреби людини як особистості.

Вихідні дані

1. Об'єкт проектування - болт

2. Програма випуску (тис. шт.) - 1700

3. Маса заготівлі (кг) - 0,56

4. Маса деталі (кг) - 0,16

5. Основні матеріали сталь - сталь ст. 35

6. Ринкова оптова ціна на основні матеріали (грн. /кг) - 6,8

7. Первісна балансова вартість одиниці устаткування ( тис. грн.):

16 К 20 - 10,7

КТ45 - 14,2

ЗТ160 - 15,0

8. Операційна трудомісткість виробництва (нормо/годин):

токарська -- 0,04

фрезерна - 0,05

шліфувальна -- 0,07

9. Форма оплати роботи па підприємстві - відрядна.

10. Тривалість циклу виготовлення одного виробу, дні --1

11. Період постачання сировини і матеріалів, дні -- 16

12. Період зриву постачання сировини і матеріалів, дні - 7

13. Середньорічні залишки оборотних коштів, від товарної продукції 17%.

14. Транспортні ви трати, від повної собівартості - 2%.

15. Собівартість реалізованої продукції,від собівартості товарної продукції - 90%

16. Рівень рентабельності - 1,06%

Розділ 1. Поняття, класифікація та структура персоналу

1.1 Поняття та класифікація персоналу

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди, тобто їхня майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій даної країни.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо) факторів. Вплив останніх конкретизується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу, ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів. управління персонал кадровий працівник.

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці).

Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни - персонал, кадри, трудовий колектив.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності. Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту). З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників підрозділяють на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема у промисловості до першої групи - промислово-виробничого персоналу - відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

Такий розподіл персоналу підприємства на дві групи необхідний для розрахунків заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками результатів виробничої діяльності (для визначення продуктивності праці береться, як правило, чисельність тільки промислово-виробничого персоналу). Водночас поширення процесів інтеграції промислових систем з банківськими, комерційними та іншими господарськими структурами робить таке групування персоналу все умовнішим. Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів. До них належать директори (генеральні директори), начальники, завідувачі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники перелічених керівників.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

До службовців належать працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема - діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до складу робітників включають двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

В аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних - тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних - тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово, з розвитком виробництва, його механізації та автоматизації чіткі межі між основними та допоміжними робітниками зникають, а роль останніх (зокрема наладчиків, механіків) зростає.

Важливим напрямом класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями та спеціальностями.

Професія - це вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність - це більш-менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Відповідно до цих визначень, наприклад, професія токаря охоплює спеціальності токаря-карусельника, токаря-револьверника, токаря-розточувальника тощо.

Професійний склад персоналу підприємства залежить від специфіки діяльності, характеру продукції чи послуг, що надаються, від рівня технічного розвитку. Кожна галузь має властиві лише їй професії та спеціальності. Водночас існують загальні (наскрізні) професії робітників та службовців.

1.2 Структура персоналу

Кваліфікація - це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи тій посаді. Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади, наприклад, інженерні та економічні, але не мають спеціальної освіти).

За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані й некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку (табл. 1).

Таблиця 1. Групи робітників за рівнем кваліфікації, виконувані ними роботи й терміни їхньої підготовки

Кваліфікаційні групи робітників	Основні виконувані роботи	Терміни підготовки, стажування, досвід
Високо-кваліфіковані	Особливо складні та відповідальні роботи (ремонт і наладка складного обладнання, виготовлення меблів тощо)	Понад 2-3 роки, періодичне стажування, великий практичний досвід роботи
Кваліфіковані	Складні роботи (метало- та деревообробні, ремонтні, слюсарні, будівельні тощо)	1-2 роки, чималий досвід роботи
Малокваліфіко-вані	Нескладні роботи (апаратурні, деякі складальні, технічний нагляд тощо)	Кілька тижнів, певний досвід роботи
Некваліфіковані	Допоміжні та обслуговуючі (вантажники, гардеробники, прибиральники тощо)	Не потребують спеціальної підготовки

Ці класифікаційні ознаки персоналу підприємства поряд з іншими (стать, вік, ступінь механізації праці, стаж) служать основою для розрахунків різних видів структур. Для ефективного управління важлива не проста констатація чисельності (або її динаміки) окремих категорій працівників, а вивчення співвідношення між ними (рис. 1).

Це дає змогу не тільки виявити вплив фактора персоналу на кінцеві результати діяльності підприємства, а й встановити найсуттєвіші структурні зміни, їхні рушійні сили, тенденції і на цій підставі формувати реальну стратегію щодо розвитку трудових ресурсів.

Рис. 1. Категорії та орієнтовна структура персоналу підприємств промисловості України

На формування різних видів структур персоналу та трудових ресурсів в Україні (як на макро-, так і на мікрорівні) у найближчі роки впливатимуть такі фактори та загальні тенденції:

Інтенсивний перерозподіл працівників із промисловості та сільського господарства в інформаційну сферу та у сферу праці з обслуговування населення.

Включення до складу трудових ресурсів працівників з більш високим освітнім рівнем, ніж у тих, що вибувають за межі працездатного віку.

Підвищення частки допоміжної розумової праці (нині вона в кілька разів менша, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою).

Зростання попиту на кваліфіковану робочу силу (операторів, наладчиків, програмістів-експлуатаційників), що може значною мірою задовольнятись за рахунок безробітних з категорій керівників та спеціалістів.

