Ринкові трансформації у рекреаційному природокористуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Ринкові трансформації у рекреаційному природокористуванні

Черчик Лариса Миколаївна

Спеціальність 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

УДК 332.122:379.84:330.15:330.342.146

Одеса - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Луцькому державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант доктор економічних наук, професор

Герасимчук Зоряна Вікторівна,

Київський національний торговельно-економічний університет, проректор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Туниця Юрій Юрійович,

Національний лісотехнічний університет України,

завідувач кафедри екологічної економіки, ректор

доктор економічних наук, професор

Гудзь Петро Васильович,

Академія управління та інформаційних технологій “АРІУ”, завідувач кафедри економіки та менеджменту

доктор економічних наук, професор

Ковальов Володимир Георгійович,

Одеський державний екологічний університет, завідувач кафедри менеджменту природоохоронної діяльності.

Захист відбудеться “ 12 ” жовтня 2007 року о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65004, Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65004, Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “ 10” вересня 2007 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Н.Г. Ковальова.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Останні десятиліття ознаменувалися інтенсивним розвитком рекреаційної сфери, яка є провідною галуззю економіки багатьох країн світу і однією з найбільших користувачів природних ресурсів, що визначають її територіальну організацію, напрями спеціалізації, формують туристичні потоки та рівень ефективності роботи рекреаційних закладів. Тому проблема забезпечення рекреаційних потреб досить давно розглядається як проблема освоєння та раціонального використання природних рекреаційних ресурсів (ПРР). Це зумовило необхідність дослідження процесів використання та охорони ПРР як специфічного напряму в природокористуванні, який започаткували науковці-географи та економісти-географи.

Вивчення проблем рекреаційного природокористування та пошуки шляхів їх вирішення найчастіше здійснювалися у контексті формування та розвитку територіальних рекреаційних систем, підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу територій. Найбільше досліджені такі положення рекреаційного природокористування: якісна та кількісна характеристика ПРР, перспективи їх освоєння, проблеми оптимізації рекреаційної діяльності та регіонального природокористування, економічна оцінка ПРР, використання програмно-цільового планування для удосконалення управління рекреаційним природокористуванням, його правове регулювання.

Проте цілісного та завершеного характеру як наукова концепція цей напрям не набув. Залишаються не розв'язаними проблеми розвитку рекреаційного природокористування в умовах ринкової економіки, становлення відповідного інституційного середовища, необхідності визначення меж державного регулювання відносин у рекреаційному природокористуванні. Водночас, необхідність переходу до сталого розвитку вимагає перегляду існуючої парадигми природокористування з урахуванням екологічного обмежувального чинника розвитку соціально-економічних систем, формування нового теоретичного та методологічного забезпечення подальшого розвитку рекреаційного природокористування. Актуальність і невідкладність вирішення цих проблем на теоретичному, методологічному та прикладному рівні зумовили вибір теми дисертаційної роботи та окреслили коло питань, які в ній досліджені.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям досліджень відповідає тематиці таких державних та регіональних науково-дослідних програм і робіт:

- науково-дослідної теми ЛДТУ “Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0106U000610), у якій здобувач була відповідальним виконавцем. Особисто автором розроблено стратегічні напрями розвитку рекреаційної сфери регіону, його природно-ресурсного забезпечення в умовах формування еколого-орієнтованої економіки;

- держбюджетних досліджень, передбачених планом НДР Інституту регіональних досліджень НАН України: “Концептуальні основи формування політики освоєння рекреаційного потенціалу регіону та механізми її реалізації в ринкових умовах” (номер державної реєстрації 0102U000430). Внесок автора полягає в розробці заходів, спрямованих на підвищення ефективності розвитку рекреаційного природокористування - формування Фонду рекреаційних земель, відповідного реєстру та кадастру, процедури паспортизації рекреаційних земель, сертифікації та ліцензування рекреаційної діяльності; “Програми раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області на 2006-2010 роки і на період до 2015 року” (номер державної реєстрації 0105U001932), у якій здобувач була відповідальним виконавцем. Особисто автором визначено проблеми використання та охорони ПРР, розроблено перспективні напрями та заходи щодо раціонального використання та охорони природних рекреаційних ресурсів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування теоретичних, методологічних засад і практичних рекомендацій щодо збалансованого розвитку рекреаційного природокористування в умовах ринкових трансформацій.

Для досягнення цієї мети у дисертації були поставлені такі завдання:

- розкрити сутність рекреаційного природокористування як складної соціо-еколого-економічної системи, що функціонує в умовах ринкових трансформацій;

- дослідити еволюцію рекреаційного природокористування, виявити сутність змін, які відбулися;

- визначити передумови та проблеми становлення ринку рекреаційних ресурсів в Україні;

- сформувати модель і здійснити оцінку перспективності розвитку рекреаційного природокористування у регіонах України;

- розробити концептуальні основи трансформації рекреаційного природокористування в умовах становлення еколого-орієнтованої ринкової економіки - соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів;

- розробити механізм регулювання рекреаційного природокористування;

- дослідити маркетинг рекреаційних територій як інструмент становлення та розвитку соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів;

- розробити систему заходів щодо формування інституційного середовища соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів;

- розробити механізми реалізації концепції соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів.

