Еколого-економічна стратегія розвитку вугільної промисловості

Розділ 5. Екологічний облік і аудит як основа інформаційного забезпечення еколого-економічної стратегії розвитку підприємств вугільної промисловості. Результати досліджень існуючого порядку обліку екологічних заходів і витрат на їх здійснення дозволяють стверджувати про необхідність впровадження в практику господарювання промислових підприємств екологічного обліку як складову бухгалтерського обліку. Рівень розвитку екологічного обліку як управлінського і інформаційного інструменту природокористування, в різних країнах неоднаковий. Разом з тим, глобалізація екологічних проблем вимагає розробки єдиних підходів до обліку витрат на природоохоронні заходи. Що стосується покриття (або попередження) збитку від забруднення середовища і віддзеркалення відповідних витрат у звітності підприємств, то дана проблема практично не вирішена не тільки національними Положеннями (стандартами) обліку, але і міжнародними. Тому дані факти в екологічному обліку на підприємстві не відображаються, що веде до регулярного забруднення природного середовища. Не до кінця вирішеною є і проблема обґрунтування ефективності природоохоронних інвестицій шляхом співвідношення витрат по відповідних заходах з результатами цих витрат.

Формування системи екологічного обліку може бути здійснено двома шляхами. Перший шлях полягає у внесенні уточнень до системи традиційного обліку, які спрямовано на більш детальне і диференційоване віддзеркалення екологічних аспектів підприємства, включаючи всі витрати з проведення природоохоронних заходів, а також змін, які викликано ними, в бухгалтерському балансі підприємства. Другий шлях полягає в реорганізації і розширенні обліку за допомогою формування екологічних балансів для більш повного віддзеркалення (з урахуванням їх тимчасового аспекту) як зовнішніх екологічних витрат, так і ефектів виробничої діяльності (табл. 3).

Таблиця 3. Методичний інструментарій екологічної звітності

Зміні підлягає і система обліку витрат на виробництво. Екологічними позиціями, які слід виділити в рамках обліку витрат на виробництво, можуть бути:

витрати на підготовку і перепідготовку кадрів в сфері екологічних заходів;

амортизаційні відрахування на повне відновлення основних природоохоронних виробничих фондів; банківські відсотки за екологічними кредитами;

встановлені екологічні платежі, відрахування і збори, спеціальні послуги на сторону.

Обґрунтовано, що за допомогою планування і завдання цільових показників можна створити інструмент екологічного регулювання шляхом достатньо точної диференціації екологічних даних. Доповненням до цього є система показників, наприклад: частина витрат на охорону навколишнього середовища в загальних витратах на виробництво продукції; співвідношення природоохоронних інвестицій і загального обсягу інвестиційних витрат; співвідношення витрат на різні природоохоронні заходи (наприклад, на заходи щодо скорочення відходів, стічних вод, запобігання викидів речовин в атмосферне повітря). Реорганізація обліку витрат екологічного призначення необхідна для отримання інформації про характерні для конкретного підприємства зв'язки між витратами, виручкою, споживанням сировини і енергії, а також проведенням природоохоронних заходів.

Велике значення у формуванні системи екологічного обліку і звітності має пошук однорідних показників, які відображають багатоманітні сторони взаємостосунків підприємства з навколишнім природним середовищем і одночасно забезпечують більш повний облік пов'язаних з виробничою діяльністю зовнішніх екологічних ефектів. Для цього рекомендується всі виробничі процеси оцінити відповідно до їх "екологічної рідкості" за допомогою коефіцієнтів еквівалентності і кількості спожитих ресурсів. Цей показник умовно виражає навантаження на оточуюче середовище. Для визначення коефіцієнтів еквівалентності можливі дві процедури підрахунку, одна з яких базується на обліку пайової, а інша - кумулятивної рідкості. Пайова рідкість торкається тих ситуацій, в яких досягається межа навантаження на об'єкти навколишнього природного середовища (наприклад, викиди чадного газу або шумове забруднення). Кумулятивна рідкість означає, що всяке витрачання скорочує глобальні запаси даних ресурсів (наприклад, природної сировини і матеріалів).

Для випадку пайової рідкості можна пропонувати формулу:

К = Р/(Р_к-Р)/Р_к, (4)

де Р - фактичний розмір потоку (норма витрати ресурсів, норма викидів виробництва) ();

Р_к - критична норма витрачання ресурсів (викидів) ().

