Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.06 - Економіка природокористування

і охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Кияк Тарас Богданович

Київ - 2007

АНОТАЦІЯ

Кияк Т.Б. Інвестиційні та інноваційні чинники природоохоронної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища.- Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2007.

Дисертаційна робота присвячена питанням регулювання інвестиційних і інноваційних чинників в природоохоронній діяльності.

В роботі проведено дослідження ролі екологічних інновацій в економіці країни в цілому. Визначено основні методи в сфері регулювання природоохоронної діяльності, розроблено пропозиції щодо вдосконалення функціонування цих методів в Україні. Досліджено питання розробки регіональних інвестиційних програм і проектів, а також визначено процедуру екологічного аудиту і менеджменту при оцінці інвестиційних проектів і програм приватизації.

Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в економічну практику.

Ключові слова: інновації, методи фінансування, страхування екологічних ризиків, екологічний аудит.

АННОТАЦИЯ

Кияк Т.Б. Инвестиционные и инновационные факторы природоохранной деятельности.- Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды.- Совет по изучению продуктивных сил Украины НАН Украины, Киев, 2007.

Диссертационная работа посвящена вопросам регулирования инвестиционных и инновационных факторов в природоохранной деятельности.

В работе проведены исследования роли экологических инноваций в экономике страны в целом. Определены основные методы в сфере регулирования природоохранной деятельности, разработаны предложения относительно усовершенствования функционирования этих методов в Украине. Исследован вопрос разработки региональных инвестиционных программ и проектов, а также определена процедура экологического аудита и менеджмента при оценке инвестиционных проектов и программ приватизации.

Определены основные составляющие которые будут способствовать привлечению инвестиций в природоохранную деятельность в контексте формирования инновационной составляющей экологического развития, а именно освобождение от налогообложения прибыли, резервирования амортизационных средств и части прибыли, освобождение от налогообложения предприятий внедряющих экологические технологии, введение двойного ценообразования на продукцию природоохранного назначения.

Очерчены направления государственной инвестиционной политики, которые смогут позитивным образом повлиять на повышение инвестиционной активности в сфере природопользования (улучшение макроэкономической конъюнктуры в результате снижения инфляции и, как следствие, снижение процентной ставки долгосрочного инвестиционного кредита; создание благоприятных условий для привлечения частных украинских инвестиций).

Основные результаты диссертационной работы введены в экономическую практику.

Ключевые слова: инновации, методы финансирования, страхование экологических рисков, экологический аудит.

природоохоронний інновація інвестиційний

Кyyak T. Investment and innovational factors in nature protection activity. - Manuscript.

The dissertation on reception of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.00.06 - economy of wildlife management and protection environmental.-Advice on studying productive forces of Ukraine NAS of Ukraine, Kiev, 2007.

Dissertational work is devoted to questions of regulation of investment and innovational factors in nature protection activity. In work researches of a role of ecological innovations in a national economy as a whole are carried out. The basic methods in sphere of regulation of nature protection activity are determined, offers concerning improvement of functioning of these methods in Ukraine are developed. The question of development of regional investment programs and projects is investigated, and also procedure of ecological audit and management is determined at an estimation of investment projects and programs of a privatization.

The basic results of dissertational work are entered into economic practice.

Key words: innovations, methods of financing, insurance ecological to risk, ecological audit.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми Науково-технічний і економічний розвиток суспільства створює дестабілізуючий вплив на природне середовище та порушує його рівновагу, зумовлюючи придушення здатності екосистем до самовідновлення. Подальше ігнорування наслідків антропогенної діяльності сприяє поглибленню даної суперечності, наслідком якої можуть стати безповоротні процеси в природі, деградація середовища існування і загибель всього живого. Враховуючи екологічну небезпеку, що склалася, головну увагу необхідно приділяти управлінню виробничою і інноваційною діяльністю, з метою екологізації цих процесів. В сучасних умовах доцільним, на наш погляд, є використання інноваційних чинників для подолання будь-якої кризи, в тому числі і екологічної. Інноваційна діяльність може і повинна стати одним з головних інструментів в оздоровленні природного середовища, оскільки здійснення процесу створення і використання екологічних інновацій є однією з форм природоохоронних заходів.

