Екологічна пропаганда як комунікативна технологія у процесі реалізації природоохоронної політики

Здійснення екологічної пропаганди. Реалізація природоохоронної політики держави. Діяльність зоопарків, ботанічних садів, заповідників, національних парків, природно-історичних музеїв, різних екологічних організацій. Спільна робота любителів природи.

Рубрика Экология и охрана природы
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 23.07.2013
Размер файла 16,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічна пропаганда як комунікативна технологія у процесі реалізації природоохоронної політики

екологічний пропаганда природоохоронний зоопарк

Скрибченко Д.О

У сучасному світі, коли екологічні проблеми загострюються все більше, екологічна пропаганда має посідати одне з провідних місць у державній соціально-інформаційній політиці. За умов інформатизації суспільства, розвитку засобів комунікації, зростання значення та впливу мас-медіа, комунікативних технологій інструменти пропаганди стають ефективним та дієвим засобом у розв'язанні екологічних проблем. Природоохоронна пропаганда покликана вирішити питання охорони довкілля, розповсюджувати екологічну освіту та виховання, зміцнити наявні природоохоронні установки, погляди.

Найбільший внесок у дослідження екологічної пропаганди зробили такі вітчизняні вчені: Андрєєв Ю.А., Борейко В.Є, Васільєва Т.В., Грирорьєв Г.С., Грищенко В.Н., Комарова Н.І., Липин В.В., Молодан Г.Н., Подколзіна О.Н, Русаченко В.К., Тихоміров В.Н.,.

У пропагандистській роботі велике значення має правильне використання засобів і форм пропаганди, що включають: статті в періодичних видання, плакати, буклети, іншу наочну друковану агітацію, засоби масової інформації, листівки, пам'ятки, наклейки, значки, марки, конверти, футболки, графіті, усну пропаганда, організацію і проведення семінарів, дискусій з природоохоронних питань, мітинги, пікетування, пропагандистські збори підписів, театралізовані екологічні дійства, екологічні, рекреаційні пункти, самодіяльні музеї і виставки, природоохоронну пропаганда, спрямована на дитячу аудиторію, чутки, міфи і моду [1].

Здійснення екологічної пропаганди відбувається на рівні держави (через законодавчу базу, освітні програми, створення та фінансування природоохоронних зон (заповідників, національних парків), громадських організацій, які залучають населення до вирішення екологічних проблем, влаштовуючи акції, виставки, освітні заходи, міжнародної спільноти через міжнародні екологічні організації (Римський клуб, WWF, Greenpeace), відповідні департаменти та відділи при міжнародних організаціях, міжнародні конвенції, конференції, програми та заходи для приверненняуваги світового загалу (виступи зірок, тематичні кінофестивалі, благодійні концерти Live Earth), міжнародних акторів (особистостей, що завдяки іміджу, впливовості, досягненням подають приклад ставлення до природи, порушують питання захисту довкілля, сприяють вирішенню екологічних проблем, серед яких перші особи держав, відомі громадські діячі, діячі культури, дизайнери та бренд-мейкери).

Здійснення екологічної пропаганди має відбуватись у співпраці зі ЗМІ. Для цього необхідно підтримувати з ними зв'язок, забезпечувати інформаційні приводи, щоб засоби масової інформації були зацікавлені у публікації матеріалів потрібної тематики. До того ж суб'єкти мають створювати власні медіа-продукти: видання, пропагандистські фільми та іншу продукцію. Для ефективної реалізації природоохоронної політики держава має розширювати співпрацю з соціологами, журналістами, письменниками, етнографами; організовувати сучасні системи накопичення, переробки і поширення інформації про захисту природи; географічно диференціювати природоохоронну пропаганду в місцях переплетення різних традицій і стереотипів; готувати кваліфікованих пропагандистів; розробляти теорії природоохоронної пропаганди; вивчати її ефективності (моніторинг пропаганди) [2,с.3].

Природоохоронна пропаганда є одним із завдань діяльності зоопарків, ботанічних садів, заповідників, національних парків, природно-історичних музеїв, різних екологічних організацій і т.д. Такі центри використовують наступні принципи подачі екологічній інформації: принцип наочності, стислої подачі інформації, звернення до різних органів відчуття, активного пізнання, вікового і соціального складу відвідувачів [4].

Важливою цільовою аудиторією, на яку має бути спрямована екологічна пропаганда, є діти дошкільного віку та учні молодших класів. Дієвою формою екологічної пропаганди для них можуть стати бесіди та заняття в школі, тематичні ігри, квести, екскурсії.

Для здійснення агітації цільової аудиторії за охорону природи, потрібно знати її глибинні мотиви: виживання (акцент на необхідності охорони довкілля як середовища життєдіяльності людини), природно- науковий (важливість збереження природи як джерела знань і відкриттів), оздоровчо-рекреаційний (нагадування про те, що природу необхідно охороняти як місце для відпочинку та лікування людини), історико- культурний (увага має бути сконцентрована на важливості охорони довкілля як основи для розвитку культури), господарський (необхідність охороняти природу як джерело будівельних, енергетичних та інших господарських ресурсів для розвитку людства), релігійний (пропаганда має також базуватись на важливості охорони природи як релігійної цінністі), етичний (природа має бути збережена заради її внутрішньої цінністі), естетичний (охорона природи як джерело краси) [4].

