Процедура визначення екологічних аспектів діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти інауки України

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка

Кафедра екології

Контрольна робота

з дисципліни

«Екологічний менеджмент і аудит»

Тема: Процедура визначення екологічних аспектів діяльності підприємства

Зміст

Вступ

1. Правове регулювання екологічного менеджменту в Україні

2. Визначення екологічних аспектів діяльності підприємства

Висновок

Література

Вступ

Система экоменеджмента в Україні визначається, формується і регламентується Законом України «Про охорону навколишньої природного середовища», що прийнятий ще в 1991 році. В даний час до нього вже зроблені виправлення, що передані уряду України. Ці виправлення враховують законодавчі закріплення екологічного аудита.

Відповідно до цього Закону, з метою державного керування в області охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль дотримання вимог екологічної безпеки, забезпеченням проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишньої природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості між державними природоохоронними органами і громадськістю в області охорони навколишньої природного середовища. Можна сказати, що державний экоменеджмент має чотири цільові основні функції. Це, насамперед, здійснення природоохоронного законодавства, контроль екологічної безпеки, забезпечення проведення природоохоронних заходів і досягнення погодженості дій державних і суспільних органів. З них найбільш розвиті перші дві цільові функції: реалізація і контроль.

У нашій державі були в минулому, ще в часи тоталітарної системи, спроби впровадити екологічний огляд (паспортизація) підприємств. Але з цього нічого не вийшло. Протягом перших трьох років після твердження ДСТ більшість українських підприємств склали такі паспорти, але в ті часи не виникала потреба в цих документах. Тоталітарна система з антиринковою ідеологією не в змозі була запропонувати ринкові механізми еколого-безпечного господарювання. Тільки зараз почали створюватися умови, що неодмінно зажадають ринкових механізмів і важелів, у тому числі екологічний аудит. Сприяє цьому і діюче природоохоронне законодавство України.

Для них створена відповідна організаційна інфраструктура, в яку входять органи екологічної експертизи й екологічної інспекції. Менш розвинуті цільові функції забезпечення й узгодження, що є підставою управлінської піраміди.

Можна сказати, що міцність таких управлінських основ може забезпечити надійність екологічного аудиту. Тільки впровадженням екологічного аудита може забезпечити як ефективне проведення природоохоронних заходів, так і погодженість дій державних і суспільних органів, місцевих органів влади, підприємств. Екологічна безпека гарантується природоохоронним законодавством шляхом здійснення попереджувальних комплексно взаємозалежних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових і інших заходів.

1. Правове регулювання екологічного менеджменту в Україні

З переходом нашої каїни на ринкову модель розвитку, в українській термінології з'явилися невідомі раніше слова: менеджмент, маркетинг, аудит, консалтинг, бенчмаркінґ тощо. Ці терміни здебільшого запозичені з англійської мови і визначають інститути, характерні для країн з розвиненою ринковою економікою. Разом з ними до законодавства України й у науковий обіг проникнув термін “екологічний менеджмент”. Цей термін одразу увійшов у моду, і науковці різних галузей знань, активісти громадських екологічних організацій активно його вживають, вкладаючи в нього кожен свій зміст.

Більше того, згідно Концепції екологічної освіти України, затвердженої рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України від 20 грудня 2001, підготовці фахівців з екологічного менеджменту надається державної вагомості. Оскільки розв'язання екологічних проблем держави здійснюється через розв'язання екологічних проблем конкретних підприємств, впровадження систем екологічного менеджменту на підприємствах України є завданням для держави вельми вагомим. Проблема правового регулювання становлення і здійснення екологічного менеджменту в Україні і досліджується.

Одразу слід зазначити, що в Україні правові аспекти екологічного менеджменту практично не досліджені. Окремі аспекти екологічного менеджменту опрацювали: Погрібний О.О. (у частині екологічного оподаткування підприємств), Андрецев В. І. (в аспекті правового забезпечення екологічної безпеки), Кашенко О. Л. (фінансові аспекти екологічного менеджменту). При підготовці були використані також наукові розробки вчених-економістів, фахівців у царині економічного менеджменту. Оскільки саме поняття екологічного менеджменту прийшло до нас з-за кордону, де воно досліджене детальніше, ми визнали за доцільне використати також концепції екологічного менеджменту Ґранта Леджервуда, Єлизавети Стріт та ін. закордонних авторів. Враховуючи те, що проблеми екологічного менеджменту Російської Федерації та України є багато в чому подібними, нами було використано також праці російських дослідників, серед яких найбільше цю проблему досліджував Сєров Г.П.