В основу процесу інноваційної діяльності закладено два принципи: екоефективності і екосправедливості. Принцип екоефективності передбачає отримання від екологічного бізнесу додаткового прибутку. Принцип екосправедливості полягає в наявності у керівників підприємств екологічної свідомості, тобто вони повинні усвідомлювати моральну відповідальність за негативний вплив на навколишнє природне середовище і за нераціональне використання природних ресурсів.

У вітчизняній та зарубіжній літературі достатньо уваги приділяється вивченню багатоаспектних питань економічного механізму раціонального природокористування, збереження, відтворення і використання природно-ресурсного потенціалу. Ці проблеми, зокрема, частково розглядаються у працях: І.К. Бистрякова, М.А. Голубця, Б.М. Данилишина, Я.В. Коваля, М.Г. Ступеня, В.М. Трегобчука, М.А. Хвесика та інших вітчизняних і зарубіжних вчених.

Аналіз літературних джерел виявив, що незважаючи на чисельність досліджень, дана проблема вивчена недостатньо, а стосовно регулювання інвестиційних та інноваційних чинників в природоохоронній діяльності вона зовсім не визначена. Постає нагальна потреба в комплексному опрацюванні інвестиційної та інноваційної складової природоохоронного процесу. Все це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, окреслило основні напрями пошуку, визначило мету, структуру та зміст дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з напрямами державних програм та досліджень за тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, в рамках тем: 3.1.5.58. - "Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний зріз)" - номер держреєстрації 0100V003691 (автором розроблені пропозиції, щодо); 3.1.5.64. - "Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України" - номер держреєстрації 0101V007882 (автором розроблені пропозиції, щодо); 3.1.5.85. - “Схеми-прогнози розвитку і розміщення продуктивних сил областей України, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя до 2015” - номер держреєстрації 0100V000657 (автором здійснена оцінка ).

Автор дисертаційної роботи приймав безпосередню участь у наукових дослідженнях РВПС України НАН України з проблем вироблення механізмів подолання негативних тенденцій природокористування та переходу держави на принципи сталого розвитку, що підтверджує зв'язок дисертації з тематичним планом науково-дослідних робіт установи.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних засад раціонального використання природних ресурсів, оптимізації економічних, соціальних і екологічних складових природокористування, визначення та обґрунтування системи заходів щодо підвищення економічної ефективності використання та відтворення природоресурсного потенціалу шляхом формування ефективної моделі регулювання інвестиційних та інноваційних чинників в природоохоронній діяльності.

Для досягнення цієї мети були поставлені та розв'язувались такі завдання дисертаційного дослідження:

здійснити науковий аналіз теоретико-методологічних засад сутності екологічних ресурсів і послуг як категорії ринку;

У вступі розкрито сучасний стан інвестування в природоохоронну галузь і необхідність реформування і вдосконалення системи фінансування екології. Сформульовано і обгрунтовано важливість даної теми і ступінь її впровадження в економічне життя країни.

У першому розділі “Роль і місце екологічних інновацій в сфері природоохоронної діяльності” розкрито поняття екологічних ресурсів і послуг як категорії ринку, у деяких випадках ресурси не мають встановленої ціни, тому що вони є суспільними товарами і стягувати за них плату було б важко (або взагалі неможливо). Тому приватному інвестору невигідно вкладати кошти в такий суспільний товар, в його захист або поліпшення - через неможливість покриття витрат за рахунок користувачів (безкоштовні користувачі). У користувача також немає якого-небудь стимулу стримуватися від споживання, оскільки його місце в цьому випадку обов'язково займе будь-хто інший (невинятковість товару). Таким чином, для правильного функціонування ринку навколишнього середовища необхідна його підтримка відповідними інститутами (системою прав власності).

