Механізм еколого-економічного регулювання діяльності суб‘єктів природокористування промислового виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

МЕХАНІЗМ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ`ЄКТІВ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Спеціальність: Природокористування та охорони навколишнього середовища

ДАВИДЮК ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Рівне, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 р. визначені важливі та актуальні для України проблеми, які пов`язані зі стабілізацією та поліпшенням стану навколишнього середовища, встановленням прямого зв`язку між економічним зростанням й екологічною ситуацією, впровадженням системи екологічно збалансованого використання природних ресурсів. Це зумовлено рядом чинників:

- екстенсивним характером суспільно-виробничої діяльності;

- слабким контролем за використанням природно-ресурсного потенціалу та рівнем екологічної безпеки суб`єктів природокористування;

- високим ступенем зносу основних виробничих фондів і недостатнім інвестуванням на їх відновлення.

Зазначені фактори спричиняють зростання природо-ресурсних витрат на суспільно-виробничу діяльність, втрати валового національного продукту та зумовлюють необхідність розробки системи ефективних інструментів еколого-економічного регулювання, здатних узгодити різнорівневі та різнобічні еколого-економічні інтереси.

Дія механізму еколого-економічного регулювання, насамперед, має бути спрямована на регулювання діяльності промислових підприємств з ряду причин. По-перше, промислові підприємства виступають найактивнішими суб`єктами природокористування у народногосподарському комплексі внаслідок виробничо-технологічних особливостей їх діяльності. Це викликає безліч проблем з використанням природних ресурсів та мінімізацією негативного впливу на навколишнє середовище. По-друге, промисловими підприємствами виготовляються різноманітні споживчі товари, а від їх екологічної чистоти та якості залежить здоров`я населення України.

Проблеми використання окремих інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування в контексті забезпечення сталого розвитку висвітлено у працях провідних вітчизняних вчених О. Амоши, О. Балацького, О. Веклич, Т. Галушкіної, Б. Данилишина, С. Дорогунцова, Н. Зіновчук, Л. Кожушка, В. Кравціва, Л. Мельника, В. Міщенка, В. Павлова, А. Садєкова, І. Синякевича, Ю. Стадницького, В. Трегобчука, С. Харічкова, Г. Черниченка, В. Шевчука та інших. У працях зарубіжних авторів (К. Гофмана, С. Джорджа, Н. Пахомової, І. Потравного, К. Ріхтера, Г. Сєрова, М. Янга) наводяться підходи щодо раціоналізації природокористування на рівні підприємств. Однак у численних дослідженнях недостатньо розроблені загальні особливості функціонування механізму еколого-економічного регулювання у промисловому виробництві. Актуальність, гострота та недостатня розробленість вищезазначених проблем обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила його мету та завдання.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Викладені у дисертаційній роботі положення є складовою частиною науково-дослідних робіт Житомирського державного технологічного університету “Розробка стратегії соціально-економічного розвитку регіону” (д/р 0102U006355 2003 р.) та “Формування соціально-економічних умов для сталого розвитку регіону” (д/р 0106U008498 2006 р.). У межах цих наукових тем автором побудовано економічні моделі та прогнозований вплив діяльності промислових підприємств Житомирської області на стан навколишнього природного середовища, а також розроблені пропозиції з удосконалення інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування промислового виробництва.

Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямам затверджених загальнодержавних, галузевих законодавчих і нормативних актів та програм.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування виробництва за принципами сталого розвитку.

Досягненню сформульованої мети сприяло розв`язання таких наукових завдань:

- визначення змісту та структури механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування;

- уточнення сутності та функціонального призначення екологічного менеджменту на рівні первинних суб`єктів управління;

- оцінка дієвості інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств на регіональному рівні;

- проведення аналізу впливу комплексу зовнішніх факторів (у тому числі екологічних) на діяльність господарюючих суб`єктів - природокористувачів Житомирської області;

- моделювання та прогнозування впливу діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища;

- опрацювання способів упровадження системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах;

- розробка рекомендацій щодо удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств.

Об`єкт дослідження - еколого-економічні процеси діяльності промислових підприємств Житомирської області.