Завданнями цього дослідження є:

1) опрацювати правове поняття екологічного менеджменту;

2) визначити систему екологічного менеджменту;

3) описати сучасний стан правового регулювання екологічного менеджменту;

4) окреслити проблеми правового регулювання екологічного менеджменту та шляхи їх подолання.

Саме слово “менеджмент” походити з англійської мови й означає “управління”, “керування”. Цей термін виник на початку ХХ ст. у США, коли американський дослідник Ф.У. Тейлор запропонував розглядати управління підприємством як науку. З тієї години поняття менеджменту значно зеволюціонувало, виникли різні види менеджменту, у тому числі й екологічний менеджмент. Незважаючи на багатозначність цього поняття, у наш час воно переважно означає управління локального рівня. Термін “екологічний менеджмент” розглядається переважно в таких значеннях: а) як діяльність громадських екологічних організацій; б) як сукупність засідок, методів і засобів управління природоохоронною діяльністю підприємства ; в) як система управління окремим природним комплексом, що підлягає особливій охороні ; г) як частина загальної системи управління, яка включає організаційну структуру, діяльність з планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для формування, здійснення, аналізу та актуалізації екологічної політики конкретної організації.

Як бачимо, більшість доктринальних позицій і законодавчих визначень сходяться на тому, що екологічний менеджмент - це екологічне управління найнижчого локального рівня, тобто - конкретним природним чи комплексним джерелом екологічної небезпеки. На підставі наукового аналізу ознак екологічного менеджменту можна дати таке визначення цього поняття:

Екологічний менеджмент - це управління екологічними характеристиками конкретних суб'єктів екологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремих природних комплексів. Управління громадськими екологічними організаціями не розглядається нами як екологічний менеджмент, хоча діяльність таких організацій щодо впровадження конкретних екологічних заходів може бути екологічним менеджментом.

За об'єктами екологічний менеджмент поділяється на: а) екологічний менеджмент суб'єктів екологічно небезпечної діяльності наприклад: підприємств; б) екологічний менеджмент джерел екологічної небезпеки (наприклад: сховищ радіоактивних відходів), в) екологічний менеджмент окремих природних комплексів (наприклад: річки Дніпро). За суб'єктами екологічний менеджмент поділяється на: а) внутрішній - здійснюється в межах самого об'єкту управління (наприклад: здійснюється адміністрацією данного підприємства) і б) зовнішній - здійснюється зовнішніми суб'єктами управління щодо даного об'єкту управління (наприклад: законодавче регулювання діяльності окремих підприємств, управлінські рішення міністерств і відомств, яким підпорядковані конкретні підприємства). За обсягом: а) цілковитий - охоплює усі екологічні характеристики об'єкту управління, і б) частковий - охоплює лише частину екологічних характеристик об'єкту управління. За джерелами правового регулювання: а) системний - здійснюється шляхом впровадження на об'єкті менеджменту встановленої законодавством системи екологічного менеджменту (наприклад, згідно ДСТУ ІСО 14001-97) і б) безсистемний - здійснюється відповідно до загальних норм екологічного законодавства. За напрямками управлінського впливу: а) екологічний менеджмент природокористування; б) менеджмент екологічного ризику; в) обслуговуючий екологічний менеджмент (охоплює інформаційне забезпечення, взаємодію з державними органами, громадськими організаціями, створення екологічних фондів, екологічне страхування, екологічний тренінґ та інші види обслуговуючої діяльності, яка входити до системи екологічного управління, але не стосується безпосередньо не природокористування, не управління екологічним ризиком).