Об'єктом дослідження є рекреаційне природокористування як процес використання та охорони природних рекреаційних ресурсів.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні засади ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять положення сучасної економіко-екологічної теорії, теорії та методології природокористування. У роботі використано системний підхід до дослідження трансформацій у рекреаційному природокористуванні та сукупність методів, які забезпечують його реалізацію, а саме:

- логічного узагальнення, синтезу, аналізу та порівняння - для визначення сутності рекреаційного природокористування, етапів його розвитку, змістовних і просторових трансформацій (розділ 1; розділ 3; розділ 4);

- системного аналізу з використанням статистичних методів - для обробки статистичних даних про розвиток рекреаційної сфери регіонів України (розділ 2, п. 2.2 - 2.5);

- кластерного аналізу - для групування регіонів за рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування (розділ 2, п. 2.6);

- моделювання - для розробки моделей оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування і соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів (розділ 2, п. 2.1, розділ 3, п. 3.2, п. 3.4);

- програмно-цільовий метод - для розробки механізмів реалізації концепції соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, зокрема, удосконалення організаційних, фінансових механізмів функціонування рекреаційного природокористування, системи управління цією сферою діяльності (розділ 5).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних, методологічних засад рекреаційного природокористування та практичних рекомендацій, які дозволяють вирішити важливу науково-прикладну проблему ринкових трансформацій рекреаційного природокористування, що забезпечить ефективне, екологобезпечне використання природних рекреаційних ресурсів.

У дисертації сформульовано такі найбільш вагомі наукові результати, що виносяться на захист.

Уперше:

- досліджено еволюцію рекреаційного природокористування, визначено етапи його трансформацій, кожному з яких характерні певні тенденції розвитку, що обумовили позитивні та негативні особливості функціонування рекреаційного природокористування та необхідність переходу до моделі соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів;

- на основі суб'єкт-об'єктного підходу надано наукове трактування ринку рекреаційних ресурсів (РРР), який має суттєві особливості, передумови та проблеми становлення і розглядається як система відносин між продавцями (власниками) та покупцями (користувачами) рекреаційних ресурсів щодо їх розподілу, використання, передачі прав володіння, розпорядження, користування (залучення у господарський обіг) для забезпечення потреб у ПРР, встановлення ціни, отримання доходу від використання (привласнення результатів);

- розроблено концептуальні основи соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів (СЕОРРР) як перспективної моделі розвитку рекреаційного природокористування, де взаємопов'язана сукупність ринкових та регуляторних механізмів забезпечує узгодження цілей і напрямів розвитку відносин у рекреаційному природокористуванні з урахуванням соціальних, екологічних та економічних інтересів його суб'єктів на засадах сталості;

- розроблено модель оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування, яка включає визначення однойменного інтегрального індексу, розрахованого на основі стандартизації груп природно-ресурсних, економічних, екологічних та соціальних показників, побудову рейтингових шкал, групування регіонів на основі кластерного аналізу, SWOT-аналіз регіонального рекреаційного природокористування, що дало можливість виявити групи регіонів з подібними особливостями природно-рекреаційного забезпечення, використання ПРР, сильними та слабкими сторонами, можливостями та загрозами для розробки типових стратегій розвитку рекреаційного природокористування.

Удосконалено:

- систему регулювання рекреаційного природокористування шляхом впровадження комплексного регуляторного механізму (КРМ), що розглядається як засіб реалізації суспільних, державних та екологічних цілей розвитку РРР і відмінність якої (системи регулювання) полягає у можливості використання одного з типів КРМ (за напрямом дії - економічної орієнтації, екологічної орієнтації, соціальної орієнтації; за характером засобів дії - ліберальний, поміркований, жорсткий; за характером реалізації - дискреційний, недискреційний; за ієрархічною ознакою - національний, регіональний, місцевий, об'єктний) залежно від ситуації, що складається на РРР;

- підходи до обґрунтування комплексного критерію оцінки ефективності функціонування СЕОРРР - соціо-еколого-економічного оптимуму, що характеризує такий стан ринку, при якому забезпечуються сучасні рекреаційні потреби споживачів, прийнятний рівень дохідності діяльності рекреаційних закладів-природокористувачів у межах екологічно припустимих режимів використання ПРР, що не допускає їх деградації і дає можливість довготривалого збереження корисних рекреаційних властивостей на майбутнє;

- процедуру ціноутворення на ринку рекреаційних ресурсів: обґрунтовано доцільність використання маркетингового підходу, у якому, на відміну від існуючих, використовується дворівнева модель ціноутворення, що передбачає обґрунтування ринкової вартості ПРР з відображенням їх суспільної, економічної та екологічної цінності, що є базовою величиною для проведення конкурсних торгів, де встановлюється остаточна ціна на основі співвідношення попиту та пропозиції та кон'юнктури ринку, яка склалася;

- підходи до розробки стратегій розвитку рекреаційного природокористування, які, на відміну від існуючих, передбачають трьохрівневу схему обґрунтування та вибору стратегій, що дозволило розробити матрицю стратегічного позиціонування регіонів України з метою визначення типових наборів стратегій розвитку кожного регіону з урахуванням його особливостей та конкурентних переваг.