Предметом дослідження є механізм еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дослідження формує сукупність принципів, прийомів і методів наукового пізнання в галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, сучасні здобутки теорії економіки природокористування. Для виконання поставлених завдань було використано такі методи дослідження:

- діалектичний, метод аналізу та синтезу - при уточненні сутності та функціонального призначення екологічного менеджменту, визначенні змісту, структури механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування;

- економіко-статистичного аналізу - при проведенні аналізу впливу зовнішніх факторів на діяльність суб`єктів природокористування та оцінці інструментів механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств;

- метод найменших квадратів - при моделюванні впливу діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища; методи аналогії, індукції, дедукції - при розробці заходів щодо удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування промислового виробництва.

Інформаційною базою дослідження виступали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради та Уряду України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, первинна та звітна документація промислових підприємств Житомирської області.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає у тому, що:

Вперше:

- розроблено пропозиції щодо удосконалення адміністративних, фінансово-економічних інструментів та інструментів управління еколого-економічною інформацією механізму еколого-економічного регулювання на рівні суб`єктів природокористування промислового виробництва. Зокрема, удосконалення адміністративних інструментів полягає в розробці та впровадженні на підприємствах спеціалізованих внутрішніх стандартів, які регулюватимуть екологічно важливі ланки господарської діяльності. Дію фінансово-економічних інструментів пропонується підсилити за рахунок створення взаємозв`язаної системи екологічних фондів різних рівнів: обласного, районних, рівня підприємства.

Удосконалено:

- організаційно-методичні підходи до впровадження системи екологічного менеджменту та проведення внутрішнього екологічного аудиту на промислових підприємствах.

Дістало подальший розвиток:

- науково-понятійний апарат економіки природокористування, зокрема сформульовані авторські визначення термінів “екологічний менеджмент підприємства”, “суб`єкт природокористування”, “механізм еколого-економічного регулювання”;

- класифікація функцій екологічного менеджменту, в основу якої, на відміну від існуючих підходів, покладено три групи функцій: організаційні, інноваційні, соціальні;

- процес моделювання та прогнозування впливу діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища за допомогою побудованих поліноміальних економічних моделей другого порядку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони доведені до рівня конкретних пропозицій, зокрема висунуті здобувачем пропозиції щодо удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування промислового виробництва покладені в основу програми оптимізації процесу еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств Житомирської області, що розроблена державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Житомирській області (довідка № 5199/14-1/1 від 14.11.2007 р.). Запропоновані автором внутрішні стандарти підприємства щодо екологічного менеджменту та екологічного аудиту, а також рекомендації з удосконалення інструментів механізму еколого-економічного регулювання були впроваджені ДП “Молочний завод ТОВ “Молочна фабрика “Рейнфорд” (довідка № 01/1712 від 20.11.2007 р.), СП “Мікро-мет” (довідка № 500 від 11.10.2007 р.) та ВАТ “Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів” (довідка № 336 від 18.09.2007 р.).

Наукові результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес Житомирського державного технологічного університету при викладанні дисциплін “Управління природо охороною діяльністю”, “Економіка природокористування”, “Основи міжнародної еколого-економічної діяльності”, “Основи екологічного підприємництва” (довідка № 44-45/1777 від 22.11.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною, завершеною науковою працею. Визначені в дисертації та авторефераті результати дослідження належать особисто автору.

Апробація результатів. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювалися на 11 наукових та науково-практичних конференціях, зокрема:

Міжнародних:

- “Проблеми сільськогосподарської радіології: 17 років після аварії на Чорнобильській АЕС” (м. Житомир, 2003 р.);

- “Проблеми і механізм відтворення ресурсного потенціалу України в контексті євроінтеграції” (м. Рівне, 2004 р., 2006 р.).

Всеукраїнських:

- “Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.);

- “Україна у світовій економічній спільноті” (Дніпропетровськ, 2004 р.);

- “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (м. Рівне, 2004 р.);

- “Актуальні питання розвитку підприємництва, менеджменту та маркетингу в умовах трансформації економіки України” (м. Луцьк, 2004 р.).