Уповільнення темпів зниження частки мало- та некваліфікованої праці у зв'язку з різким скороченням за останні п'ять років технічного переозброєння діючих підприємств.

Інерція системи освіти, яка продовжує відтворювати кваліфіковані кадри в основному за старою фаховою схемою.

Кваліфікація працівника визначається такими чинниками, як рівень загальноосвітньої і спеціальної підготовки, досвід роботи на аналогічних посадах, необхідний для освоєння професії. Передумовою високої кваліфікації є професійна придатність, яка включає сукупність особистих якостей, характеристик і нахилів, потрібних для успішного виконання певних професійних обов'язків. Стосовно керівників різного рівня необхідною складовою кваліфікації є також організаційні здібності та навички.

Рівень кваліфікації визначається та присвоюється працівнику спеціальною кваліфікаційною комісією на основі порівняння його знань та досвіду з вимогами, викладеними у тарифно-кваліфікаційних довідниках (характеристиках), і юридичне закріплюється в документах: дипломах, посвідченнях тощо.

Кількісними показниками рівня кваліфікації є розряди або класи (для робітників), категорії (для спеціалістів), наукові ступені і вчені звання (для науковців) тощо. Якісним показником кваліфікації є компетентність, тобто рівень загальної та професійної підготовки, що дає змогу адекватно реагувати на вимоги конкретного робочого місця чи виконуваної роботи, які постійно змінюються. Компетентність людини залежить, крім рівня її кваліфікації, ще і від її ставлення до своєї роботи, досвіду, старання та вміння поповнювати свої знання. Компетентність, або професіоналізм, може змінюватися як у бік підвищення, так і у бік зниження.

Слід мати на увазі, що оптимальною для підприємства ситуацією є відповідність рівня кваліфікації працівників рівню складності виконуваних робіт. Саме по собі підвищення кваліфікації працівників не дасть економічного ефекту, якщо воно не пов'язане з переходом до виконання складніших робіт. Разом з тим не можна забезпечити прогрес виробництва без відповідної кваліфікації співробітників. Тому слід приділяти пильну увагу аналізу рівня кваліфікації працівників і рівня її використання. Визначити ці показники можна за допомогою відповідних коефіцієнтів.

Коефіцієнт кваліфікації (К_кв) показує достатність (недостатність) кваліфікації працівників для виконання доручених їм робіт. Він не може бути більшим 1. Якщо К_кв = 1, це означає, що і освіта, і практичний досвід усіх працівників відповідає кваліфікаційним вимогам. Коефіцієнт кваліфікації розраховується за формулою

,

де Ч_ос - чисельність працівників підприємства, що мають відповідну кваліфікаційним вимогам освіту;

Ч_д - чисельність працівників, що мають відповідний кваліфікаційним вимогам досвід;

Ч_заг - загальна чисельність працівників.

Коефіцієнт використання кваліфікації (К_в.кв) показує раціональність використання кваліфікації працівників при виконанні доручених їм робіт:

К_в.кв = УП_в.кв / УП_заг,

де УП_в.кв - сума затрат праці на виконання робіт відповідно до кваліфікації за певний період;

УП_заг - сума загальних витрат праці за цей період.

Забезпечити на підприємстві для кожного кваліфікованого працівника можливість виконання ним роботи лише відповідної його кваліфікації практично неможливо (у такому разі К_в.кв = 1), але доцільно прагнути до того, щоб максимально наблизити значення цього коефіцієнта до 1.

Співвідношення між окремими групами працівників підприємства утворює структуру персоналу. Залежно від ознаки, покладеної в основу класифікації персоналу, можна розрахувати різні види структури (соціальна, професійна, кваліфікаційна, статева, вікова, за стажем роботи та ін.).

Професія і кваліфікація - основні якісні ознаки індивідуальної робочої сили. Професійна та кваліфікаційна структура - основні якісні ознаки персоналу підприємства. Професійна структура - це частки груп працівників певних професій у загальній кількості співробітників підприємства, виражені у відсотках. Зрушення в професійній структурі працівників підприємства визначаються змінами, що відбуваються в характері і змісті праці під впливом науково-технічного прогресу, що обумовлює появу нових і відмирання старих професій, ускладнення і зміну функціонального змісту трудових операцій.

Кваліфікаційна структура - це процентне співвідношення груп працівників різних рівнів кваліфікації в загальній чисельності персоналу. Зміни кваліфікаційної структури визначаються якісними змінами в трудовому потенціалі підприємства (набуття вмінь, знань, навичок) і відображають передусім зміни в індивідуальних характеристиках робочої сили.

Зазвичай кваліфікаційну структуру визначають окремо для різних категорій персоналу, оскільки їм притаманні різні кваліфікаційні ознаки. Наприклад, кваліфікаційна структура робітників промислового підприємства визначається процентними частками груп робітників різних розрядів у загальній кількості робітників; кваліфікаційна структура наукової організації - частками спеціалістів, що мають наукові ступені кандидатів та докторів наук тощо.

Вікова структура персоналу характеризується часткою працівників відповідного віку в їх загальній чисельності. Соціальна структура персоналу підприємства - це кількісне співвідношення між різними категоріями працівників, що розрізняються за характером трудових функцій. Згідно з Державним класифікатором професій, персонал поділяється на п'ять категорій: керівники; професіонали; фахівці; технічні службовці; робітники.