Будова екологічного менеджменту включає такі первинні або першоелементи:

- суб'єкт екологічного менеджменту - чи особа організація, яка здійснює екологічне управління об'єктом екологічного менеджменту;

- об'єкт екологічного менеджменту - суб'єкт екологічно небезпечної діяльності, джерело екологічної небезпеки або природний комплекс, щодо екологічних характеристик які здійснюють екологічний менеджмент;

- зміст екологічного менеджменту - сукупність управлінських заходів, за допомогою яких суб'єкт впливає на об'єкт екологічного менеджменту (планування, облік, аудит, інформування, фінансування тощо);

- екологічний аспект (характеристика) - аспект функціонування об'єкту екологічного менеджменту, який стосується вимог екологічного законодавства, запобігання чи розв'язання екологічних проблем;

- ідеальний стан об'єкту екологічного менеджменту - результат, якого прагне досягнути суб'єкт екологічного менеджменту через заходи управлінського впливу на об'єкт екологічного менеджменту. Є об'єктивні і суб'єктивні критерії визначення ідеального стану: об'єктивні - екологічне законодавство й екологічна кризу; суб'єктивні - екологічна свідомість і культура.

Правове регулювання екологічного менеджменту здійснюється в двох напрямках: а) визначення еколого-правового статусу суб'єктів екологічно небезпечної діяльності; б) впровадження систем екологічного менеджменту. Істотним ґанджем першого напряму правового регулювання є розкиданість правових приписів щодо здійснення екологічного менеджменту в численних актах екологічного законодавства: у Земельному, Водяному, Лісовому кодексах, Гірничому законі України від 6.10.99 р., Законах України “Про власність” від 7.02.91 р., “Про підприємства в Україні” від 27.03.91 р., “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р., “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24.02.94 р., “Про транспорт” від 10.11.94 р., “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8.02.95 р., “Про відходи” від 5.03.98 р. “Про об'єкти підвищеної небезпеки” від 18.01.2001р., “Про охорону атмосферного повітря”.

2. Визначення екологічних аспектів діяльності підприємства

В умовах глобальної конкуренції найбільш реальним засобом існування підприємства є реалізація стратегії сталого розвитку, що враховує питання економіки, екології, соціальної політики.

Характерними рисами або факторами сталого розвитку підприємства чи організації є: фінансова стабільність і позитивна динаміка у прибутковості, дохідності; наявність замовників, клієнтів чи споживачів продукції або послуг, тобто джерела доходів підприємства; комфортність праці, компетентність, соціальна захищеність і забезпеченість персоналу - тобто фактори, які створюють конкурентні переваги в результативності праці персоналу; позитивний вплив результатів діяльності на суспільну свідомість з точки зору охорони навколишнього середовища і споживання енергетичних ресурсів; позитивна оцінка методів і етики діяльності підприємства суспільством, персоналом і партнерами по бізнесу.

Стійкий розвиток підприємства залежить від ряду вимог, зумовлених середовищами, у яких одночасно існує організація чи підприємство (комерційне або суспільне). У першу чергу, це фінансове середовище, в якому перебуває кожне підприємство яке повинно бути фінансово стабільним і стійким, що має забезпечуватися фінансовим менеджментом.

Підприємство також існує у виробничому середовищі.

Перший аспект виробничого середовища - прагнення виробляти якісну продукцію. Для того, щоб бути успішним необхідно випускати продукцію (робити, послуги), що користуються попитом у споживача. Вимоги якого до якості постійно зростають у зв'язку з підвищенням інформованості відносно рівня споживчих властивостей практично будь-яких товарів чи послуг в будь-якій точці земної кулі. Усе це повинно забезпечуватися менеджментом якості.

Другий аспект - це створення гідних умов для продуктивної праці персоналу, що забезпечує конкурентоспроможний рівень якості, визнаний споживачем, максимальну безпеку праці та здоров'я робітників. Відповідно, для цього повинний бути впроваджений менеджмент професійної безпеки і здоров'я.

Підприємство повинно приділяти достатню увагу охороні навколишнього середовища в рамках менеджменту навколишнього середовища.