Дістало подальший розвиток:

- понятійно-термінологічний апарат сфери рекреаційного природокористування у контексті соціо-еколого-економічної парадигми та системно-ієрархічного підходу, згідно з якими рекреаційне природокористування розглядається як явище, процес та вид діяльності, що дозволяє виявити екологічні, соціальні та економічні проблеми його функціонування загального, процесуального, процедурного рівня і розробити ефективну систему регулювання його розвитку;

- механізми функціонування рекреаційного природокористування, які покликані забезпечити цільове, ефективне та раціональне використання ПРР, їх облік, охорону, збереження завдяки створенню Фонду рекреаційних земель, впровадженню системи дозволів на спеціальне та комплексне використання ПРР, лімітування рекреаційних навантажень, паспортизацію земель рекреаційного призначення;

- обґрунтування маркетингу рекреаційних територій як інструмента становлення та розвитку соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів, дія якого спрямована на вивчення і формування попиту, задоволення потреб, просування природних рекреаційних ресурсів з урахуванням їх екологічної та соціальної цінності, регіональної ідентичності та конкурентних переваг;

- підходи до вирішення проблеми власності на ПРР, відмінність яких полягає в обґрунтуванні необхідності персоніфікації власника ПРР при заміні державної власності на ПРР масового поширення на власність громад з передачею повноважень та відповідальності органам місцевого самоврядування;

- форми фінансового забезпечення рекреаційного природокористування: обґрунтовано доцільність використання позабюджетних джерел акумуляції коштів на основі екологічного страхування, формування громадських фондів, створення Фонду розвитку та охорони рекреаційних земель, які, на відміну від існуючих розробок, мають функціонувати на рівні регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає у розробці науково-прикладних положень, які дають можливість сформувати ефективні механізми становлення, функціонування та розвитку РРР з урахуванням екологічних і соціальних пріоритетів рекреаційного природокористування.

Одержані результати дослідження знайшли відображення у науково-дослідній темі “Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону”, де використані розробки щодо розвитку рекреаційної сфери регіону, його природно-ресурсного забезпечення (акт впровадження № 1545/І-10 від 03.08.07 р.); “Програмі раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області на 2006-2010 роки і на період до 2015 року” де здобувачем розроблено механізми раціонального використання ПРР, заходи для забезпечення їх охорони та збереження (акт впровадження № 2/246 від 9.07.07 р.). Результати аналізу природно-рекреаційного потенціалу та використання земель рекреаційного призначення, положення маркетингу рекреаційних територій використано у роботі Головного управління економіки Волинської облдержадміністрації (акт впровадження № 867/02-11 від 02.08.07 р.), Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (акт впровадження № 01-13-01/2152 від 02.08.07 р.). Методика та результати розрахунків оптимальних навантажень на рекреаційні ландшафти використано ЗАТ “Волиньтурист” (акт впровадження № 541/05-12 від 24.05.06 р.).

Теоретичні та методичні розробки дисертації використовуються у навчальному процесі Луцького державного технічного університету (акт впровадження № 1448/І-10 від 12.07.07 р.), Волинського державного університету (акт впровадження № 541/05-12 від 26.06.07 р.) при викладанні дисциплін “Рекреаційно-туристичні ресурси України”, “Рекреаційні системи”, “Економіка природокористування”, “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, “Фінанси природокористування”, “Рекреаційна географія”, “Рекреаційний туризм”, “Рекреаційні зони України”.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які виносяться на захист, одержано дисертантом особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використовуються лише ті ідеї та положення, які є особистим внеском здобувача, про що вказано в переліку наукових праць, представлених у авторефераті. У цій роботі матеріали та висновки кандидатської дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації оприлюднені та схвалені на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины” (Донецьк, 2002 р.), “Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку” (Трускавець, 2000-2003 рр.), “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (Рівне, 2003-2005 рр.), “Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства” (Мелітополь, 2004 р.), “Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2004-2005 рр.), “Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації” (Чернівці, 2003-2005 рр.), “Методологія та практика менеджменту на порозі 21 століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 2004 р.), “Проблеми активізації рекреаційно-оздоровчої діяльності населення” (Львів, 2004 р.), “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 2004 р.), “Культура і освіта фахівців туристської сфери: сучасні тенденції та прогнози” (Київ, 2004 р.), “Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку” (Чернівці, 2004-2005 рр.), “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (Харків, 2005 р.), VIII International Conference “Contemporary trends in tourism industry” (Macedonia, 2005 year), “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний і національний аспекти” (Запоріжжя, 2005 р.), “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (Луцьк, 2005-2006 рр.), “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (Львів, 2005 р.), “Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблеми підготовки фахівців” (Бердянськ, 2005 р.), “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2005 р.), “Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери” (Вінниця, 2006 р.), “Страны с переходной экономикой в условиях глобализации” (Москва, 2006 г.), “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (Київ, 2006 р.), “Экономика природопользования и природоохраны” (Пенза, 2006 г.), “Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (Житомир, 2007 р.), “Еколого-економічні проблеми Карпатського регіону” (Івано-Франківськ, 2007 р.), “Конкурентоспроможність національної економіки” (Київ, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 3 монографіях (одна одноосібна), 12 статтях у наукових журналах, 25 статтях у збірниках наукових праць, 37 матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 410 сторінок. У дисертації міститься 40 таблиць, 50 рисунків, 8 додатків. Список використаних джерел налічує 402 найменування.

1. Основний зміст дисертації

рекреаційний територія екологічний природокористування

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об'єкт і предмет, сформульовано основні завдання, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи рекреаційного природокористування та його ринкових трансформацій” розкрито сутність рекреаційного природокористування, розроблено методичні підходи до дослідження ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні, досліджено його еволюцію, передумови та проблеми становлення ринку рекреаційних ресурсів в Україні.

У дисертації проаналізовано сучасні наукові концепції природокористування та підходи, які лежать в їх основі. Проведене дослідження дало можливість узагальнити результати існуючих напрацювань, виявити принципово важливі положення для визначення сутності рекреаційного природокористування та його трансформацій.