Керівники здійснюють функції загального управління. Умовно їх поділяють на три рівні: вищий (організація в цілому) - генеральний директор, директори; середній (основні структурні підрозділи) - начальники цехів, відділів, центрів тощо; і первинний (керівники безпосередніх виконавців) - начальники лабораторій, бюро, змін тощо. До керівників належать також головні спеціалісти (головний інженер, головний технолог, головний бухгалтер та ін.), а також заступники всіх названих працівників.

Професіонали вирішують питання, що стосуються створення і впровадження у виробництво нових знань у формі теоретичних та прикладних розробок, а також розробляють варіанти вирішення окремих виробничих і управлінських проблем, остаточне розв'язання яких входить до компетенції керівників. На підприємстві це передусім інженери, економісти, юристи та ін. Підготовка професіонала потребує відповідної вищої освіти III-IV рівня (кваліфікація: спеціаліст, магістр), а на окремих роботах - і наукового ступеня (кандидата, доктора відповідних наук) або вченого звання (старшого наукового співробітника, доцента, професора). З ідеологічних міркувань у радянські часи штучно принижувалася роль високоосвічених спеціалістів та інтелігенції взагалі, проте реально саме їхні знання та вміння в сучасних умовах стають рушійною силою прогресу суспільства в цілому і кожного окремого підприємства зокрема.

Професійні завдання фахівців полягають у виконанні спеціальних робіт, пов'язаних із застосуванням положень і використанням методів відповідних наук (бухгалтери, касири-експерти, техніки на виробництві, фахівці в галузі обчислювальної техніки, інспектори з кадрів). Робота фахівців також пов'язана з аналізом та обробкою інформації і потребує кваліфікації молодшого спеціаліста, бакалавра, а на деяких роботах - і спеціаліста.

Технічні службовці здійснюють підготовку й оформлення документів, облік, контроль, господарське обслуговування, виконуючи при цьому чітко регламентовану суто технічну роботу (наприклад, касири, діловоди, коменданти, секретарі тощо). Злагоджена робота технічних службовців вивільнює робочий час спеціалістів та керівників від простої, але необхідної роботи, сприяючи повнішому використанню кваліфікаційного потенціалу персоналу.

Робітники безпосередньо створюють матеріальні цінності або надають послуги виробничого характеру, керують машинами та механізмами, ремонтують, налагоджують і обслуговують обладнання. Для розрахунку трудомісткості виробництва, організації оплати праці тощо заведено розрізняти основних та допоміжних робітників. Основні робітники безпосередньо беруть участь у технологічних процесах: змінюють форму, структуру, характеристики предмета праці, його розташування тощо. У результаті створюються матеріальні продукти чи послуги. Допоміжні робітники обслуговують обладнання та робочі місця і в основному, і в допоміжному виробництві.

Серед робітників розрізняють також працівників ручної і механізованої праці за такими категоріями: робота за допомогою автоматів; робота за допомогою машин, механізмів, приладів, установок; обслуговування машин, верстатів, установок, приладів; робота без застосування машин і механізмів (ручна); ремонт та налагодження машин і механізмів. До робітників відносять також молодший обслуговуючий персонал, що надає послуги, здебільшого не пов'язані з основною діяльністю (двірники, прибиральники, кур'єри, охоронці, гардеробники, водії персональних автомобілів та ін.).

Розділ 2. Розрахункова частина

2.1 Обґрунтування виробничої потужності

Відповідно до завдання річна програма випуску - N = 1700 тис. шт.

Трудомісткість виконання кожної з операцій приведена в табл. 2.

Таблиця 2. Трудомісткість виконання операції

№ операції	Найменування операції	Модель устаткування	Трудомісткість Т шт., нормо-години
005	Токарська	16К20	0,04
010	Фрезерна	КТ45	0,05
015	Шліфувальна	3A130	0,07

Дійсний фонд часу роботи одиниці (Фд) устаткування, тобто розрахункова кількість годин у році, протягом яких устаткування дійсно виконує задану роботу, визначаємо по формулі:

Фд = Фном * (1-е), година, (1.1)

де Фном - номінальний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, годин;

а - коефіцієнт, що враховує витрати часу, зв'язані з проведенням планових ремонтів і усіх видів обслуговування, а-0,05.

Номінальний річний фонд часу роботи устаткування, тобто кількість годин у році, протягом яких устаткування знаходиться в роботі і може виконувати роботу, визначаємо по формулі:

Фном ⁼ (Т_к - т_в - Т_пр) * Тем * П, годин, (1.2)

де Т_к - кількість календарних днів у році; Т_в - кількість вихідних днів у році;

Т_пр-кількість святкових днів у році, що не збігаються з вихідними днями;

Т_см - тривалість зміни годинах;

п - кількість змін на добу.

Фном = (365-104-7) * 8 * 2 = 4048 годин.

Дійсний фонд часу роботи одиниці устаткування складає:

ф_д = 4048 * (1-0,05) = 3845,6 годин.

Приймаємо Фд = 3846 годин.

Необхідну кількість верстатів кожного типу Ср визначаємо по формулі:

СР= Тсум / Фд шт (1,3)

де Тсум - трудомісткість річної програми випуску для даного типу устаткування, година.;

Фд - дійсний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, Фд = 3846 годин.