Для кумулятивної рідкості дійсна формула:

К = ПЧР /(З-ПЧР)ЧЗ, (5)

де Р - річний потік витрачання ресурсів ().;

З - промислові запаси і виробничі потужності ().;

П - нормативно визначений горизонт часу використання ресурсів ()..

Екологічна рідкість повинна бути диференційована за відповідними регіональними, локальними, а також сезонними, кліматичними та іншими умовами.

Розроблені науково-методичні рекомендації щодо проведення екологічного аудиту базуються на конкретизації сутності екоаудиту. Методологічну суть екологічного аудиту можна визначити як процес вивчення, порівняння, виявлення, фіксації екологічних проблем діяльності підприємства і здійснення заходів щодо їх рішення, усунення порушень і попередження їх надалі. Екоаудит посідає рівнозначне місце разом з Екологічною експертизою і Екологічною інспекцією, створюючи тим самим змішану структуру екоменеджменту. У роботі наведені характерні ознаки цих трьох форм контролю і диференційовано їх функції в системі екологічного менеджменту. Обґрунтовано, екологічний аудит дозволяє без додаткових бюджетних витрат підвищити ефективність державного екологічного менеджменту.

У роботі сформована інформаційна основа моделювання економіко-екологічних параметрів для контролю і аналізу ефективності природоохоронної діяльності на підприємствах. Можна стверджувати, що екологічний облік вбудовується в систему обліку в цілому. Основне його завдання - забезпечити фіксацію витрат і результатів природоохоронної діяльності підприємства для реалізації провідних функцій екологічного менеджменту. Цільові завдання пов'язані з поліпшенням стану навколишнього середовища, рекомендується встановлювати безпосередньо підприємством у вигляді складового елемента екологічної політики або відповідної програми з підтримки якості навколишнього середовища. Ці цілі можуть стати складовими мети зовнішніх органів управління у вигляді екологічних стандартів і нормативів, обов'язкових до дотримання.

Для підвищення релевантності інформації капітальні природоохоронні вкладення (або інвестиції в капітальні активи) повинні бути згруповані за основними напрямами, включаючи скорочення викидів до атмосфери, скидання стічних вод, розміщення і утилізацію відходів. У складі поточних екологічних витрат особливу увагу слід звертати на необхідність угрупування заходів з попередження аварійності і забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробництва; ресурсозбереження і вдосконалення систем управління охороною навколишнього середовища.

У рамках реалізації принципів стійкого розвитку регіональної еколого-економічної системи державні природоохоронні інститути або консультаційні фірми пропонують підприємству укласти контракт на проведення екологічного аудиту, який включає можливість проведення природоохоронного аудиту без додаткового повідомлення. Оптимальною сумою контракту в цьому випадку буде рішення задачі

(6)

де -умовні позначення ().

Обґрунтовано, що аудит природоохоронної діяльності може і повинен стати невід'ємною частиною державного регулювання еколого-економічних відносин промислового виробництва в Україні. Його періодичне здійснення сприяє виявленню виробничих (корпоративних) резервів для здійснення природоохоронної діяльності.

Розділ 6. Моделювання економіко-екологічної стратегії розвитку вугільної промисловості. Макроекономічний підхід до оцінки ресурсів гірничодобувних підприємств передбачає розробку стратегії розвитку галузі на основі екологізації вугільного виробництва, яку слід розуміти як розвиток, при якому не руйнується природне середовище при збереженні потенціалу і можливості майбутнього зростання виробництва. Обґрунтовано, що економічною передумовою цього є синтез оптимальних цін і рентних платежів. Для цього запропонована відповідна методика розрахунку, яка концептуально зводиться до таких положень:

стратегія галузі передбачає максимізацію всіма підприємствами прибутку в сукупності (P_i)

де - ліміт витрат;. p_i, p_L - оптимальні оцінки гірничодобувної продукції, одержаної за рахунок використання всіх одиниць природного ресурсу (за В.канторовичем - ціна); Q- обсяг виробництва при раціональній експлуатації природного ресурсу ().; R-диференційована плата (дотація) за використання одиниці i природного ресурсу (рентні платежі) ()..