Зокрема, автор доводить, що найважливішим здобутком геоцентричного підходу до вивчення сутності природокористування є обґрунтування необхідності оптимізації геосистем у межах їх природних можливостей, оскільки деградація рекреаційних територій призводить до втрати рекреаційної цінності й атракцій, а їх штучне поліпшення обумовлює формування антропогеосистем з іншими властивостями, що прийнятне не для усіх видів рекреації.

Використання функціонального підходу дозволило розглянути рекреаційне природокористування як складний, багатоетапний процес, який передбачає різні види людської діяльності, починаючи з виявлення та вивчення властивостей природних ресурсів, завершуючи їх споживанням і переробкою відходів. Цей процес має включати охорону та відтворення ПРР і забезпечувати превентивність природоохоронних заходів, щоб потім не виправляти негативні наслідки непродуманого природокористування.

Соціоцентричний підхід використано автором для обґрунтування сутності ринкових трансформацій у рекреаційному природокористуванні, оскільки напрями його розвитку залежать від рекреаційних потреб людини. ПРР забезпечують відтворення витрачених людиною життєвих сил, а людська діяльність змінює окремі елементи природи та їх властивості для формування простору життєдіяльності.

У роботі використано економіко-екологічний підхід до визначення сутності природокористування, згідно з яким воно розглядається як взаємодія природи та людини і двохсторонній процес: умови навколишнього середовища, наявні природні ресурси суттєво впливають на розвиток суспільного виробництва, безпеку життєдіяльності загалом, а діяльність людини, у тому числі й рекреаційне природокористування, визначає якість навколишнього середовища.

На основі цих висновків обґрунтовано необхідність використання системно-ієрархічного підходу до визначення сутності рекреаційного природокористування (рис. 1), що дозволило виявити екологічні, соціальні та економічні проблеми функціонування рекреаційного природо-користування загального, процесуального та процедурного рівня та сформулювати цілі, ознаки, функції, принципи, закономірності та комплексний критерій ефективності розвитку рекреаційного природокористування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Принципово-логічна схема дослідження сутності рекреаційного природокористування на основі системно-ієрархічного підходу

Як явище, рекреаційне природокористування трактується автором як динамічна відкрита система, у межах якої відбувається взаємодія людини з природним середовищем щодо використання його рекреаційних властивостей. Ознака динамічності обумовлює розгляд сутності рекреаційного природокористування як процесу, що визначає його розвиток, і якому характерна сукупність взаємопов'язаних та взаємозалежних складових: виявлення та вивчення ПРР; їх оцінка, обґрунтування доцільності освоєння та вибір форм використання; регулювання процесів освоєння та використання; охорона, відновлення та поліпшення якостей ПРР; їх збереження для майбутніх поколінь. Виключення з процесу однієї зі складових негативно відобразиться на ефективності рекреаційного природокористування загалом. Тому такий підхід до визначення сутності рекреаційного природокористування має прикладне значення і розширює його трактування як виду економічної діяльності, що забезпечує розвиток рекреаційної сфери шляхом раціонального та ефективного використання ПРР.

Сутність і найважливіші тенденції розвитку рекреаційного природокористування відображають його закономірності, які є основою для розробки принципів, прогнозування напрямів розвитку, вироблення рекомендацій щодо регулювання цієї сфери. У процесі дослідження етапів розвитку рекреаційного природокористування виявлено такі закономірності: пряма залежність можливостей самовідтворення природних рекреаційних систем від антропогенних навантажень; зниження здатності природних рекреаційних систем до самовідтворення; перехід від локального до глобального рівня погіршення якості ПРР та умов; прискорення темпів негативних змін якості ПРР та умов; необхідність урахування екологічного обмежувального чинника при плануванні розвитку рекреаційного природокористування; трансформації природних рекреаційних систем у природно-антропогенні рекреаційні системи.

На основі цих закономірностей визначено принципи рекреаційного природокористування як вихідні положення щодо його регулювання у процесі практичної діяльності: єдності та оптимального співвідношення в системі “природа-суспільство” з погляду забезпечення суспільних потреб у рекреаційних ресурсах і територіях; екологічної орієнтованості рекреаційного природокористування; комплексності використання рекреаційного потенціалу територій у межах їх стійкості, непорушення та самовідновлення; пріоритету суспільних інтересів над приватними; рівноважного врахування екологічних, соціальних, економічних обмежень або пропорційності розвитку суспільних та природних систем; регіональності як урахування регіональної локалізації ПРР з метою підвищення ефективності їх використання та охорони; превентивності як запобігання, недопущення деградації природних рекреаційних ландшафтів і вичерпання ПРР, ефективного їх використання на основі “позитивного” прогнозування, розробки проектів та програм розвитку.

Для забезпечення ефективності й оптимальності рекреаційного природокористування розроблено комплексний критерій - соціо-еколого-економічний оптимум, що є вихідною ознакою, за якою можна визначити надійність функціонування, оцінити якісні та кількісні параметри, порівняти альтернативні стратегії розвитку рекреаційного природокористування.

Характерна для рекреаційного природокористування динамічність обумовлює його трансформації, які розглядаються автором як системні перетворення, спрямовані на удосконалення економічних, правових і соціальних відносин щодо подолання недосконалостей сучасного рекреаційного природокористування. Метою цих трансформацій є створення інституційного середовища, в якому оптимально поєднуються ринковий механізм господарювання та регулювання рекреаційного природокористування (державне та громадське) і забезпечення умов для використання регіональних конкурентних переваг.