Трудомісткість річної програми випуску визначаємо по формулі:

Т_сум = Т_шт * N, годин, (1.4)

Де Тшт - трудомісткість виконання кожної операції, годин. Дивіться таблицю 1.1;

N - річна програма випуску, шт.

Зробимо розрахунок кількості устаткування для кожної операції:

Операція 005:

Тсум 005 = 0,04 * 1700000 = 68000 годин.

Ср 005 = 68000/3846 = 17 шт.

Операція 010: Тсум 010 = 0,05 * 1700000 = 85000 годин.

Ср 010 = 85000/3846 = 22 шт.

Операція 015: Тсум 015= 0,07 * 1700000 = 119000 годин.

Ср 010 = 119000/3846 = 30 шт.

Таблиця 3. Прийняте число одиниць виробничого устаткування

№ операції	Найменування операції	Модель устаткування	Прийняте число верстатів Ср, шт.
005	Токарська	16К20	17
010	Фрезерна	КТ45	22
015	Шліфувальна	3A130	30

2.2 Розрахунок собівартості продукції

Матеріальні витрати

Розрахунок витрат на основні матеріали.

Розрахунок потреби в основних матеріалах (М) виконуємо по формулі:

М = т_заг * N, кг,

де: т_заг - маса заготовки ,кг

М =0,56 * 1700000 = 952000 кг

Ринкова ціна сталі складала Ц_м = 6800 грн./т = 6,80 грн./кг

Витрати на сировину і матеріали визначаємо по формулі:

З_осн.м. = М * Цм грн,

де М - потреба в основних матеріалах

Цм - ціна одиниці маси матеріалу Витрати на сировину і матеріали складають:

З_{осн. м.} =952000 * 6,8 =6473600 грн.

Витрати на сировину і матеріали на одиницю продукції складають:

З_{осн. м. од}.= 6473600/1700000 = 3,8 грн.

Розрахунок витрат на допоміжні матеріали

Витрати на допоміжні матеріали приймаємо рівними 2% від суми витрат на основні матеріали.

З всп.м. = Зосн.м. * 0,02, грн., (2.3)

Звсп.м. =6473600* 0,02 = 129472 грн.

Втрати на допоміжні матеріали на одиницю продукції складають:

Звсп.м.од.= 129472/1700000 = 0,07 грн.

Розрахунок витрат на електроенергію.

Ціна 1 кВт/година електроенергії для промислових підприємств складає 0,6981грн, а потреба в електроенергії на одиницю устаткування - 16К20- 8 кВт/годин; КТ45- 7 кВт/годин; ЗА 130- 9кВг/годин. Виграти на електроенергію складають:

Зэ = (8*10,7+7*14,2+9*15) * 3846 * 0,6981 =859165,6 грн. (2.4)

Витрати на електроенергію на одиницю продукції складають:

Зз.од.= 859165,6/1700000 = 0,5 грн.

Розрахунок загальних матеріальних витрат.

Загальні матеріальні витрати для річної програми випуску визначаємо по формулі:

Зм = Зосн.м.+ Звсп.м + Зэ, грн., (2.5)

3м= 6473600 + 129472 + 859165,6 = 7462237,6 грн.

Матеріальні витрати на одиницю продукції складають

Зм.од. = 7462237,6/1700000 =4,38 грн.

Оплата праці.

Розрахунок чисельності промислово - виробничого персоналу.

Чисельність основних робітників (Чор) по кожній операції визначаємо по формулі:

Чор= Тсум (2.6)

Фдр * Квн

Де Тсум- трудомісткість річної програми випуску, нормо-годин.

Фдр - дійсний фонд робочого часу одного середньоспискового робітника, годин;

Квн - коефіцієнт виконання норм.

Дійсний фонд робочого часу одного середньоспискового робітника обчислюємо по формулі:

Фдр = Фном * (1-а), годин, (2.7)

Номінальний річний фонд часу робітника (Фном,) визначений по формулі при п = 1, складатиме:

Фном = (Тк- Тв - Тпр - Т від) * Тсм * п, годин, (2.8)

Фном = (365-104-7- 24) * 8 * 1= 2024, годин.

Отже, розрахований по формулі дійсний фонд часу одного середньоспискового робітника складе:

Фдр = 2024 * (1-0,05) = 1922,8,годин.

Визначимо чисельність основних робітників (Чор) окремо для кожної операції по формулі:

Ч0р 005 = 68000/(1922,8*1,01) = 35 чол.

Чор.010 = 85000/(1922,8*1,01) = 44 чол.

Чор 015 = 119000/(1922,8*1,01) = 61 чол.

Загальну чисельність,робітників визначаємо по формулі:

Чор = Ч1ор + Ч2оп + Ч3оп, чол. (2.9)

Чор= 35 + 44 + 61 = 140 чол.

Чисельність допоміжних робітників прийнята рівної 30% від чисельності основних робітників:

Чвсп = 0,3*Чор, чол

Чвсп = 0,3* 140 = 42 чол.

Чисельність промислово-виробничого персоналу дорівнює:

Чппп = Чор+ Чвсп, чол.

Чппп = 140 + 42 = 182 чол,

Розрахунок фонду оплати праці

Розрахунок фонду оплати праці робимо виходячи з чисельності основних робітників.