Недавні дослідження показали, що робота за грошовою оцінкою природних ресурсів в сучасних умовах Україні не тільки необхідна, наприклад, при розробці податкової політики в різних регіонах України, але і практично здійсненна.

У цей час оцінки вартості природних ресурсів в Україні, особливо в сільських районах і малих містах, занижені і не відповідають рівню більшості країн з розвиненою ринковою економікою. Це зумовлено підходами планово-командної економіки, що передусім панували в минулі десятиріччя, внаслідок яких склалася не орієнтована на збереження і раціональне використання природних ресурсів система оподаткування.

Екологічні нововведення в сфері управління передбачають наявність пріоритету природоохоронного аспекту в сукупності чинників, що впливають на прийняття управлінського рішення. Новий вигляд управління - екологічний менеджмент, розроблений в зв'язку з посиленням проблеми зміни якості природного середовища, набув широкого поширення в промислово розвинених країнах. У його основі лежать два принципи: принцип екоефективності і принцип екосправедливості. Принцип екоефективності передбачає отримання від екологічного бізнесу додаткового прибутку. Принцип екосправедливості полягає в наявності у керівників підприємств екологічної свідомості, тобто вони повинні усвідомлювати моральну відповідальність за негативний вплив на навколишнє природне середовище і за нераціональне користування природними ресурсами.

Від екоменеджменту відрізняється виробниче екологічне управління, оскільки під останнім поняттям мають на увазі діяльність по дотриманню державних вимог в області раціонального природокористування, а під екоменеджментом - процес і результат діяльності економічних суб'єктів, спрямованої на здійснення основного виробництва, що виключає шкідливий вплив на природу і одночасно не знижує рентабельності підприємства. Подібна система управління виробничим процесом сприяє поліпшенню екологічних характеристик продукції.

Створенню екологічних інновацій будуть сприяти наступні чинники:

- звільнення від оподаткування прибутку комерційних банків, отриманого внаслідок інвестування природоохоронної діяльності, у разі раніше понесених збитків при кредитуванні екологічних заходів;

- створення на підприємствах спеціальних фондів для резервування амортизаційних коштів і частки прибутку, що реінвестується, на поліпшення екологічних характеристик виробництва;

- для малих інноваційних підприємств, зайнятих в природоохоронній сфері, введення резервування частки прибутку, що звільняється від оподаткування, для розвитку виробництва;

- звільнення від оподаткування підприємств, що впроваджують екологічні технології;

- введення подвійного ціноутворення на продукцію природоохоронного призначення, що забезпечує рентабельність виробників і не стримує широкого поширення серед споживачів.

Дослідження питання страхування екологічних ризиків в ринковій економіці показує, що потреба в екологічному страхуванні в Україні, зважаючи на важкий фінансовий стан багатьох підприємств-забруднювачів, зумовлена постійним збільшенням навантаження на навколишнє природне середовище та ростом кількості аварій, які призводять до забруднення навколишнього середовища, погіршення стану здоров'я людей та значних матеріальних втрат.

Страхування аварійного забруднення навколишнього середовища орієнтується на ризики, походження яких часто не вдається ідентифікувати, а отже, оцінити і адекватно відобразити в кількісних показниках. Якщо розглядати ризик як "математичне очікування функції втрат при знаходжені оцінок параметрів математичної моделі або її структури", то його величина залежить, принаймні, від п'яти особливо важливих складових:

об'єму шкідливої речовини, що поступила;

вигляду реципієнта;

періоду експозиції;

часу року;

міри екологічної небезпеки цього хімічного або фізичного елемента.

Побудувати інтегральний показник наслідків аварійного забруднення, достовірно відображаючий рівень економічних втрат, ймовірно, ніколи не вдасться та і немає такої необхідності. Треба створити прийнятну для користувачів методику оцінки збитків, що заподіюються ним. При страхуванні екологічних і катастрофічних ризиків, які перевищують фінансові можливості національного страхового ринку, очевидні потреби в організації професійних компаній і взаємовідносин із зарубіжними перестраховиками.