Для вивчення трансформацій у рекреаційному природокористуванні використано такі рівні дослідження:

1) теоретико-методологічний, що забезпечує обґрунтування понятійного апарату, визначення чинників, які обумовлюють трансформації у рекреаційному природокористуванні;

2) аналітичний, який передбачає вивчення об'єкта дослідження - рекреаційного природокористування як складної, поліфункціональної системи, яка перебуває у стані трансформації, пов'язаної, з одного боку, з формуванням ринкової економіки в Україні, з іншого - глобальними змінами у системі “природа-суспільство”;

3) проектний, що передбачає моделювання нової концепції функціонування рекреаційного природокористування;

4) організаційно-прикладний, що забезпечує розробку заходів щодо реалізації нової моделі розвитку рекреаційного природокористування.

Використання зазначених рівнів дослідження забезпечило системність та цілісність вивчення рекреаційного природокористування та його трансформацій.

У дисертації досліджено трансформації рекреаційного природокористування та виявлено етапи, для яких характерні певні тенденції та особливості розвитку:

1) етап розвитку рекреаційного природокористування на основі адміністративних методів управління (1919-1959 роки);

2) етап наукового планування процесів використання ПРР з позицій рекреаційної географії (1960-1992 роки);

3) етап розвитку рекреаційного природокористування з використанням інструментів економічного механізму природокористування (1993 рік - сучасний період);

4) етап переходу на нову модель розвитку, що відображається у концепції соціо-еколого-орієнтованого ринку ПРР (перспективний етап).

Нині відбувається становлення ринку рекреаційних ресурсів, передумовами чого є законодавчо-нормативне закріплення плюралізму форм власності на землі рекреаційного призначення, приватизаційних процесів у рекреаційній сфері, формування ринку землі, грошової оцінки земель та платності за їх використання; наявність ПРР із значними регіональними відмінностями; зростання попиту на рекреаційні послуги, а отже й на ПРР; розвиток рекреаційного підприємництва на умовах оренди земель рекреаційного призначення.

Автором запропоновано тлумачення ринку рекреаційних ресурсів як системи відносин між продавцями (власниками) та покупцями (користувачами) природних рекреаційних ресурсів щодо їх розподілу, використання, передачі прав володіння, розпорядження, користування для забезпечення потреб у ПРР, встановлення ціни, отримання доходу від використання (привласнення результатів).

Виявлені особливості РРР (обмежена кількість продавців і покупців, залежність попиту від кінцевих користувачів рекреаційних послуг, незбалансованість попиту та пропозиції, низька ліквідність товару, високий рівень трансакційних витрат і державного регулювання при недосконалій інфраструктурі, низький рівень дослідженості ринкових умов господарювання та специфіка ціноутворення у сфері рекреаційного природокористування) дали можливість визначити його типи за видом конкуренції, ступенем централізації та регулювання, адміністративно-просторовою та функціональною ознакою, особливістю прав володіння, характером розвитку, видом об'єктів.

Напрацювання розділу дають можливість зрозуміти та структурувати процеси, що відбуваються у рекреаційному природокористуванні, прогнозувати зміни та розробити адекватні механізми їх регулювання.

У другому розділі “Аналіз та оцінка рівня розвитку рекреаційного природокористування в Україні” розроблено модель оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування, здійснено аналіз природно-рекреаційного потенціалу України, структурно-просторовий аналіз земель, які використовуються у рекреаційній сфері за даними Державного земельного кадастру України, аналіз тенденцій розвитку рекреаційної сфери регіонів для оцінки потреб і попиту на природні рекреаційні ресурси, оцінку сучасного стану та перспектив розвитку рекреаційного природокористування в Україні.

Модель оцінки перспективності розвитку рекреаційного природокористування має вхід - контур вхідних даних (групи природно-ресурсних, економічних, екологічних та соціальних показників); контур обробки вхідних даних та розрахунків кінцевих показників, контур використання методу деревоподібної кластеризації та кінцевих результатів; вихід - контур практичних рекомендацій; три рівні моделювання. В межах моделі здійснюється визначення однойменного інтегрального індексу, розрахованого на основі стандартизації груп природно-ресурсних, економічних, екологічних та соціальних показників, побудову рейтингових шкал, групування регіонів на основі кластерного аналізу, SWOT-аналіз регіонального рекреаційного природокористування.

Для оцінки інтенсивності використання ПРР розраховано показники концентрації ПРР у регіонах України. Вони свідчать про високий рівень забезпечення рекреаційними ресурсами АР Крим, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Одеської областей, високу інтенсивність використання природно-рекреаційного потенціалу в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, великі резерви розширення обсягів використання ПРР у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернігівській, Чернівецькій, Сумській, Хмельницькій областях.

Для дослідження сучасного стану обліку та обсягів використання ПРР проаналізовано дані Земельного кадастру України. Невелика частка земель рекреаційного призначення у структурі земельного фонду України свідчить про низький рівень використання природно-рекреаційного потенціалу регіонів і несприйняття його, як повноправної і потужної складової природо-ресурсного потенціалу загалом. Це призводить до використання земель з цінними рекреаційними ресурсами в інших сферах діяльності. Водночас така ситуація обумовлена недосконалістю ведення Земельного кадастру та підходів до розмежування земель за їх призначенням, відсутністю досліджень стану земель і сфер їх використання з урахуванням економічної, соціальної та екологічної доцільності.