Заробітну плату основних робітників (ЗПор) обчислюємо по формулі:

ЗПор = ТСч * Tcvm, грн. (2.12)

де: ТСч - годинна тарифна ставка, грн.

ТСум - рудомісткість річної програми випуску, нормо-юдин.

Приймаємо умови праці на підприємстві нормальні. Необхідна кваліфікація основних робітників по кожній з операцій і годинна тарифна ставка прийняті і наступні;

Операція 005 - 3 розряд - 10,44 грн./годин;

Операція 010-4 розряд - 11,60 грн./годин;

Операція 015-3 розряд - 10,44 грн./годин;

Визначимо заробітну плату основних робітників окремо для кожної операції по формулі:

ЗПор.005 =10,44*68000 = 709920 грн.

ЗПор.010 =11,60* 85000= 986000 грн.

ЗПор.015 =10,44*119000 = 1242360 грн.

Фонд заробітної плати основних робітників визначаємо по формулі:

ФЗПор = ЗПІ0П + ЗП2оп + ЗПзоп, грн. (2.13)

ФЗПор= 709920 + 986000 + 1242360 = 2938280 грн.

Заробітна плата основних робітників на одиницю продукції складає:

ЗПор.од = ФЗПОр/N, Грн. (2.14)

ЗПор.од =2938280 / 1700000 = 1,72 грн.

Фонд заробітної плати допоміжних робітників складає 25% від фонду заробітної плати основних робітників.

ФЗПвсп = 0,25 * ФЗПор , грн. (2.15)

ФЗПвсп=0,25* 2938280 = 734570 грн.

Заробітна плата допоміжних робітників на одиницю продукції складає:

ЗПсвп.од = ФЗПвсп/N (2.16)

ЗПсвп.од. = 734570/1700000 = 0,43 грн.

Надбавки і доплати для всіх категорій працюючих складають 30%.

НД = 0,3 * (ФЗПор + ФЗПвсп) грн. (2.17)

НД=0,3*( 2938280 + 734570 )= 1101855 грн.

Надбавки і доплати на одиницю продукції складають:

НДод= НД/N, грн. (2.18)

НДод =1101855/1700000 = 0,64 грн.

Основну заробітну плату визначаємо по формулі:

ФЗП = ФЗПор+ ФЗПвсп + НД, грн. (2.19)

Основна заробітна плата, обчислена по формулі (2.19) складає:

ФЗПосн =2938280 + 734570 + 1101855 = 4774705 грн.

Основна заробітна плата на одиницю продукції складає:

ФЗПосн.од= ФЗПосн/N (2.20)

ФЗІІосн.од = 4774705/1700000= 2,8 грн.

Додаткова заробітна плата для всіх категорій працюючих складає 25% від основної заробітної плати:

ФЗПдоп. = 0,25 * ФЗПосн, грн. (2.21)

ФЗП доп = 0,25* 4774705 = 1193676,25 грн.

Додаткова заробітна плата на одиницю продукції складає:

ФЗПдоп.од = ФЗПдоп/N, грн. (2.22)

ФЗПдоп.од= 1193676,25/1700000 = 0,7 грн.

Відрахування на соціальні нестатки відповідно до діючого законодавства складають 39% від основної і додаткової заробітної плати:

Осоц, = 0,39 * (ФЗПосн, + ФЗПдоп ), грн. (2.23)

Осоц. = 0,39* (4774705 +1193676,25 )= 2327668,68 грн.

Відрахування на соціальні нестатки на одиницю продукції складають:

Осоц.од = Осоц/N, грн. (2.24)

Ocоц.од =2327668,68/1700000 = 1,36 грн.

Фонд оплати праці на підприємстві визначаємо по формулі:

ФОТ = ФЗПосн + ФЗПдоп + Осоц грн. (2.25)

ФОТ =4774705 +1193676,25 + 2327668,68 =8296049,93 грн.

Фонд оплати праці на одиницю продукції дорівнює:

ФОТод = ФОТ/ N, грн. (2.26)

ФОТод =8296049,93/1700000 = 4,88 грн.

Витрати на утримання і експлуатацію устаткування

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єктів основних засобів. Амортизація основних засобів нараховуються іч застосуванням прямолінійного методу. Річна сума амортизації визначається по формулі:

Ар - Ва: С, грн. (2.27)

де Ва - амортизована вартість об'єкта основних засобів;

Ва = Ваб - Вл

Ваб - вартість основних фондів первісна балансова;

Вл, - ліквідаційна вартість основних фондів (2% від первісної балансової вартості). Приймаємо В, 0,02 х ВІ|6

С - строк корисного використання об'єкта основних фондів, (років).

Розрахунок амортизаційних відрахувань по третій групі основних фондів

Зробимо розрахунок амортизаційних відрахувань по третій групі основних фондів - будинку і спорудження. Розміри виробничої площі визначаємо виходячи з площі займаної устаткуванням

Sиp. Sos*Kn, м2 (2.28)

Де, Soб - площа підлоги, займаної устаткуванням.

Кп - коефіцієнт, що враховує проходи і проїзди біля устаткування (3,5)

Площа підлоги п устат тм куваррттттнням по кожній з операцій приведена в таблиці 4.