І, нарешті, соціальне середовище, у якому існує підприємство, висуває до нього свої вимоги. А це вимоги до дотримання трудового законодавства та реалізації соціальних гарантій, благодійності, підтримки суспільних рухів та суспільної активності й етики ведення бізнесу. Усе це стосується сфери соціального менеджменту. У зв'язку з тим, що усі перелічені середовища взаємопов'язані, загальна корпоративна система менеджменту підприємства має ґрунтуватися на інтеграції усіх застосовуваних на підприємстві систем менеджменту.

Передова практика різних сфер менеджменту узагальнена у ряді відповідних міжнародних стандартів. З урахуванням вимог цих стандартів і стратегії розвитку бізнесу можна побудувати сучасну інтегровану систему менеджменту підприємства (рисунок 1), орієнтовану на концепцію сталого розвитку. Кожна зі стратегій розвитку підприємства, як-то: «скалірування» (Scalіng) - нарощування обсягів випуску продукції, що користується попитом; «дублювання» (Duplіcatіon) - розширення географії продажу; «дроблення» (Granulatіon) - розвиток мережі мобільних філій на внутрішньому і закордонному ринках, - вимагає чіткого розуміння та планування виробництва продукції (послуги), технології, що застосовується, та кола споживачів.

Таким чином, головною або першочерговою дією на шляху створення системи корпоративного менеджменту підприємства є налагодження взаємодії керівництва та всього персоналу в межах реалізації стратегічних фінансових показників, метою яких є організація виробництва продукції (послуг), що користуються попитом конкретного сектору споживачів.

Найбільш прийнятним способом вирішення завдання є застосування збалансованої системи показників (ЗСП), яку орієнтовано на облік чотирьох складових: фінансів, клієнтів, внутрішніх бізнес-процесів і навчання та розвиток персоналу. У рамках ЗСП відбувається інтеграція за планованих фінансових показників зростання підприємства та системи менеджменту якості (система управління якістю (СУЯ)), орієнтованої на споживача завдяки організації відповідних бізнесів-процесів і підготовки персоналу.

СУЯ, побудована відповідно до вимог ІSO 9001:2000, є відмінною платформою для об'єднання усіх систем менеджменту в єдину інтегровану систему.

Інтеграція фінансового менеджменту та менеджменту якості на основі ЗСП і СУЯ здійснюється шляхом уточнення політики і цілей у сфері якості, спрямованих на забезпечення стратегічних фінансових показників, зазначених у ЗСП. Далі, на основі орієнтирів розроблених у рамках ЗСП, уточнюються питання роботи з замовниками і моніторингу рівня задоволеності споживачів. Також уточнюються як самі бізнеси-процеси, так і вимоги до них, а відповідно, й критерії оцінювання результативності й ефективності процесів, уточнюються вимоги до компетентності персоналу та до заходів, призначених для розвитку персоналу, підвищенню мотивації та результативності діяльності.

Природно, що інтеграція ЗСП і СУЯ буде торкатися й інших складових СУЯ. При цьому залишиться вагомим використання у повсякденній практиці восьми принципів менеджменту й універсального підходу Демінга-Шухарта: «Плануй, роби, перевіряй, дій».

Пластичність і універсальність методології та вимог стандарту ІSO 9001 дозволяє без зайвих труднощів підняти корпоративну систему менеджмента підприємства до рівня відповідності вимогам стандартів ІSO 14001, ОНSАS 18001 (OHSAS - Occupatіonal Healthand Safety Management Systems) і SА 8000 (Socіal Accountabіlіty). Цьому сприяє близькість структури і складу об'єктів цих стандартів.

При цьому слід зазначити повну ідентичність елементів і вимог стандартів ІSO 14001, ОНSАS 18001 за тією різницею, що ІSO 14001 спрямовано на зниження негативного впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище, включаючи екологічні показники продукції, що випускається, і споживання ресурсів, а ОНSАS 18001 спрямовано на зниження і виключення негативного впливу виробничих факторів на здоров'я персоналу та майно підприємства.

У спрощеному формулюванні деяких фахівців це звучить так: «Усе, що відбувається в межах виробничого приміщення щодо втрат та безпеки здоров'я, - це ОНSАS 18001, усе, що відбувається за межами приміщення відносно тих же категорій, - це ІSO 14001».