Регіональних:

- “Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи” (м. Житомир, 2004 р.);

- ХХХІ науково-практична конференція (м. Житомир, 2006 р.);

- “Сучасні проблеми екології” (м. Житомир, 2006 р.);

- “Житомирщині - 70” (м. Житомир, 2007 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені в 15 друкованих роботах: 8 - у фахових виданнях, 7 публікацій є одноосібними, 1 - у співавторстві (загальний обсяг 4,2 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 171 найменування. Дисертація викладена на 211 сторінках комп`ютерного тексту, з них 183 сторінки основного тексту. Робота включає 39 таблиць, 30 рисунків, 13 додатків на 73 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено об`єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його методологічні та теоретичні основи, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, висвітлено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження у практичну діяльність промислових підприємств.

У першому розділі - “Теоретично-методологічні основи еколого-економічного регулювання природокористування” - розкрито сутність екологічної політики як підґрунтя формування механізму еколого-економічного регулювання. Уточнено сутність та функціональне призначення екологічного менеджменту. Визначено зміст та структуру механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування. Проаналізовано світовий досвід використання інструментів механізму еколого-економічного регулювання.

У процесі дослідження встановлено, що державна екологічна політика - це система офіційно задекларованих екологічних цілей, принципів та завдань, які спрямовані на забезпечення екологічної безпеки держави і задоволення екологічних потреб суспільства. Державна екологічна політика охоплює певні способи впливу на галузі виробничо-господарської діяльності з метою координації еколого-економічних процесів у сфері природокористування. Визначено, що одним із засобів раціоналізації природокористування в сучасних умовах є екологію виробництва, яка шляхом втілення технологічних, економічних та управлінських рішень дає можливість підвищити ефективність використання природних ресурсів разом із збереженням якості довкілля. У свою чергу, ефективним засобом екологізації на рівні окремих суб`єктів природокористування є система екологічного менеджменту.

Проведений у дисертації аналіз існуючих підходів до трактування поняття “екологічний менеджмент підприємства” дозволив охарактеризувати його як технологію (сукупність методів і засобів) управління природокористуванням, склад та характер якої визначається особливостями об`єкта управління, а також соціально-економічними можливостями управляючого (промислового підприємства).

Отже, цілі, принципи та функціональні засади екологічного менеджменту спрямовані на забезпечення процесів постійного поліпшення та вдосконалення за всіма екологічно важливими аспектами діяльності підприємства.

Встановлено, що забезпечити своєчасну суспільно значущу реакцію господарюючого суб`єкта - користувача природи на негативну зміну екологічних чинників та нейтралізацію шкідливого впливу на навколишнє середовище дає можливість процес еколого-економічного регулювання. Еколого-економічне регулювання передбачає вплив менеджера на об`єкт управління для забезпечення його динамічної рівноваги та ефективного функціонування системи екологічного менеджменту.

Зважаючи на існуючі концепції, в дисертації обґрунтовано, що поняття “механізм еколого-економічного регулювання” охоплює сукупність інструментів екологічного та функціонального призначення, взаємодія яких забезпечує екологічно та економічно збалансовану діяльність суб`єктів природокористування. Вплив інструментів екологічного спрямування спирається на екологічні закономірності співіснування суспільства і природи (еколого-господарський баланс територій, обліково-кадастровий та екологічний моніторинг тощо). Інструменти функціонального призначення діють відповідно до вимог екологічного законодавства. Метою функціонування механізму еколого-економічного регулювання є створення сприятливих вихідних умов для забезпечення суспільно-необхідного (ідеального) рівня екологічної безпеки економічної діяльності господарюючих суб`єктів.

До складу механізму еколого-економічного регулювання входять правові, адміністративні, організаційні, фінансово-економічні інструменти, інструменти управління еколого-економічною інформацією та інструменти соціального впливу.

Зіставлення ефективності впровадження складових механізму еколого-економічного регулювання підтвердило той факт, що у європейських країнах сформувався дієвий механізм еколого-економічного регулювання, який забезпечує належний рівень екологічної безпеки господарюючих суб`єктів і сприяє економічному зростанню. Тому удосконалення механізму еколого-економічного регулювання, що існує в Україні, необхідно здійснювати із використанням тих зарубіжних підходів, конструктивність яких підтверджено світовою практикою природокористування.