Таблиця 4. Площа підлоги займана одиницею виробничого устаткування

№ операції	Найменування операції	Модель устаткування	Площа підлоги, займана одиницею устаткування
005	Токарська	16К20	3,16
010	Фрезерна	КТ 45	7,20

Площа цеху займана устаткуванням складає:

S0б = 3,16*17 +7,20* 22+8,00* 30 = 552,12 м2

Розміри виробничої площі складають:

Sup= 552,12 *3,5=1932,42 м2

Визначаємо первісну балансову вартість основних фондів третьої групи по формулі:

Вп.б = Sпр *Цпл, грн. (2.29)

Приймаємо Цпл = 350 грн.

Вп.б=1932,42*350 =676347 грн.

Ліквідаційна вартість основних фондів третьої групи:

Вл = 0,02*676347 = 13526,94 грн.

Визначаємо суму амортизаційних відрахувань по третій групі основних фондів за формулою (2.27): Ва = 676347 - 13526,94 = 662820,06

А_ІІІ = 662820,06/20 = 33141

20 - строк корисного використання об'єкта основних фондів III групи, (років)

Розрахунок амортизаційних відрахувань по четвертій групі основних фондів

Визначаємо первісну балансову вартість виробничих машин й устаткування по формулі:

Вп.б = Ср*Впбі, грн. (2.30)

Вп.б.1 = 17 * 10,7 = 181,9 тис. грн.

Bп.б.2 = 22* 14,2 = 312,4 тис. грн.

Вп.б.3 = 30* 15,0 = 450 тис. грн.

Вп.б. = 181,9 тис. грн. + 312,4 тис. грн. + 450 тис. грн. = 944300 грн.

Ліквідаційна вартість основних фондів четвертої групи:

Вл = 0,02 * Bп.б. грн.

Вл = 0,02 *313663,7 = 6273,274 грн.

Визначаємо суму амортизаційних відрахувань по четвертій групі основних фондів за формулою (2.27):

Ва = Вп.б. - Вл = 313663,7-6273,274 =307390,42

AІV= 307390,426: 5 = 61478,08 грн.

5 - строк корисного використання об'єкта основних фондів IV групи, (років)

Повний розрахунок амортизаційних відрахувань

Суму амортизаційних відрахувань для всіх груп основних фондів визначаємо по формулі:

А = АІІІ+ АІV, грн (2.31)

А = 33141+ 61478,08 = 94619,08 грн.

Амортизаційні відрахування на одиницю продукції дорівнюють:

Азаг.од = A:N грн. (2.32)

Азаг.од = 94619,08/1700000 = 0,05 грн.

Загальновиробничі витрати

Загальновиробничі витрати складають 20% від цехової собівартості:

Sзаг = 0,2*СЦ грн. (2.33)

Визначаємо цехову собівартість, яка включає суму витрат:

Сц = Зм+ФОТ + А грн. (2.34)

де Зм - загальні матеріальні витрати: ФОТ- фонд оплати праці: А - сума амортизаційних відрахувань.

Сц = 7462237,6+ 8296049,93+ 94619,08 = 15852907 грн.

Визначаємо загальновиробничі витрати:

Sзаг = 0,2*15852907= 3170581,4 грн. (2.35)

Загальновиробничі витрати на одиницю продукції:

Sзаг.од = Sзаг / N грн.

Sзаг.од = 3170581,4/1700000 = 1,86 грн.

Розрахуємо виробничу собівартість:

Свир. = Сц + Sзаг. грн. (2.36)

Свир = 15852907+ 3170581,4= 19023488,4 грн.

Невиробничі витрати

Невиробничі витрати складають 15% від виробничої собівартості

Sвнп. = 0,15 * Свир. грн. (2.37)

Невиробничі витрати складають:

Sвпн. =0,15* 19023488,4= 2853523,26 грн.

Невиробничі витрати на одиницю продукції дорівнюють:

Sвпн.од = Sвпн. / N (2.38)

Sвпн.од = 2853523,26/ 1700000 = 1,67

Транспортні витрати

Транспортні витрати складають 2% від повної собівартості:

Sтр. = 0,02 * Спов грн. (2.39)

Розрахуємо повну собівартість:

Спов. = Свир. + Sвнп. + S тр. грн. (2.40)

Перетворимо формулу (2.40):

Спов. = Свир. + Sвнп. +0,02 * Спов.

Спов. = (Свир. + Sвнп.)/0,98 = (19023488,4 + 2853523,26) / 0,98 = 21877011,66 грн.

Повна собівартість на одиницю продукції складає:

Спов.од = Спов/N грн.

Спов.од = 21877011,66/1700000 = 12,86 грн.

Транспортні витрати складають ( по формулі (2.39)):

Sтp. = 0,02* 21877011,66= 437540,23 грн.

Транспортні витрати на одиницю продукції рівні:

Sтр.од = Sтp/ N

Sтр.од = 437540,23 /1700000 = 0,26 грн.

Калькуляція собівартості продукції

Таблиця 5. Калькуляція собівартості виробу

Найменування статей калькуляції	Сума витрат, грн.
	Усього	На одиницю
1.Матеріальні витрати у тому числі:
Основні матеріали	6473600	3,8
Допоміжні матеріали	129472	0,07
Енергія для виробничих потреб	859165,6	0,5
2. Оплата праці, у тому числі:
Заробітна плата основних робітників	2938280	1,72
Заробітна плата допоміжних робітників	734570	0,43
Надбавки і доплати	1101855	0,64
Додаткова заробітна плата	1193676,25	0,7
3.Відрахування на соціальні заходи	2327668,68	1,36
4.Утримання і експлуатація устаткування	94619,08	0,05
Цехова собівартість	15852907
5. Загальновиробничі витрати	3170581,4	1,86
6. Невиробничі витрати	2853523,26	1,67
7. Транспортні витрати	437540,23	0,26
Повна собівартість	21877011,66	12,86

2.3 Показники ефективного використання основних фондів

Фондовіддача

Фондовіддача показує величину обсягу продукції, що приходиться на 1 грн. основних фондів.