У другому розділі “Методи регулювання природоохоронної діяльності” розкрито поняття адміністративного регулювання, що відноситься до форми примусового впливу на господарську діяльність підприємств, до якої, в тому числі, відноситься інноваційна діяльність. Система адміністративного управління охороною навколишнього природного середовища включає екологічні стандарти, керівні інструкції, норми і нормативи для запобігання забрудненню, а також дозволу, заборони або обмеження природокористування. Найважливіша складова частина нормативного регулювання - система постійного спостереження за станом навколишнього середовища (моніторинг).

Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та інші державні органи, відповідно до законодавства України. Використання тільки методів адміністративного впливу на виробників не забезпечує бажаного високого результату. Ефективність заходів щодо екологізації виробничої і інноваційної діяльності підприємств підвищується у випадку, якщо використовуються економічні важелі. Застосування економічних чинників надає підприємцеві свободу вибору стратегії природоохоронної діяльності з точки зору максимальної економічної вигоди. Цей непрямий вплив на виробників, що засновується на платності природних ресурсів і грошовій компенсації збитку, нанесеного навколишньому природному середовищу. Економічне регулювання включає платежі за природокористування і забруднення природного середовища, диференційовані податки, пільгове кредитування підприємств, що реалізовують “екологічну” стратегію господарювання, заставну систему і екологічне страхування. Основні завдання держави в області здійснення інноваційної екологічної політики показано в табл. 1.

Відповідно до теорії оподаткування Пігу, забруднення навколишнього середовища розглядаються як суспільні витрати соціально-економічної діяльності (екстерналій). Забруднювач повинен компенсувати збиток, нанесений суспільству, за допомогою сплати податків на забруднення.

Таблиця 1 Завдання держави в області здійснення інноваційної екологічної політики^*

*Джерело: Власні розрахунки автора

Максимальну свободу вибору способу господарювання, з урахуванням екологічного чинника, надає регулювання діяльності підприємств за допомогою ринкових методів. При ринковій економіці природокористування вводиться в систему ринкових відносин, в результаті асиміляційний потенціал отримує вартісне вираження, права на забруднення, перерозподілені між підприємствами, стають об'єктами попиту і пропозиції, тобто управління природоохоронною діяльністю здійснюється за допомогою ринкового механізму. Даний підхід засновується на первинному розподілі дозволів на забруднення, які фірма має право продавати, купувати або перерозподіляти, в залежності від власної економічної вигоди.

Приділено увагу також питанню посилення ролі держави в регулюванні природоохоронної діяльності шляхом створення екологічних фондів. Екологічні платежі можуть вноситися, крім бюджету, в спеціальні екологічні фонди, з яких також здійснюється фінансування природоохорони. Екологічні фонди в розвинених країнах звичайно формуються під конкретні програми. Для залучення коштів місцеві власті в США випускають муніципальні екологічні облігації, проценти по яких звільняються від федерального прибуткового податку, якщо позики йдуть на фінансування споруд по контролю за забрудненнями, споруд для зберігання твердих і небезпечних відходів, каналізації.

Для ефективного здійснення інноваційного процесу необхідна наявність розвиненої інфраструктури. Через інфраструктурні форми держава здійснює стимулювання інноваційної активності підприємств, проведення науково-технічної політики.

Проведений аналіз існуючої системи державного управління охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів показав, що вона має ряд недоліків, зокрема:

неузгодженість та дублювання управлінських функцій відомствами;

поєднання відомствами завдань державного регулювання з господарською діяльністю;

- розробка законодавства "під відомство" замість функціонального принципу;

- відсутність або недосконалість механізмів управління, необхідних для формування важелів управління в ринкових умовах;

- розпорошеність коштів та невисока ефективність їх використання;

- невизначеність та низький рівень відповідальності.