У другому розділі - “Оцінка механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування промислового виробництва” - проведено аналіз впливу зовнішніх факторів на діяльність суб`єктів природокористування. Дана оцінка механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств Житомирської області. Визначено дієвість фінансово-економічних інструментів на різних рівнях управління діяльністю суб`єктів природокористування промислового виробництва.

Проведений аналіз впливу зовнішніх факторів показав, що на діяльність суб`єктів природокористування найбільш істотний вплив мають: географічне розташування, природо-ресурсний потенціал, соціально-економічні та екологічні фактори. У роботі проведено групування адміністративних областей України за основними ресурсно-екологічними показниками, що дає можливість сегментувати Житомирську область до IV групи областей - мало забруднені території (табл. 1).

Таблиця 1. - Групування адміністративних областей України за основними ресурсно-екологічними показниками:

Оцінка стану навколишнього середовища за період 2002-2005 рр. підтвердила той факт, що розвиток промислового виробництва супроводжується негативним впливом на навколишнє середовище. Так, суттєвий вплив на стан атмосферного повітря регіону спричиняють підприємства, що виробляють неметалеві мінеральні вироби, харчову та металургійну продукцію. За досліджуваний період збільшення шкідливих викидів в атмосферне повітря складає 4,8 %.

Водночас для даного регіону характерний низький рівень водозабезпеченості. У середньому 35 % свіжої води використовується на виробничі потреби, 34 % - на побутово-питні. Внаслідок промислової діяльності у водні об`єкти регіонального простору потрапляє близько 41 % неочищеної та недостатньо очищеної води. У зв`язку із зростанням рівня утворення небезпечних промислових відходів, спостерігається підвищення їх концентрації на 1 км² території до 0,68 тонн. Таким чином, хоча територія області й належить до екологічно чистих, проте для неї характерні антропогенні навантаження на навколишнє середовище, нераціональне та неврівноважене природокористування з низьким рівнем ефективності використання природних ресурсів.

Результати оцінки ефективності функціонування механізму еколого-економічного регулювання на 136 промислових підприємствах Житомирської області виявили, що існуючі підходи є мало дієвими й не відповідають сучасним соціально-економічним умовам та екологічним викликам. Зокрема, недостатньо екологічно ефективно діють нормативно-правові інструменти та інструменти соціального впливу. Частково використовуються адміністративні, організаційні інструменти, а також інструменти управління еколого-економічною інформацією.

Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що існуючі підходи не стимулюють суб`єктів природокористування до впровадження екологічно безпечних ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій з метою мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище. Природокористувачі не усвідомлюють міру відповідальності за можливі негативні наслідки своєї діяльності та не бажають витрачати власні кошти на здійснення природоохоронних заходів. Така ситуація значною мірою спричинена відсутністю системи:

- дієвих фінансово-економічних регуляторів, спрямованої на стимулювання суб`єктів природокористування до ведення екологічно безпечної виробничої діяльності та стабільних джерел фінансування природоохоронних заходів;

- дією недосконалої системи контролю платежів за понадлімітний вплив на навколишнє середовище;

- невідповідністю нормативів збору за забруднення навколишнього середовища реальній заподіяній шкоді;

- нецільовим використанням коштів на охорону навколишнього середовища у межах державного та місцевих бюджетів.

Для запобігання негативних для довкілля наслідків, що можуть бути спричинені функціонуванням промислового виробництва, вкрай необхідно врегульовувати еколого-економічні процеси діяльності промислових підприємств за допомогою дієвого механізму еколого-економічного регулювання.

У третьому розділі - “Удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств Житомирської області” - модельовано та прогнозовано вплив діяльності промислових підприємств на стан навколишнього середовища Житомирської області до 2010 р. Обґрунтовано підходи щодо впровадження системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах. Розроблені рекомендації з удосконалення механізму еколого-економічного регулювання діяльності промислових підприємств.

Прогнозування впливу на стан навколишнього середовища діяльності промислових підприємств підтвердило те, що незважаючи на можливе зменшення кількості промислових підприємств, зростатиме рівень їх негативного впливу на довкілля (табл. 2).