Для визначення тенденцій розвитку рекреаційного природокористування в Україні здійснено аналіз показників функціонування рекреаційної сфери та її інфраструктури (група економічних показників, що включає показники розвитку безпосередньої та загальної інфраструктури рекреаційної сфери, обсяги надання рекреаційних послуг). Виявлено, що стабільно збільшується кількість закладів відпочинку, зросла їх місткість і рівень заповнення, проте зменшується кількість та місткість курортно-санаторних закладів; збільшується кількість рекреантів, які відпочивали, оздоровлювались і лікувались у рекреаційних закладах України. За результатами аналізу зроблено такі висновки: з ростом кількості рекреаційних закладів потреба у ПРР теж зростатиме, регіони з рекреаційною спеціалізацією вичерпали можливості подальшого розвитку за незмінності підходів до використання ПРР, оскільки збільшується і потреба в них (особливо у ПРР, які забезпечують відпочинок), і вимоги до якості. Тому значно зростає перспективність освоєння природно-рекреаційного потенціалу Карпатського регіону та Полісся.

Виходячи з того, що дослідження здійснювалося з позиції сталого розвитку, важливо було визначити вплив соціальної та екологічної складової на перспективність розвитку рекреаційного природокористування, що обумовило використання групи екологічних і соціальних показників. Аналіз групи соціальних показників дозволив визначити рівень внутрішнього попиту на рекреаційні послуги та навантаження на рекреаційні території, привабливість з позицій соціальної стабільності, облаштування життєдіяльності та благоустрою території. Виявлено, що найвищий внутрішній попит на рекреаційні послуги у промислових регіонах України. Використання групи екологічних показників забезпечило урахування дестимулюючого впливу на перспективність розвитку рекреаційного природокористування негативної екологічної ситуації, яка склалася у ряді регіонів, в основному - південно-східних. Груповий індекс цих показників суттєво знизив інтегральний індекс перспективності розвитку рекреаційного природокористування у зазначених регіонах.

Для розрахунку групових індексів зазначені показники стандартизовано і на їх основі розраховано інтегральний індекс перспективності розвитку рекреаційного природокористування (див. табл.).

Таблиця. Індекси перспективності розвитку рекреаційного природокористування в Україні

Адміністративні утворення	Груповий індекс показників	Інтегральний індекс перспективності розвитку рекреаційного природокористування
	економічних	екологічних	природно-ресурсного забезпечення	соціальних
1	2	3	4	5	6
АР Крим	5,751	1,661	1,814	1,224	7,128
Вінницька	2,572	1,691	1,323	0,851	3,055
Волинська	1,979	1,442	4,217	0,838	5,592
Дніпропетровська	4,011	3,967	0,412	1,505	1,961
Донецька	4,416	4,571	0,763	1,827	2,435
Житомирська	1,897	1,457	3,262	0,748	4,45
Закарпатська	2,052	0,869	5,500	0,906	7,589
Запорізька	3,378	3,194	0,537	1,393	2,114
Івано-Франківська	2,778	0,740	4,764	0,928	7,73
Київська	2,877	1,675	1,230	0,863	3,295
Кіровоградська	1,61	1,599	0,876	0,841	1,728
Луганська	2,36	2,090	1,365	1,479	3,114
Львівська	3,988	1,296	4,246	1,153	8,091
Миколаївська	1,813	2,588	0,762	1,048	1,035
Одеська	9,161	2,203	1,140	1,056	9,154
Полтавська	2,181	0,914	2,049	1,067	4,383
Рівненська	1,692	1,505	3,535	0,767	4,489
Сумська	2,067	1,012	3,231	0,900	5,186
Тернопільська	1,994	1,012	3,650	0,798	5,43
Харківська	2,905	0,782	1,254	1,260	4,637
Херсонська	2,128	1,055	1,752	0,995	3,82
Хмельницька	2,038	1,452	4,925	0,889	6,4
Черкаська	1,823	1,334	1,225	0,872	2,586
Чернівецька	2,801	0,462	3,689	1,011	7,039
Чернігівська	1,717	1,554	3,898	0,746	4,807

За допомогою кластерного аналізу визначено характерні групи регіонів з високим, середнім і низьким рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування. До регіонів з високим рівнем перспективності розвитку рекреаційного природокористування віднесено АР Крим, Одеську, Львівську, Івано-Франківську, Закарпатську, Чернівецьку, Хмельницьку області, середнім - Волинську, Тернопільську, Сумську, Чернігівську, Харківську, Рівненську, Житомирську, Полтавську, Херсонську, Київську, Луганську, Вінницьку, Черкаську області, низьким - Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Кіровоградську, Миколаївську області. З використанням SWOT-аналізу визначено сильні та слабкі сторони, можливості та загрози репрезентативних регіонів з названих груп, на основі чого підібрано типові стратегії розвитку рекреаційного природокористування.

Загалом Україна має потужний природно-рекреаційний потенціал, що робить рекреаційне природокористування перспективним для більшості регіонів.

У третьому розділі “Концептуальні основи формування соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів” обґрунтовано необхідність імплементації у структуру ринкових відносин соціальних та екологічних пріоритетів, розроблено модель соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів (СЕОРРР), визначено місце та роль комплексного регуляторного механізму та запропоновано комплексний критерій ефективності функціонування СЕОРРР.

На основі вивчення процесів, які відбуваються у рекреаційному природокористуванні, можна зробити висновок, що перехід до переважно ринкових відносин має супроводжуватися дієвими заходами щодо екологічного та соціального спрямування його розвитку, оскільки, в умовах конкуренції, підприємці, намагаючись отримати якомога більші прибутки в найближчий період, застосовуватимуть екстенсивні форми використання ПРР за межами екологічно припустимих навантажень, диктуватимуть високі ціни на особливо рідкісні та цінні ПРР, що унеможливить до них доступ малозабезпечених верств населення.