Структура і зміст стандарту SА 8000 дещо відрізняється від ІSO 9001, ІSO 14001 і ОНSАS 18001, але має також ідентичні елементи.

Якщо провести порівняння вимог до документування систем менеджменту за розглянутими стандартами, то будуть виявлені розходження, обумовлені, у першу чергу тим, що ці редакції стандартів були підготовлені та опубліковані у різні роки різними організаціями. Через це зустрічаються розбіжності і у перекладі: приміром, система менеджменту по ОНSАS 18001 названа по-різному.

При цьому має бути розроблена низка нових документів:

- настанова з менеджменту екології, безпеки та соціальної відповідальності; політики і цілі підприємства у сфері екології, професійної безпеки і соціальної відповідальності, або єдина корпоративна політика підприємства з включенням всіх складових менеджменту;

- порядок роботи з законодавчими актами і нормативними документами державних органів;

- ідентифікація й оцінка екологічних аспектів;

- ідентифікація небезпек і оцінка значних ризиків у сфері професійної безпеки й охорони здоров'я;

- організація контролю навколишнього середовища;

- моніторинг і раціональне використання водних та енергетичних ресурсів;

- розроблення і впровадження планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС);

- порядок роботи з постачальниками послуг (підрядними організаціями);

- положення про порядок інформування під час аварій та нещасних випадків.

Має бути доопрацьована низка документів чинної СУЯ, у тому числі переглянуто політику та цілі підприємства, різні програми і плани з урахуванням завдань з екології, безпеки, охорони здоров'я та соціальної відповідальності.

Потребують перегляду та доопрацювання стандарти підприємства, процедури і методики чинної СУЯ:

- управління документацією.

- управління протоколами (записами).

- внутрішній аудит.

- аналіз системи менеджменту вищим керівництвом.

- коригувальні та запобіжні дії.

- підготовка персоналу.

- контроль технологічних процесів.

- метрологічне забезпечення виробництва.

- організація, підготовка і проведення технічного обслуговування устаткування.

Не залишаться без уваги процедури і методики виконання процесів у зв'язку з необхідністю обліку екологічних аспектів, вимог безпеки й охорони здоров'я.

За необхідності, можливі перегляд та доопрацювання посадових інструкцій та положень щодо підрозділів. Звичайно, будуть внесені відповідні корективи у процеси, виділені під час створенні СУЯ.

Таким чином, робота чимала, але в підсумку можна сформувати корпоративну систему менеджменту підприємства, націлену на досягнення стійких фінансових результатів, з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, враховуючи споживачів, персонал, акціонерів, постачальників, суспільство.

Таблиця1. Приблизний перелік записів (протоколів) у системах менеджменту екології, OHSAS і соціальної відповідальності

Система менеджменту визначає напрямки негативного впливу діяльності даного підприємства на довкілля. Управління показниками безпечності здійснюється щодо шкірного джерела екологічної небезпеки даного підприємства. Система екологічного менеджменту охоплює такі складники: екологічна служба підприємств, обізнаність персоналу, визначення показників екологічної безпечності та їх нормативів щодо шкірного джерела екологічної небезпеки, врахування середовища розташування підприємства, рівня його технологій, ресурсоспоживання, оцінка рівня екологічної безпеки, механізм реагування на екологічні аварії, планування заходів екологічної безпеки, постійний контроль за роботою системи, застосування заходів щодо поліпшення роботи системи менеджменту екологічної безпеки.

ДСТУ ІСО 14001-97 - міжнародний стандарт, прийнятий Міжнародною організацією стандартизації. Він широко поширений у Європі, але в Україні системи екологічного менеджменту відповідно до цього стандарту впровадили лише три підприємства: “Кока-коли”, Харківське підприємство “Екотон” і Севастопольський ЦСМ. Незважаючи на те, що державна політика схиляється до надання переваг підприємствам, що впровадили систему екологічного менеджменту, в Україні цей напрямок розвинутий досить слабко. ДСТУ ІСО 14001-97 передбачає систему екологічного менеджменту щодо всіх екологічних характеристик підприємства, а не лише щодо забезпечення екологічної безпеки. Система екологічного менеджменту відповідно до цього стандарту передбачає:

- формування та підтримання екологічної політики підприємства;

- визначення і виконання вимог екологічного законодавства;

- наявність організаційної структури екологічного управління;

- визначення екологічних аспектів діяльності підприємства та вимінювання екологічних показників функціонування системи;

- розробка екологічних програм для планування екологічних заходів;

- визначення процедури здійснення екологічно небезпечних робіт;

- підготовку персоналу для знання процедур системи;

- налагодження інформаційних зв'язків між підрозділами підприємства, державними органами, іншими організаціями;

- управління документацією системи для підтримання її в актуальному стані;

- визначення процедури реагування на надзвичайні екологічні ситуації;

- виявлення відхилень і підготовка коригувальних і запобіжних дій;

- реєстрація екологічних характеристик та інших даних системи;

- екологічний аудит і аналіз з боку керівництва;

- постійне поліпшення системи екологічного менеджменту.

Як бачимо, у системі екологічного менеджменту важливе значення мають: визначення екологічних аспектів діяльності підприємства, визначення вимог екологічного законодавства, планування екологічних заходів для управління екологічними аспектами і постійного поліпшення результативності системи.

Висновок

Таким у загальних рисах є чинне законодавство України про здійснення екологічного менеджменту. Істотною проблемою ефективності законодавства про екологічний менеджмент є його розрізненість по великій кількості нормативно-правових актів. Навіть фахівцям важко дослідити всю сукупність приписів щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності, не кажучи вже про керівників окремих підприємств. Крім того, проблемою законодавства про екологічний менеджмент є його недосконалість і суперечливість: окрім того, що в нас вже досить багато прийнято актів екологічного законодавства, смороду не завжди узгоджені один з одним, доволі часто один одному суперечать. Чи не тому керівництво вітчизняних підприємств, зазвичай, мало уваги приділяє екологічним проблемам?

Безумовно, для того, щоб забезпечити ефективність екологічного менеджменту в Україні, потрібно удосконалити законодавство в цій царині. Це можна зробити або шляхом кодифікації норм законодавства про екологічний менеджмент, або шляхом його інкорпорації. Крім того, для ефективного впровадження систем екологічного менеджменту необхідно опрацювати методичні рекомендації та деталізовані інструкції щодо порядку їх впровадження, адже викладення вимог до систем екологічного менеджменту в міжнародному стандарті не завжди є зрозумілим для керівника українського підприємства.

Найкращим способом удосконалення законодавства про екологічний менеджмент в Україні, на наш погляд, буде прийняття закону “Про екологічний менеджмент”, який би встановив загальні вимоги до екологічного менеджменту підприємств (як системного, так і несистемного характеру). Разом з тим, слід привести до єдиної системи й екологічне законодавство України, яку регулює порядок використання підприємствами природних ресурсів, поводження з джерелами екологічної небезпеки та взаємодію з державними екологічними органами.

Добре опрацьований кожний елемент цієї системи дозволити забезпечити її ефективність. Іншим складником державної політики щодо екологічного менеджменту має стати інформування керівників підприємств про законодавчі моделі екологічного менеджменту, адже багато хто з їх просто не знає про можливість впровадження таких систем на своєму підприємстві.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що законодавство України про екологічний менеджмент потребує вдосконалення, також потребує вдосконалення і державна політика щодо екологічного менеджменту. При вдосконаленні законодавства необхідно здійснити його систематизацію для розробки злагодженої системи законодавства про екологічний менеджмент.

Література

1. Екологічне право України/ за ред. Попова В. К., Гетьмана А. П. - Х., 2001. - 480 с.

2. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: навчальний та науково-практичний посібник.- К., 2002. - 332 с.

3. Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. - Суми, 2000. - 317 с.

4. Сєров Г. П. Екологічний аудит. Концептуальні й організаційно-правові основи. - М., 2000. - 768 с.

5. ДСТУ ІСО 14001-97 Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування. - К.: Держстандарт, 1998.

6. Галушкина Т.П. Экологический менеджмент в Украине: реалии и перспективы. - Одесса, 1988. - 108 с.

Размещено на Allbest.ru