Прогнозні дані, які ілюструють динаміку викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря промисловими підприємствами, свідчать, що найбільш ймовірне значення викидів може бути на рівні 9660,5 тонн у 2008 р., 9601,1 тонн - у 2009 р. та 9855,3 тонни - у 2010 р. За результатами розрахунків прогнозу, максимальний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря прогнозується не більше 22151,2 тонн у 2008 р., 22106,2 тонн - у 2009 р. та 22310,2 тонн - у 2010 р.

Отже, простежується тенденція до збільшення негативного впливу промислових підприємств регіону на атмосферне повітря.

Найбільш ймовірне значення обсягів використання свіжої води для виробничих потреб промислових підприємств очікується на рівні 49,1 млн. м³ у 2008 р., 57 млн. м³ - у 2009 р. та 66, 0 млн. м³ - у 2010 р. Але рівень використання свіжої води для виробничих потреб не буде меншим 43,3 млн. м³ у 2008 р., 50,6 млн. м³ - у 2009 р., 58,9 млн. м³ - у 2010 р.

Такий рівень водоспоживання є найкращим з точки зору раціонального природокористування.

Проте максимально можливі обсяги водоспоживання (небажані, з екологічної точки зору) в середньому складатимуть 54,8 млн. м³ у 2008 р., 63,6 млн. м³ - у 2009 р. та 74,0 млн. м³ - у 2010 р. Таким чином, результати прогнозування підтверджують можливість виникнення негативної тенденції до збільшення обсягів промислового водокористування, що є небажаним для даного регіону.

Таблиця 2. - Результати прогнозування впливу діяльності промислових підприємств Житомирської області на стан навколишнього середовища:

Прогнозні дані обсягів утворення небезпечних токсичних відходів промисловими підприємствами свідчать, що середній рівень утворення промислових токсичних відходів може знаходитись на рівні 21017,0 тонн у 2008 р., 28341,3 тонн - у 2009 р. та 36731,7 тонн - у 2010 р. Мінімальний рівень утворення небезпечних токсичних відходів може складати 6853,7 тонн у 2008 р., 8936,1 тонн - у 2009 р. та 11287,3 тонн - у 2010 р. Максимальний рівень утворення промислових токсичних відходів може скласти 35180,2 тонн у 2008 р., 47746,5 тонн - у 2009 р., 62176,1 тонн - у 2010 р. Таким чином простежується негативна динаміка до збільшення обсягів утворення небезпечних токсичних відходів промислового походження, що в умовах Житомирської області є небезпечною тенденцією, оскільки тут відсутні спеціалізовані полігони для зберігання відходів та має місце низький рівень переробки відходів.

Негативні наслідки впливу на довкілля вимагають пошуку нових стратегічних підходів для активізації процесу екологізації промислового виробництва. Засобом, що сприятиме екологізації промислового виробництва є екологічний менеджмент. На першому етапі впровадження системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах вирішальне значення відіграє екологічний аудит, який, у свою чергу, передбачає проведення комплексного екологічного аудиту виробничої системи, екологічний аудит фінансової діяльності та екологічний аудит відповідності. Рекомендації первинного екологічного аудиту промислового підприємства є визначальними для реалізації всіх подальших етапів упровадження системи екологічного менеджменту та змісту спеціалізованих внутрішніх екологічних документів: програми щодо проектування та впровадження екологічного менеджменту, настанови з системи екологічного менеджменту, внутрішніх екологічних регламентів підприємства тощо.

Проведене дослідження дієвості механізму еколого-економічного регулювання довело, що він не може бути локальним і охоплювати лише галузі (наприклад, промислове виробництво).

Ефективний механізм еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування промислового виробництва може бути створений на основі комплексного підходу, який враховує міжгалузеві та міжрегіональні зв`язки. У такий спосіб він стане органічною складовою механізму, що регулює функціонування виробництв, зорієнтованих на кінцеві еколого-економічні результати.

Тобто удосконалений механізм еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування надасть можливість збалансувати екологічні та економічні цілі діяльності підприємств.

Дисертаційна робота містить науково обґрунтовані результати, які створюють підґрунтя для розв`язання актуального наукового завдання - удосконалення теоретичних та прикладних засад функціонування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування промислового виробництва. Виконане дослідження дало можливість дійти наступних висновків.