Йдеться про необхідність переходу рекреаційного природокористування на засади еколого-орієнтованого розвитку з широким використанням ринкових механізмів, громадського та державного регулювання. Це має бути достатньо гнучка, проте стабільна система взаємовідносин між державою, громадськістю, суб'єктами господарювання, відповідними контролюючими структурами. У практичній діяльності важливо використовувати стійкі мотиваційні механізми позитивного і негативного спрямування, важелі та інструменти яких спонукатимуть природокористувачів ефективно використовувати ПРР, берегти чистоту довкілля, у разі деструктивного природокористування - відповідати за нанесені збитки, у разі поліпшення якості ресурсів - отримувати додаткові вигоди.

Тому перспективним етапом розвитку рекреаційного природокористування є його трансформація у соціо-еколого-орієнтований ринок рекреаційних ресурсів. Сутність цієї трансформації полягає у формуванні такого середовища, де взаємопов'язана сукупність ринкових та регуляторних механізмів забезпечила б узгодження цілей і напрямів розвитку відносин у сфері рекреаційного природокористування з урахуванням соціальних, екологічних та економічних інтересів його суб'єктів, максимальне задоволення не лише індивідуальних, а й суспільних потреб, збереження та відтворення ПРР, їх раціональне використання.

Соціо-еколого-орієнтований ринок рекреаційних ресурсів розглядається як цілісна складна система елементів, які самі є складними системами. Побудова моделі СЕОРРР здійснена за принципом системності, який полягає в усвідомленні цілісності об'єктів моделювання, їх стійкості, взаємодії із зовнішнім світом і, водночас, динамічної багатогранності, єдності якості й кількості; структурності, тобто виділення найістотніших підсистем і елементів, які певним чином впорядковані, формують стійке єдине ціле внаслідок існуючих зв'язків; єдності формалізованого та неформалізованого опису, оскільки лише формалізованого опису для адекватного моделювання соціо-еколого-економічних систем недостатньо, необхідно враховувати неформальні чинники і доповнювати формалізований опис неформалізованим; єдності теорії та практики, оскільки теоретичне пізнання об'єкта дослідження покликане забезпечити розробку практичних заходів для його удосконалення.

Модель є функціонально біномною: елементи моделі розглядаються з двох позицій - як ті, що створюють ринкове середовище і як орієнтуючі, корегуючі ринок складові. Формалізуючи цей підхід, можна представити СЕОРРР у вигляді багатовимірного вектора, елементами якого є ринковий і комплексний регуляторний механізми:

СЕОРРР = (m, r),

де m - ринковий механізм,

r - комплексний регуляторний механізм.

Агреговані компоненти (m, r) СЕОРРР формують первинні чинники. Зокрема, дієвість ринкового механізму визначається такими первинними чинниками як попит, пропозиція, ціна, конкуренція, кон'юнктура ринку. Дія регуляторного механізму забезпечується взаємодією формальних інституцій та інститутів (законодавчо-нормативна база, система державного регулювання, органи державного управління та місцевого самоврядування, громадські організації, затверджені норми та нормативи природокористування, права власності, політичний устрій) та неформальних інституцій (цінності, традиції, ментальність, норми моралі).

Взаємодія ринкового та комплексного регуляторного механізмів формують нову якість і визначають сутність СЕОРРР. Особливості цієї взаємодії обумовлюється сукупною дією економічних, нормативно-правових, культурологічних, соціальних та екологічних чинників впливу. Як системі, СЕОРРР притаманні цілісність, відкритість, ієрархічність, динамічність, ефективність, неадитивність та емерджентність, здатність до саморозвитку та саморегулювання.

Засобом реалізації суспільних, державних та екологічних цілей розвитку СЕОРРР є комплексний регуляторний механізм, дія якого обумовлюється ситуацією, що складається в певний час у ринковій системі, її особливостями, поточними та перспективними потребами розвитку. Комплексний регуляторний механізм (КРМ) - це сукупність інституцій, методів, заходів та інструментів, призначених для певного спрямування ринку рекреаційних ресурсів у руслі збалансованого розвитку. Виходячи з цього, визначено етапи формування та впровадження КРМ (вибір цілей, постановка завдань, вибір типу КРМ та напрямів реалізації з визначенням інструментів, забезпечення координації дій окремих інструментів та інститутів, функціонування КРМ, моніторинг та контроль дієвості КРМ, оцінка ефективності), типи КРМ (за напрямом дії - економічної орієнтації, екологічної орієнтації, соціальної орієнтації; за характером засобів дії - ліберальний, поміркований, жорсткий; за характером реалізації - дискреційний, недискреційний; за ієрархічною ознакою - національний, регіональний, місцевий, об'єктний), види регуляторики (за напрямом регулювання - нормативно-правове, адміністративне, організаційне, фінансово-економічне; за рівнем регулювання - макрорегулювання, мезорегулювання, мікрорегулювання; за видом інституції - державне, громадське, ринкове; за формою здійснення - пряме управління, стимулювання, координація, підтримка, стабілізація, гармонізація, подавлення; за предметом дії - цінове, інвестиційне, інноваційне, кредитне).