Значного ефекту можна досягти, апелюючи до національної гордості. При проведенні пропагандистської роботи важливо враховувати, що сприйняття природоохоронних проблем обумовлюється не лише знаннями, але і традиціями, забобонами, життєвими принципами, досвідом, ціннісними орієнтаціями. Природоохоронні традиції мають кілька механізмів впливу на мотивацію людини: культове поклоніння, що пояснюється релігійними причинами (голуб -- божа пташка), створення за допомогою традицій поетичних, любовних образів (лебідь), жалість до живого створіння (горобець маленький, а серденько має), передвіщення позитивних для людини наслідків (ластівка прилетить -- щастя в дім принесе), залякування поганими наслідками від шкоди (вбити бобра -- не буде добра) [5].

Природоохоронна політика має координуватися зі світовими релігіями. Хоча релігія може впливати на народні звичаї по-різному. В одних випадках звичай, що виник незалежно від релігії, потім отримує релігійне тлумачення. У інших -- релігія робить безпосередній вплив на появу звичаїв. Приклад тому -- відношення народу до різних тварин, що згадуються в Біблії. Наприклад, вважається гріхом розоряти гніздо ластівки. Тому потрібно всіляко підтримувати подібні релігійні звичаї і повір'я. В той же час, існують деякі релігійні звичаї, що негативно впливають на природу. У християн -- Трійця. Мабуть, одним із способів залучення церкви до охорони природи могли б стати екологічні проповіді і тлумачення [6,с.7].

Спільна робота любителів природи і служителів культу могла б вестися у різних напрямах: розробки та поширення спеціальних проповідей, що закликають до збереження рідкісних видів птахів і рослин, видання релігійної, перш за все дитячої, літератури з природоохоронної тематики (у 1903 -- 1914 рр. в Росії подібна література випускалася на тему насадження дерев і співчуття до тварин), фінансування церквою проектів, направлених на охорону природи, проведення спільних з церквою релігійних свят, паломництва, конференцій, культурних фестивалів, міжконфесійних форумів і т.д., що мають екологічне спрямування, освячення служителями культу житла рідкісних видів фауни і флори, закріплення статусу священних природних об'єктів -- природних культових пам'ятників в нормативних документах [7].

Отже, для успішної реалізації природоохоронної політики є сприяння регулярному спілкуванню людей із природою, особливо у дошкільному віці, активне відтворення і вдосконалення системи народних традицій гармонійних взаємовідносин із природою, пропагандистська популяризація нової ідеологічної концепції, здатної змінити принципово ставлення до природи [8,с.9].

Інструменти екологічної пропаганди покликані змінити погляди та звички цільової аудиторії таким чином, щоб охорона навколишнього середовища стала для них обов'язковою складовою їх життєдіяльності. Така зміна в людських поняттях і настановах зможе попередити появу нових екологічних проблем і розвиток вже існуючих. Адже для того, щоб змінити екологічну ситуацію на планеті, необхідно проникнути в саму суть проблеми і докорінно змінити існуюче ставлення до природи у свідомості людей задля вкорінення принципів, що унеможливлювали б завдання шкоди навколишньому середовищу, просування ідеї необхідності охорони природи як цілісного морально-виховного ядра усього суспільства. Саме постійний цілеспрямований розумний інформаційно-психологічний вплив екологічної пропаганди зможе стати рушійною силою у реалізації локальної чи глобальної природоохоронної політики. Ефективність комунікативних технік вже була підтверджена досвідом фахівців з природоохоронної пропаганди, тому вони мають і далі вивчатись, розвиватись, вдосконалюватись та застосовуватись.

Список використаних джерел

1. Борейко В.Е. Пути и методы природохоронной пропаганды / Борейко В.Е. - К.: Киевский эколого-культурный центр, 2002. - 248 с.

2. Восемь ловушек пропаганды. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ecoclub.nsu.ru/books/Vest_3-4/vest3-7.htm. - Заголовок з екрану

3. Берлова О.А. Как экологам работать со средствами массовой информации / Берлова О.А., Борейко В.Е.. - К.: Киевский эколого-культурный центр, 2000. - 120 с.

4. Молодан Г.Н. Роль природоохранной пропаганды в решении задач заповедника и окружающего его региона / Молодан Г.Н., Борейко В.Е. // Заповедники СССР, их настоящее и будущее. Тезисы докладов Всесоюзной конференции. -- Ч.

5. -- Новгород-- С. 17--19.

6. Борейко В.Е., Молодан Г.Н. Использование народных традиций в природоохранной пропаганде / Борейко В.Е., Молодан Г.Н. // Проблемы экологического образования, воспитания населения и пропаганды природоохранных знаний в Молдавии. Тезисы докладов республиканской научно-практической конференции, 30--31 марта 1988. -- Кишинев. -- С. 164--166.

7. Киселева Н.Ю. Экологические элементы сознания и религии /

8. Киселева Н.Ю. -- Н.Новгород: Просвещение, 1993. - 21 с.

9. Молодан Г.Н., Борейко В.Е. Использование религии в неформальном экологическом образовании и пропаганде охраны природы / Молодан Г.Н., Борейко В.Е. // Образование в области охраны среды. -- Т. 3. -- Казань, 1990.

10. Про кризу екологічної свідомості в суспільстві та шляхи її подолання. . [Електронний ресурс] - Режим доступу: [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nenc.gov.ua/І23.html. - Заголовок з екрану

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.