Рівень витрат, що сприяє інтенсивності виробництва промислового підприємства з урахуванням екологічних домінант та відповідний оптимальному плану експлуатації всіх природних ресурсів.

р_L = . (9)

де - умовні позначення ().

Одним з інструментів реалізації концепції екологізації є маркетингове управління на основі оптимальних моделей раціонального використання виснажуванних природних ресурсів, які здатні зчинити значний вплив на екологічні умови в регіоні, що в майбутньому буде негативно відбиватися на виробничому потенціалі підприємства. Таким чином, поточні екологічні проблеми на підприємстві стають еколого-економічними в перспективі. Рішення цієї задачі пов'язано із збереженням екологічної рівноваги, що передбачає вторинне використання побічних продуктів гірничого виробництва, пошук альтернатив видобутку і споживанню обмеженого чистого ресурсу, що міститься в природі, оскільки норма спаду виснажуванних природних ресурсів збільшується із збільшенням швидкості екстенсивного зростання виробництва. При цьому інвестиції в технічний прогрес і збереження навколишнього середовища не завжди виступають як рівноспрямовані вектори. Стохастична залежність між темпами зростання виробництва і темпами зростання інвестицій на захист навколишнього середовища формує деякий оптимальний темп зростання економіки до існуючого рівня технологій і стану екології, при якому виконується умова екологічної рівноваги:

Y - обсяг виробництва ().; K_s - природоохоронні витрати ().; S - збиток, що завдається довкіллю шахтами, збагаченням, транспортуванням вугілля ().; - маса забруднюючих речовин ()..

Рішення соціально-економічних проблем, викликаних транснаціональним забрудненням, вимагає концентрації ресурсів і координації діяльності багатьох країн, оскільки природоохоронні проекти звичайно малорентабельні або зовсім збиткові. З цього виходить, що напрями прямих іноземних інвестицій, розвиток міжнаціонального виробництва на цій основі стають одними з головних завдань дослідження проблем глобалізації.

Встановлено, що збиток, нанесений зовнішньому середовищу, пов'язаний з розподілом коштів, які одержані за рахунок зборів і штрафів за забруднення, між реципієнтами, потерпілими від цього забруднення (суб'єкти господарювання, територіальні об`єднання, населення). Для адекватного розподілу цих коштів запропоновано встановити не тільки загальну суму збитку, але і просторовий розподіл забруднення. Запропонований в роботі для цієї мети експрес-метод дозволяє визначити трансграничне забруднення з урахуванням рози вітрів, густоти забруднення та ефективного механізму взаєморозрахунків на основі статистичної інформації. На основі цього визначається розподіл забруднення з урахуванням джерела забруднення, обсягів викидів; густоти забруднення; кількості забруднення, швидкості повітря.

Задача оптимізації стратегії розвитку з урахуванням екологічних вимог може розв'язуватися як з використанням глобального агрегованого критерію для всіх його елементів, так і знаходженням оптимуму В.Парето - оптимального рішення приватних задач, ефективність рішення яких доцільно зобразити матрицею. Для визначення ефективності використовується індексний метод. Для цього алгоритм обчислення зміни суми екологічних зборів за рахунок чинників формалізовано у такому вигляді:

де E - сума екологічних зборів, грн; Q - товарна продукція, грн.

Загальна зміна величини екологічних зборів:

в індексах:

(12)

або у грошовому виразі:

(13)

Аналогічні моделі запропоновані для розрахунку зміни екологічних зборів за рахунок суми екологічних зборів на 1 грн. товарної продукції, за рахунок зміни обсягу товарної продукції на 1 грн. витрат транспортного цеху, за рахунок зміни частки транспортних витрат в загальній сумі витрат, за рахунок зміни повних витрат видобутку і збагачення вугілля.

Висновки

У дисертації, що є закінченою науково-дослідною роботою поставлена і вирішена актуальна наукова проблема обґрунтування теоретичних, методологічних і прикладних основ формування еколого-економічної стратегії розвитку вугільної галузі на основі концепції екологізації і стійкого розвитку. Результати виконаних у дисертаційній роботі досліджень дали можливість сформулювати наступні основні висновки та пропозиції:

1. Адаптована систему нооценозу щодо специфіки гірничодобувної галузі промисловості, є основою для формулювання методологічних підходів і розкриття міжнародної сутності еколого-економічної політики Організації Об'єднаних Націй і держав світової спільноти, яка є інструментом правового регулювання споживання і відтворення природних ресурсів, поводження із шкідливими і небезпечними продуктами антропогенної і техногенної діяльності в багаторівневому інтернаціональному просторі.