У роботі обґрунтовано доцільність використання таких груп інструментів КРМ: адміністративно-правових (законодавчі обмеження і стимули, ліцензування, сертифікація, норми, нормативи, ліміти, квоти, контроль, дозволи, санкції, аудит, моніторинг, експертиза проектів, природоохоронні угоди), організаційних (інноваційні форми підприємництва, форми територіальної організації рекреаційного природокористування, екологічна інфраструктура), фінансово-економічних (природоресурсні платежі та збори за забруднення довкілля, екологічні та ресурсні податки, екологічні фонди та банки, екологічне страхування, купівля-продаж прав на забруднення природного середовища, інтервенція з метою корекції цін і підтримки виробників, кредити, субсидії, прискорена амортизація очисного обладнання, споруд), суспільно-культурних (еколого-економічна культура, громадські об'єднання, екологічна етика, етика потреб і споживання, доктрина здорового способу життя, екологічна освіта та виховання); громадського регулювання (громадська інформація, ініціатива, рухи; екологічні права й обов'язки громадян, гарантії та захист екологічних прав, громадська екологічна експертиза та контроль).

Реалізація концепції СЕОРРР - це складне завдання оптимізації процесів, які на ньому відбуваються, тому ефективність СЕОРРР як системи варто оцінювати, виходячи з того, наскільки її механізми (ринковий та регуляторний) забезпечують досягнення оптимальності розвитку соціо-еколого-економічної системи. Цей підхід відображається у моделі соціо-еколого-економічного оптимуму, як стану соціо-еколого-економічної системи, якому характерні взаємна узгодженість соціальних, екологічних, економічних інтересів її суб'єктів і забезпечується оптимально-співвідносний рівень ефективності як складових підсистем, так і системи загалом. Для практичного вирішення задачі оптимізації запропоновано використати лінійне програмування, що дозволило визначити такі межі рекреаційних навантажень на природні ландшафти, при яких не відбувається їх деградація, забезпечуються суспільні потреби та прибуткова діяльність рекреаційних закладів.

Отже, пропонуються суттєві зміни у рекреаційному природокористуванні, які полягають не лише у його екологізації, а й соціалізації, виробленні нового кредо розвитку цієї сфери.

У четвертому розділі “Маркетинг як інструмент становлення та розвитку соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів” обґрунтовано роль маркетингу у розвитку рекреаційного природокористування в умовах ринкових трансформацій, розкрито сутність та завдання маркетингу рекреаційних територій, визначено чинники формування потреб і попиту, особливості формування пропозиції, ціноутворення та сегментації на ринку рекреаційних ресурсів.

Маркетинг рекреаційних територій (МРТ) розглядається автором як вид діяльності, спрямованої на вивчення та формування попиту, задоволення потреб і просування природних рекреаційних ресурсів з урахуванням необхідності їх збереження, недопущення деградації та погіршення рекреаційних властивостей. Будучи об'єктивно необхідним результатом становлення ринкових відносин у рекреаційному природокористуванні, МРТ є важливим інструментом стратегічного розвитку рекреаційного природокористування, що забезпечує формування соціо-еколого-орієнтованого ринку рекреаційних ресурсів.

Теоретико-методологічні основи маркетингу рекреаційних територій включають удосконалення понятійного апарату, уточнення чинників формування потреб на ПРР, залежностей формування попиту та пропозиції на ПРР, підходів до сегментації ринку рекреаційних ресурсів.

У роботі доведено, що з погіршенням екологічної ситуації у місцях проживання, урбанізацією, зниженням рівня здоров'я нації зростає потреба організації відпочинку й оздоровлення з використанням ПРР, а потреби, відповідно, формують попит. Основними чинниками, що визначають попит на ПРР, є їх ціна, рівень пропозиції, доступність, конкуренція на РРР, імідж регіону і/або рекреаційної території, інтенсивність експлуатації ПРР, рекреаційні технології, рівень розвитку рекреаційного підприємництва та інфраструктури, нормативно-правового регулювання.

У процесі дослідження виявлено три основні залежності формування попиту на рекреаційні ресурси, принципова відмінність яких полягає у специфіці побудови схем взаємозв'язків між суб'єктами ринку:

1) попит на ПРР формується на основі попиту на рекреаційні послуги і трансакції відбуваються на ринку рекреаційних послуг;

2) попит на ПРР визначається потребами у рекреаційних якостях ресурсів і реалізується на ринку рекреаційних ресурсів;

3) попит на ПРР формується під дією пропозиції на ринку рекреаційних ресурсів, де рекреаційні заклади пропонують певні схеми оздоровлення чи відпочинку з відповідним природоресурсним забезпеченням.

Здійснена у дослідженні класифікація потреб споживачів, розроблені схеми формування попиту на ПРР мають практичне значення, оскільки розглядаються як основа для проведення сегментації РРР, виділення цільових сегментів для задоволення потреб у специфічних (під індивідуальні потреби споживачів) та загального користування ПРР (під групові та суспільні потреби споживачів); обґрунтування стратегій розвитку рекреаційних територій регіону та розробки маркетингових стратегій. Крім цього, саме врахування й орієнтація на певні групи потреб обумовлює особливості просторової організації рекреаційних територій, їх функціональну спрямованість.

Формування пропозиції на РРР залежить від наявності та різноманітності ПРР, природно-рекреаційного потенціалу території, інтенсивності його використання; доступності, як можливості залучення в обіг ПРР з погляду їх функціонального використання, технічних можливостей використання, ціни, розташування (в тому числі, транспортної доступності); державної та регіональної політики сприяння розвитку певних напрямів економічної діяльності, визнання рекреаційної сфери як пріоритетної; розвитку рекреаційної інфраструктури у певному регіоні, її пропускної здатності; інтенсивності розвідувальних та науково-дослідних робіт щодо виявлення, вивчення та обґрунтування доцільності освоєння ПРР; інформаційного забезпечення.