1. Зміст та ключові положення державної екологічної політики України відображають проголошену урядом ідеологію сталого розвитку, що передбачає перехід до раціонального природокористування для підвищення ефективності використання природо-ресурсного потенціалу та випуску соціально-необхідної екологічно безпечної продукції.

2. Суспільно-виробнича діяльність визначає стан природокористування за наслідками впливу суб`єкта природокористування на об`єкт природокористування. Відповідно, під суб`єктом природокористування слід розуміти учасника суспільно-виробничих відносин, який впливає на стан навколишнього середовища (об`єкт природокористування) з метою задоволення певних потреб.

3. Екологічний менеджмент підприємства виступає засобом екологізації господарської діяльності. Тому пропонується трактувати його як технологію (сукупність методів і засобів) управління природокористуванням, склад та характер якої визначається особливостями об`єкта управління, а також соціально-економічними можливостями управляючого (промислового підприємства). Концепція екологічного менеджменту передбачає існування певної інфраструктури, цілей та функцій. Враховуючи функціональний зміст та спрямованість, функції екологічного менеджменту можна поділити на три групи: організаційні, інноваційні, соціальні.

4. Механізм еколого-економічного регулювання слід визначати як сукупність інструментів екологічного та функціонального призначення, взаємодія яких забезпечує екологічно та економічно збалансовану діяльність суб`єктів природокористування. Дія механізму еколого-економічного регулювання спрямована на створення сприятливих вихідних умов для забезпечення суспільно-необхідного (ідеального) рівня екологічної безпеки економічної діяльності суб`єктів природокористування.

5. Світовий досвід функціонування механізму еколого-економічного регулювання є цінним для України, оскільки його урахування може сприяти підвищенню конкурентоздатності промислових підприємств, економічному зростанню та збільшенню кількості робочих місць, оптимізації рівня екологічної безпеки та процесів природокористування.

6. Аналітична оцінка конструктивності інструментів механізму еколого-економічного регулювання показала, що незадовільний рівень природоохоронної діяльності більшості промислових підприємств Житомирської області викликаний недостатньою дієвістю його організаційної складової, зокрема відсутністю:

- регіональної екологічної політики і екологічних бізнес-планів на підприємствах;

- спеціалізованих структурних підрозділів в структурі управління;

- пакету спеціалізованої внутрішньої екологічної документації;

- кваліфікованих фахівців з природоохоронних питань;

- систем екологічного навчання;

- систем моніторингу шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. екологічний природокористування промисловий

- брак фінансових ресурсів на відповідні цілі як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств;

- відсутність державної системи мотиваційних заходів щодо раціоналізації діяльності промислових підприємств;

- недосконалість чинних фінансово-економічних інструментів.

8. Результати моделювання та прогнозування впливу діяльності промислових підприємств Житомирської області на стан навколишнього середовища на період 2008-2010 рр., показали, що, незважаючи на можливе зменшення кількості промислових підприємств, рівень їх негативного впливу на стан навколишнього середовища зростатиме за рахунок збільшення обсягів промислового водокористування та утворення промислових токсичних відходів. Прогнозні оцінки впливу промислового виробництва на стан навколишнього середовища доцільно використовувати як базові при розробці стратегії соціально-економічного розвитку регіону.

9. Упровадженню системи екологічного менеджменту на промислових підприємствах має передувати первинний екологічний аудит, який дасть можливість виявити потенційно екологічно небезпечні напрями виробничо-господарської діяльності. Висновки первинного екологічного аудиту доцільно використовувати при складанні пакету внутрішніх екологічних документів підприємства щодо впровадження та функціонування системи екологічного менеджменту. Для впровадження системи екологічного менеджменту потрібна підготовка як структури управління, так і безпосередньо персоналу промислового підприємства.

10. Розробка теоретико-методологічних засад формування механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування промислового виробництва проводилась у контексті комплексного підходу з урахуванням міжгалузевих та міжрегіональних зв`язків. Доведено, що впровадження такого підходу вдосконалює процес регулювання на рівні окремих виробництва та поглиблює орієнтацію їх діяльності на досягнення збалансованих кінцевих еколого-економічних результатів.