Разом з тим, в Україні відсутній цілісний і реально діючий економічний механізм, здатний ефективно вирішувати проблеми і завдання охорони навколишнього природного середовища в інтересах екологічно зорієнтованого соціально-економічного розвитку. Одні його складові діють, але не в повному обсязі, а інші до цього часу не вийшли зі стадії побажань.

В умовах реструктуризації і зміни форм власності використання ринкових механізмів екологічного регулювання є особливо актуальним, оскільки існуючі в Україні моделі організації та управління природокористуванням не забезпечують узгодженості економічних і природоохоронних цілей в масштабах країни, і, відповідно, реалізацію оптимальних екологобезпечних управлінських рішень. У зв'язку з цим виникає необхідність у розробці системи екологічного менеджменту як більш прогресивної моделі організації управління природокористуванням в умовах ринкових трансформацій. Центральне місце в даній системі повинно належати економічним інструментам.

У третьому розділі “Вплив макроекономічної політики на стан навколишнього середовища і системи регулювання природокористування в Україні” проводиться оцінка впливу чинників зростання економіки на стан навколишнього середовища, а також зазначаються органи регулювання природокористування і законодавчі акти в сфері природокористування в Україні.

Інвестиційна політика в ресурсоексплуатуючих галузях економіки формується, виходячи з державної політики в інвестиційній сфері з урахуванням ряду чинників міжнародного, економічного, науково-технічного, екологічного, соціального характеру. До них відносяться, зокрема, такі: динаміка реальної потреби економіки в певних видах природних ресурсів, в тому числі корисних копалин; зміна попиту і пропозиції на продукцію гірничодобувних галузей промисловості на внутрішньому і світовому ринках; вірогідні об'єми вітчизняних і іноземних інвестицій, що залучаються; зміна міри техногенного впливу внаслідок виробничої діяльності підприємств - реципієнтів на навколишнє природне середовище; міри впливу додаткового об'єму і структури інвестицій на економічне зростання.

Формування системи управління інвестиційними програмами і проектами зумовлене особливостями інвестиційної діяльності на сучасному етапі розвитку економіки і сучасною парадигмою управління економікою, що відображає об'єктивні потреби в побудові нової системи управління в інвестиційній сфері діяльності.

Виділимо деякі конкретні напрями державної інвестиційної політики, які зможуть вплинути позитивним чином на підвищення інвестиційної активності в сфері природокористування:

- поліпшення макроекономічної кон'юнктури внаслідок зниження інфляції і, як наслідок, зниження процентної ставки довгострокового інвестиційного кредиту;

- створення сприятливих умов для залучення приватних українських інвестицій в реалізацію виробничих інвестиційних програм і проектів, а також забезпечення гарантій безпеки інвесторам при роботі на українському ринку;

- утворення фонду державних гарантій високоефективних інвестиційних програм і проектів на основі організації заставної системи, що відповідає вимогам, що склалися в світовій практиці;

- забезпечення стабільності законодавства про фінансове, валютне, податкове, тарифне і нетарифне регулювання;

- стимулювання повернення українського капіталу, що знаходиться в зарубіжних банках і створення умов для запобігання подальшому витоку капіталів з України;

- підвищення ефективності використання інвестицій за допомогою скорочення інвестиційного періоду в невиробничій сфері економіки і підвищення ефективності у виробничій сфері;

- залучення іноземних інвестицій, що розглядаються як додаткове джерело накопичення, при умові активізації діяльності вітчизняних інвесторів і надання іноземним інвесторам національного режиму;

- створення сприятливих умов для розвитку лізингу в інвестиційній діяльності.

Таким чином, інвестиційна політика направлена на поліпшення інвестиційного клімату в українській економіці, і, в тому числі, в сфері природокористування, на формування системи стимулювання вітчизняних і іноземних інвесторів, забезпечення правової стабільності інвестиційного процесу. Реалізація цієї політики буде сприяти підвищенню ефективності використання інвестицій, приданню інвестиційному процесу передбачуваного і керованого характеру.