2. В умовах функціонування державної стратегії стійкого розвитку завдання забезпечення балансу споживання і виробництва природних ресурсів, як гаранта розвитку життя подальших поколінь людства, виходить за рамки природоохоронних можливостей окремих суб'єктів господарювання і вимагає зміни масштабів і вдосконалення підходів. Для істотного зниження антропогенного і техногенного навантаження на оточуюче середовище, припинення процесів його деградації необхідно докорінно змінити існуючу практику господарювання, відмовившись від "нульової" вартості природних ресурсів, що створить фінансові передумови для збалансованості соціально-економічного розвитку. Критерієм стійкого розвитку суспільства повинен стати не поточний приріст обсягу виробництва, а потенціал його зростання в умовах збереження і переходу до прискореного поліпшення.

3. Відсутність маркетингових досліджень споживчої цінності основних відходів вугільного виробництва не дозволяє оцінити в масштабах держави їх ресурсну складову в загальному паливному, водному і сировинному балансі України і в сукупності з механізмом формування екологічних платежів і витрат на природокористування виконати економіко-екологічний прогноз. Одним з реальних шляхів виходу вугільного виробництва з економічної і екологічної кризи є утворення на базі вугільних шахт багатопрофільних виробництв з метою утворення широкої мережі комерційних газодобувних, вугле- і газопереробних підприємств, опріснювальних установок (станцій), виробництв з переробки мінерально-сировинних ресурсів.

4. Ефективна екологічна політика повинна базуватися на одночасній (паралельній) реалізації механізмів державного регулювання, економічного стимулювання і горизонтальних ринкових відносин. Вона повинна охоплювати сфери споживання, установи і управлінські структури, підприємства, суспільство. Цим обґрунтовується необхідність оцінювання еколого-економічної ефективності добувних підприємств з урахуванням чинників зовнішнього середовища.

Доведено, що у разі збільшення обсягів вуглевидобування і реформування галузі буде зростати техногенне навантаження на оточуюче середовище внаслідок зростання маси викидів в атмосферу, скидань у водні об'єкти і збільшення маси порідних відходів.

5. Відсутність єдиного методологічного підходу до системи глобального моніторингу, роз'єднаність дій і відсутність єдиної комунікаційної інформативної системи зв'язків між розрізненими службами позбавляє державні органи влади можливості ухвалювати надійні і вивірені природоохоронні рішення.

Проведені маркетингові дослідження засвідчили про високу зацікавленість багатьох країн світу щодо відходів вугільного виробництва як до екологічно самодостатніх природних екологічних і енергетичних ресурсів.

6. Аналіз структури управління, нормативно-правових засад регулювання природоохоронної діяльності дозволив виявити, що проблема відновлення водних ресурсів знаходиться поза увагою державних програм. Дослідження стану природозахисних систем вугільних шахт і збагачувальних фабрик виявили, що всі вони функціонально недостатні.

На базі всіх структур, що беруть участь у системі державного моніторингу водних об'єктів, атмосфери, земельних ресурсів і надр, доцільно створити загальну регіональну організацію, яка була б здатна забезпечити єдиний методологічний підхід в загальній системі вивчення і систематизації інформації, прогнозування і оцінювання ресурсів, сформувати механізми управління техногенним і антропогенним навантаженням.

7. Україна має всі шанси отримати прибуток на прагненні країн СОТ і Японії поліпшити екологічну ситуацію на планеті, використовуючи поняття «гнучкі механізми», серед яких для України привабливими є два з них - торгівля викидами і проекти сумісного впровадження, які дозволяють одержувати доходи від продажу квот. Україна є особливо привабливою для західних інвесторів, які прагнуть одержати максимальні квоти при мінімальних вкладеннях.