11. Запропоновані рекомендації щодо удосконалення адміністративних інструментів механізму еколого-економічного регулювання, полягають у необхідності адаптації вимог міжнародних екологічних стандартів до специфіки вітчизняних промислових підприємств шляхом їх деталізації у системі внутрішніх екологічних стандартів підприємства, які, у свою чергу, забезпечують здійснення таких заходів:

- екологічне навчання персоналу;

- документування еколого-економічної діяльності;

- контроль за видами діяльності підприємства, що є екологічно небезпечними;

- еколого-економічний аналіз стадій життєвого циклу продукції;

- локалізацію та ліквідацію надзвичайних ситуацій;

- екологічний моніторинг тощо.

Функціонування три рівня системи позабюджетних екологічних фондів підсилить дію фінансово-економічних інструментів механізму еколого-економічного регулювання.

Результати дисертаційної роботи сприятимуть створенню та ефективному функціонуванню механізму еколого-економічного регулювання діяльності суб`єктів природокористування промислового виробництва, що гарантуватиме постійний екологічно безпечний розвиток промисловості, а також підвищення конкурентоздатності вітчизняних промислових підприємств на світовому ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Давидюк Ю.В. Еколого-економічний менеджмент як засіб забезпечення сталого розвитку // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. - 2002. - № 22. - С. 303-307.

2. Давидюк Ю.В. Сучасні проблеми природокористування Житомирської області та шляхи їх вирішення // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Зб. наук. праць. Вип. 2 (26), Ч. ІІ. - Рівне, 2004. - С. 470-476.

3. Давидюк Ю.В. Формування екологічної свідомості працівників як засіб екологізації виробництва // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. - Житомир, ЖДТУ. - 2004. - № 2 (28). - С. 298-304.

4. Давидюк Ю.В. Методологічні підходи до кількісної оцінки екологічних ризиків // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Випуск Х, ювілейний: Зб. наук. праць, № 3-4. - Луцьк: “Надстир`я” 2004.

5. Давидюк Ю.В. Дотримання екологічних стандартів як засіб підвищення конкурентоспроможності продукції // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 191: В 4 т. Том ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 417-422.

6. Давидюк Ю.В. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання в Україні // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Ч. IV. Зб. наук. праць. Вип. 4 (28). - Рівне, 2004. - 379 с. - С. 176-183.

7. Давидюк Ю.В. Економіко-правові засади еколого-економічного управління в Україні // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. - Житомир, ЖДТУ. - 2005. - № 1 (31). - С. 30-39.

8. Давидюк Ю.В., Осовська Г.В. Світовий досвід еколого-економічного регулювання промислового виробництва // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Ч. IV. Використання виробничих ресурсів підприємств і регіонів України. Зб. наук. праць. Вип. 4 (36). - Рівне, 2006. - 457 с. - С. 119-126.

9. Давидюк Ю.В. Економіко-екологічні проблеми та шляхи розвитку природокористування в зонах, що постраждали в результаті аварії на ЧАЕС // Матеріали доповідей. - Житомир: Державний агроекологічний університет, 2003. - С. 175-177.

10. Давидюк Ю.В. Дотримання екологічних стандартів як засіб підвищення конкурентоспроможності продукції // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Інвестиційні стратегії сталого розвитку”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. І. - С. 36-38.

11. Давидюк Ю.В. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна у світовій економічній спільноті”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 126-127.

12. Давидюк Ю.В. Економіко-правові засади еколого-економічного управління в Україні // Тези доповідей науково-практичної конференції “Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи”. - Житомир: ЖДТУ, 2004. - 162 с. - С. 9-11.

13. Давидюк Ю.В. Оцінка ефективності системи екологічного менеджменту // Тези ХХХІ науково-практичної конференції, присвяченої Дню університету. - Житомир: ЖДТУ, 2006. - 303 с. - С. 234.

14. Давидюк Ю.В. Особливості еколого-економічного регулювання екологічного рейтингу промислового підприємства // Тези ІІІ міжвузівської конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Сучасні проблеми екології”. Ч. 2. - Житомир: ЖДТУ, 2006. - 164 с. - С. 75-76.

Размещено на Allbest.ru