Важливим є питання екологічного аудиту. Для держави екологічний аудит є найбільш економічно вигідною формою здійснення природоохоронних заходів, бо він виконується лише за рахунок коштів замовників, тобто не потребує державного фінансування, а ефект від впровадження підприємствами екологічної політики, яка формується на основі результатів екологічного аудитування, може не поступатись ефекту від державних природоохоронних заходів. Проводять екоаудит ліцензовані незалежні екоаудиторські фірми, екоаудитори та спеціалізовані центри, підготовка спеціалістів для яких не фінансується державою. Екологічним аудитором може бути юридична або фізична особа, яка здатна оцінити екологічний стан підприємства, визначити відхилення від норм та стандартів (як державних, так і міжнародних), а також дати рекомендації щодо здійснення екологічної політики даного промислового підприємства.

У розвинутих країнах практичні механізми проведення екологічного аудиту вже визначені. Екоаудит має законодавчу та нормативно-методичну базу, організаційну інфраструктуру. За міжнародними стандартами екологічний аудит в промисловості є обов'язковою передінвестиційною стадією оцінки ризикованості промислового об”єкта, оцінки його ринкової вартості та однією з процедур маркетингових досліджень продукції.

Практично екологічний аудит представляє собою інструмент управління, який системно охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу підприємства на навколишнє середовище та оцінки його інвестиційної привабливості. Також досліджено методи і інструменти економічної оцінки впливів на навколишнє середовище.

ВИСНОВКИ

4. Досліджено науково-виробничий досвід макроекономічного регулювання і системи природокористування розвинених країн для його подальшого застосування до розробки стратегії розвитку України. Показано, що економічне зростання цих країн привело до забруднення навколишнього середовища. Зазначено, що економіка розвинених країн функціонує досить ефективно порівняно з іншими країнами. Встановлено, що розвинені країни спеціалізуються в міжнародному розподілі праці на високотехнологічних виробництвах, які відносно нешкідливі для навколишнього середовища. Таким чином в найбільш розвинених країнах враховується екологічна спрямованість макроекономічних заходів і здійснюється власне регулювання природокористування. Відмічено зростання ролі в цих країнах економічних методів регулювання природокористування в порівнянні з адміністративними заходами, а також популярність в розвинених країнах схем розкриття екологічної інформації, екологічного аудиту, планування, експертизи, надання екологічно чистій продукції спеціального знаку якості. Зроблено висновок про те, що в довгостроковому плані сукупний ефект впливу посилення екологічної політики і введення екологічних податків на економічне зростання буде позитивним, оскільки підвищиться загальна ефективність виробництва.

5. Визначено вплив макроекономічних заходів на екологічну ситуацію в Україні в перехідний період на підставі побудови матриці вказаних заходів. Зроблено висновок про те, що спад виробництва, викликаний структурною перебудовою і несприятливою макроекономічною політикою, з одного боку, призвів до зниження забруднення в зв'язку з падінням виробництва, а з іншого - посилив небезпеку виникнення техногенних катастроф, підвищив експлуатацію природних ресурсів. Макроекономічна і політична нестабільність в країні, неефективна податкова система, нераціональне використання обмежених коштів на державні витрати також перешкоджали раціональному природокористуванню.