Державна політика України з формування вуглеводневого ринку не повинна бути обмежена проектами сумісного здійснення. Необхідно оцінити можливі наслідки виконання умов Рамкової угоди Кіотського протоколу для економіки України і відповідно до результатів розробити способи компенсації можливих негативних наслідків. Для успішної реалізації умов Кіотського протоколу повинна бути не тільки розроблена відповідна національна програма, але і підготовлена законодавча база для розвитку емісійної торгівлі і створення галузевих карбонових фондів, розширення квот на викиди підприємств, сформована система преференцій і кредитування проектів упровадження безвідходних технологій.

8 Доведено, що механізм компенсації збитку, нанесеного природному середовищу промисловою і господарською діяльністю, побудований на економічному регулюванні плати за користування природними ресурсами, зборів за забруднення навколишнього природного середовища і компенсації збитків, понесених внаслідок недотримання законодавства, невдосконалений і не стимулює суб'єктів господарської діяльності інвестувати засоби у вдосконалення технології виробництва і розвиток природоохоронної системи, що обумовлено жорсткою ринковою конкуренцією і, як наслідок, загрожує існуванню підприємств. Зміна економічної сутності рентних відносин полягає в обгрунтуванні їх як результату господарської діяльності, що має вартісну форму і виступає не тільки як елемент товарного виробництва, а і відображає витрати, що пов'язані з використанням природного ресурсу

Доцільно систему економічного механізму екологічного регулювання вдосконалити шляхом доповнення системою кредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування, заохочень еколого-конструктивної діяльності підприємств у разі зниження ними кількості і складу викидів і скидань, у тому числі і за допомогою залишення частини нарахованих платежів у розпорядженні господарських суб'єктів на екологічні цілі.

9. Обґрунтовано, що важливим інструментом реалізації еколого-економічної політики стає екологічний моніторинг і екологічний аудит. Державна система моніторингу навколишнього природного середовища не реалізується внаслідок ресурсної незабезпеченості. Головним чинником вирішення цих проблем може стати цільове використання засобів екологічних зборів.

10. Кращі можливості органічної інтеграції екологічної складової в систему оцінювання макроекономічної динаміки, створення особливих індикаторів еколого-економічного оздоровлення суспільства відображає показник «екологічної рівноваги». Його принципова перевага перед іншими полягає в його здатності враховувати кінцевий кумулятивний результат через зміну загальної цінності (вартості) природних чинників. Ці оцінки повинні базуватися на даних динаміки основних пропорцій і ефективності сукупного багатства, і, перш за все, в розрізі таких його складових, як традиційно відтворні, виснажуванні і невідтворні матеріальні блага, природні чинники.

11. Еколого-економічна ефективність гірничодобувного виробництва досягається за рахунок оптимізації потоків ресурсів і відходів виробництва, їх рециклювання. Для вирішення завдань такого класу рекомендується цільова функція, що включає знаходження максимальних результатів транспортування, збагачення і утилізації відходів.

Основні положення дисертаційної роботи, що регулюють охорону навколишнього середовища, використання природних ресурсів у промисловому виробництві, формують ефективну промислову еколого-економічну стратегію на принципах стійкого економічного зростання.

Література

1. Промислова екологія і її екологічний аспект: (Монографія) / В.М. Гончаров, Н.Л.Недодаева - К.: Техника, 1996.- 160с.: ил., табл.- Библиогр. с.: 001-004.

2. Преобразование отношений собственности в Украине: (Монографія) / О.А.Бурбело, Н.Л. Недодаева.- Луганськ: РИО ЛИВД, 1998.-162 с. ил., табл.- Библиогр. с.: 001-004.

3. Екологічний фактор у формуванні стратегії розвитку вугільної промисловості: (Монографія) / І.В.Петенко, Н.Л.Недодаєва; ІЕП НАНУ - Донецьк:, 2003.-104 с.: ил., табл. - Библиогр. с.: 001-004.

4. Общие принципы, критерии оценки и направления экологизации в менеджменте горного производства //Геотехнології та управління виробництвом ХХІ сторіччя.- Т.2.- Н.Л. Недодаева, И.В. Петенко, ДонНТУ- Донецк: 2006.-с. ил., табл.- Библиогр.- с. 41-44.

5. Недодаева Н.Л. Эколого-экономическая политика природопользования в условиях специфики горного производства: Монографія - Донецк: НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти, 2006. - 356 с. Библиогр.- с.: 001-004.