Фо = Q/Вп.б грн. (3.1)

Де Q - вартість продукції, що випускається.

В_{н б}. - сума первісної балансової вартості основних фондів.

Вп.б. = 676347 + 944300 = 1620647 грн.

Bapтість продукції, що випускається визначаємо по формулі:

Q=N*Ц, гpн. (3.2)

Де Ц- оптова ціна за виготовлену продукцію.

Визначаємо оптову ціну за виготовлену продукцію по формулі:

Ц= С_П0В*Кр грн. (3.3)

Де К_р - коефіцієнт рентабельності.

Ц = 12,86*1,06 = 13,63 грн.

Вартість продукції, що випускається складає:

Q = 1700000 * 13,63 = 23171000 грн.

Фондовіддача складає:

Ф₀=23171000 / 1620647 = 14,29 грн.

Фондоємкість

Фондоємкість - величина зворотна фондовіддачі.

Фє = 1/Фо = Вп.б/Q грн.

Фє =1 /14,29 = 0,06 грн.

Фондоозброєність

Фондоозброєність характеризує рівень забезпечення працівників основними фондами

Фо = Вп.б./Q грн./чол. (3.3.)

Ф₀ = 1620647 /23171000 = 0,06 грн/чол.

2.4 оборотні кошти

Показники ефективного використання оборотних коштів

Матеріалоємність характеризує відношення величини матеріальних витрат на 1 грн. товарної продукції або на одиницю виробу:

М_е = Зм/ N грн./1 грн. продукції. (4.1.)

У вартісному вираженні:

М_е=7462237,6/1700000 =4,38 грн/1грн. продукції.

У натуральному вираженні:

М_е=7462237,6/1700000 =4,38 грн./шт.

Коефіцієнт використання матеріалів:

Квик.м = т.дет / т.заг (4.2)

Квик.м = 0,49/0,56 = 0,875

Питома вага відходів виробництва:

Ро = (т..заг.-т..дет) / т..заг. (4.3)

Ро = ( 0,56-0,49 ) / 0,56 = 0,12

Абсолютна величина відходів виробництва складає: -на одиницю продукції

m_від.од. = т заг. - т дет. кг (4.4)

m_{від. од.} = 0,56 - 0,49 = 0,07 кг

- на річну програму

m_від = (т заг. - т дет.) * N, кг (4.5.)

m_вiд = (0,56 - 0,49 ) *1700 = 119000 кг

Нормування оборотних коштів

Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах визначаємо по формулі:

Нв.зап. = Д * Здн , КГ (4.6)

де Д - одноденна добова потреба у визначеному виді матеріальних ресурсів. Здн - норма запасів, днів.

Д= М / 360 = кг (4.7)

Д = 952000 / 360 = 2644,4 кг

Норма запасів дорівнює сумі днів тривалості циклу виготовлення, поставки сировини і матеріалів та зриву їх поставки:

З_дн. = 1 + 16 + 7 = 24 днів

Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах складає:

Нв.зап. = 2644,4 * 24 =63465,6 кг

Поточний запас - це постійний запас матеріалів, цілком підготовлений до запуску у виробництво і призначений для безперебійної роботи:

З пот. = 2644,4 * 16 = 42310,4 кг

Мінімальний запас даного виду сировини в натуральному вираженні визначаємо:

Зmin =2644,4*1 = 2644,4 кг

Максимальний запас даного виду сировини і матеріалів у натуральному вираженні визначаємо по формулі:

З max = Зпот. + Зmin, КГ (4.8)

З max = 42310,4 + 2644,4 = 44954,8 КГ

Середній запас даного виду сировини і матеріалів у натуральному вираженні визначаємо по формулі:

Зсер. = Зmin + Зстр. кг (4.9)

де Зстр. - страховий запас основних матеріалів. Страховий запас приймається в розмірі 50% поточного запасу:

Зстр. = Зпот * 0,5 , КГ (4.10)

Зстр= 42310,4* 0,5= 21155,2 кг

Отже середній запас дорівнює:

Зсер. = 2644,4+ 21155,2 = 23799,6 кг

Розрахуємо норму запасу в днях, прийнявши за основу середній запас:

Здн. = Зсер / М ,днів (4.11)

Здн.= 23799,6 /972000 =0,024 днів

Норматив оборотних коштів виробничих запасів у середньому буде дорівнювати:

Нв.з = Д* Здн_. ,кг (4.12)

Нв.з= 2644,4*0,024 = 63,4656 кг

Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві визначаємо по формулі:

Кн.в = (Спов * Тц * Кн.в.) / 360 (4.13)

де Спов. - собівартість річного випуску продукції.

Тц - тривалість циклу виготовлення одного виробу (1 день).