6. Запропоновано рекомендації по проведенню еколого-нейтральної макроекономічної політики в Україні, яка забезпечуватиме підвищення економічної і екологічної ефективності. Пропозиції по удосконаленню макроекономічної політики України засновуються на основі макроекономічного регулювання розвинених країн. На думку автора, основою стратегії розвитку України повинно стати стимулювання державою інвестицій у високотехнологічні галузі. Для залучення інвестицій в промисловість уряд повинен, передусім, забезпечити низькі процентні ставки, стабілізувавши бюджетний дефіцит за рахунок проведення бюджетно-податкової реформи. Стабілізація бюджетних витрат і їх реструктуризація, та, що передбачає посилення інвестиційної спрямованості бюджету (за рахунок пріоритетного фінансування освіти, науки, інфраструктури, природоохорони) повинна підвищити продуктивність приватного сектора. Зниження процентних ставок, внаслідок скорочення державних позик завдяки стабілізації бюджетного дефіциту, буде сприяти зростанню інвестицій. Стабілізувати бюджетний дефіцит пропонується за рахунок збільшення податкових надходжень, завдяки проведенню реформи по "екологізації" податкової системи, яка, з одного боку, включає посилення непрямого оподаткування продукції екологічно брудних галузей, підвищення плати за природні ресурси, а з іншого - зниження прямого оподаткування інвестицій за рахунок прискореної амортизації, податкових пільг. Розвиток інститутів ринкової економіки, визначення прав власності на природні ресурси зменшить політичну нестабільність в суспільстві, що, в свою чергу, знизить ставку процента, а значить, викличе зростання інвестицій, зменшення експлуатації природних ресурсів.

7. Еколого-збалансована макроекономічна політика держави повинна бути доповнена заходами, направленими на підвищення ефективності роботи системи державного регулювання природокористування. У зв'язку з цим пропонується підвищити ефективність роботи виконавчих і судових органів, що здійснюють регулювання природокористування, за допомогою їх реорганізації і чіткого розділення повноважень між ними. Потрібно удосконалити законодавчу базу і ухвалити нові закони в області природокористування. Раціональному використанню природних ресурсів буде сприяти перегляд існуючої системи стандартів, нормативів, виходячи з науково-обгрунтованих критеріїв, встановити плату за забруднення у відповідності з реальним збитком, нанесеним навколишньому середовищу. Необхідно впровадити відносно нові методи державного регулювання природокористування, поширені в розвинених країнах, але поки що мало популярні в Україні: екологічний аудит, добровільні угоди, механізми застави, екологічне страхування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділи в колективних наукових виданнях:

1. Охорона навколишнього середовища / Б.М. Данилишин, В.М. Колмакова, В.В. Пилипів, Л.І. Митрошина, Л.С. Єфімова, Т.Б. Кияк // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Івано-Франківської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 107-113. Особистий внесок: Наведена оцінка інвестицій в у природоохоронну сферу та в основний капітал на введення в дію об'єктів охорони навколишнього середовища.

2. Охорона навколишнього середовища / Б.М. Данилишин, В.М. Колмакова, Т.Б. Кияк // Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Львівської області на період до 2015 року. - К.: РВПС України НАН України, 2005.- С. 132-136. Особистий внесок: Наведена оцінка інвестицій в у природоохоронну сферу та в основний капітал на введення в дію об'єктів охорони навколишнього середовища.

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Кияк Т.Б. Роль і місце екологічних інновацій в сфері природоохоронної діяльності // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2004. - С. 184-190.

4. Кияк Т.Б. Екологічні інтереси учасників інвестиційних проектів як фактор ефективності екологічної експертизи // Вісник Сумського національного аграрного університету: Зб. наук. пр. - Суми: СНАУ, 2005. - №3-4. - С. 179-185.

5. Лицур І.М., Кияк Т.Б. Теоретико-методологічні засади дослідження економічного простору лісоресурсного комплексу України. // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2006. - С. 53-59. Особистий внесок: Обґрунтовано фінансові чинники економічного простору.

6. Кияк Т.Б. Екологічні ресурси і послуги як категорія ринку // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. - К.: РВПС України НАН України. - 2006. - Ч. 2. - С. 216-220.

Матеріали конференцій:

7. Лицур І.М., Кияк Т.Б. Основні напрямки переходу лісового господарства на засади сталого розвитку // Матер. доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. “Наукові основи ведення сталого лісового господарства”. - Івано-Франківськ: Екор. - 2005. - С. 170-173. Особистий внесок: Викладено основні принципи сталого розвитку.

8. Кияк Т.Б., Ступень Н.М. Інноваційна складова природокористування // Матер. доповідей наук.-практ. конф. “Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку”. - К.: РВПС України НАН України. - 2007. - С. 49-53.

Размещено на Allbest.ru