Статті у наукових фахових виданнях:

6. Недодаева Н.Л., Шолда Е.А. Методические подходы к оценке экономико-экологической целесообразности деминерализации шахтных вод // Управління економікою регіону та підприємства: Зб.наук. праць - Сер."Економіка".- Т.4. -Вип.2.-Донецьк: ДонДАУ.- 2003.- С. 193-199. Особистий внесок: запропоновано методологічний підхід до оцінювання еколого-економічної ефективності використання шахтних вод;

7. Шолда О.О., Недодаєва Н.Л. Формування механізму плати за забруднення довкілля в Україні // Економічний вісник НГУ- Днепропетровск: ДНГУ-2004.- №3.-С.64-72. Особистий внесок: подано ідею щодо механізму плати за забруднення.

8. Шолда Е.А., Недодаева Н.Л. Трансформация и перспективы основных принципов экономико-экологической политики Украины // Проблеми науки.- Вип.4.- Київ: Президія НАНУ.- 2005.- С.28-32. Особистий внесок: досліджено еволюцію менеджменту природокористування і обґрунтовано стратегію еколого-економічної політики.

9. Амоша А.И., Александров И.А., Недодаева Н.Л. Экономические последствия межнационального производства // Проблемы и перспективы сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского сотрудничества и ГУАМ.-Донецк-Таганрог-Свиштов.-2005.-С.14-25. Особистий внесок: обґрунтовано напрями урахування глобалізації охорони навколишнього середовища в менеджменті виробничих підприємств.

10. Недодаєва Н.Л. Основні тенденції водоспоживання в Донбасі // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. Научн. тр. - Донецк: ИЭП НАНУ. -2005.- С. 83-94.

11. Амоша А.И., Петенко И.В., Недодаева Н.Л. Использование ресурсного потенциала отходов угольного производства // «Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища: Зб.праць Укр. нац. лісотех. ін-ту - Львів: НЛТУУ.- 2005.-С.86-98. Особистий внесок: проведено аналіз споживчої цінності відходів вугільного виробництва та запропоновано алгоритм складання ціни на відходи.

12. Александров И.А., Недодаева Н.Л. Повышение инвестиционной привлекательности на основе упреждения рисков // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. Науч. тр. -Ч.2.- Донецк: ДНУ.-2005.- С.459-464. Особистий внесок: розроблено метод оцінювання інвестиційної привабливості з урахуванням перспектив вторинного використання мінеральних ресурсів.

13. Недодаева Н.Л. Макроэкономический поход к оценке ресурсов горнодобывающей промышленности // Социально-экономические аспекты промышленного производства: Сб. Науч. тр. -Донецк: ИЭП НАН Украины- 2005. - С.355-361.

14. Недодаева Н.Л. Моделирование использования источаемых ресурсов горного производства // Наук. праці ДонНТУ- Сер «Економіка».-Вип.102.-Донецьк: ДонНТУ- 2005.-С.83-88.

15. Недодаева Н.Л. Оценка эколого-экономической эффективности горнодывающих предприятий // Сучасні проблеми управління: Зб. Наук. праць - Вип.13. - Київ: ВПЦ "Київський університет".-2005-С.15-21.

16. Недодаева Н.Л. Методология и механизм взимания платы за пользование ресурсами угольных месторождений Украины // Маркетингова та логістична технологія управління: Зб. Наук. праць - Сер."Економіка".- Вип.54.- ДонДУУ, 2005. - С.120-129.

17. Недодаева Н.Л. Государственная экологическая политика в угольной отрасли Украины: состояние и перспективы // Вісник ДонНУ, сер.В «Економіка і право».- Т.1.-Донецьк: ДНУ- 2006.- №1. - С.216-224.

18. Недодаева Н.Л. Экономико-правовые проблемы использования угольного метана // Наук. Вісник Одеського державного економічного унів-ту. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Одеса: Наук: економіка, політологія, історія.-2006.-№10 (30).- С. 65-72.

19. Недодаева Н.Л. Доминанты оценки экологизации горного производства // Актуальні проблеми управління економічними системами: Зб.Наук.праць - Т.7. - Вип. 63.- Донецьк: ДонДУУ- 2006.-С.79-85.