Кнв - коефіцієнт наростання витрат. Коефіцієнт наростання витрат визначаємо по формулі:

Кн.в. = (Зм.од + 0,5*С) / С (4.14)

Де С - собівартість одиниці виробу без обліку матеріальних витрат.

Собівартість одиниці виробу без обліку матеріальних витрат визначаємо по формулі:

С = Спов.од - Зм.од , грн. (4.15)

С =12,86- 4,38= 8,48грн.

Коефіцієнт наростання витрат дорівнює:

Кн.в. =( 4,38 +0,5 *8,48 ) /8,48 = 1,01

Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві складає:

Ннз.пр. ⁼ (1 *1,01*21877011,66) / 360 ⁼61377,17 грн.

Показники оборотності оборотних коштів

Коефіцієнт оборотності (швидкість обороту) визначаємо но формулі:

Коб.= РП / S.н.о.с, оборотів. (4.16)

де РП - реалізована за рік продукція у вартісному вираженні.

S_M. ос. - середньорічний залишок нормованих оборотних коштів. Реалізована за рік продукція у вартісному вираженні складає:

РП = 0,9 *Спов грн. (4.17)

РП = 0,9 *21877011,66 = 19689310,494 грн.

Середньорічний залишок нормованих оборотних коштів складає:

Sн.oc. = 0,17 *С_П0В, грн. (4.18)

Sн.ос. = 0,17*21877011,66=3719091,98 грн.

Коефіцієнт оборотності складе:

Коб⁼ 19689310,494 /3719091,98 =5,29 оборотів.

Коефіцієнт завантаження - величина зворотна коефіцієнта оборотності:

Кзав.= 1 / Коб. (4.19)

Кзав. = 1 / 5,29 = 0,18

Тривалість одного обороту визначаємо по формулі:

То = 360 / Ко , днів. (4.20)

То = 360 / 5,29 = 68 днів.

2.5 Результати господарської діяльності підприємства

Прибуток від реалізації продукції підприємства.

Прибуток підприємства визначається по формулі:

П_р = (Ц - Спов.)*N, грн. (5.1)

Де Ц- оптова ціна за виготовлену продукцію.

Спов. -- повна собівартість одиниці продукції

Оптова ціна за виготовлену продукцію складає:

Ц = Спов. * Кр. грн. (5.2)

Ц =12,86*1,06 = 13,63 грн.

Прибуток підприємства складає:

П_р= (13,63-12,86)*1700000 = 1802000 грн.

Загальна рентабельність виробництва.

Рентабельність виробництва показує розмір прибутку, що приходиться на кожну гривню вартості виробничих фондів, і визначається по формулі:

Рзаг. = (Пр /Вп.б. + Sн.о.с.)* 100% (5.3)

Рзаг =(1802000/(1620647 +3719091,98)) *100 % = 33,7 %

Висновок

Методологічною основою аналізу фінансових результатів, до яких належать показники прибутковості та рентабельності, показники оборотних коштів, а також показники собівартості продукції в умовах ринкових відносин є прийнята для всіх підприємств, незалежно від організаційно-правової форми і власності, модель їхнього формування і використання.

Аналіз прибутку показав, що основне джерело його формування є саме підприємство де прибуток склав - 1343000 грн. Прибуток від реалізації продукції - є кінцевим результатом діяльності підприємства не лише у сфері виробництва, а й у сфері обігу.

Найважливішими умовами зростання прибутку від реалізації продукції є збільшення обсягу випуску продукції, забезпечення ритмічності виробництва і відвантаження продукції, зниження її собівартості

У роботі розглянуть методи розрахунку детального аналізу прибутку та рентабельності, собівартості, що базується на розкладанні аналізованого показника на складові елементи і при цьому ми враховували складні зв'язки, які виникають між прибутком (рентабельністю) та іншими вартісними якісними показниками: продуктивністю праці, фондовіддачею, матеріаломісткістю. На прибуток від реалізації впливають зміни в структурі й асортименті реалізованої продукції. це відбувається тому, що рентабельність різних виробів неоднакова. При збільшенні у складі реалізації продукції частки виробів з рентабельністю вищою за середню по підприємству сума прибутку зростає, і навпаки. Проаналізувавши в роботі прибутковість і рентабельність, як в цілому по підприємству зробили висновок що підприємство є рентабельним.

Список використаної літератури

1. Адамчук В.В. Економіка праці - М: "ЮНІТІ 1996 р."

2. Адамчук В.В. Романов О.В. Сорокина М.Е. Економіка і соціологія праці - М: "ЮНІТІ 1999 р."

3. Балковская Т.З. Голикова И.В. Соціально-психологічні і організаційні основи управління персоналом: Навчальний посібник. Частина 1 Соціологія праці - Хабаровськ: РІЦ ХГАЕП 1997 р.

4. Бухалков М.И. Внутрішньофірмове планування: Підручник - М: 1989 р.

5. Волгин А. П. Управління персонал в умовах ринкової економіки: Підручник - М: 1992 р.

6. Генкин Б.М. Основи управління персоналом: Підручник - М: 1996 р.

7. Герчикова И.Н. Менеджмент: Підручник - М: 1994 р.

8. Ефремов С.М. Менеджмент організації: Підручник - М: 1993 р.

9. Жириков В.Д. Прогнозування потреби об'єднань в устаткуванні - М: Економіка, 1986 р.

10. http://ecosms.com.ua.

Размещено на Allbest.ru