20. Недодаева Н.Л., Петенко И.В. Оценка действующей технологии производства и влияния шахты на окружающую среду // Державне управління конкурентним інноваційним розвитком: Зб.Наук.праць - Донецьк: ДонДУУ.-2006- С.109-116. Особистий внесок: проведено аналіз економічної ефективності безвідходних технологій у вугільній промисловості.

21. Недодаева Н.Л. Методологическое обоснование экологизации угольного производства // Фінансовий механізм державного управління економікою України: Зб. Наук. праць - Т.7. - Вип.65.- Донецьк: ДонДУУ. -2006- С.228-237.

22. Амоша А.И., Недодаева Н.Л. Основные факторы загрязнения природной среды и требования по исключению их вредного влияния при ликвидации шахт // Природні ресурси й навколишне середовище: Зб. Наук. праць - Сер."Економіка".- Т.8.-Вип.76.-Донецьк: ДонДУУ - 2006. - С.25-34. Особистий внесок: проаналізовано і розроблено пропозиції з удосконалення законодавчої бази природокористування.

23. Недодаєва Н.Л. Реформування еколого-правової системи природокористування // Наук. Вісник Одеського державного економічного унів-ту. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. -Одеса: Наук: економіка, політологія, історія.-2006.-№ 2 (38).- С.45-54.

24. Недодаева Н.Л. Организация экологического учета в горнодобывающих предприятиях // Вісник ДонНУ, сер. В «Економіка і право».- Т.2.-Донецьк: ДНУ.- 2006.- С.122-127.

25. Недодаева Н.Л. Проблемы инвестирования неплатежеспособных предпрятий // Мала академія наук: Зб.наук.праць - Луганськ:.СНУ им.В.Даля, 2001.-С.174-175.

26. Недодаева Н.Л., Черниченко Г.А. Формирование индустриальной политики // Социально-экономические аспекты промышленного производства: Сб. Науч. тр.- Донецк: ИЭП НАН Украины - 2006. - С.3-9. Особистий внесок: сформульовано напрями промислової політики з урахуванням екологізації.

27. Недодаева Н.Л. Экологический аудит в системе менеджмента горнодобывающих предприятий: в контексте вступления в ВТО // Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. Научн.тр.- Донецк: ДонНУ- 2007.-С.962-966.

28. Недодаєва Н.Л., Александров І.О. Обґрунтування можливості введення екологічних податків // Економічний Вісник Донбасу.-2006.-№2-3 (4-5).-С.12-14. Особистий внесок: розроблено основні положення щодо трансформування екологічних податків.

29. Недодаева Н.Л. Методология и механизм взимания платы за пользование ресурсами угольных месторождений Украины// Маркетингова та логістична технологія управління: Зб.наук. праць- Сер.»Экономика».- Вип. 54. ДонДУУ, 2005. - С.120-129.

30. Недодаева Н.Л., Петенко И.В. Концепция развития угольной промышленности с учетом экологического фактора // Проблеми і перспективи інноваційого розвитку економіки України: Міжнар. Наук.- практ. конф., 21-23 верес., 2005. - Дніпропетровськ- 2005.- С. 75-78. : Особистий внесок:

31. Амоша О.І., Недодаєва Н.Л., Петенко І.В. Маркетингові підходи до інноваційної стратегії використання шахтної води // Х наук.-практ. конф. ПВС ДонДУУ за підсумками науково-дослідної роботи у 2004 р., 23 берез. 2005р. -Донецк: ДонДУУ- 2005.-С.36. : Особистий внесок:

32. Грядущий Б.А., Недодаева Н.Л. Угольная промышленность Украины в условиях Киотского протокола // Форум горняков - Днепропетровск- 2005.-С.2-4.

33. Амоша О.І., Петенко І.В., Недодаєва Н.Л. Еколого-економічна ефективність напрямків зниження техногенного навантаження вугільної промисловості на навколишнє середовище // Сталий розвиток довкілля в Україні: Наук.- практ. конф.- Маріуполь-2006.- С.123-127. : Особистий внесок:

34. Недодаева Н.Л., Александров И.А. Использование методов планирования в управлении хозяйствующими субъектами. // Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення: Міжнар. Наук.-практ. конф.». -Т.2.- Донецьк: ДонДУЕТ.-2006-С.3-6. : Особистий внесок:

Размещено на Allbest.ru